Психологічні особливості формування моторно-силових навичок старшокласників на заняттях з фізичної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.922:943.946

Психологічні особливості формування моторно-силових навичок старшокласників на заняттях з фізичної культури

В.А.Шинкарюк

psihevik@mail.ru

Анотація

нервовий учень силовий спортивний

В.А.Шинкарюк. Психологічні особливості формування моторно-силових навичок старшокласників на заняттях з фізичної культури. Стаття присвячена проблемі формування моторних навичок, у виконанні яких провідним є фізична якість «сила». Розкрито вплив сили нервової системи учнів старших класів на динаміку формування моторно-силових навичок. Встановлено, що на етапі формування уявлень про рухов дії перевагу отримують учні зі слабкою нервовою системою. Визначено психологічні особливості ставлення старшокласників до фізичних якостей. Вказано, що ставлення особистості, яке характеризує ступінь інтересу, силу емоцій і бажань щодо якості сили, може спонукати старшокласників до активності в педагогічному процесі її розвитку та формування моторно-силових навичок. Встановлено, що основними мотивами занять фізичною культурою і спортом в ранньому юнацькому віці є прагматичні бажання впевнено почувати себе в соціальному середовищі завдяки добре розвиненим фізичним якостям і волі. Показано, що систематичні заняття учнів старших класів у секціях силового триборства змінюють їх особистісні риси. Зроблено висновок, що з підвищенням спортивної кваліфікації та зі збільшенням стажу занять у спортивній секції зростають вольові якості особистості, що супроводжуються зростанням впевненості в собі, схильністю розраховувати на власні сили, незалежністю. Збільшується рівень самооцінки та самоповаги, а показники екстравертованості дещо знижуються. Проте, отримані результати швидше характеризують спортсменів високого класу як особистостей з меншою імпульсивністю і більшим спокоєм емоційних реакцій, ніж більш інтравертованих чи менш активних. Показник особистісної тривожності також суттєво знижується. Отже, довготривалі специфічні умови діяльності в силовому триборстві змінюють не тільки рівень фізичної підготовленості, а й особистісні риси юнаків.

Ключові слова: моторно-силові навички, старшокласники, динаміка формування навичок, штучна варіативність рухів, образ дії.

Аннотация

В.А.Шинкарюк. Психологические особенности формирования моторно-силовых навыков старшеклассников на занятиях физической культуры. Статья посвящена проблеме формирования моторных навыков, в выполнении которых ведущим является физическое качество «сила». Раскрыто влияние силы нервной системы учеников старших классов на динамику формирования моторно-силовых навыков. Установлено, что на этапе формирования представлений о двигательном действии преимущество получают ученики со слабой нервной системой. Определены психологические особенности отношения старшеклассников к физическим качествам. Указано, что отношение личности, которое характеризирует степень интереса, силу эмоций и желаний относительно качества силы, может побуждать старшеклассников к активности в педагогическом процессе ее развития и формирования моторно-силовых навыков. Установлено, что основными мотивами занятий физической культурой и спортом в раннем юношеском возрасте есть прагматические желания уверенно чувствовать себя в социальной среде благодаря хорошо развитым физическим качествам и воле, а систематические занятия учащихся старших классов в секциях силового троеборья изменяют их личностные черты. Сделан вывод, что с повышением спортивной квалификации и с увеличением стажа занятий в спортивной секции растут волевые качества личности, сопровождается ростом уверенности в себе, склонностью рассчитывать на собственные силы, независимостью; увеличивается уровень самооценки и самоуважения, а показатели экстравертованности несколько снижаются. Однако, полученные результаты скорее характеризуют спортсменов высокого класса как личностей с меньшей импульсивностью и большим спокойствием эмоциональных реакций, нежели интравертованых или менее активных. Показатель личностной тревожности также существенно снижается. Итак, долговременные специфические условия деятельности в силовом троеборье меняют не только уровень физической подготовленности, но и личностные черты юношей.

Ключевые слова: моторно-силовые навыки, старшеклассники, динамика формирования навыков, искусственная вариативность движений, образ действия.

Annotation

V.A. Shynkariuk. Psychological peculiarities of the formation of motive and strength skills in senior pupils at physical training lessons. The article deals with the problem of formation of motive skills, accomplished with a leading physical quality of “force”. There have been revealed the influence of nervous system strength on the dynamics of motive and strength skills formation in senior pupils. It is established that at the stage of formation of representations about motor actions the pupils with a weak nervous system receive the preference. The psychological characteristics of senior pupils' attitude to physical qualities are determined. It is pointed out that the personality's attitude, which characterizes the degree of interest, the power of emotions and desires regarding the quality of the force may encourage senior pupils to be active in the pedagogical process of its development and motive and strength skills formation. The main motives of lessons in physical culture and sports in early adolescence are established to be pragmatic desires to feel confident in the social environment due to well- developed physical qualities and will. The senior pupils' systematic training in sections in power triathlon is determined to change their personality traits. It is concluded that with the increase of sports qualification and with increasing experience in sports section personality's volitional qualities increase that is accompanied with the increasing of self-confidence, a tendency to rely on own strength, independence. The level of self-appraisal and self-respect is increasing, and extrovert indices have a tendency to reduce. However, these results characterize the high-class athletes as personalities with lower impulsivity and greater calm of emotional reactions than more introvert or less active personalities. The indicator of personality anxiety also is significantly reduced. Thus, long term specific conditions of activities in power triathlon change not only the level of physical fitness, but also young men's personality traits.

Key words: motive and strength skills, senior pupils, dynamics in the developing of skills, artificial variety of movements, action manner.

Постановка проблеми. Сьогодні суспільство потребує кваліфікованих фахівців з високим рівнем працездатності, стійкості до стресу, динамічного здоров'я, що вимагає суттєвого підвищення ефективності засобів психофізичної підготовки особистості в інтегративній єдності з іншими видами діяльності. Водночас психофізична підготовка завжди пов'язана з формуванням моторних навичок, реалізація яких у процесі занять фізичною культурою потребує як відповідної сили, так і розвитку низки рис психіки суб'єкта активності, з урахуванням особливостей яких мають формуватись і моторно-силові навички.

Наукові передумови вивчення психомоторики людини розроблено в дослідженнях І. Сєченова, О. Ухтомського, М. Бернштейна. У працях О. Леонтьєва, О. Запорожця, В. Давидова, О. Лурія, К. Платонова, А. Валлона, Ж. Піаже та ін. доведено, що рухи, дії, діяльність зумовлюються образами психіки і навпаки - м'язи визнаються знаряддям основних розумових операцій. Фундаментальні проблеми взаємозв'язку психіки і моторики розглядали М. Ланге, Л. Виготський, С. Рубінштейн, Г. Костюк, С. Максименко, С. Смирнов та ін., психологічні детермінанти формування моторних навичок - Н. Гордєєва, В. Зінченко, Є. Ільїн, В. Клименко, О. Малхазов, В. Озеров, Н. Розе, Є. Сурков та ін.

Проте ґрунтовні дослідження з вивчення психологічних особливостей формування моторно-силових навичок, які мають свої специфічні особливості (максимальні м'язові напруження, що зменшують орієнтувальні можливості суб'єкта) і виконуються здоровими старшокласниками на секційних заняттях, ще не проводилися. Крім того, потребують дослідження психологічні особливості застосування принципу варіативності у процесі формування відповідних навичок як шляху змін образу моторно-силової дії.

Мета нашого дослідження -- теоретично обґрунтувати та емпірично виявити психологічні особливості формування в старшокласників моторно-силових навичок у процесі занять фізичною культурою в школі.

Аналіз останніх досліджень. Аналіз наукової літератури засвідчив, що динаміка формування моторних навичок багато в чому визначається психічними процесами, щільно пов'язаними з індивідуальними типологічними особливостями нервової системи. Розглядаючи їх, більшість учених (зокрема Б. В'яткін, О. Малхазов, В. Озеров та ін.) продовжує послуговуватись усталеною термінологією І. Павлова, що, на наш погляд, науково обґрунтовано [5].

Науковці також спрямовували увагу на вивчення особистості під час занять фізичною культурою та спортом [1]. У сучасній зарубіжній психології домінує погляд на це питання, представники якого переконані, що особливості та стани особистості хоч і дають можливість прогнозувати успіх у спорті, проте не досить точні. Іншими словами, в їх дослідженнях немає чіткого протиставлення поглядів щодо взаємозв'язку між спортивною діяльністю й особистісними рисами, яке спостерігалось в 1960-х та 1970-х роках.

У вітчизняній психологічній науці переконливо доведено: особистість формується саме в діяльності (С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, С. Максименко, М. Боришевський та інші). Отже, в процесі тренувань буде не тільки зростати сила як фізична якість, що важливо для юнаків, і формуватимуться моторно-силові навички, але й будуть виховуватися особистісні риси старшокласників, які в свою чергу впливатимуть на вияв сили і функціонування навичок. Виховання ж особистості є процесом складним і довготривалим [3].

Проведений аналіз наукової літератури виявив два протилежні погляди на умови навчання моторних навичок (Є. Ільїн, Є. Сурков): 1) у процесі навчання важливо дотримуватися стабільності зовнішніх умов; 2) у процесі навчання має бути мінливість і варіативність. Відповідно прихильники першого погляду відстоюють необхідність повторень однорідних рухів і певної кількості повторень. Дидактичний принцип повторювальності в процесі навчання моторних навичок стосується як зовнішніх, так і внутрішніх умов реалізації рухової функції. Метою є створення стійкого моторного образу рухів і уникнення різноманітних і багаточисельних помилок. Навчання за таких умов зводиться до оволодіння структурою рухів та доведення їх до автоматизму (П. Рудик, В. Мельников, А. Пуні та інші).

Прихильники другого погляду посилаються на те, що управління довільною руховою діяльністю відбувається за програмами, які змінюються (від вправи до вправи вносяться певні зміни), а не за стандартними. Помилки в рухах виправляються за допомогою корекцій, а формувати спроможність здійснювати ефективні корекції краще за допомогою змін зовнішніх і внутрішніх умов виконання дій у процесі навчання (М. Бернштейн, В. Клименко та інші).

Кожен із цих шляхів формування навичок має як позитивні, так і негативні особливості. Вибір учителем методу навчання має базуватись на аналізі смислової структури і моторного складу дії та змісту тих педагогічних завдань, що розв'язуються.

Обґрунтування результатів дослідження. Спочатку було організовано вибірку юнаків - учнів десятих класів: визначалась сила нервової системи за допомогою «теппінг-тесту». На основі отриманих результатів і згідно з думкою Є. Ільїна про те, що при малих вибірках для встановлення закономірностей доцільно об'єднувати в одну групу осіб із більшою (сильною) і середньою силою нервової системи, а в другу групу - осіб із середньо-слабкою і слабкою нервовою системою, ми створили дві групи досліджуваних по 35 юнаків у кожній. До першої групи ввійшли 35 старшокласників з сильною і середньої сили нервовою системою. У другу групу - 35 старшокласників з середньо-слабкою і слабкою нервовою системою.

У всіх досліджуваних першої та другої груп вивчався зовнішній баланс нервових процесів та інертність-рухливість процесів збудження і гальмування за допомогою кінематометричної методики. Отримані результати дозволяють констатувати, що розподіл досліджуваних за показниками, які вивчались, в обох групах якісно близький.

Далі досліджуваним першої та другої груп демонструвалася біомеханічно доцільна техніка виконання фізичної вправи «тяга» станова і пояснювались особливості її відтворення. Після пробних спроб маса штанги поступово збільшувалася. Показники максимальної ваги спортивного снаряду, з яким старшокласники могли виконати фізичну вправу, фіксувались у протоколі, що дозволило надалі враховувати індивідуальні силові можливості.

Через чотири тижні всі учні впродовж восьми занять (по два на тиждень) працювали над формуванням моторно-силової навички (вісімнадцять повторень вправи по три в шести підходах до ваги в 60%, 70%, 80%, 85%, 80%, 70% від максимального показника). Перед і після формування всі учні першої та другої груп виконували три підходи до штанги вагою в 60% від максимальної і в кожному з підходів робили по одному підйому.

Перед досліджуваними ставилось завдання у всіх спробах виконувати дію «тяга» штанги технічно вірно. Техніка всіх трьох повторів дії оцінювалася трьома експертами за 12-тибальною шкалою, добре відомою учням, і зараховувався кращий результат (табл. 1).

Таблиця 1. Результати емпіричного дослідження техніки виконання вправи «тяга» штанги учнями старших класів з різною силою нервової системи до і після формувального експерименту