Дослідження якісних і кількісних показників мовленнєвої тривожності в усному мовленні студентів у ситуаціях емоційної напруги

Олеся Турчак

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В сучасній психологічній літературі можна знайти багато досліджень, присвячених окремим видам тривожності. Найбільша увага приділяється таким видам тривожності, як екзаменаційна, комп 'ютерна, шкільна, міжособистісна, тощо. Щодо мовленнєвої тривожності, то робіт, присвячених її дослідженню надзвичайно мало. В основному, емпіричні дослідження мовленнєвої тривожності стосувались її зв'язку з особистісними характеристиками людини. Так, О. С. Віндекер та Д. С. Васильєва [Віндекер 2008] встановили, що мовленнєва тривожність корелює з нейротизмом, екстраверсією та особистісною тривожністю. Існує також велика кількість досліджень вербальних проявів тривожності. Згідно дослідників, індикаторів тривожності у мовленні є:

1) проблеми у ході вибору слів (Н. В. Вітт, Г Ліндсей, Е. Л. Носенко, А. Ньюберг, Дж. Маль, Ч. Осгуд, Е. Ролкер та ін.);

2) зміни у граматичному оформленні мовленнєвого повідомлення (Н. В. Вітт, Дж. Маль, Е. Л. Носенко, Ч. Осгуд, Е. Ролкер та ін.);

3) зміни в артикуляції та загальному темпі мовлення (М. Вінер, Н. В. Вітт, В. І. Галунов, Ф. Голдман-Ейслер, Л. П. Гримак, А. Диттман, А. Дібнер, Л. Н. Лук'янов, Дж. Маль, В. Х. Маньоров, Е. Л. Носенко, Ч. Осгуд, В. О. Попов, В. Л. Таубкін, Л. Г. Тищенко, Л. Уінн, М. В. Фролов, Л. С. Хачатурьянц, Є. В. Хрунов та ін.);

4) виникнення самопереривань і самокорекцій (В. Левелт, Дж. Маль, Е. Л. Носенко та ін.). Виходячи з огляду і аналізу психологічної літератури щодо вербальних проявів тривожності, нами було створено програму емпіричного дослідження якісних і кількісних показників мовленнєвої тривожності у ситуаціях емоційної напруги.

Мета статті - виклад результатів емпіричного дослідження якісних і кількісних показників мовленнєвої тривожності студентів у ситуаціях емоційної напруги. мовленнєвий тривожність навчальний емоційний

Завдання статті: 1) формування програми емпіричного дослідження якісних і кількісних показників мовленнєвої тривожності у ситуаціях емоційної напруги; 2) виклад результатів емпіричного дослідження якісних і кількісних показників мовленнєвої тривожності в усному мовленні студентів у ситуаціях емоційної напруги.

Методи та методики дослідження. Емпіричними референтами мовленнєвої тривожності, що проявляється в усному мовленні у ситуаціях емоційної напруги було визначено:

1) Проблеми під час вибору слів. Діагностичними показниками цього прояву нами визначаються такі: паузи нерішучості; семантично нерелевантні повторення окремих звуків, складів, слів, словосполучень; пошукові слова; слова-паразити; словникова одноманітність; ерзац-позначення; парафазії; слова з чіткою позитивною або негативною конотацією; частка дієслів порівняно з часткою прикметників.

Коефіцієнт словникової різноманітності розраховувався за формулою:

Частка дієслів розраховувалася за формулою:

Аналогічно частка прикметників розраховувалася за формулою:

Всі інші показники фіксувалися з позиції їхньої наявності або відсутності у мовленні піддослідних.

2) Зміни у граматичному оформленні висловлювань. Діагностичними показниками цього прояву нами визначаються граматично та логічно незавершені фрази; незакріпленість місця залежних членів речення; порушення структури складного синтаксичного цілого; помилки узгодження мовленнєвих одиниць антиципаційного походження. Всі показники фіксувалися з позиції їхньої наявності або відсутності у мовленні піддослідних.

3) Зміни у моторній реалізації висловлювань. Діагностичними показниками цього прояву нами визначаються зміни загального темпу мовлення; помилки в артикуляції звуків. Швидкість мовлення визначалася на основі показників мовленнєвих сегментів за одиницю часу. Найбільш стабільним сегментом для визначення швидкості мовлення нами визначені склади, а за одиницю часу обрано хвилини. Орієнтовними показниками темпу мовлення визначено такі: 120 складів за хвилину (4-5 звуків за секунду) - повільний; 250 складів за хвилину (7-8 звуків за секунду) - середній; 350 складів за хвилину і більше (9-10 звуків за секунду і більше) - швидкий.

Помилки в артикуляції звуків фіксувалися з позиції наявності або відсутності останніх у мовленні піддослідних.

4) Самокоригування. Діагностичними показниками цього прояву нами визначаються такі: самопереривання; коригувальні вислови; самовиправлення. Всі показники фіксувалися з позиції їхньої наявності або відсутності в мовленні піддослідних.

З метою дослідження проявів мовленнєвої тривожності в емоціогенних ситуаціях було проаналізовано мовлення студентів, отримане в таких ситуаціях: а) ситуації здачі іспиту під час відповіді на екзаменаційні питання (42 особи); б) ситуації здачі заліку під час співбесіди з викладачем (35 осіб); в) ситуації виступу на конференції (24 особи).

Група піддослідних складалася з 101 людини, з яких - 44 хлопця і 57 дівчат. Контентний аналіз проводився над мовленням, яке було попередньо записане на диктофон, а потім перетворене в текст. У дослідженні також використовувався тест «Шкала ситуативної тривожності» Ч. Д. Спілбергера для визначення психічного стану піддослідних.

Виклад основного матеріалу і отриманих результатів. Аналіз психічного стану продемонстрував, що найбільш стресогенною для студентів виявилась ситуація іспиту (середній показник ситуативної тривожності - 60 балів), а найменш стресогенною - ситуація виступу на конференції (52 бали проти 56 балів у ситуації заліку). Проте всі ці бали інтерпретуються як показники високої ситуативної тривожності. Це дає нам змогу стверджувати, що всі три ситуації мали значний вплив на емоційний стан піддослідних.

Проведений аналіз мовленнєвої продукції студентів виявив прояви мовленнєвої тривожності на трьох етапах породження мовлення.

І. Стадія концептуалізації. Коли йдеться про особливості вибору слів, слід зазначити, що підтвердилася наявність усіх дев'яти показників мовленнєвої тривожності, проте найбільш показовим виявились паузи нерішучості. Так, 100% піддослідних мали у своєму мовленні як заповнені, так і незаповнені паузи нерішучості.

56% студентів мали у своєму мовленні нерелевантні повторення звуків, складів, слів, а іноді навіть цілих словосполучень. Наприклад: «У рез... у результаті вдається виконувати роботу швидше і з вищою якістю, а також економити кошти на палеві та матеріалах».

У мовленні 27% піддослідних було виявлено пошукові слова та фрази типу «ну.», «ну як.», «що ще.», «як це.», «ну як там.» тощо.

Слова-паразити були виявлені у мовленні 85% піддослідних. Найчастіше зустрічаються такі слова-паразити, як «ну», «там», «як-би» та «ось». Наприклад: «Спочатку, ну, починаємо рахувати, ну, загальну кількість, ну.».

Ерзац-позначення були виявлені у мовленні 15% піддослідних. Так, студентами використовувалися такі слова: «хімікати» - для позначення хімічних добрив, «машини» - для позначення сільськогосподарської техніки, вираз «грибок- бактерія» - для ідентифікації патогенів, «українська», «англійська» та «латинська» - для позначення відповідних мов. Наприклад: «У перекладі з англійської на українську технологія Clear Field означає «чисте поле».

Таке явище, як парафазії, тобто заміна букв або слова, знайшло відображення в мовленні 14% студентів. Помилку студенти помічали й одразу виправляли. Приклади: «Там він винайшов статевий плуг. еее. сталевий плуг»; «Це пояснюється демокра. демографічною ситуацією планети»; «для бога. для багатьох людей».

Слова з чіткою позитивною або негативною конотацією були виявлені в мовленні 24% піддослідних, найчастіше це були слова з префіксом най- (найлегший, найважчий, найцікавіший, найновіший), слово «дуже» в поєднанні з іншими словами (дуже легко, дуже складно, дуже важливо). До цього явища ми також віднесли й уживання підсилювальних часток «ж» та «же». Наприклад: «Вона ж як. завжди потрібна буде».

Частка дієслів значно перевищувала частку прикметників у мовленні 92% студентів. Так, частка дієслів у мовленні студентів становила 12,9%, а частка прикметників - 6,4%, тобто співвідношення складає 1:2. Слід зазначити, що в мовленні 8% студентів частка прикметників перевищувала частку дієслів, проте, по-перше, різниця між показниками була незначною, а подруге, це спостерігалося лише під час виступів на конференції. Така особливість, на нашу думку, пов'язана з тим, що мовлення було підготовленим. Натомість у ситуаціях іспиту та заліку, коли мовлення студентів є спонтанним, частка дієслів завжди перевищувала частку прикметників.

Середній показник словникової різноманітності піддослідних склав 29,1%. Слід зауважити, що такий показник словникової різноманітності є досить високим. Так, А. О. Крилов та С. О. Маничев визначають середнім показником словникової різноманітності коефіцієнт у 22,4% [Крилов 2007; 200]. Це дозволяє нам стверджувати, що для мовлення студентів у ситуаціях емоційної напруги словникова одноманітність не є характерною, що, на нашу думку, пов'язано з особливостями виконуваної діяльності (ґрунтовна відповідь на питання або доповідь).

Мовленнєва тривожність знайшла відображення також і в граматичному оформленні мовленнєвих повідомлень. Так, 74% студентів мали граматично незавершені фрази у своєму мовленні. Такі речення або фрази переривалися в довільному місці, і далі студент починав наступне речення, не довівши свою думку до кінця. Наприклад: «На ось цій діаграмі ви можете побачити, як додавання цільового ДНК...»; «Ми його вживаємо для того, щоб...».

У мовленні 22% студентів були випадки такого граматичного порушення, як незакріпленість місця залежних членів речення відносно їхніх головних слів, при цьому найчастіше головне слово знаходилося в постпозиції відносно залежного слова. Це засвідчено в таких прикладах, як «Не будемо про переваги їхні» (замість «Не будемо про їхні переваги»); «У мене пара довідників є» (замість «У мене є пара довідників»); «Записую їх у словник і їхній латинський переклад» (замість «Записую їх та їхній переклад латиною у словник»).

Мовлення 15% студентів мало порушення структури складного граматичного цілого. Найчастіше це проявлялося в тому, що студент переривав свою відповідь розповіддю про те, чому не зміг підготуватися належним чином до іспиту, або які труднощі в нього виникали під час вивчення предмету та відповіді на іспиті чи заліку. Після такого відступу студент знову повертався до своєї відповіді. Наприклад: «Мені більше подобається, коли, наприклад, текст прочитаємо, і там йдуть вправи, коли на парі робити... то мені найбільше так подобається»; «Я не можу так. мені легше писати, ніж розповідати.»; «Та я вчила, але. Дуже складно мені дається.».

Помилки узгодження слів антиципаційного походження були виявлені у мовленні 29% студентів. Наприклад: «В сорок країнах світу.»; «.та різного форми.»; «.я про цей пестициди давно вже вчила.».

II. Стадія артикуляції. На цій стадії мовленнєва тривожність проявляється в особливостях моторної реалізації висловлювань. Щодо темпо-ритмічних змін, то емпіричне дослідження показало, що абсолютна більшість студентів мала нормальний темп мовлення (78%), проте 16% студентів мали швидкий темп мовлення і 6% студентів мали повільний темп мовлення.

Помилки в артикуляції звуків, були виявлені у 25% студентів. До таких помилок ми також відносили і підкреслено посилену вимову, яка переходила у скандування, яке в такому випадку втрачало своє призначення як засобу емфази.

Слід зауважити, що ряд науковців (Н. В. Вітт, В. І. Галунов, Е. Л. Носенко та ін.) до особливостей моторної реалізації висловлювань у ситуаціях емоційної напруги також відносять і довжину латентного періоду реакції на репліку співрозмовника. Проте в нашому дослідженні ми не враховували цього критерію, оскільки вважаємо, що в ситуаціях навчальної діяльності студентів довгі паузи як реакція на питання викладача або аудиторії можуть бути не лише ознакою мовленнєвої тривожності, але й спричинені незнанням потрібної відповіді.

III. Стадія самоконтролю. Аналіз мовленнєвої продукції піддослідних на наявність самокорекцій продемонстрував, що останні були притаманні всім студентам. Слід зауважити, що всі мовці вносили корективу одразу після зробленої помилки, при цьому слово могло або перериватися, або промовлятися до кінця, але виправлення вносилося відразу після нього без введення коригувального вислову.