Психологічні особливості деструктивного впливу сім'ї на соціалізацію дитини
Основні типи дисгармонійного сімейного виховання. Особливості соціалізації дитини під впливом сім’ї. Психологічні причини деструктивного впливу на дитину і порушення її соціалізації. Типи сімей, що негативно впливають на формування особистості дитини.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.02.2019 |
| Размер файла | 26,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Психологічні особливості деструктивного впливу сім'ї на соціалізацію дитини
Н.М. Калька
О.В. Васільєва
Проаналізовано особливості соціалізації дитини під впливом сім'ї. Означено психологічні причини деструктивного впливу на дитину і порушення її соціалізації. Подано типологію сімей, що негативно впливають на формування особистості дитини. Охарактеризовано основні типи дисгармонійного сімейного виховання дітей.
Ключові слова: сім'я, проблеми сім'ї, сімейне виховання, деформація сім'ї,деструкція, виховання, психосоціальний розвиток дитини, соціалізація, типи дисгармонійного виховання.
Постановка проблеми. Сім'я як соціальний інститут є давнім утворенням. Процес соціалізації розпочинається з дитинства і основним агентом соціалізації для дитини є сім'я. Роль батька, матері, братів, сестер і міжособистісні стосунки між ними формують «психо-біологічну матрицю» взаємин, яка впливає на інтелектуальний, емоційний, мовленнєвий, етичний розвиток дитини раннього віку, визначаючи її смаки та уподобання. Тому вивчення природи порушення соціалізації дітей в первинному інститутті соціалізації - сім'ї - особливо актуально на цьому етапі розвитку суспільства
Стан дослідження. У науковій літературі можна натрапити на обсяжну феноменологію батьківських стосунків (позицій), стилів виховання, а також їх вплив на соціалізацію дитини в рамках нормальної або відхильної поведінки. Різні аспекти життєдіяльності сім'ї та виховання в ній дітей вивчали А. Личко, С. Соловейчик (моделі хибного сімейного виховання), Е. Ейдеміллер (проблеми внутрішньо-сімейного спілкування), І. Дубровіна, О. Карбиков, О. Насонова (характеристика типів спотворень у сімейному вихованні).
Будь-яка деформація сім'ї призводить до негативних наслідків у розвитку особистості дитини. Дослідники А. І. Захаров, А. С. Співа- ковська, Е. Г. Ейдеміллер стверджують, що однією з головних причин порушення соціалізації дитини в сім'ї є дисгармонійні стосунки в сім'ї.
Так, сучасні дослідження науковців (О. Безпалька, О. Данченка, Л. Коваля, А. Капської, І. Трубавіної, А. Цьося та ін.) доводять, що сімейні проблеми, які полягають у дисфункціональності сімейних зв'язків, у патологізації стосунків між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми, за загальним правилом, не залежать від соціального статусу сім'ї: вони можуть спостерігатися і в інтелігентній, забезпеченій сім' ї, і у малоосвіченій або малозабезпеченій.
Ці теоретичні аспекти вивчення окресленої проблеми обумовили мету наукового пошуку - вивчення психологічних аспектів деструктивного впливу сім' ї на особливості соціалізацію дитини.
Виклад основних положень. Особливої уваги нині потребує дослідження відхилень у соціалізації дітей під впливом різноманітних чинників, зокрема у деструктивній сім'ї. Тому метою охарактеризуємо типології деструктивних сімей та чинників, що впливають на порушення соціалізації дитини.
Загальновідомо, що деструктивні сім'ї - це такі, які через об'єктивні або суб'єктивні причини втратили свої виховні можливості, унаслідок чого у них панує недоброзичлива ситуація для виховання дитини.
До деструктивних належать сім'ї: де батьки алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт із морально-правовими нормами суспільства; зі стійкими конфліктами між батьками, батьками і дітьми; неповні; зовні благополучні, котрі систематично припускаються серйозних помилок, прорахунків у вихованні через низька педагогічну культуру та неосвіченість (взаємостосунки з дітьми формального характеру, відсутня єдність вимог до дитини, простежуються бездоглядність, надмірна батьківська любов, надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань тощо).
Вчені вирізняють такі причини неадекватного ставлення до дитини:
* психолого-педагогічна некомпетентність батьків, некритично засвоєні ригідні стереотипи виховання дитини, що призводять до стихійності виховання, неузгодженість установок і дій батьків;
• особистісні особливості батьків;
• особливості взаємин подружжя чи інших членів сім'ї, що проектуються на дитині [1, с. 43].
Порушення в особистісному розвитку дитини і появи відхилень в його поведінці переважно залежить від батьків. Саме батьки, будучи першими вихователями дитяти, допускають серйозні педагогічні помилки або особистим прикладом задають спотворені норми соціальної поведінки, які діти запозичують і використовують не лише у сфері внутрішньо-сімейних стосунків, але і в інших умовах ділового і міжо-собистісного спілкування.
Негативно впливають на процес соціалізації дитини особистісні особливості батьків: тривожність у стосунках із дітьми через власні внутрішні конфлікти; крик, сварки, погрози на адресу дитини; домінантність та владність, категоричність і директивність думок, прагнення підпорядкувати собі дітей і досягти беззаперечної слухняності; батьківське марнославство, що призводить до завищеного рівня вимог стосовно можливостей дітей; дотримання застарілих правил поведінки і шкідливих звичок.
Адлер описав тип тривожної матері, що надміру опікується дитиною, тим же паралізуючи її активність і самостійність [3, с. 34].
О.І. Захаров серед таких особистісних рис характеру виділяє: егоцентризм батьків, внутрішню конфліктність, неприйняття себе, тривожну недовірливість. Батьки, що не цінують себе, не можуть сприяти формуванню почуття власної гідності й самоповаги в дитини. Постійна тривога батьків за дитину викликає в неї почуття невпевненості в собі, паралізує її активність і самостійність [8, с. 96].
Юстицькис та Г. Ейдеміллер вирізняють 4 типи сімей, які негативно впливають на соціалізацію дитини:
сім'я з орієнтацією на соціальну недовіру: недовіра до тих, хто поруч; намагання в усьому бачити прихований зиск, загрозу; неконтактність; сприймання тих, хто поруч, як аморальних людей («ми завжди маємо рацію, всі інші - винні»);
сім'ю з орієнтацією на отримання задоволення від життя: потяг до земних радощів, безтурботне ставлення до майбутнього, відсутність життєвих планів, небажання долати труднощі, брати на себе відповідальність за життєдіяльність сім'ї;
сім'ю з орієнтацією на «авантюризм» у досягнені мети: високе поцінування підприємливості, досягнення успіху правдами і неправдами, за мінімальних затрат праці й часу; переступання меж дозволенного, невизнання моральних норм, нехтування ними за особистої потреби; сумніви діяльності; намагання використовувати прихильність інших собі на користь; схильність до «вигідних» знайомств; скептичне ставлення до таких якостей, як працелюбність, терпіння, наполегливість;
сім'ю з орієнтацією на застосування сили: культ фізичної сили; вживання грубих слів, конфлікти; агресивна поведінка [5, с. 131].
К.Е. Ігошев і Г.М. Міньковський, класифікуючи сім'ї за різним виховним потенціалом, виокремлюють 2 типи сімей, які негативно впливають на процес соціалізації: виховально нестійкі, для яких характерна неправильна виховна позиція батьків (наприклад, надмірна опіка) за достатньо високого виховного потенціалу сім'ї; виховально слабкі з втратою контакту з дітьми і контролю над ними, коли батьки з різних причин (через поганий стан здоров'я, перевантаженість роботою, низький рівень освіти та психолого-педагогічної компетентності) не здатні правильно виховувати дітей, поступившись у своєму впливі групі однолітків [3].
На порушення процесу соціалізації дитини впливає такий чинник, як деформація сім' ї. Можна вирізнити два типи деформації сім'ї:
структурна - порушення її структурної цілісності (відсутність у сім'ї одного із батьків;
психологічна - пов'язана із порушенням міжособистісних взаємин, а також із системою негативних цінностей, асоціативних установок та інше.
Сьогодні увагу науковців дедалі частіше привертає саме психологічна деформація сім'ї. Передумовою цього є те, що її зміст і наслідки впливають на негативний розвиток особистості дитини, породжуючи різні особистісні деформації, - від соціального інфантилізму до асоціальної і делінквентної поведінки [8].
Є такі стилі родинних стосунків, які призводять до порушення соціалізації дитини:
дисгармонійний стиль виховних і внутрішньо-сімейних стосунків (гіперопіка, конфліктні ситуації, подвійна - «для інших» і «для себе» - мораль і т. д.);
нестабільний стиль виховних впливів у неповній сім' ї (ситуація розлучення, роздільне мешкання дітей і батьків);
асоціальний стиль стосунків у дезорганізованій сім'ї (систематичне вживання алкоголю, наркотиків, аморальний спосіб життя, кримінальна поведінка батьків, родинна жорстокість, насильство) [1].
Є сім'ї, в яких діти не тільки позбавлені догляду, а й перебувають в антисоціальному, кримінальному середовищі, яке негативно впливає на соціалізацію дитини. Через відсутність позитивного батьківського прикладу діти, які виховуються в такій сім'ї, не в змозі обрати для себе адекватний спосіб соціальної поведінки, соціальних відносин.
Важливим чинником відхилень у психосоціальному розвитку дитини є неблагополучна сім'я, яка не виконує такі найважливіші функції, як формування у дітей відчуття психологічного комфорту, захищеності. Негативний мікроклімат у багатьох сім'ях обумовлює виникнення відчуження, грубості, неприязні, соціального дистанціювання, прагнення робити все на зло, всупереч волі інших, що створює об'єктивні передумови для появи асоціальної поведінки.
Деколи навіть зовні благополучні сім'ї (матеріально забезпечені, з хорошими житловими умовами, з високим соціальним статусом, рівнем освіти і культури батьків), якщо в них спостерігаються порушення в міжособистісних і внутрішньо-сімейних стосунках, неблагополучні, бо ці порушення, як правило, призводять до деформації особистості в процесі соціалізації дітей.
Показником дисгармонійної сім'ї є послаблення або розрив сімейного зв'язку між батьками і дітьми, які виникають унаслідок: надмірної зайнятості батьків, конфліктної ситуації в сім'ї, асоціальної поведінки батьків, випадків насильства або жорстокого поводження, відсутності у сім'ї благополучної емоційної атмосфери, помилки у вихованні, дисгармонійних стосунків у сім' ї та інше.
Чимало дослідників (А.І. Захаров, А.С. Співаковськая, Е.Г. Ейдеміллер і ін.) підтверджують, що однією з причин порушення соціалізації дитини в сім'ї є дисгармонійні стосунки, що виявляються у холодності між батьком і матір'ю, батьками і дітьми, розриві теплих емоційних зв'язків між ними [5].
Учені А. Венгер і В. Сухомлинський вважають, що причиною дисгармонії в батьківсько-дитячих стосунках може бути недостатність спілкування між батьками [2].
А. Вангер ідентифікує чотири види сім'ї з порушенням спілкування батьків і дітей.
До першого входять сім'ї «із травматизацією дітей». Люди, що зазнали насильства в дитячому віці, можуть потім ідентифікувати себе або з агресором, або з жертвою. У тому й іншому випадку почуття болі, сорому, жаху, безпорадності після насильства, особливо з боку батьків, можуть стати причинами негативних проявів у підлітковому й дорослому віці.
Другий різновид сім'ї - «нав'язлива». У ній батьки нав'язують себе дитині, постійно контролюють її поведінку, що викликає у дитини сором і злість. У батьків у такій сім'ї часто виникають грандіозні, нереалістичні очікування. У подібних умовах можуть виникнути маски фальшивої ідентичності, лицемірні ролі, які діти використовують для захисту.
Третій різновид сім'ї - «брехлива». У результаті постійної неправди, що культивується у такій сім'ї, домінуючою емоцією в дитини стає сором, відбувається деперсоналізація, втрачається почуття реальності.
Четвертий різновид сім'ї - «непослідовна, ненадійна». У ній те, що сьогодні схвалюється, завтра засуджується, що вихваляє батько, те критикує мати. У результаті порушується стабільність супер-его дитини, що може стати однією із причин порушення її соціалізації [2].
Е.Г. Ейдеміллер вважає, що дисгармонійні стосунки в сім'ї - це авторитаризм, відсутність взаємної підтримки і розуміння, підвищена конфліктність, агресія і насильство. Дисгармонія родинних стосунків дає дитині зразки непостійності, ворожості і асоціальної поведінки. У дисгармонійній сім' ї, там, де виховання дитини має проблемний характер, спостерігається вияв зміни батьківських позицій, а саме вони є неадекватними, втрачають гнучкість, стають незмінними і не прогнозованими [5].
Отже, під «дисгармонійним вихованням» розуміють невідповідність вимог батьків і виховання в цілому психофізіологічним можливостям дітей, особливостям формування характеру та особистості. Типи дисгармонійного виховання різноманітні, але їм властиві:
• недостатній рівень емоційного прийняття дитяти, можливість емоційного відкидання і амбівалентного ставлення, відсутність взаємності;
• низький рівень згуртованості батьків і розбіжності в сім'ї щодо процесу виховання дітей;
• високий рівень суперечності, непослідовність у ставленні батьків із дітьми;
• обмеженість у різних сферах життєдіяльності дітей;
• підвищення вимог до дитини або недостатня вимогливість, уседозволеність;
• неконструктивний характер контролю, низький рівень батьківського моніторингу, непомірність санкцій або їх повна відсутність; у різних сферах життєдіяльності дітей;
• підвищена конфліктність у повсякденному спілкуванні з дитям;
• недостатність або непомірність задоволення потреб дитини тощо [7, с. 199].
Коротко опишемо варіанти неправильного виховання в сім'ї. У літературі запропоновано різноманітні класифікації та типи неправильного виховання. Так, В. Гарбузов подає таку класифікацію типів неправильного виховання:
Виховання за типом А (неприйняття, емоційне відторгнення) - це авторитарне й сурове або байдуже, емоційно холодне ставлення, яке часто ігнорує індивідуальні особливості дитини.
Виховання за типом Б (гіперсоціалізуюче) - тривожно-недовірлива концентрація батьків на стані здоров'я дитини, її соціальному статусі серед товаришів, очікуванні успіхів у навчанні з недооцінюванням індивідуальних психологічних особливостей дитини.
Виховання за типом В (егоцентричне) - виражається у тому, що дитині нав'язується уявлення про Я як надцінність («кумир родини»). Інтереси інших ігноруються, приносяться їй у жертву [11, с. 489].
Окрім цього, багато авторів виокремлюють також відхилення у стилі батьківського виховання: перевага жіночих якостей, перевага чоловічих якостей, перевага дитячих якостей, розширення сфери батьківських відчуттів, страх втрати дитяти; нерозвиненість батьківських відчуттів, проекція власних небажаних якостей, винесення конфлікту між подружжям у сферу виховання, суперечність (кожний із батьків використовує різні стилі виховання), «кругова оборона»: у відповідь на будь-які зауваження, претензії, поради від інших зляться, обурюються, конфліктують (усі погані, а моя дитини найкраща); педантично-підозрілий: ніколи і ні в чому не вірять дитині, контролюють будь-яку ситуацію, «попелюшка»: ставлення до дитини як до виконувача волі батьків, умови в сім'ї є деспотичними, дитина не отримує заохочення, підтримки, емоційної любові і підтримки; увіщувальний - тільки вмовляють і просять, але демонструють повну відсутність волі і безпорадності у прагненні вплинути на поведінку дитини [7].
Найбільшою мірою шкодять дитині непослідовний, змішаний стиль виховання, неузгодженість і суперечливість установок батьків на процес виховання, постійна непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину відчуття стабільності навколишнього світу, породжуючи в неї підвищену тривожність.
Відомо, що почуття симпатії виконують значну роль у виховному процесі, а його порушення у батьків може спричинити негативні наслідки. Тому заслуговує на увагу класифікація основних стилів батьківської поведінки, запропонована І. Дубровіною, що досліджує методи впливу батьків на дітей, які виявляють негативні емоції, а саме:
«Командир-генерал». Цей стиль передбачає можливість будь- якої альтернативи, прагне тримати всі події під жорстким контролем, заперечує найменший вияв негативних емоцій. Зміст взаємин з дитиною («Зупинись!», «Схаменись!») зазвичай викликає у неї образу, бажання заперечувати і виявляти жорстокість. В основі ставлення - батьківська переконаність у тому, що всі права належать їм. Основними засобами впливу є накази, команди і погрози, спрямовані на всебічний і повсякчасний контроль.
«Батько-психолог». Деякі батьки виконують роль психолога і намагаються аналізувати проблему, що виникла. Це проявляється в тому, що дорослі ставлять численні запитання, спрямовані на діагностику, інтерпретацію й оцінку подій, вчинків, вважаючи, що таке право дає їм володіння «вищого знання». Батько-психолог повсякчас прагне пізнати всі деталі, що повністю позбавляє дитину бажання відкривати свої внутрішні почуття.
«Суддя». За дотримання цього стилю дитина вважається винною ще до ухвалення рішення. Єдина мета батька-судді - довести правомірність власної позиції.
«Священик». Подібний стиль наближається до менторства. Повчання переважно зводяться до моралізування з приводу того, що коїться. Всі висловлювання батьки, зазвичай, розпочинають словами «Ти повинен...» або «Ти не повинен», вважаючи, що таке ставлення забезпечить формування у дитини тільки «правильних» почуттів.
«Цинік». Батьки-циніки, як правило, переповнені сарказмом, намагаються в той чи інший спосіб принизити дитину. Вони демонструють свою перевагу за допомогою відчуження і відрази до того, що відбувається [1].
Описують також типи дисгармонійного виховання, пов'язуючи їх з порушенням ролі, яку виконує дитина в сім'ї. До найбільш типових належать: «цап відбувайло» - ця дитяча роль виникає в сім'ї, коли конфлікти та проблеми між батьками переходять на дитину. Вона проектує на себе ті емоції батьків, як насправді вони відчувають один до одного; «улюбленець» - ця роль виникає тоді, коли батьки нічого не відчувають один до одного, а емоційний вакуум заповнюється перебільшеною турботою про дитину; «бебі» - дитина віддалена від батьків, витісняється із сімейних відносин, їй раз і назавжди приписано бути дитиною, від якої нічого не залежить; «примірювач» - дитина рано входить у складності сімейного життя, регулює та усуває батьківські конфлікти [7].
До причин, що знижують соціалізаційні можливості сім'ї, належить її певна відмежованість від здобутків психолого-педагогічної науки, зокрема незнання батьками сучасних технологій сімейного виховання дітей, мета яких полягає в поліпшенні внутрішньо-сімейних відносин, створенні сприятливих умов для функціонування сімейного колективу, усунення підґрунтя сімейних конфліктів і між дорослими членами, і між батьками та дітьми. Відсутність у батьків педагогічної культури або її недостатній рівень призводить до того, що сімейне виховання здійснюється «всліпу», що негативно впливає на дитину, її соціалізацію.
Нинішні сімейні труднощі в соціалізації дитини великою мірою зумовлені тим, що батьки, які виховувалися в умовах тоталітарної системи, з- поміж виховних настанов перевагу надають послуху і підпорядкуванню.
Проблема відносин між батьками і дітьми, які є фактором побудови дитиною картини соціального світу, часто ускладнюється загальною ситуацією, в якій опиняється сім'я. Так, за високого темпу соціального розвитку сім'я часто «не встигає» за його перебігом.
деструктивний сімейний дитина психологічний
Висновок
Отже, сім'я є першою й вагомою соціальною групою, в якій дитина опановує культуру, суспільні норми, моральні правила, навички індивідуальної, спільної й колективної діяльності. Провідним чинником у формуванні особистості дитини є сімейне виховання, яке найповніше реалізується через батьківсько-дитячі стосунки. Допомога в розвитку дитини означає створення таких умов, за яких її фізіологічні, емоційні та інтелектуальні потреби задовольнятимуться достатньою мірою і на необхідному якісному рівні. Головну мету виховання дітей у сім'ї становить усебічний розвиток особистості, що поєднує духовне багатство, моральну чистоту, фізичну досконалість і успішний процес соціалізації.
Психолого-педагогічні дослідження доводять, що первинний інститут соціалізації - сім'я - часто негативно впливає не процес соціалізації дитини. Деструктивний вплив сім'ї, який виявляється у порушенні міжособистісних стосунках між батьками та батьками і дітьми, використанням дисгармонійних типів виховання дітей, психологічно-педагогічній неграмотності батьків, призводить до порушення процесу соціалізації дітей у сім'ї, яке проявляється у пасивності, замкнутості, агресивності, асоціальній поведінці, зниженні інтересу до культури, спорту (естетичний розвиток), діти не в змозі обрати для себе адекватний стиль соціальної поведінки, що породжує різні особистісні розлади: від соціального інфантилізму - до асоціальної та деліквентної поведінки. Тобто у такій сім'ї дитина стає жертвою негативної соціалізації, а не суб'єктом і об'єктом успішної соціалізації.
Перспективою подальшого дослідження є пошук основних шляхів корекції дисгармонійного виховання в сім'ях відповідно до їх типології, а також вивчення ролі психологів, батьків, вихователів щодо можливості оптимізації психосоціального, емоційного та особистісного розвитку дитини в дисгармонійній сім'ї.
Література
1. Бондарчук О. І. Психологія сім'ї: курс лекцій / О. І. Боднарчук. - К.: МАУП, 2001. - 96 с.
2. Венгер А. Л. На что жалуетесь? Выявления и коррекция неблагополучных вариантов развития личности детей и подростков / А. Л. Венгер. - М.: Рига: Эксперемент, 2000. - 184 с.
3. Дєніжна С. О. Етика і психологія сімейного життя: навчальний посібник / С. О. Дєніжна, М. О. Сова. - К.: Вид. центр НУБіП України, 2010.
4. Дружинин В. Н. Психология семьи. - 3-е изд. / В. Н. Дружинин. - СПб.: Питер, 2008. - 176 с.: ил.
5. Эйдемиллер Э. Г. Семейный диагноз и семейная психотерапия: учеб. пособие для врачей и психологов / Э. Г. Эйдемиллер, И. В. Добряков, И. М. Никольская. - СПб.: Речь, 2003. - 332 с.
6. Капська А. Й. Соціальна робота: технологічний аспект / А. Й. Капська. К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 352 с.
7. Карабанова О. А. Психология семейных отношений и основы семейного консультирования: учебное пособие / О. А. Карабанова. - М.: Гардарики, 2005. - 320 с.
8. Кравченко Т. В. Допомога батькам у вихованні дітей: методичні рекомендації для соціальних працівників / Т. В. Кравченко, І. М. Трубавіна. - К.: Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді Мін-ва України у справах молоді та спорту, Ін-т проблем виховання АПН України, 2005. - 99 с.
9. Кузікова С. Б. Теорія і практика вікової психокорекції: навч. посібник С. Б. Кузікова. - Суми: Університетська книга, 2006. - 384 с.
10. Шнейдер Л. Б. Семья и истоки девиантного поведения детей и подростков / Л. Б. Шнейдер // Девиантное поведение детей и подростков. - М.: Академический проект; Трикета, 2005. - 360 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сім’я як виховний інститут. Поняття соціалізації особистості. Психологічні механізми соціалізації, за допомогою яких батьки впливають на дітей. Батьківське ставлення, його вплив на формування дитячої особистості. Причини неадекватного ставлення до дитини.
курсовая работа [118,2 K], добавлен 07.10.2012Психологічні аспекти розвитку особистості дитини у період підліткової кризи, окреслення її впливу на особистісний розвиток дитини. Дослідження змін в характері та поведінці дитини під впливом кризи підліткового періоду. Типи кризи та шляхи їх подолання.
курсовая работа [40,8 K], добавлен 23.10.2012Планування дитини, як фактор благополучного розвитку особистості. Роль матері та батька у розвитку особистості, сімейні фактори (типи ставлення батьків до дитини), що впливають на цей процес. Педагогічно-психологічні дослідження відхилень небажаних дітей.
реферат [31,6 K], добавлен 04.02.2011Вивчння проблеми конфліктності у сім’ї. Розуміння у контексті батьківського ставлення до дитини. Вплив стилю сімейного виховання на формування ставлення довіри дітей до батьків. Порушення стосунків дитини і дорослого, як основа соціальної дезадаптації.
дипломная работа [532,9 K], добавлен 15.06.2010Фактори, що впливають на психічне здоров’я дитини. Стилі та типи батьківського виховання. Характеристика особливостей психічного розвитку підлітка залежно від сімейного виховання. Аналіз взаємовідносин між батьками і їх вплив на емоційний стан дитини.
курсовая работа [245,9 K], добавлен 05.12.2014Фізичний розвиток. Дозрівання організму дитини. Соціальна ситуація розвитку. Трудова діяльність. Особливості навчання. Сенсорний розвиток. Інтелектуальний розвиток. Психологічні особливості розвитку особистості дошкільника.
реферат [12,9 K], добавлен 10.04.2007Особливості емоційно-вольової сфери дитини молодшого шкільного віку. Основні типи акцентуацій характеру. Роль оціночного ставлення до іншої дитини. Характеристика потреб і інтересів дитини. Дослідження інтересів, ідеалів, дружби школярів та їх корекція.
контрольная работа [22,6 K], добавлен 19.07.2010Психологія сімейного виховання. Характеристика сім’ї як інституту соціалізації. Соціально-психологічні особливості сімейного виховного впливу. Методи сімейної діагностики. Загальне сімейно-діагностичне інтерв’ю. Психокорекційні заняття на певні теми.
реферат [37,6 K], добавлен 29.04.2009Теоретичні основи впливу масмедіа на розвиток підлітків. Психологічні особливості підліткового віку. Дослідження психологічного впливу телебачення на рівень тривожності, агресивності та життєвих цінностей дітей за допомогою методик Айзенка і анкетування.
дипломная работа [144,2 K], добавлен 12.03.2012Формування особистості дитини в початкових класах, психологічні особливості дівчаток молодшого шкільного віку. Психологічні особливості взаємин дівчаток початкової школи. Адаптованість в колективі та профілактика конфліктів у міжособистісних стосунках.
курсовая работа [772,1 K], добавлен 06.09.2013Характеристика сучасних сімейних стосунків. Психологія сімейного виховного впливу на розвиток особистості. Сутність конфліктів: їх причини, наслідки та вплив на характер і особливості розвитку дитини. Особливості корекції дитячо-батьківських відносин.
дипломная работа [109,7 K], добавлен 19.10.2011Концепції психологічних основ виховання в сучасній педагогічній психології. Роль дитинства в становленні особистості. Поняття виховного впливу. Ефективність психогімнастики як засобу емоційного впливу на формування особистості дитини дошкільного вiку.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 09.02.2011Поняття соціалізації, зміст та оцінка значення даного процесу в житті та особистісному становленні підлітка. особливості соціалізації в умовах сучасної школи. Мотивація навчання дитини, її методи та інструменти. Адаптація дитини в середовищі школи.
презентация [750,9 K], добавлен 26.10.2013Демографічні тенденції в Україні. Неповна сім'я і її соціально-педагогічні категорії. Психологічні особливості дитини з неповної сім'ї, труднощі соціалізації. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми. Особливості відношення дітей до батьків.
курсовая работа [59,8 K], добавлен 12.01.2011Вивчення залежності між віком дитини і ступенем його соціалізації. Умови формування нових потреб, їх усвідомлення і переведення у систему цінностей. Реалізація потреби самоствердження школярів, орієнтація на особисті інтереси. Оцінка ступеня агресивності.
курсовая работа [584,1 K], добавлен 12.07.2015Теоретико-методологічний аналіз вітчизняних та зарубіжних теорій психології сім’ї. Діагностика психологічного розвитку особистості дитини у неповній сім’ї. Розробка програми психологічної допомоги дітям з неповних сімей згідно результатів дослідження.
курсовая работа [73,3 K], добавлен 15.06.2010Психологічна характеристика розвитку дитини на всіх етапах дошкільного дитинства. Рушійні сили та етапи розвитку дитини. Формування дитини за теорією "Я-концепції". Психологічні новоутворення підліткового віку. Розвиток спонукальної (мотиваційної) сфери.
курсовая работа [109,9 K], добавлен 04.02.2015Особливості психічного розвитку дитини підліткового віку. Криза підліткового періоду, її головні причини та фактори. Дослідження особливостей спілкування та самооцінювання в даний період розвитку дитини: спілкування та поведінка, вплив на навчання.
курсовая работа [60,2 K], добавлен 02.10.2014Ґендер та стать: сутність та відмінності; гендерні стереотипи, їх формування в сім’ї: передумови закріплення, вплив на дитину, види та способи досягнення гендерної толерантності. роль батька і матері, жінки та чоловіка у гендерній соціалізації дитини.
курсовая работа [64,4 K], добавлен 17.06.2012Поняття емоцій як психічного процесу; їх загальна характеристика. Розвиток емоційної сфери дитини з перших днів до молодшого шкільного віку. Фізіологічні та психологічні особливості молодшого шкільного віку. Специфіка розвитку емоційної сфери у дитини.
курсовая работа [47,8 K], добавлен 31.10.2014
