Постановка проблеми. Поведінка людини визначається багатьма чинниками, однак першочергового значення в її регуляції набуває внутрішня картина світу людини, що постає як персональна несуперечлива система конструктів (Дж. Келлі). Завдяки узгодженості, супідрядності особистісних конструктів - оціночних шкал, які дозволяють інтерпретувати зміст та прогнозувати плин різних життєвих ситуації, людина здатна адекватно відображати оточення та регулювати поведінку, виявляючи власну суб'єктність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поведінка агресивна, агресія (з лат. aggressio - напад) тлумачиться, як мотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам співіснування людей, завдає шкоди об'єктам нападу, призводить до фізичного, морального збитку, або ж викликає у них психологічний дискомфорт [1]. Якщо на рівні внутрішньої картини світу для особистості не складає проблеми, спостерігаючи за поведінкою інших людей, оцінити дії, як агресивні чи неагресивні, то формулювання точного та вичерпного визначення суті агресії у науковій літературі викликає ряд труднощів.

Наразі в психологічній науці існують різноманітні підходи до визначення агресії: нормативний (О. Мартинова, Д. Жмуров, Т. Румянцева та інші), глибинно-психологічний (З. Фройд, К. Юнг, Г. Гартман, Е. Кріс, К. Лоренц та інші), цільовий (А. Шваб, Х. Кауфман, Е. Фромм та інші), емоційний (Е. Тріфонов, Ю. Щербина та інші), багатоаспектний (Л. Семенюк, С. Єнікополов), недиференційований (Д. Доллард, С. Фішбах, Л. Берковиц; А. Бандура, Л. Бендер, Ф. Алан; Д. Кемпбелл, М. Шеріф); напрями, орієнтовані на наслідки, результати агресії (М. Вілсон, Д. Мацумото, А. Басс, М. Зільманн та інші), оцінку намірів агресора (Д. Креч, Р. Кратчфилд, Н. Ливсон та інші).

Велике розмаїття підходів та напрямів все ж не дає повного вичерпного визначення агресії, зосереджуючись лише на тому чи іншому її боці чи властивості, акцентуючи увагу на протиправності, деструктивності, кримінальності (нормативний підхід); її інстинктивній природі (глибинно-психологічний підхід); її функціональності, як інструментові успішної еволюції, домінування, адаптації та засвоєння життєво важливих ресурсів - доброякісної її форми (Е. Фромм), як складову гомеостазу, як інструмент психічної саморегуляції (цільовий підхід); наслідках - обмеження свободи (М. Вілсон), заподіянні болю (Д. Мацумото) - біль, загроза, пошкодження (А. Басс) тощо.

Водночас у психологічний літературі, поряд із розмаїттям дефініцій агресії (з описом усіх видів та форм агресивної поведінки від вузького до надто широкого їх переліку), відбувається ще й змішування понять агресії та агресивності (як форми поведінки та властивості особистості). Широко відомою є процедура опитування, запропонована у 1957 р А. Бассом та А. Даркі, призначена для діагностики агресивних та ворожих реакцій [3].

А. Басс зазначає, що варто розрізняти ворожість та агресивність, оскільки перша розуміється ним, як реакція, що призводить до негативних почуттів та оцінок людей чи подій, а друга - як властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій в основному у царині суб'єкт - об'єктних відносин. Створюючи опитувальник, який мав на меті розрізнити прояви ворожості та агресивності, автори виокремили такі види реакцій: фізична, непряма та вербальна агресії, роздратування, негативізм, образа, підозрілість, почуття провини. Ці реакції і склали назви відповідних шкал.

Об'єктом нашого дослідження є готовність до агресивної поведінки (агресії), яка хоча і визначається у суспільстві нормами моралі та права, однак регулюється суб'єктивним вибором особистості, виходячи із розуміння нею ситуації. Згідно теорії соціального научіння, найбільш відомим прихильником якого є А. Басс, фрустрація та конфлікт полегшують прояв агресії, однак вони є необхідною, та все ж недостатньою умовою для її виникнення. Умовою прояву агресивної поведінки є схильність до неї у подібних ситуаціях. А. Басс вказав ряд чинників, від яких залежить сила агресивних звичок: частота та інтенсивність випадків переживання атаки (фрустрації, роздратування), неодноразове позитивне закріплення успіху за допомогою агресії, культурні та субкультурні норми, темпераментальні передумови, прагнення до самоповаги та захисту від групового тиску як провокуючої умови тощо [5].

А. Басс пропонує розрізняти види агресивної поведінки за дихотомічним принципом на три критерії: за способом її подачі (фізична/вербальна), за енергетичним потенціалом (активна/пасивна) та за характером вектору (пряма/непряма). Поєднання усіх трьох критеріїв у різних варіантах описує типологію агресивної поведінки за А. Бассом, що складається з восьми типів: фізична-активна-пряма; фізична - активна-непряма; фізична-пасивна-пряма; фізична - пасивна-непряма; вербальна-активна-пряма; вербальна-активна-непряма; вербальна-пасивна-пряма; вер - бальна-пасивна-непряма.

Предметом нашого дослідження стали персональні конструкти справедливості та законності, що беруть участь у інтерпретації агресивних ситуацій, які взаємообумовлюються, своєрідно поєднуючись у внутрішній картині світу особистості.

Метою даної статті є обґрунтування та побудова діагностичної процедури, яка б давала змогу вивчити місце, роль та конфігурацію конструктів справедливості та законності в оцінці агресивних ситуацій.

Виклад основного матеріалу дослідження. Пошук наявних у поведінці людини закономірностей та питання можливості на їх основі передбачати поведінку людини - є доволі дискусійним у сучасній науці, однак Л. Росс і Р. Нісбетт, працюючи у рамках когнітивної соціальної психології, здійснили значний внесок у відкриття та систематизацію людського пізнання, зокрема, щодо прогнозу поведінки. "Соціально-психологічне знання. не скільки допомагає нам передбачати поведінку конкретних людей чи груп, скільки позбавляє нас впевненості у принциповій можливості робити таке передбачення на основі тієї інформації, яку зазвичай використовують для цих цілей" [2, С.11].

Соціальну поведінку, на думку Л. Росса та Р. Нісбетта [2], визначає її суб'єктивна інтерпретація (construal), адже для розуміння, передбачення та управління соціальною поведінкою необхідно розуміти, передбачати та управляти процесами, завдяки яким індивід наділяє значеннями стимули довкілля та власний досвід. Вплив будь-якої об'єктивно стимулюючої ситуації залежить від особистісного та суб'єктивного значення, що надається їй людиною. Для успішного передбачення поведінки важливо враховувати те, як вона сама інтерпретує цю ситуацію як єдине ціле.

У процесі суб'єктивної інтерпретації ситуації відбувається часткове конструювання реальності, що наділяє спостерігача більш активною та вирішальною роллю, а самій ситуації надає значення (смислу) з цілою низкою мотиваційних та когнітивних впливів.

Система конструктів особистості - це особлива система засобів, створених (сконструйованих) самою людиною, перевірена нею на практиці, яка допомагає людині сприймати та розуміти (конструювати) оточення, прогнозувати та оцінювати події [4]. Конструкти справедливості та законності у масовій свідомості людини пострадянського простору не є тотожними, вони часто протиставляються, тому у нашому дослідженні ми їх зобразимо у вигляді двох перпендикулярно розміщених шкал (Див. Рис.1.), які уможливлюють вибір варіанту відповіді, який найбільш повно відображає ставлення до ситуації.

Рис.1. Особливості взаємозв'язку конструктів законності і справедливості та варіанти оцінок в результаті аналізу агресивних ситуацій (б - справедливо і законно; г - законно, але несправедливо; ж - незаконно і несправедливо; і - справедливо, але незаконно)

Отже, при аналізі агресивної поведінки важливою є її інтерпретація, дослідження не у реальній поведінці, а у процесі аналізу змодельованої ситуації, яка відображатиме різні типи агресії та певні внутрішні умови, які додаватимуть визначеності позицій діагностованого щодо процедури. Намагаючись вивчати агресивну ситуацію відсторонено, ми прагнули описувати її з позицій свідка ситуації, а не учасника, відповідно до схеми (Див. Рис.2.).

Беручи до уваги типологію агресивної поведінки, запропоновану А. Бассом, ми спробували змоделювати ситуації, що ілюструють всі ці типи, але які реалізуються за певних умов: як реакція на фрустрацію, як надмірна ірраціональна агресія, як доброякісна агресія у вигляді самозахисту. У моделюванні агресивних ситуацій ми прагнули врахувати різні рівні внутрішніх умов, які дозволяють по-різному аналізувати ситуацію: реактивність (агресія, як реакція на фрустрацію), ініціативність (надмірна ірраціональна агресія) та проактивність (доброякісна агресія у виді самозахисту).

Рис. 2. Схема агресивної ситуації та позиції у ній діагностованого агресія

Проактивність, як категорія гуманістичної психології, розуміється нами, як вільна і незалежна воля, що займає проміжну позицію між діючими на людину подразниками та її реакцією на ці подразники. Проактивність характеризує свідомий вибір способу поведінки особистості, що ґрунтується на усвідомленні власних глибинних цінностей та спричинює дії у відповідності до своїх життєвих принципів, незалежно від обставин чи умов, на відміну від реактивності, коли вибір поведінки визначається стимулом чи зовнішніми обставинами.

Таким чином, процедура дослідження передбачала підготовку 24 ситуацій, різних за типом агресивної поведінки, що в ній представлені, та різними внутрішніми умовами - різним ступенем готовності до дії. Ситуації пропонувались діагностованим у довільному порядку, однак для дослідника вони були пронумерованими для зручності занесення до протоколу (Див. Табл.1.) та обробки результатів.

1. Большой психологический словарь / [сост. и общ. ред. Борис Гурьевич Мещеряков, Владимир Петрович Зинченко]. - СПб.; М.: Прайм - ЕВРОЗНАК: ОЛМА-ПРЕСС, 2004. - 672, [16] с.

2. Росс Л., Нисбетт Р. Человек и ситуация. // Перспективы социальной психологии / Пер. с англ.В. В. Румынского под ред. Е.Н. Емельянова, В.С. Ма - гуна / Ли Росс, Ричард Э. Нисбетт - М. //: Аспект Пресс, 1999. - 429 с.

3. Сафуанов Ф.С. Психология криминальной агрессии/Фарит Суфиянович Сафуанов. - М.: Смысл, 2003. - 300 с.

4. Франселла Ф., Баннистер Д. Новый метод исследования личности: Руководство по репертуарным личностным методикам.: Пер. с англ. /Общ. ред. и предисл. Ю.М. Забродина и В.И. Похилько. /Фей Франселла, Дон Баннистер - М. // Прогресс, 1987. - 236 с.

Размещено на Allbest.ru