Психологія любові та диференціація понять кохання та закоханості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологія любові та диференціація понять кохання та закоханості

Отчич С.В.

Стаття присвячена феномену любові у психології, диференціації понять кохання та закоханості, а також основним тенденціям розвитку психології любові як напряму психології.

Ключові слова: любов, кохання, закоханість.

Статья посвящена феномену любви в психологии, дифференциации понятий любви и влюбленности, а также основным тенденциям развития психологии любви как направления психологии.

Ключевые слова: любовь, влюбленность.

Key words: love, infatuation.

Сучасне суспільство, переживаючи наслідки глобалізації, урбанізації, емансипації жінок, всесвітнього поширення масової культури і втрати традиційних духовних і моральних цінностей, постало перед вибором подальшого шляху розвитку. Тема любові, яка ніколи не втрачала своєї актуальності, тепер набуває особливого значення [1]. Складність і важливість любові продиктовані тим, що в ній сфокусовані в органічному поєднанні фізіологічне і духовне, індивідуальне і соціальне, особисте і загальнолюдське, зрозуміле і незрозуміле, інтимне і загальноприйняте [3].

Необхідність дослідження феномену любові викликана критичною соціально-психологічною ситуацією, системою соціальних переживань, яка в даний час визначає стан душі народу [6].

Одним з вічних феноменів людських відносин, які виступають як потужний психотерапевтичний засіб, є любов [5]. Феномен любові, властивий тільки людині, розуміється як первинно духовний процес, заснований на глибоких переживаннях (свідомих і несвідомих) [6].

У психології дослідження почуття любові займає особливе місце, переживання людиною почуття любові незмінно привертає до себе увагу [10].

В усі часи люди говорили про любов, закликали до любові, прагнули до любові, але чим відрізняється любов від інших почуттів і емоцій, так до кінця і не розкрили [5].

Найчастіше, коли йдеться про любов, мають на увазі любов між чоловіком і жінкою. При цьому не менш важливі й інші ситуації любові: любов до себе, любов материнська і батьківська, брата і сестри, любов до справи і своєї країни, любов до Бога. Але ж і любов між чоловіком та жінкою буває дуже різна: закоханість і зріла любов, любов-пристрасть і любов-звичка, любов споживацька і любов, яка дає [4].

У тлумачних, енциклопедичних, філософських і психологічних словниках "любов" визначається через такі поняття, як "почуття", "ставлення", "стан психіки", "прагнення", "потяг", "емоція", "схильність". У всіх визначеннях любові підкреслюється така її характеристика, як спрямованість: деякі поняття, через які визначається любов, самі по собі припускають наявність суб'єкта та об'єкта, в низці визначень спрямованість підкреслюється підрядними конструкціями. У багатьох визначеннях включені фактори, що зумовлюють виникнення любові: сексуальні інстинкти, статевий потяг, подяку за турботу, звичка загального життя, взаємне розташування, симпатія, близькість. У деяких визначеннях підкреслюються такі характеристики любові, як інтенсивність і стійкість.

Психологічний словник трактує любов як високий ступінь емоційно позитивного ставлення, що виділяє його об'єкт серед інших і що поміщає його в центр життєвих потреб та інтересів суб'єкта (любов до батьків, музики, дітей і т. д.). Любов - інтенсивне, напружене і стійке відчуття суб'єкта, фізіологічно зумовлене сексуальними потребами і що виражається в соціально формованому прагненні бути з максимальною повнотою представленим у життєдіяльності іншої людини таким чином, щоб будити в нього потребу у відповідному почутті тієї ж інтенсивності, напруженості і стійкості [7].

Тему любові вивчали різні психологічні школи: психодинамічний напрямок (З. Фрейд, К. Г. Юнг, А. Адлер, К. Хорні, Е. Еріксон, Е. Фромм, Е. Берн), гештальтпсихологія (І. Польстер, М. Польстер, Дж. Рейноутер), біхевіоризм та необі- хевіоризм (Б. Ф. Скінер, С. Дак, Дж. Харві, Дж. Флойд, М. Кларк, Дж. Міллс, С. Каслер), когнітивна психологія (С. Шехтер, Е. Уолтер, Д. Даттон, А. Арон, Д. Лі, Л. Кемерон-Бендлер), гуманістична психологія (А. Г. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл), біологізаторський напрямок (Дольник, Лейбович), соціально-психологічний напрямок (Т. Кемпер, З. Рубін, В. І. Мустейн, Е. Уолстер, Б. Уолстер, Р. Дж. Стенберг, Р. Мей), а також вітчизняні психологи (Л. Я. Гозман, А. Афанасьєв, В. І. Мясіщєв, М.Т. Кузнєцов, В. Ф. Прісняков та Л. М. Пріснякова).

Класифікацією видів любові займалися такі вчені, як Е. Хатфільд, А. Афанасьєв, Р. Мей, Е. Фромм, Т. Кемпер, С. Уотс та П. Стеннер, Джон Алан Лі, Роберт Дж. Стернберг та інші.

Найбільш відома систематизація типів любові належить канадському психологу і соціологу Джону Алану Лі. Він описав шість типів любові, означивши їх грецькими термінами: агапе, сторге, прагма, манія, людус і ерос. Вони частково залежать від темпераменту людини, хоча має значення і рівень його духовної зрілості і виховання. Якщо агапе, сторге і прагма - це любов, за всіма ознаками, то інші типи: манія, людус і ерос - це почуття, подібні до любові; недоброякісні закоханості, в найбільш загострених формах - психічні хвороби, від яких можна позбутися тільки за допомогою фахівців [3].

Одним з перших теоретиків, що запропонували наукову точку зору на настільки складний феномен, як людська любов, був психолог з Єльського університету Роберт Дж. Стернберг, що запропонував триангулярну теорію любові.

Триангулярна теорія любові Р. Стернберга розуміється як поєднання трьох компонентів, які представлені у вигляді вершин трикутника. Ці компоненти - інтимність (верхня вершина трикутника), пристрасть (ліва вершина біля основи трикутника) і рішення / зобов'язання (права вершина біля основи трикутника) [10].

Виходячи з цієї теорії, Р. Стернберг виділив наступні види любові: відсутність любові, приязнь, пристрасна любов, формальна любов, дружня любов, фатальна любов, романтична любов і досконала любов.

Традиційно в українській мові співіснують два близькі поняття - "любов" і "кохання". З точки зору української мови ці слова є синонімами, що підтверджують словники. Проте маємо зазначити, що слово "кохати" набуло дещо інших відтінків, його парадигма значень доповнилась таким чином, що термін "кохати" більш широко використовується для позначення виявлення почуття до протилежної статі, чи то скорше просто до іншої людини, в контексті статевого потягу, а не дружніх чи родинних почуттів. Дієслово ж "любити" традиційно використовується в більш широкому значенні, де об'єктом любові може бути будь-що і будь-хто, починаючи від пива і закінчуючи батьками [11].

Схоже на почуття кохання - почуття закоханості - також бажане для людини, але закоханість має свій особливий зміст [8]. З точки зору філософії, закоханість є феноменом, який має біполярний характер: вона може закінчитися й існувати лише в пам'яті людей протягом життя та перейти безпосередньо в любов. З точки зору фізіології та біохімії, закоханість - це специфічна активність головного мозку [3]. З точки зору психології, закоханість - це здебільшого пристрасне кохання, для якого властивий стан афекту [2].

Закоханість - це не перший етап кохання, а самостійне почуття. Вони розвиваються і їх перебіг триває за своїми законами і тільки зовні схожі один на одного. Почуття кохання і закоханості переживається по-різному.

Проведено порівняльний аналіз за п'ятьма параметрами. Для наочності якостей кохання і закоханості представимо їх у таблиці 1.

любов кохання психологічний

Таблиця 1 Основні якості кохання і закоханості