Генезис дослідження емоційно-вольового компонента професійної стійкості майбутнього практичного психолога

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Генезис дослідження емоційно-вольового компонента професійної стійкості майбутнього практичного психолога

Г. Б. Варіна

У статті розглянуті та досліджені основні компоненти професійної стійкості в контексті розвитку професіоналізму майбутнього практичного психолога та наведені результати емпіричного дослідження структурних елементів емоційно-вольової саморегуляції майбутнього фахівця. У результаті емпіричного аналізу виявлено, що в умовах майбутньої професійної діяльності провідна роль у подоланні стресу і оптимізації несприятливих емоційних станів починає належати емоційно-вольової саморегуляції, як компоненту професійної стійкості, в процесі якої розкриваються внутрішні особистісні ресурси людини, що дають їй відносну свободу від обставин, що забезпечують навіть у найважчих умовах можливість самоактуалізації.

Ключові слова: професійна стійкість, емоційно-вольова саморегуляція, нервово-психічна стійкість, самореалізація, професіоналізм.

професійний стійкість самоактуалізація психолог

1. До постановки проблеми. У час соціально- економічних та суспільних перетворень у нашій державі, зростає увага до більш продуктивного використання трудових ресурсів, істотно підвищилося значення показників стану психологічного здоров'я та благополуччя працівників, зайнятих в самих різних сферах, а здоров'я розглядається як необхідна умова високого трудового потенціалу.

Професійне здоров'я, на думку Харькіна В.П. і Гройсмана О.Л., являє собою певний рівень характеристик здоров'я фахівця, який відповідає вимогам професійної діяльності і забезпечує її високу ефективність, як властивість організму зберігати необхідні компенсаторні і захисні механізми, що забезпечують професійну надійність і працездатність у всіх умовах і на всіх етапах професійної діяльності [5]. Центральним пунктом в даному трактуванні є питання про функціональні стани і, відповідно, оцінку функціональних резервів з метою виявлення здатності людини до продуктивної професійної діяльності в різних стресо- генних умовах, а також стійкість до несприятливих факторів, що супроводжують практичну діяльність. Сучасний стан розвитку суспільства у нестабільних умовах розбудови країни сприяє підвищенню попиту до послуг практичних психологів. Така ситуація стимулює наукову психологічну спільноту до розробки питання ефективної підготовки фахівців у галузі практичної психології, підготовки, яка б відповідала вимогам суспільства, що інтенсивно прогресує, та потребам сучасної людини, яка щодня опиняється під впливом стресів різного характеру та інтенсивності. Саме тому емоційна сфера займає важливе місце в процесі продуктивної професійної діяльності фахівця, а розвиток емоційно-вольової саморегуляції дозволяє зберігати працездатність майбутніх психологів і виступає підставою для забезпечення професійного здоров'я в процесі діяльності. Тобто емоційно-вольова саморегуляція сприяє формуванню вміння особистості ставити собі завдання щодо збереження та підтримання працездатності, реалізовувати їх, вирішувати професійні проблеми з установкою на отримання високих результатів у діяльності [9]. Професійна діяльність психолога-практика висуває особливі умови до особистості фахівця, покликаного надавати психологічну допомогу людині у ситуації «неможливості жити» (Ф.Ю. Василюк) [3]. Особистість практичного психолога виступає еталоном психологічного здоров'я і комфорту та є, за словами Р.Мея, основним інструментом, знаряддям праці. Таким чином, серйозним завданням системи професійної підготовки практичних психологів має бути сприяння їх особистісному розвиткові, культивування потреби у постійному самовдосконаленні, формування навиків емоційно- вольової стійкості та саморегуляції, як компонента професійної стійкості.

Аналіз стану розробленості проблеми в спеціальній літературі. З аналізу психологічної літератури (В.Е. Чудновський), основних положень концепції психологічної стійкості особистості (Є.П. Крупник) і експериментальних досліджень, присвячених даній проблемі (Є.П. Крупник, Н.А. Ларіна, Є.М. Лебедєва, Р.А. Тагірова, Т.Б. Сизова), випливає, що якість психологічної та професійної стійкості характеризує зрілу особистість, що має високий рівень інтелектуальної й етичної культури, високорозвинені креативні здібності [11]. Це зумовлює рідкість, якщо не унікальність професійно стійкої особистості. Проблема професійної стійкості відвіку привертає увагу дослідників. Окремі її аспекти досліджуються в праці В.Г. Асєєва, Л.І. Божович, Ф.Є. Василюка, Г.Л. Гаврілової, Л.П. Гримак, K.M. Дурай-Новакової, Є.Ф. Зеєра, П.Б. Зільбермана, В.О. Іваннікова, З.К. Коргієвої, П.Л. Коропової, І.Д. Лушникова, B.C. Мерліна, О.Г. Мороза, Т.В. Осадчава, ПО. Подимова, П.Є. Решетникова, Е.Е. Симанюка, В.Е. Чудновського та ін.. Феномен «емоційна стійкість» розглядається як важливий чинник суб'єктного розвитку людини і передумова успішності її професійної та інших видів діяльності у складних умовах (Л.М.Аболін, Л.Г.Дика, П.Б.Зільберман, М.С.Корольчук, В.Л.Марищук, Е.Л.Носенко, В.О.Пономаренко, О.Я.Чебикін та інші). В психології сформувалися і продовжують розвиватися теоретичні і експериментальні дослідження вольової регуляції (В.А.Іванніков, Е.П.Ільїн, О.О.Смірнова,В.І.Селіванов Т.І.Шульга та ін.), емоційної регуляції (І.А.Васильєв, О.В.Дашкевич, О.К.Тихомиров та ін.). Науковцями відмічається взаємозв'язок емоційної і вольової сторін регуляції (Л.С.Виготський, В.І.Селіванов, Л.І.Божовіч, О.В.Дашкевіч та ін.). Проте все ще недостатньо робіт, присвячених вивченню ролі, методів та шляхів формування емоційно - вольового компоненту в руслі професійної стійкості на різних етапах професіоналізації майбутнього практичного психолога.

3. Проблематика роботи. В умовах майбутньої професійної діяльності провідна роль у подоланні стресу і оптимізації несприятливих емоційних станів починає належати емоційно-вольовій саморегуляції як компоненту професійної стійкості, в процесі якої розкриваються внутрішні особистісні ресурси людини, що дають їй відносну свободу від обставин, що забезпечують навіть у найважчих умовах можливість самоактуалізації. У напружених і важких умовах діяльності людина може керувати своїм станом, використовуючи різні способи самовпливу та саморегуляції [2]. Тому емоційно-вольова саморегуляція стає засобом управління емоційним станом, вольовими процесами і поведінкою в цілому, а володіння засобами емоційно - вольової саморегуляції визначають ступінь професіоналізації і профпридатності суб'єкта (В.О. Бодров, Г.М. Зараковскій Н.Д. Заваловом , М Г.С. Нікіфоров , М.М. Решетніков , В.Л. Марищук Ю.К. Стрєлков та ін..).

С. Д. Максименко описує три послідовних етапи становлення саморегуляції поведінки в системі інтеграції особистості: 1 ) базальна емоційна саморегуляція; 2 ) вольова саморегуляція ; 3 ) смислова, ціннісна саморегуляція. При цьому зазначає: «... Попередні ланки не зникають у процесі становлення, вони стають допоміжними і другорядними, але продовжують існувати. Якоюсь мірою правильним буде говорити про те, що переважання певних механізмів саморегуляції поведінки слід розглядати як показник рівня розвитку інтеграційних процесів особистості » [3 , с. 48-49 ] .

Гострота проблеми емоційно-вольової саморегуляції як компонента професійної стійкості в умовах майбутньої ї діяльності пов'язана з розвитком механізмів готовністі особистості до професійної діяльності психолога та попередження виникнення деструкцій емоційного стану, дезорганізації професійної діяльності (аж до відмови від неї), втрати здоров'я, депрофе- сіоналізації [4].

У якості механізмів розвитку готовності до професійної діяльності психолога ми виділяємо: механізм емоційно-вольової саморегуляції (що передбачає розвиток здатності до адекватної спонтанності та свідомої регуляції емоційних проявів); механізм ціннісно- смислової саморегуляції (що передбачає набуття мотивами професійного розвитку статусу особистісного смислу та перетворення мотиву у ціль, тобто встановлення відповідності між цілями професійної діяльності і системою особистісних цінностей смислоутворення) та усвідомлення можливості реалізації особистісних прагнень засобами професійної діяльності; механізм самоідентифікації (усвідомлення і прийняття професійної ролі); механізм самосуб'єктивації (прояв суб'єктної активності по відношенню до себе, самотворення себе як суб'єкта життєдіяльності (зокрема і професійної діяльності)) [10].

Моросанова В.І. передбачає, що емоційна стійкість опосередковується цілісним процесом емоційної саморегуляції в єдності раціональних, емоційних і фізіологічних проявів. Емоції в процесі саморегуляції напруженої діяльності виконують безліч регуляторних приватних функцій, які можуть бути згруповані в певні функціональні ланки. Емоції беруть участь у безпосередній координації виникнення і перетворення характеру функціонування інтелектуальних і вольових регуляторів [4]. Отже, емоції стають «внутрішньої проекцією», тобто в згорнутому вигляді відтворюють раціональний рівень, що забезпечує продуктивну та ефективну діяльність фахівця. У емоційно нестійких людей переживання напруженої діяльності переходять в афективні процеси, на прояви яких позначаються базальні емоційні змісту. Афективний процес має синкретичний характер [4]. Таким чином, для того, щоб підвищити емоційну стійкість як компонент професійної стійкості фахівця, необхідно застосування спеціально розробленої програми, що передбачає як раціональні, так і упереджені перетворення людиною предметних умов і ситуацій. Формування упереджених перетворень здійснюється в умовах діяльності, які можна охарактеризувати, як «емоційно забарвлені». Тому питання дослідження проблеми саморегуляції емоційно-вольової сфери як цілісної системи професійної діяльності в різних за модальністю умовах стає все більш актуальною, як в теоретичному аспекті, так і для розробки науково обґрунтованих рекомендацій з прогнозування і управління активністю суб'єкта психологічної діяльності.

Основна мета роботи полягає у досліджені проблеми формування емоційно-вольового конструкту саморегуляції особистості майбутнього фахівця як домінуючого компоненту його професійної стійкості.

Матеріали експериментального дослідження. У рамках теоретико-методологічного аналізу проблеми професійної стійкості психолога-консультанта ми виявили такі основні компоненти: когнітивний, емоційно-вольовий, мотиваційний та поведінковий (діяльнісний). Проведене емпіричне дослідження на базі Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (Україна) серед студентів 1-5 курсів спеціальності «Практична психологія», «Біологія. Практична психологія» та Володимирського державного університету імені Олександра Григоровича та Миколая Григоровича Столєтових (Росія) серед студентів 1 -5 курсів спеціальності «Психологія», спеціалізації «Клінічна психологія» дозволило розробити та апробувати психокорекційний тренінг «Оптимізація процесу формування професійної стійкості майбутнього фахівця», що був впроваджений в експериментальній групі у рамках курсу «Практикум з групової психокорекції» 3 -4 курс спеціальність «Практична психологія». У структурі даного тренінгу передбачений блок занять, спрямованих на формування у майбутніх практичних психологів навиків емоційно-вольової регуляції власної діяльності та поведінки в цілому. У зв'язку з цим ми ставили перед собою такі основні завдання:

підвищення емоційної стійкості і відповідно емоційно-вольової саморегуляції має бути пов'язане з цілеспрямованим формуванням процесу саморегуляції з включенням людини в реальну діяльність. Цілеспрямованому формуванню має передувати засвоєння знань про цілісний процес саморегуляції психологічної діяльності, про окремі її ланки і зв'язки між ними (в процесі вирішення даного завдання ми використовували кейс-метод та сучасні арт-терапевтичні технології з метою розширення та усвідомлення емоційного досвіду);

емоційні та вольові механізми, що реалізують процес саморегуляції або ж його окремі ланки, повинні формуватися в результаті аналізу реально існуючих напружених обставин, завдяки яким вони стають необхідними (в процесі вирішення даного завдання були використання техніки гештальт-терапії та технології стрес-менеджменту);

- людина повинна навчитися конкретизувати провідну мету в системі похідних емоційних характеристик, що виявляються в такій єдності, яка забезпечувала б гнучкі переходи від мети до результату і навпаки (на цьому

рівні більшою мірою застосовувалися техніки моделювання поведінки, або когнітивно- біхевіоральної терапії). З метою діагностики рівня емоційно-вольової регуляції були використані наступні методики: «Дослідження вольової саморегуляції» (О.В. Зверькова та Є.В. Ейдмана), анкета оцінки нервово-психічної стійкості «Прогноз-2» [6; 7; 8]. У найзагальнішому вигляді під рівнем вольової саморегуляції розуміється міра оволодіння власною поведінкою в різних ситуаціях, здатність свідомо керувати своїми діями, станами і спонуканнями. Рівень розвитку вольової саморегуляції може бути охарактеризований в цілому і окремо за такими властивостями характеру як наполегливість і самовладання.

За результатами статистичної обробки даних ми отримали наступні показники:

після корекційної роботи на 34,3% підвищилася кількість респондентів емоційно зрілих, активних, незалежних, самостійних. Їх відрізняє спокій, впевненість у собі, стійкість намірів, реалістичність поглядів, розвинене почуття власного боргу. Як правило, вони добре рефлексують особисті мотиви, планомірно реалізують наміри, вміють розподіляти зусилля і здатні контролювати свої вчинки, володіють вираженою соціально-позитивною спрямованістю. Відповідно в 2,6 рази знизилася кількість досліджуваних з низьким рівнем загальної саморегуляції, що проявляється у невисокій рефлексивності, зниженій активності. Таким особистостям властива імпульсивність і нестійкість намірів. Це може бути пов'язано як з незрілістю, так і з вираженою витонченістю натури, не підкріпленою здатністю до рефлексії і самоконтролю.

також після впровадження тренінгової програми на 32,9% підвищилася кількість осіб, що активно прагнуть до виконання наміченого, їх мобілізують перепони на шляху до мети, але відволікають альтернативи і спокуси, головна їхня цінність - розпочата справа.

після корекційної програми збільшилася на 23,6% кількість емоційно стійких майбутніх фахівців, що добре володіють собою в різних ситуаціях. Властивий їм внутрішній спокій, впевненість у собі звільняє від страху перед невідомістю, підвищує готовність до сприйняття нового, несподіваного і, як правило, поєднується зі свободою поглядів, тенденцією до новаторства і радикалізму.

У результаті порівняльного аналізу статистичних даних виявлено, що:

після корекційної роботи в 1,6 рази збільшилася кількість респондентів з високою нервово- психічною стійкістю, тобто у даних студентів спостерігається низька ймовірність порушень психічної діяльності, високий рівень поведінкової регуляції;

після участі у тренінговій програмі на 28,1% збільшилася кількість досліджуваних з низькою ймовірністю нервово-психічних зривів, адекватними самооцінкою і оцінкою навколишньої дійсності. Хоча можливі поодинокі, короткочасні порушення

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

поведінки в екстремальних ситуаціях при значних фізичних і емоційних навантаженнях;

- після корекційної роботи в 2,1 рази зменшилася кількість респондентів з задовільною НПС, що можуть в екстремальних ситуаціях проявляти помірні порушення психічної діяльності, які супроводжуються неадекватними поведінкою, самооцінкою і (або) сприйняттям навколишньої дійсності;

Висновки

Проведений кількісний аналіз результатів апробації та впровадження психокорекційної програми «Оптимізація процесу формування професійної стійкості майбутнього фахівця» у рамках курсу «Практикум з групової психокорекції» дозволив констатувати підвищення емоційної стійкості і відповідно емоційно-вольової саморегуляції. Майбутні фахівці навчилися конкретизувати провідну мету в системі похідних емоційних характеристик, що виявляються в такій єдності, яка забезпечує гнучкі переходи від мети до результату і навпаки. Емоційно- вольова саморегуляція стає засобом управління емоційним станом, вольовими процесами і поведінкою в цілому, а володіння засобами емоційно-вольової саморегуляції визначають ступінь професіоналізації і профпридатності суб'єкта діяльності.

Перспективами подальших досліджень у даній області виступає розробка та апробація рекомендацій, щодо оптимізації навчально-виховного процесу підготовки майбутніх практичних психологів на рівні ефективного використання сучасних методів практичної психології в процесі формування навиків емоційно-вольової саморегуляції як компоненту професійної стійкості майбутніх фахівців.

Література

Бодров В.А., Обознов А.А. Система психической регуляции стрессоустойчивости человека- оператора / В.А. Бодров, А.А. Обознов // Психол. журн. - 2000. - Т. 21. - № 4. - С.32-40.

Конопкин О.А. Психическая саморегуляция произвольной активности человека (структурно-функциональный аспект) / О.А. Конопкин // Вопросы психологии. - 1995. - № 1. - С. 5-12.

Максименко С. Д. Генезис существования личности / С.Д. Максименко. - К.: Издательство ООО «КММ», 2006. - 240 с.

Моросанова В.И., Агафонова А.О. Индивидуальные особенности саморегуляции и личностные защиты / В.И. Моросанова, А.О. Агафонова // Регуляция психических состояний / Под ред. А.О. Прохорова. Казань, 2001. - Вып. 3.

Наумчик Н. В. К проблеме психической саморегуляции личности / Н.В. Наумчик // Практична психологія та соціальна робота. - 2005. - № 1. - С. 5760.

Рыбников В.Ю. Экспресс-методика "Прогноз- 2" для оценки нервно-психической неустойчивости

кандидатов на учебу в ВУЗ / В.Ю. Рыбников // Тез. докл. на I всеарм. совещании. М.: Воениздат, 1990. - С. 132-135.

Тест-анкета «Эмоциональная направленность» (Б.И.Додонов) / Диагностика эмоциональнонравственного развития. Ред. и сост. И.Б.Дерманова. - СПб., 2002. - С.132-134

Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н.П. Фетискин, В.В. Козлов, Г.М. Мануйлов. - М., 2002. - 450с.

Філіппова І. Емоційний інтелект як засіб успішної самореалізації / І. Філіппова // Соціальна психологія. - 2007. - № 4. - С. 68-79.

Чепелева Н. В. Формування професійної культури майбутніх практичних психологів / Н.В. Чепелева // Методи підготовки фахівців до професійного спілкування. -- Черкаси, 1997. - Кн. 1.

Чудновский В.Э. К вопросу о психологической сущности устойчивости личности / В.Э. Чуднов- ский // Вопросы психологии. - 1978. - № 2. - С. 2334.

Размещено на Allbest.ru