Психологічні аспекти поняття репродуктивної установки та його розуміння у зарубіжних дослідженнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні аспекти поняття репродуктивної установки та його розуміння у зарубіжних дослідженнях

Кочарян О.С.

Свинаренко Ю.В.

Батьківство є базовим життєвим призначенням, важливим станом і значною соціально-психологічною функцією кожної людини. Умови формування батьківства є значущою соціально-психологічною проблемою. Сьогодні, в умовах соціально-економічної кризи відбуваються зміни в ціннісно-мотиваційній сфері молодого покоління. Подібні трансформації суспільства істотно впливають на особливості репродуктивних установок, репродуктивної поведінки, ставлення до батьківства. Проблема досліджень репродуктивної установки та формування свідомого батьківства є актуальною для нашого суспільства [3,5].

Зміна соціально-нормативних форм сімейно-шлюбних відносин, матеріальні проблеми молодих сімей, відсутність висококваліфікованого медико-психологічного супроводу майбутніх молодих батьків призводить до самодеструктивної репродуктивної поведінки [2]. Це все зумовлює актуальність проблеми розвитку та популяризації свідомого батьківства. Величезне значення має психологічна готовність до материнства, як умова формування свідомого материнства.

У зв'язку з цим актуальними є дослідження, спрямовані на виявлення ролі умов розвитку і дорослішання сучасних молодих жінок, як потенційних матерів. Це передбачає вивчення психологічних факторів і закономірностей, що визначають розвиток особистісної сфери жінок як суб'єктів сексуальної та репродуктивної поведінки. Важливе місце у розвитку материнської сфери дівчат займають особливості їх репродуктивних установок.

Репродуктивна установка є соціальною установкою, вона впливає на репродуктивну поведінку. Незважаючи на те, що репродуктивні установки розглядають як один з компонентів феномена батьківства, на сьогоднішній момент не вивченим залишається процес їх формування і розвитку [5]. Не-відомо, коли вперше виникає уявлення про себе як про майбутню матір і про своїх власних майбутніх дітей, які чинники та умови впливають на ці уявлення, який діагностичний інструментарій можна використовувати для раннього виявлення можливого негативного розвитку індивідуального батьківства [2, 6]. Перед психологічною наукою стоїть завдання виявлення і обґрунтування умов формування репродуктивної установки оптимальної для суспільства і гармонійної для самої людини.

Поняття установка є теоретичним конструктом, який феноменологічно проявляється в уявленнях людей, так репродуктивна установка складається з різних уявлень, що стосуються народження дітей.

Вивчення репродуктивної установки, як різновиду соціальної, спирається на досягнення шкіл Узнадзе Д.Н., Ядова В.А., Акопова Г.В.. Згідно з ученням Д.Н. Узнадзе та інших представників грузинської школи, установка - готовність особистості до певної діяльності, активності; внутрішній динамічний і несвідомий стан цілісної особистості, що виникає в результаті взаємодії потреб і середовища. З цієї точки зору установка - це початкова ланка відображення дійсності, несвідома форма психічного відображення [7].

Поняття «репродуктивна установка» введено в сучасну наукову літературу на початку 1970-х і у своїй більшості поширюється у соціальних науках. Репродуктивну установку визначають як психічний регулятор поведінки, схильність особистості до позитивного або негативного ставлення до народження певного числа дітей. В рамках соціологічних досліджень безліч репродуктивних установок поділяють на дві основні групи. До першої належать установки дітності, регулюючі досягнення головного ре-зультату репродуктивної поведінки. До другої - всі установки, так чи інакше пов>язані з практикою контрацепції.

У традиції такого розуміння репродуктивна установка складається з трьох компонентів: когнітивного (пізнавального), афективного (емоційного) і поведінкового (спонукального). Сутність репродуктивної установки виявляється у взаємодії всіх трьох компонентів і не зводиться до одного з них. Когнітивний компонент репродуктивної установки дозволяє відрізняти якісну своєрідність об'єктів установки на народження дітей - установки дітності на бажану стать дитини, на час протікання вагітності і т.д. Кількісні аспекти репродуктивної установки виражаються в орієнтації на те чи інше число дітей, на інтервали між народженнями. Емоційний компонент репродуктивної установки складають позитивні та негативні почуття, пов'язані з народженням того чи іншого числа дітей. Соціально-психологічні методики ранжирування установок виявляють інтенсивність репродуктивної установки. Емоції вимірюються при вивченні репродуктивної мотивації. В соціології набули поширення показники, що вимірюють когнітивний компонент репродуктивної установки, наприклад, бажане число дітей, очікуване число дітей, плановане число дітей [3].

В психології дослідження репродуктивної установки виправдане проблемою формування свідомого батьківства. Раніше психологічні особливості репродуктивної поведінки і репродуктивної установки розглядали як периферійну проблематику в гендерній психології, в медичній психології, в психології батьківства. Сьогодні, враховуючи зміни в самосвідомості молодого покоління, трансформації соціальних і сімейних ролей, репродуктивні установки часто пов'язують з гендерною ідентичністю та дослідженнями статеворольової сфери особистості. Статеворольова ідеологія відносно жіночої репродуктивної установки традиційно носить позитивний характер за винятком радикальних феміністських підходів. Потреба в дітях розглядається як соціально-психологічна властивість соціалізованого індивіда, котра виявляється в тому, що без наявності дітей і належного їх числа індивід відчуває не самодостатність себе як особистості.

Так, Родштейн М.Н. визначає репродуктивну установку жінок як результат інтегральної взаємодії гендерної та виховної позицій. Психологічні прояви і особистісний аспект репродуктивної установки пояснюються ставленням до себе як до матері і до ідеального образу матері. Звідси виникає питання про умови формування гендерної ідентичності жінки. В дослідженнях Родштейн наголошується, що репродуктивна установка несе в собі «вантаж» минулого жінки і її «підготовки» до ролі матері, тобто тієї соціальної ситуації, в якій жінка усвідомлювала материнську роль [3].

У репродуктивній ролі жінки відображується властиве жінці ставлення до самої себе, до інших людей, до зовнішнього світу. Батьківсько-дитячі відносини мають величезний вплив на особливості репродуктивної ролі людини у дорослості. Батьківська сім'я є первинним соціальним середовищем індивіда, середовищем соціалізації. Діти вчаться нормам життя у суспільстві і сприймають культуру через своїх батьків. Саме в сім'ї людина отримує перший соціальний досвід, засвоює правила і норми поведінки. Батьківська сім'я є найбільш доступним зразком спостереження, який за певних умов стає зразком для наслідування.

В Україні дослідження проблем свідомого батьківства і репродуктивної поведінки стають все більш популярними. Ігнатенко І.В. визначає репродуктивну установку як психологічне явище, яке спирається на засвоєні особистістю установки по відношенню до дітей взагалі, потребу народжувати, виховувати, спілкуватися з дитиною, прагнення мати конкретну кількість дітей, яке виражається в тому, що без дітей людина відчуває труднощі в самореалізації себе як особистості. Репродуктивні установки залежать від особливостей дитячо-батьківських відносин, шлюбно-сімейних взаємин та гендерної ідентичності [2].

У зарубіжних дослідженнях проблеми репродуктивної поведінки та репродуктивних установок займають особливе місце. Особливості репродуктивної поведінки жінок досліджують з різних сторін. В даний час в розвинених країнах спостерігається депопуляція, тобто скорочення чисельності населення. З іншого боку, населення земної кулі зростає, головним чином за рахунок країн, що розвиваються. У зв'язку з цим проблеми народжуваності, зокрема, її психологічних детермінант, є актуальною темою досліджень [4].

Австрійські вчені C. Lee і H. Gramotnev розглядають прагнення мати дітей як елемент психологічного благополуччя [4]. У своїй роботі C. Lee і H. Gramotnev дослідили особливості репродуктивних установок молодих австралійок: для жінок, бажаючих мати одного-двох дітей, важлива можливість мати оплачувану роботу, а ті, хто бажає більшу кількість дітей, готові до традиційної ролі домогосподарки. Відповіді на питання: «Яким би ви хотіли б бачити своє життя в 35 років?» Виявили значущі відмінності між жінками, які планують і не планують мати дітей. Жінки, що припускають залишитися бездітними, порівняно з плануючими 1-2 дітей:

• Мали більш низький рівень освіти або ще вчилися, або не мали роботи;

• Менше число мало близькі сексуальні відносини;

• Рідше оцінювали себе як виключно гетеросексуальних;

• Найчастіше вживали алкоголь і наркотики (марихуану);

• Найчастіше мали проблеми із зайвою вагою;

• Найчастіше стикалися з жорстоким поводженням, не мали соціальної підтримки і відчували незадоволеність життям, частіше стикалися з депресією і з почуттям, що «жити не варто»;

• Не прагнули до 35 років обов'язково вийти заміж, зате хотіли підвищити кваліфікацію і мати цікаве дозвілля.

Жінки, які бажали мати 3 і більше дітей, були орієнтовані на традиційну сім>ю; в порівнянні з тими, хто прагне до норми (1-2 дитини), частіше:

• Проживали в сільській місцевості або віддалених районах;

• Починали статеве життя після 16 років, мали тільки одного сексуального партнера, але вступали в шлюб в більш молодому віці; прагнули до заміжжя і створенню міцної сім'ї;

• Не використовували засоби контрацепції;

• Оцінювали себе як виключно гетеросексуальних;

• Не вживали алкоголь і наркотики;

• Були задоволені своїм життям і рівнем соціальної підтримки, не впадали в депресію;

• Найчастіше виявлялися незайнятими на роботі і не прагнули підвищити кваліфікацію.

Виходячи з цих результатів C. Lee і H. Gramotnev допустили, що небажання мати дітей є індикатором психологічного неблагополуччя і наслідком впливу несприятливих соціальних факторів, а прагнення до багатодітності насамперед визначається прихильністю до традиційних цінностей.

Професор Каліфорнійського університету Jay Belsky в своїх дослідженнях виділяє вплив дитячого досвіду як найважливішого чинника, який визначає репродуктивну поведінку у дорослості У своїй роботі він пов'язує досвід, отриманий в дитинстві, і репродуктивні стратегії в зрілості. Згідно з результатами його дослідження виховання з батьком (в повній сім'ї) або без нього впливає на міцність майбутніх відносин з партнером і очікування батькового вкладу у виховання дитини. Jay Belsky висловив припущення, що особливості дитячо-батьківських відносин здатні викликати зміни на соматичному рівні - прискорити або відстрочити статеве дозрівання. Автор виділив дві траєкторії розвитку. Кількісно-орієнтована репродуктивна стратегія виникає, коли відносини в родині схильні до несприятливого впливу, такого, як загальний стрес, подружні сварки і брак грошей, що породжує грубий, нечутливий, суперечливий стиль батьківства, а у розвитку дитини призводить до неміцних прихильностей, недовіри, споживчому відношенню до інших . Такий розвиток стимулює більш ран-ній початок пубертату, ранній сексуальний дебют, короткі та нестабільні близькі стосунки, обмежений батьківський внесок у виховання власних дітей. Якісно-орієнтована стратегія розвивається в підтримуючому середовищі, при подружній гармонії і достатніх фінансових ресурсах, що породжує чутливий, підтримуючий, чуйний і позитивно-афективний стиль материнства і батьківства, а це, в свою чергу, забезпечує міцні прихильності, довіра до світу, взаємно-винагороджує міжособистісну орієнтацію. У підсумку все це веде до відстрочення настання пубертату, більш пізнього початку статевого життя, формуванню міцних відносин в парі і більшому батьківському вкладу у власних дітей [9].

Найбільш значущими для формування репродуктивної стратегії вважаються перші п'ять років життя дівчинки, протягом яких якість батькового вкладу (наявність / відсутність батька, присутність вітчима) виступає як «основа для калібрування часу статевого дозрівання і певного типу сексуальної поведінки». Відсутність батька сприяє акселерації, а чим більше часу чоловік витрачає на турботу про дочку в перші 5 років її життя і чим більше він позитивних емоцій проявляється в цій взаємодії, тим пізніше наступає пубертат.

Американський вчений Amato P.R. на основі даних лонгитюдного дослідження виділив фактори, що впливають на спосіб життя молодих жінок, зокрема, на плани народження дітей [8]. У перший фактор - «Особистісні та соціальні ресурси» - увійшли висока самоповага, низький рівень депресії, відчуття підтримки оточуючих, оцінювані дівчиною як близькі стосунки з обома батьками, оцінювані батьками як близькі стосунки з дочкою, позитивне ставлення до шкільного навчання. Високі значення за цим фактором визначають міцні соціальні зв'язки молодої жінки, позитивне емоційне самопочуття, а також прагнення відкласти обзаведення сім'єю і дітьми. Як вважають автори, дівчата з недостатніми особистісними та емоційними ресурсами прагнуть швидше створити власну сім>ю для того, щоб ці ресурси збільшити. Другий фактор «Соціально-економічні ресурси сім?ї та академічна успішність», включав показники тесту інтелекту, освіта і рівень доходу батьків, наявність повної сім?ї, високий рівень успішності і відсутність порушень в когнітивній сфері. Дівчата з високими показниками з даного фактору більш націлені на отримання освіти і більш пізнє створення сім'ї, а з низькими - частіше народжували дітей без партнера або в незареєстрованому шлюбі. Третій фактор «Консервативні цінності і поведінка» включив в себе ступінь релігійності дівчини та її батьків, наявність сексуального досвіду і ранній сексуальний дебют (до 16 років), загальне число сексуальних партнерів. Фактор диференціює жінок, які перебували у позашлюбному співжитті або що мали позашлюбну дитину, і тих, що мали законного чоловіка або не мали співмешканця. В цілому ранній початок статевого життя прямо пов'язано з раннім створенням сім'ї. Згідно з даними авторів, сприятлива обстановка в сім'ї, когнітивна успішність і прийняття консервативних цінностей сприяють тому, що народження дітей переноситься на пізніший час, а молодими матерями опиняються ті, хто спочатку перебував у менш благополучній ситуації [8].

Як особливий напрямок варто відзначити дослідження ставлення до бездітності (childlessness), в тому числі добровільного (voluntary childlessness). Добровільна бездітність, або childfree (CF), стає все більш поширеною. Уже чверть століття дослідники торкаються теми стигматизації добровільної бездітності, доводячи, що спосіб життя childfree цілком прийнятний і не є девіацією. Піднімаються питання психологічної підтримки CF: як допомогти CF-жінкам сформувати позитивну тендерну ідентичність поза контекстом материнства, яке вважалося основою жіночності протягом всієї людської історії, як виправити негативний образ бездітної жінки як позбавленої багатьох радостей, як домогтися автономії жінки в ухваленні рішення про народження дитини в умовах «пронаталістського режиму» [4].

Таким чином, репродуктивні установки займають важливе місце в розвитку материнської сфери жінки та є актуальною проблематикою сучасних наукових досліджень. В психології дослідження ре-продуктивної установки обумовлено проблемою формування свідомого батьківства. Репродуктивні установки залежать від особливостей дитячо-батьківських відносин, шлюбно-сімейних взаємин та тендерної ідентичності. На сьогоднішній момент не розроблений діагностичний інструментарій для раннього виявлення можливого негативного розвитку репродуктивних установок, а також не вивченим залишається процес їх становлення і розвитку.

Література

репродуктивний поведінка психологічний материнство

Бацилєва О.В. Медико-психологічні особливості репродуктивного здоров'я // О.В. Бацилєва / Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка/ за ред. С.Д. Максименка. - Т. Х, Ч 9. - К., 2008. - С. 63-72.

Ігнатенко О.В. Психологічні особливості прояву репродуктивної установки в юнацькому віці: Автореф. дис. канд. психол. наук.- Киев, 2012.- 16 с.

Ильясов Ф.Н. Потребность в детях и репродуктивное поведение // Ф.Н. Ильясов. М.: Мониторинг общественного мнения 7 (113), Январь-февраль 2013, С. 168-177.

Новикова Е.С. Проблемы репродуктивного поведения в зарубежных исследованиях // «Перинатальная психология и психология репродуктивной сферы», М.: 2011 № 3 (3), С. 107-116.

Овчарова Р.В. Психологическое сопровождение родительства. - / Риса Викторовна Овчарова. - М.: Изд-во Института Психотерапии, 2003. - 31 с.

Родштейн М.Н. Гендерно-ролевая идентичность как фактор репродуктивной установки женщин: диссертация ... канд. Психол. наук.- Самара, 2006.- 222 с.

Узнадзе Д.Н. Психология установки. - /Дмитрий Николаевич Узнадзе. - СПб.: Питер, 2001. - 416 с.

Amato P.R., Landale N.S., Havasevich-Brooks T.C., Eggeben D.J., Schoen R., McHale S. Precursors of Young Women's Family Formation Pathways // Journal of Marriage and Family. - Vol. 70, Dec 2008. - pp. 1271-1286.

Belsky J. Childhood experience and the development of reproductive strategies // Psycothema. - Vol. 22, n” 1, 2010. - pp. 28-34.

Lee C., Gramotnev H. Motherhood Plans among Young Australian Women: Who Wants Children These Days? // Journal of Health Psychology. - Vol 11(1), Jan, 2006. - pp. 5-20.

Размещено на Allbest.ru