Психологічні проблеми проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу

Як бачимо з табл. 1, відмінності між управлінням операціями й управлінням інноваціями є суттєвими, що, по-перше, актуалізує проблему психологічної готовності керівника до управління інноваційним розвитком закладу, оскільки старі та звичні методи управління тут виявляються неефективними. Фактично, щоб почати управляти змінами, потрібно змінитися самому

По-друге, управління інноваційним розвитком вимагає високої прогностичності мислення керівника, бо управління операціями є зорієнтованим на стале теперішнє, тоді як управління інноваціями - на невизначене майбутнє.

По-третє, управління інноваціями передбачає формування творчої атмосфери, підтримку керівником креативних і нестандартних пропозицій персоналу.

Проектувати інноваційний розвиток та управляти інноваційними процесами непросто, тому що більшість людей бояться змін і чинять опір різного роду нововведенням. Геніально це пояснив А.Тоффлер, увівши в 1965 році термін «футурошок», щоб описати стрес і дезорієнтацію, які виникають у людей, котрі піддаються надмірній кількості змін за надто короткий час. А.Тоффлер говорить про два важливі висновки, які він зробив: «По-перше, стало абсолютно ясно, що страх майбутнього є не просто можливою віддаленою небезпекою, а реальною хворобою, від якої страждає все більше людей. Цей психобіологічний стан можна описати медичними й психіатричними термінами. Ця хвороба - страх змін. По-друге, я був уражений тим, що й ті, хто вимагає великих змін і створює їх, і ті, хто, на загальну думку, готує нас до пристосування, дуже мало знають про адаптацію. Переконані інтелектуали сміливо говорили про «навчання змінам» і про «підготовку людей до майбутнього». Але в дійсності ніхто не знає, як це зробити...» [14].

Свої рекомендації щодо ефективного управління змінами подав відомий фахівець з інноваційного менеджменту, директор Інституту освітніх студій Онтаріо Університету Торонто Майкл Фуллан, запропонувавши всім інноваторам вісім основних уроків нової парадигми змін:

Урок 1. Не можна керувати значущими процесами (чим складніша зміна, тим менше ми можемо на неї вливати).

Урок 2. Зміна - це подорож, а не схема (зміна нелінійна, перевантажена непевністю й захопленням, а часом і нестерпна).

Урок 3. Проблеми - наші друзі (проблем не уникнеш, і ми не можемо вчитися без них).

Урок 4. Бачення та стратегічне планування прийдуть згодом (спочатку бачення незріле й планування здійснюється навпомацки).

Урок 5. Індивідуалізм і колективізм повинні мати однакову силу (немає єдиного вибору між ізоляцією та колективним мисленням).

Урок 6. Окремо не діє ні централізація, ані децентралізація (потрібні обидві стратегії - згори донизу й знизу догори).

Урок 7. Зв'язок із найширшим середовищем обов'язковий для досягнення успіху (найкращі організації вчаться зовні так само, як і всередині).

Урок 8. Кожен є носієм змін (зміни надто важливі, щоби покладатися на експертів, особисті думки й майстерність - ось найкращий засіб досягнення успіху).

Л.Даниленко та Л.Карамушка основними завданнями керівника загальноосвітнього навчального закладу, що здійснює інноваційну діяльність, називають:

• постійне переведення соціально-педагогічної системи (загальноосвітнього навчального закладу) у якісно новий стан (забезпечення її поступу від «закритої» до «відкритої» системи);

• формування інноваційної культури ніколи;

• постійна підтримка педагогів-новаторів за допомогою не лише соціальних і психологічних методів заохочення, а й матеріальних (за рахунок отриманих інвестицій);

• створення умов (соціальних, організаційних, психологічних) для здійснення експериментальної діяльності;

• забезпечення участі школи в реалізації інноваційних освітніх проектів;

• залучення інвесторів [8, сЛ08].

Окремо хочемо зупинитися на психолого-педагогічних умовах упровадження освітніх інновацій у навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу, які гарантуються систематичним інформуванням працівників навчального закладу з науково-педагогічних питань; входженням закладу в інформаційну інфраструктуру; забезпеченням систематичного зв'язку працівників закладу з вітчизняними та зарубіжними науковцями - психологами, педагогами, соціологами; науково-теоретичним ознайомленням працівників навчального закладу з основами експериментально-дослідницької діяльності; інституційним забезпеченням процесу навчання та підвищення фахового рівня суб'єктів інноваційного процесу; готовністю працівників закладів освіти працювати в інноваційному режимі; формуванням у них інноваційної культури [8, с. 104].

Як відзначає О.Власова, у період упровадження нововведень у різних організаціях спостерігається покращення взаємостосунків працівників, зниження конфліктності, зростання внутрішньогрупової згуртованості. Тобто у сфері організаційних взаємин виявляється своєрідна компенсація загальної напруженості учасників реорганізації, поліпшується соціально-психологічний клімат виробничого колективу [1, с.297].

Інноваційний розвиток організації розглядаємо через призму динаміки «інноваційної культури» та «інноваційності» персоналу організації. Ми розмежовуємо поняття «інноваційна культура» та «інноваційність».

О.Власова та Ю.Никоненко подають таке визначення поняття «інноваційна культура» - це система суспільних цінностей, які відповідають інноваційному розвитку суспільства, держави, регіонів, галузей економіки, підприємств, установ, організацій і відображають індивідуально-психологічні якості, інші найважливіші соціальні цінності людини, які сприяють формуванню та розвитку інноваційно активної особистості. Така культура забезпечує окремій особистості принципи інноваційної моделі поведінки [1, с.297].

Можна говорити про інноваційну культуру особистості й інноваційну культуру закладу.

О.Ігнатович виділяє такі складові фахової інноваційної культури: фахова компетентність; інноваційна компетентність; інноваційне спрямування особистості; готовність до інноваційної діяльності; інноваційна активність; інноваційна сприйнятливість.

Нижче наводимо змістові характеристики складових фахової інноваційної культури за вже згадуваним автором. Фахова компетентність відзначається сукупністю елементарних фахових знань, а також умінь ефективно застосовувати їх. Інноваційна компетентність - сукупність спеціальних теоретичних знань з педагогічної інноватики й інноваційної педагогічної діяльності та практичних навиків. Інноваційне спрямування особистості - цінності, що складають внутрішню основу готовності до інноваційної педагогічної діяльності, система індивідуально значущих й індивідуально цінних прагнень, ідеалів, переконань, поглядів, позицій. Готовність до інноваційної діяльності - особистісні властивості, що забезпечують виконання інноваційної педагогічної діяльності та характеризуються вмотивованістю педагогічних працівників у створенні, засвоєнні й розповсюдженні освітніх інновацій. Інноваційна активність - цілеспрямована діяльність педагогічних працівників щодо створення та реалізації інновацій. Інноваційна сприйнятливість - сензитивність сприйняття педагогічних інновацій [4].

На думку С.Робінса, сутність інноваційної культури організації розкривається в таких характеристиках, як: умотивованість робітників до знань і розробки інновацій; націленість на результат; робота в команді; прагнення досягти високого професіоналізму; можливість спілкування з колегами на семінарах, виставках, конференціях (поза роботою); свобода висловлювання думок, ідей; свобода творчості.

С.Яголковський розглядає інноваційність суб'єкта як його здатність на когнітивному і, якщо це необхідно, на поведінковому рівні забезпечити появу, сприйняття, а також можливе доопрацювання й реалізацію нових оригінальних ідей. Той самий автор описує три основних підходи до визначення інноваційності суб'єкта залежно від міри прийняття ним інновацій:

1. інноваційність - це здатність суб'єкта бути першим у взаємодії з інноваціями;

2. інноваційність - це фактор, який підвищує ймовірність того, що суб'єкт буде інноваторам;

3. інноваційність - це фактор, який пришвидшує прийняття суб'єктом нових технологій [15, с.87].

Можна виокремити низку особистісних факторів, які впливають на головні параметри інноваційності: потреба в стимуляції, прагнення до новизни, чутливість до суперечностей, нового досвіду й оригінальних, несхожих на інші стимули, схильність до ризику, креативність, готовність до переробки інформації, незалежність суджень, відкритість досвіду, поінформованість [15, с.88].

Також можна говорити про різні види особистішої інноваційності: когнітивну та сенсорну інноваційність; вроджену та реалізовану інноваційність.

С.Яголковський виокремлює параметри, які визначають рівень інноваційності організації:

* структурні характеристики;

• організаційний клімат;

• стиль управління організацією;

• рівень ризиків і невизначеності в діяльності організації;

• менеджмент якості;

• рівень підтримки інновацій;

• формування систем інновацій, альянсів й об'єднань.

Розглянуті показники інноваційної культури особистості й закладу, особистішої та організаційної інноваційності можуть бути покладені в основу психологічного моніторингу інноваційного розвитку загальноосвітніх навчальних закладів.

Висновки

Опрацювання вітчизняних і зарубіжних джерел щодо проблеми психологічного аналізу психологічних проблем проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу дає змогу зробити такі висновки:

• аналізуючи проблему інноваційного розвитку загальноосвітніх навчальних закладів, науковці та практики-психологи повинні, у першу чергу, опиратися на напрацювання психології, зокрема, організаційної психології, психології управління, психології менеджменту, інновативної психології;

• проектування інноваційного розвитку загальноосвітніх навчальних закладів повинно забезпечуватися психологічним супроводом цього процесу;

• управління інноваціями є управлінням змінами й вимагає підготовки керівництва та персоналу до роботи в умовах змін;

• показники інноваційної культури особистості та закладу, особистішої й організаційної інноваційності є інтегральними складовими інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу.

Література

1. Власова О. І. Соціальна психологія організацій та управління: підручник [Текст] / О. І. Власова, Ю. В. Никоненко. К.: Центр учбової л-ри, 2010. 398 с.

2. Герасимов В. В. Управление инновационным потенциалом производственных систем: учебное пособие [Текст] / В. В. Герасимов, Л. С. Минина, А. В. Васильев. Новосибирск: НГАСХ 2003. 64 с.

3. Гильдингерш М. Г. Инновационный менеджмент: учебное пособие [Текст] / М. Г. Гильдингерш, В. К. Потемкин, О. Г Поскочинова. С. Пб.: СПбГУЭФ, 200984 с.

4. Ігнатович О. М. Фахова інноваційна культура педагогічних працівників: психологічні механізми [Електронний ресурс] / О. М. Ігнатович. Режим доступу: http://archive.nbuv. gov.ua/portal/soc_gum./Pspl/2010_7/229-239.pdf.

5. Кизименко Л. Д. Психологія інновацій як складова практичної психології у сфері менеджменту [Електронний ресурс] / Л. Д. Кизименко. Режим доступу: http://ipp.lp.edu.ua/ ks 1 /Kyzy menko. htm.

6. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління навчальний посібник [Текст] / Л. Е. Орбан-Лембрик. Івано-Франківськ: Плай, 2001. 695 с.

7. Организационная психология [Текст] / [сост. и общ. ред. Л. В. Винокурова, И. И. Скрипюка]. С. Пб.: Питер, 2001. 512 с.

8. Освітній менеджмент: навчальний посібник [Текст] / [за ред. Л. Даниленко, Л. Карамушки]. К.: Шкільний світ, 2003. 400 с.

9. Сербиновская Н. В. Психология инновационной деятельности. Курс лекций: учебн. пособ. [для студ., обучающихся по направлению подготовки 22.06.00 «Инноватика»] [Текст] / Н. В. Сербиновская. Шахты: ЮРГУЭС, 2012. 88 с.

10. Словарь практического психолога [Текст] / [сост. С. Ю. Головин]. Минск: Харвест, 1998. 800 с.

11. Советова О. С. Социальная психология инноваций (основания, исследования, проблемы): автореф, дис, на соискание уч. степени д-ра психол. наук: спец. 19.00.05 «Социальная психология» [Текст] / О. С. Советова. С. Пб.: Питер, 1998.20 с.

12. Технології робота організаційних психологів: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. та слухачів ін-тів післядиплом. освіти] [Текст] / [за наук. ред. Л. М. Карамушки]. К.: ШКОС, 2005. 366 с.

13. Технологія психологічної підготовки персоналу організацій до робота в умовах соціально-економічних змін (на матеріалі освітніх організацій): навчальний посібник [Текст] / [за наук. ред. Л. М. Карамушки]. К.: Наук, світ, 2008. 230 с.

14. Тоффлер А. Футурошок [Текст] / А. Тоффлер ; пер. с англ. С. Пб., 1997. 464 с.

15. Яголковский С. Р. Психология инноваций: подходы, модели, процессы: научная монография [Текст] / С. Р. Яголковский. М., 2010. 264 с.

Размещено на Allbest.ru