Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378

Психологічні аспекти управління процесом творчої діяльності студентів в процесі навчання

Дейнеко А.І.

Анотація

творчий психологічний навчання студент

У статті розглядаються проблема управління творчою діяльністю студентів, психологічні аспекти управління процесом творчої діяльності при навчанні студентів технічній творчості, розвитку у студентів здатності до творчої діяльності.

Аннотация

В статье рассматриваются проблема управления творческой деятельностью студентов, психологические аспекты управления процессом творческой деятельности при обучении студентов техническому творчеству, развития у студентов способности к творческой деятельности.

Annotation

In the article is examined problem of management by creative activity of students, psychological aspects of process control of creative activity at teaching of students to technical creation, development at the students of capacity for creative activity.

Постановка проблеми. Пошук нових знань і їх матеріалізація, тобто створення нових об'єктів техніки, значно ускладнилися в умовах збільшення темпів оновлення технічних засобів і швидкого зростання кількості науково-технічної інформації.

Жорстка залежність від одного виду діяльності, нахил до неї робить людину уразливою в сучасному швидко змінному світі. І навпаки здатність до різних видів діяльності може розглядатися як запорука успішної життєдіяльності людини.

Тому однією з вимог у підготовці сучасного інженера взагалі і інженера-педагога зокрема є вимога розвитку його творчих здібностей і здатності до різних видів діяльності (технічної, педагогічної, управлінської, соціальної).

Від природи такі здібності даються одиницям: за даними світової статистики в зрілому віці спонтанна здатність до творчості і потреба в ній спостерігається тільки у 5 % людей в будь-якій популяції [1].

Здатність до діяльності розвивається як в процесі самої діяльності, так і в процесі навчання студентів. Тому необхідно використовувати всі можливості для формування різноманітних здібностей, потрібних для різного виду творчості.

Поєднання інженерно-конструкторської, дослідницької і педагогічної діяльності в процесі підготовки студентів інженерно-педагогічного профілю дає всі можливості для цього. Адже при оволодінні інженерними, педагогічними і дослідницькими навичками в процесі навчання, можливий розвиток і корекція відсутніх в структурі творчих здібностей людини компонентів. Та і сама дослідницька і педагогічна діяльність вимагає від студента розвитку як оперативних, творчих навичок (організатора, лідера), так і здібностей до наукової творчості, пізнання різного роду закономірностей, що лежать в основі процесів, які відбуваються у світі.

Для успішного виконання цього завдання людина повинна володіти розвиненою здатністю до творчості, особливою якістю, що базується на розвитку вищих психічних функцій, коли творчість як автоматизований навик включається у всі види діяльності, поведінки, спілкування з середовищем - креативністю.

При цьому існує актуальна проблема - управління процесом творчості, розвитком творчих здібностей, адже саме правильно організований процес творчої діяльності дозволяє спираючись на знання її психологічних механізмів, перевести його з ряду слабко структурованих і керованих в ряд таких що піддаються керуванню.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченням психологічних і педагогічних принципів творчості займалися дослідники: Л.С. Виготський, О.М. Дьяченко, Л.Б Ермолаева-Томіна, А.В. Запорожець, В.В.Клименко, Н.Н Поддьяков, Я.А Пономарев, С.Л. Рубінштейн, Д.Н. Узнадзе, А. Матюшкін, В.А. Моляко, Б.М. Теплов, Д.Б. Эльконін та ін.

Психологічні моделі творчості були розроблені і рядом західних психологів: Дж. Гілфордом, Е.Де Боно, Дж. Галлаіром, Дж. Рензуллі, П. Торренсом та ін.

На жаль, на сьогоднішній день не існує методик, що діагностують функціональні механізми творчості, і дозволяють спираючись на знання цих механізмів здійснювати процес керування їх розвитком. Це викликає об'єктивну складність, як при вивченні творчого процесу, так і при використанні отриманих результатів в процесі організації навчальної діяльності студентів.

Постановка завдання. Метою роботи є визначення механізмів (процесів) в структурі творчої діяльності людини, спираючись на які можливо здійснювати управління творчим процесом в структурі навчальної діяльності студентів.

Особливе місце в творчому процесі більшість авторів відводить уяві, оскільки вона інтегрує в собі емоційні і раціональні начала, всі пізнавальні процеси, поєднує зорово-образне сприйняття реальності з відтворенням і трансформацією його в пам'яті, побудовою моделі потрібного майбутнього.

Проведений аналіз літератури по темі дозволяє зробити припущення, що найперспективнішим є використання механізмів уяви, оскільки саме за рівнем розвитку уяви можна передбачити рівень розвитку творчих здібностей в навчальній діяльності, і саме спираючись на знання психологічних механізмів уяви, можна відповідним чином будувати розвиваючу і коригуючу роботу із студентом, здійснювати управління творчим процесом.

Творчість доцільно характеризувати і вивчати з точки зору діяльності людини і продукту, одержуваного в ході такої діяльності.

Всю людську діяльність можна розділити на два основні види.

Перший вид діяльності можна назвати відтворюючим; або репродуктивним, він пов'язаний в першу чергу з пам'яттю, його суть полягає у тому, що людина відтворює або повторює прийоми поведінки, що були вже раніше створені і вироблені, або згадує інформацію, одержану раніше.

Крім відтворюючої діяльності, у поведінці людини можна відмітити і інший рід діяльності, а саме діяльність комбінуючу, продуктивну або творчу. Будь-яка діяльність людини, результатом якої є не відтворення вражень або дій, що були в її досвіді, а створення нових образів або дій, належатиме до цього другого роду діяльності.

Можна виділити наступні основні типи творчої діяльності:

· науково-логічний;

· техніко-конструктивний;

· образно-художній;

· вербально-поетичний;

· музично-руховий;

· практико-технологічний;

· ситуативний (спонтанний, розсудливий) [2].

З перерахованих типів творчої діяльності для майбутнього інженера-педагога особливо актуальною є науково-логічна, техніко-конструктивна і практико-технологічна.

Кожен вид творчості має свій конкретний продукт. Умовно всі види продуктів можна розподілити відповідно до основної спрямованості творчого розумового пошуку на: пізнання прихованих закономірностей, знаходження способів кращої адаптації до середовища, створення нових матеріальних об'єктів.

Звідси основними продуктами технічної творчості є:

· відкриття на всіх рівнях, від загальних закономірностей існування матерії до відкриття прояву загального в конкретному;

· винаходи, направлені на вдосконалення способів адаптації до середовища, як через знаряддя праці, так і за допомогою знаходження оптимальних способів організації діяльності, взаємодії між людьми, дії на них;

· створення нової форми матерії, починаючи з матеріалів і кінчаючи творами мистецтва.

Якщо проаналізувати значення відкриттів, зроблених людством, можна помітити, що майже всі вони пов'язані зі встановленням зв'язку, взаємодії, взаємозалежності явищ, що відображають їх суть. Відкриття як продукт творчості торкається пізнання деяких прихованих від безпосереднього спостереження і раніше невідомих закономірностей. Тобто продуктом творчого відкриття є встановлення зв'язку конкретного із загальним.

Винахід завжди пов'язаний із знаходженням засобів, що допомагають вдосконаленню способів адаптації до середовища. До числа винаходів належать всі предмети, які тиражуються для масового використовування. Такими винаходами є знаряддя праці, що полегшують фізичну і розумову роботу, засоби пересування і комунікації, засоби, необхідні для самозбереження (споруди житла, одяг і ін.). Іншим продуктом винаходів є самі способи дій.

Створення нової форми матерії у вигляді продукту (пристрою, способу, речовини і т.п.) - завжди є результат матеріалізації, втілення якоїсь ідеї, задуму в конкретному об'єкті. Тобто технічний пристрій, наприклад літак, є, по суті, «матеріалізованою ідеєю» польоту.

При цьому новий продукт, одержаний в результаті творчості, може бути об'єктивно новим (тобто соціально значущим відкриттям) і суб'єктивно новим (тобто відкриттям для себе).

У творчій діяльності, вирішуючи складне творче завдання, людина закономірно проходить декілька стадій. Спочатку вона намагається застосувати свої готові знання до умов нового завдання. Якщо завдання нетворче - це їй вдається. Творчим же є та завдання, готових рішень якого людина не має в своєму розпорядженні. В результаті після настійливих і безуспішних спроб рішення творчого завдання суб'єкт переходить на стадію «інкубації ідеї», коли рішення немовби поступово визріває в голові. Потім в деяких випадках наступає раптове осяяння, коли людина несподівано знаходить принцип рішення. У результаті визрівання відбувається перетворення знань, що знаменує собою появу творчого рішення. Ця послідовність стадій творчого пошуку багато разів підтверджена при описі наукових відкриттів.

На думку Л.Б. Ермолаєвої-Томіної, творчий процес має три найзагальніші фази: пускову (спонукальну і підготовчу), пошукову і виконавчу. Кожна з них має свою специфіку і за виникнення, і за процесом, і за кінцевим продуктом. Кожна фаза має свої показники творчості.

Перша фаза - пускова,- характеризується інтелектуальною ініціативою або умінням самостійно бачити і ставити проблеми. У цій фазі, яка називається ще і підготовчою, виявляється індивідуальна готовність до творчості, розвиненість пізнавальних процесів, емоційна і раціональна здібність до контакту з світом, потреба в напруженій діяльності. Всі вимоги даної фази є програмою розвитку творчих здібностей, цільовою матрицею цього процесу. Початковим стимулом до побудови програми є внутрішні і зовнішні фактори, залежно від яких протікає підготовчий процес, продуктом якого є народження ідеї, задуму.

Перша фаза є найскладнішою, оскільки пусковим механізмом для неї завжди є або бачення нового або уявне відкриття нового, необхідного, такого що вимагає перетворення, творчого пошуку. Для цього потрібен розвиток пізнавальних і інтелектуальних процесів, особливого контакту з середовищем, включення свідомості в загальний інноваційний процес, що відбувається в природі і суспільстві.

У так званій «буденній свідомості», в колі звичної і мало варійованої обстановки головна його функція зводиться до пізнання об'єктів і явищ реальності. Таке пізнання відбувається миттєво, оскільки воно базується на репродукції, добре засвоєних знаннях. Домінуючою є репродукція минулого досвіду.

У тому випадку, коли людина зустрічається з новим об'єктом або явищем, свідомість включає всі пізнавальні процеси і всі системи аналізаторів. Всяка, особливо несподівана новизна, автоматично включає орієнтовну реакцію, при якій активізуються всі ділянки мозку, направлені на всебічне дослідження невідомого. «Центром» свідомості стає аналіз існуючого стану речей (конкретного предмету або явища), метою якого є оцінка ступеню корисності або шкідливості об'єкту аналізу.

Таким чином, першим природним поштовхом для включення в творчий процес через свідомість є поява нового в навколишньому середовищі, яке викликає емоційну реакцію здивування, цікавості, нерозуміння.

Іншим зовнішнім стимулом до творчості є поставлена перед людиною конкретне пошукове завдання. Наприклад - знайти спосіб вирішення якої-небудь технічної суперечності, рішення конкретної технічної задачі.

Третім стимулом є внутрішньо детермінована потреба людини в творчій діяльності, яка визначається спеціальними здібностями до творчого виду діяльності, а також потребою в напруженій розумовій роботі і творчою свідомістю [1].

Друга фаза - пошукова, починається з гострого бажання втілити задумане, протікає в пошуку засобів для його здійснення, і закінчується їх знаходженням, ухваленням рішення щодо конкретних способів втілення.

Ця фаза включає роботу, як свідомості, так і підсвідомості.

Функція свідомості - чітка постановка питання, ясна мета, ідея, концепція, які включають підсвідомість. Свідомість бачить необхідність, потрібне майбутнє, головну мету задуманого, але сам пошуковий процес, направлений на те, щоб відшукати кращий варіант, спосіб для втілення ідеї, повинен проходити за законами діяльності підсвідомості.

Для цього необхідно вивести в свідомість ті творчі операції, якими оперує підсвідомість, і спробувати тренувати їх на конкретному матеріалі.

Продуктом пошукової фази є конкретний вираз, втілення задуму, ідеї.

Третя фаза - виконавча, полягає в реалізації задуманого в діях, контролі за проміжними результатами і корекції способів виконання, критичній оцінці продукту.

Виконавча фаза інакше називається «автокорегувальною» Саме на виконавській фазі відбувається формування основних компонентів творчості на рівні не тільки підсвідомості, але і свідомості [1].

Суть цієї фази - втілення знайденого рішення в конкретний продукт творчості. Фази творчого процесу відображають структурно-рівневу природу механізму творчості.

За ступенем суперечностей між творцем і проблемною ситуацією творчі завдання можна поділити на два класи.

Перший - завдання, які можуть бути вирішені за допомогою планомірного використання усвідомлюваних способів, прийомів (стандартні).

Другий - «проблемні» завдання, які пов'язані з "розв'язуванням" суперечностей неусвідомлюваних на початку рішення. Обов'язковою ознакою таких завдань є наявність в їх структурі компонентів, що знаходяться у сфері підсвідомості (неусвідомлюваного).

Сукупність всіх фаз, етапів, в результаті реалізації яких створюється творчий продукт, визначається як цикл творчого процесу і може розглядатися як технологія творчості. Повна циклічність всіх фаз творчого циклу, властива науковій творчості, винахідництву.

На пусковій стадії (стадії постановки завдання і спроб застосувати готові знання) свідомість виконує вирішальну роль, на пошуковій стадії (інкубації ідей і породження гіпотез) вирішальну роль виконує активність підсвідомості. У момент «інсайта» (несподіваного відкриття, осяяння) ідея проривається в свідомість. На виконавчій стадії (стадії відбору і перевірки гіпотез, їх оцінки, а також втілення рішення) знов домінує свідомість.

Креативність виявляється в успішному здійсненні всіх трьох фаз - умінні самостійно бачити і ставити проблеми, знаходити їх рішення і творчо втілювати в конкретний продукт.

Таким чином, процес творчості відбувається на різних рівнях по відношенню до свідомості. Вищим рівнем розвитку є процес взаємодії між різними рівнями (свідомістю і підсвідомістю), коли «креативне поле» захоплює всі ділянки мозку.

Виходячи з цього можна зробити висновок, що при інтелектуальному акті домінують, регулюють його свідомі процеси, а підсвідомі виступають як об'єкт регуляції, тобто знаходяться в субдомінантному положенні.

Інтелектуальна поведінка зводиться до ухвалення правил гри, які системі, що має психіку (чи то людина чи тварина), нав'язує середовище. Критерієм інтелектуальної поведінки є не перетворення середовища, а відкриття можливостей середовища для адаптивних дій індивіда в ній. Перетворення середовища (творчий акт) лише супроводить доцільну діяльність людини, а його результат (творчий продукт) є «побічний продукт діяльності», який може бути усвідомлений або, як правило, неусвідомлений суб'єктом.

Прояв інтелекту можливо фіксувати за:

· розумінням і структуризацією початкової інформації;

· постановкою задачі;

· пошуком і конструюванням рішень;

· прогнозуванням рішень (розробкою задумів рішення), гіпотез [2].

Творчий процес від інтелектуального відрізняється тим, що свідомість пасивна і лише сприймає творчий продукт. Несвідоме активно породжує творчий продукт і представляє його свідомості.

Очевидно, при здійсненні раціонально і свідомо керованій діяльності, яка завжди доцільна, є інше відношення: свідомість активна, а несвідоме, рецептивне, і «обслуговує» свідомість, надаючи їй інформацію.

Саме при сумісному розвитку свідомості і підсвідомості, в результаті їх взаємодії відбувається синтез, інтеграція в нову цілісну картину, що виявляється в періоди «осяяння, інсайта».

Оскільки свідомість є головним регулятором психічних процесів, для управління процесом творчості дуже важливо «підключити свідомість», тобто знати специфіку і механізми її діяльності на кожній з фаз творчості.

Які ж особливості роботи підсвідомості?

Перша особливість роботи підсвідомості - активний пошук нових форм виразу, подачі матеріалу, за допомогою яких можна передати ідею.

Друга особливість роботи підсвідомості - це абсолютна сміливість в з'єднанні не поєднуваних елементів, і всіх інших творчих операцій з матеріалом, на які не властиві свідомості, що оперує правило, стереотипами.

Третя особливість роботи підсвідомості - зрівняння по силі і значущості всіх відображених об'єктів. Таке зрівнювання допомагає зруйнувати стереотипи свідомості [1].

Одним з центральних механізмів творчості є уява. Суть уяви, якщо говорити про її механізми, - перетворення уявлень, створення нових образів на основі тих, що вже є. Уява - це віддзеркалення реальної дійсності в нових, несподіваних, незвичних поєднаннях і зв'язках [4 ].

Перераховані якості ріднять роботу уяви як пізнавального процесу з роботою підсвідомості в процесі створення творчого продукту, його принципами і механізмами.

Критерій творчості, як такої, є процесуальним, тобто пов'язаний з особливостями протікання процесів застосування і перетворення знань в психіці індивіда.

Розглядаючи роботу цілісної психіки як операцію знаннями, в ній можна виділити процеси:

· придбання знань;

· застосування знань;

· перетворення знань;

· збереження знань [3].

Процесс оперування знаннями представлено на схемі №1.

Схема 1

Системи придбання, застосування, перетворення знань беруть участь в єдиному процесі. У цьому процесі всі три системи взаємодіють. Застосування знань при рішенні завдань призводить до того, що ми навчаємося і набуваємо нові знання. Придбані знання зберігаються і перетворюються, що в свою чергу дозволяє їх використовувати при рішенні нових завдань.

Здібність до застосування знань можна ототожнювати з інтелектом як здатністю вирішувати задачі на основі наявних даних.

Навчання характеризує систему придбання знань, а креативність (загальна творча здатність) - процес перетворення знань (з ним пов'язана уява, фантазії, виникнення гіпотез і ін.) [3].

Основні фази творчого процесу і етапи роботи цілісної психіки по оперуванню знаннями, їх суть і характеристики з погляду творчої діяльності представлені в таблиці.

Таблиця. Фази творчого процесу та етапи роботи цілісної психіки

Висновки та перспективи подальших досліджень

Таким чином, проведений аналіз дозволяє припустити, що в структурі творчої діяльності людини на кожному з етапів є об'єкти, якими в процесі творчої діяльності людини, придбання і застосування знань можна керувати. Правильна психологічно обґрунтована постановка пошукової творчої задачі, розвиток у студентів здатності до зміни, перетворення, створення нових об'єктів на основі використання механізмів уяви, знання необхідних кінцевих результатів і способів знаходження нових нестандартних рішень, організація навчальної діяльності відповідно до законів і принципів творчості дозволить добитися якісного поліпшення навчального процесу за рахунок розвитку у студентів здібності до творчості. Визначено, що керування творчою діяльністю студентів найбільш доцільно здійснювати застосовуючи механізми уяви, тобто через керування їх творчою уявою.

Перспективою подальших досліджень є визначення засобів впливу на механізми уяви і розробки таких дидактичних засобів на які можливо здійснювати вплив на творчу діяльність студентів.

Література

1. Ермолаева-Томина Л.Б. Психология художественного творчества: Учебное пособие для вузов. - Г.: Академический Проэкт, 2003.

2. Проблемы психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности. Моляко В. А. Вопросы психологии № 5, 1994г., стр. 86-95.

3. Психология одаренности: от теории к практике/ Под ред. Ушакова. - М.: ПЕР СЭ, 2000.

4. Психология. Словарь. М.: Политиздат, 1990.

Стаття надійшла до редакції 03.06.2005р.

Размещено на Allbest.ru