Біографічний метод у дослідженні родинного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди

Біографічний метод у ДОСЛІДЖЕННІ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ

Дорожко І.І. кандидат психологічних наук,

доцент, завідувач кафедри психології

Анотація

Родинне виховання має не тільки макро-історичний вимір, який аналізується за допомогою історико-генетичного методу, а й мікро--історичний вимір. Це мала історія родини, цементуючою силою якої виступає родинне виховання. У дослідженні цієї малої історії значну роль відіграє біографічний метод. Відтворення родинної історії, порівняння її з історіями інших родин є передумовою розвитку критичного мислення як дітей, так і дорослих, а також їхньої моральної свідомості. Метою статті є роль біографічного методу у дослідженні родинного виховання. Аналіз досліджень біографічного методу показав, що біографія є засобом, що дозволяє суб'єкту відзеркалювати прожитий відрізок життя як цілісність, що наповнена системою сенсів. Застосування біографічного методу дозволяє герменевтично посилити екзистенціальні та культурно-антропологічні смисли родинного виховання, що створюють умови для конституювання транстемпоральної ідентичності родини.

Ключові слова: біографічний метод, родина, виховання.

Annotation

Dorozhko 1.I., PhD, Associate Professor, Head of the Department of Psychology, Kharkiv National Pedagogical University H.S. Skovoroda Biographical method in the study of family education

Family education is not only macro-historical dimension, which is analyzed by means of the historical-genetic method, and micro-historical dimension. It had a family history, cementing force which serves family education. In this small study of history plays a significant role biographical method. Reproduction of family history, comparing it with the stories of other families is a prerequisite for developing critical thinking in both children and adults, as well as their moral consciousness. The aim of the paper is part of the biographical method in the study of family education. Analysis of research biographical method showed that biography is a tool that allows the subject reflect lived period of life as a whole, which is filled with air meanings. The use of biographical method allows existential hermeneutic strengthen cultural and anthropological meanings of family education, creating conditions for the constitution of identity transtemporalnoyi family.

Keywords: biographical method, the family, education.

Аннотация

Дорожко И. И., кандидат психологических наук, доцент, заведующая кафедрой психологии, Харьковский национальный педагогический университет им. Г. С. Сковороды

Биографический метод в исследовании семейного воспитания

Семейное воспитание имеет не только макро-историческое измерение, которое анализируется с помощью историко-генетического метода, но и микро-историческое измерение. Это малая история семьи, цементирующей силой которой выступает семейное воспитание. В исследовании этой малой истории значительную роль играет биографический метод. Воспроизведение семейной истории, сравнение ее с историями других семей является предпосылкой развития критического мышления, как детей, так и взрослых, а также их морального сознания. Целью статьи является роль биографического метода в исследовании семейного воспитания. Анализ исследований биографического метода показал, что биография является средством, позволяющим субъекту отражать прожитый отрезок жизни как целостность, которая наполнена системой смыслов. Применение биографического метода позволяет герменевтически усилить экзистенциальные и культурно-антропологические смыслы семейного воспитания, которые создают условия для конституирования транстемпоральной идентичности семьи.

Ключевые слова: биографический метод, семья, воспитание.

Виклад основного матеріалу

Родинне виховання має не тільки макро-історичний вимір, який аналізується за допомогою історико-генетичного методу, а й мікро-історичний вимір. Це мала історія родини, цементуючою силою якої виступає родинне виховання. У дослідженні цієї малої історії значну роль відіграє біографічний метод. Біографії батьків є живою книгою, яку читає кожна дитина.

Біографічний метод, у тій його версії, яку запропонував В. Дільтей, дозволяє розкрити історичний вимір родинного життя у його актуалізації як переживання [4]. Відтворення родинної історії, порівняння її з історіями інших родин є передумовою розвитку критичного мислення як дітей, так і дорослих, а також їхньої моральної свідомості. За умов появи “клаптикових біографій” у суспільстві ризику інтерпретація так званих “нормальних біографій” і біографій видатних особистостей виконує не тільки компенсаторську функцію, а й дозволяє використати біографічну фрагментарність як нові життєві шанси у мобільному і активному суспільстві. Залучення дітей до написання щоденників та автобіографій є важливим виховним і дидактичним засобом, за допомогою якого формуються навички самоспостереження та компетентності життєтворчості.

Поняття “нормальної біографії” широко застосовується у сучасній філософській і соціологічній думці і означає безперервний життєвий шлях з послідовними і суспільно визнаними і передбачуваними подіями життєтворчості. “Нормальну біографію” треба розглядати не у сенсі її нормативності, а як ідеально-типовий конструкт, який задається рамковими умовами суспільства. У суспільстві ризику “нормальні біографії” співіснують з біографічними аномаліями, які потребують філософсько-освітньої концептуалізації.

Аналіз досліджень біографічного методу показав, що біографія є засобом, що дозволяє суб'єкту відзеркалювати прожитий відрізок життя як цілісність, що наповнена системою сенсів. Дані теоретичних розвідок свідчать, усвідомлення своєї біографії, яка відрізняється від біографії інших особистостей, є достатньо пізнім психологічним явищем. Документи на яких ґрунтується біографія, ґрунтуються на відбитках, які залишились від впливів особистості та вражень про неї [5, с. 304]. “Описувати можна будь-яке життя: як незначне, так і видатне, як повсякденне, так і незвичайне.... Родина зберігає спогади. Кримінальне судочинство та теорії фіксують життя злочинця, психопатологія - життя ненормальних людей. Усе людське є для нас документом, який осучаснює для нас будь-яку з незчисленних можливостей нашого буття” [5, с. 305]. Але тільки починаючи з певного моменту розвитку особистості, біографічна пам'ять стає носієм віддзеркалення систематизованої історії, яка суб'єктивно концептуалізується в поняттях “моє життя”, “моя біографія”, “моя доля” [1]. “Автобіографія є розумінням самого себе. Її предметом є життя індивіда.... Тут як засоби упорядковуються об'єкти, зміни та переживання. На основі цілей виникає життєвий план, який є взаємозв'язком різних цілей і засобів” [5, с. 307].

Метою статті є роль біографічного методу у дослідженні родинного виховання.

Дослідженням проблеми життєвого шляху людини займалась К. Абульханова-Славська. Вона визначила три структури життєвого шляху: життєва позиція, життєва лінія і сенс життя. Активність особистості формує її життєву позицію, що міститься у самовизначенні особистості, пролонговано реалізує її у часі як лінію життя на основі сенсу життя. Узагальнений, обраний особистістю на основі її цінностей засіб здійснення життя трактується як життєва позиція.

Створене особистістю на основі взаємодії з умовами життя вторинне утворення, яке виступає як головна детермінанта усіх її життєвих виявів визначається як життєва позиція. Вона містить у собі потенціал розвитку особистості, сукупність об'єктивних і суб'єктивних можливостей, які впливають на майбутнє.

К. Абульханова-Славська розглядає життєвий шлях з позиції індивідуальності особистості. Вміння особистості організовувати своє життя за особистим задумом і визначає її індивідуальність. К. Абульханова-Славська включила в науковий обіг термін “життєва стратегія життя”, який передбачає принцип опори на власні сили, перетворення умов, життєвих ситуацій відповідно до цінностей особистості. Для особистості важливо мати свою стратегію життєвого шляху, так як усі люди різні, зі своїми характерами, здібностями, нахилами, звичками.

Важливим є те, що К. Абульханова-Славська надала визначення поняттю життєві перспективи, пов'язуючи його з концепцією життєвого шляху особистості. Життєві перспективи розглядаються як потенціал, можливості особистості, які об'єктивно складаючись у теперішньому, повинні виявлятися і в майбутньому. І це не тільки майбутні цілі, цінності, але й темп життєвого руху, оптимальність розвитку, зростання активності особистості у соціумі. Утворення життєвих перспектив відкриває суб'єктивно-психологічну перспективу, хоча наявність суб'єктивно-психологічних перспектив (поривання у майбутнє, усвідомлення майбутнього) ще не свідчить про наявність потенціалу розвитку особистості, тобто існування життєвої перспективи. При цьому праця, професія є найважливішою умовою самовизначення особистості, формування особистісної позиції людини.

Вивчаючи концепції Л. Виготського, можна вважати, що організація біографічної складової як макросистеми, що фіксує історію життя особистості, є новою формою інтеграції вищих психічних функцій, опосередкованих поняттям “доля”. Механізм реального розвитку біографічного методу є складне поєднання двох тенденцій - соціалізації та індивідуалізації. Індивідуальна концепція “долі” складається протягом усього життя і визначається, з одного боку, процесами інтеорізації соціокультурних визначень поняття “доля людини” (джерелом може слугувати релігія, філософія, мистецтво або об'єднані соціальні стереотипи) з відповідною селекцією змістів біографічного методу для підтвердження “присвоєного конструкту”. Це означає, що “доля” відчужується від її носія і виступає для нього як зовнішня даність. Інша позиція, концепція долі може переважно формуватися самим суб'єктом у контексті реальної динаміки конкретних подій власного життя. Семантика поняття “доля” є квінтесенцією змісту біографічної складової і детермінантою її постійного розвитку [2].

Людина сприймає своє життя як щось складне, індивідуальне, глибоко особистісне. Вона хоче зберегти за собою право в особистому житті бути такою, якою вона є. Дуже інтенсивне життя не дає замислитися людині чого вона хоче від життя, чи так вона живе. К. Абульханова-Славська виокремлює дві частини життя: 1 - справи, служба, праця, 2-а - особисте життя, коли ми належимо самі собі, своїм думкам і мріям. Право на особисте життя потребує захисту від суспільної свідомості [1].

Постановка проблеми особистого життя в тому, щоб усвідомити її як проблему, уявити її не такою що стихійно складається, а такою що будується за наявності розуму і зусиль. Філософське розуміння буття, існування було основним визначенням життя. Довгий час у філософських поглядах особистість розчинялася або в суспільстві, або в природі.

Життя почали співвідносити з людиною, а конкретніше з особистістю - в кін. XIX - поч. XX ст. Капіталізм породив дух і філософію індивідуалізму, закріпив поняття приватного життя. У літературі ХХ століття відображена ситуація виникнення форми особистого життя і приватного життя. Однак це не означає, що особистість отримує право розпоряджатися цим життям.

Індивід постав перед суспільством тільки у своєму праві існувати, позбавленим своєї сутності. Пізніше філософія і художня література поставили під сумнів справжність цього існування, ввели поняття фальшивості буття [1, с. 24]. Ш. Бюлер вперше оголосила життя особистості індивідуальною історією. Індивідуальне або особисте життя в динаміці вона називала “життєвим шляхом особистості”. Життя конкретної особистості невипадкове, а закономірне. Воно піддається не тільки опису, але і поясненню. Привертають на увагу праці Ш. Бюлер у вивченні проблеми психологічного часу, життєвого шляху особистості у біографічному масштабі. Під керівництвом Ш. Бюлер проблема життєвого шляху людини вивчалась досконало і комплексно. Як уже зазначалось, індивідуальне, або особистісне життя в динамічному розвитку дослідниця трактує як життєвий шлях особистості. Проводячи паралелі між історичним процесом та процесом життя, Ш. Бюлер розглянула життя особистості як індивідуальну історію. Уявлення про природжене прагнення особистості до саморозвитку, самореалізації обумовлюється цінностями особистості, життєвою метою на певних вікових етапах розвитку. Ш. Бюлер висловлює думку про те, що життя є не ланцюгом випадковостей, а послідовністю певних вікових етапів життєвого шляху. Аналіз структури життєвого шляху у темпоральних характеристиках, а також аналіз цілей особистості та психологічного обґрунтування вікової періодизації підготовив грунт для дослідження часових характеристик, специфіки його змісту, що виявляються у біографічному масштабі, власній біографії особистості [1]. П. Жане одночасно з Ш. Бюлер намагається визначити життєвий шлях як еволюцію самої особистості, як послідовність вікових етапів її розвитку, етапів її біографії [1, с. 25].

Проблематика “біографічної цінності” розглядається у площині бахтінського визначення як сили, що організує опис про життя Іншого, з подальшим переживанням власного буття. Сила, що існує ззовні - з боку життя та його цінностей - формує автобіографію і біографію особистості. І. Голубович підкреслює: “поняття “біографічна цінність” дозволяє аналізувати соціокультурну зумовленість і значущість біографічних актів, своєрідне “соціальне замовлення” на ті чи інші норми біографічних та автобіографічних оповідей. Саме через “біографічні цінності”, які притаманні конкретному типу соціуму, життєписи стають важливою сладовою певних соціальних концептів (конструктів)” [3, с. 20].

С. Рубінштейн вважав, що життєвий шлях не можна зрозуміти тільки як суму життєвих подій, окремих дій, продуктів творчості - це ціле. Безперервність життєвих етапів і їх вплив - це підготовка на наступний етап. Науковець вказував, що кожен етап важливий, враховуючи також поворотні моменти, життєві відносини особистості: ставлення до предметного світу, до інших людей, до самого себе. Концепція суб'єкта, за С. Рубінштейном, висвітлювала ідею про індивідуально активну людину. С. Рубінштейн підкреслював не тільки залежність особистості від життя, але і залежність життя від особистості: життєва періодизація, події, структури розглядаються як залежні від людини (має можливість або не має можливість особистість стати суб'єктом власного життя - такою є одна з центральних проблем особистісного життя).

Він намітив цю проблему у 20-х роках, говорячи про співвідношення масштабності особистості, її творчих можливостей. С. Рубінштейн вважав, що кожний етап життя відіграє важливу роль на життєвому шляху, але не є фатальним. У ході індивідуального розвитку особистості є поворотні етапи, коли прийняття важливого рішення визначає подальший життєвий шлях, тобто існує певна залежність наступного перебігу життя від прийнятих рішень. Тільки те життя є справжнім, яке будується власне самою людиною [1, с. 30].

Суб'єкт життя в розумінні С. Рубінштейна - це своєрідний ідеал, оптимальний спосіб здійснення життєвих перспектив. Часто життя конкретних людей - це прагнення і рух до цього ідеалу. Для С. Рубінштейна життєвий шлях - це не тільки рух людини вперед, але і рух вгору, до вищих, більш досконалих форм, до кращих проявів людської сутності.

Отже, застосування біографічного методу дозволяє герменевтично посилити екзистенціальні та культурно-антропологічні смисли родинного виховання, що створюють умови для конституювання транстемпоральної ідентичності родини. Перспективи подальших розвідок даного напряму ми вбачаємо у комплементарному поєднанні історико-генетичного, біографічного, феноменологічного та герменевтичного методів у поєднанні з методологічною програмою трансцендентальної прагматики, що надасть можливість розглянути родинне виховання у єдності його множинних культурних форм і практик, а також концептуалізувати його як комунікативну дію, яка може мати як репресивну, так і нерепресивну спрямованість.

Список використаних джерел

1. Абульханова-Славская К. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. М.: Мысль, 1991. 300 с.

2. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Л. С. Выготский ; [под ред. В. В. Давыдова]. М.: Педагогика-Пресс, 1996. 536 с. (Психология: Классические труды).

3. Голубович І. В. Біографія як соціокультурний феномен (філософсько-методологічний аналіз): автореф. дис.... док. філос. наук: 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / І. В. Голубович. Одеса, 2009. 35 с.

4. Култаева М. Д. Современные немецкие философские кон

5. цепции воспитания: сущность и эволюция: автореф. дис.... док. филос. наук: спец. 09.00.03 “История философии” / М. Д. Култаева. К., 1991. 34 с.

6. Dilthey Wilhem. Der Aufbau dergeschich Welt in den Geisteswissenschaften. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1993. 403 s.

Размещено на Allbest.ru