Порушення соціалізації дитини в школі

Школа є одним з найбільш важливих інститутів соціалізації, оскільки саме в школі відбувається становлення дитини як особистості, формування її як соціальної істоти. Шкільна соціалізація проявляється через навчання і виховання, які виступають важливими засобами розвитку і формування учня. Якщо ми вказуємо на цілеспрямований розвиток особистості, потрібно говорити про зміст освіти, який і включає в себе цей компонент цілеспрямованості. Сам зміст освіти потрібно як систему наукових знань, практичних умінь та навиків, а також світоглядних і морально-естетичних ідей, котрими необхідно оволодіти учням в процесі освіти [3, с. 214-216].

Зміст шкільної освіти багато в чому визначається актуальними потребами суспільства. Так ще у XIX ст. шкільна освіта обмежувалась вивченням елементів числення, письма й читання. На даному етапі зміст освіти значно ускладнюється, оскільки суспільство потребує формування такої особистості, яка б володіла значним масивом знань, умінь та навичок для реалізації власної соціальної ролі і могла самостійно приймати ефективні рішення [2, с. 168-169].

Повноцінна шкільна освіта забезпечує розвиток особистості через оволодіння суспільним досвідом, основу якого складають наукові знання, уміння і способи творчої діяльності, їх ціннісна та морально- естетична спрямованість.

Говорячи про специфіку соціалізації у школі, потрібно вказати на кілька її особливостей:

• Соціалізація в школі на всіх її ступенях повинна бути спрямована на здійснення основної своєї цілі - формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості.

• Соціалізація в школі повинна бути спрямована на пояснення учням сутності суспільного життя, сприяти формуванню їх громадянської позиції.

Процеси навчання й виховання, через які здійснюється соціалізація, повинні відповідати віковим можливостям учнів [2, с. 173-174].

Одним із механізмів соціалізації являється соціально-психологічна адаптація.

Соціально-психологічна адаптація визначається як пристосування людини як особистості до існування в суспільстві відповідно до вимог цього суспільства і власних мотивів, потреб та інтересів [4, с. 35-37].

У психологічному словнику під редакцією В. П. Зінченко пропонується інше поняття соціально- психологічної адаптації. Вона описується як інтегрований показник стану людини, що відображає її можливості виконувати певні психосоціальні функції: адекватне сприйняття навколишньої дійсності і власного організму; адекватна система відносин і спілкування з оточуючими; здатність до праці, навчання, до організації дозвілля та відпочинку; здатність до самообслуговування і взаємообслуговуванню в сім'ї та колективі, мінливість поведінки відповідно до рольовими очікуваннями інших.

Найважливішим засобом досягнення соціально- психологічної адаптації є загальна освіта та виховання [1, с. 461-462].

Інститут соціалізації дитини у школі і повинен бути спрямованим на забезпечення соціально-психологічної адаптації дитини. Проте перешкоди, помилки та інші негативні фактори шкільної соціалізації можуть не лише приводити до порушення соціально-психологічної адаптації, а й викликати такий феномен, як дезадаптація учня.

Для отримання результатів щодо реальної картини дезадаптації учнів у сучасній школі в процесі соціалізації було проведено дослідження, в якому взяли участь учні двох шкіл у Києві.

Метою дослідження було дослідити і науково обґрунтувати особливості дезадаптації учнів через показники рівня тривожності у дітей шкільного віку як критерію ефективності соціалізації у школі. Предметом дослідження було визначено рівень тривожності як показник дезадаптації дитини в умовах навчання у школі.

У ході проведення дослідження було використано наступні методики: методика діагностики рівня шкільної тривожності Філіпса та методика для вивчення соціалізовано- сті особистості учня (розроблена М. І. Рожковим).

Застосування саме зазначеного вище інструментарію було пов'язане з гіпотезами дослідження. Гіпотеза була сформульована наступним чином: існує зворотній (негативний) зв'язок між рівнем шкільної тривожності та рівнем соціалізованості особистості учня.

У дослідженні було охоплено досить широкий спектр досліджуваних явищ. По-перше, для підтвердження чи спростування запропонованої гіпотези у дослідженні взяли участь учні 6-7-х класів та учні 11-х класів. Такі вибірки досліджуваних дозволили зробити порівняльний аналіз зв'язку рівня тривожності та соціа- лізованості дітей у різних вікових категоріях.

Методики визначення шкільної тривожності за Філіпсом дозволило виявити як загальний рівень шкільної тривожності, так і окремі вісім факторів тривожності (загальна тривожність у школі,переживання соціального стресу,фрустрація потреби в досягненні успіху,страх самовираження, страх ситуації перевірки,страх не відповідати очікуванням оточуючих, низький фізіологічний супротив стресу, проблеми у відношенні з учителями). Таким чином, запропонована диференціація факторів тривожності дозволяє прослідкувати вплив кожного окремого фактору на порушення соціалізації дитини у школі та відповідно на її дезадаптацію. Ще однією перевагою вивчення впливу кожного з факторів тривожності дозволяє визначити домінування тих чи інших факторів у певній віковій групі.

У даному випадку слід дещо детальніше зупинитись на використаному методологічному інструментарію, щоб зрозуміти специфіку дослідження запропонованих феноменів.

Перша методика, про яку вже згадувалось вище - це методика діагностики рівня шкільної тривожності за Філіпсом. Дана методика призначена для визначення рівня і характеру тривожності, пов'язаними з школою. Вона складається з 58 питань, які можуть або зачитуватись школярам, а можуть пропонуватися у письмовому вигляді. На кожне питання необхідно однозначно відповідати "так" чи "ні". При обробці результатів виділяють питання, відповіді на які не співпадають з ключем тесту. Наприклад, на 58-е питання дитина відповіла "так", в той час як цьому питанню відповідає "ні". Відповіді, що не співпадають з ключем - це прояв тривожності.

Також у дослідженні використовувалась методика для вивчення соціалізованості особистості учня (розроблена М. І. Рожковим). Основна ціль методики полягає у виявленні рівня соціальної адаптованості активності, автономності і моральної вихованості учнів. Учням пропонується прочитати 20 суджень і оцінити ступінь своєї згоди з ними за наступною шкалою:

4 - завжди, 3 - майже завжди, 2 - іноді, 1 - дуже рідко, 0 - ніколи.

Згодом за спеціальним ключем обраховуються показники для соціальної адаптованості, автономності, соціальної активності і моральності (гуманістичні норми життєдіяльності).

Оскільки дезадаптація учнів є наслідком порушення соціалізації у школі, а рівень дезадаптації у даному випадку визначається через рівень шкільної тривожності, то можна дійсно припустити, що існує кореляційний зв'язок між показниками, отриманими за вказаними вище методиками.

Тепер варто звернутись до найцікавішого - результатів дослідження. Таким чином, у ході проведення дослідження було отримано наступні дані.

Зокрема, виявилось, що у досліджуваних вибірках школярів спостерігаються досить високі показники загального рівня тривожності, і, разом з тим, рівень соціалізованості особистості знаходиться на рівні нижче середнього. Тобто узагальнені результати свідчать про наявність кореляційного (а саме - негативного) зв'язку між рівнем тривожності як показником дезадаптації та рівнем соціалізованості особистості. Але, якщо ми розберемо отримані факти дещо детальніше, то побачимо досить цікаву і неоднозначну картину.

По-перше, слід нагадати, що для отримання порівняльних результатів до дослідження було залучено вибірки двох вікових категорій: учнів 6-7-х класів та учнів 11-х класів. При порівняльному аналізі виявилось, що учні 11-х класів мають дещо вищий загальний рівень тривожності, ніж учні молодших класів. Це, у першу чергу, можна пояснити тим, що перед старшокласниками постає вибір обрання навчального закладу чи взагалі життєвого шляху, тому отримуємо такі. Що ж до кореляції рівня тривожності з соціалізовані- стю, то в учнів 6-7-х класів такий зв'язок є більш тісним і складає 0,71 (з рівнем значущості р<0,03). Для учнів же 11-х класів з рівнем значущості р<0,02 сила кореляційного зв'язку становить 0,62.

Більш глибинний аналіз можна провести, розглянувши, які саме з восьми виділених Філіпсом факторів тривожності є домінуючими у кожній віковій групі, і яким чином вони пов'язані з рівнем соціалізованості учня.

Таким чином, у представників молодших класів домінуючими факторами тривожності за методикою Філіп- са являються страх ситуації перевірки знань, проблеми і шляхи у відношенні з учителями та страх не відповідати очікуванням оточуючих. Перший фактор (страх ситуації перевірки знань) полягає у негативному переживанні тривоги в ситуації перевірки (особливо - публічної) знань, досягнень, можливостей дитини. Даний фактор може бути пов'язаний із так званим мотивом уникнення невдачі. Якщо коротко зазначити, то Ільїн виділяє дві мотиваційні тенденції - на досягнення успіху та на уникнення невдачі. Перша тенденція передбачає постановку високої планки досягнення цілі, подолання перешкод на шляху до неї. Друга ж тенденція передбачає постановку і вирішення не складних задач, уникнення ситуацій самореалізації, де можливе здійснення помилки. Такі тенденції формуються в результаті виховання і жорсткі вимоги з боку школи до успішності учнів сприяють розвитку тривожності дитини за оцінювання результатів її навчання.

Другий фактор - проблеми і шляхи у відношенні з учителями - вивив найбільш тісний кореляційний зв'язок з рівнем соціалізованості за методикою Рожкова. Це свідчить про те, що проблеми з учителями сприяють порушенню соціалізації дитини. Загальний негативний емоційний фон відношень з дорослими у школі, який знижує успішність навчання, також приводить до дезадаптації. За методикою Рожкова виявляється, що підвищення рівня тривожності з приводу відносин з учителями веде до суттєвого зниження рівня соціальної адаптованості та соціальної активності. Тобто не відбувається інтеріоризація тих позитивних моделей взаємовідносин між людьми, які забезпечують подальші нормальні стосунки людини з соціальним оточенням. У цьому випадку "шкутильгає" саме виховна функція школи, що тісно пов'язана з поведінкою і ставленням значущих дорослих (вчителів).

Зі стосунками із значущим дорослим пов'язаний і третій фактор - страх не відповідати очікуванням оточуючих (орієнтація на значущість інших в оцінці своїх результатів, вчинків, думок, тривога з приводу оцінок). Здавалося б цей фактор повинен навпаки проявлятись у старшому віці під час глобального становлення "Я" людини. Але для школярів 6-7-х класів важливе значення має, чи підтримують їх, чи присутні поряд люди, що допоможуть спрямовувати власну поведінку. Якщо ж у школі вчителі виражають лише негативні оцінки з приводу учні, це приводить до недовіри і зростання рівня тривожності, а в кінцевому випадку - до дезадаптації.

Тепер перейдемо до розгляду впливу домінуючих факторів тривожності на учнів 11-х класів. Серед таких факторів яскраво вираженими є страх самовираження та переживання соціального стресу. Почнемо з другого фактору. Він пов'язаний з емоційним станом учня на фоні якого розвиваються його соціальні контакти (перш за все - з однолітками). Виділення такого фактору не викликає подиву, адже проблема спілкування з однолітками є характерною для даного віку. І школа тут має велике значення. Так у процесі виховання у школі засвоюються певні моделі спілкування, які переносяться на оточуючий світ. Важливе значення має і відношення самих вчителів до учнів, що задає певний тон стосункам у класі. Такий фактор як страх самовираження виступає яскравим показником порушення соціалізації учня у школі. Він полягає у негативних емоційних переживаннях ситуацій, пов'язаних з необхідністю розкриття, пред'явлення себе іншим, демонстрацією можливостей. Тобто у школі не формується активна позиція учня, прагнення до творчого самовираження і подальшого пізнання. І тому не дивним є зворотній зв'язок цього фактору з таким показником, як рівень соціальної активності.

Отже, отримані результати вказують на те, що сучасна школа має багато проблем із соціалізацією учнів, що може приводити до виникнення дезадаптації. Звичайно, процес соціалізації не може проходити гладко і школа як інститут соціалізації постійно натикається на певні бар'єри. Питання лише в тому, щоб намагатись їх мінімізувати, оскільки плата за такі помилки дуже велика - нею стає особистість, яка не може ефективно виконувати свою роль у суспільстві і відповідно має труднощі із самореалізацією.

Список використаних джерел

1. Зинченко В. П. Большой психологический словарь / В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. - М. : Прайм-Еврознак, 2003. - 672 с.

2. Исаев И. Ф. Педагогика. Учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений / И. Ф. Исаев, В. А. Сластенин, Е. Н. Шиянов. - М. : Академия, 2002. - 576 с.

3. Пидкасистый П. И. Педагогика. Учебное пособие для студентов педагогических вузов и педагогических колледжей / П. И. Пидкасистый. - М. : Педагогическое общество России, 1998. - 640 с.

4. Харламов И. Ф. Педагогика / И. Ф. Харламов. - М. : Гардарики, 1999. - 520 с.

Размещено на Allbest.ru