Психологічні особливості мотиваційного інтелекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.947.5 159.923.35

Львівський національний університет імені Івана Франка

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Актуальність дослідження. В поведінці людини є дві функціонально взаємопов'язані сторони: спонукальна та регуляторна. Спонукальна сторона забезпечує активізацію та спрямованість поведінки, а регуляторна відповідає за те, як поведінка складається в конкретній ситуації. Психічні процеси, явища і стани: відчуття, сприймання, пам'ять, уява, увага, мислення, характер, темперамент, емоції - все це в основному забезпечується регуляцією поведінки. Стимуляція поведінки пов'язана з мотивами та мотивацією.

Мотиваційний інтелект є відносно новим поняттям у психології. У його розвиток зробили свій вклад такі зарубіжні психологи, як Г.-Ю. Айзенк, Г. Гарднер, Дж. Гілфорд, Г. Оллпорт, М. Саллівен, Р. Стенберг, Е. Торндайк, Т. Хант, Н. А. Кудрявцева, В. М. Куніцина та ін. [1-7; 9]. Проте широке розповсюдження цей термін отримав завдяки працям польської дослідниці Г. Вечорковської-Нейтардт [8; 10]. Саме вона наголосила, що це вміння формулювати цілі та обирати відповідні стратегії їх реалізації. В зв'язку з цим особливого значення набуває вивчення індивідуальних відмінностей у сфері формулювання цілей, які утворюють мотиваційну структуру, що поєднуючись із інтелектуальними здібностями, утворюють мотиваційний інтелект.

Саме тому дослідження феномену мотиваційного інтелекту є актуальним в сучасних складних життєвих умовах.

Об'єктом дослідження виступає мотиваційний інтелект як складова загального інтелекту.

Предметом дослідження є психологічні особливості прояву мотиваційного інтелекту.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити мотиваційний інтелект як вміння вибору цілей та відповідних стратегій поведінки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Мотиваційний інтелект - термін, запропонований Г. Вечорковською-Нейтардт з метою описати вміння, котрі дають можливість людині радити собі у звичайних щоденних ситуаціях. Мотиваційний інтелект (за Г. Вечорковською-Нейтардт) - це вміння формулювати цілі та обирати відповідні стратегії їх реалізації. В зв'язку з цим особливого значення набуває вивчення індивідуальних відмінностей у сфері формулювання цілей [10].

Особа, котра характеризується високим рівнем мотиваційного інтелекту:

1. здатна формулювати адекватні цілі, що відповідають її власним можливостям та вмінням;

2. працює над досягненням цілі щоденно, виокремлюючи з "великої, глобальної" цілі менші;

3. використовує усі ситуаційні можливості для досягнення цілі;

4. будуючи плани, передбачає кілька варіантів розв'язання проблеми, враховуючи "особливі" обставини;

5. здатна використовувати власні здібності та утримувати оптимальний рівень стимуляції;

6. усвідомлює перешкоди, котрі можуть завадити досягненню мети;

7. контролює ситуацію, щоб непотрібні чинники не поглинали її енергію;

8. є схильною до саморефлексії - знає власні міцні та слабкі сторони.

Мотиваційний інтелект - це вміння вибору цілей та відповідних стратегій поведінки. Відповідно до особливостей мотиваційного інтелекту люди поділяються на два типи:

"Деталізуюча" - це особа, котрі вміє чітко та однозначно формулювати мету та має навики організації власного часу. Така особа любить усе знати в найменших деталях, здатна до швидкого прийняття рішень , але за умови, що має вибирати з невеликої кількості варіантів [8].

"Узагальнююча" - особа, котра все робить "більш- менш". Не любить роботи, котра вимагає старанності. Не намагається вивчити матеріал досконально. Саме тому знання такої особи є, переважно, досить широкими , та неглибокими . Така особа не вміє організовувати свій час - розпочинаючи роботу не аналізує, скільки часу їй потрібно для того, щоб щось зробити та скільки часу їй займе виконання кожного виду роботи. Робить багато речей в один момент, легко переключається з одного виду дальності на інший, здатна до синтезу проблеми, бачить цілісність з різних перспектив і тому може бути творчою особою [8].

Сьогодні на ринку праці найбільші шанси мають особи, котрі здатні в потрібний момент застосувати відповідний тип мотиваційного інтелекту, тобто є здатними адаптувати діапазон мети та підібрати відповідний тип мотивації [5]. В одній ситуації доцільним є використання дуже детального опису мети, котре підвищує мотивацію. Це, в свою чергу, зумовлює те, що людина не відкладає справу на потім. В інших випадках варто мати широкий діапазон цілей, оскільки це дає можливість бачити більше можливостей розв'язання проблеми.

Таким чином, завдяки розвинутому мотиваційному інтелекту людина є здатною до самоорганізації та планування, адекватно оцінює власні можливості та умови життєдіяльності, володіє вміннями розставляти пріоритети при виборі певних видів діяльності та здійснювати діяльність згідно власно накреслених цілей.

Отже, мотиваційний інтелект, з нашої точки зору, утворюється завдяки таким складовим:

1. Когнітивний компонент: виражені розумові якості, пов'язані із здатністю розуміти і моделювати соціальні явища, розуміти людей та їх мотиви.

2. Характеристики самосвідомості: адекватна самооцінка, почуття самоповаги, відкритість новим ідеям, свобода від комплексів, придушених імпульсів.

3. Організаційні здібності та адаптаційна гнучкість.

4. Енергетичний компонент: психічна і фізична витривалість, активність.

Таким чином, дана особа буде краще адаптуватись до різних життєвих ситуацій, досягати успіху як в особистому житті, так і у професійному середовищі.

Результати емпіричного дослідження. Методи та методики для проведення дослідження: Методика дослідження емоційної спрямованості особистості (Б. Додонов), Особистісний диференціал (варіант, адаптований в НДІ ім. В. М. Бєхтєрєва), Методика "Діагностика мотиваційної структури особистості" В. Е. Мільмана, Методика діагностики мотивації досягнення (А. Мехрабіан, модифікація М. Ш. Магомед-Емінова), Опитувальник для визначення стилю мислення особистості. Методи статистичного опрацювання даних: кластерний, дискримінантний та порівняльний аналіз.

Група досліджуваних: у дослідженні взяли участь 100 осіб. 48 осіб - студенти 4-5 курсу денного відділення філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, серед яких 42 досліджуваних жіночої і 6 - чоловічої статі. Решта - 52 особи - студенти 5-6 курсу заочного відділення філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Гіпотезами, які ми мали на меті перевірити, були припущення про те, що:

і) між особами, які відрізнятимуться за особливостями мотиваційної сфери, існуватимуть відмінності і в когнітивних стилях;

2) досліджувані з різною емоційною скерованістю відрізнятимуться за когнітивними стилями.

Для перевірки висунутих гіпотез та виконання завдань дослідження було застосовано кластерний аналіз. З дерева кластеризації за досліджуваними доволі чітко утворюються два кластери. До першого увійшли 57 осіб: 36 студентів денної форми та 21 студент- заочник. Другий кластер виокремлений на основі 12 студентів-денників і ЗІ студента-заочника. Отже, у першому кластері переважають молодші студенти, у другому - старші.

З метою підтвердження чи спростування коректності поділу на кластери ми застосували дискримінантний аналіз. Як видно із таблиці 1, в результаті дискримінан- тного аналізу у процесі оглядової класифікації також утворились дві групи, одна із яких складається переважно із молодих людей віком 21-22 роки (студенти денної форми), а до другого увійшли у переважній більшості студенти-заочники. Отже, коректність поділу на кластери можна вважати підтвердженою.

Повернемось до кластерного аналізу і проаналізуємо показники досліджуваних у двох кластерах, що утворились (рис. 1).

Таблиця 1 Результати дискримінантного аналізу (оглядова класифікація)