Посттравматичні стресові розлади, гострі та віддалені, як наслідок участі у воєнних діях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Посттравматичні стресові розлади, гострі та віддалені, як наслідок участі у воєнних діях

О.О. Євдокімова,

доктор психологічних наук

В.І. Заворотний,

начальник Клініки психіатрії та наркології

Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, провідний психіатр

Розглянуто психологічні прояви посттравматичного синдрому в учасників бойових дій (АТО). ПТСР виникають через певні проміжки часу після психічної травми і найчастіше виявляються на трьох етапах. Гострий стрес дає про себе знати безпосередньо після бою, віддалений - через кілька днів, а через кілька місяців після періоду уявного благополуччя починають виявлятися характерні риси важкої форми посттравматичного стану, що заважає людині нормально жити і відчувати себе такою ж, як усі. Ця стадія може тривати все життя. За основними ознаками «в'єтнамський» або «чеченський» синдром можна розділити на два типи:

1) збуджений тип реагування на проблеми: агресивність, запальність, дратівливість, гнівливість, нестриманість. Людина практично втрачає свідомий вольовий контроль над своїми емоціями і дуже часто - діями;

2) тривожно-депресивний фон реагування на проблеми: довгі емоційні переживання, невгамовний душевний біль, хвилювання, муки, схильність до самогубства.

Приблизно у 30 % учасників АТО, які пройшли реабілітацію у Військово-медичному центрі Північного регіону, спостерігалися ознаки гострої фази ПТСР, а саме: нав'язливі спогади, намагання всіма силами уникнути нагадування про травмуючу ситуацію; нав'язливі сновидіння, що знову і знову відтворюють обставини травми; страх нічних кошмарів викликає безсоння; депресія (почуття досади, відчаю та самотності протягом тривалого часу); відсутність інтересу до життя; емоційна холодність; соціальне уникнення, дистанціювання, відчуження від інших; «провина за виживання» перед тими, хто загинув; емоційні сплески - напруженість, страх, злість, які виходять з-під контролю; будь-яке зауваження сприймається або як загроза, або як образа; подразливість, значно підвищена збудливість; симптоми виснаження центральної нервової системи: зниження фізичної та розумової працездатності; ослаблення функції уваги і зосередженості; підвищена дратівливість; зниження здатності до творчої діяльності; психопатоподібні порушення; гнівливість, напади погано контрольованої агресії; відчуженість від соціуму; егоїзм; зниження здатності до любові і співпереживання; схильність до розвитку різного роду залежностей; порушення соціальної адаптації; почуття вкороченої життєвої перспективи; неспецифічні соматичні розлади.

Ключові слова: посттравматичний синдром, ПТСР, гострий стрес, віддалений стрес, депресія, психопатоподібні порушення, почуття вкороченої життєвої перспективи, неспецифічні соматичні розлади.

ЕВДОКИМОВА Е. А., ЗАВОРОТНЫЙ В. И. ПОСТТРАВМАТИЧЕСКИЕ СТРЕССОВЫЕ РАССТРОЙСТВА, ОСТРЫЕ И ОТСРОЧЕННЫЕ, КАК СЛЕДСТВИЕ УЧАСТИЯ В ВОЕННЫХ ДЕЙСТВИЯХ

Рассмотрены психологические проявления посттравматического синдрома у участников боевых действий. ПТСР возникают через определенные промежутки времени после психической травмы и чаще всего проявляются на трёх этапах. Острый стресс даёт о себе знать непосредственно после боя, отсроченный - через несколько дней, а через несколько месяцев после периода мнимого благополучия начинают проявляться характерные черты тяжёлой формы посттравматического состояния, мешающего человеку нормально жить и чувствовать себя таким же, как все. Эта стадия может длиться всю жизнь.

По основным признакам «вьетнамский» или «чеченский» синдром можно разделить на два типа:

возбуждённый тип реагирования на проблемы: агрессивность, вспыльчивость, раздражительность, гневливость, несдержанность. Человек практически теряет сознательный волевой контроль над своими эмоциями и очень часто - действиями;

тревожно-депрессивный фон реагирования на проблемы: долгие эмоциональные переживания, неугомонная душевная боль, волнения, муки, склонность к самоубийству.

Примерно у 30 % участников АТО, прошедших реабилитацию в Военно-медицинском центре северного региона (Харьков), наблюдались признаки острой фазы ПТСР, а именно: навязчивые воспоминания, стремление всеми силами избежать напоминания о травмирующей ситуации; навязчивые сновидения, снова и снова воспроизводящие обстоятельства травмы; страх ночных кошмаров вызывает бессонницу; депрессия (чувство досады, отчаяния и одиночества в течение длительного времени); отсутствие интереса к жизни; эмоциональная холодность; социальное избегание, дистанцирование, отчуждение от других; «вина за выживание» перед теми, кто погиб; эмоциональные всплески - напряжённость, страх, злость, выходящие из-под контроля; любое замечание воспринимается либо как угроза, либо как обида; раздражение, значительно повышенная возбудимость; устойчивое перенапряжение нервной системы; симптомы истощения центральной нервной системы: снижение физической и умственной работоспособности; ослабление функции внимания и сосредоточенности; повышенная раздражительность; снижение способности к творческой деятельности; психопатоподобные нарушения: гневливость, приступы плохоконтролируемой агрессии; отчуждённость от социума; эгоизм; снижение способности к любви и сопереживанию; склонность к развитию различного рода зависимостей; нарушения социальной адаптации; чувство укороченной жизненной перспективы; неспецифические соматические жалобы. Ключевые слова: посттравматический синдром, ПТСР, острый стресс, отсроченный стресс, депрессия, психопатоподобные нарушения, чувство укороченной жизненной перспективы, неспецифические соматические расстройства.

YEVDOKIMOVA O. O., ZAVOROTNYI V. I. POST-TRAUMATIC STRESS DISORDERS, ACUTE AND DEFERRED, AS A RESULT OF PARTICIPATING IN MILITARY OPERATIONS

The paper discusses the psychological manifestations of PTSD among combatants. PTSD occurs after a certain period of time after trauma and most often occurs in three stages. Acute stress makes itself felt immediately after the fight, deferred - after a few days and a few months after the period of the alleged prosperity begin to show the characteristic features of severe post-traumatic state that prevents a person to live a normal life and feel the same as all. This stage can last a lifetime.

By main features «Vietnamese» or «Chechen» syndrome can be divided into two types:

the type of the excited response to the problems: aggression, temper, irritability, anger, lack of restraint. Man almost loses conscious volitional control of his emotions and very often - the action;

anxious-depressive background response to the problem: many emotional distress, restlessness heartache, excitement, pain, suicidal.

Approximately 30 % of the ATO participants, rehabilitated in Military medical center of the northern region (Kharkov), there were signs of the acute phase of PTSD, namely, intrusive memories, intention to avoid reminders of the traumatic situation; obsessive dream that again and again reproduce the circumstances of the injury; fear of nightmares causes insomnia; depression (feeling of disappointment, despair and loneliness for a long time); lack of interest in life; emotional coldness; social avoidance, distancing, alienation from others; «guilt for survival» to those who died; emotional outbursts - tension, fear, and anger that go out of control; any remark is perceived as either a threat or as an insult; irritation significantly increased excitability; sustainable overstrain of the nervous system; symptoms of exhaustion of the central nervous system: loss of physical and mental performance; attenuation function of attention and concentration; irritability; reduced ability to creative activity; psychopathic disorders: anger, aggression,; alienation from society; selfishness; reduced ability to love and empathy; propensity to develop various kinds of addictions; violations of social adaptation; sense of a shortened life perspective; nonspecific somatic complaints.

Keywords: post-traumatic stress syndrome, PTSD, acute stress, deferred stress, depression, psychopathic disorder, a sense of a shortened life perspective, nonspecific somatic disorder.

Основу сучасної психології складають історично сформовані уявлення про відповідність психічного і матеріального світів, співіснування внутрішнього і зовнішнього, душевного і тілесного, суб'єктивного і об'єктивного буття. Психологія за своїм визначенням має справу з субстанцією, яка хоч і постійно виявляє себе, проте виступає як особлива реальність вищого рівня і відрізняється від матеріальної реальності своєю невидимістю, неможливістю її сприйняття на дотик. Культурно-історична парадигма психологічної науки підкреслює своєрідність людини як соціальної істоти, людського суспільства і світу штучних предметів, створених людиною (людської культури).

Свідомість - вища форма відображення дійсності. Її можна охарактеризувати як суб'єктивний образ об'єктивного світу. Іншими словами, оточуюча людину реальність відіграє вирішальну роль у формуванні її свідомості і протіканні всіх психічних процесів.

Сьогоднішня українська реальність, враховуючи всі соціальні потрясіння, що відбуваються, а також величезну кількість людей, активно і пасивно в них задіяних, безумовно, впливає на майбутнє зміщення основних акцентів у сучасній українській практичній психології: від домінування питань тих чи інших особливостей розвитку до проблем реадаптації і реабілітації людей, що зазнають посттравматичних стресових розладів.

У 1994 році вчені, які займаються проблемою виживання людини в екстремальних ситуаціях, включили в міжнародну класифікацію післятравматичних стресових реакцій (ПТСР) поняття «поствоєнний синдром». У психології цим терміном називається відстрочена у часі реакція на травмуючу подію: природні й техногенні катастрофи, бойові дії, тортури, зґвалтування, аварії, терористичні акти і багато іншого. Така реакція здатна викликати психічні порушення практично у будь-якої людини і в майбутньому може спричинити інвалідність.

Про підступність посттравматичного синдрому, визнаного асоціацією американських психіатрів тільки у 1980 році, написано і розказано дуже багато. Найнебезпечнішим у цьому синдромі є його відстрочення в часі. Можуть пройти десятки років, перш ніж якийсь поштовх переведе травму з підсвідомості на свідомий рівень. Кілька років тому покінчив із собою один з небагатьох, що залишились живими, захисників Брестської фортеці. У записці написав, що побачив по телевізору, як руйнують музеї, як зневажають подвиг загиблих друзів, і зрозумів, що все було даремно.

ПТСР виникають через певні проміжки часу після психічної травми і найчастіше виявляються на трьох етапах. Гострий стрес дає про себе знати безпосередньо після бою, віддалений - через кілька днів, а через кілька місяців після періоду уявного благополуччя починають виявлятися характерні риси важкої форми посттравматичного стану, що заважає людині нормально жити і відчувати себе такою ж, як усі. Ця стадія може тривати все життя - у США ветерани в'єтнамської війни хворіють і досі (незважаючи на допомогу досвідчених психологів).

Стресові розлади характеризуються певними ознаками: безсонням, зниженням самоконтролю, підвищеною агресивністю, неадекватністю сприйняття світу і т. ін. Їх сукупність прийнято називати посттравматичним синдромом.

Російськими психологами описано «чеченський» синдром - різновид ПТСР, що сьогодні спостерігається у людей, які побували в період чеченської війни в районі бойових дій. Для колишніх учасників бойових дій характерні відчуття повної безглуздості дій, цинізм відносно життя, жорстокість, розгубленість. У людини, котра знаходиться на передовій, яка постійно відчуває ці переживання, відбувається тимчасове «заморожування» чутливості психіки, вона стає машиною - їсть, спить, вбиває, ні про що не замислюючись. Тільки таким чином психіка може захиститися від жахів, що відбуваються. Після повернення з «гарячих» точок починаються проблеми зі здоров'ям - як психологічним, так і фізичним. Це характерно для учасників практично всіх війн.

Окремо виділяють синдром тих, хто пройшов бойові дії, тому що людина перебувала у постійній стресовій ситуації: ризик, шум, стрілянина, ненормований робочий день, у нашому розумінні. Накопичується глобальна втома. До того ж людина звикає до певних умов. Так, якщо людина йде по траві, а там - розтяжка, то в неї закріплюється у свідомості, що по траві ходити не можна. Якщо десь вибух, то треба ховатися. Формується умовний рефлекс. Основний діагноз, який ставиться в цих випадках, - розлад адаптації. Він виявляється у вигляді астенічного синдрому: порушення сну, підвищеної стомлюваності, дратівливості, зниження працездатності.

За основними ознаками «в'єтнамський» або «чеченський» синдром можна розділити на два типи - за тим, як людина реагує на труднощі, що виникають в новому оточуючому світі:

1) збуджений тип реагування на проблеми, агресивність, запальність, дратівливість, гнівливість, нестриманість. Людина практично втрачає свідомий вольовий контроль над своїми емоціями і дуже часто - діями;

2) тривожно-депресивний фон реагування на проблеми, довгі емоційні переживання, невгамовний душевний біль, хвилювання, муки, схильність до самогубства.

Часто відбувається так, що людина начебто майже вилікувалася від воєнних спогадів, біль і сум'яття вщухли, і раптом неочікуваний імпульс (практично непередбачуваний) воскрешає весь жах пережитого: як результат - або паніка, або напад агресії. Це може відбутися і через рік, і через 10 років. Коли і що послужить таким імпульсом, передбачити неможливо. Фізичні травми можна залікувати, в той час як бойова психічна травма ніколи не загоїться. Максимум, чого можна домогтися, - це навчити людину жити, якось із нею справляючись.

Такі важкі травми, як участь у кривавих і загрозливих для життя подіях, тортури, полон, викликають очевидні посттравматичні переживання і розлади у великої кількості людей, особливо в наступні місяці після травми. Численні дослідження показують, що у багатьох людей з ПТСР спостерігається зниження толерантності до стресу і висока ймовірність посилення проявів ПТСР при зіткненні з будь- якими за силою впливу травмуючими ситуаціями. Існують групи людей, у яких досить виражені ПТСР зберігаються багато років і виявляються вони хвилеподібно. ПТСР може розвиватися в катастрофічних обставинах практично у кожної людини. Це нормальна реакція організму на ненормальні обставини життя, коли події мають екстремальний характер, виходять за межі звичайних людських переживань і викликають інтенсивний страх за своє життя, жах і відчуття безпорадності.

За період із травня по жовтень 2014 р. у Військово-медичному центрі Північного регіону (м. Харків) пройшли реабілітацію більше двох тисяч учасників АТО. Приблизно у 30 % із них спостерігалися ознаки гострої фази ПТСР, а саме:

- нав'язливі спогади - людина не може ані вночі, ані вдень позбутися спогадів про ситуацію, що травмувала психіку. Нав'язливі спогади про травмуючу подію мають надзвичайно яскравий, але уривчастий характер (картинки з минулого). При цьому спогади супроводжуються відчуттям жаху, тривоги, туги, безпорадності, які за силою не поступаються емоційним переживанням, перенесеним під час події (бою, бомбардування, перебування в полоні). Як правило, подібний напад переживань поєднується з різними порушеннями з боку вегетативної нервової системи (підвищення артеріального тиску і частоти серцевих скорочень, порушення ритму серця, відчуття серцебиття, рясний холодний піт, підвищений діурез тощо). Нерідко виникає так звана флеш-бек симптоматика - у людини виникає відчуття, що минуле вривається в реальне життя. Найбільш характерними є ілюзії, тобто патологічне сприйняття реально існуючих подразників. Так, наприклад, пацієнт може чути крики людей у стукоті коліс, розрізняти силуети ворогів у сутінкових тінях тощо. У важких випадках можливі епізоди зорових і слухових галюцинацій, коли учасник воєнних дій бачить загиблих людей, чує голоси, відчуває рух вітру і т. ін. Флеш-бек симптоматика може викликати неадекватні дії - імпульсивні рухи, агресію, спроби суїциду. Напливи ілюзій і галюцинацій у пацієнтів із посттравматичним синдромом найчастіше провокуються нервовим перенапруженням, тривалим безсонням, вживанням алкоголю або наркотичних засобів, хоча можуть виникати без видимої причини, посилюючи один з нападів нав'язливих спогадів. Точно так і самі напади нав'язливих спогадів нерідко виникають спонтанно, хоча частіше їх розвиток провокується зустріччю з яким-небудь подразником, що нагадує людині про події. При цьому подразники можуть мати різноманітний характер і бути ця всіма органами почуттів (вид знайомого за військовими діями предмета, характерні звуки, запахи, смакові і тактильні відчуття);

- як правило, люди, які пережили важку травмуючу ситуацію, всіма силами намагаються уникнути всякого нагадування про неї. Страх перед спогадами фіксується на підсвідомому рівні, так що пацієнти з посттравматичним синдромом мимоволі «забувають» багато деталей трагічної події;

- сновидіння знову і знову відтворюють обставини травми; страх нічних кошмарів викликає безсоння. Найбільш характерним порушенням сну при посттравматичному синдромі є нічні кошмари, сюжетом яких є пережита надзвичайна подія. Такі сновидіння мають надзвичайну яскравість і багато в чому нагадують напади нав'язливих спогадів під час неспання (гостре відчуття страху, емоційного болю, безпорадності, порушення з боку вегетативної системи). У важких випадках страшні сновидіння можуть йти один за одним з коротким періодом пробудження, так що людина втрачає здатність відрізняти сон від реальності. Крім того, у пацієнтів з посттравматичним синдромом зустрічаються неспецифічні порушення сну, такі, як порушення ритму сну (сонливість вдень і безсоння вночі), інсомнія (труднощі при засипанні), тривожний поверхневий сон;

- депресія (почуття досади, відчаю та самотності протягом тривалого часу);

- відсутність інтересу до життя; емоційна холодність; соціальне уникнення, дистанці- ювання, відчуження від інших;

- «провина за виживання» перед тими, хто загинув. Частим симптомом посттравматичного стресового розладу є патологічне почуття провини. Як правило, це почуття пацієнти прагнуть тим чи іншим способом раціоналізувати, тобто підшукують йому певні раціональні пояснення. У разі військового неврозу або синдрому пацієнти, котрі вижили у подіях, нерідко звинувачують себе в загибелі близьких чи сторонніх людей. При цьому, як правило, хворі значно перебільшують власну відповідальність, аж до абсурдних самозвинувачень і самобичування.

У тих пацієнтів із ПТСР, які зазнали будь-яке насильство (полон, викрадення, зґвалтування, побиття, пограбування тощо), почуття провини формується на базі відчуття власної ущербності, фізичної, психічної та моральної неспроможності;

- емоційні сплески - напруженість, страх, злість, які виходять з-під контролю; будь-яке зауваження сприймається або як загроза, або як образа;

- подразливість, значно підвищена збудливість (люди втрачають здатність до розслаблення і відпочинку, вони напружені, постійно відчувають себе «на сторожі». Пацієнти з посттравматичним синдромом відчувають стійке перенапруження нервової системи. Вони перебувають у стані постійної настороженості, що частково пов'язано з боязню виникнення нападів нав'язливих спогадів. Однак нервова напруга, як правило, повністю не спадає навіть у ті періоди, коли напливи картинок з минулого мало турбують пацієнтів. Самі хворі на ПТСР характеризують свій стан як постійну тривогу і скаржаться при цьому, що кожен шерех змушує їх здригатися від відчуття незрозумілого страху;

- симптоми виснаження центральної нервової системи. Постійне нервове перенапруження, порушення сну, виснажливі напади нав' язливих спогадів призводять до розвитку церебрастенії, яка клінічно виявляється сукупністю ознак виснаження центральної нервової системи: зниження фізичної та розумової працездатності; ослаблення функції уваги і зосередженості; підвищена дратівливість; зниження здатності до творчої діяльності;

- психопатоподібні порушення. З часом у багатьох пацієнтів формуються специфічні порушення рис характеру, зокрема: гнівливість, напади погано контрольованої агресії; відчуженість від соціуму; егоїзм; зниження здатності до любові і співпереживання; схильність до розвитку різного роду залежностей (алкоголізм, наркоманія, ігрова залежність);

- порушення соціальної адаптації. Комплекс перерахованих вище симптомів неминуче призводить до порушення адаптації пацієнта з посттравматичним синдромом у суспільстві. Такі люди стають конфліктними, погано сходяться з людьми, часто змінюють місце роботи. Відчуженість від реальності і патологічні зміни в характері призводять до того, що пацієнти з посттравматичним синдромом нерідко втрачають соціальні зв'язки (не спілкуються з родичами, друзями, колегами) і занурюються в самотність. Соціальна самотність посилюється характерною для багатьох стресових і депресивних станів агедонією - людина втрачає здатність отримувати задоволення від улюбленої раніше діяльності. Пацієнти з ПТСР нерідко повністю замикаються у власному світі, втративши інтерес не тільки до роботи, але й до хобі;

- минуле для таких людей розкладається на «до» і «після» травми, майбутнього ніби немає, або воно є «знеструмленим» - бажання, цілі, плани - все, що рухає людиною в звичайному житті, паралізовано. Цей стан, включений у перелік діагностичних симптомів ПТСР в Американський діагностичний стандарт, позначається, як почуття вкороченої життєвої перспективи. Вони не планують своє життя на скільки-небудь значущий період, оскільки фактично живуть минулим, а не майбутнім;

- підвищена схильність до самогубства. Нерідко такі хворі роблять акт суїциду під впливом психотропних речовин (алкоголь, наркотики) або під час нападу напливу ілюзій і галюцинацій, проте значно частіше добровільний відхід з життя буває спланованою та усвідомленою дією людини, яка втратила сенс власного існування. Саме порушенням соціальної адаптації психологи пояснюють той факт, що хворі з посттравматичним синдромом вкрай рідко звертаються за медичною допомогою і воліють рятуватися від нападів нав'язливих спогадів і нічних кошмарів за допомогою психотропних речовин або вдаються до безграмотного самолікування (снодійні, транквілізатори, антидепресанти);

- неспецифічні соматичні скарги (розлади у вигляді хронічного м'язового напруження, підвищеної стомлюваності, м' язово-суглобовий, головний, артритоподібний біль, виразки шлунку, болі в ділянці серця, утруднення дихання, оніміння в різних частинах тіла тощо).

Перебування на війні для цих людей назавжди залишиться пов'язаним з низкою факторів:

1) чітко усвідомленим почуттям загрози для життя, так званим біологічним страхом смерті, поранення, болю;

2) психоемоційним стресом, пов'язаним із загибеллю на очах товаришів по зброї або з необхідністю вбивати людину (хоч і противника);

3) впливом специфічних факторів бойової обстановки (наявність або відсутність спорядження, дефіцит часу, невизначеність, раптовість, прискорення темпів дій);

4) труднощами і стражданнями (відсутність повноцінних сну, їжі, тепла тощо);

5) незвичайними умовами проживання та новою місцевістю.

Після повернення до мирного життя, часто на вже наявний, пов'язаний з війною, посттравматичний стресовий розлад нашаровуються нові розлади, зумовлені стресами, пов'язаними із соціальною дезадаптацією учасників бойових дій.

Учасник бойових дій, особа з ПТСР, позбавляється одного з базових переконань - що світ безпечний; замість нього формується інше базове переконання - світ небезпечний і непе- редбачуваний. Людина позбавляється можливості по-справжньому ефективно планувати своє життя і життєву активність. Ще одна особливість, яка з'являється після перенесення психічної травми, - це прагнення до ризику. Ветерани війни прагнуть знову на війну, і їм там дійсно набагато легше, оскільки зміни, що відбулися у центральній нервовій системі, підготували їх до умов бойових дій.

У цілому ряді досліджень констатується, що посттравматичні стресові розлади становлять від 10 до 50 % всіх медичних наслідків бойових подій [1, с. 52; 2]. Бойові дії накладають помітний відбиток на перебіг психічної діяльності та поведінку військовослужбовців. Бойовий стрес, зігравши свою позитивну роль у збереженні цілісності організму та особистості воїна в екстремальних умовах, виступає причиною подальшої дезадаптації учасників бойових дій. Таким чином, ПТСР - це постійний «схований» стрес, здатний відродитися в будь-яку хвилину.

Посттравматичний стресовий розлад не покидає людину і через багато років. Цим розладом навіть через 15-20 років після закінчення війни страждало майже півмільйона ветеранів В'єтнаму - 15,2 % чоловіків [2]. Аналогічні результати (17 %) були отримані в Росії при обстеженні експериментальної вибірки учасників бойових дій в Афганістані. «Стресовими розладами й до сьогодні страждають 29-45 % ветеранів другої світової війни, 25-30 % американських ветеранів в' єтнамської війни. Близько 80 % поранених і 30 % хворих ветеранів чеченського конфлікту, які перебували на лікуванні, відчували симптоматику посттравматичних стресових розладів: фобії, нічні кошмари, нав'язливість, знижений тон настрою та ін.» [3; 4]. Вплив тривалих, екстраординарних психотравмуючих ситуацій, пов'язаних із загрозою життю, призводить й до особистісних змін, коли певні властивості особистості загострюються, інші, навпаки, нівелюються. Можуть виникнути й не властиві людині раніше риси. Це стає внутрішньою основою для психічної та соціальної дезадаптації людини в суспільстві.

Таким чином, особливості проявів другого і третього етапів ПТСР українському суспільству ще належить осмислити і пережити. Саме це і визначатиме в найближчому майбутньому основні вектори розвитку української практичної психології, оскільки психіка людини - це відображення причинно-наслідкових зв'язків і відносин, тобто закономірностей існування різних сторін і особливостей навколишнього світу.

На сучасному етапі розвитку психологічної науки ефективне дослідження феномена посттравматичного стресу як одного з психологічних наслідків впливу на людину високої інтенсивності стресорів передбачає інтеграцію знань, накопичених у різних традиціях вітчизняної психології з різними зарубіжними концепціями і напрямками у вивченні психічної травми та її наслідків. «В'єтнамський» синдром, «афганський» синдром, «чеченський» синдром,... «іловайський» синдром?

посттравматичний синдром стрес

Список використаних джерел

1. Караяни А. Г. Психологическая работа в боевой обстановке: практ. пособие / А. Г. Караяни. - Самара, 1997. - 66 с.

2. Тарабарина Н. В. Психологические последствия войны / Н. В. Тарабарина [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://psyinst.ru/library.php?part=article&id=1748.

3. Подоляк Я. В. Практические вопросы военной психологии / Я. В. Подоляк. - М.: Воениздат, 1987. - 151 с.

4. Практическая психодиагностика. Методика и тесты: учеб. пособие / ред.-сост. Д. Я. Райгородского. - Самара: Бахрах-М, 2000. - 672 с.

5. Психосоматика: взаимосвязь психики и здоровья: хрестоматия / сост. Сельченок К. В. - М.: Харвест, 2000. - 640 с.

6. Психотерапевтическая энциклопедия / под ред. Б. Д. Карвасарского. - СПб.: Питер Ком, 1998. - 752 с. - (Мастера психологии).

7. Пушкарев А. Л. Посттравматическое стрессовое расстройство: диагностика, психофармакотерапия, психотерапия / А. Л. Пушкарев, В. А. Доморацкий, Е. Г. Гордеева. - М.: Изд-во Ин-та психотерапии, 2000. - 128 с.

Размещено на Allbest.ru