1. До постановки проблеми. Формування особистості людини триває все життя, втім період навчання у вищий школі відіграє особливу роль у цьому процесі. Саме в цей час у студента закладаються основи тих якостей фахівця, з якими він ввійде в нову для нього атмосферу діяльності, де відбуватиметься його подальший розвиток як особистості. Тому питання особистісного становлення студентів в аспекті їхньої професійної діяльності має постійно знаходитися в центрі уваги вищої освіти. Для цього система навчально-освітнього процесу повинна бути вибудована на ґрунті гармонізації розвитку студента і як особистості, і як фахівця.

2. Аналіз стану розробленості проблеми в спеціальній літературі. Сучасна вітчизняна психологія має в своєму арсеналі значну кількість праць, присвячених різним аспектам особистісного становлення студентів у взаємозв'язку з їхньою професіоналізацією. В контексті специфіки студентського віку як важливої стадії розвитку особистості цю проблему розглядали Б. Ананьєв, А. Бодальов, Д. Дворяшин, Н. Пейсахов, О. Степанова. З'ясуванню сутності, етапів і детермінуючих чинників становлення особистості присвятили свої дослідження К. Абульханова - Славська, В. Бодров, Є. Клімов, А. Маркова. Визначенням ролі й місця здібностей, інтересів, мотивів та індивідно-особистісних рис у формуванні професійно важливих якостей займалися Е. Зеєр, Т. Кудрявцева, Б. Ломов.

Ці питання розглядалися в контексті: специфіки студентського віку як важливого етапу особистісного розвитку (Б.Г. Ананьев, П.І. Бабочкін, М.Д. Дворяшіна), виявлення сутності, етапів і факторів, що детермінують процесу становлення професіонала і суб'єкта діяльності (К.А. Абульханова - Славська, Г.М. Зараковскій, Е.Н. Кузьмін, A.К. Маркова), визначення ролі і місця здібностей, інтересів, мотивів і індивідуально-особистісних особливостей у формуванні професійно важливих якостей фахівця, а також оптимізації професійної підготовки і умов здійснення успішної професійної діяльності (Б.Г. Ананьєв, А.Г. Асмолов, В.А. Бодров, А.В. Зеер, Е.А. Клімов, Т.В. Кудрявцев, Б.Ф. Ломов, B.С. Мерлин). Проблема професійного становлення вивчалася Г.М. Белокриловой, А.А. Бодалевою, Л.И. Божович, Ю.М. Забродиним, що визначали, що професійне становлення представляє динамічний процес перетворення особистісних та професійних якостей, характеризується самовизначенням, самовдосконаленням, самоосвітою, самоактуализацією, самосвідомістю, самореалізацією. У своїх дослідженнях Г.В. Акопова, В.Я. Ляудіс, Н.В. Клюева розглядають професійне становлення, як частину саморозвитку особистості, що визначає її включеність у роботу і задоволеність професійною діяльністю. При цьому особистісний результат професійного розвитку не зводиться тільки до набуття знань і вмінь. Він знаходить відображення в зміні відносин особистості до майбутньої професійної діяльності, у розвитку професійної самосвідомості, в динаміці образу "Я - професіонала", у фаховій самооцінці. Незважаючи на відмінності у підходах до вирішення питань особистішого та професійного становлення, визначається і спільність у думці, що обираючи професію, професійно вдосконалюючись, особистість змінюється: змінюється ставлення до майбутньої професії, розвиваються професійно важливі якості, відбувається особистісне зростання.

У працях даних учених знаходимо думку про те, що особистісно-професійна підготовка майбутніх психологів повинна здійснюватись у новій особистісно-орієнтованій парадигмі, передбачати актуалізацію професійно важливих особистісних якостей, орієнтуватись на формування професійної компетентності психолога, а також створення системи професійних навичок, які дозволяють досягати професійного успіху, самореалізації, набуття професійної культури спілкування, професійної інтуїції, рефлексії.

На думку О. Бондаренка, проблема професійно - особистісної підготовки психолога-практика включає чотири взаємопов'язані аспекти: побудову теоретичної моделі спеціаліста, яка передбачає розробку стандартів (норм і нормативів), вимог до особистості та діяльності практичного психолога; первинний відбір професійно придатних кандидатів; розробку змісту навчання і розвитку психологів-практиків; розв'язання проблем власне професійного самовизначення спеціалістів, провідною з яких є проблема професійної ідентифікації [1].

В. Панок вказує на значимість процесу професійної підготовки в межах навчання у ВНЗ та пропонує трирівневу структуру отримання професійних психологічних знань. Основу першого, загальнонаукового рівня мають становити теорії, гіпотези та факти, що встановлені в дослідженнях. Другий рівень - це практична психологія, третій - прийоми і досвід роботи у конкретній техніці (техніках), або так званий індивідуально-типологічний рівень, покликаний ураховувати особливості кожної особистості, що навчається [4].

На думку Н.В. Чепелєвої, система організації підготовки практичного психолога повинна включати світоглядний, професійний та особистісний рівні, спрямовані, як на формування професійної свідомості, психологічної культури та професійно значущих особистісних якостей, так і на оволодіння відповідною системою знань, технологією практичної діяльності майбутнього психолога [5].

На нашу думку, навчальний процес у ВНЗ повинен орієнтуватись на використання ряду психологічних засобів активізації професійного становлення студентів у формах як цілеспрямованого застосування психодіагностики професійно важливих якостей, консультування, так і соціально-психологічних тренінгів (СПТ) професійного і особистісного зростання, спрямованих на активізацію відповідних структур в особистості майбутнього спеціаліста. Участь у тренінгових групах дозволить студентству оволодіти системою відповідних психологічних знань, сприятиме зростанню самопізнання учасників та здатності до позитивного самоставлення до себе і життя, стимулюватиме розвиток здатності аналізувати власну поведінку з метою допомоги собі й іншим у досягненні більш ефективних міжособистісних взаємин.

Оптимізація процесу особистісно-професійного розвитку також повинна включати необхідність формування професійних установок, умінь та навичок. Серед детермінант успішного професійного становлення майбутніх психологів у період навчання у ВНЗ також можна виокремити морально-етичне вдосконалення їхньої особистості, сприяння самореалізації та вирішенню особистих психологічних проблем, активізацію професійної мотивації, єдність змісту, форм, методів навчання, суб'єкт-суб'єктні стосунки між викладачами та студентами.

Методологічною та теоретичною основою дослідження є положення гуманістичної психології про сутність особистості та активізацію особистісного потенціалу (Р. Бернс, А. Маслоу); вітчизняні концептуальні положення розвитку та формування особистості (Б.Г. Ананьєв, А.Г. Асмолов, Г.О. Балл, Л.І. Божович, М.Й. Боришевський,, О.Б. Орлов, С.Л. Рубінштейн, І.Д. Бех), дослідження процесу професійного становлення особистості психолога (Г.С. Абрамова, О.Ф. Бондаренко,І.С. Булах, І.В. Дубровіна, В.Г. Панок, Н.І. Пов'якель, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко).

3. Основна мета роботи полягає у експериментальному дослідженні впливу гештальт-терапії на процес особистісного становлення майбутнього практичного психолога.

4. Матеріали експериментального дослідження. Дослідження проводилось серед студентів I-IV курсів спеціальностей "Практична психологія" та "Соціальна педагогіка. Практична психологія" Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. Вибірка рандомізована в обсязі 40 студентів. Дослідження проводилося в груповій формі на стандартизованих бланках зі стандартними інструкціями в денний час в аудиторіях ВНЗ. При проведенні дослідження всі випробовувані були спокійні, виявляли помірну цікавість, уважно слухали інструкції, виконували запропоновані завдання. При проведенні дослідження були створені однакові умови, що впливають на результати тестування: вміст тестового матеріалу; складність питань; час, що відводиться на відповіді. Як діагностичний інструментарій були використані наступні методики: "вивчення мотивації навчання у вузі", "мотиви вибору професії", "Опитувальник діагностики типу спрямованості особистості практичного психолога" (Т.Н. Данилова), "експрес-діагностика рівня самооцінки".

Після проведення констатуючого експерименту, в результаті статистичної обробки даних, отриманих за чотирма методиками, були отримані відповідні результати рівнів сформованості компонентів особистості майбутніх практичних психологів. В результаті обробки першої методики "Вивчення мотивації навчання у вузі" за трьома шкалами виявлені домінуючі мотиваційні компоненти. Результати представлені у таблиці 1.

Таблиця 1. Вивчення мотивації навчання у ВНЗ N= 40

Аналіз статистичних даних, представлених у таблиці 1, показав, що домінуючим у студентів виявляється мотив "отримання диплому" (49,8%), тобто прагнення здобути диплом при формальному засвоєнні знань, що безпосередньо пов'язано з соціально - економічним положенням сучасного українського суспільства та гострими проблемами працевлаштування за фахом. Лише у незначної кількості опитуваних виявлені прагнення до здобуття знань (20,4%) та оволодіння професією, а також - сформувати професійно важливі якості (29,8%), що зумовлено бажанням до професійної самореалізації та самоактуалізації майбутніх фахівців у галузі практичної психології.

З метою виявлення домінуючих мотивів вибору студентами професії психолога, що зумовлює ставлення майбутніх фахівців до цієї професії, ми використовували методику "Мотиви вибору професії". Результати представлені в таблиці 2.