Концептуальна модель творчої активності особистості людей похилого віку

CONTENT PSYCHOLOGICAL CREATIVE ACTIVITY OLDERS

The article is devoted to psychological of creative. The result of our study was theoretical research in concluded that the creative activity of contacts with the environment and the concepts of the creative activity as the ultimate goal of adaptation processes. Given the diversity of scientific approaches to the study of creative activity and the ambiguity of the scientific definition of the concept within the study defined creativity as fulfilment as the ultimate goal of adaptation processes. Analysis of the studies allowed the conclusion that creative activity with age persists, and in some way and can be transformed, reflecting the level of subjectivity, personal resource preservation and availability of creativity in the individual when present raises the need for finding new opportunities for creative development elderly through the actualization of experience and achievements of the individual in the previous stages of ontogeny, further factor in the development of creative personality in old age, identifying trends or progressive aging of adaptive strategies appropriate strukturase life in creative activity of their own lives. We determined the qualitative characteristics of indicators and criteria for the implementation of creative activity on high, the average and low levels of manifestation, bringing obtained tiered model manifestation of quality. The combination of personal and creative potential we define "tvorchoaktyvnym potential personality in old age". The term "personal tvorchoaktyvny resources" understand how acquired and "zhyttyesformovanu" set of individual personality characteristics between elderly experience of creative self-knowledge and self-regulation, which is characterized as latent and under the influence of certain factors can be mobilized and actualized with a view implementation of the manifestation of the creative activity of the individual.

Key words: creative activity, activity, actualization of experience, achievements of the individual, old age.

Постановка проблеми

Проблема розвитку творчої активності особистості розглядається в роботах Б. Ананьєва, Д. Богоявленської, Л. Виготського, Дж. Гілфорда, В. Дружиніна, С. Максименко, Я. Пономарьова, С. Сисоєвої та ін. У різних наукових поглядах на творчу активність особистості простежуються певні спільні риси, такі як розуміння її як складної якості особистості з акцентуванням уваги на ініціативі творчого суб'єкту та неповторного індивідуального образу, пошуків і відкриття нового. Разом з тим, багато невирішених проблем психології творчості залишається в межах вікової та педагогічної психології. Відзначимо серед них питання походження, структури і розвитку творчої активності, діагностики особливостей креативності особистості на різних етапах онтогенезу, проблему педагогічного управління творчим процесом, індивідуального підходу до розвитку творчої активності та багато інших.

Актуальність теми дослідження пов'язано з сучасними уявленнями про безперервність процесу розвитку особистості впродовж життя [4; 6], особистісно-професійного саморозвитку людини, розвитку здатності навчатися, професійно вдосконалюватися протягом усього життя [3; 4]. Інтерес до даної проблеми обумовлений збільшенням тривалості життя та демографічного старіння населення, яке привело світове співтовариство до пошуків глобальних стратегій оптимізації свого шляху з окремою розробкою програм розвитку особистості літніх людей.

Завданням нашого дослідження є розгляд питання моделі творчої активності людей похилого віку. Метою статті виступає визначення структури моделі творчої активності особистості людей похилого віку.

Результати теоретичного дослідження

Питання розвитку в похилому віці досліджували багато вчених (Л. Анциферова, М. Єрмолаєва, Г. Крайг, О. Краснова, А. Лидерс, І. Малкіна-Пих, та ін.). Останні розробки в цьому напрямку (О. Березіна, Н. Єрмак, В. Наумова та ін.) розкривають питання творчого потенціалу літньої людини та її життєвих ресурсів, але питання творчої активності розглядається лише опосередковано.

У психології, на наш погляд, недостатньо вивчено аспект усвідомлення особистістю літнього віку потреби у творчій реалізації особистісного досвіду щодо взаємодії із світом, набутого на попередніх етапах особистісного розвитку (дитинства, юності, зрілості). Окремі дослідники розглядають такий досвід як особистісний ресурс (Л. Анциферова, М. Єрмолаєва, E. Еріксон) або особистісний потенціал (Д. Леонть'єв) [посилання за: 2; 4; 5; 6]. При цьому на етапі літнього віку використання набутого особис- тісного ресурсу ускладнено переживанням наростаючої безпорадності, невизначеності і зниженням рівня рефлективності [4, с. 56]. Через уповільнення фізіологічних і психічних процесів стає актуальною потреба у збереженні повноцінного функціонування такого загального механізму психіки, виділеного С. Максименком, як опредметнення, що являє собою форму власне творчої активності [5, с. 17].

Модель (з лат. modulus - міра) - це зразок, який реконструює будову і дію об'єкту, використовується для отримання нових знань про об'єкт; предмет, відображений у зменшеному, іноді в збільшеному або натуральному вигляді (А. Шелмер), а модель творчої активності особистості повинна бути мультифакторною за своїм конструктом і відображати як вроджене, так і набуте в структурі особистості.

Структура моделі творчої активності людей похилого віку містить такі складові, як: пізнавальна, емоційно-оцінна та діяльнісно-вольова, що, у свою чергу, складаються з таких компонентів, як почуття новизни, спрямованість на творчість та стійкість "Я"; критичність, самооцінка та переживання ідентичності; збереженість та інтернальність контролю, уміння перетворювати структуру об'єкту пошуку [1; 2].

Виходячи з досліджень учених Ю. Мороза [5], В. Ямницького [6], Н. Гаврилюк, С. Сисоєвої (посилання за [5]), модель творчої активності складається з мотиваційно-потребнісного ядра особистості та основних чинників її розвитку. Зміст особистісної ідентичності людини похилого віку, вважає Н. Александрова, конкретніше характеризує її суб'єктність, уособлюючи її як особливу якість, конституює в комплексній структурі (моделі), де вона є сутнісним продуктом і функцією розвитку, мінливості, парціальності або цілісності змісту "Я" і визначається рівнем і специфічними характеристиками (детермінантами, факторними вимірами) особистісної ідентичності, як структура суб'єктності людей похилого віку - збереження позитивної перманентної ідентичності, збереження функцій контролю, високий рівень самоприйняття, гармонізація смисложиттєвих орієнтацій, активна життєва позиція і творча активність [1, с. 34].

Дослідниця О. Цапліна (посилання за [5]), визначила одним з критеріїв творчої активності особистості почуття новизни, коли прояв творчої активності відбувається при одночасній взаємодії мотиваційного, креативного і інтелектуального компонентів особистості, що дають людині можливість творчості в будь-якому виді діяльності. Критеріями структурних одиниць категорії творчої активності науковця пропонує вважати: спрямованість на творчість та творче й логічне мислення. А основними їхніми показниками виступають: допитливість, позитивні емоції, швидкість, гнучкість, оригінальність, розробленість творчих продуктів, аналіз і синтез творчого мислення.

Ю. Мороз поділяє психологічні чинники творчої активності особистості на підсвідомі (емоційно- інтуїтивні) і свідомі, які за тенденцією зростання доповнюються категоріями саморозвитку і самореалізації [5, с. 16]. На наш погляд, ця класифікація у пізній дорослості доповнюється врахуванням важливої тенденції власного зростання особистості в літньому віці (саморозвитку), її самоорганізації життєдіяльності (самозбереження) і самореалізації (самопрезентації). За результатами досліджень, в літньому віці вищевказані процеси є ключовими в розвитку творчої активності (І. Кон, Н. Шахматов, О. Березіна, В. Наумова). Зазначені три групи чинників, на наш погляд, є базовими структурними компонентами категоріальної системи смислового моделювання творчої активності людей похилого віку, а також її внутрішніх і зовнішніх чинників.

На основі представленої дослідником В. Хайкіним (посилання за [2]) моделі активності особистості, яка складається з когнітивного, емоційного, оціночно-вольового, мотиваційного, поведінкового компонентів, науковець Н. Волянюк розробила структуру суб'єктної активності, що включає: когнітивний компонент, спрямований на створення образу "Я-концепції"; емоційний, який приводить до формування позитивного глобального самоставлення; оціночно-вольовий, який проявляється у прагненні підвищити власну самооцінку, завоювати авторитет; мотиваційний компонент, який передбачає свідомий вибір певної лінії поведінки, розуміння відповідальності за наслідки власного вибору; поведінковий компонент, який характеризує зовнішню сторону активності та її реалізацію [2, с. 78]. Як стверджує Н. Волянюк "структура суб'єктної активності розкриває самовизначення, самопізнання, самосвідомість особистості і характеризує її реальний просторово-часовий рух, становлення, динаміку та розвиток де суб'єктна активність - це складне багатокомпонентне психічне утворення, яке характеризує актуалізацію сутнісних сил людини з метою пізнання, розвитку та удосконалення себе, іншого і навколишнього світу, де джерелом активності суб'єкта виступає його система активно-пошукового ставлення до речей, знаків, подій, явищ, людей і самого себе" [2, с. 81].

Н. Александрова наголошує, що творча активність людей похилого віку є одним з компонентів їх особистісної суб'єктності, де досягнення творчої активності спричиняється досить високою життєвою компетенцією, яка співвідноситься з досить високим ступенем особистісної адаптованості, яка за наявності рефлексії проявляється в функціонуванні старіючої людини на рівні особистості як суб'єкту життєвого творчого шляху і як суб'єкта життєдіяльності [1, с. 48]. В. Наумова, у свою чергу, стверджує, що "рівень суб'єктності визначає самоорганізацію життєдіяльності старіючої особистості" [4, с. 102].

До критеріїв творчої активності дослідники (С. Сисоєва, О. Цапліна, Н. Гаврилюк та ін.) відносять психологічні задатки, здатність до концентрації уваги, інтелект, пам'ять, уяву, особистісний статус, мотивацію досягнень, звички, домагання, талант, прагнення, цілі та цінності людини, здоров'я, матеріальний статок, спілкування, стверджуючи, що завданням творчого навчання є формування здатності на нові способи діяльності, потреби пізнання. Н. Александровою доведено, що активна адаптація в літньому віці пов'язана з рівнем розвитку суб'єктності людини; структура суб'єктності людей похилого віку розглядається автором як "інтегральне особистісне утворення, що вбирає в себе основні характеристики самосвідомості: переживання ідентичності, збереження контролю, стійкість і варіативність "Я-образу", рівень самоприйняття, інтернальний тип локалізації контролю" [1, с.78].

Ми поділяємо думку дослідників М. Рожкова, А. Кушнарьової, О. Цапліної про те, що реалізація творчої ініціативи залежить від рівня розвитку та збереженості якостей, співвідносних з проявом основних етапів творчої діяльності: почуття новизни, спрямованість на творчість, критичність й уміння перетворювати структуру об'єкту пошуку. Перераховані якості особистості (діагностичні показники) мають свої зовнішні прояви (критерії), які дозволяють говорити про рівень їх розвитку (А. Кушнарьова) [3] та про етапи розгортання процесу творчої активності, такі як: початковий етап включення до процесу; власне перетворюючий етап та етап оцінки продукту діяльності. Почуття новизни визначається характером виникнення і ступенем стійкості пізнавальної потреби [4; 6]. Провідними характеристиками спрямованості на творчість виступають мотиви творчої діяльності та уміння організувати власну діяльність, оскільки саме ці критерії, на переконання вченого, визначають можливість подальшого розвитку пізнавального інтересу і "перетворення його в реальну діяльність, націлену на реорганізацію власної життєдіяльності" [6, с.74]. Критичність особистості проявляється через смислову оцінку людьми похилого віку набутого досвіду. Зовнішнім проявом здатності перетворювати структуру об'єкту є генерування ідей, що неможливо без уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, виділяти головне, класифікувати, описувати, вибудовувати нові зв'язки в об'єктах і системах, висувати гіпотези, доводити їх правомірність [3; 5].

Отже, аналіз теоретичних підходів до проблем активності особистості Н. Волянюк [2], активності особистості в похилому віці Н. Александрової [1] і підходів до рівнів та критеріїв творчої активності (А. Кушнарьова, М. Рожков, О. Цапліна та ін.) [посилання за 3; 4], дозволив визначити структуру творчої активності особистості людей похилого віку, як таку, що складається з когнітивного, емоційно-оцінного та поведінково-вольового компонентів (див. рис. 1). Розглянемо їх більш детально.

Рис. 1 Концептуальна модель творчої активності людей похилого віку

Когнітивний компонент (почуття новизни, стійкість і варіативність "Я" і орієнтованість на творчість) - спрямований на стабілізацію і створення образу "Я-концепції", яка визначається характером виникнення і ступенем стійкості пізнавальної потреби, інтелектуальними та естетичними здібностями; провідними характеристиками спрямованості на творчість виступають мотиви творчої діяльності та уміння організувати власну діяльність, визначаючи можливість подальшого розвитку пізнавального інтересу і переростання його в "реальну діяльність нової організації власної життєдіяльності" [6, с. 74].

Емоційно-оцінний компонент (критичність, рівень самоприйняття і переживання ідентичності) приводить до формування позитивного глобального самоставлення і проявляється у прагненні підвищити самооцінку, завоювати авторитет; структурування і прийняття прожитого досвіду, критична смислова оцінка існуючого і набутого досвіду.

Поведінково-вольовий компонент (здатність перетворювати структуру об'єкту, збереження й інтернальність контролю) характеризує зовнішній бік активності та її реалізацію, здатність перетворювати структуру об'єкту. Зовнішнім проявом здатності перетворювати структуру об'єкту є генерування ідей, що передбачає уміння аналізувати, порівнювати, виокремлювати, виділяти головне, класифікувати, описувати, вибудовувати нові зв'язки в об'єктах і системах життєдіяльності, висувати гіпотези, доводити їх правомірність. Цей компонент вказує на уявлення літньої людини про джерело власної активності, можливості керуватися у житті власними цілями, установками, принципами і переконаннями; на здатність протистояти впливу зовнішніх сил, прогнозувати свої дії; на сформованість активно-перетворювального ставлення людини до власної діяльності, цілісність змісту, форм і методів творчої діяльності, її перспективність, мобільність, результативність і надійність, самодетермінацію і незалежність. Поряд з тим поведінково-вольова складова включає правомірність, продуктивність благополучного функціонування, яка визначає суб' єктивне ставлення до здоров'я в ситуації здатності людини похилого віку "йти наперекір тілесно-психологічним станам" [4, с. 111]; зміну особистісних установок, прийняття колективних норм життєдіяльності; здатність суб'єкту жити теперішнім, як компетентність у часі, здатність оцінювати життя цілісно й конструювати життєві плани відповідно до реальних цінностей і можливостей.

З огляду на проведене дослідження, припустимо, що сукупність даних компонентів може стати причиною благополучного творчого активного функціонування і є критерієм ефективного вирішення невизначених протиріч у творчій організації власної життєдіяльності особистості похилого віку.

На основі теоретичних узагальнень нами визначено якісні характеристики показників і критеріїв реалізації творчої активності на високому, середньому і низькому рівнях прояву, у результаті чого отримано рівневу модель прояву даної якості. Так, людей похилого віку з високим рівнем творчої активності відрізняє стійкий пізнавальний інтерес, що виникає поза залежністю від зовнішніх вимог, у них є ідея і бажання втілити її, мотив і мета діяльності співпадають, що призводить до отримання творчого життєвого продукту, а не формального результату; організація творчої діяльності є високого ступеню самостійності на всіх етапах її розгортання, соціальні мотиви діяльності сенсотворчі; схильність до експериментування, моделювання варіантів розвитку діяльності і її можливих результатів; узагальнений спосіб дій розповсюджується на інші ситуації, що дозволяє організувати діяльність з урахуванням набутих знань, умінь, навичок, що постійно відточуються на практиці; байдужі до завдань репродуктивного характеру, незалежні в судженнях, не покладаються на авторитетні думки, здатні самостійно оцінювати результати своєї праці на основі визначених ними ж об' єктивних критеріїв, знаходять причини власних помилок. Труднощі не є перешкодами для діяльності, проблемна ситуація стимулює їх, вони хороші генератори ідей і новатори. За середнього рівня прояву творчої активності пізнавальний інтерес є ситуативним; ці люди активні за умови співпраці; залежні від допомоги і підтримки з боку інших, потребують зовнішньої мотивації. Самооцінка діяльності відбувається за готовим набором об' єктивних показників, поряд з змістовною оцінкою важлива й емоційна. При невідповідності оцінки їх очікуванням може відбуватися відчуження від діяльності, схильні покладатися на думки авторитетів без попередньої критичної оцінки, при рішенні проблемної задачі використовують тривіальний підхід. Низький рівень прояву творчої активності характеризується відсутністю пізнавального інтересу, такі респонденти активні лише на початкових етапах діяльності при здійсненні алгоритмічних дій. Здатність до генерації ідей не проявляється, вони повністю залежні від оціночних суджень інших, а відсутність здатності до самостійного цілепокладання й прогностичних умінь не дозволяє оцінити результати досягнень, діяльність не буває результативною.

Творчу активність людей похилого віку ми визначаємо як самодостатню форму активності особистості, яка є складовою особистісної суб'єктності, характеризується почуттям новизни, спрямованістю на творчість, критичністю й умінням перетворювати структуру об' єкту пошуку, регламентується силою і якістю потреби (мотивації) і збереженістю творчоактивного ресурсу, спрямована на реалізацію цільових та смислових аспектів власного життя (особистої життєвої активності, захопленості, працездатності, прагнення реалізації набутих знань, умінь, інтелектуальної активності), зумовлена саморозвитком, самореалізацією (самопрезентацією) і організацією життєдіяльності і проявляється на предметному, когнітивному, соціальному і духовному (внутрішньому) рівнях, відображуючись у вигляді продуктивної творчої діяльності, творчого вирішення проблеми, творчого діалогу та самореалізації, як стабілізації "Я-концепції" та побудови позитивного життєвого сценарію на подальше життя. Під поняттям "особистісні творчоактивні ресурси" розуміємо як набуту, так і "життєсформовану" сукупність індивідуальних особливостей особистості в період літнього віку, досвід творчого самопізнання і саморегуляції, котрий характеризується як латентний і під впливом певних факторів може бути мобілізований і акуталізований з метою реалізації прояву творчої активності особистості [4, с. 67]. Особистісний потенціал - це "інтегральна системна організація індивідуально-психологічних особливостей особистості, яка виступає основою здатності особистості виходити зі стійких внутрішніх критеріїв і орієнтирів у своїй життєдіяльності і зберігати стабільність смислових орієнтацій та ефективність діяльності на тлі тиску і мінливих зовнішніх умов" [4, с. 68].

Виходячи з результатів досліджень [1; 4; 5] творчий потенціал людей похилого віку - це взаємодія якостей і властивостей особистості в похилому віці, здатних реалізуватися в конкретному творчому акті, характеризуючи потенційну енергію суб'єкту творчості та світу, можливостей ставити і вирішувати нові завдання у сфері життєдіяльності, що має особистісне і суспільне значення, які можна представити у вигляді сукупності перетворювально-предметних (запаси навичок й умінь, здібності), пізнавальних (запаси знань, інтелектуальні здібності), аксіологічних (ціннісні орієнтації, зростаюча з часом сила і якість потреби - мотивація), комунікативних (морально-психологічні якості), художніх (естетичні здібності) можливостей. Сукупність особистісного та творчого потенціалу означимо "творчоактивним потенціалом особистості у похилому віці".

Висновки та перспективи подальших досліджень

Аналіз структури творчої активності особистості в людей похилого віку дозволяє конкретизувати отримані результати у вигляді теоретичної моделі творчої активності, що складається з таких компонентів, як: когнітивний (почуття новизни, спрямованість на творчість і стійкість "Я"); емоційно-оцінний (переживання ідентичності, критичність і рівень самоприйняття); поведінково-вольовий (збереженість й інтернальність контролю, уміння перетворювати структуру об'єкту). До подальших досліджень відносимо розгляд психологічних чинників творчої активності людей похилого віку та психологічних чинників її розвитку.

Використані джерела

1. Александрова Н. Х. Субъектность людей пожилого и старческого возраста: дис.... д-ра психол. наук: 19.00.13 / Александрова Наталия Христова. М., 2000. 221 с.

2. Волянюк Н. В. Проблема субъектной активности в психологической науке / Н. В. Волянюк // Психологический журнал. 2003. № 6. С. 137-146.

3. Кушнарева А. И. Развитие творческой активности учащихся методом сетевых экологических проектов: дис.. к-та психол. наук: спец. 19.00.13 "Психология развития, акмеология" / Александра Ивановна Кушнарева. Улан-Уде, 2006. 211 с.

4. Наумова В А. Оптимизация личностного ресурса на этапе поздней зрелости: дис.. канд. психол. наук: 19.00.13 "Психология развития, акмеология"/ Валентина Александровна Наумова: - П.-Камчат- ский, 2013. 209 с.

5. Мороз Ю. В. Психологічні чинники розвитку творчої активності старшокласників: автореф. дис. на здобуття. наук. степеню канд. психол. наук: спец. 19.00.07 "Педагогічна та вікова психологія" / Ю. В. Мороз. К., 2004. 19 с.

6. Ямницький В. М. Психологічні чинники розвитку творчої активності особистості / В. М. Ямницький. К.: Вид-во Світ, 2004. 87 с.

Размещено на Allbest.ru