Консюмеризм як чинник злочинності

Размещено на http://allbest.ru

12

Інститут кримінально-виконавчої служби

Консюмеризм як чинник злочинності

Косьмій Олена Михайлівна,

кандидат політичних наук,

старший викладач кафедри

соціально-гуманітарних дисциплін

Обжелянська Анастасія Валеріївна

курсант 3-го курсу психологічного факультету

Вступ

Сучасне суспільство характеризується динамічністю і трансформацією ціннісних орієнтирів. Прослідковується тенденція до підміни загальнолюдських, духовних цінностей матеріальними. Споживання стає соціокультурним чинником, що впливає на формування ідентичності, яка ґрунтується на потребі у визнанні та належності до певної групи. Нині реальні практики споживання стали соціально стратифіковані та культурно диференційовані.

Найбільш ґрунтовними теоретичними дослідженнями суспільства споживання є праці Ж. Бодріяра, Г. Дебора, В. І. Ільїна, Дж. Рітцера, Е. Тофлера. Проблему злочинності у своїх працях вивчали вітчизняні та зарубіжні науковці: Ж. Бремонд, С. В. Герасимова, Дж. Гобсон, П. Друкер, А. Желедан, Ф. Котлер, Ж.-Ж. Ламбен, В. О. Мандибура, Дж. Хірст, О.М. Язвінська та ін. Проте недостатньо вивченим залишається питання впливу консюмеризму на злочинність у сучасному суспільстві.

Метою цієї наукової статті є аналіз консюмеризму як чинника злочинності.

Виклад основного матеріалу

Для того щоб зрозуміти сутність цього соціокультурного явища необхідно констатувати два важливі моменти: по-перше, споживання починає відігравати провідну роль у соціальних відносинах, що призводить до їх зміни. По-друге, домінуючим у розумінні споживання стає не економічний, а соціальний та культурних підхід [1, с. 30]. Саме ці явища сприяють формуванню консюмеризму.

Слід зазначити, що термін “консюмеризм” виник у другій половині ХХ ст. і має два значення. У першому розумінні - це рух громадян за розширення прав споживачів і посилення впливу на продавців і виробників. У другому значенні - це специфічний тип відносин, що формує особливу культуру суспільства споживання. З філософського погляду, нас цікавитиме останнє його тлумачення. У наш час консюмеризм усе частіше стає аналогом надспоживання. Для людини з такою залежністю товари втрачають свою значущість і стають символом належності до певної групи.

Консюмеризм є системним явищем. Систему консюмеризму визначено як сукупність взаємопов'язаних елементів, якими виступають інститути, норми, традиції, ідеологія, свідомість, погляди, культура тощо. Відповідно, елементами системи консюмеризму є: 1) інституційна підсистема, яка визначає суб'єктний склад та організаційну структуру консюмеризму; 2) нормативна - сукупність правових норм, що регулюють сферу захисту прав споживачів; 3) ідеологічна - споживча ідеологія, свідомість, культура, довіра, погляди, традиції споживання та правила, що сформувалися у суспільстві; 4) комунікативна - сукупність інтегративних зв'язків між елементами системи консюмеризму.

Формування консюмеризму як своєрідної ідеології сучасного суспільства стало можливим завдяки науково-технічному прогресу, здешевленню виготовлення товарів і, як наслідок, - їх надвиробництву, що призвело до гіпертрофованого споживання. Варто зазначити, що консюмеризм як соціальне явище може мати як позитивні, так і негативні наслідки: для одних прошарків бути джерелом подальшого науково-технічного прогресу та причиною культурної, моральної та духовної деградації для інших. Оскільки метою цієї статті є розкриття впливу консюмеризму на злочинність, то об'єктом нашого дослідження будуть саме негативні наслідки такого соціально-психологічного феномену. Таким чином, суспільство споживання робить людину залежною та несамостійною, формує типового користувача наявними цінностями, благами та послугами. Сенсом життя такого індивіда стає споживання, використання наявних ресурсів, у цей час самореалізація, робота, навчання, підвищення кваліфікації відступають на другий план. Цінності такого суспільства заперечують необхідність всебічного розумового, морального й духовного розвитку людини, що призводить до зниження загального культурного рівня та деградації особистості.

Варто зазначити, що для більшості громадян вплив ідеології консюмеризму стимулює підвищення попиту на товари та послуги. Проте всередині певних прошарків населення та в лоні субкультур актуалізація статусного споживання наштовхує на злочинну діяльність. Варто звернути увагу на соціально-психологічний аспект злочинності. З одного боку, вона релятивна й конвенціальна, оскільки є продуктом соціального конструювання. З другого боку, вона є частиною соціальної реальності, оскільки виявляється в поведінкових практиках, які відбуваються в соціальному оточенні, детерміновані культурними, економічними, політичними, технологічними та іншими чинниками. Я.І. Гілінскій із соціологічної позиції визначає злочинність як “відносно поширене (масове), статистично стійке соціальне явище, різновид (одна з форм) девіантності, яка визначається законодавцем у кримінальному законі” [2, с. 587-609].

В українській кримінології (слідом за російською) поширений соціально-психологічний підхід, згідно з яким причиною злочинності є деформована суспільна психологія, що виступає каталізатором впливу на злочинність криміногенних чинників. Доволі актуальною під час пояснення причин злочинності в нашій державі є теорія аномії, яка була обґрунтована французьким ученим Е. Дюркгеймом, а пізніше розвинута американським соціологом Р. Мертоном, який акцентував увагу на конфлікті пануючих у суспільстві цінностей і легальних засобів їх досягнення. Зокрема формування ідеології консюмеризму - необхідності споживання значної кількості суспільних благ та одночасній відсутності легальних шляхів задоволення цих потреб, перебування в суспільстві з низькою соціальною мобільністю призводить до підвищення рівня злочинності.

Загалом стан аномії також характерний для трансформаційного суспільства, в якому відбувається руйнація базових елементів культури, насамперед, ціннісних орієнтирів та етичних норм, особливо за обставин, коли старі вже вичерпали себе, а нові ще не з'явилися або не отримали загального визнання. В умовах аномії неминучим є масове поширення різних форм соціальної патології, включаючи стрімке зростання злочинності. В. Дрьомін підкреслює, що в умовах, коли держава свідомо відмежовується від розв'язання соціальних проблем, безнормність і девіантність стають типовим чинником [3, с. 228]. Такий соціум продукує прискорену криміналізацію всіх сфер суспільного життя.

Орієнтація всіх соціальних прошарків передусім на прибуток стає основою для прагматичного світогляду, який на індивідуальному рівні виявляється як орієнтація на “модус володіння” (Е. Фромм). Еріх Фромм виділяв два соціальні типи людини: людину, спрямовану на буття, та людину, спрямовану на володіння. Модус буття Е. Фромм визначає як “такий спосіб життя, за якого людина й не володіє нічим, і не прагне чимось володіти, а щаслива тим, що продуктивно використовує свої здібності й відчуває єднання з усім світом” [4, с. 206]. Інакше кажучи, щастя для людини, спрямованої на буття, полягає у творчості й самоактуалізації. Модус же володіння - це таке ставлення людини до світу, яке виявляється у прагненні зробити весь світ річчю, перетворити все й усіх, включаючи самого себе, у свою власність [4, с. 209]. Щастя для такої людини полягає в розширенні своїх можливостей володіння та використання як речей, так і людей. Саме такий модус володіння є основою консюмеризму та пропагується в індустріальному й постіндустріальному суспільствах.

Е. Фромм у своїй концепції звертається до ідей З. Фройда, який стверджував, що індустріальне суспільство культивує особу з патологічним характером - це характер людини, життєва енергія якої в основному спрямована на те, щоб мати, зберігати й накопичувати гроші та речі, а також почуття, жести й слова. З. Фройд уважав, що орієнтація на власність є патологією, і якщо все суспільство орієнтоване на придбання, то таке суспільство є нездоровим. Таким чином, злочинність, основою якої є консюмеризм, - побічний продукт цивілізації.

Суспільство споживання це не просто суспільство достатку, де вдосталь різних речей. Суспільство консюмеризму задає новий тип культури, у якому споживацтво стало змістом суспільного життя, витіснивши духовні цінності, обмеживши процес самовдосконалення професійним зростанням і новизною одягу. Значення особистого споживання визначається відповідно до його ролі в розвитку людського суспільства: без споживання людство не може вижити, але людина не живе заради того, щоб споживати, мета й сенс її життя повніші, глибші та полягають у всебічному цілісному розвитку.

У соціології актуальність проблеми індивідуального споживання породила чимало концепцій, теорій і шкіл, які пропонують свої шляхи розв'язання проблеми надмірного споживання. Проаналізуємо стратифікаційний підхід до розв'язання цієї проблеми. За стратифікаційним підходом споживання розглядається через призму соціальної структури суспільства, - як арена змагання між соціальними стратами за престиж і пов'язані з ним владу та багатство. Споживання виступає, передусім, як відображення соціальної структури суспільства та засіб створення й фіксації статусних відмінностей між людьми. Споживання розглядається як усвідомлена діяльність індивіда з використання ресурсів для задоволення своїх потреб. У центрі уваги опиняється не просто розподіл благ, а осмислена діяльність у сфері споживання.

Основним елементом статусної моделі споживання є статус. Відповідно до цієї моделі, дії споживача визначаються, насамперед, рівнем капіталів. Основною потребою, на задоволення якої спрямовано споживання, - є престиж, він і стає підґрунтям для такого феномену, як демонстративне споживання. Зона цінності товару визначається його відповідністю статусу його володаря в соціальній структурі, тими магічними властивостями, які приписуються товарові та його рідкісністю, а ідеологією виступає консюмеризм. Така модель зображує причинно-наслідковий зв'язок формування стилю надмірного споживання в сучасному суспільстві з соціальною нерівністю.

У суспільстві відбувається заснована на “заздрісному порівнянні” боротьба за позиційні товари, яка виявляється як боротьба за вищі рівні споживання: нижчий клас орієнтується на досягнення рівня споживання середнього класу, середній клас - на досягнення рівня споживання вищого класу, а для вищого класу створюються зовсім нові товари й послуги - новий рівень споживання [5, с. 167]. Наявний символічний капітал (престиж) індивіда також впливає на його споживчу поведінку. Престиж виступає фільтром під час обрання певних товарів, адже всі вони мають певне статусне навантаження. У разі обмеженого фінансового ресурсу статусні групи готові часто пожертвувати придбанням товарів для задоволення основних потреб, щоб придбати престижні товари.

Оскільки у стратифікованому суспільстві люди оцінюють один одного за позицією в соціальній структурі, то індивід вимушений витрачати частку своїх доходів на демонстрацію свого соціального статусу. Американський соціолог М. Букчин виокремлює дві форми демонстрації престижу в індивідуальному споживанні. Першу форму він відносить до первісного й частково середньовічного суспільства, де, за його уявленнями, демонстрація престижу відбувалася через можливість дарувати речі іншим. Чим більше власник мав змогу дарувати, тим вищим уважався його престиж. Друга форма демонстрації престижу властива індивідам капіталістичного суспільства й виявляється в нагромадженні речей та їх демонстрації. Цей феномен американський економіст і соціолог Т. Веблен назвав “демонстративним споживанням”. Його він визначає як споживання, яким індивід демонструє символи свого багатства, “як засіб підтримання репутації” [6, с. 256].

У таких умовах консюмеризм може стати додатковим чинником під час здійснення вчинків, що відносяться до корисливої, корупційної, економічної, пенітенціарної злочинності повнолітніх і неповнолітніх як чоловіків, так і жінок. Нестабільність в економічній сфері, зубожіння населення, безробіття ускладнюють кримінальну обстановку та створюють передумови для зростання злочинів корисливої спрямованості. Корисливий мотив умисної злочинної діяльності полягає в прагненні задовольнити індивідуальну потребу шляхом протиправного, передбачуваного кримінальним законом заволодіння чужим майном або створення умов для його заволодіння шляхом незаконного, за чужий рахунок, звільнення від майнових обов'язків і скорочення звичайних та необхідних за даних обставин особистих витрат [7, с. 154]. консюмеризм злочин суспільство споживання

За роки незалежності в Україні поступово сформувалася так звана „культура нерівності”, яка характеризується низьким рівнем соціальної єдності суспільства, високою недовірою людей один до одного та підвищеними показниками агресивності. Експерти підкреслюють, що в суспільстві поширені утриманські настрої та явно завищені бажання. Зокрема, своїм становищем у суспільстві не задоволені майже 51 % населення (2013 р.). Наслідком завищених стандартів життя, насамперед матеріальних, більше ніж половини населення є і той факт, що рівень суб'єктивної бідності майже вдвічі перевищує її розрахунок за об'єктивними критеріями. Таким чином, вирішальне криміногенне значення в нашій державі має все ж не бідність як така, а її сприйняття людьми в широкому соціокультурному контексті: порівняння зі становищем інших категорій населення, іноземними державами, ідеологія споживання, тобто в кінцевому результаті саме суб'єктивні чинники. Про вирішальну роль соціокультурних детермінант злочинності свідчить, окрім іншого, ще й той факт, що в багатьох державах світу з низьким або дуже низьким рівнем життя (Ємен, Камбоджа, Непал, Індія, М'янма, Філіппіни та ін.) рівень криміногенної ситуації значно нижчий, ніж в Україні, тому поширені твердження про злиденність населення України як основну причину злочинності ґрунтуються на спрощеному економічному детермінізмі та є суттєвим перебільшенням [8, с. 112].

Для того щоб детальніше проаналізувати вплив консюмеризму на злочинність, варто звернути увагу на саму особистість злочинця, основні мотиви вчинення злочинів. Відповідно до них Ю. М. Антонян [9, с. 179] здійснив класифікацію особистості злочинця, а ми на її основі розглянемо вплив консюмеризму для кожного з них.

1. Користолюбний тип. До нього належать особи корисливі та жадібні, які викрадають речі заради їх нагромадження або задоволення ідеалів “красивого життя”. Проте досить часто вони мають постійне місце роботи й можуть користуватись повагою та довірою. Саме вони є найпершою жертвою ідеології консюмеризму, тими, хто підпадає під дію реклами та моди. Бажаючи отримати матеріальні речі для забезпечення більш комфортного життя та долучення до “елітних прошарків”, вони здатні до вчинення корисливих злочинів.

2. Дезадаптивний тип. До нього відносять тих, хто знаходиться за межами соціально схвалюваного кола, здебільшого такі особи не мають постійного місця роботи й злочинність є єдиним джерелом отримання засобів для існування. Консюмеризм та статусне споживання для них не стануть основним мотивом для вчинення злочину, проте всередині кола таких осіб існує своя системи символів і деякі речі можуть слугувати демаркаційними атрибутами під час спілкування, на що витрачають кошти здобуті нелегальним шляхом.

3. Сімейний тип. Включає соціально адаптованих осіб, які мають родину й прагнуть забезпечити її всім необхідним. Корисливі злочини такі особи вчиняють в основному для піклування про власну родину. Причому потреби родини тут трактуються в широкому розумінні: від харчування до отримання престижної освіти. Для таких людей суспільство споживання утворює непосильний тягар, адже наступне покоління прагне мати все за останнім зразком, що й підштовхує індивідів на корисливі злочини.

4. Ігровий тип. Його утворюють особи, для яких учинення корисливих злочинів є захоплюючою грою з небезпекою та ризиком. Для таких людей основною цінністю є не володіння певними речами, а захоплення від злочинної діяльності. Тому питання, що викрадати і з якою метою для них є другорядним, вони зацікавлені в самому процесі. Тому нові віяння моди, престижність володіння новими ультрасучасними благами може слугувати лише допоміжним чинником для вчинення злочину.

5. Алкогольно-наркотизований тип. До нього належать особи, які знаходяться в патологічній залежності від алкоголю та наркотиків і вчинюють злочини для забезпечення себе алкогольними напоями чи наркотичними речовинами. Соціально-культурний аналіз поведінки таких осіб не є можливим, оскільки більшість їх діянь не є повністю усвідомленими й насамперед вони потребують медичної допомоги.

Також до цієї класифікації можна добавити осіб, які вчинюють корисливі злочини для самоствердження. Здебільшого до них належить молодь. З одного боку, нею злочин оцінюється як героїчний учинок, а з другого, отримання з його допомогою матеріальних благ впливає на самоідентифікацію та просування по соціальній ієрархії, що є наслідком пропаганди домінування образу “людини, яка споживає” над “людиною, яка виробляє”.

У суспільстві споживання стало вітатися те, що засуджувалося в традиційному суспільстві. Відбулася певна нормалізація. Саме споживачі та їх об'єднання стають рушійною силою консюмеристського руху в країнах з розвиненою економікою. Громадяни прагнуть якомога швидше й легше задовольнити свої потреби, а враховуючи легкодоступність товарів, часто вони це роблять незаконно й залишаються непокараними, чим і стимулюють зростання вчинення злочинів. Суспільство робить крок назад, зводячи все до задоволення елементарних фізіологічних потреб, забуваючи про вищі моральні та духовні цінності.

Підбиваючи підсумки вищевикладеного, можна констатувати, що в сучасному суспільстві акцентується увага на процесі споживання, формується ідеологія консюмеризму. Статусне споживання, вплив моди, бажання не стільки використовувати речі, а просто володіти ними підштовхує індивідів на корисливі злочини. У цілому можна стверджувати, що здебільшого під час учинення злочину консюмеризм виступає додатковим чинником на користь порушення чинного законодавства.

Список використаних джерел

1. Ильиных С. А. Ключевые понятия общества потребления: исследование с позиции социологии / А. С. Ильиных // Журнал социологии и социальной антропологии. - 2011. - Т. 14. - № 5. - С. 29- 40.

2. Гилинский Я. И. Социология девиантного поведения и социального контроля / Я. И. Гилинский // Социология в России ; под ред. В. А. Ядова. - М. : Ин-т социологии РАН, 1998. - С. 587-609.

3. Гилинский Я. І. Девиантность, преступность, социальный контроль: Избранные статьи / Гилинский Я. И. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. - 322 с.

4. Фромм Э. Иметь или быть / Фромм Э. [пер. Э. Телятниковой]. - М. : АСТ, 2007. - 320 с.

5. Сахно Е. Г. Власть потребления и кризис социализации / Сахно Е. Г. - Спб. : С.-Петерб. филосовское общество, 2002. - 167 с.

6. Ільїн В. І. Побут і буття молоді російського мегаполісу. Соціальна структурації повсякденності суспільства споживання / Ільїн В. І. - СПб. : Інтерсоціс, 2007. - 382 с.

7. Зелинский А. Ф. Криминальная психология : науч.-практ. изд. / Зелинский А. Ф. - К. : Юринком Интер, 1999. - 241 с.

8. Тіньова економіка та організована злочинність в Україні : сучасний стан та проблеми боротьби з ними. Аналітична доповідь УЦЕПД. - К., 2000. - 187 с.

9. Антонян Ю. М. Личность преступника / Антонян Ю. М., Кудрявцев В. Н., Эминов В. Е. - СПб., 2004. - 366 с.

Анотація

Консюмеризм як чинник злочинності. Косьмій Олена Михайлівна, кандидат політичних наук, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Інституту кримінально-виконавчої служби;

Обжелянська Анастасія Валеріївна, курсант 3-го курсу психологічного факультету Інституту кримінально- виконавчої служби

Досліджено консюмеризм як феномен сучасного суспільства. Розкрито сутність, структуру, причини виникнення та основні особливості консюмеризму. Приділено увагу розгляду впливу консюмеризму на особистість злочинця та на злочинність у цілому.

Ключові слова: консюмеризм; суспільство споживання; злочинність.

Аннотация

Исследован консюмеризм как феномен современного общества. Раскрыта сущность, структура, причины возникновения и основные особенности консюмеризма. Приделено внимание рассмотрению влияния консюмеризма на личность преступника и на преступность в целом.

Ключевые слова: консюмеризм; общество потребления; преступность.

Annotation

Consumerism is explored as a phenomenon of modern society. Essence, structure and reasons of its appearance and main peculiarities of consumerism are revealed. Attention is paid to influence of consumerism on a personality of a criminal and criminality on the whole.

Key words: consumerism; consumer society; criminality.

Размещено на Allbest.ru