Явище етноцентризму

Размещено на http: //www. allbest. ru/

План реферату

Вступ

1. Сутність та характеристика етноцентризму

2. Етнічні стереотипи, їх зміст та види

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Ми всі в певній мірі етноцентричні, важливо, усвідомлюємо ми свій етноцентризм чи ні. Деякі люди чітко усвідомлюють, що вони реагують на інших і на різноманіття через фільтри власного образу життя і культури. Вони розуміють, що сприймають та інтерпретують інших та оточуючий світ тільки одним з можливих способів, що існують інші інтерпретації і що їх інтерпретації можуть бути не точні по відношенню до справжнього наміру оточуючих.

Інші ж люди не усвідомлюють, що реагують на різноманіття, користуючись своїми культурними фільтрами; вони рахують, що їхній спосіб сприйняття і інтерпретації світу є єдиним. Подібні люди не визнають ні існування інших можливих інтерпретацій, ні того, що вони самі можуть бути не праві. Отже, питання не в тому, чи існує етноцентризм, а в тому, чи визнають люди чи ні, що вони етноцентричні.

Також вимагають вирішення наступні проблеми: чому різні культурні цінності, навіть при інтенсивній взаємодії не стають спільними; незалежно від інтенсивності спілкування між різними групами суттєві культурні відмінності тільки посилюються; завжди у будь-якому суспільстві є соціальні групи, які відокремлюють себе від інших; навіть спілкуючись однією мовою, ми часто виражаємо думки і концепції різних світів і одні й ті ж слова можуть мати різний культурний сенс. Однією з причин є етноцентризм, який не дозволяє представникам різних культур, які мають різний практичний досвід, чітко уявити собі чуже розуміння світу і сформулювати проблеми один одного. Оскільки явище етноцентризму суттєво впливає на динаміку міжетнічних відносин, то розуміння сутті, змісту даного феномена є важливим і актуальним.

1. Сутність та характеристика етноцентризму

Вивчення праць науковців показує, що сам факт усвідомлення особливостей своєї етнічної групи не містить у собі упереджень щодо інших груп. Проте так буває доти, доки констатуються ці відмінності. Коли ж від такої констатації переходять до оцінки іншої групи, тоді можливі перекручення її образу. І тоді виникає психологічне явище етноцентризму. Воно полягає у схильності представників групи сприймати всі життєві явища з позицій “своєї” етнічної групи, яка розглядається як еталон.

При міжетнічному порівнянні у формі співставлення своїй групі може надаватись перевага в одних сферах життєдіяльності, а інша - в інших, що не виключає критичності до діяльності і якості обох і проявляється через побудову взаємодоповнюючих образів. Етноцентризм практично завжди буває недоброзичливим. Міжетнічне порівняння може виражатись у формі протиставлення, що пропонує, по меншій мірі, упередженість по відношенню до інших груп. Індикатором такого порівняння є полярі образи, коли члени етнічної групи приписують собі тільки позитивні якості, а “чужакам” - тільки негативні. Найбільш яскраво протиставлення проявляється у дзеркальному сприйнятті, коли члени двох конфліктуючих груп приписують ідентичні позитивні якості собі, а ідентичні вади - суперникам. Наприклад, вся група сприймається як високоморальна і миролюбна, її дії пояснюються альтруїстичними мотивами, а чужа група - як агресивна “імперія зла”, що переслідує свої егоїстичні інтереси.

Феномен дзеркального відображення був знайдений у період холодної війни в спотвореному сприйнятті американцями і росіянами один одного. Коли У. Бронфенбреннер у 1960 відвідав Радянський Союз, він з подивом почув від своїх співбесідників ті самі слова про Америку, які американці казали про Радянський Союз. Прості радянські люди вважали, що влада США складається із агресивних мілітаристів, що вони експлуатують та пригнічують американський народ, що в дипломатичних відносинах йому не можна довіряти.

Тенденція до міжетнічного протиставлення може проявитися і в більш злагодженій формі, коли практично тотожні по суті якості оцінюються по-різному в залежності лише від того, чи приписуються вони своїй чи чужій групі. Люди обирають позитивний ярлик, коли описують рису, що притаманна своїй групі, і негативний - при описі тієї ж риси чужій групі (американці сприймають себе як доброзичливих і розкутих, а англійці вважають їх настирливими та розв'язним. І навпаки - англійці вважають, що їм притаманні стриманість і повага прав інших людей, а американці називають англійців холодними снобами) [4, с.192-193].

Загалом варто сказати, що етноцентризм існував протягом всієї історії людства. Наприклад, термін “варвар”, який широко використовувався у Давній Греції, для греків та римлян мав подвійне значення: “чужинець” і “дикун”, “невихована людина”. Вже у працях Геродота варвар описувався як чужорідний та відштовхуючий, неосвічений, незграбний, тупий, нелюдимий. “Він боягуз, сповнений неконтролюючими пристрастями, страшний, жорстокий, жадібний та невірний”. Використовуючи цей термін, греко-римляни, з одного боку оцінювали носіїв іншої культури як представників більш низького рівня розвитку, а з іншого, вважали свій культурно-історичний шлях розвитку єдиновірним.

А в “Повісті минулих літ”, написаній у XII ст. поляни, які мають, на думку літописця, начебто звичаї та закони, протиставляються в'ятичам, кривичам, древлянам, які не мають ні справжнього звичаю, ні закону.

Зневажливе ставлення до інших народів і культур базується на переконанні, що вони “нелюдські”, “чужі”. І це зустрічається у самих різних народів світу: у ескімосів на Півночі, у південно-африканської народності банту, у народу сан Південно-Східної Азії. Безперечна абсолютизація власної культури виглядає закономірно і принижує цінність чужих культур, вважаючи їх гіршими та нижчими. Носії такого типу світогляду не усвідомлюють, що інші народи розвивають свою культуру для того, щоб зробити усвідомленим власне життя та встановити порядок у власних суспільствах.

Як відмічають К. Сітарам та Г. Когделл, ієрархічна система Сходу та кастова система Південної Азії склались у відповідних культурах більше двох тисячоліть назад для впорядкування суспільного устрою і зараз здаються жахливими. І навпаки, горизонтальна система Західних культур здається азіатам ненормальною та незрозумілою. Вони досі переконані, що абсолютної рівності не існує і недовірливо відносяться до так званої рівності західних культур [2, с.38].

Поняття етноцентризму вперше було введено у науку у 1883 р. австрійським соціологм І.Гумпловичем. Пізніше це поняття розроблялось американським соціологом Д. Самнером. Він стверджував, що групи відрізніяються одна від одної тим, що кожна група має свої звичаї та виробляє свої норми поведінки, і научно обгрунтував розподіл оточуючих людей на “своїх” та “чужих” і розробив поняття “ми-група” і “вони-група”. Самнеру належить також ідея впливу етноцентризму на взаємостосунки між групами. Взаємостосунки в “ми-групі” будуються на основі згоди і приналежності до такої групи і визначають етноцентричний погляд на світ. Взаємостосунки між “ми-групою” та “вони-групою” будуються на основі етноцентризму кожної і проявляються як ворожість та недовіра [6, с.135].

Д. Мацумото дає наступне визначення: “Етноцентризм - це тенденція оцінювати світ за допомогою власних культурних фільтрів” [5, с.75]. Етноцентризм часто використовують в негативному сенсі як неспроможність оцінювати інших людей з позиції релятивізму та толерантності. Він означає тенденцію судити людей, що належать до інших груп і спільнот або тих, що ведуть інший спосіб життя, у відповідності до власної культури, часто розглядається аутгрупою як нижчестоячі.

Зігмунд Фройд у свій час також проаналізував феномен етноцентризму. Він зауважував, що етноценризм - це форма колективного нарцисизму. За Фройдом, колективний нарцисизм має психологічну та соціальну функції - створення середовища для витіснення агресивних імпульсів. Колективний нарцисизм дає можливість інгрупі спрямовувати свої агресивні імпульси на будь-які інші доступні аутгрупи, тим самим усувати боротьбу всередині інгрупи.

Д. Мацумото виділяє такі функції етноцентризму:

1) етноцентризм може виступати в якості захисту соціальної групи (допомагаючи зберегти соціальну ідентичність її членів, зароджуючись в умовах інгрупової загрози, конфлікту) ;

2) етноцентризм - це форма соціального контролю (виправдовуючи дискримінаційні дії відносно відсторонених і загрожуючих аутгруп) ;

3) етноцентризм - адаптивний механізм виживання.

Також він пропонує класифікувати етноцентризм на два типи: гнучкий та негнучкий. Гнучкий означає, що люди навчаються приборкувати його, хоча б на час, оскільки він піддається впливу логіки та аргументації. Негнучкий етноцентризм характеризується несприйнятливістю до логічних аргументів, нездатністю подивитись на поведінку інших людей з їхньої точки зору, опираються доказам. Етноцентризм може бути використаний певними соціальними групами для розпалювання націоналізму, шовінізму, агресивності по відношенню до інших груп. Він сприяє виникненню ксенофобії, екстремізму, тероризму [5, c.76].

В даному випадку він приймає форму войовничого етноцентризму, який виражається у ненависті, недовірі, страху та звинувачення інших груп у власних невдачах. Войовничий етноцентризм використовується у реакційних доктринах, що санкціонують захоплення та пригнічення інших народів [7, c.175].

Крайня ступінь етноцентризму виражається у формі делегітимізації - розгляді групи чи груп у якості зверх негативних соціальних категорій, які виключаються з реальності прийнятних норм та цінностей. Делегітимізація поглиблює між групові відмінності, маючи на увазі ясне усвідомлення значної переваги своєї групи. Полегшують делегітимізацію як відмінності у зовнішності, так і у нормах, мові, релігії та інших аспектах культури. Її ціллю є повне розділення своєї та чужої групи, аж до виключення останньої із роду людського [4, с.194].

Більшість культурних антропологів сходяться на думці, що етноцентризм у тому чи іншому ступені властивий будь-якій культурі. У більшості з них прийнято вважати, що дивитись на світ крізь призму власної культури є природнім, і це має як позитивні, так і негативні моменти. Позитивні полягають у тому, що етноцентризм дозволяє несвідомо відділити носіїв чужої культури від власної, одну етнокультурну групу від іншої. Негативна його сторона полягає у свідомому прагненні ізолювати одних людей від інших, сформувати принизливе відношення однієї культури по відношенню до іншої [2, с.39].

Питання про роль етноцентризму в житті етнічних груп, тобто про його соціальні і психологічні функції, нерозривно пов'язане з особливостями адаптаційних процесів у етноконтактних групах. Успішна взаємна адаптація етносів у вигляді інтеграції, що передбачає оволодіння навичками «чужої» культури при повному збереженні власної етнокультурної специфіки, сприяє переходу міжетнічної диференціації в констатацію різниці світосприймання і способу життя етноконтактних груп, але не містить негативізму і непримиренності до «чужих» культур. Дезадаптація етнічних груп зв'язана з посиленням інтолерантності до іноетнічного оточення і може проявитися в різних формах - від прагнення зменшити або припинити контакти етнічних меншин шляхом поглинання (асиміляції) чи фізичного знищення членів інших етнічних груп (геноцид).

Етноцентризм виникає у відповідь на загрозу існування етносу як самостійного соціокультурного цілого і виконує функцію його соціально-психологічного захисту від інокультурного впливу в умовах дезадаптації етнічних груп. Сили, що руйнують етнос як самостійний об'єкт міжгрупової взаємодії, можуть бути внутрішніми і зовнішніми, тобто залежними від специфіки етнічних груп, а також від особливостей соціальної ситуації, в якій здійснюється їхня взаємодія.

Внутрішні причини, що породжують етноцентризм, розглядалися в межах теорії соціальної ідентичності (Г. Теджфел, Дж. Тернер) і трактувалися як захисний соціально-перцептивний механізм. Він у міжетнічному контексті діє автономно і допомагає групі захищати позитивну групову ідентичність у процесі міжетнічного порівняння. Однак така концепція не дозволяє розмежувати етнічну диференціацію (констатує нетотожність етносів) і власне етноцентризм (передбачає непримиренність до інших етнічних груп).

Плідним видається підхід до аналізу внутрішніх причин, що породжують міжетнічну дезадаптацію, запропонований Н. Лєбєдєвою. Розглядаючи адаптацію етносів у процесі етнічних міграцій, автор стверджує: внутрішні причини, що викликають неадекватність міжетнічного сприймання, можна пояснити невпевненістю в позитивності образу «ми - групи». А це породжує інтолерантність до чужого способу життя і світосприймання, що відрізняється від картини світу, прийнятої у власній групі.

Базуючись на досвіді вітчизняних і зарубіжних дослідників міжетнічної адаптації, можна передбачити, що етноцентризм значною мірою пов'язаний з руйнуванням позитивної групової ідентичності, розмиванням відчуття «ми» у членів етнічної групи. Він виконує функцію психологічного захисту образу цієї групи, переносячи причини духовної слабкості власної групи на сусідні етноси.

Американські психологи Р.Левайн і Д. Кемпбелл у 60-х рока XX ст. припустили, що етноцентризму сприяє ряд психологічних факторів. На індивідуальному рівні вони вказали такі перемінні, як внутрішньо групову лояльність, авторитаризм, непохитність, самооцінку та ступінь чи частоту контактів з членами зовнішніх груп. Дослідники провели зв'язок між цими перемінними та залученням до культури у дослідах американців, які живуть у Гватемалі. Дані збирались у ході нерегламентових інтерв'ю, які охоплювали багато аспектів буденного життя, а також установки, думки, уявлення і моделі поведінки [5, с.78].

В результаті дослідження було виділено, що властиво людині з етноцентричною свідомістю:

- вважати те, що відбувається у власній культурі, природнім і правильним, а те, що відбувається в інших культурах - неприроднім і неправильним;

- розглядати звичаї власної групи як універсальні “що добре для нас, те добре і для інших”;

- сприймати норми та цінності власної групи як безумовно вірні;

- надавати при необхідності всебічну допомогу;

- діяти в інтересах власної групи;

- пишатися власною групою;

- відчувати неприязнь по відношенню до членів іншої групи [2, с.39].

2. Етнічні стереотипи, їх зміст та види

Етнічний стереотип - це вид соціального стереотипу. Це стійкий, емоційно насичений, досить спрощений, і схематизований узагальненим чином етнічної групи, узагальнене стійке ставлення до якогось народу. У змісті етнічного стереотипу, зазвичай, зафіксовано оціночні думки, щодо стійкі ставлення до моральних, розумових, фізичних якостях, властивих представникам різних етнічних спільнот. До того ж у змісті етнічного стереотипу можуть бути присутні й однозначні приписи до дії щодо людей певної національності.

До сьогодення у буденному усвідомленні і в засобах масової інформації про етнічні стереотипи доволі поширена думка як про винятково негативний феномен. І у більшості випадків це пов'язано з тим, що у світовій науці частіше всього вивчались негативні стереотипи етнічних меншин, які піддавались дискримінації. Але необхідно проводити чітку різницю між стереотипами як соціальним явищем та стереотипізацією як психологічним процесом. У соціальній психології останніх десятиліть стереотипізація розглядається як раціональна форма пізнання, як частковий випадок більш універсального процесу категоризації: створюючи соціальні категорії, ми звертаємо увагу на характеристики, завдяки яким люди, що належать до тієї чи іншої групи, сприймаються схожими один на одного ба відмінними від інших людей.

Об'єктивною необхідною і корисною психологічною функцією стереотипізації з часів У. Ліппмана, який у 1922 році ввів поняття “соціальний стереотип”, багатьма дослідниками вважається спрощення і систематизація великої за об'ємом і складністю інформації, які людина отримує від оточуючого середовища. Іншими словами, вважається, що стереотипи у процесі соціального пізнання позбавляють індивідів необхідності інтерпретувати соціальний світ у всій його складності, але є найнижчою формою уявлень про соціальну реальність, уявлень, які використовуються тільки тоді, коли не досягаються більш високі, точні та індивідуальні уявлення [7, с.162].

Соціально-психологічними функціями стереотипізації є:

- спрощення та систематизація складної та великої за об'ємом інформації;

- між групова диференціація, що найчастіше оцінюється на користь своєї групи і сприяє підтриманню позитивної групової ідентичності;

- пояснення існуючих відносин між групами;

- виправдання існуючих між групових відносин;

- збереження існуючих відносин.

Стереотипізація є важливим механізмом розуміння індивідом соціального значення інформації. Тобто, за допомогою стереотипізації відображається соціальна реальність [1, с.227].

Серед найбільш вагомих властивостей етнічних стереотипів виділяють їх емоційно-оціночний характер. Емоційні аспекти стереотипів розуміються як ряд переваг, оцінок та настроїв. Емоційно зафарбованими є й самі характеристики, що сприймаються. Іншою важливою властивістю етнічних стереотипів вважається їх стійкість, стабільність, навіть ригідність. Хоча стабільність стереотипів не раз підтверджувалась у емпіричних дослідженнях, вона все-таки відносна: при зміні відносин між групами або при отриманні нової інформації їх наповнення і навіть направленість можуть змінюватись.

Ще однією властивістю етнічних стереотипів є узгодженість, або консенсус. І саме узгодженість вважав найважливішою рисою стереотипів Тешфел. На його думку, соціальними стереотипами можна вважати лише уявлення, які розділяються достатньо великою кількістю індивідів у межах соціальних спільнот. Стереотипи і власні переконання про етнічні групи, хоча й можуть частково співпадати, являють собою різні когнітивні структури, кожна з яких - лише частина знань індивіда про свою або чужу групу. Більш того, якби стереотипи не були узгодженими, було б дуже мало сенсу в їхньому вивченню. Небезпека ворожих та презирливих стереотипів, а значить, і значна причина їх вивчення, складається з можливості схожих реакцій на відповідь на схожі стереотипи: якщо б кожен індивід реагував на членів приниженої групи у відповідності з власними переконаннями, негативний ефект стереотипів був би значно послаблений.

Ще однією вагомою властивістю стереотипу з часів Ліппмана вважається їх неточність. У подальшому стереотипи отримували ще менш утішні характеристики та інтерпретувались як “традиційна нісенітниця”, “пряма дезінформація”, “сукупність міфічних уявлень” і т.д. Однак, починаючи з 1950-х років отримала поширення гіпотеза, відповідно до якої об'єм істинних знань у стереотипах перевищує об'єм хибних - так звана гіпотеза “зерна істини”. У теперішній час вже не виникає сумніві, що етнічні стереотипи не зводяться до сукупності міфічних уявлень, але являють собою образи етносів, а не просто думку про них. Вони відображають, хоча і у спотвореному чи траснформованому вигляді, об'єктивну реальність: властивість двох взаємодіючих груп та відносини між ними [7, с.27-28].

Зміст етнічних стереотипів визначається трьома групами факторів:

1) специфікою групи, що стереотипізується, тобто властивостями етничної групи, які закріплені у культурі та буденній свідомості цінностями, які вироблені в процесі суспільно-історичного розвитку, і т.п.;

2) соціально-політичними і економічними умовами розвитку етнічних груп та особливостями взаємовідносин між ними, які склались на даний момент;

3) тривалістю та глибиною історичних контактів з іншими етносами [4, c.187].

Етнічні стереотипи підрозділяються на два види: автостереотипи та ігетеростереотипи. Автостереотипи - це думки, судження, оцінки, що зараховуються до цієї етнічної спільності її представниками. Зазвичай автостереотипи містять комплекс позитивних оцінок. Гетеростереотипи - сукупність оціночних суджень, винесених про інші народи представниками даної етнічної спільності. На відміну від автостереотипов, гетеростереотипи можуть бути як позитивними, так і негативними, залежно від історичного досвіду взаємодії даних народів.

Автостереотипи і гетеростереотипи не автономні одиниці, а є структурно взаємопов'язаними компонентами цілісного світу особистісної чи групової самосвідомості. Відмінності між двома цими явищами відбивають рівень взаєморозуміння між народами і рівень їх психологічної тотожності. Автостереотипи завжди різноманітніші і комплексніші, це відбувається у силу дефіциту інформації разігетеростереотипа і деталізованого знання, підкріплювального автостереотип. Автостереотип більшою мірою відображає ознаки власної етнічної групи і ознаки, що до нього потрапляють, переважно культурно схвалювані, тоді як гетеростереотип найчастіше служить зоною для негативних рис, небажаних у власній культурі і тому відчужуваних. етноцентризм соціальний психологічний стереотип

Відповідно до емоційного забарвлення стереотипи можуть бути як позитивні, так і негативні. До останніх С. Фіск відносить лише один з виділених чотирьох видів стереотипів. Це стереотипи презирства, які існують по відношенню до представників “чужих” низькостатусних та некомпетентних груп, які до того ж розцінюються як “холодні”. По відношенню до совїх груп як правило виникає стереотип захоплення, у відповідності з яким цим групам приписується компетентність, високий статус та “теплота”. Крім перших та других існують ще й амбівалентні стереотипи заздрості та патерналізму. “Заздрість” характеризує відношення до представників високостатусних, компетентних, але “холодних” груп; “патерналізм” - низькостатусних, некомпетентних, але “теплих”.

Іншими словами, позитивно пристрасними можуть бути стереотипи не тільки “своїх”, але і “чужих” груп, які не викликають почуття загрози, - за через відчуття безпеки, що народжується від усвідомлення власної сили. Тим, від кого йде загроза, можуть заздрити та одночасно поважати. [7, с.157]

Стереотипи можуть виникати з декількох різних джерел. Одним з них є етноцентризм. Коли ми спостерігаємо за поведінкою інших людей, то сприймаємо цю поведінку та робимо інтерпретацію відносно причин, які за нею стоять, ґрунтуючись на правилах, які ми засвоїли під час власного культурного сприйняття. Ці інтерпретації слугують у якості ментальних категорій чи понять, які допомагають нам організувати та асимілювати інформацію про людей. Коли ми розвиваємось, то можемо вибірково направляти увагу на певну поведінку та навіть ігнорувати існування протилежних фактів чи поведінки, підкріплюючи ментальні категорії, які ми раніше створили.

Стереотипи також можуть створюватись та затверджуватись лише за рахунок комунікативної передачі вербальних ярликів із покоління в покоління, без фактичної взаємодії з людьми, які є об'єктом стереотипу. Стереотипи можуть створюватись і підкріплятись телебаченням, кіно, журналами та ін. ЗМІ. Також вони можуть формуватись через обмежені контакти з членами групи-об'єкта чи через контакти, встановлені на “зсунутій” вибірці. Ти самим, стереотипи можуть бути створені та підкріплені в людині на основі дуже обмежених контактів з групою об'єктом чи при їх відсутності. Складна взаємодія цих зовнішніх факторів з нашими власними культурними та психологічними процесами перетворюють стереотипи у важко вирішувану проблему.

Інколи стереотип є продуктом нашого власного спостереження за об'єктом, що інтерпретується як негативний. Через нашу потребу класифікувати інформацію про людей і верифікувати подібні класифікації на основі процесів вибіркової уваги та пам'яті, ми часто пов'язуємо свої інтерпретації з ймовірними рисами людини-об'єкта, перекладаємо ці риси на ті риси, які ми спостерігаємо, ідентифікуємо як характеристики цієї людини (наприклад, колір шкіри), а далі робимо узагальнююче твердження, яке можна використовувати для опису усіх людей, які мають цю ідентифікаційну характеристику [5, c.87].

Також варто сказати, що психологія сучасної людини, і в тому числі, її етнічні установки, формуються під впливом панівної ідеології, яка виражається у пропаганді, мистецтві, могутніх засобах масової інформації (радіо, телебачення, преса і т.п.). Расизм, наприклад, не тільки і не стільки психологія скільки чиста ідеологія, яку використовують для підтримання панування однієї раси. Упередження знаходять свій практичний вираз у незліченних формах дискримінації національних меншин (відмова в прийомі на роботу, недопущення в ті чи інші організації чи клуби, сегрегація у житловому будівництві і т.д.). А це , в свою чергу, погіршує соціальне становище групи, що дискримінується, закріплює уявлення про її соціальну та людську неповноцінність. При високому ступені упередженості етнічна приналежність національної меншини стає ключовим психологічним фактором і для самої меншини, і для більшості. Увага тоді звертається, перш за все, на національну та расову приналежність людини, усі інші якості здаються вторинними у порівнянні з цим.

У свій час (і не так давно) вчені США констатували, що етнічні ворожі стереотрии стереотипи у країні поділяються на дві групи. Один стереотип включає такі риси, як хитрість, честолюбство, користь, агресивність, груповий дух. Другий стереотип підкреслював такі якості, як марновірство, лінь, безтурботність, невігластво, неохайність, безвідповідальність і сексуальну нестриманість. Цей погляд частково підтверджується даними психіатрії. Загальновідомо, яке велике значення в психології американських расистів має тезис про сексуальну розбещеність негрів і тієї загрози, яку це створює для білих жінок. Зґвалтування білої жінки - стандартний привід для розправи над негром. Насправді, подібні факти більш чим рідкі. Розправа ж над неграми6 як правило, носить садистський характер, при чому, не в переносному, а в буквальному сенсі цього слова - кастрація жертв, всілякі наруги над ними. Ці факти у поєднанні з клінічним дослідженням пацієнтів-расистів наводили деяких психіатрів до висновку, що тут дійсно існує проекція: расова ненависть слугує соціально прийнятним каналом виразу хворобливої сексуальності, яка протирічить суспільній моралі; психологічно - у приписуванні власних прагнень неграм, фізично - у садистських розправах над ними… І нарешті, потрібно помітити, що у США, нарешті, був єдиний за всю історію країни президент афроамериканець.

У слаборозвинених країнах відбувається консолідація нових націй. Раніше пригнічені групи, які досягають відомої сходинки розвитку, починають протистояти проти рамок, які були встановлені для них кольоровим бар'єром, та установок, які його освітлювали. Цей процес не може відбуватись безболісно. Європоцентризм протиставиться “азіо”- чи “афроцентризму”, “білому” расизму - “жовтий” чи “чорний” расизм.

Що ж стосується засобів подолання етичних стереотипів та упереджень, то велику роль у пом'якшенні та подоланні ворожих установок грають неформальні особистісні контакти між представниками різних етнічних груп. Спільний труд і безпосереднє спілкування послаблюють стереотипну установку, дозволяючи побачити в людині іншої раси або національності не окремий випадок етнічного типу, а конкретну людину.

Історичні традиції міжнаціональних конфліктів і народжені ними упередження не одразу йдуть з суспільної психології. Здається, що вони вже зовсім зникли і забулись, але на крутих поворотах історії, коли виникають певні закономірні труднощі політичного та економічного характеру, вони знову дають про себе знати, захоплюючи за собою багаточисленні відсталі верстви населення [4, c.189-190].

Висновок

Етноцентризм та стереотипи, які є реакцією щоденного функціонування людини всередині своєї культури, можуть переростати у крайні форми прояву, такі як упередження, дискримінація і т.п. Упередження в основі своїй є «установка, що перешкоджає адекватному сприйняттю повідомлення або дії». Тобто людина судить про подію або про іншу людину тільки на основі своїх стереотипів. А так як його стереотипні судження можуть бути не тільки негативними, але і позитивними, то й упередження можуть бути подібними. Але частіше ми зтикаємось з негативними упередженнями, які нерідко можуть використовуватись для обґрунтування своїх непорядних вчинків. Дискримінація ж це «навмисне обмеження прав, інтересів окремих осіб, соціальних груп, організацій, держав по відношенню до інших» [3, с.64]. Упередження або дискримінація це, перш за все, індивідуальні процеси людини. Але коли подібні процеси проявляються на груповому рівні, вони переростають у більш крайні форми - расизм та націоналізм.

Сприйняття картини світу через призму власних культурних фільтрів обмежує можливості повноцінного сприйняття оточуючої дійсності. Кожна культура трактує реальність (події, вчини і поведінку людей) часто викривлюючи і уявляючи їх певним чином. Тому задля покращення міжкультурної комунікації потрібно суттєво розширювати знання про інші культури. Не позбавляючись від власних, історично склавшихся культурних фільтрів потрібно навчитись проявляти гнучкість, щоб полегшити сприйняття світу з різних точок зору, тим самим оволодіючи новими навичками та знаннями.

Передчасні, засновані на стереотипному мисленні ціннісні оцінки у розумінні і систематизації знання у міжкультурних та міжгрупових відносинах не сприяють покращенню ситуації в цій області громадського життя. Стереотипи можуть бути вірними чин і, відображати позитивні чи негативні характеристики груп. Однак коли ми поспішно на основі наших стереотипів даємо оцінку подіям та людям, ми втрачаємо можливість зрозуміти та оцінити усю повноту та різноманіття оточуючих нас культур. Розвиток комунікації все більше зіштовхує та зв'язує нас з цими культурними проявами. Якщо ми почнемо в своєму житті і діяльності проявляти більше гнучкості по відношенню до етноцентризму та стереотипів, побачимо у різноманітті потенційний резерв для розвитку і тим самим підвищимо рівень у міжкультурній кооперації.

Список використаної літератури

1. Савицька О.В., Співак Л.М. Етнопсихологія. - К: Каравелла, 2011. - 264 с.

2. Грушевицкая Т.Г., Попокв В.Д., Садохин А.Л. Основы межкультурной коммуникации. - М., 2003. - 352 с.

3. Крысько В.Г. Этнопсихологический словарь. - М., 1999. - 344 с.

4. Мандель Б.Р. Этнопсихология. - Москва-Берлин, 2015. - 412 с.

5. Мацумото Дэвид. Психология и культура. - Москва, 2002. - 416 с.

6. Почебут Л.Г. Кросс-культурная и этническая психология. - Питер, 2012 г. - 336 с.

7. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология: практикум: Учебное пособие для студентов-вузов. - М: Аспект-Пресс, 2006. - 208 с.

Размещено на Allbest.ru