Ціннісно-смислова сфера особистості студентів: теоретичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.923

Ціннісно-смислова сфера особистості студентів: теоретичний аспект

Мицько Володимир Мирославович,

кандидат психологічних наук, доцент кафедри вікової і педагогічної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ

У роботі висвітлено погляди вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо природи та ґенези ціннісно-смис-лової сфери особистості, здійснено структурно-функціональний аналіз особистісних цінностей та смислів.

Ключові слова: аксіогенез, особистісне становлення, смисл, ціннісно-смислова сфера особистості, цінність.

психологічний педагогічний особистість

В работе представлены взгляды отечественных и зарубежных исследователей на природу и генезис ценностно-смысловой сферы личности, осуществлен структурно-функциональный анализ личностных ценностей и смыслов.

Ключевые слова: аксиогенез, личностное становление, смысл, ценностно-смысловая сфера личности, ценность.

Psychological and pedagogical problems of aksiogenesis of future psychologists was learned with the help of typological analysis of existing methods of determination in tasks and means of professional and personal improving of students-psychologists and also with the help offixing aksiopsychological determinants of professional development of future psychologists.

Key words: aksiogenesis, personal development, meaning, valuable and sensible sphere of personality, values.

Постановка проблеми. Стрімка глобалізація, зростаюча дезінтеграція та розшарування суспільства, знецінення культурної, моральної, етнічної ідентичності і, зрештою, «розмивання» індивідуальних контурів людської особистості, а відтак все більша «закритість» та «багатовекторність» внутріш- ньоособистісних процесів вказують на необхідність оптимізації ціннісно-смислової сфери людини. Становлення особистості студента залежить від особливостей аксіогенезу та особливостей її само- сприйняття. Адже тільки зінтегрована і згармонізована ціннісно-смислова свідомість дає змогу особі стати повновладним суб'єктом власного життєздійснення і професійної самореалізації.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Досліджен-ня в галузі педагогічної психології переважно зорієнтовані на вивчення індивідуально-типологічних властивостей особистості студента, що визначають ефективність його професійного становлення і спрямованості (Ж. Вірна, Я. Чаплак, В. Потапова), розкриття чинників формування професійно значу-щих рис (О. Дмитренко, О. Подолянюк, Т. Буякас, І. Дружиніна, О. Міненко, Н. Чепелєва), самосвідо-мості (Н. Шевченко, А. Самойлова), мисленнєвих умінь (Н. Локалова, Н. Пов'якель) тощо. Відтак існує необхідність теоретичного розгляду психологічних тенденцій оптимізації цінностей та особистісних смислів сучасних студентів.

Мета статті - здійснити теоретичний аналіз цінностей та смислів як основних категорій ціннісно- смислової сфери особистості.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових ре-зультатів. Об'єктивне та цілісне наукове осмислення персонологічної проблематики на сьогоднішній день передбачає розкриття змісту та особливостей розвитку ціннісно-смислової сфери як стрижневого, сутнісного, детермінуючого чинника в цілісному процесі становлення особистості. В такому розумінні особа постає носієм аксіопсихіки, суб'єктом пошуку, знаходження і творення ціннісних орієнтирів свого життєздійснення.

Аксіопсихологічна проблематика розкривається через категоріально-понятєвий апарат, репрезенто-ваний поняттями «цінність», «ціннісні орієнтації», «смисл», «значення», «вартість» та ін. «Онтологіч-ними одиницями аксіопсихіки виступає міждисциплінарне поняття «цінність» та його психологічний еквівалент - смисл» [4, с. 39].

Значний внесок у вивчення ціннісної проблематики, закономірностей взаємопроникнення та сфери докладання вищеозначених понять здійснили Б. Ананьєв, І. Бех, Б. Братусь, В. Василенко, Є. Голо- ваха, А. Здравомислов, З. Карпенко, Є. Клімов, О. Леонтьєв, Д. Леонтьєв, В. Франкл, В. Чудновський, Р. Шакуров та ін.

У психології поняття «смисл» нероздільно пов'язане з особистістю, що гармонійно розвивається. Загальноприйнятим є визначення особистісного смислу як індивідуалізованого відображення дійсного ставлення особистості до тих об'єктів, заради яких розгортається її діяльність, що усвідомлюється як «значення - для - мене» засвоєних суб'єктом безособових знань про світ, які охоплюють поняття, вмін-ня, дії та вчинки, соціальні норми, ролі, цінності та ідеали». Виокремлюється ряд складових смислових систем: смислоутворюючі мотиви, що спонукають людину до діяльності; ставлення людини до дій-сності, що набули суб'єктивної цінності в результаті діяльності; смислові установки, що відображають особистісний смисл; вчинки та дії особистості, що регулюються смисловими установками [9, с. 35].

У вітчизняній психології поняття смислу найбільш повно висвітлюється у працях Л. Виготського, Б. Братуся, Д. Леонтьєва, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна. Так, О. Леонтьєв вважав, що «особистісні смисли, як і чуттєве тло свідомості, не мають власного «індивідуального», власного «не психоло-гічного» існування. Якщо зовнішня чуттєвість пов'язує у свідомості суб'єкта знання з реальністю об'єктивного світу, то особистісний смисл пов'язує їх з реальністю самого його життя у цьому світі, з його мотивами. Особистісний смисл і надає пристрасності людській свідомості» [6, с. 153]. Говорячи про усвідомленість найбільш загальних смислових утворень, Б. Братусь використовує поняття «осо- бистісні цінності», відрізняючи їх від особистісних смислів, які на його думку, далеко не завжди носять усвідомлений характер: «особистісні цінності» - це усвідомлені і прийняті людиною загальні смисли її життя» [2, с. 89-90]. У цьому його позиція збігається з позицією Г. Олпорта: «...цінності в моєму розумінні, - це деякий особистісний смисл» [9, с. 53]. Цінність, таким чином усвідомлюється людиною кожного разу, коли смисл має для неї принципове значення.

У психолого-педагогічній концепції особистості, яка сама навчається Л. Томас і Ш. Харрі-Аугстайн центральним для розуміння людини і для пізнання людьми самих себе вважають тлумачення особис- тісних смислів. Люди шукають смисли, однак смисл може не усвідомлюватися або існувати в невер- бальній формі. Особистісні смисли завжди є частиною більш широкої системи. Взаємодія смислових систем не обмежується ситуацією міжособистісної взаємодії. Різні об'єкти культури, на їхню думку, «відображають способи, якими індивіди і групи намагаються виразити і зафіксувати смисл» [11, с. 89].

У більш загальних визначеннях поняттю «цінність» можуть надаватися декілька значень у залеж-ності від аспектів, які розглядаються. Д. Леонтьєв указує на три форми існування цінностей:

1) Цінність - як суспільний ідеал, створене суспільною свідомістю абстрактне уявлення про атрибу-ти належного в різних сферах суспільного життя. Це загальнолюдські, «вічні» цінності (істина, краса, справедливість) і конкретно-історичні (патріархат, рівність, демократія).

2) Цінності, представлені в об'єктивованій формі у вигляді творів матеріальної та духовної куль-тури або людських вчинків - конкретних предметних втілень суспільних ціннісних ідеалів (етичних, естетичних, політичних, правових та ін.).

3) Соціальні цінності, які, заломлюючись крізь призму індивідуальної свідомості, входять у психо-логічну структуру особистості у формі особистісних цінностей як один з чинників мотивації поведінки [10, с. 755-756].

Д. Леонтьєв наводить шість альтернативних підходів до тлумачення цінностей. Перша опозиція по-роджена мовленнєвою неоднозначністю слова «цінність». Один полюс - розуміння цінності як атрибу-та (ознаки) чогось, на іншому - це поняття має самодостатній зміст. Іншими словами, «об'єкти мають цінність» чи «об'єкти є цінностями». При цьому А.Лазарук робить зауваження, що з погляду гума-ністичних концепцій персоногенезу розгляд цінностей безвідносно до суб'єкта оцінного судження є некоректним [5, с. 25].

Друга опозиція утворюється трактуванням цінностей як об'єкта чи предмета, де цінностями є або конкретні значущі речі, або особливі абстрактні утворення.

Визначення цінностей як індивідуальних чи надіндивідуальних утворень відображає третю опози-цію. Прихильники першої позиції вважають, що цінності несуть смислове навантаження суб'єктивного значення, другі приписують цінностям надіндивідуальне значення як трансцендентним сутностям чи системним культурним утворенням.

Четверта опозиція утворюється протиставленням соціологічної й онтологічної природи цінностей. Онтологічність цінностей висновується з їх універсальності або особливої сутності, що підтверджуєть-ся емпіричною очевидністю їх надіндивідуальності.

П'ята опозиція стосується статусу особистісних, суб'єктивних цінностей, які регулюють соціальну поведінку суб'єкта через механізми свідомого контролю чи неусвідомлені мотиваційні структури.

Позиціонування цінностей як чітких нормативних приписів, стандартів або як життєвих цілей, іде-алів, смислів, безвідносно до їх індивідуальності чи надіндивідуальності, описує шосту концептуальну опозицію, яка відображається протиставленням «еталон-ідеал» [5, с. 26].

На думку Б. Ананьєва, вихідним моментом характеристики людини як особистості є її статус у суспільстві і спільноті, в якій формувалася дана особистість. На цій основі вибудовується система її соціальних ролей та ціннісних орієнтацій. Первинний клас особистісних властивостей утворюють саме статус, ролі і ціннісні орієнтації, які визначають особливості мотивації та структуру поведінки, і спільно - характер та схильності людини [1]. Ціннісні орієнтації у Б. Ананьєва є центральним об'єктом комплексного вивчення особистості та закономірностей її розвитку.

З.Карпенко до проблем узгодження «внутрішніх» і «зовнішніх» цінностей підходить з позиції те-леологічного замовлення як наслідку холі стичного зв'язку явищ: «...внутрішня доцільність функціо-нування організму і забезпечує таке пристосування організму до середовища, якого вимагає характер внутрішніх цінностей особистості» [4, с. 9-10]. Тобто цінності визначають зміст і спосіб адаптації до середовища, що, у свою чергу, виступає автономним, культурно визначеним джерелом цінностей; тобто відбувається взаємопроникний рух, взаємовплив, в центрі якого знаходиться особистість, її сві-домість.

С. Рубінштейн вважав, що цінності є похідними від співвідношення світу і людини, репрезентуючи те, що є у світі, і те, що створила людина в процесі історії [7, с. 369].

На думку А. Здравомислова, цінності є важливою об'єднуючою ланкою між суспільством, соці-альним середовищем і особистістю, її внутрішнім світом. Ціннісні ставлення суб'єкта до зовнішнього світу опосередковані орієнтацією людини на інших людей, на суспільство в цілому, на існуючі в ньому ідеали, уявлення та норми. «Система цінностей - це та ланка, яка об'єднує суспільство та особистість, залучаючи її до системи суспільних відносин» [12, с. 3], а також визначає індивідуальну спрямованість людини, сенс її життя й особливості самоствердження і самореалізації [5, с. 19].

В. Мясищев запропонував трактувати суб'єктивні цінності як взаємодію, здійснювану в суб'єкт- об'єктному і суб'єкт-суб'єктному плані міжособистісних відносин. Це дало змогу розширити контекст ціннісних відносин, включаючи у нього спілкування людей [3, с. 99-105].

У теорії діяльності О. Леонтьєва поняття суб'єктивних цінностей в плані суб'єкт-об'єктної взаємо-дії певною мірою асоціюється з поняттям значущості, що відображає зв'язок індивідуальних значень з емоційно-мотиваційною сферою [6].

В. Ядов у своїй диспозиційній концепції розглядає диспозиції особистості як ієрархічно організо-вану систему, вінець якої утворюють загальна спрямованість інтересів і система ціннісних орієнтацій. При цьому диспозиція особистості являє собою усвідомлення готовності до оцінки ситуації і поведін-ки, яка зумовлена її попереднім досвідом [8].

Р. Шакуров справедливо зауважує: «...цінність - не сам предмет, а процес взаємодії з ним». Завдяки рефлексії особистісних цінностей можна «проникати у смисловий простір іншого, присвоювати чужі суб'єктивні цінності і в такий спосіб духовно збагачувати себе». «Розширення сфери цінностей слід розглядати як процес дедалі більшої диференціації сфери власне людського ставлення до світу» [4, с. 13, 141]. Різноманітність поглядів на природу та сутність «цінності» як у зарубіжній, так і в вітчизняній психології ще раз підтверджує думку про багатогранність цієї категорії.

Висновки і перспективи подальших досліджень у цьому напрямку. Отже, як продемонстрував теоретичний аналіз категорій «цінності» та «смисл», особистість постає носієм аксіопсихіки, суб'єктом пошуку, знаходження і творення ціннісних орієнтирів власного життєздійснення. Перспективою по-дальших досліджень є розробка і запровадження сучасних психодидактичних і розвивально-корекцій- них технологій у навчально-виховний процес вищої школи з метою оптимізації ціннісно-смислової сфери сучасної студентської молоді.

Література

1. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. - Л. : Изд. Ленинградского ун-та, 1998. - 338 с.

2. Братусь Б. С. Аномалии личности / Б. С. Братусь. - М. : Мысль, 1998. - 301 с.

3. Будинайте Г. Л. Личностные ценности и личностные предпосылки субъекта / Г. Л. Будинайте, Т. В.Корнилова // Вопросы психологии. - 1993. - Т. 14. - № 5. - С. 99-105.

4. Карпенко З. С. Аксіопсихологія особистості / З. С. Карпенко. - К. : ТОВ «Міжнар. фін. агенція», 1998. - 216 с.

5. Лазарук А. Цінності людини у науково-психологічному осмисленні / А. Лазарук // Психологія і суспільство. - 2003. - № 2. - С. 19-37.

6. Леонтьев А. Н. Деятельность, сознание, личность / А. Н. Леонтьев. - М. : Политиздат, 1995. - 304 с.

7. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. 2-е изд. / С. Л. Рубинштейн. - М. : Педагогика, 1996. - 416 с.

8. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / Под ред. В. А. Ядова. - Л. : Наука, 1989. - 264 с.

9. Серый А. В. Ценностно-смысловая сфера личности / Учебное пособие / А. В. Серый, М. С. Яниц- кий. - Кемерово : КГУ, 1999. - 92 с.

10. Словарь практического психолога / Сост. С. Ю. Головин. - Минск : Харвест, М.: ООО «Изд-во АСТ», 2001. - 800 с.

11. Современный человек: цели, ценности, идеалы // Реферат. сборник. - Вып. 1. - М. : Наука, 1998. - 106 с.

12. Тюрина В.А. Ценностные ориентации: Учеб. Пособие / В. А. Тюрина, Е. Д. Научитель. - К. : ООО «Междунар. фин. агентство», 19998. - 30 с.

Размещено на Allbest.ru