Особливості взаємозв'язку перфекціонізму та самоактуалізації особистості

Порівняльний аналіз деяких критеріїв самоактуалізованих осіб (за А. Маслоу) та "нормального" перфекціонізму

Отож, виділені характеристики "нормального" перфекціонізму та самоактуаліації відображають практично одну й ту ж суть у прагненні людини до досконалості. Виникає питання доцільності виділення поняття "нормального" перфекціонізму. Якщо його все ж варто виокремлювати, то даний концепт потребує додаткового теоретичного й емпіричного уточнення. Проте, в даній роботі не ставиться за мету виокремлення критеріїв "нормального" та "патологічного" перфекціонізму, а лише висвітлення проблеми.

Існує низка науковців, які вбачають в перфекціонізмі лише негативні сторони. Розглянемо особливості патологічного перфекціонізму.

Слід зазначити, що першопочатково, перфекціонізм розглядався тільки як патологічна адикція.

Д. Хамачек зауважує, що невротичні перфекціоністи встановлюють нереалістичні вимоги до своєї діяльності, а також переконані у неможливості здійснення помилок. Невротичний перфекціонізм породжується страхом неуспіху [7]. Як наслідок, прагнення ідеалу перетворюється в аутодеструктивну поведінку:

• Розчарування від невдач сприяє виникненню психічних розладів (депресія, психосоматичні порушення, харчові та сексуальні розлади), зниженню самооцінки.

• Надмірна самокритика, почуття провини породжують незадоволення результатами діяльності.

• Максималізм, принцип "все або нічого" змушує відмовитись від багатьох справ. Страх невдачі примушує уникати ситуацій, де можуть виникнути помилки.

• Втрата часу через надмірну скрупульозність, дріб'язковість, увагу до деталей.

Н. Г. Гаранян, окрім орієнтації на високі результати діяльності, до структури перфекціонізму включає такі особливості: надмірна самокритика, поляризоване мислення в аспектах "все або нічого", фіксація на власних помилках, страх невдачі, відкладання справ на "потім" [1].

А. Б. Холмогорова та Н. Г. Гаранян виділяють дві форми патологічного перфекціонізму - нарцистичний та обсесивно-компульсивний [6]. При нарцистичному пер- фекціонізмі домінує мотивація досягнення досконалості, отримання схвалення й захоплення на шкоду всім іншим мотивам. Він являє собою ядро особистості, тому відмова від нього тотожна відмові від власного Я. Нарцистичний перфекціоніст перетворює досягнення і визнання в головний сенс свого життя. Головна ознака нарцистичного перфекціонізму - відсутність інтересу до змісту діяльності, патологічна фіксація на її результатах і увазі зі сторони оточення. У мотиваційній сфері переважає один, надцінний мотив.

При обсесивно-компульсивному перфекціонізмі (більш простіша форма), ідеалізований образ Я не витісняє настільки всі інші мотиви й інтереси людини, як при нарцистичному. Такі люди зацікавлені не лише в результаті, а й в самій діяльності; акцент на досягненні пов'язаний з цінністю виконуваної роботи, а не лише з нав'язливою потребою викликати захоплення.

Російська дослідниця А. А. Золотарьова виділяє критерії патологічного перфекціонізму: "постійне незадоволення результатами діяльності", "надмірно високі стандарти й домагання", "демонстрація уникаючої поведінки", "концентрація уваги на власних недоліках", "діяльність під впливом страху неуспіху, тривоги, сорому й провини" [2].

Для того, аби виявити особливості взаємозв'язку патологічного перфекціонізму та самоактуалізації особистості, нами було також проведено емпіричне дослідження.

У дослідженні взяло участь 78 студентів Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Використано такі методики:

1. Діагностика самоактуалізації особистості (А. В. Лазукіна в адаптації Н. Ф. Каліної). Прагнення до самоактуалізації розкривається у методиці через такі фактори як: "орієнтація у часі", "цінності", "погляд на природу людини", "потреба в пізнанні", "креативність (прагнення до творчості)", "автономність", "спонтанність", "саморозуміння", "аутосимпатія", "контактність" та "гнучкість у спілкуванні".

2. Опитувальник перфекціонізму Н. Г. Гаранян, А. Б. Холмогорової, що діагностує патологічний перфекці- онізм. Дослідники розглядають перфекціонізм як складний психологічний конструкт, що поєднує у собі такі компоненти: "надвисокі стандарти і домагання в очікуваних результатах діяльності", "порушення соціальних когніцій (приписування оточуючим людям надмірно високих очікувань)", "персоналізацію, що пов'язана з постійним порівнянням себе з оточуючими", "поляризоване мислення, за принципом - все або нічого", "фіксація на негативній інформації щодо результатів своєї діяльності".

Результати дослідження. На основі кореляційного аналізу встановлено, що більш людина переконана, що інші люди очікують від неї надвисоких результатів у виконуваній діяльності (r= -0,32), а також схильна постійно порівнювати свої досягнення з оточуючими (r= -0,32), то гірша в неї орієнтація у часі. Під орієнтацією у часі розуміється здатність особи жити теперішнім, не відкладати справи "на потім", не "втікаючи" у минуле. Ймовірно, що приписування оточуючим людям надмірно високих очікувань (як когнітивний параметр) взаємопов'язано з дитячим досвідом відповідати високим очікуванням батьків. Доведено, що формування перфекціонізму залежить від специфіки сімейного виховання. Надто вимогливі, критичні батьки є передумовою для розвитку даної проблеми. Власне, сформована модель сімейних взаємостосунків, коли батьки надто вимогливі й критичні, "віддзеркалюється" у дорослому досвіді взаємодії з іншими людьми.

При зростанні орієнтації на полюс найуспішніших у виконуваній діяльності (r= -0,23) - контактність особи знижується. В даному випадку, коли йде мова про контактність, мається на увазі здатність до встановлення доброзичливих, стійких стосунків з іншими людьми, а не рівень комунікативних навичок. Іншими словами, пер- фекціоністам, які орієнтовані на найвищі стандарти та еталони в процесі життєдіяльності, важко встановлювати теплі, основані на довірі стосунки з людьми. Існує низка досліджень, що доводить руйнуючий вплив перфекціонізму на побудову гармонійних взаємостосунків з людьми, що може проявлятись у соціальній ізоляції, гострій конкуренції, заздрощах, ревнощах тощо (Р. Шафран, М. Якобі, О. Соколова, Н. Г. Гаранян, А. Б. Холмогорова, Т. Ю. Юдеєва).

Результати кореляційного аналізу доводять, що вищий показник фіксації особистості на власних помилках та невдачах, то нижчі показники її аутономності (r= -0,3) та аутосимпатії (r= -0,27). Загалом, автономність та аутосимпатія в гуманістичній психології розглядаються як важливі показники психічного здоров'я особистості. Вони відображають незалежність, самостійність у судженнях, зрілість, усвідомлення позитивних сторін "Я- концепції", що забезпечує адекватну самооцінку і сприяє самоактуалізації. Ймовірно, що впевненість в собі, слабкість власного Я, низька самооцінка, недостатня особистісна зрілість унеможливлюють прийняття особою власних негативних сторін, що може породжувати важкі емоційні переживання, надмірну самокритику, психосоматичні розлади.

Що важливіший для особи життєвий принцип "все або нічого" - то менша потреба у пізнанні (r= -0,23). Під пізнавальними потребами А. Маслоу вбачав відкритість людини до нового досвіду, що не завжди пов'язано з задоволенням конкретних бажань. Таке пізнання не передбачає оцінок чи порівнянь, а цінування і сприйняття оточуючого середовища такого, яким воно є. Набуття досвіду людиною безумовно пов'язано з певними невдачами чи помилками. Для перфекціоністів будь-яка невдача переживається дуже гостро, вони не допускають помилок у власній діяльності; на їх думку, краще взагалі її не розпочинати, ніж припуститись невдачі. Така позиція не лише гальмує розкриття свого Я, а й деструктивно впливає на психологічне благополуччя людини.

У дослідженні було також виявлено, що вищий у особи загальний показник перфекціонізму, то нижчий показник орієнтації у часі (r= -0,3) та аутосимпатії (r= -0,23). Загалом, можемо зробити висновок, що параметри перфекціонізму обернено пропорційно взаємопов'язані з параметрами самоактуалізації особистості.

Отож, проведений теоретичний та практичний аналіз проблеми, дозволяє сформулювати такі висновки:

• В основі перфекціонізму і самоактуалізації лежить прагнення до досконалості. Проте, якщо самоактуалі- зація - безперервний процес розкриття людиною власних можливостей, що сприяє внутрішній гармонізації і ефективному функціонуванні в суспільстві, то перфек- ціонізм - дисфункціональна властивість особистості, яка полягає у переконанні, що досконалість будь-якими способами варто досягнути (у всіх важливих для особи сферах життєдіяльності). Така позиція сприяє постійному незадоволенню результатами діяльності, пов'язана з самокритикою, залежністю від позитивної оцінки оточуючих людей.

• Критерії "нормального" перфекціонізму, що виділяються дослідниками, та критерії самоактуалізованих людей (А. Маслоу) практично ідентичні за своєю суттю, що потребує додаткового теоретичного та емпіричного вивчення.

• Патологічний перфекціонізм негативно впливає на актуалізацію особистістю свого внутрішнього потенціалу.

Список використаних джерел

1. Гаранян Н. Г. Перфекционизм и враждебность как личностные факторы депрессивных и тревожных расстройств: Автореф. дис. ... на получение наук. степеня докт. психол. наук : спец. 19.00.04 "Медицинская психология" / Н. Г. Гаранян. - Москва, 2010. - 42 с.

2. Золотарева А. А. Диагностика индивидуальных различий перфекционизма личности : Автореф. дис. ... на получение наук. степеня канд.. психол. наук : спец. 19.00.01 "Общая психология, психология личности, история психологии" / А. А. Золотарева. - Москва, 2012. - 25 с.

3. Кашина О. П. Проблема перфекционизма и нарциссизма в современном обществе / О. П. Кашина // Весник Нижегородского университета Н. И. Лобачевского. Серия "Социальные науки". - 2010. - № 2(18). -

4. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. - СПб. : Евразия, 1999. - 478 с.

5. Фрідман М. Роль філософії у гуманістичній психології / М. Фрідман // Гуманістична психологія: Антологія в 3-х томах. Т. 2. - К. : Пульсари, 2005.- C. 89-99.

6. Холмогорова А. Б. Нарциссизм, перфекционизм и депрессия / А. Б. Холмогорова, Н. Г. Гаранян // Московский психотерапевтический журнал. - 2004. - № 4. - С. 18-35.

7. Hamachek D. Psychodynamics of normal and neurotic perfectionism /

D. Hamachek // Psychology. - 1978. - V. 15. - Р. 27-33.

8. Parker W. D. Perfectionism and the gifted / W. D. Parker // Roepel Review. - 1985. - V. 17. - № 3. - P. 173-176.

9. Slaney R. A programmatic appoach to measuring perfectionism: the almost perfect scales / R. Slaney, K. Rice, J. Ashby // Perfectionism : Theory, research and treartment. - Washington : Amer. Psychol. Assoc., 2002. - P. 63-89.

10. Slaney R. Perfectionism: Its measurement and career relevance / R. Slaney, J. Ashby, J. Trippi // Journal of Career Assessment. - 1995. - V. 3. - № 2. - P. 279-Размещено на Allbest.ru