Особливості переживання самотності у старшому юнацькому віці

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ САМОТНОСТІ У СТАРШОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Сумський державний університет

Ключевые слова: старший юношеский возраст, многомерный конструкт, романтическое одиночество, семейное одиночество, социальное одиночество.

Lyudmila Kolisnyk

THE DISTINCTIVE EXPERIENCE OF LONELINESS IN OLDER ADOLESCENTS

The article is devoted to the problem of loneliness in older adolescents. During this period of life, the need for communication and deep, emotional interpersonal relationships is especially urgent and acute.

Актуальність

На сучасному етапі розвитку суспільства, що характеризується перенасиченням різноманітною інформацією, значним збільшенням соціальних контактів, водночас гостро постає проблема самотності представників різних вікових періодів. Особливої значущості це питання набуває у юнацькому віці, адже почуття переживання самотності перешкоджає вирішенню завдань даного вікового періоду, пов'язаних із розвитком особистісної рефлексії й самосвідомості, процесом професійного становлення, реалізацією потреби у спілкуванні й встановленням глибоких емоційно насичених міжособистісних стосунків тощо.

Проблемі переживання самотності молоддю присвячені роботи як українських, так і зарубіжних учених (Т. Бреннан, Р. Вайс, О. Б. Долгінова, Дж. Качіопо, Р. Ларсон, В. Г. Лашук, X. Салліван, Л. Хоуклі, Г. Р. Шагівалеєва) [1, 3, 5, 7, 8, 12]. Зокрема, дослідниками встановлено, що рівень переживання самотності у юнацькому віці досить високий. Так, Л. Хоуклі та Дж. Качіопо відзначають, що 80 % молоді до 18 років відчувають самотність принаймі час від часу [8]. Л. Хайнріх та Е. Гулоне виявили, що для 15-20 % людей самотність є хронічним станом [9].

Г. Р. Шагівалеєва встановила, що 55 % студентів вищих навчальних закладів та 45 % студентів середніх спеціальних навчальних закладів часто переживають самотність [3]. Українська дослідниця В. Г. Лашук також виявила високий ступінь самотності у 6,7 % опитаних, а середній -- у 41,6 % [1].

При проведенні емпіричних досліджень науковці, як правило, розглядають самотність як одновимірний конструкт, встановлюючи лише загальну частоту чи інтенсивність переживання самотності. Прихильники погляду на самотність як на одновимірний конструкт стверджують, що самотність є одиничним та унітарним феноменом, а мінливою виступає лише його інтенсивність. Самотність розуміється лише як стан дефіциту різноманіття стосунків. У науці ж широко представлений погляд на згаданий феномен як багатовимірний конструкт. Таке бачення передбачає виокремлення декількох окремих типів самотності -- від двох (Р. Вайс) до дванадцяти (Дж. Янг). Цю думку також поділяють такі зарубіжні вчені, як A. Бек, T. Бренан, К. Віктор, Дж. де Джонг-Гирвельд, Т. Джонсон, Г. Зілбург, К. Е. Мустакас, Д. Раадшелдерс, В. Садлер, І. Ялом та ін., а також переважна більшість російських та вітчизняних дослідників -- В. Г. Лашук, О. В. Данчева, Д. Лопата, Є. В. Прохоренкова, В. І. Сіляєва Г. Р. Шагівалеєва, Ю. М. Швалб, Н. В. Хамітов та ін.

Так, Л. Пепло, В. Садлер, Т. Б. Джонсон у своїх роботах виділяють типи самотності на основі чотирьох вимірів, кожен з яких являє собою її окремий тип:

• космічна самотність -- найбільш складний тип. Проявляється у вірі людини в унікальність своєї долі чи причетності до величних історичних цілей. Космічна самотність близька до відчудження від реальності, від Бога, від осягнення людської долі. Таким чином, космічна самотність включає в себе теологічний аспект та виявляється близькою до «екзистенційної самотності» Сократа;

• культурна самотність, що проявляється у відчуженні від загальноприйнятих норм і цінностей, характеризується розривом між старою та новою культурою і поколіннями. Позначає втрату духовного зв'язку з соціальним середовищем;

• соціальна самотність виникає як наслідок несприйняття іншими або виходу із соціальних інститутів чи сфери організованих взаємовідносин (наприклад, вихід на пенсію). Характеризується обмеженістю контактів та спілкування;

• міжособистісна самотність виникає внаслідок відчуття розлуки з близькою людиною. Вона пов'язана з відчуттям емоційної та інтимної близькості [2].

Т. Бренан виділяє такі види прояву самотності:

• загальна самотність (generalloneliness);

• емоційна самотність (emotionalloneliness) -- пов'язана з ослабленням, розпадом чи загрозою втрати стосунків із значущою близькою людиною;

• соціальна самотність (socialloneliness) -- пов'язана з недоступністю або із втратою соціальних зв'язків у суспільстві з тих чи інших причин; важливого значення надається усвідомленню невідповідності між реальними зв'язками та існуючими внутрішніми стандартами, які утворюються у стосунках із найближчими людьми;

• духовна самотність (spiritualloneliness) -- пов'язана з пошуком своєї ідентичності та сенсу життя [5].

Приклад багатоступеневої класифікації самотності зустрічаємо також у роботі Г. Р. Шагівалеєвої [3]. Вчена розрізняє види самотності за: а) рівнем взаємодії людини з оточуючим світом (фізична або просторова, комунікативна, емоційна та духовна); б) тривалістю у часі (епізодична та хронічна); в) походженням (добровільна та вимушена).

Ми поділяємо думку С. Кіліна, який розглядає самотність як «протиріччя між соціальними й емоційними потребами особистості та її соціальною реальністю» [6]. Це -- «негативне суб'єктивне переживання, яке виникає або в стані ізольованості, або ж навіть при об'єктивному її залученні до різних сфер суспільного життя та спілкування і супроводжується почуттями покинутості, відчуженості, непотрібності» [1].Феномен самотності доцільно також розглядати через призму особливостей її видів, що ґрунтується, наприклад, на класифікації Р. Вайса [12], яка є однією з перших класифікацій видів самотності та найчастіше зустрічається у наукових роботах зарубіжних (американських та європейських) дослідників. Р. Вайс виділяє два види самотності: самотність як емоційна ізоляція та самотність як соціальна ізоляція. Самотність як емоційна ізоляція ('lonelinessofemotionalisol ation') -- це стан втрати або відсутності глибокої емоційної прив'язаності. Вона викликається втратою значущої людини (коханої, найближчого друга). Самотність як соціальна ізоляція ('lonelinessofsocialisolation') походить із відсутності широких соціальних зв'язків. Це відрив від соціального кола спілкування (друзі, колеги, сусіди).

Зважаючи на соціальну значущість зазначеної проблеми та її недостатню розробленість у психолого-педагогічній літературі стосовно юнацького віку дослідження особливостей переживання самотності у період зрілої юності є актуальним.

Метою нашої статті є дослідження рівня вираженості різних видів самотності у представників старшого юнацького віку.

переживання самотність юнацький

Для діагностики рівня різних видів самотності була обрана методика Енріко Ді Томассо «Шкала соціальної та емоційної самотності для дорослих» (Socialand Emotional Loneliness Scale for Adults -- SELSA). Вибір саме SELSA обумовлений розширеними можливостями опитувальника, який дозволяє виявити такі види самотності, як емоційну та соціальну, а також підвиди емоційної самотності: сімейну та романтичну. З'ясування вказаних рівнів самотності дозволяє говорити про її причини, а отже, дозволяє більш точно розробити заходи щодо її подолання.

SELSA є популярною методикою для дослідження самотності серед вчених Європи та Америки, досить валідною та надійною [7]. Нами здійснено переклад тексту методики на українську мову для використання на українській вибірці.

Шкала соціальної та емоційної самотності для дорослих/SELSA являє собою опитувальник, що складається з двох частин. Кожна частина містить перелік тверджень -- 23 та 14 пунктів відповідно. Питання оцінюються за 7-бальною шкалою Лайкерта. Підрахунок результатів здійснюється за допомогою ключа. Дані по першій частині методики дозволяють з'ясувати рівень емоційної самотності (окремо сімейної та романтичної); дані по другій частині -- рівень соціальної самотності.

Для з'ясування загального показника самотності була використана методика Д. Рассела та М. Фергюсона -- Шкала самотності UCLA (UCLA Loneliness Scale) [11]. Методика представлена опитувальником, що містить 20 тверджень. Необхідно оцінити, як часто респонденту властиве те чи інше переживання: «ніколи», «рідко», «інколи» чи «завжди». Підрахунок балів здійснюється за допомогою ключа. Отримані результати дозволяють визначити загальний рівень переживання самотності.

У дослідженні прийняло участь 256 досліджуваних, серед яких 162 юнаки та 94 юнаки. Дослідження проводилось серед студентів 1-6 курсів ВНЗ України. Так, були залучені студенти Сумського державного університету, Київського національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, Сумського педагогічного університету ім. А. С. Макаренка та Сумської філії Харківського національного університету внутрішніх справ.

Результати дослідження та їх обговорення