Особливості ситуативної саморегуляції творчо обдарованої особистості

ОСОБЛИВОСТІ СИТУАТИВНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ТВОРЧО ОБДАРОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Постановка проблеми. Дослідження проблеми творчої обдарованості пов'язані із пошуком її основних чинників і реконструкцією механізмів саморегуляції, що забезпечують ефективну дію внутрішніх ресурсів суб'єкта діяльності. Вивчення механізмів саморегуляції дозволяє встановити місце диспозиційних характеристик і ситуаційних чинників творчої обдарованості, що надає додаткові можливості для її розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У психології саморегуляція розглядається як складне багатоаспектне уміння суб'єкта будувати і керувати власною активністю, спрямованою на соціальну адаптацію та розвиток [Ошибка! Неизвестный аргумент ключа.; Ошибка! Неизвестный аргумент ключа.]. Механізмами саморегуляції є різноманітні психофізіологічні і психічні процеси - від безумовно- рефлекторних актів до вищих свідомих психічних функцій. На несвідомому рівні саморегуляції суб'єкт керується ментальними програмами («життєвий сценарій», «психологічна гра»), які створені у ранньому онтогенезі і через дію психологічних захистів не піддаються раціональному контролю.

Більш докладно розглянемо свідомий рівень саморегуляції, оскільки саме високий рівень усвідомлення власної активності визначає успішність певного виду діяльності. Високий рівень сформованості регулятивних функцій та гармонійність цілісного процесу саморегуляції зумовлюють вищий рівень адаптації суб'єкта до діяльності [Ошибка! Неизвестный аргумент ключа.]. Сформованість і цілісність процесу саморегуляції можливі лише на рівні свідомого контролю, оскільки дозволяють передбачати результати діяльності, планувати й коригувати дії. О.О. Конопкін визначає усвідомлену саморегуляцію, як системно організований процес внутрішньої психічної активності людини з побудови та керування різними видами і формами довільної активності, яка реалізується у досягненні поставленої мети [Ошибка! Неизвестный аргумент ключа.]. Зауважимо, що вивчення психологічних особливостей процесу саморегуляції діяльності можливе тільки в межах включення в поле аналізу життєвої ситуації [6]. Саморегуляція визначається не тільки окремими диспозиційними характеристиками суб'єкта та їх узгодженою системою, але й впливом загальної життєвої ситуації та актуальними обставинами, які встановлюють певні об'єктивні обмеження і пропонують можливості для прояву суб'єктної активності. Життєва ситуація - це завжди ситуація суб'єкта з його унікальною оцінкою подій і логікою дій [Ошибка! Источник ссылки не найден.; Ошибка! Неизвестный аргумент ключа.]. В якості вихідного положення звернемось до тези О.Л. Музики, який, досліджуючи ціннісну регуляцію діяльності, зазначає: «Для людини життєва ситуація завжди представлена її суб'єктивною моделлю, рівень складності й достовірності якої залежить від структурних і змістових компонентів організації її ціннісної свідомості» [Ошибка! Неизвестный аргумент ключа., с. 8].

Проблема вивчення ситуаційної саморегуляції полягає у дослідженні динаміки ціннісно- мотиваційної сфери суб'єкта в умовах прийняття і розгортання соціальної взаємодії. Ми здійснили спробу дослідити особливості саморегуляції творчо обдарованих і пересічних осіб із метою встановлення структурно-функціональних відмінностей їх поведінки у життєвій ситуації.

О.Л. Музика здійснює типологічний підхід до вивчення проблеми здібностей та обдарованості, що включає диспозиційні і ситуаційні чинники регуляції. На думку автора, ці чинники здійснюють паралельний вплив на поведінку суб'єкта, при цьому обдаровані суб'єкти більшою мірою регулюють дії відповідно до диспозиційних характеристик, а пересічні керуються ситуаційними факторами. Ця теза вимагає додаткового обґрунтування. Перспективним є встановлення можливих причин порушення дії паралельного впливу диспозиційних і ситуаційних чинників й ігнорування ситуаційних чинників творчо обдарованими суб'єктами. Метою статті є теоретичний аналіз ситуаційної саморегуляції творчо обдарованої особистості.

Виклад основного матеріалу дослідження. В основі нашого розуміння процесу саморегуляції лежить системно-функціональний підхід О.О. Конопкіна, відповідно до якого регулятивні процеси є цілісною, замкненою по структурі, але інформаційно відкритою системою, що реалізується взаємодією функціональних ланок, співробітництво яких забезпечує досягнення мети [Ошибка! Неизвестный аргумент ключа.]. Нами здійснена спроба розробити теоретичну систему ситуаційної саморегуляції суб'єкта і з'ясувати, які саме чинники - диспозиційні чи ситуаційні - зумовлюють взаємодію її функціональних ланок.

Під диспозиційними чинниками здебільшого розуміють особистісні риси, які проявляються незалежно від ситуаційного контексту. Особистісна риса, як психологічний конструкт, не має загальноприйнятого визначення. О.В. Лібін пропонує виділяти дві основ- нікоординати риси - адаптивність та експресивність поведінки, що створюють загальну її тенденцію та очікування. В.О. Ядов вважає, що під диспозицією особистості слід розуміти «фіксовану в її соціальному досвіді налаштованість сприймати й оцінювати умови діяльності, а також діяти в цих умовах певним чином» [Ошибка! Неизвестный аргумент ключа., с. 3]. У зв'язку з цими фундаментальними положеннями ми визначаємо диспозиційні чинники регуляції поведінки, як типові для конкретного індивіда реакції на типові ситуації його життя. Типові реакції можуть зазнавати корекції з адаптаційною та інтеграційною метою.

О.Л. Музика зазначає, що «у різних життєвих ситуаціях на перші ролі виходять різні цінності, тобто міняються не цінності, а кореляційні зв'язки між ними» [Ошибка! Неизвестный аргумент ключа.]. На його думку, перелік цінностей не змінюється, а змін зазнає їх семантичне наповнення за рахунок зміни характеру зв'язків з іншими цінностями. Цей процес автором названий «феноменом мінливої стійкості», який дозволяє обґрунтувати ідею про те, що «життєві цінності кожної людини... унікальні, принаймні композиційно» [Ошибка! Неизвестный аргумент ключа., с. 117]. Іншими словами, поведінка суб'єкта, внаслідок усталеності композиції (конфігурації) ціннісної сфери, на певний час стає прогнозованою.

Пересічна особистість, внаслідок сталості ціннісних орієнтирів та мотивів діяльності, використовує перевірені досвідом поведінкові схеми, відтак демонструє усталений набір реакцій у типових для неї ситуаціях. Наприклад, у ситуації конкуренції суб'єкт схильний до компромісу й уникнення, що проявляється у формі підвищеної тривожності та приховування агресії. За взірець береться модель взаємодії з авторитарним батьком. У цьому випадку можемо говорити про стійкий взаємозв'язок диспозиційних характеристик особистості і типу ситуації. Поведінка цього суб'єкта буде прогнозованою за умови, що конкретний тип ситуації відповідає вимогам 1) ізоморфності (подібності), 2) значимості (вмотивованості, цінності) та 3) альтернативності (можливості змінити ситуацію). У випадку негативної валентності бодай одного з трьох параметрів ситуація для суб'єкта стає когнітивною ускладненою, слабко передбачуваною, що може спричинювати непрогнозовану зміну композиції цінностей, а відтак -поведінки в цілому.

Дотримуючись типологічного підходу до вивчення проблеми здібностей та обдарованості, О.Л. Музика зазначає: «Оскільки пересічна людина легко відмовляється від своїх здібностей під тиском ситуаційних чинників, то тут можна говорити про ситуаційну регуляцію поведінки і діяльності» [Ошибка! Неизвестный аргумент ключа., с. 189]. Диспозиційна регуляція проявляється в умовах реле- вантної ситуації. Ця диспозиційність змістовно наповнена етичними категоріями і досягається шляхом інтеріоризації спільних соціальних норм.

Творчо обдарована особистість здебільшого регулюється диспозиційними характеристиками. У них ситуаційна регуляція простежується лише в незначимих ситуаціях. У значимих ситуаціях проявляються суб'єктні цінності як «індивідуально-своєрідне поєднання діяльнісних і моральнісних цінностей, які забезпечують ресурсні і ціннісно-смислові компоненти регуляції саморозвитку» [Ошибка! Неизвестный аргумент ключа., с. 191].

На нашу думку, такі відмінності у регуляції пересічної і творчо обдарованої особистості виникають тому, що їх ситуації мають різний життєвий масштаб. Пересічна особа чутлива до ситуаційних чинників, оскільки є суб'єктом одразу багатьох паралельних і рівноцінних ситуацій. Кожна ситуація потребує іншого концептуального підходу, відтак композиція цінностей пересічної людини значно більш лабільна, пластична.

Пересічну людину вирізняє нездатність самотужки регулювати більшість життєвих ситуацій, а тому вона регулюється переважно ситуаційними і нормативними чинниками. Відтак, її поведінка стає передбачуваною лише за умови, що вона уникатиме неізомо- рфних ситуацій, що вимагають докорінної зміни композиції цінностей і можуть викликати особистісну кризу.

Творчо обдаровану особистость вирізняє застря- гання у ситуації творчого, професійного пошуку. Ця глобальна ситуація стає фоном життям, на тлі якої розгортаються інші ситуації. Ситуація творчого пошуку затягує все життя суб'єкта, підпорядковує його нормам окремо взятої глобальної ситуації. При цьому суб'єкт перманентного творчого процесу керується усталеною композицією цінностей, які підтвердили ефективність для досягнення мети глобальної ситуації. Тому часто-густо ця композиція цінностей переноситься на повсякденні ситуації, створюючи прецедент для дезадаптації. Творчий суб'єкт просто «не встигає» змінити композицію цінностей відповідно до нової ситуації, передовсім тому, що не є її вмотивованим суб'єктом.

Диспозиційні характеристики визначають все життя творчо обдарованої особистості, підкорене глобальній ситуації творчості. Творча особистість настільки заглиблена в неї, що вважає її вимоги абсолютними. Це створює підґрунтя для побутової неадекватності. Зате творча особистість досягає помітного успіху в ситуації творчості, оскільки це тільки її ситуація. В цю ситуацію вона інтегрувалася настільки, що не виникає прецеденту для ціннісного конфлікту, натомість створюється загальна ситуація саморозвитку.

Саморегуляція носить не стільки характер паралельної дії диспозиційних та ситуаційних чинників, скільки характер їх поетапного прояву. ситуаційний саморегуляція ціннісний поведінка

На першому етапі (див. рис. 1) суб'єкт здійснює етичну перевірку соціального епізоду на предмет його суб'єктивної прийнятності. Соціальний епізод стане ситуацією за умови, коли її вимоги відповідатимуть актуальній композиції цінностей суб'єкта. Йдеться про диспозиційний етап регуляції поведінки, що реалізується шляхом здійснення таких внутрішньопсихо- логічних процесів, як рефлексія, аналіз власного досвіду і контроль з боку референтних осіб. На цьому етапі зазначені автономні процеси діють одночасно, змішано, і разом становлять блок моральнісних цінностей. Суб'єкт оцінює ступінь прийнятності ситуації в умовах тут-і-тепер (рефлексія); аналізує, наскільки це узгоджується з життєвим досвідом тоді-і-колись (регресія); вивчає ступінь відповідності оцінці референтних осіб там-і-з-ними (ідентифікація). Недостатня диференційованість внутрішньопсихічних процесів виникає завдяки неможливості суб'єкта свідомо розрізняти свої дискретні феноменологічні реальності рефлексивного, регресивного та ідентифікованого змісту. Він має найзагальніше уявлення про ймовірну ситуацію на основі трьох автономно- недиференційованих оцінок, що визначають ступінь її етичної ізоморфності.

Якщо соціальний епізод містить вимоги, які різко суперечать бодай одній з феноменологічних реальностей, соціальний епізод знецінюється, й індивід виходить з його поля, так і не ставши суб'єктом ситуації.

Цей етап супроводжується відповідним рівнем ситуаційного стресу суб'єкта, що є природною реакцією на можливість змінити композицію цінностей. Тому слід говорити про диспозиційну регуляцію поведінки.

Після прийняття ситуації відбувається її осмислення, формуються задачі. Суб'єкт звертає увагу на об'єктивні обмеження у досягненні ситуаційної мети і прагне їх знівелювати. Лише особистісних якостей для цього не вистачає. Тому на другому етапі суб'єкт керується ситуаційними чинниками. Суб'єкт виробляє план дій (операцій), які, на його думку, будуть ефективними (результативними й економними) для досягнення ситуаційної мети. Моральнісні цінності відступають на периферію ціннісної свідомості, а центральне місце посідають діяльнісні цінності. Рефлексивна робота забезпечує виокремлення власного досвіду та його ідентифікованої складової. Суб'єкт їх аналізує з огляду на ситуаційну доцільність. Йдеться про пошук діяльнісного ресурсу. Це зумовлює зміну композиції цінностей, передовсім діяльнісних. Після цього відбувається остаточне формування програми дій.Зміну композиції цінностей супроводжує внутрішній конфлікт, який подекуди викликає зміну моральнісних цінностей, що дає дозвіл на зміну дій, що до цього часу були недопустимими. Наприклад, в екстремальній ситуації, коли людині загрожує смерть, вона може вдатися до вбивства. Убивство - це нова цінна дія, яка потребує докорінної, дарма що миттєвої трансформації системи моральнісних цінностей.

Внутрішній конфлікт зумовлює переоцінку цінностей. Якщо ситуація «вимагає» надто відмінних від актуальної композиції цінностей, може виникнутине- вроз (як реакція на неможливість ситуаційної інтегра- ціїі її подальшої свідомої асиміляції)або психоз (коли суб'єкт за допомогою галюцинаторних проекцій на- магаєтьсязмінити несприятливу життєву ситуа- цію,створити безпечну суб'єктивну реальність).

Дії, поведінка в ситуації', можуть зазнавати певної корекції з боку суб'єкта. Композиція цінностей впродовж цього етапу перебуває у найбільш хиткому стані. Оскільки суб'єкт керується не диспозиційними характеристиками, а ситуаційними чинниками, це дозволяє здійснювати виховання і психотерапію - фактично зміну диспозиційних (особистісно-моральнісних) характеристик.

На третьому етапі відбувається зміна актуальної композиції цінностей, яка зумовлює розвиток, регрес чи стагнацію особистісних характеристик суб'єкта. Цей процес можна назвати суб'єктивацією цінностей, що передбачає остаточне виокремлення всіх феноменологічних сутностей особистості. У результаті рефлексії суб'єкт формулює нові життєві смисли, усвідомлює новий досвід і, можливо, інтеріоризує досвід нових референтних осіб. Якщо процес суб'єктивації не відбувається, суб'єкт потрапляє в ситуації діяльнісної, моральнісної чи суб'єктної кризи [Ошибка! Неизвестный аргумент ключа.]. Після цієї ситуації суб'єкт не здатен виробити нові життєві смисли, безуспішно дистанціюється від свого досвіду, заперечує чи витісняє наявність нових референтних осіб у своєму житті.

Ситуаційна саморегуляція творчо обдарованих осіб вирізняється тим, що ситуаційні чинники на другому етапі ніби уподібнюються, зводяться до одного знаменника, оскільки ситуація творчості має однакові параметри у різних соціальних епізодах. Суб'єкт ґрунтовно з ними ознайомлений і знає загальний алгоритм дій, що забезпечує досягнення бажаного результату. Творчо обдарована особистість керується переважно диспозиційними характеристиками. Ці диспозиції є не результатом психологічної сили особистості, а сили глобальної ситуації творчості, в якій суб'єкт є успішним, досяг суспільного визнання.

Висиовки

Творчо обдарована особистість поетапно регулюється диспозиційними і ситуаційними чинниками. Домінування впливу диспозиційних характеристик у діяльності творчо обдарованих осіб пояснюється «застряганням» у ситуації' творчості, цілковитому підпорядкуванні її вимогам. Це зумовлює певну неадекватність творчо обдарованих особистостей у побуті, «неадекватність» змісту їх ціннісної свідомості для пересічних осіб.

Література