Суїцидальна поведінка в молодіжному середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти в сфері вивчення суїцидальної поведінки

1.1 Теоретико-методологічні підходи щодо дослідження суїцидальної поведінки

1.2 Суїцидальна поведінка: поняття та види

Розділ 2. Соціальна робота з молоддю, схильною до суїцидальної поведінки

2.1 Форми та прояви суїцидальної поведінки в молодіжному середовищі

2.2 Методи профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків

Висновок

Список використаної літератури

Додаток А

Додаток Б

Додаток В



Вступ

В даний час суїцидальна поведінка є глобальною суспільною проблемою. За даними ВООЗ, щороку, більше 800 тис. людей накладають на себе руки, а спроб вчинити самогубство близько 20 млн. на рік. Офіційна статистика суїциду значно відрізняється від реальної ( у 2-4 рази ), в більшій мірі, через негативне ставлення суспільства до самогубства. Рідні та друзі самогубців часто не хочуть відкрито визнавати, що дорога їм людина наклала на себе руки.

Вивченням самогубств і дій, пов'язаних з ними, займається наука суїцидологія. Більшість цих досліджень складають роботи російських вчених, а саме: Г. Старшенбаума, І. Шелехової, Т. Каштанової, А. Корнетова, А.Г. Амбрумова, І.М. Соколова, А.М. Понизовський, В.П. Ларичев, та багато інших. [9, с. 43-50]

ВООЗ класифікує країни за показником самогубств на три групи:

низький рівень (до 10 осіб на рік на 100 тис. населення) -- Греція, Італія, Албанія, Єгипет;

середній рівень (від 10 до 20 осіб на 100 тис. населення) --США, Канада;

високий і дуже високий рівень (понад 20 осіб на 100 тис. населення) -- Литва, Республіка Корея, Індія

Серед жінок кількість самогубств у 4 рази менша, на відміну від чоловіків. Однак, перші намагаються покінчити з життям частіше, ніж другі. Основними чинниками самогубств є: бідність, безробіття, страх перед покаранням, домашні клопоти, пристрасті, душевні хвороби, тяжкі захворювання, стрес. У нашій країні, за відомостями Держкомстату, за останні 20 років зріс. рівень суїциду . Найбільш уразливими виявилися промислові регіони.

Суїцидальна поведінка є суспільною проблемою, вона охоплює всі верстви населення у всіх вікових групах, але все більш актуальною є проблема підліткового суїциду. Важливо зрозуміти, що підлітковий суїцид є більш складним, ніж це може здатися на перший погляд. Період підліткового віку в психології має характеристику кризисного періоду. Підліток -- це вже не дитина, і ще не дорослий, у нього з`являється “відчуття дорослості” але нових намірів, цінностей дорослого життя, взаємодії в дорослому світі ще нема. Провідною діяльністю в цей період є спілкування з однолітками, тому бути прийнятим в певній групі є більш важливим, ніж у дорослих.

Підлітки є більш вразливими до внутрішніх та зовнішніх конфліктів, котрі ускладнюються надмірною чутливістю юнаків та дівчат, Також підлітки часто намагаються наслідувати інших, в тому числі і тих, хто бажає піти з життя. Загалом, почуття безнадії, безпорадності, підвищена чутливість, максималізм в оцінках подій і людей, необачність у власних вчинках, все це може стати основою для виникнення суїцидальної поведінки та суїциду. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень, 27,2% дітей 10 - 17 років втрачають бажання жити, 17,8% - вважають, що нікому до них немає справ, 25,5% - не можуть розраховувати на підтримку близької людини, 51,9% - не стримуються в ситуації конфлікту.

Мета курсової роботи: Вивчення форм та проявів суїцидальної поведінки в молодіжному середовищі.

Завдання:

1. Визначити головні теоретичні напрямки дослідження суїцидальної поведінки

2. Проаналізувати тенденції розвитку новітніх технологій по профілактиці суїцидальної поведінки

3. Дослідити методи роботи із підлітками із суїцидальною поведінкою

Предмет: Суїцидальна поведінка, профілактика суїцидальної поведінки.

Об'єкт: Молодь, схильна до проявів суїцидальної поведінки.



Розділ 1. Теоретичні аспекти в сфері вивчення суїцидальної поведінки

1.1 Теоретико-методологічні підходи щодо дослідження суїцидальної поведінки

У різні часи люди по-різному намагалися виправдати або визначити причини самогубства. Починаючи з ХІХ ст. вчені різноманітних “гуманітарних” наук всього світу намагалися дати чітке визначення суїциду, типологію, мотиви, фактори та особливості суїцидальної поведінки різних категорій (діти, військові, психічно хворі і т.д.). Тема суїциду, суїцидальної поведінки та форм і методів запобігання їм -- багатогранна, тож існує багато теорій щодо цього. За Фрейдом, наприклад, в людині існує два види потягів: один -- інстинкт життя, другий -- потяг до смерті, руйнування та агресії. Він наголошував на те, що самогубство є дійсним запереченням життя, і той, хто заперечує -- бажає смерті. Проте, суїцид, як і вбивство, не має бути виправданим і має бути попередженним.[2, розділ 1.] Карен Хорні, одна з найкращих учениць З. Фрейда, вважала, що суїцид може виникнути внаслідок глибоко укорінених почуттів неповноцінності, тривоги, залежності, невідповідності стандартам і очікуванням суспільства. Отже, перш за все дітям, необхідно забезпечити такі умови зростання, які не привели б до катастрофічних особистих і групових реакцій. [2, розділ 1.]

Медики були одними з перших, хто намагався дати пояснення природі суїциду. Вони дотримувалися ідеї, що всі самогубці -- душевнохворі, помішані. Основоположником цієї теорії був французький психіатр Етьєн Ескіроль. Проводилися серйозні патологоанатомічні дослідження з ціллю знайти причину самогубства в тілі людини, тобто пов`язати душевну діяльність і фізіологічну. Попри всі старання знайти відповідність між суїцидними імпульсами зі станом тканин і органів тіла, практичних аргументів не знайшлося. У 80-х роках XIX ст. петербурзький психіатр І.П. Лебедєв провів обстеження у стаціонарних умовах групи осіб віком до 20-ти років, які посягали на самогубство. У роботі з пацієнтами вчений застосовував метод клінічного спостереження (названий автором «психолого-аналітичним»). Він вважав, що всебічне вивчення особистості суїцидента протягом тривалого часу допоможе виявити справжню причину аутоагресивної поведінки і намітити шляхи вирішення профілактичних завдань. Однак більшість обстежених І.П. Лебедєв відносив до недиференційованої у клінічному відношенні категорії таких, що вироджуються, а суїциди у таких осіб дорівнював розладу свідомості при патологічному афекті. У цьому плані дослідник поділяв думку деяких своїх сучасників про те, що самогубство є різновидом психозу. Велику увагу проблемі самогубства приділяли представники антропологічної школи Л.І. Крюков, П.М. Мінаков, І.І. Нейдінг. Вони пов'язували схильність до суїцидальної поведінки з певними змінами в будові черепа самогубців, що чинять механічний вплив на мозок. На думку цих авторів, саме такі своєрідні «дефекти будови» впливають на функції мозку, порушуючи його діяльність, що зрештою і призводить до самогубства [9, с. 9 - 12]

Після багатьох років безуспішних дослідів концепцію патологоанатомів про біологічні аномалії самогубців було відкинуто як помилкову. Багато вчених вважали, що суїцидальні думки можуть виникнути у будь-якої людини, і в залежності від обставин вона може реалізувати свій намір.

Важливе місце в період дослідження суїцидальної поведінки посідає психолого-педагогічний підхід. Представники багатьох напрямів висували різні гіпотези про природу аутоагресії, особливості суїцидентів, прагнучи зрозуміти механізм прийняття суїцидального рішення. Ще на початку ХХ ст. В.М. Бехтерєв вказував на те, що для розуміння природи самогубства ми повинні використовувати методи різних наукових дисциплін: статистичний, клінічний, судово-медичний і т.п., застосовуючи їх у комплексі. [9, с. 14] В той же період над цим питанням працювали І.А. Сікорський, Б. Краєвський, А.М. Острогорський, вони наголошували на тому, що стан “душевної розгубленості”, втрата інтересу до життя більше пов`язані з психосоціальними характеристиками: вік, виховання, темперамент, наслідування. Ці науковці, та подібні їм, одні з перших, хто окреслив завдання суспільства щодо профілактики суїцидальної поведінки і суїциду. Було визначено, що обов`язком кожного громадянина має стати морально-етичне виховання підростаючого покоління, взаємоповага, співчуття і розуміння, зменшення страждань інших, а особливо осіб, схильних до аутоагресивної поведінки, кожен повинен бути готовий надати ближньому “термінову психологічну підтримку” [9, с. 14-16]

Засновником радянської суїцидології вважають А.Г. Амбрумову. Відповідно до її концепції, в основі будь-яких суїцидальних проявів лежить соціально-психологічна дезадаптація особистості в умовах мікросоціального конфлікту [14, с. 43] А.М. Понизовський :

Досвід купірування кризових станів у суїцидентів прийомами когнітивної психотерапії відобразив в одній із своїх робіт “Прийоми когнітивної терапії спрямовані на психокорекцію неадаптивних когнітивних шаблонів мислення”. На думку автора, когнітивна психотерапія кризових станів спрямована на психологічну корекцію зазначених порушень, а в остаточному підсумку - на модифікацію неадаптивної когнітивної організації індивіда [14, с. 46]

Оригінальний вид психотерапевтичної допомоги був розроблений В.П. Ларичевим і названий аксіопсихотерапією (АПТ). Метою АПТ є досягнення лікувального ефекту шляхом спрямованої зміни в системі індивідуальних значень і цінностей пацієнта. [14, с. 47]

Методики індивідуалізованого психокорекційного підходу, що базуються на даних експериментально-психологічного обстеження, спробувала розробити Е.Ю. Собчик. Психологічна корекція, як вважає автор, є складним процесом і проводиться поетапно з різним ступенем розгортання залежно від поставлених завдань. Кінцевою метою психокорекційної роботи є глибинна внутрішньоособистісна перебудова, формування у пацієнта стійкої адекватної самооцінки та позитивних перспектив [14, с. 47]

Вивченню психологічних факторів ризику аутоагресивної поведінки серед студентів присвячено статтю І.М. Соколової. У цій роботі відбито результати досліджень впливу індивідуально-психологічних особливостей особистості на суїцидальну активність і ступінь зрілості студентів перших років навчання чоловічої і жіночої статі. Використовуючи метод СМДО (скорочений варіант ММРI), опитувальники «Визначення суїцидального ризику» і «Оцінка самосвідомості смерті», автор аналізує профіль особистості, визначає наявність суїцидальних думок і намірів у студентів, а також власне ставлення до смерті. [14, с. 49]

Одним із видів психотерапевтичної допомоги особам з ознаками аутоагресії є діяльність соціально-психологічної служби «Телефон Довіри». Результати багаторічної роботи, проведеної телефонною службою, відбито у Т.А. Малофєєвої, А.Г. Амбрумової. На думку авторів, цей вид психологічної допомоги є найбільш демократичним. Переваги психотерапії по телефону значною мірою обумовлені особливостями телефонного зв'язку як засобу спілкування. [14, с. 48]

Питанню групової психотерапії у суїцидологічній практиці присвячено роботу Г.В. Старшенбаума «Групова психотерапія пацієнтів із суїцидонебезпечними реакціями». Звернення до цього методу, на думку дослідника, обумовлене тим, що у процесі роботи у багатьох суїцидентів виявляється виражена тенденція до взаємодопомоги. Це послужило підставою для створення кризових груп. У ході подальшого вивчення цього виду допомоги були виявлені і досліджені численні переваги групової кризової терапії (ГКТ) перед індивідуальною. ГКТ є високоспецифічною формою кризової терапії, що задовольняє підвищену потребу дезадаптованої особистості у психологічній підтримці і практичній допомозі з боку оточуючих. [14, с. 48]

Практичний інтерес. являють результати досліджень І.В. Полякової, Л.Г. Смолинського, А.М. Понизовського, А.Б. Ордянської, пов'язані з вивченням аутоагресії при афективних реакціях у психічно здорових осіб, акцентуйованих особистостей, а також у людей із психічними захворюваннями. [14, с. 50]

Зайнятість людини, її професія, відіграють значну роль в потенційному самогубстві. Наприклад, специфіка роботи лікарів, адвокатів, військових, може викликати тяжкі психоемоційні навантаження, та провокувати людину на суїцид.

Співвідношення чоловіків і жінок, які скоюють завершений суїцид, становить 4:1, у середньому віці, проте кількість суїцидальних спроб у жінок значно вища, приблизно 1:4. Відношення до самогубства у протилежних статей різне, чоловіки більш схильні до прийняття радикальних рішень, а жінки таким чином намагаються звернути на себе увагу або “кричати” на домогу.

Важливим чинником збереження життя людини, є сім`я, проте залишається високим рівень самогубств серед молодих пар (18-24 роки), які поквапились з одруженням, вступили в шлюб в наслідок небажаних обставин. У овдовілих до 35 років також великий ризик суїциду через різку зміну емоційного життя людини, та фактом, що вона залишилась одна з труднощами і відповідальністю. Особливо небезпечним є перший рік після трагедії. Схожа ситуація спостерігається і серед розлучених пар. Розлучення нерідко означає втрату дому, дітей, друзів, прощання з надіями, обіцянками і мріями.

Частота самогубств у самотніх після 35 років стає суттєво вищою, ніж у інших. Велику роль у цьому відіграють діти: вони дають змогу відчути себе потрібним, надають значення подальшому життю батьків. Неодружена особа може відчути себе позбавленою близьких, що піклуються про неї, і майбутнє погрожує ще більшою самотністю, соціальною занедбаністю. До початку ХХ ст., суїцидальну поведінку оцінювали виключно як індивідуальний поведінковий акт. Соціологічна наука намагалася проникнути в таємницю аутоагресивної поведінки беручи до уваги такі фактори, як національність, релігія, соціальний стан та інше. В ході досліджень вчені довели, що деякі явища повторюються досить часто і знаходяться у зв`язку із зовнішніми факторами. Деякі підходи для розуміння зв`язку суспільних подій і дій окремого індивіда запропонував Е. Дюркгейм. Автор говорить про те, що “... у кожній соціальній групі існує специфічна схильність до самогубства, не пояснюється ні фізико-органічною будовою індивідів, ні фізичною природою навколишнього середовища. Згідно з цим, ця схильність повинна залежати від причин і являє собою колективне явище...”. За думкою Дюркгейма, рівень самогубств залежить від ступеня згуртованості таких соціальних інститутів, як шлюб, родина, професійні та інші організації, також велику роль має міцність культурних і моральних норм, що впливає на поведінку людей. Автор наголошував на тому, що в країнах, де потреби людей постійно зростають і не обмежуються суворими моральними рамками, фрустрація, розчарування, пресиченість життям часто призводять до суїцидальної розв`язки. В той же час, значно меншим є ризик суїцидальної поведінки та суїциду в суспільстві, в якому кожен громадянин вважає своїм обов`язком підкорятися і слідувати традиційним моральним й етичним нормам.

Існує багато теорій і підходів до вивчення питання суїцидальної поведінки,причин її виникнення і методів запобігання та профілактики. Вивченням цієї проблематики займалося багато фахівців різних наукових сфер.

1.2 Суїцидальна поведінка: поняття та види

Суїцидальна поведінка -- це прояв суїцидальної активності. Воно включає в себе суїцидальні думки, наміри, висловлювання, погрози, суїцидальні замахи і спроби. При істинній суїцидальній поведінці намір позбавити себе життя не тільки обдумано, але також часто довгий час. планується.

Наприкінці ХІХ ст. французький соціолог і філософ Е. Дюркгейм встановив чіткий взаємозв`язок суїциду -- вчинку конкретного індивіда -- з оточенням, у якому він існує; та частоту актів саморуйнування з певними соціальними явищами і процесами. За його теорією існує такі види суїцидів:

Егоїстичні -- в першу чергу люди думають про самих себе, не інтегровані в суспільну групу, їх бажання не співвідносяться з інтересами та оцінкою групи. Індивід почуває себе відчуженим

Аномічні -- виникають внаслідок соціальної дезадаптації та дезінтеграції особистості. Частота зростає за часів соціальних криз.

Альтруїстичні -- у випадку, коли індивід іде на смерть заради інтересів групи, тобто ототожнює себе з ними. [4, с. 67-139]

Одним із вчених, які описували різноманітні форми і методи прояву суїцидальної поведінки є Едвін Шнейдман -- провідний американський суїцидолог, котрий описав їх загальні риси: [8,с. 12]

Мета -- пошук рішення (Особа намагається вийти із нестерпної ситуації, вбачаючи в суїциді єдиний правильний вибір)

Завдання -- припинення свідомості (переривання потоку болю, вирішення всіх життєвих проблем)

Стимул -- нестерпний психічний або душевний біль (людина, що зневірилася, тікає від того, що змушує її страждати)

Стрес-фактор -- фрустровані психологічні потреби ( здійснення суїциду через нереалізовані або незадоволені потреби)Емоція -- безпорадність, безнадійність (надмірна емоційна напруженість, сум`яття, тривога, тощо)

Амбівалентність -- характерна для ставлення до суїциду (людина одночасно бажає здійснити його і чекає на допомогу)

Стан -- звуження когнітивної сфери (звуження свідомості, думок суїцидента, практично повна відсутність вибору поведінки)

Дія -- агресія (“відхід”, бажання покінчити з усім, наприклад, вихід з сім`ї, звільнення, дезертирство, що передує остаточній і радикальній зміні -- смерті)

Комунікативний акт -- попередження про намір (вербальні і невербальні)

Досліджуючи самогубства, важливо пам`ятати, що економічні умови, сімейний стан, расова або релігійна належність стають умовами виникнення тяжкої психоемоційної напруженості. З огляду на це, суїцидальна поведінка та суїцид є відображенням відношення індивіда до себе, до суспільства і змін у ньому.

Економічні проблеми породжують почуття безнадії і відчаю у всіх соціальних прошарків. Під час. економічної депресії частота суїцидів зростає як серед бідних, так і серед багатих. Проте ті, хто більше має -- більше втрачає, і тому важче реагує на зміну добробуту. Менш багаті люди також страждають від економічної кризи. Так, із втратою основного доходу сім`ї слабшає її соціальна структура.

Розрізняють також поняття внутрішня і зовнішня суїцидальна поведінка

Внутрішня: Пасивні суїцидальні думки. Суїцидальні задуми. Суїцидальні наміри.

Зовнішня: Підготовка до суїциду. Суїцидальна спроба. Завершений суїцид.

Існує три основних типи суїцидальної поведінки:

Демонстративна суїцидальна поведінка -- Застосовується для впливу на оточення, щоб позбутися неприємностей, викликати жалість або просто привернути на себе увагу. Особа не має дійсного наміру покінчити з життям, розраховує на те, що її вчасно врятують. Місце і час. суїцидент вибирає так, щоб її вчасно помітили і надали допомогу. Найчастіше до такого типу суїциду вдаються підлітки. Дійсної причиною найчастіше виявляється уражена самолюбність, втрата цінної уваги або страх впасти в очах оточення. Суїцидальні демонстрації, які здійснювалися повторно, часто перетворюються у своєрідний поведінковий стереотип, до якого вдається особа під час. конфлікту.

Афектна суїцидальна поведінка -- Іноді суїцидальні демонстрації можуть бути наслідком реакції на гострі афектні ситуації. На тлі афекту, в певний момент, може виникнути дійсна суїцидальна мета або бажання махнути на все рукою, і демонстративні дії можуть завершитись суїцидом, оскільки людина вже готова перетнути останню межу. Цей вид суїцидальної поведінки розвивається на висоті афекту, в такий період людина може зважитися на дійсний суїцид.

Істинна суїцидальна поведінка -- це результат обдуманого рішення піти з життя. Можливі неодноразові спалахи суїцидальних думок без реалізованих спроб. Вони можуть проявлятися під час. ударів життя по “слабких місцях”.с. Також виникає під впливом низки невдач, розчарувань, причому останньою краплею може бути досить нікчемний привід. Це може бути досить неочікувано для оточення. Результатом істинної суїцидальної поведінки стає чітке рішення, яке включає складання плану дій і проводяться всі заходи, щоб ніхто не зміг завадити здійсненню задуманого [2, с. 22-24]

Висновок до 1.2

Завдяки дослідженням Е. Дюркгейма, Е. Шнейдмана та іншим, сучасні спеціалісти мають визначені загальні типи, риси та прояви суїцидальної поведінки. Це лежить в основі сучасних досліджень та розробок методів превенції суїцидальної поведінки.

Суїцидальна поведінка виникає не через якийсь один мотив, а через систему мотивів, проте один з них обов`язково виявляється провідним, від нього і буде залежати тип суїцидальної поведінки. Складність у вивченні цього питання полягає у його багатогранності, це потребує подальшого мультидисциплінарного підходу до вивчення та профілактики суїцидальної поведінки.



Розділ 2. Соціальна робота з молоддю, схильною до суїцидальної поведінки

2.1 Форми та прояви суїцидальної поведінки в молодіжному середовищі

Статистика ВООЗ щодо причин смертності за 2012 рік підтверджує, що самогубства перетворилися на всесвітнє явище. Однак вони розподілені нерівномірно між багатими і не дуже багатими країнами. Три чверті самогубств серед молоді здійснюються саме в небагатих країнах.

На сьогоднішній день проблема підліткового суїциду в Україні також є досить актуальною. Згідно з документом ВООЗ, в Україні зафіксовано процентне співвідношення самогубств до чисельності населення 100 тисяч осіб на рівні 20,1% станом на 2015 рік. [18] В нашій країні велику роль у формуванні суїцидальної поведінки серед молоді відіграють так звані “спільноти смерті” ( “Синій кит”, “Тихий дім”, “F57”, “Клуб самогубців” і т.п.). [18]

Адміністратор групи схиляє дитину до виконання завдань (квестів), причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині власноруч каліцтв або заподіяння болю. Всі ці “квести” в обов'язковому порядку знімаються на відео. Коли адміністратор групи впевнений в тому, що дитина готова до самогубства, створюється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі. У ролику обумовлюються всі його проблеми, які дитина озвучила “провіднику”. Єдиний вихід з усіх проблем, який озвучується в цьому “творі”, -- вчинити самогубство. Перед цим дитина слухає аудіозапис. і робить останній крок. Зрозуміти, що дитина потрапила до такої групи, можливо за записами у соціальній мережі “ВКонтакте”, в яких будуть обігруватися такі вислови “Тихий дом”, “Морекитов”, “F58”, “F57”, “d28”, “хочувигру”. [5]

З безлічі різних причин і мотивів суїцидальних вчинків серед підлітків і дітей можна виділити такі:

Особисто-сімейні конфлікти (несправедливе ставлення з боку родичів і оточуючих, розлучення і конфлікти батьків, перешкода до задоволення актуальної потреби, самотність, невдале кохання, брак уваги з боку близьких та оточуючих);

Стан психічного здоров'я (реальні конфлікти у здорових осіб, патологічні мотивування, обумовлені розладами психічної діяльності); стан фізичного здоров'я (соматичні захворювання, фізичні страждання);

Конфлікти, пов'язані з антисоціальною поведінкою суїцидента (побоювання судової відповідальності, боязнь покарання або ганьби);

Конфлікти в навчальній або професійній сфері (неспроможність, невдачі в навчанні або на роботі, падіння престижу, несправедливі вимоги);

Матеріально-побутові труднощі та ін. Властива періоду становлення особистості самовпевненість у поєднанні з вищевказаними рисами породжує відчуття безвихідності, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю і самотності.

При такому внутрішньому стані навіть незначний стрес. може призвести до небезпеки суїциду дитини або підлітка. У результаті дії цих стресових ситуацій може виникнути психічний розлад - депресія, при цьому в підлітків спостерігаються такі емоційні порушення: соматичні скарги; втрата апетиту або навпаки - надмірний вияв його; раптові приступи гніву, часто спричинені дрібницями; абсолютна байдужість до свого зовнішнього вигляду; постійне відчуття покинутості, самотності, непотрібності, відчуженості, некорисності, провини чи суму; вияв нудьги у звичному оточенні, погіршення якості навчання чи результатів роботи, яка раніше приносила задоволення; уникнення будь-яких контактів, зокрема з батьками, родичами, друзями. [17, с. 201]

Можна виділити такі форми суїцидальної поведінки:

“Протестні” форми суїцидальної поведінки гостро проявляються в ситуації конфлікту, коли об'єктивне звено вороже або агресивно до суб'єкту, а сенс. в негативному впливу на об'єктивне звено. “Помста” - конкретна форма протесту, нанесення збитку негативному оточенню. Основою цього є позиція особи з перетворенням гетероагресіі у аутоагресію.

Тип “призову” - пасивність особи, але спроба активації допомоги ззовні для змінення ситуації.

При суїцидах “уникнення” загроза особистому або біологічному існуванню, якій протистоїть висока самоцінність. Сенс -- уникнення непереносної ситуації шляхом самоусунення.

“Самопокарання” протест у внутрішньому плані особистості. Існування двох ролей “Я -- суддя ” та “Я -- підсудний”, знищення в собі ворога.

При суїцидах “відмови” мотивом є відмова від існування, а метою -- позбавлення себе життя.

Карімова Р. Б., Казахбаєва Г. И. та Шалабаєва Л. виділяють такі фактори ризику суїцидальної поведінки: [1, с. 74]

Недостатність підтримуючих взаємин у родині.

Наявність психічних розладів у членів сім'ї (вживання алкоголю батьками).

Поточний або недавній психічний розлад, найчастіше депресія, тривога, розлад поведінки або наркоманія.

Члени сім'ї, друзі і повідомлення в засобах масової інформації можуть давати приклади для наслідування, так відомі групові самогубства.

Наявність фізичного або сексуального насильства, нерідко приниження з боку старших, вчителів, однолітків.

Конфлікти, пов'язані з асоціальною поведінкою, боязню покарання або ганьби.

Часто зустрічаються проблеми в школі.

Скоєні раніше суїцидальні спроби

Група ризику серед підлітків:

Рецидив суїцидальної поведінки.

Підлітки, які демонструють суїцидальну загрозу.

Аутоагресивні підлітки

Підлітки, у яких в роду були суїциди або суїцидальна поведінка

Підлітки хворі на алкоголізм та підлітки, у сім'ях яких зловживають алкоголем. Наркозалежні підлітки.

Підлітки, що мають смертельні захворювання.

Підлітки, що пережили тяжкі траті рідних.

Підлітки, що мають загостренні стосунки з рідними.

До поведінкових ознак суїцидальної загрози відносять: [12, с. 16-17]

- будь-які раптові зміни у поведінці і настрої, особливо ті, що віддаляють від близьких людей;

- схильність до необачних і безрозсудних вчинків;

- надмірне споживання алкоголю чи таблеток;

- відвідування лікаря без очевидної необхідності;

- розлучення з дорогими речами або грошима;

- придбання засобів скоєння суїциду;

- підведення підсумків, приведення справ до порядку, приготування до смерті;

- нехтування зовнішнім виглядом;

- багаторазове звертання до теми смерті в літературі та мистецтві;

- повторне прослуховування сумної музики та пісень;

- нестача життєвої активності;

- самоізоляція від родини та знайомих;

- більше споживання алкогольних та наркотичних речовин;

- зміна добового ритму (активність вночі та сон удень);

- збільшення або втрата апетиту;

- млявість та апатія;

- неможливість сконцентруватися та приймати рішення;

- уникнення звичайної соціальної активності, замкненість, самотність;

- раптове впорядкування своїх справ;

- наявні суїцидальні спроби;

- почуття провини, докори на свою адресу, низька самооцінка;

- втрата інтересу до захоплень, хоббі, спорту, роботи або школи;

- невизначені плани на майбутнє;

- прагнення того, щоб інші залишили у спокої, присутність інших викликає розтратування.

Серед словесних ознак суїцидальної поведінки найпоширенішими є:

- впевненість у безпорадності і залежності від інших;

- прощавання;

- розмови або жарти щодо бажання померти;

- повідомлення про конкретний план суїциду;

- подвійна оцінка значущих подій;- повільна, маловиразна мова;

- розпач і плач;

- висловлювання самозвинувачень.

- безпосередні заяви типу “Я думаю про самогубство” або “Було б краще вмерти”, або “Я не хочу більше жити”,

- висловлення типу: “Вам не прийдеться більше про мене турбуватися” або “Мені все набридло”, aбо “Вони пошкодують, коли я піду”.

Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:

- амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів;

- безпорадність, безнадійність;

- переживання горя;

- ознаки депресії;

- почуття провини або відчуття невдачі, поразки;

- надмірні побоювання або страхи;

- почуття власної малозначущості;

- неуважність, розсіяність або розгубленість.

Ситуаційні прояви:

- будь-яка помітна зміна особистого життя, у будь-яку сторону;

- смерть коханої людини, особливо батьків або близьких родичів;

- нещодавня зміна місця проживання;

- конфлікти у сім'ї;

- скоєння правопорушень;

- складнощі у спілкуванні з однолітками;

- проблеми з навчанням у школі;

- соціальна ізоляція, особливо від родини та друзів;

- наявність хронічної, прогресуючої хвороби;

- небажана вагітність, хвороби, що передаються статевим шляхом.

Таким чином, депресивні прояви підлітків із суїцидальною поведінкою можуть виражатися як:

- сумний настрій;

- надмірна самокритичність, неадекватна самооцінка;

- почуття нудьги;

- почуття втоми;

- порушення сну;

- соматичні скарги, порушення апетиту, різка зміна ваги;

- непосидючість, неспокійність;

- фіксація уваги на дрібницях;

- надмірна емоційність;

- замкненість, скупість;

- агресивна поведінка;

- схильність до бунту;

- зловживання алкоголем або наркотиками;

- погана навчальна успішність, зниження інтересу до навчання, прогули уроків.

Найбільш гострим є період “піку молодості” -- 15-23 роки. Своєрідність суїцидальних проявів серед молоді відмінна від аналогічної поведінки дорослих. Це зумовлено специфікою фізіологічних, психологічних процесів, властивих організму що зростає, і особистості в період її становлення

2.2 Методи профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків

Проблемами прояву суїцидальної поведінки неповнолітніх займаються установи охорони здоров'я, реабілітаційні центри, установи соціального захисту, а також важливу роль відіграють громадські організації.

На сьогодні існує Міжнародна асоціація по запобіганню самогубств, також за рекомендацією асоціації в Україні в багатьох містах були відкриті служби попередженню. самогубств. 10 вересня щорічно відзначається Всесвітній день запобігання самогубствам. Він був заснований Всесвітньою організацією охорони здоров'я спільно з Міжнародною асоціацією по запобіганню самогубствам

Профілактика суїциду в підлітковому середовищі вимагає в першу чергу участі дорослих та його соціального оточення, їх вміння вислухати підлітка і допомогти йому в скрутний для нього час. Допомога повинна проявлятися не в звинуваченні підлітка в зв'язку його поведінкою, зі сторони дорослих, а в підтримці підлітка, та пошуку альтернативних виходів. Увага до проявів поведінки які не властиві о підлітковому віці, допоможе виявити порушення у поведінці дитини, а в подальшому навіть зберегти життя.

Діагностика передсуїцидальної поведінки має важливе профілактичне значення. Визначення психологічних та соціальних передумов суїциду допоможе зрозуміти і запобігти скоєнню суїциду. Також у профілактиці суїцидальної поведінки в підлітків, безпосередньо беруть участь освітні установі.. вени надають інформацію, про служби, які допомагають кожному, а особливо хто перебуває в важкій життєвій ситуації, або хоче розповісти про проблеми які і нього виникли. В першу чергу це психологи та фахівці телефонів довіри. [11, с. 286-287]

Профілактика суїцидальної поведінки дітей та підлітків

Слово «превенція» (профілактика) походить від лат. «рraevenire» -- «передувати, передбачати». Знання соціальних і психологічних ознак суїциду може допомогти нам зрозуміти і запобігти йому.

Алгоритм профілактичної роботи із запобігання суїцидальній поведінці дітей та підлітків передбачає такі дії:

1. Виявлення дітей, які мають труднощі у навчанні, проблеми в поведінці й ознаки емоційних розладів:бесіди із вчителями;

спостереження в класах;

бесіди з учнями

тестування, опитування школярів

2. Переадресування до спеціалістів:

дитячого психоневролога;

психотерапевта;

соціальних служб.

3. Робота із сім'єю, рекомендації щодо перебудови сімейних відносин, стилю виховання

4. Рекомендації вчителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з певною дитиною

5. Психологічна просвіта учителів та батьків:

психолого-педагогічні семінари: «Емоційні розлади у дітей», «Чинники, що впливають на суїцидальну поведінку молоді», «Шляхи допомоги при потенційному суїциді»;

виступи на батьківських зборах, де пропонуються рекомендації для поліпшення емоційного клімату в сім'ї.

Робота з педагогічним колективом:

психолого-педагогічний консиліум чи засідання педради, присвячені профілактиці суїцидів. Під час. підготовки до засідання педради проводиться вивчення психологічного клімату в учнівському колективі, сім'ї;

індивідуальні бесіди та консультації з педагогами за результатами анкетувань, спостережень, рекомендації з вибору адекватних методів щодо класу загалом і окремих учнів.

Загальні етапи профілактики суїцидальної поведінки:

Етап 1. Скринінгове обстеження (тестування)

Виявлення підлітків із високим ризиком суїцидальної поведінки за допомогою опитувальника «Рівень суїцидальності».

У результаті тестування можна отримати 4 показники: рівень суїцидальності, наявність в оточенні осіб із суїцидальною поведінкою, ставлення до життя та до смерті, загальний бал, отриманий за всіма запитаннями методики.

Етап 2. Проведення індивідуального інтерв'ю

Для точнішої діагностики ризику суїцидальної поведінки підлітків запрошують на індивідуальну бесіду. Метою індивідуального інтерв'ю є встановлення часу, причини виникнення суїцидальних ідеацій та їх наявність на:

момент обстеження. Окрім указаної мети, під час. проведення інтерв'ю потрібно зібрати короткий анамнез життя та основні біографічні дані досліджуваного. Тому структура інтерв'ю може бути такою:Прізвище, ім'я, по батькові, стать, вік, клас, школа, склад сім'ї.

Відносини з однокласниками, учителями, родичами, друзями. Доцільно з'ясувати найбільш стресогенні чинники в цьому середовищі.

Здоров'я: захворювання самого підлітка, можливі хвороби у членів сім'ї. Тут треба звернути увагу на проблеми зі сном, апетитом, загальний тонус, колір обличчя, настрій на момент інтерв'ю, темп мовлення, логічність та швидкість мислення тощо.

Соціальний розвиток: дитячі спогади, актуальна життєва ситуація, спілкування, хобі.

Стосунки із протилежною статтю, сексуальний досвід.

Після з'ясування основних біографічних та анамнестичних даних можна звернутися до безпосередньої мети інтерв'ю - суїцидальної поведінки. Уже той факт, що підліток, відповідаючи на запитання опитувальника «Рівень суїцидальності», визнав наявність у нього суїцидальних ідеацій, полегшує наступний крок, і можна під час. постановки запитань орієнтуватися на його відповіді. Також можна ставити конкретні запитання про час. та причини їх виникнення.

Окрім цього, треба з'ясувати, що саме думає підліток про власні суїцидальні тенденції.

Тут може бути два випадки.

По-перше: «Це було давно, я тоді була нерозумною маленькою дівчинкою, зараз я подорослішала і розумію всю безглуздість своїх вчинків чи фантазій».

По-друге: «Так, у мене були суїцидальні думки, і я вважаю, що в подібній ситуації вони можуть з'явитися знову».

Другий варіант відповіді вимагає тривалої роботи зі ставленням підлітка до власної суїцидальної поведінки. Найчастіше ці підлітки потрапляють до групи ризику В або с. (розподіл на групи описується далі).

Чинник наявності в оточенні суїцидентів є одним із найважливіших у формуванні суїцидальної поведінки підлітків. Тому встановити, хто саме в оточенні скоїв суїцидальну спробу чи суїцид, із яких причин, і головне, як до цього ставиться підліток, чи розглядає він самогубство як прийнятний для себе спосіб вирішення проблем --усе це необхідно з'ясувати в процесі інтерв'ю.

Етап 3. Розподіл досліджуваних на групи залежно від наявності суїцидальних ідеацій та рекомендацій щодо надання психологічної допомоги.

Група А. Оптимальним буде випадок, якщо у підлітка зараз немає суїцидальних тенденцій і він критично ставиться до їх виникнення в минулому. У цьому випадку треба наголошувати на правильності цієї позиції, підкреслювати, негативні наслідки спроби самогубства, як для підлітка, так і для оточення, і зауважити, що в будь-якому разі самогубство -- це не вихід і, мабуть, гіршого варіанта вирішення проблем придумати неможливо. Потім треба акцентувати увагу на ролі та завданнях психолога у наданні допомоги саме в подібних кризових ситуаціях і заручитись обіцянкою підлітка, що він обов'язково звернеться по допомогу, перш ніж розглядатиме ймовірність самогубства.

Група В. Це підлітки, у яких зараз немає суїцидальних думок, але вони з'являлися в минулому неодноразово, причому не лише на рівні уявлень чи фантазій, а й продумування місця, часу, методу та планування самогубства. Ставлення може бути як критичним, так і схвальним, у будь-якому випадку ця група розглядається як група ризику скоєння самогубства. Із цією групою можна працювати на двох рівнях:

психологічний тренінг, який спрямований на:

формування впевненості в собі;

позитивного ставлення до життя;

поліпшення комунікативних умінь;

підвищення рівня самооцінки;

індивідуальна психокорекційна робота з елементами когнітивної, біхевіоральної та екзистенційної психотерапії.

Група С. Підлітки з наявністю суїцидальних спроб, самопошкоджень в анамнезі та актуальних суїцидальних тенденцій на момент інтерв'ю. Ця група є найнебезпечнішою з позиції скоєння самогубства і потребує негайного втручання психолога.

Етап 4. Психокорекційна робота з підлітками за наявності суїцидальних ідеацій. Психокорекційна робота повинна містити елементи кризової психотерапії, а також подальшу індивідуальну психокорекційну роботу з елементами когнітивної, екзистенційної та біхевіоральної психотерапії.

Основними етанами кризової психотерапії є кризова підтримка та кризове втручання. На першому етапі основною метою роботи є зняття негативних афективних переживань, реагування почуттів. Підлітку дається можливість виразити будь-яку емоцію, ставлення до оточення, ситуації чи власного стану. Особливо важливою стає перша бесіда з ним, під час. якої психолог забезпечує емпатійне вислуховування, безоцінне сприйняття підлітка. Після того як клієнт виговориться, зменшиться емоційна напруженість, потрібно перейти до інтелектуального оволодіння ситуацією. Метою стає виявлення дійсних чинників психотравмувальної ситуації, впливу на її розвиток дій клієнта та його оточення, оцінювання дій та почуттів.

На етапі кризового втручання психолог намагається подолати винятковість ситуації, зняти її гостроту шляхом встановлення послідовності дій, вербалізації переживань і пошуком джерела емоцій, які призвели до суїцидальної поведінки. Застосовується терапія успіхами та досягненнями -- техніка, за якої психолог

акцентує увагу на успіхах підлітка, сильних сторонах його особистості, труднощах, які він подолав. Наступним прийомом є планування дій, необхідних для подолання кризової ситуації. Підлітку пропонується розглянули кілька варіантів вирішення ситуації (бажано, щоб він брав активну участь у продукуванні альтернатив та виборі найкращої з них). Основні прийоми: інтерпретація (психолог висуває гіпотези щодо можливих варіантів розвитку ситуації та її вирішення), планування (підліток залучається до вербального оформлення планів вирішення ситуації та конкретних дій), упровадження планів у реальне життя, активна психологічна підтримка, логічна аргументація (роз'яснення можливих наслідків вчинків, що допомагає клієнту зрозуміти можливі наслідки його дій незалежно від того, негативні вони чи позитивні; функція: примусити клієнта усвідомити вплив його дій та полегшувати прийняття рішень на майбутнє).

Проблематика соціальної профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків є досить складною і актуальною темою, як і спроби підлітків покінчити життя самогубством. Профілактика суїцидальної поведінки серед підлітків потребує уваги як зі сторони держави так і зі сторони всього суспільства.

Основними методами профілактики самогубств серед підлітків є контроль психологічного стану осіб, використання модифікованих варіантів психодрам, індивідуальної психологічної роботи, роботи із сім'єю.

Безумовно, основною причиною, за якою педагоги, психологи та інші фахівці по роботі з дітьми та підлітками виявляються безсилими перед суїцидальною поведінкою, є недостатня наукова дослідженість питань про формування у фахівців професійної готовності до соціальної роботи з дітьми та підлітками, що схильні до суїцидальної поведінки. Це може бути перспективним напрямом подальших досліджень, та розробки більш ефективних методів соціальної роботи, а також, у подальшому, профілактики суїциду серед дітей та підлітків.



Висновок

З початку XIX ст. головними теоретичними напрямками дослідження суїцидальної поведінки була система “індивід -- соціум”; паралельно з цим у світі розвивалися медико-біологічні, психолого-педагогічні, морально-правові теорії. Основа частка досліджень в сфері суїцидальної поведінки припадає на території Західної Європи (Швейцарія, Франція, Німеччина, Нідерланди) і США. На цих засадах створювалися нові підходи і методи дослідження суїцидальної поведінки, які в подальшому ставали основою для вдосконалення методів її запобігання. Наприклад, у сучасній суїцидологічній науці все більшого визнання набуває думка, що суїцид є складним біосоціальним феноменом, результатом впливу на індивіда різних психологічних і соціальних факторів. Соціально-психологічний та епідеміологічний аналіз причин суїцидальної поведінки містить у собі достатньо автономних аспектів розгляду. Суїцид як форма поведінки людини привертає увагу своєю неприродністю. В.Н. Огронович називає цей феномен “страшною біологічною катастрофою, від якої інстинкт самозбереження не може врятувати”. Тож вивчення суїцидальної поведінки, і по сьогодні, потребує ретельної уваги всього світу.

Розвиток сучасного суспільства характеризується прискореними темпами змін, появою нових чинників і тенденцій, що впливають на суїцидальну поведінку; зумовлює відхід від культурних і релігійних традицій і цінностей, і відповідно вимагають удосконалення існуючих заходів протидії і розробці нових. Сьогодні в багатьох розвинутих країнах існують соціальні програми з проведення превентивно-профілактичної роботи, удосконалюється медикаментозна, морально-правова, психологічна і соціальна допомога громадянам. Профілактика самогубств має бути різноплановою. Розрізняють первинну, вторинну та третинну профілактику самогубств. Первинна профілактика має на меті зменшення кількості нових самогубств. Вторинна профілактика має сприяти зменшенню вірогідності здійснення суїцидальних спроб тими особами, які вже здійснили спробу піти з життя і перебувають у зоні підвищеного ризику. Третинна профілактика спрямована на зменшення кількості спроб самогубства, які виникають у відповідь на завершену/незавершену спробу самогубства, що мала місце у тій, чи іншій місцевості. Виділяють п'ять основних напрямків профілактичної роботи, які можуть призвести до зменшення кількості суїцидів:

1. Просвітницькі та навчальні програми для широких верств населення та спеціалістів соматичної практики;

2. Широке впровадження скринінг-методів задля виявлення осіб, що перебувають у групах підвищеного ризику;

3. Покращання результатів лікування осіб з психічними розладами;

4. Обмеження доступу до засобів реалізації самогубств;

5. Розроблення політики щодо висвітлення проблеми у засобах масової інформації.

Просвітницькі компанії для населення мають на меті покращити розпізнавання ступеня суїцидального ризику і факторів ризику самогубства. Треба також домагатися знизити рівень стигматизації психічно хворих та самогубців. Обмеження доступу до засобів реалізації самогубств є важливим щодо профілактики суїцидальної поведінки. Також, засоби масової інформації мають неоднозначний вплив на профілактику самогубств. Вони можуть виконувати просвітницьку місію, а можуть підвищувати ступінь суїцидального ризику, прикрашаючи самогубства, або подаючи їх як універсальний засіб вирішення усіх проблем. Велику турботу викликає Інтернет, де існують чати, на яких пропонуються інструкції щодо використання тих чи інших способів самогубства. Особливу увагу під час. проведення просвітницької роботи слід звернути на молодь.

При будь-якій підозрі про плани на самогубство необхідно вести дуже обережну роботу з підлітком. Не варто боятися задати в довірливій бесіді питання, які опосередковано з'ясовують наміри підлітка, коректно поцікавитися, чи є у підлітка які-небудь плани. Старшому підліткові варто запропонувати роз'яснювальну бесіду, в якій можна порадити звернутися до психолога, психотерапевта, тому що в цьому питанні потребується робота спеціаліста. Доцільним може бути і сумісне (педагог і учень) звернення до відповідного спеціаліста, тому що підліток може самостійно не дійти до фахівця.

Навіть така «диспетчерська» роль приносить свої результати. По-перше, це вже акт уваги та участі, який дуже важливий для підлітка у стані психічного ускладнення. Він помічає, що ним цікавляться, він небайдужий людям і йому хочуть допомогти. По-друге, підлітки не мають досвіду глибокого самоаналізу та погано уявляють, що з ними відбувається, що з цим робити та куди звернутися. При цьому сама бесіда може містити елементи усвідомлення: що є його страждання, як воно протікає, з ким трапляється, які необачливі дії здійснюють люди в цих обставинах, хто допомагає при таких станах, у чому виявляється психологічна допомога, що з цим буде робити спеціаліст. Наївність підлітків настільки велика, що вони вважають свої проблеми рідкісними, унікальними та невиліковними. Пояснивши, що це трапляється з багатьма, що допомога можлива, що вона дає позитивні результати, педагог зробить неоціниму послугу.

Підлітку треба пояснити, що звернення до психолога не означає, що він хворіє, бо психолог - не лікар, він займається здоровими людьми. Навести зразки поведінки європейців та американців: там люди консультуються з психологом у кожній складній або відповідальній ситуації життєвого вибору. Підлітки самі бачать такі приклади в західних фільмах та можуть прийняти це за еталон поведінки. Таким чином, участь педагога в допомозі проблемному підлітку має досить оглядові межі та може принести помітні вагомі результати. Можна лише вкласти в таку роботу певну кількість щирого співчуття та душевного тепла. За відсутності ускладнень у суїцидента, дієву допомогу надають індивідуальні та групові заняття з використанням різних терапевтичних підходів. Необхідною залишається просвітницька діяльність з питань суїцидальної поведінки серед батьків, викладачів і близького оточення. Профілактика суїциду в підлітковому середовищі вимагає участі дорослих та його соціального оточення, їх вміння вислухати підлітка і допомогти йому в скрутний для нього час. Допомога повинна проявлятися не в звинуваченні підлітка в зв'язку його поведінкою, зі сторони дорослих, а в підтримці підлітка, та пошуку альтернативних виходів. Увага до проявів поведінки які не властиві у підлітковому віці, допоможе виявити порушення у поведінці дитини, а в подальшому навіть зберегти життя.



Список використаної літератури

1. ГІ58 Підлітковий суїцид. Види профілактики / О. Б. Попова, С. Є. Фесун; упоряд. Т. А. Шаповал. -- К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2014. -- 104 с.

2. Діагностика суїцидальної поведінки [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.mif-ua.com/archive/article/34294

3. Дюркгейм Э. Самоубийство: Социологический этюд / [пер, с. фр.]; под ред. В. А. Базарова. - М.: Мысль, 1994.-- 399 с.

4. Політологія. Соціологія. Право. ВІСНИК НТУУ «КПІ». Випуск 2(14) 2012

5. Поліція розпочала превентивні заходи через поширення “груп смерті” [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.unn.com.ua/uk/news/1644179-u-sotsmerezhakh-nabirayut-populyarnosti-grupi-kotri-dovodyat-ditey-do-suyitsidu

6. Проблеми підлітків. Думки про самогубство [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.christusimperat.org/uk/node/37048

7. Профілактика суїцидальної поведінки [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://pp.ippo.kubg.edu.ua/2017/02/20/профілактика-суїцидальної-поведінки/

8. Психологія суїцидальної поведінки : Посіб. / Д.В. Лєбєдєв, О.О. Назаров, В.П. Садковий та ін. ; За заг. ред. О.В. Тімченка, ред. О.В. Тімченко . - Х. : УЦЗУ, 2007 . - 129 с.

9. Самогубство у суспільстві [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.asociacia.com.ua/pages/view/sutcid

10. Самогубство: причини та шляхи профілактики [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/5323/1/Vodnik_140.pdf

11. “Соціальна профілактика суїцидальної поведінки серед підлітків” / Хлівнюк Т.П., Гладченко С.В., Кучеренко І.В.

12. Суїцидальна поведінка неповнолітніх: сутність, причини, профілактика / Махурина І.В., Сагайдак О.Б., “Нота Бене” 2009р. -- 41с.

13. “Суїцидальна поведінка підлітків: діагностика, профілактика, кореція. Барнаул, 2014. -- 100 с. (Електронний ресурс).

14. Суїцидальна поведінка та її профілактика [Електронний ресурс]: Режим доступу: https://upsihologa.com.ua/Suicidalnoe_povedenie_i_-yuriy1967.html

15. Умови та чинники доведення до самогубства в Україні [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://dspace.kspu.kr.ua/jspui/bitstream/123456789/1237/1/Умови%20та%20чинники%20доведення%20до%20самогубства%20в%20Україні.pdf

16. Чому підлітки часто скоюють самогубства [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.bbc.com/ukrainian/society/2015/09/150924_suicides_teens_vj_stats_it

17. Соціально-психологічна характеристика суїцидальної поведінки серед дітей та підлітків. / Ю.О. Тисячна.

18. Як соцмережа вбиває [Електронний ресурс]: Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2142980-ak-socmereza-ubivae.html



Додаток А

Завдання на курсову роботу (проект)

З дисципліни ______________________________________________

Студента спеціальності ______________________________________

_________________курсу, групи ______________________________

__________________________________________________________

(П.І.Б)

Тема роботи (проекту) _______________________________________

Завдання: ____________________________________________________

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

ВСТУП

_____________________________________________________________

ПЕРШИЙ РОЗДІЛ (ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА) ________________________________________________________________

ДРУГИЙ РОЗДІЛ (ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА) _______________________________________________________________

ВИСНОВКИ: _________________________________________

КЛЮЧОВІ СЛОВА: _____________________________________

ГРАФІЧНИЙ МАТЕРІАЛ: _______________________________

...