Особливості психологічної готовності військовослужбовців до дій в екстремальних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості психологічної готовності військовослужбовців до дій в екстремальних умовах

У зв'язку з постійним зростанням політичної, соціальної, економічної нестабільності на людину діє безліч емоціогенних чинників. Зростає кількість можливих проблемних ситуацій для людини, підвищується професійна й особистісна відповідальність за результати та наслідки діяльності.

Події останніх років показали, наскільки важливою є психологічна готовність персоналу служб МВС, частин і підрозділів Міністерства оборони до роботи в екстремальних умовах, здатність співробітників цих служб долати наслідки впливу підвищених навантажень на психіку, їх уміння успішно протистояти впливу різноманітних стресогенних чинників, зберігаючи при цьому високу працездатність.

Особливу значущість проблема психологічної готовності набуває сьогодні стосовно професійної діяльності військовослужбовців. Це зумовлено специфікою військово-професійної діяльності та її високою соціальною значущістю щодо захисту державних інтересів і безпеки країни.

Мета статті: висвітлити підходи науковців щодо психологічної готовності військовослужбовців до дій в екстремальних умовах.

У соціальній науці все ще немає єдиної теорії, яка описувала б особливості психічної діяльності та поведінки людини у незвичайних, екстремальних умовах існування. Аналіз літератури з цієї проблеми показує всю складність, багатомірність і неоднозначність трактування самого поняття «психологічна готовність».

Л.С. Нерсесян та А.Ц. Пуні пояснювали готовність через сукупність мотиваційних, пізнавальних, емоційних і вольових якостей особистості, як її загальний психофізіологічний стан, що забезпечує актуалізацію можливостей; як спрямованість особистості на виконання певних дій. Поняття «готовності» до високопродуктивної діяльності у певній галузі суспільного життя Б.Г. Ананьєв визначав як «прояв здібностей». В.А. Крутецький пропонував називати готовністю до діяльності весь «ансамбль», синтез властивостей особистості, як значно ширше поняття, ніж здібності [2].

Незважаючи на різномаїття визначень готовності, всі автори сходяться на тому, що готовність до діяльності - це схильність суб'єкта орієнтувати свою діяльність певним чином. Під психологічною готовністю мається на увазі система психологічних і психофізіологічних характеристик суб'єкта, що забезпечують успішність і результативність певних дій та діяльності. Стан психологічної готовності допомагає успішно виконувати свої обов'язки, використовувати знання, досвід, особисті якості, зберігати самоконтроль і перебудовувати свою діяльність при появі непередбачених перешкод.

Однією з форм психологічної готовності є готовність до дій в екстремальних ситуаціях. Аналіз наукової літератури з цієї проблеми показав, що психологічна готовність у рамках екстремальної психології розглядається у тісному взаємозв'язку з такими поняттями як: психологічна підготовленість, надійність психіки, психологічний стан, психологічний відбір, прогнозування станів, екстремальна ситуація. Так, аналізуючи проблему психологічного відбору та прогнозу стресових станів, властивих індивіду в екстремальних ситуаціях, Л.Д. Бітехтіна зазначає, що «…при визначенні придатності людини до тієї чи іншої професії необхідно враховувати, поряд із особливостями психічних процесів і властивостей особистості, її потенційну можливість виробляти та зберігати готовність до активних дій в екстремальних ситуаціях» [3, с. 46].

Проблема поведінки особистості в екстремальній ситуації та способи подолання стресового стану активно розробляються у психології з другої половини XX століття. Розробки вчених із даної проблеми широко застосовуються у військовій психології.

Дослідженням особливостей поведінки військовослужбовців у екстремальних ситуаціях займалися зарубіжні та вітчизняні вчені.

У. Томас і Ф. Знанецький вважають, що «сукупність економічних, соціальних, релігійних та інших цінностей особистості впливають на психічний стан у даний момент часу. Виходячи з цього, кожна конкретна активність особистості - це рішення нею певної ситуації» [10, с. 31].

А. Незу, Т. Дзурілла, М. Голдфрід першими описали процес психологічного вирішення особистістю своїх проблем, викликаних екстремальною ситуацією, або копінг-процес [4].

Сучасні умови, у яких працюють представники багатьох професій, зокрема військовослужбовці, можна повною мірою назвати екстремальними, тому що вони супроводжуються значними психоемоційними навантаженнями, викликаними: високою відповідальністю за прийняті рішення; достатньою складністю виконуваних функцій; прискореним темпом діяльності; об'єднанням неоднакових за метою дій в одній діяльності; обробкою значної за обсягом інформації; дефіцитом часу на прийняття рішення [12]. Але, перш за все, діяльність військовослужбовців супроводжується обґрунтованим ризиком для життя.

У літературі часто використовується поняття «екстремальна ситуація», яке відображає вплив на людину небезпечних і шкідливих факторів, які призвели до нещасного випадку чи надмірного негативного емоційно - психологічного впливу. Часто людина перестає правильно сприймати оточуючу дійсність, приймати правильні рішення для виходу зі сформованої ситуації [8].

Екстремальна ситуація - це сукупність умов й обставин, що виходять за рамки звичайних, які ускладнюють чи унеможливлюють життєдіяльність індивідів або соціальних груп. Зазвичай, це поняття використовується як синонім надзвичайної ситуації. Екстремальні ситуації - це найбільш складні небезпечні ситуації, коли збігаються кілька несприятливих для людини умов і факторів ризику. Екстремальні ситуації, як правило, вимагають для захисту життя та здоров'я людини мобілізацію всіх її фізичних і духовних сил.

Реалізацію професійного рівня підготовки в екстремальних умовах із найменшими психологічними втратами забезпечує стан психологічної готовності.

Процес задіяння стану психологічної готовності до діяльності являє собою послідовність взаємопов'язаних процедур і дій:

- усвідомлення своїх потреб, вимог суспільства, колективу чи поставленого іншими людьми завдання;

- усвідомлення цілей виконання завдань, вирішення котрих призведе до задоволення потреб або виконання поставленого завдання;

- осмислення та оцінка умов, у яких будуть протікати майбутні події, актуалізація досвіду, пов'язаного з вирішенням завдань і виконанням вимог подібного роду;

- визначення на основі досвіду та оцінки майбутніх умов діяльності найбільш раціональних і можливих (допоміжних) способів вирішення завдань чи виконання вимог;

- прогнозування прояву своїх інтелектуальних, емоційних, мотиваційних і

- вольових процесів, оцінка співвідношення своїх можливостей, рівня домагань і необхідності досягнення певного результату;

- мобілізація сил, відповідно до умов і завдань, самонавіювання віри в успішне досягнення мети [13].

Психологічна готовність військовослужбовця до виконання поставлених завдань - це своєрідний фундамент його активних дій у майбутньому бою. Знання військовослужбовцем своїх психологічних особливостей дозволяє йому керувати власною психікою та ефективно діяти у складних ситуаціях. Зовнішніми ознаками психологічної готовності військовослужбовця є: відсутність метушливості чи замкненості, «рівна» поведінка; чітке, безпомилкове виконання наказів і команд; нормальний фізіологічний стан (частота пульсу, дихання, колір обличчя і т. п.).

Л.Д. Бітехтіна, досліджуючи поведінку службовців військових частин в екстремальних ситуаціях, дійшла висновку, що вона багато у чому зумовлена їх індивідуальними особливостями. На сприйняття військовослужбовцем ситуації та оцінки ступеня її складності, екстремальності впливають такі чинники: ступінь позитивності самооцінки, впевненість у собі, рівень суб'єктивного контролю, адаптивність, наявність позитивного мислення, вираженість мотивації досягнення успіху та інші. Поведінка військовослужбовця в екстремальній ситуації детермінована рівнем його стресостійкості [3, с. 43].

Стійкість до стресу - важливий чинник збереження нормальної працездатності, ефективної взаємодії з оточуючими і внутрішньої гармонії людини у важких, стресових умовах.

При вивченні стресостійкості насамперед необхідно визначити це поняття. Слід зазначити, що існує безліч визначень стресостійкості, у яких вона визначається як: емоційна стійкість, психологічна стійкість, стійкість особистості, психофізіологічна стійкість, моральна стійкість, морально-психологічна стійкість, емоційно-вольова стійкість. Таким чином, можна говорити про те, що до теперішнього часу категорія стресостійкості не набула однозначного трактування, незважаючи на те, що вона давно і систематично досліджується у зарубіжній і вітчизняній психології.

Деякими дослідниками введені відповідні характеристики стресостійкісті. Так, А.Г. Маклаков застосовує поняття «особистісний адаптаційний потенціал», О.М. Столяренко - «загальна екстремальна стійкість» тощо. Стресостійкість розглядається як індивідуальна здатність особистості адаптуватися та зберігати оптимальну працездатність при виникненні екстремальних умов професійної діяльності, долати стан емоційного збудження при виконанні діяльності в особливих умовах, переносити великі навантаження та успішно розв'язувати завдання в екстремальних ситуаціях, властивість темпераменту, що дає змогу надійно виконувати професійні функції.

У контексті сучасних досліджень найбільш повним є визначення, дане М. Тишковою. На її думку, стресостійкість - це: 1] здатність витримувати інтенсивні або незвичайні стимули, що являють собою сигнал небезпеки і ведуть до змін у поведінці; 2] здатність витримувати надмірне збудження та емоційне напруження, що виникає під впливом стресорів; 3] здатність витримувати без перешкод для діяльності високий рівень активації [11].

Військовими психологами також протягом багатьох років вивчається зазначена проблема. Так, А.Г. Караян, І. В. Сиромятников розглядають бойову стресостійкість як багаторівневий процес адаптаційної активності людського організму в умовах бойової обстановки, що супроводжується напругою механізмів саморегуляції та формуванням пристосувальної поведінки; механізм комплексної мобілізації організму для дій у небезпечних умовах [7].

Дії в екстремальних ситуаціях (нерідко бойові дії), загроза для життя вимагають від військовослужбовця психологічної стійкості, ініціативності та дисципліни. За даними В.Н. Смирнова, у психологічно підготовлених військовослужбовців у бойовій обстановці з'являється характерне бойове збудження, що загострює увагу, пам'ять і мислення, що сприяє активності та цілеспрямованості дій. У військовослужбовців, недостатньо підготовлених у психологічній і професійній сферах, під впливом виникаючих в екстремальній ситуації негативних почуттів і загального стану психіки можуть: сповільнюватися реакція, порушуватися координація та стійкість рухів і дій, послаблюватися увага та пам'ять. Це знижує й ставить під загрозу результативність їхньої діяльності [12, с. 48].

У ході психологічної підготовки військовослужбовців детально інформують про особливості та умови майбутньої бойової діяльності, про труднощі виконання бойового завдання, про шляхи їх подолання. Під час занять і навчань моделюється зовнішня картина бойових дій і психологічна модель бойової діяльності військового з усіма умовами бойової обстановки, які, відбиваючись у свідомості, здатні викликати психічні реакції, які виникають у реальному бою.

У ході багаторазового повторення вправ в умовах, що постійно ускладнюються, контроль військовослужбовця над своїм психічним станом і діями поліпшується. Поступово формується психологічний механізм боротьби з невпевненістю та страхом. Слід зазначити, що для успішного вирішення завдань психологічної підготовки недостатньо лише знання методів моделювання психологічних факторів бою та впливу на військовослужбовців. Необхідна вміла організаторська робота командирів, штабів та органів виховної роботи, які повинні активно впроваджувати обґрунтовані та перевірені на практиці прийоми психологічної підготовки, допомагати офіцерському складу в розробці нових методів впливу на підлеглих [6].

Представників центру оперативно-бойового забезпечення, а саме категорію саперів-мінерів часто прирівнюють до медиків, тому що їх військові завдання пов'язані з високою небезпекою робіт із розмінування та знешкодження боєприпасів (бомби, снаряди, міни та гранати), коли будь-яка помилка може стати смертельною, оскільки будь-який снаряд, навіть через кілька років, на 70% продовжує бути загрозою для життя.

Діяльність військовослужбовців оперативно бойового забезпечення саперів-мінерів характеризується такими ситуаціями, які відрізняються наявністю у них факторів, що володіють силою впливу на людей та їх діяльність, та іменованих екстремальними. Такі військовослужбовці виконують свої завдання у будь-яку погоду, вдень і вночі. Служба цих людей важка і напружена. Відповідальність кожного військовослужбовця від солдата до офіцера та генерала дуже висока. Виконуючи свій військовий обов'язок, сапери - мінери у мирний час знаходяться, по суті, в бойовому положенні. Кожен солдат, сержант, офіцер і генерал, де б він не був, які б завдання він не виконував, завжди повинен пам'ятати, що у будь-який час дня та ночі він може знадобитися для виконання бойового завдання. Це почуття високої особистої відповідальності є тією рушійною силою, яка, з одного боку, допомагає подолати будь-які труднощі та перепони, що зустрічаються на службовому шляху військовослужбовця, якщо він володіє психологічною готовністю до цієї служби й, з іншого боку, може призвести до трагедії, якщо особисті якості військовослужбовця не відповідають цій службі. До того, як натрапити на боєприпас, військовослужбовець не знає точно ні тип міни чи снаряду, ні особливостей детонатору, ні причин, за якими вони не вибухнули. Працювати у таких умовах потрібно з великою обережністю, оскільки це дуже небезпечно для життя.

Таким чином, служба представників оперативного бойового забезпечення (саперів-мінерів) супроводжуються значними психоемоційними навантаженнями, викликаними високою відповідальністю за прийняті рішення, достатньою складністю виконуваних функцій, прискореним темпом діяльності, об'єднанням неоднакових за метою дій в одній діяльності, обробкою значної за обсягом інформації, дефіцитом часу на прийняття рішення. Ця служба супроводжується обґрунтованим ризиком для життя, тому умови, у яких вона проходить, називають екстремальними.

Що стосується військовослужбовців водіїв - механіків, то вони несуть безпосередню відповідальність за технічний стан ходової матеріальної частини танка. Водій-механік повинен добре керувати танком у будь-яких умовах (у колоні, у бойових порядках підрозділу), вміло долати перешкоди і загородження, важкодоступні ділянки місцевості, обирати найбільш оптимальні режими та маршрути руху. Він також повинен вести спостереження за полем бою, цілями, які з'являються, доповідати про них командиру танка, забезпечувати найкращі умови для стрільби.

Діяльність водія-механіка безпосередньо пов'язана з забезпеченням постійної готовності танка до виконання бойового завдання. Він відповідає за ефективне використання техніки, економне витрачання палива, мастильних матеріалів, підтримує двигун, допоміжні механізми, електрообладнання, гідросистеми у справному стані. Служба цих військовослужбовців не переповнена чинниками, які б іменувалися екстремальними.

Результати комплексних досліджень військовослужбовців показали, що такі чинники, як ненормований робочий день, постійний контакт зі складною бойовою технікою, необхідність повної віддачі психічних і фізичних сил при несенні служби знижують функціональні резерви організму, аж до їх повного виснаження. Все це визначає високі вимоги до психічної сфери особистості військовослужбовців, їх стресостійкості та психологічної готовності до діяльності в екстремальних умовах [2; 5; 13].

Психологічна готовність військовослужбовця - один із основних компонентів готовності до бойових дій. Вона припускає, по-перше, усвідомлення військовим відповідальності за долю Батьківщини, рідних, близьких, упевненість у собі, своїх товаришах, бойовій техніці і зброї. По-друге, бажання боротьби, прагнення випробувати себе, долати свої слабкості, домагатися перемоги над супротивником.

Список використаних джерел

стресостійкість психологічний бойовий військовослужбовець

1. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека / Л.М. Аболин. - Казань: изд-во Казанского университета, 1987. - 262 с.

2. Білий В.Я. Медико-соціальні проблеми професійної надійності військовослужбовців у контексті національної безпеки України / В.Я. Білий, В.І. Варус // Наука і оборона. - 2009. - №1. - С. 16-20.

3. Битехтина Л.Д. Готовность к действиям в экстремальных ситуациях среди военных / Л.Д. Битехтина // Вопросы психологии. - 2005. - №11. - С. 41-47.

4. Бодров В.А. Система психической регуляции стрес - соустойчивости / В.А. Бодров, А.А. Обознов // Психологический журнал. - 2009. - Т.21. - №4. - С. 32.

5. Корольчук В.М. Психологія стресостійкості особистості / В.М. Корольчук. - К.: Аскай, 2009. - 261 с.

6. Пономаренко В.А. Екстремальність і проблема відношення до професійної діяльності / В.А. Пономаренко // Світ психології. - 2010. - №4. - С. 41 - 43.

7. Сиромятников І.В. Прикладна воєнна психологія / І.В. Сиромятников. - Х.: Фенікс, 2010. - 480 с.

8. Смирнов Б.А. Психология деятельности в экстремальных ситуациях / Б.А. Смирнов. - Х.: Гуманитарный центр, 2007. - 273 с.

9. Тимченко А.В. Психологические аспекты состояния, поведения и деятельности людей в экстремальных условиях / А.В. Тимченко. - Х.: ХВУ, 2009. - 243 с.

10. Томас У.М. Психология социальных ситуаций / У.М. Томас, Ф.А. Знанецкий // Психологическая наука. - 2011. - №2. - С. 29-34.

11. Тышкова М.И. Исследование устойчивости личности в трудных ситуациях / М.И. Тышкова / / Вопросы психологии. - 1987. - №1. - С. 27-39.

12. Шевченко В.Є. Психологічний аналіз забезпечення професійної надійності і боєздатності військовослужбовців Збройних Сил України / В Є. Шевченко, Б.В. Кравченко // Психологія. - 2011. - №1. - С. 38-43.

13. Яковенко С.І. Психічна стійкість військовослужбовців до впливу екстремальних чинників / С.І. Яковенко, Т.М. Яковенко. - К.: КВГІ, 2008. - 265 с.

Размещено на Allbest.ru