Стан вивчення проблеми агресії у молодших школярів з ПМР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 376-056.264 : 159.942

О.Б. Белова

Анотація

агресія школяр психофізичний мовлення

У статті проаналізовано стан проблеми агресії у молодших школярів з нормальним психофізичним розвитком та з порушеннями мовлення у вітчизняний та зарубіжній психолого-педагогічній літературі, з'ясовано актуальність у корекційній педагогіці та спеціальній психології. Визначено критерії оцінки (за видами та підвидами агресії) та рівні агресії у дітей молодшого шкільного віку з нормальним психофізичним розвитком та з порушеннями мовлення.

Ключові слова: агресія, агресивний стан, агресивність, агресивна поведінка, молодші школярі з порушеннями мовленнєвого розвитку.

Аннотация

Статье проанализировано состояние разработки проблемы в отечественной и зарубежной психолого-педагогической и научнометодической литературе, определена ее актуальность в коррекционной педагогике. Уточнено определение агрессии, агрессивного состояния, агрессивности, агрессивного поведения, выделены виды и подвиды агрессии. Были вызначеные критерии оценивания (за видами и подвидами агрессии) и уровни агрессии у детей младшего школьного возраста с нормальным развитием и нарушениями речи.

Ключевые слова: агрессия, агрессивное состояние, агрессивность, агрессивное поведение, психолого-педагогические условия, учебнопревентивная методика, младшие школьники с нарушениями речевого развития.

Annotation

The problem is analysed in national and foreign psycho-pedagogical literature, actuality is found out in correctional pedagogy and special psychology. The evaluation criteria and aggression levels are found in junior schoolchildren with normal psychophysical development and with speech impairment. The problem is analysed in national and foreign psycho- pedagogical literature, actuality is found out in correctional pedagogy and special psychology.

Keywords: aggression, aggressive state, aggressiveness, aggressive behaviour, kinds and subspecies of aggression, psycho-pedagogical conditions, educational-preventive methods, junior schoolchildren with speech impairment.

Важлива роль у розвитку культури і духовності в Україні, згідно з Державною національною програмою "Освіта" (Україна XXI століття) та Концепцією загальної середньої освіти, відводиться шкільному навчанню. Головне завдання сучасної загальноосвітньої школи українські науковці вбачають у розвитку гармонійної, високодуховної особистості, здатної до самовдосконалення та активної участі в соціальному житті країни (Г. Балл, І. Бех, Н. Литвинова, С. Максименко, В. Синьов, В. Синявський, Л. Хомич, О. Хохліна та ін.). Повною мірою це стосується навчання й виховання дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку (ПМР) (С. Конопляста, Є. Соботович, В. Тарасун, М. Шеремет та ін.).

Теоретичний аналіз з проблеми навчання й виховання дітей з ПМР засвідчує, що недорозвинене мовлення негативно впливає на розвиток у них пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери (Л. Андрусишина, С. Конопляста, Р. Лєвіна, І. Мартиненко, О. Мастюкова, С. Миронова, О. Приходько, М. Савченко, Є. Соботович, В. Тарасун, В. Тищенко, Т. Філічова, Н. Чевельова, М. Шеремет та ін.).

Несвоєчасно кориговані у дошкільному віці легкі за ступенем прояву вади мовлення з часом ускладнюються, і значний відсоток дітей з фонетичним недорозвиненням мовлення (ФНМ) та фонетико- фонематичним недорозвиненням мовлення (ФФНМ) потрапляє у простір загальноосвітньої школи. Водночас, не вирішені мовленнєві проблеми значно впливають на внутрішній стан дітей їх поведінку, викликають проблеми у взаєминах з батьками, вчителями, однолітками, створюють дискомфорт для них самих, обумовлюють труднощі у навчанні (С. Конопляста, І. Мартиненко , В. Тарасун та ін.).

Механізми, прояви, причини та наслідки агресії як феномен емоційного стану дитини глибоко досліджували зарубіжні та вітчизняні науковці у дітей з нормальним психофізичним розвитком (А. Бандура, О. Бовть, Л. Божович, К. Бютнер, С. Завражин, Н. Левітов, О. Мавлянова, О. Мойсеєва, Н. Павлова та ін.), з відхиленнями у поведінці (М. Алемаксін, Н. Максимова, Л. Славіна та ін.), з психічними розладами (В. Гарбузов, В. Ковальов, В. Первий та ін.). На думку А. Басса, Є. Ільїна та ін. агресія впливає на розвиток конфліктності, ворожості, тривожності; на вміння особистістю контролювати агресивний стан у соціальних ситуаціях (Т. Білоус, О. Ісаєнко), на систему комунікації "мати - дитина". Провідні сучасні вчені (Н. Михайлова, Г. Мозгова, С. Сироткін, Л. Собчик, С. Шебанова та ін.) висвітлювали діагностичний аспект емоційних розладів та агресії, їх профілактику, корекцію (О. Атемасова, О. Демко, А. Долгова, Н. Малікова та ін.), розкривали цілісну систему виховання особистості (І. Бех).

Детальний аналіз науково-теоретичних підходів щодо визначень агресії дає підстави стверджувати, що більшість сучасних та класичних науковців розглядали поняття агресії з двох позицій: агресія - це будь- яка форма поведінки, націлена на образу, спричинення шкоди іншій живій істоті (А. Бандура, А. Басс, Л. Берковиц, К. Бютнер, Дж. Доллард, О. Запорожець, З. Фройд та ін.), або ж "агресія" - це одна із форм активності, що може мати як позитивне, так і негативне вираження (В. Бойко, Н. Левітов, К.Лоренц, Р. Мей, Е.Фром, О. Шестокова та ін.). Тому в нашому досліджені агресію у дітей ми розглядаємо з двох сторін: як позитивний феномен, що відповідає життєвому інтересу, самозахисту, так і негативний, який направлено на спричинення страждання (шкоди) іншій людині або собі.

Особистість дитини з психофізичними порушеннями та її поведінка завжди були в полі зору дефектологічної науки (В. Бондар, В. Засенко, С. Конопляста, С. Миронова, Т. Скрипник, В. Синьов, Є. Синьова, Є. Соботович, В. Тарасун, М. Шеремет, Д. Шульженко, О. Хохліна та ін.). Зокрема, у дослідженнях І. Беха, О. Гаврилова, Я. Ніколаєнко, Л. Руденко та ін. висвітлено проблему агресивної поведінки у розумово відсталих дітей, вивчено їх особистісну (М. Матвєєвою) та емоційну сфери (Д. Ісаєвим, Н. Улькіною та ін.).

Слід зазначити, що не у всіх категорій дітей з порушеннями мовлення було вивчено особливості прояву агресії, хоча емоційна сфера в цілому була розглянута у дослідженнях при заїканні (К. Бєккєр, Г. Волкова, Є. Ільїн, Г. Неткачєв, М. Совак, В. Селіверстов, Н. Тяпугін та ін.), вадах голосу (О. Алмазова, О. Орлова, Л. Гончарук та ін.), вроджених незрощеннях губ та піднебіння (С. Конопляста). Агресія як якість особистості у дітей із загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) лише дотично вивчалася у роботах О. Баєнської, С. Валявко,

Г. Єфімової, Т. Ігнатової, В. Логунової, П. Селігей, Н. Січкарчук, В. Терентьєвої, О. Тихонової, О. Чернової та ін. Системними дослідженнями емоційно-мотиваційної сфери були охоплені лише старші дошкільники із ЗНМ (С. Валявко, О. Тихонова, Г. Юсупова та ін.) та учні старших класів спеціальних шкіл (Т. Ігнатьєва), а в молодших школярів з ЗНМ IV (або НЗНМ - нерізко вираженим загальним недорозвиненням мовлення) загальноосвітньої школи, емоційні прояви та агресія зокрема, не вивчались.

Проблема механізмів, структури та динаміки агресії при порушеннях мовлення, її невирішеність негативно впливають на ефективність корекційно-виховного процесу, гальмує психічний розвиток у цих дітей і перешкоджає їх соціалізації у мікро- і макросередовище. Теоретичний аналіз та узагальнення наукових досліджень свідчить, що особливості прояву агресії у дітей молодшого шкільного віку з ФНМ, ФФНМ та з НЗНМ не були предметом спеціальних досліджень у логопсихології. Вірогідно, глибокі дослідження емоційної сфери, агресії зокрема, дозволять глибше зрозуміти структуру логопсихологічного дизонтогенезу таких дітей та запобігти у них психомовленнєвих порушень через психолого-педагогічні умови та навчально-превентивну методику.

Аналіз досліджень у галузі логопедії(Л. Андрусишиної,

H. Гаврилової,Е. Данілявічутє,С. Коноплястої,Р. Лєвіної,

I. Мартинової, І. Марченко, О. Мастюкової, М. Савченко, Є. Соботович, В. Тарасун, В. Тищенко, Т. Філічової, Н. Чередніченко, М. Шеремет та ін.) показав, що у дітей з ПМР крім порушень мовлення може спостерігатися недорозвинення психічних процесів, мотивації, волі, емоційно-особистісної сфери [1, 2, 3].

Дослідження вчених (Г. Волкової, Л. Зайцева, О. Орлової, В. Селіверстова, В. Шкловського та ін.) доводять, що мовленнєві проблеми значно впливають на внутрішній стан дітей, їх поведінку. З клініко-психологічних позицій емоційна сфера та агресія, зокрема, досліджена у дітей при дислалії (Р. Мартиновою), дизартрії (К. Лебединською, О. Мастюковою, Р. Мартиновою, М. Певзнер та ін.), алалії, афазії (О. Лурія, Е. Хомською та ін.) заїканні (К. Бєккєром, Л. Бєляковою, Н. Власовою, Г. Волковою, М. Совак, В. Селіверстовим, Н. Тяпугіним та ін.), вадах голосу (О. Алмазовою, І. Єрмаковою,

A. Іполітовою, О. Орловою, Л. Гончарук та ін.), вроджених незрощеннях губ та піднебіння (С. Коноплястою). З психолого-педагогічної - у дітей із ЗНМ (О. Баєнською, С. Валявко, Г. Єфімовою, Т. Ігнатовою,

B. Логуновою, П. Селігей, Н. Січкарчук, В. Терентьєвою, О. Тихоновою, О. Черновою та ін.). Зокрема у дошкільників із ЗНМ досліджені особливості емоційної сфери її вплив на мотивацію мовленнєвої діяльності (С. Валявко, Н. Дроздова та ін.); особливості особистісного та психічного розвитку (В. Терентьєва, Г. Юсупова та ін.); особливості емоційного стану (О. Тіхонова). Розроблена психолого-педагогічна характеристика (О. Мастюкова) про емоційні прояви у дітей з ФНМ та ФФНМ. Утім агресія як складова емоційної сфери у дітей молодшого шкільного віку з ФНМ, з ФФНМ та з НЗНМ загальноосвітньої школи не була предметом спеціального дослідження.

Аналіз наукових поглядів з проблеми агресії у психоаналітичному (О. Кернберг, З. Фрейд та ін.), біхевіоральному (Р. Кратчфілд, Н. Левінсон, А. Бандура та ін.), когнітивному (Дж. Доллард, A. Міллер, Л. Берковіц та ін.), еволюційному (К. Лоренц, М. Дерягіна, М. Бутовська та ін.), гуманістичному (А. Маслоу, Р. Мей, Е. Фромм та ін.) підходах та сучасних психологів (О. Бовть, К. Бютнер, О. Ісаєнко, А. Кірєйчев, О. Мізерна, І. Федух та ін.) і педагогів (О. Демко, С. Завражин, М. Квадриціус, Н. Малікова, В. Никітенко, С. Сироткін, Н. Павлова,

H. Платонова та ін.) доводить, що "агресія" є невід'ємною частиною життя особистості і суспільства. Більшість вчених агресію розглядають як негативну дію, направлену на спричинення страждання (шкоди) іншій людині або собі. Але ряд науковців (Н. Левітов, К. Лоренц, Т. Левкова,

O.Захаров, Р. Мей, О. Шестокова та ін.) описують її як позитивну, що направлена на подолання перешкод без наміру заподіяти шкоду іншій людині і використовується як засіб досягнення мети. Це дає нам можливість вивчити у дітей з ПМР не тільки негативні прояви агресії, але й розглянути її позитивні компоненти [4].

Науково-теоретичні джерела з проблеми дослідження доводять, що агресія існує як в усвідомленій (А. Адлер, О. Леонтьєв, В. Столін,

I. Сєчєнов, З. Фройд та ін.), так і неусвідомленій (Р. Декарт, І. Кант,

P.Лейбніц, К. Юнг та ін.) формах; розкриває різноманітні погляди на сутність агресивної поведінки (А. Бандура, Н. Левінсон, Е. Фром та ін.), агресивності (Т. Кириленко, О. Шестакова та ін.), агресивного стану особистості (О. Захаров, Н. Левітов та ін.); визначає сфери вивчення агресії з біологічної (нейропсихологічної) позиції як внутрішньо зумовлену ("Я-Особистість") (О. Лурія, Є. Хомська та ін.) та з соціальної - зовнішньо зумовлену ("Я у сім'ї", "Я у соціумі") (Л. Божович, О. Бовть, М. Булянов, С. Завражин, О. Романов, І. Фурманов та ін.) [4, 5, 6].

На підставі емпіричного аналізу нами уточнені поняття "агресивний стан", якій вказує на внутрішні переживання особистості; "агресивна поведінка" як специфічна форма дій людини вербального або невербального характеру; "агресивність" як якість особистості; "агресія" як внутрішній когнітивний компонент агресивної поведінки, яка об'єднує три складові: агресивний стан, агресивну поведінку та агресивність

Таким чином, системно-динамічний аналіз класичних та сучасних підходів дозволяє стверджувати, що агресія як цілісний компонент включає в себе внутрішні переживання, якості особистості та поведінкові реакції, які можуть коригуватися у дітей з ФНМ, з ФФНМ та з НЗНМ саме через усвідомлення ними свого стану та поведінки.

В основу дослідження агресії у дітей з ПМР були покладені науково- методичні розробки А. Басса, Р. Бернса, А. Дарка, М. Друзкевич, С. Кауфмана, М. Люшера, С. Розенцвейга, О. Романова, М. Семаго, Н. Семаго, І. Фурманова та ін.). Діагностичний алгоритм складається з двох блоків. У першому блоці - досліджувалась неусвідомлена агресія. Діагностичний зміст блоку забезпечували модернізовані малюнкові методики ("Малюнок неіснуючої тварини", "Малюнок моєї сім'ї", "Малюнок мого класу"), що вивчали стан агресії, а також модифікована методика ("Сюжетно-ситуативно-ілюстрована"), що виявляла моделювання типів поведінки у свідомості. У другому блоці вивчалася усвідомлена агресія, а саме, розуміння школярами свого стану та поведінки за опитувальником, та агресія у діях в мікро- (сім'я) і макрогрупах (колектив учнів з якими навчається дитина) (за методом невключеного спостереження) (рис.1).

Рис. 1. Діагностичний алгоритм дослідження агресії у дітей молодшого шкільного віку

Спираючись на першоджерела (Г. Айзенка, А. Ассінгера, В. Бойко, А. Басса, Р. Мей, С. Розенцвейга, О. Романова, Л. Морріса, Р. Сазека, Е. Фрома та ін.) визначено три види та шість підвидів агресії, які у подальшому були забезпечені методичним змістом та наповнені якісними показниками для визначення критеріїв оцінювання у обраних для дослідження методиках. За аналізом теоретично-методичної літератури позитивна агресія була представлена в саморегульованому виді (контрольованому та змагальному підвидах агресії) на які вказували дослідження Г. Айзенка, К. Лоренца, Р. Мей, Е. Фрома, І. Фурманова, О. Шестокової та ін.. Негативна розглядалась в прихованому (захисному та депресивному підвидах агресії) та поведінковому видах (демонстративному та фізичному підвидах агресії)(Г. Айзенк, А. Ассінгер, В. Бойко, А. Басс, А. Даркі, С. Розенцвейг, О. Романов та ін.).

Діагностичний алгоритм дозволяв вивчити у дітей молодшого шкільного віку з ПМР у трьох сферах дослідження ("Я-Особистість", "Я у сім'ї", "Я у соціумі") особливості прояву (за видами та підвидами) стану агресії, моделювання у свідомості різних типів поведінки, усвідомлення внутрішнього й зовнішнього механізму агресії та прояв агресії у діях. У процесі діагностики передбачено визначення рівнів (за шкалою балів) за кожним із зазначених у діагностичній методиці показником агресії та зіставлення їх з нормативними показниками розвитку.

Аналіз матеріалів дослідження дозволив зробити висновки про спільні та відмінні прояви агресії у досліджуваної категорії дітей. Отримані дані свідчать про те, що контрольований (N-73,7% та ПМР- 75,1%), змагальний (N-72,8% та ПМР-69,3%), демонстративний (N- 82,2% та ПМР-83,1%), захисний (N-82,4% та ПМР-88,3%) підвиди агресії в молодших школярів з ПМР наближаються до показників дітей з нормальним психофізичним розвитком. А депресивний (N- 62,9% та пМр-74,3%) та фізичний (N-49,8% та ПМР-67,4%) - переважають в учнів-логопатів (відповідно на 11,4% та 17,6%) більше ніж у школярів з нормальним мовленням. Особливо такий дисбаланс спостерігався у дітей з НЗНМ, їх показники значно відрізнялись від норми на 6,4% у фізичному та на18,3% у депресивному підвидах агресії. На нашу думку, виражені, складні за симптоматикою підвиди агресії (депресивний та фізичний) обумовлені психофізіологічними особливостями цих дітей. Системний недорозвиток мовленнєвих структур, вірогідно, вплинув на внутрішні та поведінкові порушення.

Отримані результати засвідчили, що агресія у молодших школярів з нормальним психофізичним розвитком та з ПМР проявлялась у різних сферах дослідження ("Я-Особистість", "Я у сім'ї", "Я у соціумі"). На нашу думку, на це вплинули не тільки соціально-побутові, навчально- виховні фактори та особливості темпераменту і характеру, але й розвиток мовленнєвої сфери та її сформованість. Так, у сфері "Я- Особистість" агресія найчастіше проявлялась у школярів з НЗНМ (69,2%) та ФФНМ (56,2%) ніж в інших категорій молодших школярів (40,6%); у сфері "Я у сім'ї" - в учнів з нормальним мовленням (50,9%) ніж у дітей з ПМР (43,3%); у сфері "Я у соціумі" - у дітей з ФНМ (58,3%) ніж в інших категорій учнів (в середньому - 41,0%).

При визначеності рівнів агресії у молодших школярів критеріями оцінювання є види та підвиди агресії, а показники змінюються в залежності від вибору методики. Так, при досліджені стану агресії враховувалися якісні характеристики агресії; моделюванні типів поведінки - вибір учнем моделей поведінки; усвідомленості агресії - зміст відповіді; проявів агресії у діях - невербальні та вербальні поведінкові реакції. Відповідно до цих критеріїв, було визначено рівні розвитку агресії досліджуваних: високий, середній, низький.

Результати констатувального експерименту засвідчили, що в більшості випадків діти з нормальним психофізичним розвитком та з ПМР показали низький, середній та високий рівні.

Порівняльний аналіз результатів дослідження показав наступне:

- чим складніше порушення мовлення у дитини, тим глибше її внутрішні переживання, на що вказував високий рівень стану агресії у більшості дітей з НЗНМ (62,5%). Менше цей стан проявлявся в учнів з ФНМ (47,8%), з нормальним психофізичним розвитком (40,2%) та з ФФНМ (42,4%). Середній та низький рівні у школярів з ФНМ (57,5% і 0%) та ФФНМ (47,8 % і 4,3%), на відміну від учнів з НЗНМ (25,0% і 12,5%) наближалися до показників дітей з нормальним мовленням (58,3% і 1,3%);

- чим глибше ступінь недорозвинення мовлення, тим тяжче дітям моделювати оптимальні шляхи виходу з конфліктних ситуацій, це доводить високий рівень при моделюванні типів поведінки: учні з нормальним психофізичним розвитком -9,3%, з ФНМ - 6,0%, з ФФНМ - 17,3% та з НЗНМ - 50,0%. Цікавим є той факт, що середній рівень показали більше діти з ФНМ (63,6%), ніж учні інших категорій (39,5%), що вказує на недостатню сформованість у них знань для вирішення проблемних ситуацій, а низький рівень - учні з нормальним мовленням (51,0%) ніж з ПМР (34,9%);

- рівень усвідомлення своєї поведінки та внутрішніх переживань у всіх досліджуваних дітей був переважно середнім (у середньому 46,0%) та низьким (у середньому 51,9%), що, на нашу думку, є недостатнім для регуляції їхнього внутрішнього стану агресії й поведінки;

- прояв агресії в життєвих ситуаціях переважно у всіх досліджуваних учнів був на середньому рівні (в середньому 91,2%). Низького рівня загалом не виявлено. Проте спостережено, що найбільше використовували агресію в поведінці учні з ФНМ (18,1%).

Одержані результати дали підстави констатувати, що чим складніше мовленнєвий дефект, тим частіше учні молодших класів переживають депресивний та фізичний підвиди агресії; на високому рівні переживають агресивні стани та моделюють різні типи поведінки. Щоб вивести дітей-логопатів зі стану депресивної та фізичної агресії виникла необхідність у створенні психолого-педагогічних умов та навчально- превентивної методики, спрямованої на попередження виникнення у них агресії.

Список використаних джерел

1. Гаврилова Н. С. Особливості організації соціальної роботи з сім'ями, у яких є діти з проблемами розвитку і поведінки / Н. С. Гаврилова // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського державного університету. Сер. соціально-педагогічна / за ред. Л.П. Мельник, В.І.Співака. - Кам'янець-Подільський : ПП Буйницький О. А., 2008. - Вип. ІХ - С. 42-48.

2. Логопедія : підручник / за ред. M.K. Шеремет . - 2-ге вид. - К. : Слово, 2010. - 672 с.

3. Логопсихологія : навч. посіб. / Конопляста С. Ю., Сак Т. В. ; за ред. Шеремет M.K. - К. : Знання, 2010. - 293 с.

4. Психология человеческой агрессивности : хрестоматия / сост. К. В. Сельченок. - Минск : Харвест, 2005. - 656с.Романов А. А. Игротерапия: как преодолеть агрессивность у детей : диагностические и коррекционные методики / А. А. Романов. - М. : Школьная Пресса, 2003. - 48 с.

5. Фурманов И. А. Детская агрессивность: психодиагностика и коррекция / И. А. Фурманов. - Минск : Ильин В. П., 1996. - 199 с.

Отримано 8.9.2014

Размещено на Allbest.ru