Прояв тендерних стереотипів в уявленнях молоді про соціальні ролі прабатьків

Анотація

прабатьківство міжпоколінний взаємодія родина

У статті представлений аналіз проблеми відображення у свідомості молоді уявлень про старше покоління в родині, про ті соціальні ролі та функції, які молодь пов'язує з бабусями та дідусями. Обґрунтовано необхідність більш глибокого наукового вивчення проблеми міжпоколінноїродинної взаємодії, проблеми прабатьківства як соціально-психологічного феномену. Подано результати емпіричного вивчення гендерного аспекту соціальних уявлень молоді щодо соціальних ролей бабусі та дідуся.

Ключові слова: прабатьківство, соціальні уявлення, міжпоколінна взаємодія, гендерні стереотипи, асоціації, покоління.

Annotation

Analysis of the problem of reflection in the minds of young people representations about elder generation in the family, those social roles and functions which young people connect with grandparent is shown in the article. The need for more scientific study of the problem of intergenerational family interaction, the problem of grandparenthood as a socio-psychological phenomenon is substantiated. Results of an empirical study of the gender dimension of social representations of youth about the social roles of grandparents in the family are shown.

Keywords: grandparenthood, social perceptions, intergenerational interaction, gender stereotypes, associations, generation.

Виклад основного матеріалу

Коли молодь стурбована проблемами працевлаштування, знаходженням матеріальних благ для виживання в умовах тривалої соціально-економічної, а тепер уже й політичної кризи, ставлення до старшого покоління іноді зводиться до тяжкого усвідомлення деякого тягаря. Розрив між поколіннями являє собою значущу проблему для нинішнього суспільства: він ізолює людей похилого віку та збіднює людський досвід. Міжпоколінні відносини в сучасному суспільстві відзначаються конфліктністю з елементами ейджизму, тобто дискримінацією за віком, аж до розриву міжпоколінних зв'язків. Французький соціолог КюблерРосс наголошує на тому, що парадокс сьогоднішньої цивілізації в тому, що вона примножує кількість людей старшого покоління, які відтворюють культуру минулого, у той час як знання та культурні цінності еволюціонують з небаченою швидкістю [2].

Сучасні дослідження показують, що одними з головних факторів у конфлікті поколінь є: зниження соціального статусу людей похилого віку; зміна характеру праці в індустріальному суспільстві в результаті прискорення темпів науково-технічного прогресу; знецінення молоддю накопиченого досвіду старших поколінь; розповсюдження негласної політики відсторонення від роботи людей похилого віку, які досягли пенсійного віку. Ці тенденції сприяють знеціненню старості у свідомості молоді та посиленню геронтофобної (страх перед віком) установки в масовій свідомості.

Ще на ранніх етапах розвитку цивілізації люди похилого віку користувалися повагою як найбільш багаті особистим досвідом люди, історики роду, хранителі давніх традицій, вихователі людей, посередники між живими та померлими, майстри церемоній. Давні греки асоціювали старість з мудрістю, що робило старих значущою фігурою суспільства, старійшиною. У його функції входило управління державою та керівництво вихованням дітей і молоді. Сократ цінував бесіди зі старими людьми - із цих бесід можна було дізнатися про життєвий шлях людини, який молоді ще належало пройти.

Формування майбутнього ставлення до людей похилого віку починається в родині. Саме в ній через систему міфів, образів, цінностей, культуру стосунків закладається базисна структура особистості, відбувається становлення її смислів, мотивів, прагнень, формуються суб'єктні позиції взаємодії з іншими [7]. Від ставлення до своїх прабатьків у молодих людей формуються установки на повагу до старшого покоління в цілому, на позитивну чи негативну оцінку їхніх висловлювань, умінь, на бажання проявляти турботу та допомогу, толерантно ставитися до особливостей віку. Знання історії своєї родини є духовною основою спадкоємності поколінь і дбайливого ставлення до культурної спадщини. Забуття предків неминуче призводить до аморальності, приниження достоїнства, варварського ставлення до історичних і культурних цінностей.

Проблема відносин між поколіннями в родині недостатньо розкрита в сучасній науці, деякі її аспекти досліджувалися у філософії, соціології, психології, лінгвістиці (А.Я.Варга, Є.В.Добровольська, І.С.Кон, О.В.Краснова, К.Маннгейм, М.Мід, А.С.Співаковська та ін.).

Проблема, яка заявлена в темі статті, зачіпає такі феномени, як «прабатьківство», «тендерні стереотипи», «соціальні уявлення» і «родинну взаємодію». Що стосується феномену «прабатьківство», то його вивчення знаходиться ще в процесі й торкається таких галузей знань, як психологія старіння, соціальна психологія та психологія сім'ї. Хоча, що стосується психології старіння, то тут виникає проблема, пов'язана з тим, що сьогодні велика кількість людей 45-50 років стають бабусями й дідусями, а цей вік ніяк не підпадає під категорію «старість». Такі люди поєднують велику кількість соціальних ролей: вони ще на піку своєї кар'єри, професійного, особистісного зростання, а разом з тим вони отримують і таку фундаментальну життєву роль, як «прабатьки», яка накладає на них нові вимоги, нове усвідомлення себе, своїх стосунків з дітьми, онуками тощо. Як відбувається цей процес, з якими труднощами він пов'язаний, чи відрізняються прабатьки зрілого віку від прабатьків, які входять у вікову категорію «старість»? Дуже велику кількість завдань необхідно ще розв'язати науковцям, які вивчають цю проблему. Дійсно, проблема прабатьківства не нова й знайшла своє відображення в роботах А.Галичанської, А.Варги, О.Васильченко, С.Дудіної, О.Краснової, Л.Лідерса, М.Сапоровської, Л.Шнейдер, Е.Ейдеміллера та ін. Зарубіжні дослідники значну увагу приділяють вивченню типології взаємодії прабатьків та онуків, що розкрито в роботах Б.Білл, Р.Барнел.

Що стосується поняття «родинної взаємодії», то ця проблема також вивчена парциально й представлена в основному дослідженнями дитячо-батьківських стосунків, проблеми «батьків та дітей», сімейних стосунків і психотерапії сім'ї (В.Агєєв, Ю.Альошина, В.Дружинін, С.Ковальов, А.Співаковська, В.Столін, Е.Ейдеміллер та ін.), тоді як проблема взаємодії між поколіннями «прабатьків», «батьків» та «онуків» залишається частково вивченою. Відмінною рисою міжпоколінної родинної взаємодії є особливе значення когнітивного компонента в їхній структурі, що включає сукупність уявлень, об'єднаних в єдине ціле, якісно відмінне від елементів, які її складають. Ця система уявлень формується на основі когнітивного процесу соціальної категоризації, яка передбачає виокремлення найбільш істотних ознак (категорій), що вказують на належність суб'єкта до того чи іншого покоління (покоління «старших» і «молоді», покоління «прабатьків» та «онуків», покоління «батьків» та «дітей»).

Базою для вивчення уявлень молоді про соціальні ролі прабатьків можуть виступати: 1) теорія соціальних уявлень С.Московічі, відповідно до якої уявлення містять когнітивний, емоційно-оцінний та організаційний рівні; 2) дослідження Д.Жоделе, згідно з яким соціальні уявлення виступають якістю повсякденного практичного мислення, що спрямоване на засвоєння й усвідомлення соціального, матеріального й ідеального оточення; 3) структура соціальних уявлень, що складається з трьох елементів: інформації, поля уявлення й установки (Г.М.Андреева, П.Н.Шихирев, Є.В.Шморіна) [3].

Сімейні ролі відображають певною мірою тендерні ролі особистості. Від тендерних відмінностей не втекти, вони закладені в природі людини та підтримуються існуючими соціальними нормами, стереотипами, установками. Гендерні ознаки - це сутнісні прояви пізнання світу крізь призму чоловічої та жіночої свідомості, що виявляють особливості номінативної та комунікативної діяльності чоловіків і жінок, особливості мовної діяльності, яка визначається статтю [4].

Гендерні стереотипи є одним з різновидів соціальних стереотипів. У них, як і в інших видах соціальних стереотипів, відбиваються особливості сприйняття людьми представників власної й іншої тендерної групи. Уперше термін «соціальний стереотип» вжив УЛіппман, який визначив стереотипи як образи світу, які заощаджують зусилля людини під час сприйняття складних соціальних об'єктів і захищають його цінності, права й позиції. У своїй концепції він виділяє два види знань, на які людина опирається у своєму пізнанні явищ соціального життя [11]:

1. знання й інформація, що здобуваються в ході власного життя;

2. знання й інформація, що черпаються з різних джерел людської культури.

У.Ліппман зазначає, що стереотипи недостатньо повно відображають дійсність, оскільки містять у собі уявлення лише про деякі сторони явищ суспільного життя й часто некритично запозичуються від авторитетних людей.

Уперше запроваджене УЛіппманом поняття «соціальний стереотип» для позначення образного емоційного уявлення про соціальний об'єкт («картинка в голові») в американській соціальній психології стало використовуватися в більш вузькому значенні - як образ, «картинка» члена тієї чи іншої соціальної групи. При цьому мова йшла про негативний образ представника тих, хто інакше думає, виглядає, діє та інших подібних груп.

Як зазначає П.М.Шихирев, у механізм формування стереотипу включені не тільки схематизація, категоризація, а й інші когнітивні процеси, насамперед, каузальна атрибуція чи пояснення людиною своєї й чужої поведінки [10].

Тендерні стереотипи, як продукт культури, являють собою існуючі у свідомості людей нормативні моделі щодо поведінки й психологічних характеристик чоловіків і жінок. Ці моделі спрощені й схематичні, вони допомагають людині систематизувати інформацію про чоловіків і жінок не як про індивідуальності, а як про представників великих соціальних груп.

Другий ракурс аналізу пов'язаний з акцентом на тендерних стереотипах як індивідуальному когнітивному конструкті особистості, що є наслідком сприйняття чоловіків і жінок як представників тендерних груп. Гендерні стереотипи - інструмент класифікації оточення на підставі статевої належності; крім того, вони виступають як орієнтири очікувань відносно поведінки чоловіків або жінок, з якими людина взаємодіє.

Гендерні уявлення мають особливості, які властиві будь-яким іншим соціальним уявленням. По-перше, кожне соціальне уявлення - це образ, у якому почуттєвий і раціональний компоненти взаємозалежні. По-друге, у кожному соціальному уявленні присутній елемент символізму. По-третє, соціальні уявлення здатні конструювати реальність. По-четверте, соціальні уявлення нерозривно пов'язані з мовою й культурою.

На думку Г.М.Андреєвої, соціальні уявлення виконують три основні функції. Вони є [1]:

1. інструментом пізнання соціального світу - їхня роль у цьому разі аналогічна до ролі тих категорій, завдяки яким індивід описує, класифікує, пояснює події;

2. засобом опосередкування поведінки - сприяють спрямованості комунікації в групі, позначенню цінностей, які регулюють поведінку;

3. засобом адаптації тих подій, які відбуваються, до тих, які вже були здійснені, тобто сприяють збереженню тієї картини світу, яка вже склалася протягом певного часу.

Усі ці функції притаманні й тендерним уявленням: вони, виступаючи як засіб осмислення соціального світу людиною як представником певної тендерної групи, орієнтують її поведінку в соціальних ситуаціях, які постійно змінюються. Гендерні уявлення допомагають індивіду усвідомити зміст тендерних ролей, визначити свою позицію щодо системи існуючих нормативних приписів про стиль поведінки чоловіків і жінок у соціумі, створити свій стиль поведінки в міжстатевій взаємодії, конкретизувати орієнтири життєвого шляху на основі прийнятого засобу виконання тендерної ролі.

Мета статті - представити теоретичне й емпіричне вивчення уявлень молоді про соціальні ролі прабатьків і знайти прояв тендерних стереотипів у цих уявленнях.

Для вивчення уявлень молоді про старше покоління в родині ми провели асоціативний експеримент, у ході якого молодим людям потрібно було надати асоціації на слова «бабуся» і «дідусь». Асоціативний тест використовується в психології для вивчення організації психіки з особливим акцентом на когнітивні зв'язки, що лежать в основі сприйняття смислу, пам'яті, мови, мотивації. У тесті вільних асоціацій респондент отримує інструкцію навести перше слово, яке спадає на думку, у відповідь на слово-стимул. Асоціація - це одне з головних понять асоціативної психології, яке означає виникаючий у досвіді індивіда закономірний зв'язок між двома змістами свідомості (уявленнями, думками, почуттями та ін.), який виражається в тому, що поява у свідомості одного зі змістів тягне за собою появу іншого [6].

У дослідженні З.Мержоєвої бабуся в носіїв інгуської та російської мов асоціюється з добротою, теплотою, селом і пиріжками. Дідусь для носіїв російської мови - це, насамперед, стара людина. Для носіїв інгуської мови на перший план виходить така якість дідуся, як мудрість, дідусь - це голова роду, як і батько [5]. Тобто можна говорити ще й про культурне опосередкування соціальних уявлень щодо рольової поведінки прабатьків.

У рамках теми статті було проведено пілотажне дослідження серед студентів Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля. У дослідженні взяли участь 124 студенти (74 дівчат та 50 юнаків). На слово «бабуся» було надано 57 слів-описів, які було узагальнено з урахуванням змісту, що був укладений у цю асоціацію. На слово «дідусь» надано 52 конотації, також об'єднаних нами в змістовні категорії (табл. 1-2).

З проведеного аналізу асоціацій на слово «бабуся» нам удалося систематизувати їх у п'ять змістовних категорій: досвід, експресія, захист, стать і смак. Найбільша кількість респондентів асоціюють прабатьків, а саме - бабусь, з категорією «досвіду», з прийняттям того факту, що вік сприяє накопиченню життєвої мудрості, навичок прийняття справедливих рішень, досвіду та можливості його передачі молоді. Серед функцій міжпоколінної взаємодії особливе місце займає виховна функція. Сумісна активність членів родини, пов'язана з народженням і вихованням дітей, є основною, ефективність виконання якої значною мірою впливає на реалізацію сімейною групою інших її функцій.

Таблиця 1

Результати дослідження уявлень студентів про соціальні ролі прабатьків (категорія «бабуся»), %