Трансгресивне "Я" у структурі самосвідомості особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансгресивне «Я» у структурі самосвідомості особистості

К.І. Фоменко

У статті наведено поняття трансгресії як свідомих актів, що обумовлюють рух уперед, прагнення розширити свій світ, створити нові матеріальні і символічні цінності, розвивати науку, техніку, мистецтво та організаційну діяльність.

Показано, що трансгресивний розвиток особистості є різностороннім і визначає трансгресивну творчу й експансивну діяльність людини. Розкрито термін «трансгресивне Я», під яким у вітчизняній психології розуміється «Своє інше Я», що утворює істинне, досконале «Я». Розвиток трансгресивного «Я» передбачає саморозвиток самосвідомості особистості, який здійснюється через самоствердження, самореалізацію та самоефективність.

Першим, пусковим процесом у послідовності саморозвитку та розвитку самосвідомості особистості є самоствердження. Встановлено, що відповідно до трансгресивної концепції самоствердження становить підгрунтя губристичної мотивації особистості, яка розуміється як стійке прагнення людини до підкріплення та підвищення самооцінки і власної важливості, є прагненням людини до ствердження та росту особистісної самозначущості. У статті підкреслюється, що процес самоствердження має мотиваційну природу, реалізується через систему уявлень особистості про себе (самосвідомість) і спрямованість (сукупності провідних потреб, мотивів і ціннісних орієнтацій), передбачає досягнення самоцінності, статусного положення, продуктивну діяльність, а також у протиставленні свого «Я» іншим. Другим процесом та ознакою саморозвитку є самоефективність як почуття самоповаги та власної гідності, а також реальна компетентність особистості у вирішенні життєвих проблем, інтегральна здатність бути компетентним, відповідати вимогам суспільства. Встановлено, що особистість досягає самоефективності в результаті позитивного самоствердження. Зроблено висновок, що завершальним процесом розвитку самосвідомості і становлення трансгресивного «Я» є самореалізація, під якою розуміється вища свідома і цілеспрямована форма саморуху особистості; прагнення і результат самовдосконалення; внутрішній, суб'єктивний смисл діяльності особистості; рушійна сила розвинутої особистості, яка спонукає та спрямовує її діяльність.

Ключові слова: трансгресивне «Я», трансгресія, губристична мотивація, самореалізація, самоствердження, самоефективність, саморозвиток, самосвідомість.

В статье обсуждается понятие трансгрессии как сознательных актов, обусловливающих движение вперёд, стремление расширить свой мир, создать новые материальные и символические ценности, развивать науку, технику, искусство и организационную деятельность.

Ключевые слова: трансгрессивное «Я», трансгрессия, губристи- ческая мотивация, самореализация, самоутверждение, самоэффективность, саморазвитие, самосознание.

Актуальність дослідження. Сучасний розвиток суспільства та науки висуває нові вимоги до концептуалізації та операціоналізації понять самореалізації, самоактуалізації, самоефективності особистості. Трансгресивна концепція особистості дозволяє найбільш повно розглянути ці поняття, однак у вітчизняній психологічній науці є маловживаною та маловивченою. На нашу думку, трансгресивний підхід до розвитку самосвідомості особистості дозволяє вирішити актуальне наукове завдання, що полягає у визначенні змісту процесів розвитку самосвідомості особистості.

Мета статті - теоретичне обґрунтування трансгресивного «Я» як вищої форми розвитку самосвідомості особистості, утвореної у процесі самоствердження, самореалізації та досягнення самоефективності.

Термін «трансгресія» використовувався польським ученим Ю. Козелецьким для визначення прагнення особистості до подолання встановлених меж, усталених норм і правил [8, с.7]. Під трансгресивними актами індивіда автор розуміє рух вперед, прагнення розширити свій світ, створити нові матеріальні та символічні цінності, розвивати науку, техніку, мистецтво та організаційну діяльність. Отже, за Ю. Козелецьким схильність до трансгресії проявляється переважно у творчій та управлінській діяльності особистості.

Трансгресивний розвиток особистості за Ю. Козелецьким є різностороннім та визначає трансгресивну діяльність людини, тобто, творчу й експансивну трансгресію, що переходить теперішні межі досягнень особистості [20, с. 263]. Трансгресія трактується автором як інтненціональні та свідомі діяльність та акти мислення, які переходять межі можливостей та матеріальних, символічних і соціальних досягнень людини і які стають джерелом нових важливих позитивних чи негативних цінностей [20, с. 18]. Трансгресія ламає старі структури і творить нові форми, дозволяє змінювати реальність і в цьому розумінні поєднується з творчістю, а у випадку позитивних трансгресій може розгадатися як її синонім. Особистісні трансгресії можна віднести до первинної, потенціальної чи щоденної творчості. Трансгресії розвивають пізнавальну, інструментальну, мотиваційну, емоційну й особистісну сфери особистоті.

Термін «трансгресивне -Я» був запропонований А.В. Петровським, під яким автор розуміє «Своє інше Я» і виділяє його поряд із іншими похідними «Я»: номінальним «Я» («Я-ім'я»), феноменальним «Я» («Моє»), Когітальним «Я» («Я сам»), які в сукупності утворюють ноуменальне Я (істинне, досконале) [17].

За В. В. Козловим [9], у процесі розвитку людина перебудовує карту своєї душі, розширюючи її територію, завдяки чому знаходить більш глибокі і всеосяжні рівні власного «Я». Отже, розвиток самосвідомості пов'язаний з відмовою від особистісних самовизначень і самоототожнень (ролі, субособистості та стани), тобто в поглибленні та розширенні меж самоусвідомлення. На думку автора, перехід до вищих рівнів розвитку самосвідомості характеризується зростанням сутнісної активності та відчуття внутрішньої свободи й пошуком нових можливостей самопізнання і самотворчості, що призводить до розширення меж «Я». Результатом такого саморозвитку, на нашу думку, є утворення «трансгресивного «Я».

«Трансгресивне «Я» є результатом прагнення особистості до самоствердження, саморозвитку та самоефективності.

Рис. 1. Схема розвитку Трансгресивного «Я» у структурі самосвідомості особистості

трансгресія самосвідомість особистість цінність

У нашій моделі розвитку самосвідомості, результатом якого стає утворення «Трансгресивного Я», ми визначили три основні процеси такого розвитку: самоствердження, самореалізація та самоефективність.

Першим пусковим процесом у послідовності саморозвитку та розвитку самосвідомості особистості є самоствердження. У трансгресивній концепції Ю. Козелецького [8] самоствердження є ключовим поняттям і становить підгрунтя губристичної мотивації особистості.

Поняття губристичної мотивації, під якою Ю. Козелецький розуміє стійке прагнення людини до підкріплення і підвищення самооцінки та власної важливості, є прагненням людини до ствердження та росту особистісної самозначущості. Ю. Козелецький розглядає прагнення особистості до підтвердження почуття власної цінності через прагнення до переваги над іншими та досконалості [7]. Губристична мотивація, проявляючись у провідній діяльності особистості, забезпечує її самоствердження, і таким чином, є ключовою ланкою у зв'язку між діяльністю особистості та розвитком її самосвідомості. Отже, пусковим механізмом самоствердження та саморозвитку самосвідомості особистості є губристична мотивація особистості.

За Н. Ситніковою [18], самоствердження є поєднанням ідентичності і спрямованості на її здійсненння: а) потреба у самототожності; б) потреба у визнанні, самореалізації, статусно-рольовому визначенні, в досягненні результатів діяльності; в) потреба у самовиявленні. К. Г. Юнг [19] під самоствердженням розумів реалізацію власної Самості, що здійснюється завдяки процесу індивідуації (самоздійснення) і забезпечує психічний розвиток людини.

Н. Харламенкова та Є. Нікітін ототожнюють самоствердження із досягненням особистістю смислу буття. Авторами описано феномен самоствердження через його основні ознаки: просторові (сфера та напрямок самоствердження) та енергетичні (імпульс та потенціал самоствердження) [14].

У класифікаціях самоствердження особливе місце посідає особистісне самоствердження, яке проявляється через активну діяльність із максимальним використанням і розвитком задатків та можливостей особистості, а також свідомо спрямовується на втілення ідеалів суспільства (С. Березін, І. Кон, Є. Нікітін, Н. Ситнікова, В. Сметаняк, Н. Цибра, Н. Харламенкова, І. Шевчук).

Г. Костюк пов'язував процес самоствердження особистості з розвитком потребо-мотиваційної сфери, ціннісних орієнтацій і діяльністю [10]. Він зазначав, що психічні властивості людини виробляються у діяльності, зазнають у ній різних змін і стають компонентами структури особистості, до якої відноситься самосвідомість.

І. Бех під самоствердженням розуміє престижно-статусну потребу, яка виражається в реалізації первісних потенцій конкретної особистості, утвердження власного «Я» завдяки досягненню певного статусу в соціальній сфері [3].

І. Євченко [6] визначає психологічний механізм самоствердження особистості, що полягає у мотивації. На думку автора, потреба в самоствердженні є однією із базових характеристик особистості як суб'єкта діяльності і розвивається у її процесі. Через потребу у самоствердження реалізується самовдосконалення особистості. Процес самоствердженні виступає як поєднання уявлень особистості про себе (самосвідомість) і спрямованості (сукупності провідних потреб, мотивів і ціннісних орієнтацій), яке реалізується завдяки механізму самототожності, досягненню самоцінності, статусного положення, у продуктивній діяльності, а також у протиставленні свого «Я» іншим. Отже, потреба в самоствердженні виступає узагальненим виразом інших потреб.

Другою формою розвитку самосвідомості виступає само- ефективність. Рух до самоефективності та її досягнення у теорії А. Бандури виступає як форма розвитку самосвідомості [2]. Під самоефективністю автор розуміє почуття самоповаги та власної гідності, а також реальну компетентність особистості у вирішенні життєвих проблем. Самоефективність може розглядатись як інтегральна здатність бути компетентним, відповідати вимогам суспільства. В індивідуальній психології А. Адлера [1] виділяється мотив ефективності як соціальне почуття або інтересу, що спонукає дитину переборювати почуття неповноцінності й удаватися до спроб стати компетентним. Як підкреслює С.В. Кучеренко, особистість досягає самоефективності в результаті позитивного самоствердження [13].

Процес і результат досягнення самоефективності як позитивного самоствердження та самоздійснення особистості забезпечує самореалізацію особистості.

Аналіз вітчизняної школи психології Б.Г. Ананьєва, Т.І. Ар- темьєвої, Д.О. Леонтьєва, А.В. Петровського, С.Л. Рубінштейна, Д.Н. Узнадзе дозволяє стверджувати, що самореалізація може розглядатись як процес здійснення потенційних можливостей та здатностей особистості у певному соціальному середовищі. З.Ю. Крижановська підкреслює, що самореалізація особистості можлива в ситуації, коли вона виступає суб'єктом власного розвитку, проявляючи в цьому власну індивідуальність [12]. У вітчизняній психології Г.С. Костюком наведено основні ознаки самореалізації як психічного процесу, який автор визначає як «вищу форму саморуху особистості» та «свідому цілеспрямованість» і описує через прагнення працювати над собою, виробляти в себе ті або інші якості, керуючись певним ідеалом, підкоряти своїй владі гру сил своєї власної природи [11]. П.П. Горностай са- мореалізацію розуміє як найвищий рівень розвитку особистості. На думку автора, самореалізацію детермінують суб'єктні чинники, а її результатом є розвинена індивідуальність. Л.Н. Коган [7] джерелом самореалізації визначає не зовнішні мотиви (гроші, кар'єра, престиж, чужа воля та ін.), а внутрішнє прагнення, потреба у самореалізації. І.О. Мартинюк [15] стверджує, що са- мореалізація водночас є і метою, і засобом, і процесом здійснення, і його результатом; самореалізація виступає як внутрішній, суб'єктивний смисл діяльності особистості.

Д.О. Леонтьєв [14] визначає самореалізацію як рушійну силу розвинутої особистості, яка спонукає та спрямовує її діяльність. В основі прагнення до самореалізації лежить, на думку автора, не завжди усвідомлене прагнення людини до безсмертя, а критерієм досягнення самореалізації є значимий для культури результат діяльності.

Е.В. Галажинський підкреслює провідне значення самореа- лізації в інтеграції засобів вирішення проблеми життєвого самовизначення, виборі життєвого середовища, найбільш адекватного для самоздійснення [4].

Л.О. Коростильова вважає самореалізацію необхідним атрибутом розвитку дорослої людини. Самореалізація визначається автором як результат здійснення можливостей розвитку «Я» за допомогою власних зусиль, співпраці, співдіяльності з іншими людьми, соціумом та світом в цілому. На думку Л.О. Коростильової, самореалізація передбачає збалансований і гармонійний розвиток різних аспектів особистості шляхом використання адекватних зусиль, спрямованих на розкриття генетичних, ін- дивідних і особистісних потенціалів [10].

А.А. Деркач та Е.В. Сайко наводять наступний перелік ознак самореалізації особистості: 1) самореалізація є процесом, що триває постійно; 2) самореалізація виступає обов'язковим моментом цілеспрямованого розвитку особистості в онтогенезі; 3) самореалізація взаємообумовлена із саморозвитком особистості; 4) самореалізація є результатом кумуляції та інтеграції феноменів саморозвитку (самовизначення та самоактуалізації) [5].

Висновки

Трансгресія виступає сукупністю свідомих актів, що обумовлюють рух вперед, прагнення розширити свій світ, створити нові матеріальні та символічні цінності, розвивати науку, техніку, мистецтво та організаційну діяльність. Трансгресивний розвиток особистості є різностороннім та визначає трансгресивну творчу та експансивну діяльність людини.

Трансгресивне «Я» у вітчизняній психології розуміється «Своє інше Я», що утворює істинне, досконале «Я». Трансгресивне «Я» є вищою формою розвитку самосвідомості особистості, яка формується у процесі самоствердження, самореалізації та досягнення самоефективності.

Першим пусковим процесом у послідовності саморозвитку та розвитку самосвідомості особистості є самоствердження. Відповідно до трансгресивної концепції самоствердження становить підгрунтя губристичної мотивації особистості, яка розуміється як стійке прагнення людини до підкріплення і підвищення самооцінки та власної важливості, є прагненням людини до ствердження та росту особистісної самозначущості. У статті підкреслюється, що процес самоствердження має мотиваційну природу, реалізується через систему уявлень особистості про себе (самосвідомість) і спрямованість (сукупності провідних потреб, мотивів та ціннісних орієнтацій), передбачає досягнення самоцінності, статусного положення, продуктивну діяльність, а також у протиставленні свого «Я» іншим.

Другим процесом та ознакою саморозвитку є самоефективність як почуття самоповаги та власної гідності, а також реальна компетентність особистості у вирішенні життєвих проблем, інтегральна здатність бути компетентним, відповідати вимогам суспільства. Особистість досягає самоефективності в результаті позитивного самоствердження.

Завершальним процесом розвитку самосвідомості та становлення трансгресивного «Я» є самореалізація, під якою розуміється вища свідома та цілеспрямована форма саморуху особистості; прагнення та результат самовдосконалення; внутрішній, суб'єктивний смисл діяльності особистості; рушійна сила розвинутої особистості, яка спонукає та спрямовує її діяльність.

Список використаних джерел

1. Бандура А. Теория социального научения / А. Бандура. - СПб.: Евразия, 2000. - 320 с.

2. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: наук.-метод. посіб. / І. Д. Бех; Ін-т змісту і методів навчання. - К., 1998. - 204 с.

3. Деркач А.А. Самореализация - основание акмеологическо- го развития : монография / А.А. Деркач, Є.В. Сайко. - М. : МПСИ, 2010. - 224 с.

4. Євченко І. Теоретичний аналіз проблеми самоствердження особистості / І. Євченко. - Вісник КНТЕУ. - № 4. -2012. - С.112 - 120.

5. Коган Л.Н. Человек и его судьба: [Текст] / Л.Н. Коган. - М.: изд-во «Мысль», 1988. - 283 с.

6. Козелецкий Ю. Человек многомерный (психологические эссе) / Юзеф Козелецкий. - К.: Лыбидь, 1991. - 288 с.

A. Козлов В.В. Духовная психология: в поисках изначального/ В. Козлов. - М., 2000 - 95 с.

7. Коростылева Л. А. Уровни самореализации личности / Л. А. Коростылева// Психологические проблемы самореализации личности / Под ред. Е. Ф. Рыбалко, Л. А. Коростылевой. Вып. 4. - СПб., 2000. - С. 232-239.

8. Костюк Г. С. Избранные психологические труды / Григорий Силович Костюк. - М. : Педагогика, 1988. - 304 с.

9. Крижановська З. Самореалізація людини як запорука її саморозвитку / З. Крижановська // Соціальна психологія : Український науковий журнал. - 05/2009. - N3. - С. 95-100.

10. Кучеренко С. В. Розвиток самосвідомості осіб юнацького віку засобами колірного тренінгу [Текст] : автореферат... канд. психол. наук, спец.: 19.00.07 педагогічна та вікова психологія / С. В. Кучеренко. - К. : Держ. вищий навч. заклад «Ун-т менеджменту освіти», 2011. - 20 с.

11. Леонтьев Д.А. Самореализация и сущностные силы человека // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии / Под ред. Д. А. Леонтьева, В. Г. Щур. - М. : Смысл, 1997. - С. 156-176.

12. Мартынюк И.О. Диалектика целеполагания и самореализации в процессе формирования культуры жизни личности / И.О. Мартынюк // Культура жизни личности : (Пробл.тео- рии и методологии социал.- психол. исслед.) / Л.В. Сохань, В.А. Тихонович, Е.А. Донченко и др. - Киев: Наук. думка, 1988. С. 59-74.

13. Никитин Е.П. Феномен человеческого самоутверждения / Е.П. Никитин, Н.Е. Харламенкова. - СПб., 2000. - 224 с.

14. Петровский А. В. Я: конфигурации артефакта / А.В. Петровский // Культурно-историческая психология. - 2014. - Том 10, №1. - С. 63-78.

15. Ситнікова Н. Є. Соціальне самоствердження особистості старшокласників за умов системної диференціації навчання: монографія / Н. Є. Ситнікова. - Тернопіль: Економічна думка, 2004. - 138 с.

16. Юнг К.Г. Бог и бессознательное / К.Г. Юнг. - М. : Олимп, 1998. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru