Ефективність проведення тренінгових вправ з розвитку готовності студентів-медиків до попередження конфліктів на заняттях з іноземної мови

Анотація

THE EFFECTIVENESS OF CONDUCTING TRAINING EXERCISES DEDICATED TO THE DEVELOPMENT OF READINESS FOR "DOCTOR-PATIENT" CONFLICT PREVENTION ON PROFESSIONAL ENGLISH LANGUAGE CLASSES

As Ukraine develops rapidly, so does its system of higher education. Integration of various subjects has already become a popular issue. It is necessary not only to teach the students how to perform their professional duties, but also provide them with the necessary communicative skills. Prevention of conflicts is an extremely important theme, especially prevention of "doctor- patient" conflicts, and it is the duty of medical schools' teachers to develop the readiness of the medical students for preventing conflicts with their patients. As teaching foreign languages is based on communication and interaction of the teacher with the students and between the students themselves, the authors tried to implement psychological training exercises on Professional Foreign Language classes. The authors have written and practically implemented a program of the elective training for medical students aimed to provide for their readiness to prevent conflicts with patients. The program includes exercises required to develop all components of readiness for "doctor-patient" conflict prevention: the motivation, cognitive, conative, communicative and emotional. The results of the experiment have shown evident effectiveness of the training exercises. The article contains empirical data on the effectiveness of the performed experiment and the subsequent recommendations on performing such activity in the other higher medical educational establishments.

Key words: readiness to prevent conflicts, development, foreign language, integration, motivation, conative, cognitive, communication component.

Постановка проблеми

Нові вимоги до якості освіти у вищих навчальних закладах та проблема конкурентоспроможності вітчизняних фахівців обумовлюють нові завдання перед викладачами медичних ВНЗ. Зокрема, розвиток готовності у студентів-медиків до продуктивної співпраці та попередження деструктивних конфліктів з пацієнтами та колегами є одним із таких завдань. Особливо корисним є робота з розвитку готовності до попередження конфліктів (зокрема професійних, у ході майбутньої професійної діяльності), яку проводять викладачі предметів комунікативного циклу, а саме - іноземних мов. Саме від якості подальшого спілкування та його безконфліктності залежить успішний результат роботи, у випадку медичних працівників - одужання пацієнта.

Мета статті

У 2010-2012 н. р. автором було розроблено програму елективного спецкурсу "Попередження конфліктів з пацієнтами", частина якого була впроваджена у навчальний процес студентів-медиків на заняттях з іноземної мови. Спецкурс включає вправи на розвиток мотиваційного, когнітивного, конативного, емоційного та комунікативного компонентів готовності до попередження конфліктів та містить як теоретичну частину, так і численні вправи із напрацювання вмінь безконфліктної взаємодії з пацієнтами та продуктивної співпраці, які було проведено на заняттях з іноземної мови. Метою нашого дослідження став аналіз показників готовності студентів-медиків до попередження конфліктів до та після проведення у групах циклу вправ елективного спецкурсу на заняттях з іноземної мови.

Методика та процедура дослідження

Формувальний експеримент проведено протягом 20112012 н. р на базі Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця.

У дослідженні взяли участь 51 майбутній медик, з яких 25 осіб було включено до експериментальної, а 26 - контрольної групи. Ці студенти мали приблизно однакові соціально- професійні характеристики: навчалися в одному ВНЗ, знаходилися на одному етапі навчання (перший та другий рік навчання), мали приблизно однаковий вік та рівні розвитку готовності до попередження конфліктів з пацієнтом.

В експериментальній групі вправи спецкурсу виконувалися на заняттях з іноземної мови та проводилися системно, цілісно, з урахуванням соціально-психологічних умов розвитку готовності до попередження конфліктів з пацієнтами, визначених і втілених в авторській програмі. На виконання вправ та ознайомлення з теоретичною частиною виділялося в середньому 60 хвилин на тиждень (при тривалості заняття 3 академічні години).

Усіх учасників експериментальної групи зібрали для настановного заняття для того, щоб пояснити правила поведінки під час різних типів взаємодії протягом кожного заняття. Правила обумовлювали поведінку на "лекційній" частині (що співпадають із загальноприйнятими, проте включали активізуючий елемент, пов'язаний із дискусіями та розглядом кейсів - кожен бажаючий міг презентувати свою точку зору в будь-який момент за умови піднятого вгору умовного знаку - жовтої таблички), а також поведінку при виконанні тренінгових вправ, які стосувалися насамперед особливостей обговорення та отримання зворотного зв'язку. Зазначені та прийняті студентами правила дозволили чітко регламентувати взаємодію протягом занять, а також відстежувати групову динаміку.

В контрольній групі підготовка майбутніх лікарів носила традиційний характер відповідно до навчального плану, тобто заняття з іноземної мови проводилися за традиційною схемою, без виконання психологічних вправ та завдань.

З метою вивчення ефективності розвитку готовності майбутніх лікарів до попередження конфліктів з пацієнтами визначено основні критерії встановлення ефективності розробленої нами програми.

При цьому ми виходили з того, наскільки, по-перше, програма сприяла розвитку готовності майбутніх лікарів до попередження конфліктів з пацієнтами, по-друге, наскільки навчання за розробленою нами програмою було значущим для студентів, задовольняло їхні потреби та очікування тощо.

При цьому динаміка рівнів розвитку готовності загалом та її окремих компонентів визначалися за тими ж методиками, що і в констатувальній частині дослідження.

Дослідження за допомогою зазначених методик проводилось в експериментальній та контрольній групах перед початком і наприкінці формувального експерименту. В контрольній групі було проведено лише два діагностичних зрізи, які за часом проведення збігалися з початком і закінченням спецкурсу- тренінгу в експериментальній групі.

Результати дослідження

елективний тренінг попередження конфлікт

Результати аналізу даних щодо впровадження вправ елективного спецкурсу у процес навчання майбутніх лікарів у ВНЗ під час вивчення іноземної мови свідчать про його ефективність. Так, порівняльний аналіз результатів першого (до початку формувального експерименту) та другого (після його завершення) зрізів, проведених в експериментальній та контрольній групах, показав позитивну динаміку рівнів розвитку усіх компонентів і загального рівня готовності майбутніх лікарів до попередження конфліктів з пацієнтами в експериментальній групі, в той час, як у контрольній групі статистично значущих відмінностей у рівнях розвитку такої готовності встановлено не було.

Зокрема, як свідчить порівняльний аналіз результатів за критерієм у², до формувального експерименту (1 зріз) між експериментальною й контрольною групами відсутні істотні відмінності у рівнях готовності студентів. Натомість, після формувального експерименту (2 зріз) в експериментальній групі виявлено позитивні зрушення у рівнях готовності майбутніх лікарів до попередження конфліктів з пацієнтами, а в контрольній групи таких зрушень практично не було (р < 0,05), (рис. 1).

Рис. 1 Рівні розвитку готовності майбутніх лікарів до попередження конфліктів з пацієнтами до (1 зріз) і після (2 зріз) формувального експерименту (1 - низький рівень, 2 - середній рівень, 3 - високий рівень)

У контрольній групі порівняльний аналіз результатів першого та другого зрізів формувального експерименту засвідчив незначну різницю між ними: деяке зростання кількості студентів з високим рівнем розвитку (з 7,7 % до 11,5 %), але, водночас, і певне збільшення кількості студентів з низьким рівнем розвитку (з 19,2 % до 23,1 %).

За порівняльним аналізом результатів виявлено також статистично значущі зміни, які відбулися в результаті формувального експерименту в експериментальній групі за окремими компонентами готовності.

Зокрема, в експериментальній групі виявлено зростання рівня розвитку мотиваційно-ціннісного компоненту готовності (р < 0,05), в той час, як у контрольній групі рівень розвитку мотиваційно- ціннісного компоненту змінився не значущо (рис. 2).

Так, в експериментальній групі зменшилася кількість студентів з низьким рівнем мотиваційно- ціннісного компоненту з 20% до 4%, і, водночас, зросла кількість студентів з високим рівнем сформованості такої готовності: з 16 % до 40 %. Натомість, у контрольній групі кількість студентів з низьким рівнем сформованості мотиваційно-ціннісного компоненту готовності залишилася практично без змін, хоча кількість студентів з високим рівнем мотивації до розв'язання конфліктів дещо зросла (з 15,4 % до 19,2 %), але ці відмінності не є статистично значущими.

Такі зміни в експериментальній групі були зумовлені, на наш погляд, впливом сприятливої, толерантної атмосфери роботи в експериментальній групі та застосуванням інтерактивних вправ з рефлексивним аналізом успішності їхнього виконання та зворотного зв'язку від викладача та інших учасників, що забезпечило усвідомлення та прийняття цінності попередження конфліктів з пацієнтами для успішності лікувального процесу, актуалізації прагнення спілкуватися з пацієнтами на партнерських засадах.

Подібні результати виявлено й при порівняльному аналізі рівнів розвитку когнітивного компоненту готовності за наслідками формувального експерименту. Важливі для підтвердження ефективності авторської програми результати отримано також щодо рівнів конативного компоненту готовності майбутніх лікарів - учасників експериментальної групи, в яких у результаті формувального експерименту за критерієм знаків зафіксовані статистично значущі відмінності (р < 0,05) між результатами першого та другого зрізів.