Психологічні форми усвідомлення майбутнього

Ю. Швалб, д-р психол. наук, проф.

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев

Y. Shvalb, Dr. Sc., Prof.

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

Факт належності мислення до числа базових компонентів свідомості ні в кого не викликає сумнівів. Більше того, добре відомі філософські та логіко-психологічні спроби ототожнення мислення і свідомості [1]. При цьому мислення, на відміну від інших процесів, має "суворі правила освіти і перетворення одиниць вираження і закони ... все те, що Аристотель називав словом "логос" - всі власне логічні правила освіти і перетворення знакових форм міркувань, всі математичні оперативні системи, всі формальні й формалізовані фрагменти наукових теорій, всі науково-предметні "закони" і "закономірності", всі схеми ідеальних об'єктів, що детермінують процес Мислення, всі онтологічні схеми і картини, всі категорії, алгоритми та інші форми операціоналізації процесів Мислення" [5, с. 289]. Розгортаючи це положення, Г. П. Щедровицький вказує, що мислення формалізується, об'єктивується, відривається від рефлексії комунікативних ситуацій та миследії і "стає особливою мисленнєвою діяльністю з розгортання чистих форм Мислення, свого роду виробництвом знаково-знаннєвих форм, змістовних, але таких, що не мають смислового зв'язку з ситуаціями Мисле- Комунікації і практичної миследії " [4, с. 291].

Відокремлення мислення, звичайно ж, відбувається в результаті розриву рефлексивних зв'язків, однак можливість відокремлення воно містить у самому собі. Якщо ми приймаємо положення, що мислення оперує зі знаковими заступниками (репрезентантами) реальних об'єктів, то ми повинні враховувати наступне:

1) побудована модель об'єкта для самого мислення в подальшому може виступати об'єктом, стосовно якого може будуватися нова знакова система і так далі фактично без обмежень (кордон якраз і встановлює рефлексія),

2) з приводу одного об'єкта може бути побудовано декілька різних знаннєвих систем, які постають тепер мисленню як "копулятивний" об'єкт, який піддається подальшому моделюванню, схематизації тощо;

3) побудова схеми чи моделі будь-якого рівня і складності в мисленні здійснюється за певними правилами, тобто операціонально, що повинно бути зафіксовано в особливих схемах і моделях, в особливому типі знань, з приводу якого можливо те ж "сходження" , як і по пунктах 1 і 2.

Таким чином, створювана в мисленні дійсність є внутрішньо неоднорідною. Швидше треба говорити про різні дійсностях, що розрізняються як за типами знань (знаннєвих форм), так і за ступенем абстрагування від реальності. Фактично тут ми безпосередньо маємо справу з конструктивною здатністю мислення породжувати зміст, так як одержувані схеми та моделі не є прямим відображенням наявних об'єктів або форм миследії.

Для мислення, в силу того, що воно відірване (абстрагується?) від безпосередніх емоцій і мотивів, всі схеми однакові і рівнозначні, якщо, звичайно, витримують логічний аналіз і критику. В. М. Розін з цього приводу пише: "Одиниця мислення являє собою принципово двояке утворення (і почасти так і усвідомлюється): з одного боку, це діяльність індивіда (міркування, доказ, власне розумова діяльність), з іншого - проживання та переживання предметних подій. Особливість цих подій - їх ідеальний характер (ідеальні об'єкти, дійсність, представлена в істинних знаннях, і т. д.). У методологічному дискурсі події, що проживаються думкою, трактуються як задані за допомогою категорій і понять, тобто в одному відношенні - це інтелектуальні побудови (конструкції), а в іншому - схеми опису та уявлення світу. Здійснюючи мислення, індивід, з одного боку, діє, долає опір матеріалу, вибирає, проходить шлях, з іншого - розлучається з одними подіями, проживши їх, і потрапляє в інші. Процес мислення являє собою реалізацію особи, обумовлений психологічними програмами, ментальними планами, комунікацією, зразками і нормами правильної думки, що протікає у формі діяльності, а також проживання та переживання предметних подій" [3, с. 127].

Таким чином, в людській практиці виникає принципова можливість штучно-технічної побудови нових об'єктів і форм миследії, які відповідають наперед сконструйованій розумовій схемі чи моделі.

Схеми мислення можуть виступати в якості підстав цілепокладання й самі по собі, поза зв'язками з іншими процесами свідомості. Це пов'язано з особливою будовою самих схем і моделей, про яку ми вже згадували. Мислення завжди інструментально і операціонально, тобто здійснюється за допомогою певних логічних і знакових засобів. Тому кожна логічна операція і її продукт у вигляді знакової системи співвідносяться як засіб - результат, а взяті окремо оперативні системи та знаннєву схеми всередині себе співвідносяться як загальне - окреме або, точніше, як кінцева - проміжна цілі. Таким чином, по відношенню до будь-якої розумової схеми ми можемо виділити: а) її призначення або, що те ж саме, цільової контекст, б) елементи знакової системи, що відображають властивості об'єкта і дозволяють тим самим ставитися до них як до предметних засобів, в) способи оперування зі знаковими формами властивостей об'єкта, що розкриває логіку миследії.

Тому будь-яка модель містить, окрім знаннєвих компонентів, інтенціональний або цільовий компонент. Моделі "навмисно створюються як репрезентаційній артефакти, і як такі служать у всіх своїх формах тим засобом, за допомогою якого людська свідомість може охопити свої власні творіння" [2, с. 15]. Тому М. Вартофській правомірно стверджує: "Модель - це не тільки відображення або копія деякого стану справ, але й передбачувана форма діяльності, репрезентація майбутньої практики і освоєних форм діяльності" [там само, с. 11]. "Модель одночасно враховує мету і гарантує її реалізацію" [там само, с. 127].

Існування мислення і породжуваних їм схем і моделей в логіці "призначення" дозволяє суб'єкту психологічно зняти проблему мотивації: оскільки зрозуміло, "для чого", то задавати питання, "чому" і "навіщо" вже немає необхідності. Таким чином, чисте мислення виступає як підстава особливої форми ціле покладання - вирішення завдань. Завдання і є та форма цілепокладання, де факт можливості послідовних перетворень, що призводять до якогось результату, є самодостатнім. Мета у формі завдання задає суб'єкту критерії, що дозволяють оцінити продукт діяльності як її кінцевий результат. Тому чим більше мета операціонально насичена, чим тісніше вона пов'язана із засобами, тим більше вона конкретна і дієва. Завдання виникає в логіці: реальні засоби - ідеальні засоби - засоби визначення мети, а діяльність із розв'язання задачі розгортається в логіці: мета - ідеальні засоби - реальні засоби - результат.

Таким чином, майбутнє в мисленні представлене свідомості індивіда у трьох основних формах. По-перше, майбутнє як ідеалізований об'єкт чистого мислення. Мислення створює абстрактну (чисту) модель майбутнього, безвідносно до його змістовного наповнення. Такі моделі входять в набір нормативних культурних основ розуміння і організації життя і життєдіяльності соціуму в цілому. Не зупиняючись детально на аналізі цих моделей, вкажемо лише на деякі з них. Так, в культурно - історичному плані однією з перших була модель циклу життя, що нескінченно відтворюється, де майбутнє завжди є точним відтворенням відповідного минулого. Це знайшло своє відображення на рівні буденної свідомість у відомих афоризмах, типу "ніщо не нове під місяцем", "нове - це добре забуте старе" і т. п. У філософії характерною презентацією такої моделі є платонівська концепція мислення як пригадування. В іудаїзмі була створена концепція Початку часу (життя) у вигляді фіксованої точки Створення Світу і кінцевої точки існування цього світу у факті очікуваного Пришестя. У християнстві була розроблена концепція двох часових потоків, де земне життя являє собою кінцевий процес, а життя "під знаком Бога" (користуючись виразом Б. Спінози) є процесом нескінченним. Різні діалектичні вчення увели в науковий обіг категорію майбутнього через категорію розвитку, в якій зберігається ідея циклічності, але стверджується факт якісних змін майбутнього в порівнянні з минулим. Відома метафора "спіралі розвитку" дуже точно відображає суть таких учінь. Класична фізика вилучила майбутнє з життєвого контексту і представила його як фрагмент нескінченної часової вісі, а посткласична фізика - як верогіднійсний стан простору. Цей перелік можна було б продовжувати, але для нас важливо те, що в цих моделях майбутнє завжди представлено як проблематизація реальності або дійсності існування. Прийняття свідомістю однієї з моделей (або їх певної суміші, що характерно для буденної свідомості) дає нам відповіді на два кардинальних питання : "Чи є у нас (у мене) майбутнє?" і "Чи є майбутнє без нас (без мене )?", - які є підставою організації життя в цілому.

По-друге , майбутнє як породжувана мисленням нова предметність. Саме в мисленні розкривається наша здатність придумувати, винаходити і конструювати нові предметності, які стають засобами та умовами нових діяльностей. Г. В. Ф. Гегель стверджував, що вся хитрість людського розуму укладена в здатності створювати і використовувати знаряддя. Через конструктивну здатність мислення ми створюємо власний предметно оформлений простір майбутнього. Важливо відзначити, що при конструюванні нових способів діяльності або технологій ми саму діяльність беремо як особливого роду предметність, процесуальну за своєю суттю.

По-третє, майбутнє як вирішення задачі і досягнення мети. У мисленні рішення задачі оформляється як програма пошуку рішення (відповіді на ті труднощі в досягненні потрібного результату, які детерміновані наявними умовами та обставинами дії). Програма відображує розуміння індивідом ситуації дії і задає схему організації майбутніх дій, що власне, і перетворює індивіда в суб'єкта діяльності. На відміну від розв'язання задач, процес реалізації (досягнення ) мети початково суб'єктний, оскільки задачу (завдання) можуть ставити перед індивідом іззовні у вигляді певної вимоги щодо отримання результату, а мета завжди суб'єктивна, завжди "моя" для особи-носія. У психологічних дослідженнях Е. И. Машбіца, В. В. Репкіна, В. Т. Дорохіної та наших власних достатньо повно описані процеси та механізми трансформації із зовні заданого завдання у цільову дію суб'єкта, тому тут немає потреби зупинятись на цьому питанні докладніше.

Процес досягнення мети регулюється особливим інтелектуальним конструктом, який у свідомості особи фіксується як план майбутніх дій з урахуванням наявних умов і обставин діяльності. Серед об'єктивних умов характеристики простору і часу займають в ньому одне з центральних місць і, тому, план є особливою формою "прив'язки" майбутнього до об'єктивної осі часу, яка робить майбутній час змістовно, діяльнісно і подієво насиченим.

Таким чином, мислення дає особистості Ідею майбутнього, суб'єкту - Програму організації майбутнього, а індивіду - План змістовного наповнення майбутнього подіями і фактами життя.

майбутній особистість миследія образ

1. Алексеев Н. Г. Заметки к соотношению мыследеятельности и сознания / Н. Г. Алексеев // Вопросы методологи. - 1991, № 1. - С. 3-8.

2. Вартофский М. Модели. Репрезентация и научное понимание / М. Вартофский. - М. : Прогресс, 1988. - 507 с.

3. Розин В. М. Мышление как свойство и процесс в определении человека / В. М. Розин // Мир психологии. - 2001, № 1. - С. 121-128.

4. Щедровицкий Г .П. Схема мыследеятельности - системноструктурное строение, смысл и содержание / Г. П. Щедровицкий // Избр. труды. - М., 1995. - С. 281-298.

5. Щедровицкий Г. П. Заметки к определению понятий "мышление" и "понимание" / Г. П. Щедровицкий, С. Г. Якобсон // Щедровицкий Г. П. Избр. труды. - М., 1995. - С. 481-484.

6. Alekseev N. G. Notes to the relation of consciousness and mental activity / N. G. Alekseev // Voprosy methodologie. - 1991, № 1. - P. 3-8.

7. Vartofsky M. Models. Representation and scientific understanding / M. Vartofsky. - Moscow : Progress Publishers, 1988. - 507 p.

8. Rozin V. M. Thinking as a property and the process in determining human / V. Rozin // Mir psychologii. - 2001, № 1. - P. 121-128.

9. Shchedrovitsky G. P. Mental activity diagram - system-structural framework, the meaning and content / G. P. Shchedrovitsky // Selected works. - M., 1995. - P. 281-298.

10. Shchedrovitsky G. P. Notes to the definition of the concepts of "thinking" and "understanding" / G. P. Shchedrovitsky, S. G. Jacobson // Shchedrovitsky G. P. Selected works. - M., 1995. - P. 481-484.

Размещено на Allbest.ru