Правила та ролі учасників в соціально-психологічному тренінгу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини « Україна»

Інститут соціальних технологій

Контрольна робота

з навчальної дисципліни «Теорія та практика психологічного тренінгу»

Тема роботи:

Правила та ролі учасників в соціально-психологічному тренінгу

Студентки

Алімової Оксани Володимирівни

Київ 2018



План

Вступ

1. Групові норми в соціально-психологічному тренінгу

2. Основна мета введення правил роботи в тренінг. Правила роботи в групі

3. Рольові позиції в групі тренінгу. Соціальна та ігрова роль

4. Вправи на знайомство в тренінгах. Їх необхідність та специфіка проведення

Висновки

Література



Вступ

Майнфред Форверга у 50-і (за іншими оцінками в 70-і) роки XX століття розробив і науково обґрунтував метод, основою якого були рольові ігри з елементами драматизації і який називався соціально-психологічним тренінгом. Основною метою СПТ був розвиток компетентності в спілкуванні. На підставі великої експериментально-дослідницької роботи М. Форверг зробив висновок про ефективний вплив СПТ на підвищення інтерперсональної компетентності за рахунок інтериорізації особистістю нових комунікативних установок і їх перенесення на професійну діяльність.

Теоретичні й методичні основи СПТ як методу описані в працях В.Ю. Большакова, І.В. Вачкова, Д.У. Джонсона, О.В. Євтіхова, Ю.М. Ємельянова, В.П. Захарова, Н.В. Клюєвої, Г.О. Ковальова, В.В. Козлова, С.І. Макшанова, Г.І. Марасанова, Е. Мелібруди, Х.Й. Міккіна, Б.Д. Паригіна, В.Е. Пахальяна, Л.А. Петровської, С.В. Петрушина, А.С. Прутченкова, О.В. Сидоренко, К. Фопеля, М. Форверга, С.С. Харіна, Н.Ю. Хрящевої, Т.С. Яценко та ін.

У вітчизняній психології поширені визначення тренінгу як одного з активних методів навчання або СПТ. Він отримав широке розповсюдження й у вітчизняній практиці (колишнього Радянського Союзу).

Першою, ще у 1982 році вийшла фундаментальна наукова праця Л.А. Петровської, присвячена теоретичним і методичним аспектам соціально-психологічного тренінгу.

У психологічній науці склалося певне уявлення про поняття "соціально-психологічний тренінг". Так, Л.А. Петровська розглядає СПТ як засіб дії, спрямований на розвиток знань, соціальних установок, умінь і досвіду в галузі міжособистісного спілкування, як "засіб розвитку компетентності в спілкуванні", "засіб психологічної дії". На її думку, терміни "активна соціально-психологічна підготовка", "активне соціальне навчання", "лабораторний тренінг", "групи інтенсивного спілкування", "групи відкритого спілкування", "перцептивно-орієнтований тренінг", "тренінг чутливості (сенситивності)" є еквівалентами соціально-психологічного тренінгу, мета якого - розвиток компетентності в спілкуванні, її комунікативної, інтерактивної і перцептивної складових.

У широкому сенсі СПТ - будь-яке активне соціально-психологічне навчання, здійснюване з опорою на механізми групової взаємодії (на відміну, наприклад, від тренінгу розвитку пізнавальних процесів - уваги, пам'яті, мислення тощо). Так, Л.А. Петровська і Л.Ф. Анн позначають цим терміном практику психологічної дії, засновану на активних методах групової роботи.

Іноді поняття "соціально-психологічний тренінг" виступає і як вужче, таке, що означає тільки один різновид ПТ, спрямованих на вдосконалення навичок спілкування за допомогою рольових ігор з елементами драматизації. До середини 80-х років XX ст. соціально-психологічний тренінг в СРСР вважався єдиним видом тренінгу, який набув широкого розповсюдження у психологічній практиці. Проте треба зауважити, що в цей час вже існували й інші види психологічних тренінгів (наприклад, тренінг сенситивності Ю.М. Ємельянова, відеотренінги прибалтійських фахівців тощо).

У психологічній науці склалося певне уявлення щодо поняття "соціально-психологічний тренінг". Так, у "Психологічному словнику" СПТ визначається як галузь практичної психології, орієнтована на використання активних методів групової психологічної роботи з метою розвитку компетентності у спілкуванні.

Деякі автори вважають, що соціально-психологічний тренінг (Social - psychological) - це прикладний розділ соціальної психології, який є сукупністю групових методів формування умінь і навичок самопізнання, спілкування і взаємодії людей у групі, інші розглядають його як сукупність методів розвитку комунікативних якостей і здібностей рефлексії, уміння аналізувати поведінку членів групи і свою, аналізувати соціальні ситуації й себе в них, уміння адекватно сприймати себе і оточуючих.



1. Групові норми в соціально-психологічному тренінгу

Норми - це неписані правила, які визначають, що правильно, а що ні, що припустимо, а що заборонено. Норми в СПТ можна поділити на дві категорії:

- які задає ведучий групи;

- що існують у самій групі.

Норми може запропонувати тренер. Зокрема, це може бути: активність учасників; закритість групи, тобто все, що відбувається в групі, тут і залишається; конкретні особливості надання зворотного зв'язку та ін.

Щоби група дотримувалася зазначених норм, тренер повинен докладати певних зусиль, тоді як норм, створених самою групою, її члени дотримуються внаслідок групового впливу. Ці норми можуть як сприяти, так і перешкоджати досягненню терапевтичної мети: уникання чи перебільшення емоцій, заборони якихось тем для обговорення, створення стабільних підгруп і закоханих пар тощо.

Типовими нормами тренінгових груп є відвертість і чесність. Від відповідності груповим нормам залежать статус кожного члена та згуртованість групи.

У групах соціально-психологічного тренінгу часто виникають специфічні норми: захищати невдаху, підкорятися керівництву, обраному із самих учасників, не просити допомоги тощо. Для нормальної роботи групи бажано усвідомлювати обидві системи норм і прагнути досягнути їх збігу.^..

Нерідко саме певні норми відіграють роль магніту для учасників групи. Практика свідчить, що в групі через специфіку її діяльності та міжособистісні відносини виникає ніби власний час, що визначає норми і наповнює їх особливим змістом.



2. Основна мета введення правил роботи в тренінг. Правила роботи в групі

Бажаючи досягнути мети тренінгу, необхідно врівноважувати дві складові: процес та зміст. Зміст - це наповнення заняття (тренінгу), це все, що відповідає на питання "що?". Процес - де спосіб проведення заняття, тобто все, що відповідає на питання "як?", наприклад, які методи навчання застосовувати, яка атмосфера панує під час занять та ін.

Ведучий тренінгової групи повинен уміти диференціювати різноманітні процеси, що відбуваються у групі, щоб відпрацювати критерії оцінки власних дій. Найбільш вагомими механізмами досягнення цілей є:

- сприйняття власних почуттів - дає реальну можливість орієнтування, розуміння того, що ми хочемо і чого не хочемо;

- безпосередній прояв почуттів є важливим кроком у процесі особистісного розвитку;

- щирість у представленні самого себе;

- зворотний зв'язок;

- наявність когнітивного аспекту навчання;

- переживання єднання, близькості з іншими людьми;

- можливість надати допомогу іншим людям, спостерігати за учасниками;

- пошук схожості, збагачення взірцями, стимулами до змін;

- підтримуюча позиція ведучого та експериментування учасників із собою.

Тренер повинен реалістично сприймати недоліки, за ними постійно знаходити якісь нереалізовані можливості або здібності, щоб мати змогу завжди підбадьорювати учасників. Окрім цього, ведучий, враховуючи особливості групи, задає внутрішній темп роботи, але дуже важливо, щоб він був зручний, природний для ведучого, інакше йому його не утримати.

Правила можуть бути введені на першому етапі лише авторитарно, самим ведучим, оскільки більшість учасників поки не готова до обговорення, висловлення своєї думки. При авторитарному введенні і поясненні правил суть багатьох з них вислизає від учасників, оскільки вони можуть їх представити тільки умоглядно. Доцільно відразу ввести як деяку "установку згори" ті правила, які носять організаційний характер, а саме:

- закон "нуль-нуль", що передбачає своєчасний початок тренінгу, його закінчення і своєчасне повернення в аудиторію після перерви;

- звернення один до одного на "ти" (для роботи з дітьми ця норма може бути дещо змінена, але звернення до ведучого по імені, без по батькові вельми бажано);

- робота "від і до": людина, що прийняла рішення про участь у тренінгу, знаходить можливість бути присутньою на всіх заняттях від початку до кінця;

- конфіденційність інформації, що обговорюється в групі, її закритість для обговорення за межами тренінгової ситуації;

- доцільно також відразу ввести норму "тут і зараз", пояснивши її глибокий психологічний сенс. Робота групи розгортається тільки в просторі актуальних переживань і потреб учасників.

Інші норми і правила поведінки, взаємодії потрібно вводити поступово протягом перших годин роботи, спираючись на той досвід, якого учасники набувають у вправах.

Основою побудови правил поведінки в групі може служити так званий "Кодекс Грайса". Г. П. Грайс і Дж. Ліч висувають два основних принципи будь-якого спілкування. Це принцип кооперативності і принцип ввічливості.

Принцип кооперативності реалізується в декількох постулатах.

1. Перший постулат кількості: твоє висловлювання повинно містити не менше інформації, ніж потрібно.

2. Другий постулат кількості: твоє висловлювання не повинно містити більше інформації, ніж потрібно.

3. Перший постулат якості: старайся, щоб твоє висловлювання було істинним.

4. Другий постулат якості, що розвиває перша: не говори того, що ти вважаєш хибним.

5. Третій постулат якості, теж розвиває перша: не говори того, для чого у тебе немає достатніх підстав (або, користуючись нашою термінологією, - не використовуй недостовірних відомостей).

6. Постулат релевантністю: не відхиляється від теми (суті справи).

7. Перший (загальний) постулат прозорості: виражайся ясно. З нього випливають ще три.

8. Уникай незрозумілих виразів.

9. Уникай неоднозначності.

10. Уникай непотрібного багатослів'я.

Що стосується принципу ввічливості, то він (по Личу) передбачає наступні постулати.

1. Постулат такту: дотримуйся інтереси інших і не порушуй меж їх особистої сфери. Одним словом, створюй максимум зручностей для іншого.

2. Постулат великодушності: не утруднює інших, тобто створюй для себе мінімум зручностей, а для інших - мінімум незручностей.

3. Постулат схвалення: мінімізуй число негативних оцінок, прагни до максимально позитивній оцінці інших.

4. Постулат скромності: мінімально схвалюй себе і максимально критикуй себе виходячи з припущення, що ти не правий.

5. Постулат згоди: прагни до максимального згодою з іншими, усуває можливі розбіжності.

6. Постулат симпатії: привілей до інших максимум доброзичливості.

Можна додати до перерахованим рекомендацій ще три правила.

1. Правило пріоритету: намагайся аргументувати не якість чи сформованим в суспільній свідомості чином тієї чи іншої людини, а його вчинками, діями (не йди на особистості).

2. Правило конкретності: намагайся говорити не про дії взагалі, а про конкретний вчинок у конкретній ситуації.

3. Правило позитивної мотивації: намагайся шукати в першу чергу позитивні рушійні сили вчинку ("Хотіли як краще, але не вийшло краще, а вийшло, як завжди").

Ці рекомендації тільки здаються на перший погляд дуже абстрактними. Насправді їх цілком конкретні і ними неважко керуватися на практиці.

3. Рольові позиції в групі тренінгу. Соціальна та ігрова роль

Ведучий та учасник - дві особи, про яких згадуємо, на перший погляд, коли думаємо про роль осіб у тренінговій групі. Однак насправді цей поділ є набагато складніший, оскільки визначається потребами групи й особистими якостями учасників групи. Під час занять, які проводять інтерактивними методами, ведучий (один або декілька) може виконувати різні функції: експерта, викладача, тренера, аніматора, каталізатора, зразкового учасника. Залежно від мети заняття, відібраних методів, він буде більше концентруватися на процесі або суті навчання. Учасники ж становлять групу різних осіб, кожен з котрих поводиться типово для себе (відіграє свою природну роль), чим впливає на проходження заняття. Частина з них буде сприяти досягненню цілей навчання; інша - залишиться нейтральною або буде заважати навчанню. Добрий ведучий зможе виявити ці ролі, підсилити позитивні та протидіяти негативним.

Групова динаміка в тренінгу - це, перш за все, зміна ролей учасниками і таємна боротьба за те, щоб зайняти певну "рольову нішу". Основне завдання ведучого - це свідома (інколи провокаційна) діяльність, що передбачає порушення існуючих рольових взаємовідносин і зміну ролей.

На думку В. Слободчикова, варто розрізняти поняття "соціальна роль" та "ігрова роль". При цьому "... соціальна - це одиниця аналізу зв'язків і відносин, які нав'язуються людям у певній ситуації взаємодії; ігрова роль - одиниця аналізу вільних, але тимчасових сукупностей". Одним із важливих критеріїв, що розрізняє соціальну та ігрову ролі, є неможливість вибору. Люди живуть і працюють у різноманітних соціальних спільнотах, але вимушені підлаштовуватися до тієї системи соціальних ролей, яка структурує той чи інший людський конгломерат. Щоб адаптуватися до соціального середовища, людина наслідує очікування оточуючих, одягає маску тієї соціальної ролі, яку йому нав'язують ззовні, - "добропорядного громадянина", "лідера", "відторгнутого".

Ролі, виконувані членами групи, залежать від їх особистості, а також від вимог і потреб групи. Існує чотири основних типи ролей: забезпечують вирішення поставленого завдання, підтримують, процедурні та егоцентричні.

1. Ролі, що забезпечують вирішення поставленого завдання, вимагають специфічних патернів поведінки, які безпосередньо допомагають групі в досягненні поставлених цілей.

Члени групи, які виконують ролі, що забезпечують вирішення поставленого завдання, ймовірно, будуть повідомляти групі інформацію або висловлювати свою точку зору, займатися пошуком і аналізом інформації або думок.

2. Підтримуючі ролі. Підтримуючі ролі вимагають специфічних патернів поведінки, які допомагають групі розвиватися і підтримувати добрі відносини між її членами, групову згуртованість і ефективний рівень вирішення конфліктів.

Підтримуюча роль - специфічний патерн поведінки, який допомагає групі розвиватися і підтримувати добрі відносини між її членами, групову згуртованість і ефективний рівень вирішення конфліктів.

3. Процедурні ролі

Процедурні ролі вимагають специфічних патернів поведінки, які допомагають групі при вирішенні проблем.

Процедурна роль - специфічний патерн поведінки, який допомагає групі при вирішенні проблем.

Члени групи, які грають процедурні ролі, в свою чергу, поділяються на «диспетчерів», «протоколістів» та «зберігачів».

4. Егоцентричні ролі

Егоцентричні ролі відображають специфічні патерни поведінки, які концентрують увагу на персональних потребах і завданнях на шкоду груповим.

Забезпечуючі рішення, що підтримують і процедурні ролі повинні допомагати групам бути ефективними, тоді як егоцентричні ролі зменшують ефективність груп. Учасники, які виконують егоцентричні ролі, - це «агресори», «жартівники», «відсутні» або «монополісти».

4. Вправи на знайомство в тренінгах. Їх необхідність та специфіка проведення

Мета цих вправ - у легкій ігровій формі ознайомити учасників один з одним і підготувати їх до подальшу спільну роботу.

Ці вправи допомагають показати учасникам, чим вони відрізняються або схожі один на одного, сформувати мотивацію для спільної діяльності, створити позитивний настрій на подальшу діяльність, формувати інтерес до самопізнання та саморозвитку.

«Інтерв'ю»

У кожного учня класу всі бажаючі по черзі беруть інтерв'ю, ставлячи такі запитання:

- Який колір улюблений?

- Які якості найбільше цінуються в людях?

- Які плани на майбутнє?

- Які книги більше подобаються?

Кожному учневі ставлять п'ять-сім запитань. Відповідати слід у будь-якому ступені відвертості.

Рекомендації. Отриману інформацію можна використати в подальшій індивідуальній роботі.

«Самооцінка»

Усі учні по можливості сідають у коло. Після невеликої паузи кожен член класного колективу повинен розповісти про свої сильні сторони -- про те, що він любить, що цінує і приймає в собі, про те, що дає йому почуття впевненості. Важливо, щоб при цьому учні не применшували своїх достоїнств, не іронізували над собою, щоб говорили прямо, без натяків. Ця вправа спрямована на розвиток уміння мислити про себе позитивно, тому, виконуючи її, необхідно уникати будь-яких висловлювань про свої недоліки.

Рекомендації. Ведучий і всі члени групи повинні стежити за цим і припиняти кожну спробу самокритики.

«Запрошення до чаю»

Передаючи по колу чайну чашку, діти повідомляють, кого саме вони хотіли б запросити до чаю. Якщо кількість запрошених обмежується одним гостем, аргументують свій вибір -- чому запрошують саме цього гостя? -- і розповідають, про що збираються запитати в нього і що хотіли б йому сказати.

Рекомендації. Ведучому слід звернути увагу на вибір кожного учасника.



Висновки

Соціально-психологічні тренінги - один найбільш ефективних інструментів формування, розвитку та корекції комунікативних навичок людини. Завдяки ігровій формі, новизні, динамічності СПТ допомагають учасникам усвідомити свої потреби у спілкуванні, недоліки власного стилю спілкування та застосувати на практиці більш адаптивні та ефективні прийоми побудови взаємин з іншими.

На мою думку, сьогодні саме сфера шкільної освіти вимагає запровадження систематичного проведення СПТ у закладах освіти для всіх учасників навчально-виховного процесу, тобто, як для учнів, так і для вчителів, батьків, а також шкільної адміністрації.

Це дозволить підвищити загальний рівень спілкування та взаєморозуміння у такій багатокомпонентній структурі, якою є школа.

Присутність ігрових вправ на тренінгах, особливо вправ на знайомство, робить спілкування невимушеним та наповненим особистим змістом кожної людини.

тренінг психологічний спілкування шкільний



Література

1. Афанасьева Н.Є. Методологія соціально-психологічного тренінгу [Текст]: посібник / Н. Є. Афанасьева - X.: УЦЗУ, 2008. - С. 9.

2. Банков И. В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники [Текст]: учеб, пособие / И. В. Вачков. - М.. Ось-89,2000. - 224 с.

3. Григор'єва П.Р., Лінська Л.В., Усольцева Т.П. Основи конструктивного спілкування: Методичний посібник для педагогів-психологів. - 2-е изд., испр. І дод. - Новосибірськ: Изд-во Новосиб. ун-та, 1999. - 173 с.

4. Захаров В. П. Социально-психологический тренин [Текст]: учеб, пособие / В. П. Захаров. Н. Ю. Хряшеиа - Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1989. -С. 39.

5. Керівництво практичного психолога: Психологічні програми розвитку особистості в підлітковому і старшому шкільному віці / Під ред. Дубровіна І.В.. - 3-е изд., стереотип. - М: Видавничий центр "Академія", 1998. - 128 с.

6. Прутченков А.С. "Світло мій, дзеркальце, скажи...": Методичні розробки соціально-психологічних тренінгів. - М.: Нова школа, 1996. - 144 с.

7. Психологічний супровід вибору професії. Науково-методичний посібник. - М: Московський психолого-соціальний інститут, Флінта, 1998. - 184 с.

8. М. Полякова - М.: Генезис, 2003. - С 50-58.

9. Слободчиков В. И., Исаев Е. И. Основы психологической антропологии / В. И. Слободчиков, Е. И Исаев. - М: Школа-Пресс, 1995. - С. 159.

Размещено на Allbest.ru

...