Вплив психологічного консультування на аутодеструктивну поведінку фахівців екстремального профілю діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет цивільного захисту України

ВПЛИВ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ НА АУТОДЕСТРУКТИВНУ ПОВЕДІНКУ ФАХІВЦІВ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ПРОФІЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ

Афанасьєва Н.Є.

Постановка проблеми. У сучаснійпсихоло- гії аутодеструктивна (саморуйнівна) поведінка розглядається як поведінка, що відхиляється від медичних і психологічних норм, загрожує цілісності та розвитку самої особистості. Пе редумовою аутодеструктивної поведінки, зо крема, є апатія, зневіра в особисті перспек тиви, зниження творчої і вітальної активності в результаті психічної травми. Однак наявність психотравмуючої ситуації - це недостатня умова для появи аутодеструктивної поведінки. Другий складник - це особистісні особливості. Багато авторів виявляють низку особливостей особистості, що не дозволяють їй адекватно реагувати на життєві проблеми і тим самим привертають до аутодеструктивної поведінки. До них зараховують такі: напруга потреб і ба жань, невміння знайти способи їх задоволен ня, відмова від пошуку виходу зі складних ситу ацій, низький рівень самоконтролю, невміння послабити нервово-психічне напруження, емоційна нестабільність, імпульсивність, під вищена сугестивність, безкомпромісність і від сутність життєвого досвіду [2; 3].

Таким чином, фундаментальне поняття «аутодеструкція» включає широке коло явищ, об'єднаних неусвідомленим прагненням осо бистості до фізичного і морального саморуй нування. Сюди можуть бути віднесені алкого лізм, куріння, наркоманія, делінквентні вчинки, зневага лікарськими рекомендаціями, «трудо- голізм», невиправданий ризик тощо. Непряме саморуйнування відрізняється протяжністю у часі та неусвідомленістю наслідків саморуй нування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Розробка проблеми аутодеструкції і аутоде- структивних форм поведінки людини йшла в різ них напрямах. Загальнометодологічні і філософ ські питання, що стосуються аутодеструктивних форм поведінки людини, були предметом спе ціального дослідження видатних мислителів ХІХ і ХХ століть. Серед них такі вчені: М. Бердяєв, В. Вернадський, Л. Гумільов, А. Камю, С. К'єр- кегор, Ч. Ломброзо, Ф. Ніцше, П. Флоренський, А. Шопенгауер, К. Ясперс та ін.

Феномен аутодеструктивної поведінки лю дини був також предметом дослідження у пси хології. У цьому контексті вивчались окремі форми аутодеструктивної поведінки: алкого лізм (Б. Братусь, А. Лічко, П. Сидоров та ін.), суїциди (А. Амбрумова, В. Войцех, В. Тихоненко, Н. Фарберов, З. Фрейд, Е. Шнейдман, К. Юнг), наркоманії (В. Гур'єва, Б. Зейгарник, А. Лічко, А. Мещеряков), ризиковані види ді яльності (В. Іванніков, А. Петровський, В. Пе- тровський та ін.).

У своєму дослідженні ми спираємося насамперед на роботи сучасних українських психологів із теорії та практики надання пси хологічної допомоги (О. Бондаренко, П. Горно стай, С. Васьковська, Н. Чепелєва, Т. Яценко та ін.), а також психології діяльності в особли вих умовах (М. Томчук, Ю. Александровський, Г. Балл, М. Левітов, Ю. Швалб, М. Корольчук, А. Столяренко, О. Тімченко та ін.).

Постановка завдання. Метою статті є ана ліз особливостей впливу психологічного кон сультування на аутодеструктивну поведінку фахівців екстремального профілю діяльності.

Виклад основного матеріалу дослі дження. Аутодеструктивна поведінка, тоб то неконструктивні (агресивні, суїцидальні) думки, висловлювання, дії, властиві клієнтам, які переживають стан депресії, кризи. Саме у стані депресії, кризи клієнт найбільше схиль ний до саморуйнування у прихованій або явній формах.

Феномен аутодеструкції найчастіше пов'я зують з уявленням про психологічну кризу. Мається на увазі гострий емоційний стан, що виникає у певній ситуації зіткнення особисто сті з перешкодою на шляху задоволення її най важливіших життєвих потреб; перешкодою, яка не може бути усунута способами вирішен ня проблеми, що відомі особистості з її мину лого життєвого досвіду [4].

Особистість, яка схильна до аутодеструк- тивної поведінки, характеризує:

- напруженість потреб - надмірно вира жене ригідне бажання досягти конкретної мети, за якого психологічна напруга не зникає до задоволення потреби;

- підвищена потреба в емоційній близькості з партнерами - емоційна залежність;

- слабкість психологічного захисту.

Емоційну сферу характеризує нестабіль ність, лабільність, а також емоційна в'язкість, ригідність афекту, торпідність емоційних пе реживань, іноді імпульсивність. Протягом ст ресової ситуації становище суб'єкта, що її переживає, характеризується переходом від емоцій тривожного ряду до депресивних емо цій, до котрих належать почуття безперспек тивності та безвиході з відчуттям нездоланно сті ситуації.

Етапи консультування клієнтів, які перебу вають у кризі:

1) вислуховування і прояснення ситуації, позиції клієнта, його життєвих установок, від носин, бажань, потреб, фантазій, планів тощо. На цьому етапі застосовуються техніки актив ного слухання та уточнюючих питань. Важливо, щоб клієнт символізував свої переживан ня, надав їм словесну форму. Так він зможе краще зрозуміти свої почуття і побачити більш повно свою ситуацію;

2) виявлення вузлових переживань та про блем кризи. Обговорення тих способів вирі шення, які вже були відомі клієнту. Обговорен ня особливостей відомих клієнтові способів вирішення. Зіставлення «за» і «проти» звичних способів вирішення. Таке обговорення дозво ляє клієнту немов би «побачити з боку» себе і свої звичні стратегії, сформувати до цього ставлення і підготуватися до пошуку нових способів;

3) творчість у створенні та апробації нових способів подолання кризи. Важливо, щоб клі єнт не просто спробував новий спосіб, а й збе рігав здатність до самоаналізу і самоспостере ження, міг помітити, як його активність змінює ситуацію та його самого. Іншим важливим ас пектом є те, що зміни потрібно вносити, маючи достатню систему підтримки і самопідтримки. Таким чином, переходити до третього етапу потрібно тільки тоді, коли у клієнта є достатній ресурс та енергія.

Основними стратегіями в роботі з клієнтом у ситуації кризи є такі.

«Настрій» консультанта. Від психолога ви магається підвищити свою сприйнятливість до проблеми, почати інакше слухати, віддаю чи собі звіт у важливості кризи в житті клієнта. Важливо зрозуміти, чи виходить клієнт за межі власного «Я», за рамки звичного, повсякден ного життя. Сутністю, напрямом психологічної допомоги в таких ситуаціях є прагнення допо могти клієнту вийти за рамки власного життя, за межі його інтересів.

Психолог-консультант повинен мати підви щену чутливість, він цікавиться життям та по глядами клієнта, глибоко вивчає його основні цінності в діяльності, коханні, переживаннях.

Спосіб перефокусування - це аналіз життє вого шляху, але не стільки з погляду подієво- сті, що передбачає психобіографічний дебри- фінг, а з позиції пошуку та усвідомлення сенсу активності клієнта.

Переосмислення. Слід знайти якийсь за гальний патерн, смисловий малюнок у події життєвого шляху клієнта.

Дерефлексія. Стратегія дерефлексії пропо нує клієнту відволіктися від власного «Я», від своєї дисфорії, від джерела своєї кризи і пе реключитися на збереження частини власної особистості та на смисли, доступні для нього у світі. Дерефлексію слід розглядати як спро бу допомогти людині не фокусуватися на собі і знайти сенс поза «Я». Наступним кроком є визначення установки людини щодо ситуації та виявлення доступних для неї смислів.

Парадоксальна інтенція. її завдання - зла мати кругові механізми патернів реагування.

Зробити це можна, позбавивши підкріплення кризові стани. У такому разі слід звернутися до здатності до самоусунення.

Залученість. Залученість постає тут як анта гоніст безглуздості.

У процесі психологічного консультування депресивних клієнтів необхідно встановити, з депресією якого роду ми маємо справу: із проявом психотичного стану, з невротичною депресією або просто з нормальною реакцією печалі на сумні події. У консультуванні частіше стикаємось із так званою «реактивною депре сією», яка зазвичай виникає як реакція у відпо відь на події, що травмують життя клієнта. Це може бути тривале соматичне захворювання, пов'язане з руйнуванням звичного життєвого стереотипу; конфлікти та проблеми, що загро жують втратою звичного соціального статусу; втрати близьких людей, наприклад, унаслідок смерті, розлучення, розриву відносин тощо.

У консультуванні депресивних особистостей важливо навчити їх, прислухаючись до влас них бажань, розпізнавати значущі цінності та цілі й прагнути їх, замість того щоб намагатися сподобатись і догодити іншій людині. Відмова від власних бажань може призводити депресив ну особистість до того, що вона втрачає зв'язок із самою собою, перестає прагнути досягнення значущих для неї цілей, втрачає власну індивіду альність. Консультування депресивної людини передбачає повернення до самої себе зі вста новленням глибоких взаємин зі світом власних бажань і прагнень. Втрата депресивною люди ною життєвої перспективи також є проблемою, що вимагає свого вирішення у процесі консуль тування. Одне із завдань консультанта - допо могти депресивному клієнту у вибудовуванні реалістичної життєвої перспективи, що має як далекі, так і близькі цілі, з розробкою кон кретних способів їх досягнення. Важливо сфор мувати в депресивного клієнта образ самого себе, до якого він би прагнув, уявлення про са мого себе, яким він хотів би стати, окреслити реальні шляхи досягнення бажаного, конкретні кроки, які привели б клієнта до визначеної мети.

У низці випадків поряд із вибудовуванням життєвої перспективи доводиться також разом із клієнтом працювати і над образом минулого, який може бути затемненим та затьмареним труднощами, конфліктами і проблемами. Щоб у клієнта склалось адекватне й конструктивне уявлення про його життя, минуле також має бути піддано аналізу і перегляду з акцентуванням по зитивно забарвлених подій, вдалих обставин, щасливих подій і придбань. У такому разі тема втрати, поширювана клієнтом на все його жит тя, починає згасати. На перший план постають більш оптимістичні уявлення та інтерпретації.

Стратегії психологічного консультування, спрямовані на зниження рівня аутодеструктив- ної поведінки:

- дати можливість клієнту якомога повніше вербалізувати свій стан та фактологічну канву;

- запевнити його, що консультант може бути корисним і є зацікавленим у продовженні розмови;

- якщо клієнт згадує про якісь позитивні дії або надії, слід посилити цей момент;

- надати допомогу в ідентифікації учинків, які клієнт міг би зробити замість саморуйнівних;

- вербально та невербально підтвердити розуміння того, що аутодеструктивна поведін ка демонструє страждання цієї людини.

Розглянемо докладніше прийоми консуль тування осіб, які мають ознаки аутодеструк- тивної поведінки.

Структурування ситуації. Здійснюється за допомогою відповідних питань. У свідомості клієнта формується об'єктивна та послідовна картина психотравмуючої ситуації у її розвитку.

Пошук джерела емоцій. Клієнту пропону ється встановити безпосередні причини сво го емоційного стану, що допомагає усвідоми ти зв'язок між вчинками значущого іншого та власними емоціями.

Подолання винятковості ситуації. Вико ристовується у разі, коли клієнт вважає, що критична ситуація складається тільки у нього з огляду на особистісні недоліки та помилкові дії.

Однак А. Амбрумова підкреслює, що цим прийомом слід користуватися дуже обережно, так як він може порушити спілкування, якщо клієнт замість підтримки почує заяву типу: «Ваша ситуація є банальною» [1].

Зняття гостроти ситуації. Клієнти часто вважають, що критичні обставини вимагають від них негайного, миттєвого рішення. У таких випадках консультант підкреслює, що є час на обмірковування та прийняття рішення. психологічний консультування тривожність агресивність

Планування. Консультант спонукає клієнта до вербалізації планів діяльності (відмінної від аутодеструктивної).

Особливо хочеться відзначити, що психо лог-консультант повинен бути особистісно та емоційно готовим до зустрічі з клієнтом, який має означені проблеми. Загалом допомога у вирішенні екзистенційно-особистісних про блем клієнта вимагає від консультанта осо бливих знань та вмінь, особистісної та емоцій ної зрілості, високої стресостійкості і досить великого досвіду консультативної практики.

Дослідження впливу психологічного кон сультування на аутодеструктивну поведінку здійснювалось у клієнтів через три місяця піс ля завершення консультативних сесій. У до слідженні брали участь фахівці пожежно-ря тувальних підрозділів, інспектори патрульної поліції та прикордонного загону, у яких була виражена ця проблематика з мінімальним включенням проблем з інших сфер життєді яльності. Кількість учасників дослідження - 43 особи.

Дослідження рівня ситуативної тривожності фахівців до та після психологічного консуль тування здійснювалося нами за шкалою реак тивної тривожності Ч. Спілбергера, Ю. Ханіна, результати відображені в табл. 1.

Отримані результати вказують на незначне підвищення рівня ситуативної тривожності у фахівців у результаті проведеного консуль тування. Ми припускаємо, що це може бути пов'язано з двома обставинами: по-перше, під час первинної психодіагностики досліджу вані могли несвідомо прагнути показати себе «у кращому світлі», більш спокійними, ніж це було насправді, що нівелювалось у результаті проведеної психологічної роботи. Досліджу вані стали більш об'єктивно оцінювати свій внутрішній стан та відвертіше про нього пові домляти. По-друге, низький рівень ситуатив ної тривожності може свідчити про депресивні стани, знижену мотивацію тощо. Тоді її підви щення є показником пробудження активності, мотивації, відповідальності тощо.

Ми вважаємо, що показники повторно го тестування реактивної тривожності більш адекватні, ніж показники первинного тесту вання, отже, можна говорити про сприятливий вплив психологічного консультування на цей стан особистості.

Дослідження астенічного стану фахівців до та після консультування здійснювалося нами за допомогою шкали астенічного стану Л. Мшової в адаптації Т. Чертової. Результати наведені в табл. 2.

Отримані результати свідчать про істотне послаблення астенічного синдрому у клієн тів після консультування. Відмінності значущі на рівні р < 0,05 за критерієм Стьюдента.

Астенічний стан із психологічного погля ду - це розлад у системі потреб, до якого при зводять труднощі в реалізації особистісного потенціалу, а також негативні життєві обстави ни, стреси, захворювання. Неможливість (не бажання) змінити ситуацію трансформується у стомлюваність і виснаженість із нестійким настроєм, психосоматичними симптомами, афективною лабільністю із переважанням зни женого настрою, що дозволяє особистості й надалі не усвідомлювати психологічних про блем і внутрішніх конфліктів.

Психологічне консультування допомагає зняти тривожний настрій, поліпшити емоцій ний стан, усвідомити базову мотивацію і ре сурс особистісного розвитку, змінити ірраці ональні установки щодо власної особистості та навколишнього світу, реконструювати осо бистість. Це сприяє зменшенню вираженості астенічної симптоматики, якщо вона пов'язана переважно з психологічними причинами.

Дослідження динаміки психічних станів фа хівців до та після консультування здійснювало ся за допомогою методики діагностики само оцінки психічних станів Г. Айзенка. Результати відображені в табл. 3.

Виявлені значущі відмінності між показни ками досліджуваних до та після психологічно го консультування за шкалою «Агресивність» (р < 0,05 за критерієм Стьюдента). Тобто внаслі док проведеної психологічної роботи агресив ність досліджуваних досягла умовно оптималь ного рівня, тобто знизилась, але залишилася достатньою для ефективного і продуктивного соціального та професійного функціонування.

Однією із причин агресивності є невміння вибудовувати конструктивні взаємини з ото чуючими, що виражається в утрудненнях вста новлювати контакти з соціальним оточенням, у відсутності гнучкості. Розвиток комунікатив ної компетентності, формування психологічних прийомів і навичок побудови конструктивних взаємин із людьми, засвоєння комунікативних моделей тощо є способом оптимізації люд ської агресивності. У процесі консультуван ня достатньо уваги приділялося формуванню саме цих умінь і навичок.

Таблиця 1 Показники реактивної тривожності клієнтів до та після психологічного консультування (ПК) (бали)

Таблиця 2 Показники астенічного стану клієнтів до та після психологічного консультування (бали)

Таблиця 3 Показники самооцінки психічних станів клієнтів до та після психологічного консультування (бали)

Для оцінки зміни стійких внутрішніх станів фахівців, які впливають на ставлення до інших людей і своєї роботи, до та після психологіч ного консультування використовувався опиту- вальник «Психічні стани особистості» А. Джер- сайдла. Результати представлені в табл. 4.

Отримано значущі відмінності між показни ками досліджуваних до та після психологічного консультування за шкалою «Ворожий конфлікт» (р < 0,01 за критерієм Стьюдента). У такому разі цей показник відображає ступінь ворожості (агресивності) стосовно оточуючих людей. Унас лідок проведеного консультування він значно знизився із причин, уже описаних нами вище.

Дослідження рівня суїцидального ризику до та після психологічного консультування проведено за допомогою методики Т. Разуваєвої. Отримані результати представлені в табл. 5.

Виявлено значущі відмінності між показни ками досліджуваних до та після психологічного консультування за такими параметрами: показ ники шкал «неспроможність», «соціальний пе симізм» і «злам культурних бар'єрів» (р < 0,05 за кожною шкалою). Тобто проведене консуль тування підвищило впевненість клієнтів у собі, покращило сприйняття оточуючих та світу за галом, вплинуло на здатність використовувати власний досвід та досвід інших людей у вирі шенні складних проблемних ситуацій.

Таблиця 4 Показники психічних станів клієнтів до та після психологічного консультування (бали)

Особливості аутоагресивної поведінки фа хівців до та після психологічного консультуван ня досліджені за допомогою методики Є. Ільї- на («Опитувальник ауто-гетероагресивності»), отримані результати відображені у табл. 6.

Таблиця 5 Показники рівня суїцидального ризику у клієнтів до та після психологічного консультування (бали)

Таблиця 6 Показники ауто- та гетероагресивної у клієнтів до та після психологічного консультування (бали)

Отримані значущі відмінності між показника ми аутоагресивної поведінки клієнтів до та після консультування (р < 0,05 за критерієм Стьюден- та). Тобто після проведеного консультування знизилася вираженість основних психологічних предикторів аутоагресивної поведінки: відчуття безнадійності, тривожності, імпульсивності, агре сивності, ригідності, фрустрації, неадекватного самовиправдання із завищеним неприйняттям себе, ескапізм, а також такі захисні механізми, як регресія, проекція, зміщення і компенсація.

Висновки з проведеного дослідження. Таким чином, дослідження впливу психоло гічного консультування на аутодеструктивну поведінку фахівців екстремального профілю показало, що у клієнтів оптимізувалися рівні ситуативної тривожності й агресивності, знач но зменшилася вираженість астенічної симп томатики, підвищилась упевненість у собі та сприйняття себе, ситуації, власного життя за галом як явища виняткового. Ми вважаємо це досить переконливими доказами ефективнос ті психологічного консультування під час робо ти з проявами аутодеструктивної поведінки, яка не досягла патопсихологічного рівня.

У подальшому ми плануємо розробити пси- хотехнології консультування для цієї категорії фахівців, які мають утруднення у сфері профе сійного розвитку.

Література

1. Амбрумова А.Г. Психология одиночества и суицид / А.Г. Амбрумова // Труды Московского НИИ психиатрии. - М., 1981. - Т. 92. - С. 69-81.

2. Абрумова А.Г. Социально-психологическая

3. дезадаптация личности и профилактика суицида / А.Г. Амбрумова, В.А. Тихоненко, Л.Л. Бергельсон // Во просы психологии. - 1981. - № 4. - С. 91-101.

4. Пилягина Г.Я. Аутоагрессия: биологи ческая целесообразность или психологический выбор? / Г.Я. Пилягина // Таврический журнал психиа трии. - 1999. - Т. 3. - № 3. - С. 24-27.

5. Соловьева С.Л. Психологическое консультиро вание. Справочник практического психолога / С.Л. Со ловьева. - М. : АСТ, 2010. - 640 с.

Анотація

У статті проаналізовано особливості впливу психологічного консультування на аутодеструктивну поведінку фахівців екстремального профілю. Дослідження певних станів та схильностей «до» і «піс ля» консультування показує наявність суттєвих зрушень у показниках рівнів ситуативної тривожності та агресивності, вираженості астенічної симптоматики, підвищення впевненості у собі, послаблення відчуття безнадійності та безвихіддя, ворожості до оточуючих.

Ключові слова: психологічне консультування, аутодеструктивна поведінка, фахівці екстремально го профілю.

В статье проанализированы особенности влияния психологического консультирования на аутоде структивное поведение специалистов экстремального профиля. Исследование определенных состояний и склонностей «до» и «после» консультирования показывает наличие существенных изменений в показателях уровней ситуативной тревожности и агрессивности, выраженности астенической сим птоматики, повышение уверенности в себе, ослабление чувства безнадежности и безысходности, враж дебности к окружающим.

Ключевые слова: психологическое консультирование, аутодеструктивное поведение, специалисты экстремального профиля.

In the article the features of influence of the psychological advising are analysed on аuтоdestructive behav ior of specialists of extreme profile. Research of the certain states and inclinations before and after advising shows the presence of substantial changes in the indexes of levels of situation anxiety and aggressiveness, ex pressed of asthenic symptomatology, an increase of confidence is in itself, weakening of sense of hopelessness and irreparableness, to hostility to wider public.

Key words: psychological counseling, аuтоdestructive behavior, specialists of extreme profile.