Кросс-культурне дослідження особливостей етнічної ідентичності підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сьогодні в усьому світі безупинно відбуваються процеси міграції. Одночасно з ідеологічною міграцією та міграцією добровільною на етапі всесвітньої глобалізації і зіткнення цивілізацій ми спостерігаємо трудову та змушену міграцію, викликану катаклізмами нерівності техногенного і економічного розвитку. Наслідком міграційних процесів є дві протидіючи тенденції: перша заклик представників різних етносів до більшої інтеграції та тісним взаємодіям у різних галузях; друга тенденція спрямована на роз'єднання світового співтоваривства та етнічне капсулювання.

Дані обставини впливають на хибкий внутрішній світ мігранта, на структуру його етнічної свідомості, на уявлення про "свій" та "чужий" етнос.

За даними відділу Українського перепису населення, на території Донецької області живуть представники більш ніж 130 національностей та народностей. До національного складу Донецького регіону входять українці (56,9 %), росіяне (38,2 %), греки (1,6 %), білоруси (0,9 %), татари (0,4 %), євреї (0,2 %), молдовани (0,1 %). У Донецькому регіоні зареєстровані та діють 92 національно-культурні організації, які об'єднують іспанців, поляків, німців, вірменів, представників дагестанського народу загальною численністю більш 70 тис. осіб [1].

Безумовно, національні та етнічні відносини у кожному окремому випадку мають свою специфіку, але, можливо виділення деяких констант, які загострюють міжнаціональні відносини. Сюди можуть бути віднесені процеси формування національної самосвідомості, проблема мови та можливість прояву національної культури, ті фактори, що зумовлюють національну самобутність людини. У цих умовах особливу актуальність набуває вивчення особливостей становлення етнічної самосвідомості представників різних етносів. Усвідомлюючи себе членом етнічної групи, людина якоюсь мірою подавляє в собі страх перед суспільством у цілому: вона вже не усвідомлює себе самотньою і безпомічною, у масі людей, що складають етнічну групу, людина почуває себе впевнено.

У контексті вищевикладеного дослідження набуває актуальності, по-перше, через збільшення кількості емігрантів з республік колишнього СРСР в останні 1015 років на територію Донбасу; по-друге, через проблеми, що виникають у емігрантів в плані адаптації до нового культурного середовища.

Актуальність даної проблеми визначила вибір об'єкта і предмета дослідження. Об'єкт дослідження етнічна ідентичність; предмет дослідження особливості етнічної ідентичності підлітків. Мета дослідження вивчення особливостей етнічної ідентичності підлітків азербайджанської національності як представників етнічної меншості у порівнянні з особливостями етнічної ідентичності українців як представників етнічної більшості.

Гіпотеза дослідження: 1) на усвідомлення підлітками своєї етнічної ідентичності впливає факт проживання в моноетнічному чи поліетнічному середовищі; 2) більша частина випробуваних підлітків-азербайджанців, що народилися і виросли у Донецькій області, ідентифікують себе з представниками українського етносу, а не з представниками азербайджанського етносу.

Аналіз останніх наукових досліджень. Проблемам етнічної ідентичності й особливостям її формування присвячений цілий ряд досліджень як у вітчизняній так і в закордонній психології. В Україні і Росії проблема етнічної ідентичності вивчається у руслі культурно-історичної концепції Л.С. Виготського.

Український психолог О.Е. Джужа розглядає співвідношення особистісної й етнічної ідентичності, К.В. Коростеліна вивчає проблему етнічної ідентичності в контексті соціальної ідентичності, Н.А. Шульга вивчає взаємозв'язок етнічної і тендерної ідентичності, Є.М. Галкіна запропонувала загальну класифікацію підходів до вивчення етнічної ідентичності.

У російській етнопсихології ґенез етнічної ідентичності вивчали А.Ф. Дашдамиров, Ю.В. Бромлей, І.С. Кон, Л.М. Дробижева, Г.А. Старовойтова, Т.Г. Стефаненко, О.Л. Романова, О.І. Донцов, Н.М. Лебедєва, Е.І. Лягіна, Л.І. Науменко, В.Н. Павленко, В. Козлов, П.І. Кушнер тощо.

Дослідження В.П. Левкович стосувалися формування етнічної самосвідомості в родині, Г.У. Солдатова-Кцоєва вивчала психологічні особливості міжетнічної напруженості. На початку XXI ст. з'явилась низька праць, що присвячені опису етнічних стереотипів і етнічної ідентифікації (В.Т. Крисько, А.А. Деркач, І.Б. Андрущак та ін).

Етнічна ідентичність досить давно стала предметом дослідження як західноєвропейської, так і американської психології. Значимість етнічної ідентичності вивчав К. Лєвін, структуру етнічної ідентичності досліджував Е. Еріксон, етапи становлення етнічної ідентичності Ж. Піаже, моделі виміру етнічної ідентичності запропонував Дж. Беррі, стратегії підтримки етнічної ідентичності були запропоновані А. Тешфелом, Дж. Тернером та ін.

Безумовний інтерес викликають дослідження етнічної ідентичності в підлітковому віці [2]. Саме для цього віку характерним є високий ступінь сенситивності до соціальних змін, бажання визначитися відносно своєї етнічної групи, орієнтуватися в системі етнічних норм та цінностей, структурі міжетнічних відносин. На думку Ю.В. Кушнір, неможна недооцінювати той факт, що на існування тих чи інших уявлень і образів у відношенні представників інших націй у процесі етнокультурної соціалізації підростаючого покоління впливає сімейне виховання, а точніше реакції висловлювання, поведінкові патерни батьків стосовно іншої спільноти, а також моделі поводження близького оточення і референтної групи [3].

Дотримуючись поглядів Т.Г. Стефаненко і А.С. Бароніна, ми визначили етнічну ідентичність як механізм формування етнічної самосвідомості, і вважаємо, що: 1) етнічна ідентичність це результат процесу самоототоження людини з етнічною групою, що виражається в почутті спільності з членами цієї етнічної групи; 2) етнічна ідентичність не статичне, а динамічне утворення: процес її становлення не закінчується у підлітковому віці, зовнішні обставини можуть штовхати людину будь-якого віку на переосмислення ролі етнічної ідентичності, що призводить о трансформації етнічної ідентичності [4]; 3) у структурі етнічної ідентичності звичайно виділяють три основних компоненти: когнітивний (знання про особливості власної чи чужої групи, усвідомлення себе членом групи на основі деяких ознак, які виступають етноінтегруючими відносно "свого" етносу і етнодіференцируючими відносно "чужого" етносу); афективний (оцінка якостей групи, відносин до членства в ній); поведінковий (реальний механізм не тільки усвідомлення членом визначеної групи, але й прояву себе як члена певної групи). підлітковий етнічний сенситивність

На думку А.В. Сухарєва, у якості етнодіференцируючих/ етноінтегруючих ознак етнічної ідентичності можуть бути: особливості природи, особливості зовнішності, усвідомлення себе представником визначеного етносу ("Я українець", "Я азербайджанець"), особливості звичок у харчуванні, особливості національних традицій, мова та особливості віросповідання [5].

Такий підхід до визначення особливостей етнічної ідентичності дозволив створити емпіричну модель дослідження, яка представлена наступними методами та методиками: 1) опитувальний метод, представлений "Етнопсихологічним опитувальником", що розроблений Н. Крюковой та призначений для виявлення когнітивного компоненту етнічної ідентичності [6]; 2) проективний метод, представлений "Колірним тестом відносин" (КТВ) А.М. Еткінда для діагностики афективного компоненту етнічної ідентичності. А саме для діагностики відносин випробуваних до етнодіференцируючих/ етноінтегруючих ознак етнічної ідентичності [5] та проективною методикою вивчення етнічних стереотипів Т.В. Іванової для дослідження когнітивного компоненту етнічної ідентичності [7].

Відповідно до об'єкта, предмета та мети нашого дослідження, вибірку випробуваних склали дві групи підлітків у віці 12-14 років української (60 осіб) та азербайджанської (40 осіб) національностей. Об'єктивним критерієм вибору був вік випробуваних, суб'єктивним народження в Донецькій області. Причиною вибору цієї вікової групи, за думкою багатьох дослідників є те, що в підлітковому віці етнічна ідентичність формується, а у юнацькому є остаточно сформованою в повному обсязі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Результати, що отримані за допомогою "Етнопсихологічного опитувальника" Н. Крюкової, представлено у табл. 1. Цей опитувальник дозволив нам виявити, чи знають випробувані, за якими ознаками відрізняються одна нація від іншої. Ознаками, за якими відрізняються представники різних етносів, за думкою випробуваних, є мова, традиції, особливості зовнішності, особливості поведінки та віросповідання.

Табл. 1

Аналіз малюнків за методикою Т.В. Іванової показав високий рівень сформованості когнітивного компоненту етнічної ідентичності випробуваних відносно між культурних розходжень.

Автором методики було виділено 12 змістовних груп. Частина з цих змістовних груп утворює ядерну складову національного образу (традиційний побутовий уклад суспільства) та периферійну складову (економічне, політичне, науково-технічний розвиток етносу) [7].

Національний образ усіма випробуваними (і українцями і азербайджанцями) був представлений зображенням людини. Образ українця був представлений у 90 % малюнків чоловіком у національному одязі і доповнений зображеннями національного прапора, тризубом, написами "Київ", "Донецьк", "Україна"; зображеннями вишитих рушників, церковних свічок, керамічного посуду; шматком сала, галушками, бородінським хлібом, великодніми пасками. Цікаво визначити, що символи праці та економічного життя, як доповнення до образу українця узагалі не використовувалися.

Образ азербайджанця був представлений у 84 % малюнків випробуваних жінкою у національному одязі й у 6 % випадків чоловіком у спортивному костюмі. В якості доповнення використовувалися зображення національного прапору, кальяну, шаурми, шашлику, лаваша, кавунів. У 11 % випадках образ азербайджанця був доповнений зображенням економічної діяльності (продаж кавунів, готування шашликів та шаурми).

До негативних образів українця і азербайджанця, відповідно до поглядів автора методики, були віднесені малюнки карикатурного змісту. Відзначимо деяку перевагу негативної символіки у зображені образа азербайджанця українськими підлітками (65 % випадків). Азербайджанці-підлітки вибірки використовували негативну символіку при зображені українців тільки у 11 % випадків.

Аналізуючи отримані результати за методикою КТВ, можна констатувати, що 78 % українців-підлітків вибірки позитивно ставляться до етноінтегрируючих ознак українського етносу. Вважають себе українцями 85 %.

У 68 % підлітків-азербайджанців вибірки виражене позитивне відношення до етноінтегрируючих ознак азербайджанського етносу. При цьому 68 % підлітків-азербайджанців вважають себе українцями, а тільки 32 % азербайджанцями. 37 % підлітків-азербайджанців негативно ставляться до своєї зовнішності, як представника азербайджанського етносу, 5 % негативно ставляться до особливостей національної азербайджанської кухні, 26 % негативно відносяться до природи Азербайджану.

Висновки та перспективи досліджень.

1. Підлітки, випробувані двох національностей, показали високий рівень сформованості когнітивного та емоціонально-афективного компоненту етнічної ідентичності відносно етноінтегруючих/ етнодіференцируючих ознак етносу.

2. Уявлення людини відносно етносу має у своїй структурі ядерну та периферійну складові: уявлення відносно "свого" та "чужого" етносу у випробуваних нашої вибірки склалися з боку ядерної складової до якої увійшли традиції та побут життєдіяльності етносу. До образу азербайджанця очами підлітка-українця ввійшли деструктивні елементи, причому ці елементи кожним конкретним випробуваним нашої вибірки усвідомлюються як одна з якісних особливостей етносу.

3. У підлітків-українців вибірки сформована моноетнічна ідентичність зі своєю етнічною групою; у більшості

4. підлітків азербайджанців сформована моноетнічна ідентичність з чужою етнічною групою.

5. Важливими умовами становлення етнічної ідентичності в підлітковому віці є досвід міжетнічної взаємодії і характеристика етноконтактного середовища.

6. Формування етнічної ідентичності залежить від того, чи належить підліток до групи більшості чи меншості.

Оскільки формування етнічної ідентичності є частиною полікультурного виховання, результати проведеного дослідження можуть бути використані керівниками полінаціональних класів для формування етнічної ідентичності та етнічної толерантності учнів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми вивчення етнічної ідентичності мігрантів. Перспективними, на наш погляд, можуть бути дослідження гендерних особливостей прояву етнічної ідентичності та дослідження особливостей етнічної ідентичності на різних етапах онтогенезу.

Література

1. Донецкая область в цифрах // Агентство регионального развития "Донбасс", 2010. 27 с.

2. Кауненко И. Особенности формирования этнической идентичности в подростковом и юношеском возрасте / И. Кауненко // Журнал прикладной психологии. 2001. № 2.

3. Кушнир Ю.В. Этническая идентичность личности школьника в процессе формирования национального общества / Ю. Кушнир // Материалы первой региональной научно-практической конференции "Вклад молодых ученых в развитие науки региона". Луганск, 2005.

4. Стефаненко Т.Г. Этническая идентичность и некоторые проблемы ее изучения / Т.Г. Стефаненко // Этнос. Идентичность. Образование / Под ред. В.С. Собкина. М.: Эврика, 2010.

5. Бухарева В.Л. Этнофункциональный подход к психологическому анализу современного этапа культурно-исторического развития общественного самосознания в России / В.Л. Бухарева, А.В. Сухарев // Журнал прикладной психологии. 2003. № 4-5.

6. Хотинец В. К вопросу об основных подходах к изучению этничности в зарубежной и отечественной науке / В. Хотинец // Мир психологии. 2009. № 4.

7. Иванова Т.В. Изучение этнических стереотипов с помощью проективных рисунков / Т. Иванова // Вопросы психологии. 2008. № 2.

Размещено на Allbest.ru