Емоційна та вольова саморегуляція як передумова психологічного благополуччя молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Емоційна та вольова саморегуляція як передумова психологічного благополуччя молоді

У статті розглянуто соціальні та економічні передумови вивчення проблеми. Проаналізовано специфіку прояву емоційної та вольової саморегуляції як соціально- психологічної особливості ставлення до здоров'я студентської молоді. Встановлено, що схильність до емоційної та вольової саморегуляції залежить від економічного статусу особи. Доведено, що молоді з низьким економічним статусом притаманна низька схильність до емоційної та вольової саморегуляції, що негативним чином позначається на їхньому ставленні до здоров'я та психоемоційному благополуччі в цілому. Визначено необхідність проведення соціально-психологічних заходів для оптимізації психологічного благополуччя молоді. Обґрунтовано та доведено ефективність вправ, спрямованих на корекцію неадекватного рівня прояву емоційної та вольової саморегуляції як особливості ставлення молоді до здоров'я. Проаналізовано основні результати експериментального дослідження, а також визначено основні перспективи подальшої роботи.

Постановка проблеми. В умовах різких економіко-політичних перетворень, які наразі відбуваються в Україні, загострюється низка проблем соціально-психологічного характеру. Зокрема, нагального вирішення потребують такі завдання: зменшення міжетнічної агресії, трансформація старих суспільних цінностей та формування нових, покращення якості життя, підвищення толерантності та психологічного благополуччя українців тощо. Об'єктивне ускладнення життя суб'єктивно по-різному відчувається кожною людиною: одних - мобілізує; інших, навпаки, - пригнічує. Найбільш психологічно вразливою до цих трансформацій віковою та соціальною групою є підростаюче покоління, яке часто не володіє достатніми знаннями та навичками збереження здоров'я, способами протистояння суспільним кризам. Зниження внутрішнього потенціалу, накопичення втоми актуалізує необхідність пошуку ресурсів, які можуть дозволити молоді ефективно пристосовуватися до змін середовища. В якості такого внутрішнього ресурсу може бути їхнє здоров'я. Усвідомлення людиною здоров'я як безперечної цінності, яка має важливе значення для соціального та індивідуального розвитку, закладає основу суспільного, міжособистісного, професійного та навчального простору на засадах здоров'язберігаючих практик.

Так, відповідно до особистісно-орієнтованої моделі освіти увага педагога повинна зосереджуватися не тільки на професійному вдосконаленні, а й на завданні всебічного розвитку особистості студента. У зв'язку з цим навчально-виховний процес має включати такі задачі: розвиток мотивації збереження здоров'я та адекватного ставлення до нього; тренування вольового зусилля; вироблення конструктивних способів поведінки у складних життєвих ситуаціях; а також забезпечувати готовність молоді до подолання труднощів та ефективної адаптації. Зважаючи на те, що рівень власної активності молоді у цих питання є досить низьким, актуальним постає пошук шляхів корекції регулятивних аспектів ставлення суб'єкта до здоров'я.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблематика ставлення до здоров'я молоді в соціальній психології тільки починає розроблятися. Однак, в педагогіці вже накопичено достатньо великий дослідницький матеріал. Так, Т. Андрющенко, С. Кириленко, Г. Кружило, В. Оржеховська, О. Соколенко в руслі аксіологічного підходу досліджують різні аспекти ставлення до здоров'я учнівської та студентської молоді.

У психології проблему ставлення до здоров'я молоді розробляють О. Башмакова, В. Кабаєва, Г. Никифоров, В. Соломонов, М. Тимофієва та ін. Так, наприклад, О. Єжова (2010) зазначає, що сформоване ціннісне ставлення учнівської молоді до здоров'я може оптимізувати навчально-виховну роботу та бути індикатором здоров'яспрямованої поведінки. Як вважають О. Кляпець, Л. Лєпіхова, Т. Титаренко (2006) проблему ставлення молоді до здоров'я потрібно розглядати у взаємозв'язку з настановами на здоровий спосіб життя. Таким чином, більшість робіт у психології пов'язані з вивченням передумов адекватного ставлення людини до здоров'я, зосереджуючись переважно на когнітивних аспектах. Однак поза увагою залишається регулятивна складова, яка надає ставленню суб'єкта ознак активності, тобто можливості свідомого управління.

Як підкреслює М. Чумаков (2009), психорегулятивний аспект волі та емоцій вивчається в основному в загально психологічному плані, та не представлений у межах соціальної психології. Крім цього, різними дослідниками під час вивчення проблематики емоційно-вольової саморегуляції акцентується одна або інша сторона цього процесу. Емоційна сторона регуляції детально розглядається в роботах В. Вілюнас, О. Дашкевич та О. Чернікової. Інші вчені, зокрема О. Биков, Є. Ільїн та Т. Шульга, присвячують свої дослідження вольовій стороні регуляції поведінки людини.

На сьогодні, в умовах гострої стратифікації українського суспільства, виникає потреба дослідження цих аспектів з урахуванням економічного статусу особи. Вплив стратифікації суспільства на якість життя та підтримку здоров'я молодого покоління досліджується Н. Адлер, Т. Бєлавіною, Э. Лібановою, Д. Мацумото, Н. Тихоновою, О. Шиняєвою. Досить часто в роботах аналізується роль і місце економічного чинника у детермінації суб'єктивного благополуччя людини (Г. Головіна, Г. Зараковський, О. Купрейченко, Т. Савченко та ін.), підкреслюється, що економічний чинник набуває пріоритетного значення у визначенні рівня відповідальності за здоров'я та його місця в системі цінностей різних соціальних групах (Л. Коробка, К. Муздибаєв, Г. Никифоров, Т. Титаренко та ін.).Отже, аналіз психологічного здоров'я здійснюються переважно крізь призму дослідження способу життя, соціального самопочуття та суб'єктивного та економічного благополуччя населення. Та все ж, невирішеним залишається питання виявлення регулятивних складових, що визначають соціально-психологічні особливості ставлення молоді до здоров'я.

Метою даної статті стало висвітлення результатів дослідження специфіки прояву емоційної та вольової саморегуляції здоров'я студентської молоді з низьким економічним статусом.

Виклад основного матеріалу. Здоров'я, як основа психологічного благополуччя, «починається з відповідного ставлення до нього» (Nikiforov, 2006, р. 246). Спираючись на положення теорії В. М'ясищева про трьох-компонентну будову ставлення, ми розглядаємо категорію «ставлення до здоров'я» як взаємодію таких її складових: когнітивної (знання про своє здоров'я та факторів, що впливають на його зміцнення або розбалансування), афективної (емоції та почуття, які пов'язані з погіршенням/покращенням фізичного, психологічного здоров'я) та конативної, тобто особливостей мотивації до здорового способу життя, а також поведінки, яка призводить до адаптації/ дезадаптації особи.

В ході дослідження специфіки ставлення молоді до здоров'я багатьма вченими відмічається достатня поінформованість досліджуваних про фактори ризику для здоров'я, але, разом із цим, підкреслюється їхня бездіяльність та невміння управляти цим ресурсом. Із зазначеного вище зрозуміло, що виникає необхідність дослідження психічних регуляторів ставлення молоді до здоров'я.

В соціальній психології виокремлюється група специфічних теорій і моделей здоров'я, які певним чином інтерпретують поведінку особи у сфері здоров'я. Так, наприклад, в теорії захисної мотивації Р. Роджерса (1986) схильність особи до збереження здоров'я залежить від усвідомлення міри негативних наслідків у разі відмови від профілактичних заходів. Тобто сила страху та відчуття власної уразливості щодо загрози є детермінантами, що визначають стратегію поведінки особи у сфері власного здоров'я. В цій теорії, на нашу думку, простежується ідея значення емоційної складової у регуляції діяльності особи, а також імпліцитно говориться про зв'язок афективного та конативного компонентів ставлення до здоров'я.

М. Чумаков (2009) підкреслює, що під час розгляду регуляції діяльності людини, особливо в межах оптимізації конкретного виду цієї діяльності на практиці, важливим є подолання несприятливих емоційних станів та створення адекватних умов для подальшої роботи. Тобто вчений робить акцент на вольовій регуляції емоцій, що також відповідає ідеї взаємодії афективного з конативним компонентами ставлення людини до здоров'я.

Тож, з метою з'ясування специфіки емоційно-вольових регуляторів ставлення молоді до здоров'я, ми провели експериментальне дослідження. Вибіркова сукупність складалася зі студентської молоді (всього 177 осіб). Відповідно до мети дослідження було підібрано методичний комплекс, що складався з таких психологічних методик: опитувальник «Суб'єктивне економічне благополуччя» В. Хащенко; опитувальник «Ставлення до здоров'я» Р. Березовської, опитувальник «Задоволеність якістю життя» Н. Водоп'янової. Для математичної обробки даних використовувався програмний пакет SPSS 20.0. У статті наводяться тільки достовірні результати. У результаті обробки даних, було встановлено, що кореляційні зв'язки між структурними компонентами ставлення до здоров'я молоді з низьким економічним статусом мають свою специфіку.

Так, нами виявлено існування тісного позитивного зв'язку афективного з когнітивним, а також афективного з конативним компонентами ставлення до здоров'я (р<0,001).

Однак, зв'язку когнітивного з конативним компонентом ставлення досліджуваних до здоров'я не виявлено.

Такі дані, на наш погляд, говорять про відсутність гармонійного типу взаємозв'язку між структурними компонентами ставлення до здоров'я у молоді з низьким економічним статусом, що може бути причиною пасивності їхнього ставлення.

В результаті статистичного аналізу нами виявлено існування прямого зв'язку між таким параметром афективного компоненту, як рівень тривожності з когнітивним і конативним компонентами ставлення до здоров'я (г=,203 та г=,202, при р<0,05 відповідно). Такі дані можна пояснити наступним чином: чим вище стурбованість і занепокоєння молоді щодо здоров'я, тим частіше вона шукає інформацію про те, як зарадити ситуації. Коли такої стурбованості немає, молодь пасивно ставиться до здоров'я, що підтверджується теорією захисної мотивації Р. Роджерса.

Проведення процедури Varimax обертання дозволило виявити факторну структуру, яка відображає соціально-психологічні особливості ставлення молоді до здоров'я. Нами було виявлено п'ятнадцять значимих факторів, але більш детально ми пропонуємо запинитися на тому, що представляє безпосередній інтерес для даного дослідження.

Тож, в результаті цієї статистичної процедури ми отримали фактор, який отримав назву «схильність до емоційної та вольової саморегуляції». Його загальний внесок у сумарну дисперсію становить 8,6 %. На основі інтерпретації ознак, що входять до його складу, ми можемо говорити, що «схильність до емоційної та вольової саморегуляції» відображає здатність людини контролювати прояви гніву та образи на інших, регулювати свій настрій, знаходити внутрішні ресурси в умовах мінливого сьогодення, проявляти самостійність у прийнятті важливих рішень, управляти власним часом і життям в цілому. Проведення подальшого аналізу дозволило встановити, що у молоді з низьким рівнем економічного статусу слабо проявляється «схильність до емоційної та вольової саморегуляції», на відміну від молоді з високим економічним статусом, що підтверджується на статистично значущому рівні (р<0,001).

Слабка схильність молоді з низьким економічним статусом управляти власними емоціями і поведінкою свідчить, у даному випадку, про невисокий розвиток емоційної культури, що може призводити до виникнення емоційних зривів. Такі прояви, звичайно, негативно позначаються на професійній та навчальній діяльності студентської молоді. У зв'язку з цим дуже гостро постає задача корекції емоційної та вольової саморегуляції ставлення молоді до здоров'я з метою запобігання появи ознак психоемоційного неблагополуччя.

В якості засобу корекційного впливу ми обрали заняття, яке проводилося з використанням методів групової роботи та принципів активного навчання суб'єкта. Важило відмітити, що вправи на корекційному занятті умовно поділялися на такі, що мають загальний і специфічний характер. В першому випадку мається на увазі налагодження міжособистісних зв'язків, довіри та прийняття одне одного, активізацію молоді та мотивацію до спільної роботи; в другому - передбачається проведення безпосередньо корекційних вправ у формі групової дискусії із залученням рефлексивних механізмів.

Побудова групи відповідала принципам ефективності проведення соціально-психологічного тренінгу. Кількість учасників не перевищувала 15 осіб, враховувався принцип добровільності, анонімності, взаємної поваги. Крім цього, ми обирали тільки тих респондентів, показники яких за «схильністю до емоційної та вольової саморегуляції» були найменшими. Дотримання цієї умови, з одного боку дало змогу, створити гомогенну групу, а з іншого - сприяло динамічності групових процесів. Також нами була створена контрольна група, в якій корекційні вправи не проводилися, в замість цього відбулося лекційне заняття. Надалі проводилася перевірка ефективності запропонованих корекційних вправ у двох досліджуваних групах із застосуванням статистичних процедур. Для більшої наочності у таблиці 1 представлено корекційні вправи.

Таблиця 1. Вправи, спрямовані на корекцію низької «схильності до емоційної та вольової саморегуляції» у молоді з низьким економічним статусом