Дослідження гендерної специфіки прояву дисгармонійних емоційних станів підлітків

Високий показник за шкалою емоційного дискомфорту отримали 14,98% підлітків. У таких досліджуваних відсутнє почуття задоволення життям, вони відчувають емоційне напруження, тривожність, скутість, невпевненість, неврівноваженість. Ці підлітки мають постійно знижений настрій, інколи у них виникає стан апатії, вони емоційно загострюються на своїх невдачах, не можуть прислухатися до себе і своїх почуттів. Різні життєві ситуації сприймаються драматично і тим більше трагічно, у цілому, у таких підлітків негативні переживання призводять до зниження загального функціонування особистості.

Серед найбільш виражених особливостей прояву дисгармонійних емоційних станів підлітків ми отримали крім показнику емоційного дискомфорту, показник нейротизму.

Для характеристики прояву стійкості - нестійкості емоційних станів ми використали тест-опитувальник ЕРІ Г. Ю. Айзенка (підлітковий варіант), що адаптований А. Г. Шмельовим. У результаті кількісної обробки отриманих результатів були визначені рівні прояву нейротизму.

Результати аналізу даних показали, що високий рівень прояву емоційної нестійкості та середній рівень емоційної стійкості належать до показників норми. Середній рівень нейротизму отримали 30,40 % досліджуваних підлітків та 33,92 % підлітків отримали за шкалою емоційної нестійкості високий рівень. При таких рівнях емоційної стійкості - нестійкості досліджувані проявляють емоційну стабільність, характеризуються стійкістю емоційних проявів, відсутністю напруженості, неспокою, схильності до різкої зміни настрою.

Низький рівень нейротизму продемонстрували 23,35 % підлітків. Такі показники емоційної стійкості свідчать про невміння особистості адекватно реагувати на емоціогенну ситуацію. Підлітки з низьким рівнем нейротизму частіше за інших фіксують увагу на своїх невдачах та образах.

Ті досліджувані, що отримали дуже високий рівень нейротизму (12,33 %) характеризуються неадекватністю емоційних реакцій, емоційною нестійкістю, емоційною збудливістю, що може спричиняти різні прояви агресив

ності, високу імпульсивність у поведінці. Різкі перепади настрою, емоційна нестабільність має вираження у схильності сприймати все близько до серця, у неспокою, підозрілості, нерішучості, хвилюванні, сором'язливості, незадоволенні собою, замкненості. При дуже високих показниках емоційної нестійкості, особливо при несприятливих стресових умовах, може розвиватися невроз. Емоційна нестійкість вказує на нестабільність та схильність до частої зміни дисгармонійних емоційних станів.

Статеві відмінності у проявах нейротизму є суттєвими (хлопці - 10,78±0,46, дівчата - 14,41±0,42, t=5,85, p<0,999). Це свідчить про тенденцію більш частого переживання дівчатами підліткового віку емоційної нестійкості та емоційної збудливості.

Отже, особливості прояву дисгармонійних емоційних станів підлітків визначаються емоційною нестабільністю - нейротизмом, особливо у дівчат. Аналіз отриманих емпіричних даних показав, якщо у досліджуваних переважають показники нейротизму, їх емоційні стани характеризуються емоційною нестабільністю. Ця особливість є характерною для більшості досліджуваних підліткового віку та може бути пов'язана з наявністю таких дисгармонійних емоційних станів як тривожність, фрустрація, агресивність, що у свою чергу пов'язані з неадекватністю самооцінки і рівня домагань, відсутністю рефлексії, низьким рівнем самоставлення, внутрішніми чинниками та іншими негативними психологічними особливостями особистості.

Аналіз особливостей прояву дисгармонійних емоційних станів, їх загальної характеристики, дозволив нам зробити наступні висновки. Емоційний дискомфорт у підлітковому віці проявляється на високому (14,98 %), середньому (72,69 %) та низькому (12,33 %) рівнях. Оптимальним для сприятливого емоційного розвитку підлітка є низький та середній рівні емоційного дискомфорту. Особливості прояву емоційної стійкості та емоційної нестійкості показали, що більшість підлітків мають високий (33,92 %) та дуже високий (12,33 %) рівні емоційної нестійкості. Отже, високий рівень емоційного дискомфорту та дуже високий рівень нейротизму характеризують особливості прояву дисгармонійних емоційних станів підлітків.

У результаті кількісної обробки отриманих результатів за показником стану фрустрації були визначені рівні. Досліджувані, що мають низький рівень фрустрації (18,06 %) не відчувають неспокою за незначними причинами, впевнені у собі, вільно проявляють свої емоції, поводяться адекватно відповідно до ситуації, позитивно оцінюють як себе, так й інших людей, стримають прояви негативних емоцій, таких як образи, незадоволення. Середній рівень (62,12 %) характерний для тих підлітків, у яких помірно виражений стан фрустрації. Такі досліджувані чутливі до своїх невдач, але здатні стримувати свої негативні емоційні прояви і співвідносити їх зі своїми реальними можливостями. Результати аналізу статевих відмінностей у проявах стану фрустрації за допомогою t-критерію Ст'юдента показав, що вони не є статистично достовірними (хлопці - 17,96±0,53, дівчата - 18,97±0,61, t=1,24).

Високий рівень прояву фрустрації є характерним для 19,82% підлітків. Цей рівень властивий досліджуваним, які не контролюють свої негативні емоції, не вміють бути самими собою, відчувають сум без явної причини, переживають постійні невдачі, незадоволення собою та своїми стосунками з оточуючими. Все це в сукупності призводить до виникнення агресивності, почуття провини, образи, невпевненості, тривожності та взагалі до ізоляції від інших. Це свідчить про те, що більшість підлітків мають нереалізовані особистісні потреби чи потреби у самоствердженні [6].

Характеризуючи стани фрустрації, можна припустити, що при такому стані у підлітків знижується упевненість у собі, вони відчувають пригніченість, не схильні до активних дій, у цілому, такий стан демобілізує особистість. Стан фрустрації виникає при руйнуванні звичних функціональних зв'язків, як втрата джерела задоволення, радості, благополуччя. М. Д. Левітов у переживанні горя, що супроводжує стан фрустрації, виділяє такі компоненти: жаль до себе, відчуття безпорадності, неможливості все повернути назад [5]. За К. Ізардом, горе зводитися до страждання, печалі, смутку [1]. Отже, взаємозв'язок стану фрустрації й горя доводять, що горе є фрустраційним переживанням, яке виникає на підставі того, що підліток відчуває втрату благополуччя, джерела задоволення, неможливість повернути все назад. Всі ці переживання супроводжуються стражданнями, печаллю, смутком, депресією, відчуттям провини.

У результаті кількісної обробки отриманих результатів були визначені рівні прояву агресивності.

Проаналізуємо шкали образи, підозрілості та загальний індекс ворожості, які розширюють можливості вивчення стану агресивності у підлітковому віці. Більшість виборів отримана за високим рівнем шкали "образа" - 18,06 % підлітків. Саме тому значна частина досліджуваних відчувають засмучення зі свого приводу, незадоволеність собою та своїм життям, оточуючими, невміння оцінити адекватно свою унікальність та індивідуальність, що виявляється у заздрощах, ненависті до оточуючих, обумовленої почуттям гніву на весь світ за реальні чи уявні страждання.

Шкала "образи" доповнюється шкалою "підозрілості", високий рівень за цією шкалою мають 13,66 % підлітків. Дані показники відображають недовіру до оточуючих, засновану на переконанні, що останні можуть завдати шкоди. Шкали "образи" та "підозрілості" складають "індекс ворожості" та характеризують стан агресивності особистості.

На високому рівні показники "індексу агресивності" та "індексу ворожості" мають однакові значення (14,10 %), на середньому - "індекс ворожості" (74,01 %) перебільшує "індекс агресивності" (69,16 %).

Впродовж експериментального дослідження були проаналізовані статеві особливості прояву стану агресивності підлітків. Спостерігається різниця у проявах агресивності (хлопці - 8,86±0,28, дівчата - 9,69±0,29, t=2,12, p<0,95). Переживання стану агресивності призводить дівчат до засмучення, образи. Постійні переживання стану агресивності викликають відчуття роздратування, ненависті, які, в свою чергу, можуть призвести до ізоляції від інших.

Отже, показник, отриманий за шкалою "індекс агресивності", підкреслює, що значна частина підлітків здатні відчувати та реалізовувати стан агресії щодо інших. Такі емоційні агресивні вибухи можуть розглядатися як захисна реакція людини на зовнішні подразники [7]. У свою чергу "індекс ворожості" вказує на високу ймовірність проявів агресивної поведінки як реакції, що розвиває негативні переживання та негативні оцінки людей. Такі прояви можуть бути спрямовані на інших опосередковано, у вигляді пліток, злобних жартів, вони можуть і не мати чіткої спрямованості, коли агресивні почуття переносяться на інших у вигляді роздратування, злості, грубих жартів.

Тривожність розуміється як неприємний емоційний стан гострого внутрішнього болісного беззмістовного неспокою, пов'язаного з прогнозуванням невдачі в свідомості індивіда, небезпеки або ж очікування чогось важливого, значного для людини в умовах невизначеності [4].

Стан тривожності може не мати конкретної причини для свого виникнення або виникає як можливе переживання невдачі в умовах невизначеності. Тривожність супроводжується переживанням невизначеності, коли небезпеці піддаються цінності людини, уявлення про себе, загроза щодо власної самооцінки в різноманітних ситуаціях життєдіяльності. У цілому стан тривожності виявляється як суб'єктивне неблагополуччя особистості, супроводжується неспокоєм, хвилюванням, невпевненістю, відчуттям внутрішньої напруженості, емоційним дискомфортом тощо.

У результаті кількісної обробки отриманих результатів були визначені рівні прояву тривожності особистості підлітка. Низький рівень тривожності отримали 14,54 % підлітків. Такі досліджувані відчувають душевний спокій, достатньо врівноважені, внутрішньо задоволені собою, впевнені у собі.

Середній рівень тривожності отримали 67,84 % підлітків. Це говорить про те, що досліджувані відчувають неспокій, але можуть контролювати свої негативні переживання, адекватно оцінювати ситуацію, регулювати свою поведінку. Високий рівень тривожності мають 17,62 % підлітків, що характеризується суб'єктивними переживаннями напруженості, занепокоєнням, незадоволеністю, емоційною нестійкістю, збудливістю, підвищеною стомлюваністю, невпевненістю в собі.

Нами були проаналізовані статеві особливості прояву стану тривожності підлітків. Інтерпретація даних не виявила статистично значущих відмінностей між вибірками хлопців та дівчат (хлопці - 37,26±0,77, дівчата - 37,91±0,86, t=0,56).

Стан тривожності може бути спричинений реальним неблагополуччям школяра в найбільш значних галузях діяльності та спілкування, наслідком визначених особистісних конфліктів, неадекватністю самооцінки, наявністю в ній протиріччя між високим рівнем домагань і досить сильною непевністю в собі. Можна вважати, що високий рівень ситуативної тривожності підлітків оцінюється як емоційний стан відповідно до ситуації подолання дійсних чи уявних перешкод.

Аналіз результатів стану депресії за методикою депресивних станів В. Зунге (модифікація Т. Н. Балашової) показав, що тільки у 11 досліджуваних (4,85 % підлітків від всієї вибірки) виявлено ситуативний рівень депресії. Дослідження статевих відмінностей у проявах стану депресії за допомогою t-критерію Ст'юдента показав, що вони не є статистично достовірними (хлопці - 37,42±0,64, дівчата - 38,63±0,64, t=1,35).

Ситуативний рівень депресії характеризується зниженням настрою, пригніченням, різкими змінами настрою та поведінки - від сильного емоційного збудження до апатії, що супроводжується усвідомленням особистісної неповноцінності, песимізмом. Іноді стан зниженого настрою виникає без певної причини та може бути пов'язаний з низькою самооцінкою, невпевненістю у собі, тривожністю, перебільшенням можливих неприємностей, невмінням спілкуватися з оточуючими, а також і підвищеним рівнем ворожості.

Отже, особливості прояву емоційних станів фрустрації, агресивності, тривожності, депресії, емоційного дискомфорту, емоційної нестійкості мають негативний відтінок, але вони найбільш характерні для підліткового віку. Особливості прояву дисгармонійних емоційних станів у підлітковому віці мають багатоякісні характеристики, що потребують змістовного уточнення, розширення аналізу в залежності від суб'єктивних причин їх виникнення.

Емоційні стани супроводжують будь-яку діяльність особистості та виконують подвійну функцію: можуть виступати і як форма саморегуляції психіки, і як механізм інтеграції особистості. До основних дисгармонійних емоційних станів особистості, які найбільш чітко відстежуються у підлітковому віці, віднесені тривожність, агресивність, фрустрацію, депресію, нейротизм та емоційний дискомфорт. Особливості прояву дисгармонійних емоційних станів підлітків визначаються емоційною нестабільністю - нейротизмом. Аналіз отриманих результатів показав, що при домінуванні показників нейротизму емоційні стани досліджуваних характеризуються більшою емоційною нестабільністю. Ця особливість є характерною для більшості досліджуваних підліткового віку та може бути пов'язана з наявністю таких дисгармонійних емоційних станів як тривожність, фрустрація, агресивність, які, у свою чергу, викликані неадекватністю самооцінки і рівня домагань, відсутністю рефлексії, низьким рівнем самоставлення, внутрішніми чинниками й іншими негативними психологічними особливостями особистості.

Одним із наслідків соціально-економічної кризи в Україні є збільшення кількості неповнолітніх, залишених наодинці з внутрішніми психологічними проблемами, тобто потенційно у сфері діяльності практичних психологів, соціальних працівників опинилися діти, які внаслідок власних дисгармонійних емоційних станів належать до груп посиленої психологічної уваги. Проблема корекції дисгармонійних станів фактично співпадає з основними психокорекційними завданнями, які виникають при роботі з дітьми пубертатного періоду. Відповідно до цього, в суб'єктивному контексті важливим є просування у розумінні суті і призначення людини, повне усвідомлення цілеполагання вчинків та значення життя, в соціальному контексту - це, в першу чергу, задоволеність міжособистісними стосунками, статусом у мікро-соціальному оточенні, у вітальному (тілесному) контексті передбачається тілесний комфорт, добре самопочуття, задовільняючий індивіда тілесний тонус тощо. У психокоректувальних цілях доцільно застосовувати методи як групової, так і індивідуальної роботи. Л.В.Куліков відзначає, що для зміцнення психологічної стійкості особистості варто використовувати не всі методи, а тільки ті, що розширюють знання суб'єкта про себе, свої можливості і обмеження [3]. Ці методи повинні дозволяти досягати більшого успіху у функціонуванні при розв'язанні важких завдань, удосконалювати саморегуляцію, допомагати динамічному розвитку особистості, поліпшувати її адаптацію. На думку О. Н. Істратової, в корекційній роботі необхідно керуватися принципами віково-психологічного підходу. Тільки вікові особливості, типові труднощі розвитку дитини дозволять виділити основні типи проблем та напрямів коректувально-розвиваючої роботи психолога з дітьми.

Актуальність та своєчасність розроблення програми й тренінгу повинні бути пов'язані з необхідністю розробки специфічних психолого-педагогічних технологій роботи з дітьми групи посиленої психологічної уваги.

Список використаних джерел

1. Изард К. Э. Психология эмоций / К. Э. Изард. - СПб. : Питер, 1999. - 464 с. - С. 427-449.

Размещено на Allbest.ru