Особистісні детермінанти становлення життєвої позиції у підлітковому віці

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується перетворенням різних сторін соціальної дійсності та змінами індивідуально-особистісного характеру. Виникають нові орієнтири, потреби й інтереси, на основі яких перебудовуються і якості особистості, характерні для попереднього періоду, адже самі умови громадського життя вимагають від людини вибору життєвої позиції, що сприяла би збереженню цілісності внутрішнього світу та досягненню самореалізації у майбутньому. Життєва позиція, виступаючи одним з основних регуляторів соціальної поведінки в конкретних умовах, забезпечує перспективу життєвого шляху і розвитку індивідуальності людини.

Метою статті є дослідження особистісних детермінант становлення життєвої позиції у підлітковому віці.

Результати теоретичного дослідження. Аналізуючи наукові концепції різних авторів, ми дійшли висновків, що життєва позиція як внутрішній психологічний аспект особистості є сформованим, відносно стійким утворенням із власною структурою, яка визначає її особливості. Міра вираженості та особливості функціонування даного феномену обумовлені етапами розвитку особистості в онтогенезі. Сенситивним для розвитку соціальної установки на формування життєвої позиції є підлітковий вік. Тому в нашому дисертаційному дослідженні ми розглянемо психологічні особливості становлення життєвої позиції саме у підлітковому віці, що дає нам можливість обґрунтувати особистісні детермінанти прояву цього феномену самосвідомості у даної вікової групи.

Підлітковий вік - надзвичайно суперечлива, складна і визначальна стадія життєвого шляху, відмінними рисами якої є відкритість та самоусвідомлення, сприйняття самоцінності своєї особистості та самопідтримка, зростання впевненості в собі та посилення автономності. З точки зору Г. Шіхі, закінчення кризи підліткового віку і початок юності є сигналом про відрив від батьківської опіки і початок повноцінної турботи про себе [ 71, с. 71].

За умови підтримки батьків, які сприяють розвитку самостійності та ініціативності, у підлітка в цей період формується довіра до себе, саморозуміння та автономність. Головна риса самосвідомості і спрямованості в підлітковому віці - спрямованість у майбутнє, це прагнення визначити своє місце в житті, нетерпляче очікування власного майбутнього й бажання взяти участь у життєвих справах [1, с. 76].

Нова соціальна ситуація розвитку пов'язана з тим, що старшокласник опиняється на порозі реального дорослого життя і дивиться на теперішнє з позиції майбутнього, шукає смисл свого життя. Згідно поглядів І. С. Кона, старший підлітковий вік - фаза переходу від залежного дитинства до самостійної та відповідальної дорослості, що передбачає, з одного боку, завершення фізичного, зокрема, статевого дозрівання, а з іншого - досягнення соціальної зрілості. Вчений підкреслює, що перехід від зовнішнього контролю до автономності пов'язаний зі зміною часової транспективи: "Часова перспектива розширюється, охоплюючи минуле і майбутнє, а також включає як особисту, так і соціальну перспективи" [11, с. 87]. Саме це дає можливість проявляти життєву позицію в тілесному, соціальному та духовному напрямках.

Провідною діяльністю в підлітковому віці є учбово-професійна діяльність, яка набуває нових модальностей та характеристик [23]. Підлітки починають навчатися "для себе", обираючи предмети з перспективою вибору майбутньої професії. Зростає загальна самоефективність, тому власна життєва позиція набуває нових якостей, передбачає зміни в структурі самосвідомості.

Провідна діяльність в цей період пов'язана із виникненням мотиву самовдосконалення та потребою в досягненні, які виявляються у прагненні покращити свої успіхи в навчанні, у здобутті знань із різних предметів та розширенні власного світогляду. Старшокласник намагається бути самоефективним, турбуватися про свої досягнення і регулювати власну поведінку [8; 18]. Для даного віку характерна перевага внутрішньої мотивації над зовнішньою. Внутрішня мотивація дає можливість школяру усвідомлено керувати своїми потребами і прагненнями, опановувати свій внутрішній світ, формувати життєві плани і перспективи [16, с. 17].

Головним новоутворенням старшого підліткового віку виступає особистісне і професійне самовизначення [2; 11; 17]. Самовизначення пов'язано з новим сприйняттям часу - співвідношенням минулого і майбутнього, сприйняттям теперішнього з точки зору майбутнього [13, с. 168].

У старшому підлітковому віці змінюється співвідношення тілесних та морально-психологічних компонентів структури особистості в бік турботи про власний духовний світ. Підліток намагається пізнати себе, що сприяє саморозвитку та самовихованню, а також формує певні моральні переконання, якими він буде керуватися в житті [4]. Моральна самосвідомість досягає інтерналізації принципів та набуває автономії, що свідчить на користь посилення розвитку таких почуттів як совість та відповідальність [25].

Пізнання життя і свого місця в ньому допомагає старшокласнику глибоко розуміти сутність своїх зв'язків та стосунків з іншими людьми, правила та моральні принципи, яким підпорядковані ці взаємини, отже, усвідомлювати потенційну потребу в духовності. Підсумком роздумів про себе та діалогів із самим собою, самоаналізу та саморефлексії є обґрунтування моральних мотивів і визначення моральної позиції, а це виступає найкращим ґрунтом для формування життєвої позиції.

На думку Х. Ремшмідта, у старшому підлітковому віці відбувається перегляд цінностей та звільнення від егоцентризму, що пов'язано із встановленням принципу взаємності моральних обов'язків. Серед характеристик цього принципу виділяють наступні: оцінювання себе за тими ж критеріями, що і інших; використання загальних принципів як основи моральної поведінки; здатність рахуватися з інтересами інших осіб [17]. Виходячи з цих міркувань, ми висловлюємо припущення, що життєва позиція у старшому підлітковому віці виходить на якісно новий рівень.

Ще одним новоутворенням старшого підліткового віку є почуття особистісної ідентичності, яке виявляється в "Я-переживанні" і означає переживання самототожності та розвиток саморозуміння [7; 10; 17; 24; 26]. Основними складовими ідентичності Е. Еріксон вважає часову транспективу та впевненість у собі, прагнення до успіху та статеву ідентичність, лідерську та ідеологічну поляризацію [24].

Зокрема, О. М. Ічанська розглядає особистісну ідентичність як "... динамічне переживання внутрішньої цілісності та безперервності особистості" [7, с. 58]. Вона підкреслює, що динамічність структури особистісної ідентичності дозволяє індивіду старшого підліткового віку знаходитися в процесі постійного становлення, особистісного зростання, не втрачаючи переживання внутрішньої цілісності та безперервності власної особистості. Внутрішня цілісність ґрунтується на пізнанні сутності "Я", усвідомленні та прийнятті цінності своєї особистості, оптимальній само прихильності та подоланні надмірного самозвинувачення. В основі переживання безперервності лежить наступність різночасових аспектів становлення "Я": минулого, теперішнього та майбутнього. Отже, дані погляди дають право висловити припущення, що формування особистісної ідентичності відбувається за умови становлення життєвої позиції у підлітковому віці.

На думку Б. В. Кайгородова, саморозуміння в старшому підлітковому віці впливає також на ставлення до навчання, на успішність та розвиток самоефективності. Він підкреслює, що молода людина з розвиненим саморозумінням легко співвідносить результати діяльності з власними можливостями й прикладає максимум зусиль для реалізації поставленої мети. Саморозуміння як психічне утворення свідчить про новий рівень розвитку самосвідомості, коли особистість здатна до глибокого самоусвідомлення та рефлексії, що сприяє зміцненню життєвої позиції [9].

За даними досліджень О. М. Прихожан та І. І. Чеснокової, центральним новоутворенням самосвідомості в старшому підлітковому віці є емоційно-ціннісне ставлення до себе [15; 19].

О.М. Прихожан відзначає, що в той час, як молодший підліток - це "особистість для інших", то старший підліток - це "особистість для себе" [15]. За умови сприятливого розвитку особистості в цей період відбувається становлення життєвого плану, глибокої часової перспективи майбутнього, аутосимпатії та автономії. І, навпаки, при несприятливому розвитку, який є притаманним для юнаків з аддиктивною поведінкою (при зловживанні алкоголем та наркотиками), та у випадку девіантної поведінки фіксується значне звуження часової перспективи, тенденція жити сьогоднішнім днем, не турбуючись про власне майбутнє, не довіряючи собі та світу, посилюючи залежність від хімічних речовин [15, с. 168].

Завдання розвитку "Я" в старшому підлітковому віці передбачають незалежність в плануванні власного часу та прийнятті рішень, підвищення стійкості до фрустрацій, зростання самооцінки й самоповаги, посилення вимогливості до себе та побудову реалістичних планів на майбутнє [11; 17]. Вирішення цих завдань взаємопов' язано із розвитком життєвої позиції як особистісного утворення, що обумовлене зростанням рівня самоусвідомлення, самоприйняття та самопідтримки.

Таким чином, ми з'ясували, що саме у підлітковому віці починається формування ставлення до майбутнього, розвиток фрустраційної толерантності та загальної самоефективності.

Підлітковий вік є часом суттєвих змін та новоутворень у свідомості. Головне новоутворення старшого підліткового віку - особистісне і професійне самовизначення. Наступним за важливістю є почуття особистісної ідентичності.

На основі проаналізованого матеріалу робимо припущення, що особистісними детермінантами життєвої позиції в підлітковому віці є ставлення до майбутнього, фрустраційна толерантність та загальна самоефективність.

Логіка нашого подальшого дослідження передбачає більш глибоке вивчення особистісних детермінант життєвої позиції у підлітковому віці.

соціальний толерантність підлітковий життєвий

Використані джерела