Особливості ціннісних орієнтацій осіб, що зловживають комп’ютерними іграми

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ОСІБ, ЩО ЗЛОВЖИВАЮТЬ КОМП'ЮТЕРНИМИ ІГРАМИ

Актуальність дослідження. Система ціннісних орієнтацій формується й розвивається зі зростанням та розвитком індивіда. Особистість, являючи собою динамічну систему, знаходиться в стані безперервної зміни і розвитку. У процесі такого особистішого становлення поступово все більшого значення набувають її внутрішні рушійні сили, що дозволяють людині все більш самостійно визначати завдання і напрямки власного розвитку. Система ціннісних орієнтації особистості виступає в якості регулятора і механізму такого розвитку, визначаючи форму реалізації поставлених цілей і, при втраті ними спонукальної сили в результаті їх досягнення, стимулює постановку нових значущих цілей. У свою чергу, досягнутий рівень розвитку особистості послідовно створює все нові передумови для розвитку та вдосконалення системи її ціннісних орієнтацій [5].

Передумови для початку реального виконання системою ціннісних орієнтацій всіх своїх регулятивних функцій остаточно складаються лише в юнацькому віці. Як обґрунтовано пише Л. І. Божович, «тільки в юнацькому віці моральний світогляд починає являти собою таку стійку систему моральних ідеалів і принципів, яка стає постійно діючим спонукальником, опосередковуючи всю поведінку, діяльність, ставлення до навколишньої дійсності й до самого себе» [1]. На думку В. Франкла, саме в юнацькому віці питання про сенс життя найбільш часте і особливо насущне [4]. Поява потреби у визначенні своїх життєвих цілей, знаходженні свого місця в житті стає характерним саме для цього віку. В юнацькому віці складається власний світогляд людини, що створює можливість формування внутрішньої, автономної системи цінностей.

Але, крім вікового аспекту, на розвиток, зміну сталої системи ціннісних орієнтацій впливають зміни у соціокультурному оточенні.

Ствердження постіндустріального суспільства привнесло в науку, культуру і свідомість людини нове розуміння реальності. На відміну від попереднього, класичного підходу, історія природи нашої планети і соціокультурної еволюції постає не лінійною, впорядкованою, а чередою криз, катастроф, соціальних заворушень, які перемежовуються періодами стабільного поступу. Кожна людина безпосередньо відчуває нестабільність економічного та соціального життя, породженого динамікою глобального світу. В сучасному погляді на оточуючу дійсність зазначені явища - не близький апокаліпсис, не кінець світу, а необхідна складова вічного саморозвитку об'єктивного світу, який постає складною нелінійною системою. Процеси самоорганізації таких систем набули статусу синергетичних, що сьогодні найбільшою мірою відповідає логіці розвитку соціуму, який вражає своєю непередбачуваністю [2].

Виключну гостроту цивілізаційній ситуації надає сучасний стрімкий розвиток інформаційних технологій. В останні десятиліття вплив соціокультурного середовища на формування системи цінностей індивіда все більшою мірою опосередковується засобами масової інформації. У роботах А. Маслоу, Г. Оллпорта, П. Массена і співавторів, Ю. А. Шерковіна, А. В. Шарікова і Е. А. Бара- нової розглядаються питання, пов'язані зі впливом на формування системи цінностей особистості насамперед електронних ЗМІ - телебачення, радіо, а також системи Інтернет. Особлива увага при цьому приділяється проблемі пасивного і некритичного прийняття особистістю цінностей так званої «масової культури».

Інформаційне суспільство і розвиток нових комп'ютерних технологій сприяли формуванню цілої низки нових субкультурних явищ. Одним із таких явищ стала субкультура геймерів, основою для якої став новий світ, альтернативний реальному, створений людиною за допомогою сучасних технологій - «віртуальна реальність».

Розповсюдження комп'ютерних ігор в культурному просторі зустрічає неоднозначну реакцію з боку дослідників, що, в першу чергу, пов'язано з різними аспектами їх впровадження в повсякденне життя людини. Ігрова діяльність у віртуальній реальності має здатність задовольняти широкий спектр соціальних потреб людини, окрім, звичайно, базових, фізіологічних: потреба в самоповазі, самовираженні, емоціях, але найважливіше - це потреба у свободі і можливість реалізувати ту частину свого Я, яка прихована, пригнічена нормами суспільства - несвідому.

Основні учасники субкультури геймерів -підлітки та студенти. Це той вік, домінантою якого є вибір суб'єктивно важливих цінностей, побудова системи цінностей. Створена на базі цінностей, система принципів перетворюється у подальшому в життєву стратегію. Тому особливо важливо вивчати систему ціннісних орієнтацій саме молоді - гравців у комп'ютерні ігри.

Виходячи з вищесказаного автор вважає, що цікавим є вивчення особливостей ціннісних орієнтацій саме молоді, студентів, як такої групи особистостей, що перебуває з одного боку у часі перетворення, перебудови цієї системи, а з іншого - відкрита до нових ідей, нових технологій, нових технологічних та культурних досягнень, і тому легко підпадає під їх вплив (як негативний, так і позитивний). Саме це і стало метою нашого дослідження.

Методика дослідження. Для дослідження системи ціннісних орієнтацій автором за основу була взята методика Рокіча. Такий вибір обумовлено тим, що на наш погляд, найбільш багатим і методично обґрунтованим напрямком досліджень ціннісних уявлень можна вважати дослідження, що проводилися в кінці 60-х - 70-і роки в США М. Рокичем, а також в інших країнах на основі розробленого ним методу прямого ранжування цінностей. Цінність М. Рокич визначає як стійке переконання в тому, що певний спосіб поведінки чи кінцева мета існування краще з особистої чи соціальної точки зору, ніж протилежний або зворотний їм спосіб поведінки, або кінцева мета існування. Виходячи з вищесказаного автор цієї статті для дослідження ціннісних орієнтацій комп'ютерних гравців вибрала методику М. Рокіча і застосувала її в анкеті.

Як відзначає Д. О. Леонтьев, індивідуальна ієрархія ціннісних орієнтацій, як правило, являє собою послідовність «блоків», які досить добре розмежовуються. Тому можна окремо взяти 5 домінуючіх і 5 найнижче проранжованих цінностей окремо за списком термінальних й інструментальних цінностей, та визначити, до яких систем цінностей можна їх віднести.

Д.О. Леонтьев наводить інший спосіб групування цінностей, більш детальний, об'єднання в блоки відбувається за різними основами, таким чином створюються так звані полярні ціннісні системи [3]. Зокрема, серед термінальних цінностей протиставляються:

1. Конкретні життєві цінності (здоров'я, робота, друзі, сімейне життя) - абстрактні цінності (пізнання, розвиток, свобода, творчість).

2. Цінності професійної самореалізації (цікава робота, продуктивне життя, творчість, активне діяльне життя) - цінності особистого життя (здоров'я, любов, наявність друзів, розваги, сімейне життя).

3. Індивідуальні цінності (здоров'я, творчість, свобода, активне діяльне життя, розваги, впевненість у собі, матеріально забезпечене життя) - цінності міжособистісних взаємин (наявність друзів, щасливе сімейне життя, щастя інших).

4. Активні цінності (свобода, активне діяльне життя, продуктивне життя, цікава робота) - пасивні цінності (краса природи і мистецтва, впевненість у собі, пізнання, життєва мудрість).

Серед інструментальних цінностей Д. О. Леонтьев виділяє такі дихотомії:

1. Етичні цінності (чесність, непримиренність до недоліків) - цінності міжособистісного спілкування (вихованість, життєрадісність, чуйність) - цінності професійної самореалізації (відповідальність, ефективність у справах, тверда воля, старанність).

2. Індивідуалістичні цінності (високі запити, незалежність, тверда воля) - конформістські цінності (старанність, самоконтроль, відповідальність) - альтруїстичні цінності (толерантність, чуйність, широта поглядів).

3. Цінності самоствердження (високі запити, незалежність, непримиренність, сміливість, тверда воля) - цінності прийняття інших (терпимість, чуйність, широта поглядів).

4. Інтелектуальні цінності (освіченість, раціоналізм, самоконтроль) - цінності безпосередньо-емоційного світовідчуття (життєрадісність, чесність, чуйність).

Опис експерименту. У дослідженні взяли участь 203 опитуваних. З них 175 - учні старших класів коледжу (15-16 років), решта - студенти перших курсів університету ДУІКТ (17-18 років). Дівчат було 56, хлопців - 147. Всі досліджувані належать до юнацького віку, який характеризується відкритістю до всього нового, зокрема до нових технічних досягнень. Також цей вік характеризується підвищеною емоційністю, здатністю «з головою» захоплюватися тими чи іншими цікавими для молодої людини речами, що може з одного боку, визначити весь подальший життєвий, професійний або сімейний шлях індивіда, а з іншого боку сприяє розвитку не досить бажаних захоплень, надмірного рівня прояву захоплення або залежностей.

Результати дослідження. Перше анкетне запитання стосувалося часу, проведеного за комп'ютером, з комп'ютерними іграми або в Інтернеті. Студенти проводять за комп'ютером приблизно 17 годин на тиждень, більше 2, 5 годин на день. Треба зауважити, що різні опитувані по-різному зрозуміли запитання. Деякі зазначили увесь час, що вони проводять за екраном, а інші - лише, той час коли вони працюють, а не бавляться. Тобто реальна цифра навіть вища, можна зі впевненістю сказати, що молодь проводить за комп'ютером не менше половини робочого дня. Але стандартне відхилення не мале, близько 14 годин. Це вказує на те, що є користувачі, що лише зрідка підходять до техніки, а є ті, хто просто «живе у комп'ютері».

В середньому опитувані грають у комп'ютерні ігри близько 5, 8 годин на тиждень, або менше години на добу, не можна сказати, що це надто велика цифра. Проте стандартне відхилення більше 7, 7 годин, перевищує середнє значення. Ще цікавіші результаті по процентилях. 25 процентиль відповідає 1 годині, що означає, що чверть опитаних грає менше години на тиждень. 50 процентиль відповідає 2 годинам, тобто половина грає менше 2 годин на тиждень. 75 процентиль - 8 годин. І тільки остання чверть опитаних грає неймовірну кількість годин. Це вказує на те, що, з одного боку, існує прошарок молоді, що ставиться абсолютно байдуже до комп'ютерних ігор. Про це свідчить і досить велика кількість тих, хто зазначає, що не любить такі ігри. З іншого боку існують і такі молоді люди, які грають понад 15 годин на тиждень, і саме у них виникають проблеми зловживання іграми.

Ми виокремили тих досліджуваних, що зловживають комп'ютерними іграми і порівняли їх систему ціннісних орієнтації з системами інших досліджуваних. Група тих, хто зловживає іграми визначається наступним чином: до середнього часу, що проводили студенти граючи (5 годин на тиждень) додається дисперсія цього часу (8 годи на тиждень). В результаті отримаємо 13 годин на тиждень за комп'ютерними іграми. Це досить значний час, майже 2 години на день, тобто майже весь вільний час. Молодих людей, що грають стільки часу, справді можна вважати такими, що зловживають комп'ютерними іграми. Всього таких виявлено 38 осіб.

Далі їх система ціннісних орієнтацій (що виявлена за методикою Рокіча) була порівняна зі системами ціннісних орієнтацій інших досліджуваних (165 осіб). В таблиці 1 дано порівняння ранжування життєвих цінностей тими студентами, що помірно ставляться до комп'ютерних ігор (група 1), і тими, що зловживають ними (група 2).

Статистичній аналіз за критерієм Стьюдента показав наступне: за шкалою життєвих цінностей досліджувані, що зловживають комп'ютерними іграми, на достовірному рівні відмінностей суттєво вище цінують показник «розваги (приємне, необтяжливе проведення часу, відсутність обов'язків)». Такий результат є досить очевидним. Цікавіше те, що такі досліджувані також суттєво вище проранжували показник «життєва мудрість (зрілість суджень та здоровий глузд, що досягаються завдяки життєвому досвіду)». З іншого боку, досліджувані, що ставляться до ігор спокійніше, більше цінують показники «здоров'я (фізичне та психічне)» та «краса природи та мистецтва (переживання прекрасного в природі та мистецтві)». Крім того, на рівні тенденцій, ця група досліджуваних більше цінує цікаву роботу та впевненість у собі.

З отриманих даних можна зробити висновок, що комп'ютерні ігри не асоціюються зі здоровим життям. Таке ставлення досить розумне, адже і в науковій і в популярній літературі багато уваги приділяється негативному впливу комп'ютерів на зір, на хребет, поставу загалом. Описано досить багато захворювань, які притаманні саме користувачам комп'ютерної техніки. А ось показник «краса» вказує на те, що комп'ютерні ігри не вважаються красивими. І це попри те, що їх розробкою займаються цілі команди професійних митців. Більшість розроблених ігор намагаються створити атмосферу агресивну, або таємничу, похмуру і містичну, деякі ігри мають гумористичний, шаржовий відеоряд, і дуже рідко зустрічаються такі, про які можна сказати «яка краса!». Цей факт дуже прикрий, адже переживання прекрасного породжує цілу гамму позитивних емоцій.

Таблиця 1 Життєві цінності за методикою Рокіча