Моделювання як традуктивна процедура дослідження психології особистісного становлення майбутнього лікаря

Щодо професійно важливих якостей (ПВЯ) особистості, то це комплекс найважливіших індивідуально-психологічних та психофізіологічних особистісних властивостей людини, які достатні та необхідні для успішного виконання діяльності на нормативному рівні. Термін «професійно важливі якості (ПВЯ)» особистості визначає якості людини, які безпосередньо включені у процес реалізації професійної діяльності. Аналіз напрацювань науковців і практиків свідчить, що проблема розвитку професійно важливі якостей особистості вимагає виокремлення суттєво важливих властивостей, які будуть одночасно з особистісними якостями, утворювати психологічний портрет «ідеального лікаря».

Отже, під професійно важливими якостями (ПВЯ) будемо розуміти рівень прояву будь-якої психічної властивості особистості та відповідність її високому рівню професійної діяльності. Напрацювання дослідників та практиків дозволили узагальнити і розробити комплекс професійно важливих якостей майбутнього лікаря, який включає: професійну спрямованість, професійний інтелект, професійне мистецтво і професійне навчання.

1. Професійна спрямованість, що характеризує ступінь прагнення до оволодіння професією та бажанням у майбутньому працювати лікарем. Професійно важлива властивість особистості визначається мотивом (Л.Божович, В.Мерлін, К.Платонов); уявою про професію та реальною професійною освітою; сукупністю змістових особливостей медичної діяльності та адаптацією до неї студента-лікаря.

Параметрами професійної спрямованості є: любов до професії, відданість професії, відповідальність, обов'язок, чесність, толерантність, тактовність, гуманне ставлення до пацієнта; свідоме оволодіння під час навчання у вищому навчальному закладі знаннями, вміннями та навичками щодо організації та здійснення діагностичних та лікувальних заходів; особливостей перебігу захворювань, заходів профілактики та методів лікування; прагнення до постійного самовдосконалення та професійного кар'єрного росту. Для обґрунтування необхідності розвивати у студентів професійну спрямованість через педагогічний процес освітнього середовища вищого медичного навчального закладу нами проаналізовано напрацювання науковців і практиків з означеної проблеми:

- розвиток навичок учіння (С.Максименко) [4, c.214];

- розвиток навичок навчально-пізнавальної діяльності як засобу дидактичної адаптації; розвиток професійного мислення; упровадження засобів педагогічного моніторингу;

- розвиток суб'єктивної значущості професії, емоційно-позитивне ставлення до неї; професійно орієнтоване освітнє середовище; особистісно-орієнтовані технології навчання; застосування інтерактивних групових форм і методів навчання; раннє включення у процес професійної діяльності та спілкування [2, с.13].

2. Професійний інтелект, який включає клінічне мислення, клінічне спостереження, професійну компетентність і визначається особистісно важливими якостями особистості, а саме: мисленням, ерудицією, пам'яттю, усним і письмовим мовленням.

Означені ПВЯ та ОВЯ є базовими для психології особистісно- го становлення майбутнього лікаря. Адже професія лікаря вимагає від студента якісної професійної підготовки, фундаментальних знань теорії та практики медицини, опанування навичками, тактикою, відповідними методами і прийомами діяльності лікаря. Задля цього студент-лікар повинен оволодіти процесом учіння на найвищому рівні, а викладачі здійснювати викладацьку діяльність з урахуванням їх індивідуальних особливостей.

У нашому дослідженні ми передбачаємо, що у результаті розвитку особистісно важливих якостей будуть сформовані такі параметри професійно важливих якостей, які забезпечать особистісне становлення майбутнього лікаря:

- високий рівень навичок учіння;

- увага, емоційний стан та спостережливість для збору анамнезу життя і хвороби, скарг хворого;

- професійна мова і мовлення, щоб досягти найбільшої довіри, прихильності до себе, встановити психологічний контакт;

- уміння визначати морально-психологічний стан хворого;

- лідерські позиції при спілкуванні з пацієнтом;

- належне самовладання аби емоції, співчуття не проявлялися у міміці, жестах і поведінці;

- уміння спілкуватися: правильно ставити запитання; визначати можливі бар'єри, темп мовлення, аби уникнути повторних запитань; активно вислуховувати хворого; розпізнавати стан хворого за його позою, поставою, емоціями;

- здатність нагромаджувати інформацію, уміння її аналізувати, узагальнювати, систематизувати і класифікувати, робити висновок;

- уміння проектувати процес лікування;

- уміння прогнозувати кінцевий результат лікарського втручання;

- уміння спрямовувати зусилля хворого на реабілітацію і профілактику повторного процесу.

Отже, розвиток означених та інших параметрів ПВЯ сприятимуть розвитку клінічного мислення, клінічної спостережливості та спостереження; професійної компетентності та компетенції, яка у подальшому забезпечить особистісне становлення майбутнього лікаря.

3. Професійне мистецтво. Успіх майбутньої професійної діяльності буде визначатися професійною майстерністю, тобто рівнем сформованості особистісно важливих якостей, професійно важливих якостей, професійних компетентностей і компетенцій (професійних знань, професійних навичок і умінь).

4. Професійне навчання хворих, пацієнтів, колег,середнього і молодшого персоналу.

Отже, розвиток професійно важливих якостей майбутнього лікаря забезпечить індивідуально-професійне особистісне становлення у цілісному процесі розвитку студента у період навчання у вищому медичному навчальному закладі, а також в подальшому його саморозвитку. Тому рання діагностика особистісно важливих якостей і професійно важливих якостей у студентів - важлива складова нашого дослідження.

З метою з'ясування умов реалізації розробленої нами моделі психології особистісного становлення майбутнього лікаря необхідно встановити умови та механізми, які забезпечать у подальшому функціонування у педагогічному процесі вищого медичного навчального закладу моделі навчання студентів-лікарів.

Під механізмом будемо розуміти усі можливі ресурси, які можна застосовувати для успішної реалізації моделі дослідження. Нами будуть розглядатися лише ті умови ресурсного забезпечення, які дозволять ефективно функціонувати у рамках моделі технології професійної діяльності викладачів вищого медичного навчального закладу з метою підготовки майбутніх лікарів.

У нашому дослідженні об'єктивні та суб'єктивні механізми реалізації розробленої моделі можуть бути представлені як сукупність психолого-педагогічних умов. Об'єктивними умовами успішного розвитку майбутнього лікаря є стан розробленості державного і галузевого стандартів медичної освіти, методичного забезпечення навчальних дисциплін, що призводить до розриву теоретичної та практичної підготовки сучасного лікаря.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок в цьому напрямку

Метою нашого дослідження було теоретико-методологічне обґрунтування вивчення психології особистісного становлення майбутнього лікаря, виявлення психологічних особливостей особистості, розкриття сутності її становлення, визначення основних факторів і психолого-педагогічних умов, які обумовлюють психологію особистісного становлення студента-лікаря. В основу теоретико-методологічного дослідження покладено припущення про те, що розвиток психології особистісного становлення майбутнього лікаря зумовлений вимогами професії і в процесі навчання у вищому медичному навчальному закладі розвивається недостатньо, що в подальшому породжує труднощі у психологічній готовності до професійної діяльності.

Досліджуючи на різних етапах психологію особистісного становлення майбутнього лікаря, ми використовували адекватні психолого-педагогічні методи, які дали можливість з'ясувати центральні новоутворення професійного становлення з погляду трьох складових: 1) когнітивного компонента (зміст процесу психології особистісного становлення); 2) конативного компонента (дії та вчинки); 3) емоційного компонента (домінуючі особистісні прояви, пов'язані з професійною діяльністю).

Перспективи подальшого дослідження полягають в експериментальному підтвердженні теоретико-методологічної моделі особистісного становлення майбутнього лікаря та побудові психолого-педагогічних умов її формування.

Список використаних джерел

1. Деркач А.А. Акмеология / А.А.Деркач. - М.: Международный акмеологический институт : Издательство РАГС, 2004. - 289 с.

2. Денисова О.В. Становление профессиональной идентичности студента-медика в образовательном процессе вуза: автореф. дисс ... канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогическая психология» / О.В. Денисова. - Екатеринбург, 2008. - 25 с.

3. Максименко С.Д. Психологія учіння людини: генетико-моделюючий підхід: монографія / С.Д.Максименко. - К.: Видавничий дім «Слово», 2013. - 592 с.

4. Максименко С.Д. Педагогіка вищої медичної освіти / С.Д.Максименко, М.М.Філоненко. - К.: «Центр учбової літератури», 2014. - 288 с.

5. Неловкіна-Берналь О.А. Педагогічні умови формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей / О. А. Неловкіна-Берналь Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2010. - №10 (197), ч.1. - С. 12-21.

Размещено на Allbest.ru