Методологія дослідження філософсько-правових засад маніпулювання правосвідомостю працівників органів внутрішніх справ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологія дослідження філософсько-правових засад маніпулювання правосвідомостю працівників органів внутрішніх справ

Галківська М. Б., здобувач кафедри теорії

та історії держави і права ЛьвДУВС

Анотація

У статті здійснено спробу розкрити зміст філософсько-правових засад маніпулювання правосвідомістю працівник і в ОВС, з'ясувавши методологічну структуру дослідження. Окрім цього, пропонованим дослідження відображено тези, з погляду яких проблема маніпулювання свідомістю працівника правоохоронних органів набула значення самостійного й незалежного об'єкта дослідження головно у XX ст. Такий стан речей, найімовірніше, зумовлений синхронним зростанням уваги до професійних особливостей конкретних професій загалом, розвитком юридичної деонтології як науки зокрема, а також високим рівнем усвідомлення юридичних і фактичних наслідків юридичної професії, зокрема праці правоохоронця.

Ключові слова: методологія, філософі я права, маніпуляція, правосвідомість, працівник ОВС.

Аннотация

Сделана попытка раскрыть содержание философско-правовых основ манипулирования правосознанием работников ОВД, выяснив методологическую структуру исследования. Кроме этого, предъявляемым исследованием отражены положения, с точки зрения которых проблема манипулирования сознанием работника правоохранительных органов приобрела значение самостоятельного и независимого объекта исследования в основном в XX в. Такое положение вещей, скорее всего, обусловлено синхронным ростом внимания к профессиональным особенностям конкретных профессий в целом, развитием юридической деонтологии как науки в частности, а также высоким уровнем осознания юридических и фактических последствий юридической профессии, в частности работы милиционера.

Ключевые слова: методология, философия права, манипуляция, правовое сознание, работник ОВД.

Annotation

An attempt to reveal the contents of the philosophical and legal foundations of the manipulation of justice workers ATS ascertained methodological framework of the study. In addition, requirements study reflected the situation in terms of which the problem of manipulating the consciousness of law enforcement agencies gained importance of an independent object of research is mainly in the twentieth century. This state of affairs is likely due to the simultaneous increase in attention to the specific features of professional occupations in general, the development of legal ethics as a science in particular, as well as a high level of awareness of the legal and factual consequences of the legal profession, in particular the work of a policeman.

Keywords: methodology, philosophy of law, manipulation, legal consciousness, a police officer.

Постановка проблеми

Методологічна специфіка вивчення феномену свідомості загалом та феномену маніпулювання професійною свідомістю працівника ОВС зокрема полягає в пізнанні особистості конкретного суб'єкта. Наше завдання полягає в тому, щоб не просто проаналізувати основні підходи до методології в сучасних філософсько-правових студіях, не лише виокремити панівні підходи до вивчення свідомості особи, але й запропонувати власну ефективну систему вивчення проблеми маніпуляції професійною свідомістю працівника ОВС як високоорганізованого та впливово суб'єкта суспільного життя. свідомість маніпуляція професійний орган

Задля досягнення наукової мети потрібно здійснити комплексний аналіз самостійних категорій «свідомість» та «маніпуляція», об'єднати їх в єдину складну систему, репрезентуючи цілісне поняття маніпулювання свідомістю працівника ОВС.

Стан дослідження

Аналізом означеної проблеми протягом багатьох століть займалися вчені-представники різних держав. Зокрема, вивчали: В. Гусарєв, О. Тихомиров, І. Кальной, М. Кельман, Ю. Козенко, Л. Орбан-Лембрик та багато інших.

Виклад основних положень

Оскільки наша наукова студія характеризується значною міждисциплінарністю, вважаємо, що комплекс нашого методологічного наукового пошуку можна умовно розділити на чотири етапи: на першому варто дослідити основні засади методології наукових досліджень, наближених до нашої проблематики; на другому -- дослідити основні підходи до проблеми юридичної методології (за М. Кельманом); на третьому -- дослідити основні підходи до проблеми психологічної методології (за Л. Орбан-Лембрик); на четвертому -- запропонувати власну методологію дослідження поняття маніпулювання свідомістю працівника ОВС.

Отож, говорячи про відмінність між методикою й методологією дослідження феномену маніпулювання свідомістю працівника ОВС, варто принагідно вказати, що:

1. методологія відрізняється від методики тим, що до межі насичена знаннями й охоплює чітко відмежоване рафіноване дослідження, яке підпорядковане нормуванню в єдності з проектуванням і критикою як складниками методологічного мислення;

2. методологічна робота не є дослідницькою в «чистому вигляді»; вона містить також критику і схематизацію, програмування і проблематизацію, конструювання і проектування, онтологічний аналіз і нормування; її суть полягає не тільки у створенні заново; вона обслуговує всю людську діяльність проектами і приписами, що перевіряються не на істинність, а на можливість; 3) методологія розширює наукові підходи, створюючи композиції з різних знань і підтримуючи лінію на розрізнення типів знання й відповідних їм типів мислення, надаючи підґрунтя для такого розрізнення, вона створює і використовує знання про знання, плекаючи саму себе; 4) методологія поєднує знання про діяльність і мислення зі знаннями про об'єкти цієї діяльності та мислення, безпосередньо об'єктивні знання з рефлексивними, саме у способах такого поєднання й закладена найважливіша особливість методології, що задає логіку рефлексії; 5) методологія враховує відмінності та множинність позицій дослідника щодо об'єкта, що веде до роботи з різними уявленнями про одне й те саме, як характерної риси миследіяльності; 6) у методології об'єднання знань відбувається не за схемами об'єкта, а за схемами самої діяльності шляхом фокусування професіональних уявлень, участі в єдиній кооперації та мисленнєвій обробці окремо взятого об'єкта методологування [3, с. 198].

Пізнання поняття маніпулювання свідомістю працівника ОВС може бути і раціональним, і не раціональним. Для раціональної картини світу характерні такі риси: абсолютний і безкінечний простір, тотожний собі, абсолютний безкінечний одно- спрямований час; матерія і два об'єкти не можуть водночас займати і один і той самий простір; минулі події безповоротно загублені; майбутні події емпірично недосяжні; не можна водночас перебувати у двох місцях; існування можливе тільки в єдиній часовій системі; ціле більше за частину; ніщо не може бути істинним і неістинним водночас.

В основі ж ірраціональної методології лежать такі положення, як цілісність, або холономність; багатовимірність проблеми, що розглядається, одночасно підхід з різних позицій; фундаментально-аксіологічний метод; евристичний креаціонізм; інтуїція [3, с. 128].

Що стосується основних відмінностей між раціональним та ірраціональним пізнанням, то такими є: 1) однозначна детермінація для раціонального та неоднозначна обумовленість, синхронність для ірраціонального; 2) об'єктивна достовірність, здатність перевірити для раціонального та суб'єктивна достовірність, неможливість перевірити для ірраціонального; 3) адекватна трансляція і переклад на інші мови для раціонального та неповна усвідомленість, інтуїтивність для ірраціонального; 4) дискурсивність, усвідомленість для раціонального та континуальна цілісність для ірраціонального; 5) пов'язаність із кількісними характеристиками об'єктів для раціонального та пов'язаність з якісними характеристиками об'єктів; 6) використання для осмислення матеріально-технічної сфери для раціонального та використання для осмислення духовно-гуманітарної сфери для ірраціонального; 7) зв'язок із функціями лівої півкулі мозку і «денною» свідомістю для раціонального та зв'язок із функціями правої півкулі мозку і «нічною свідомістю» для ірраціонального; 8) переважно просторова характеристика об'єктів для раціонального та часова характеристика для ірраціонального [3, с. 324].

Конфліктні моменти методології дослідження маніпулювання свідомістю працівника ОВС можуть виявитися в: уточненні меж раціональності, більш-менш чітке визначення цілей меж і можливостей раціонального методу в гуманітарному дослідженні; обговоренні статусу й характеру таких наукових методів, які підпадали під раціональні, але використовувалися раціональною методологією неефективно; можливості і статус ірраціональної методології в межах природничо-наукового знання; дослідженні меж компетенції ірраціональної методології; уточненні меж компетенції ірраціональної методології; з'ясуванні ролі лівої і правої півкуль головного мозку в методології гуманітарного знання; функціональному аналізі «денної» і «нічної» свідомості як форм освоєння світу людиною [3, с. 243].

Отже, методологія дослідження поняття маніпулювання свідомістю працівника ОВС передбачає більш широкий спектр засобів, а також саме вчення про сукупність засобів, осмислення доцільності використання того чи іншого інструментального набору, участь у ній автора тощо. У цьому й розкривається суть першого етапу дослідження методології нашої студії.

Другий етап розпочнімо з того, що оскільки панівну роль в нашій науковій розвідці відведено саме праву -- як владному регулятору суспільних відносин, на перший погляд, може видатися, що саме постать правоохоронця як особи, що уособлює неабиякий суспільний вплив, тут постає центровою. Втім, це не зовсім так. Перш за все ми намагаємось опанувати загальнолюдське поняття носія свідомості, потім проаналізувати суть маніпуляції як суспільно шкідливого процесу, а вже на завершення транспортувати все це на представника конкретної професії. Для нас правоохоронець -- це насамперед людина, а вже потім представник професійної групи.

З огляду на це, основними юридичними принципами дослідження вибрано антропологічний та персоналістичний принципи, що передбачають позаісторичний розгляд людини як частини живої природи та вимагають поваги до персони і її особливої, змістовно визначеної гідності. Саме правосуб'єктність останніх є, з одного боку, правовою характеристикою вільних індивідів, а з іншого -- необхідною передумовою існування права. Схожої думки дотримується російський дослідник І. Кальной, який зазначає, що дослідження права поза антропологічним виміром втрачає сенс, оскільки саме людина, а не держава чи право, є «першореальністю» [2, с. 45].

З огляду на такі судження, в центрі нашого дослідження ставимо все ж особу, а не право, що й зумовило вибір композиції, напрямку й методики дослідження.

Загалом найбільш вдалим прикладом структуризації й логічного впорядкування методології дослідження поняття маніпулювання свідомістю працівника ОВС можна вважати аналогію, проведену за прикладом загальнотеоретичного структурування, яке запропонував М. Кельман. Дослідник наполягає на виокремленні різних рівнів (вертикальної структури) методології. За таких умов дослідження поняття маніпуляції свідомістю працівника ОВС можна здійснювати на: 1) світоглядному рівні, на якому визначаються основні напрямки і загальні принципи цього процесу; 2) загальнонауковому (міждисциплінарному) рівні, що використовується під час дослідження об'єктів, які можуть бути предметами дослідження двох і більше наук -- наприклад, концепт «свідомість»; 3) спеціально-науковому, власне юридичному рівні, характерному для вивчення загальних особливостей юридичного феномену, наприклад, функцій професійної свідомості; 4) спеціально-юридичному рівні, характерному для вивчення особливих, галузевих властивостей того чи іншого юридичного феномену, наприклад, взаємозв'язку прогресу правоохоронної діяльності та маніпуляції свідомістю працівника ОВС.

Якщо ж говорити не про вертикальну рівневу структуру, а про систему, тобто горизонтальну конструкцію методології дослідження поняття маніпулювання свідомістю працівника ОВС, то тут варто вказати на наявність взаємопов'язаних елементів. Основним серед таких є методологічний світогляд -- тип домінантного мислення, який не зведений лише до типів раціональності як такої, а враховує і вплив на неї інших форм пізнання і відображення світу. Він передбачає орієнтацію юридичного дослідження на ідеологічно неупереджене й об'єктивне дослідження реального правового життя, звільнення правознавства від нашарувань псевдонауки, догматичного й апологетичного характеру, позбавляє упередженості, розширює теоретичний і методологічний діапазон. Іншими словами, він вказує на пріоритетні в дослідника ідеали дослідження, звісно, поміж тих, що наявні в його арсеналі [3, с. 313].

Методологічний світогляд не залежить від предмета, об'єкта чи мети дослідження, натомість мета, об'єкт і предмет залежні від нього. Саме від об'єктивного методологічного світогляду залежить діапазон парадигм, які панують у юридичній науці.

На відміну від правового світогляду, правові парадигми здебільшого не поділяють на об'єктивні та суб'єктивні. Парадигма (концепція) -- це сукупність підходів того чи іншого часу і простору, в якому працює дослідник. її можна розглядати як колективний об'єктивний мікросвітогляд певної наукової школи. Правова парадигма розглядається як така, що має спільне загальне з попередніми, але водночас і відрізняється від них, а з іншого боку, вміщує і сферу домінантних соціальних регулятивів [1, с. 37--52].

Безпосередньо від парадигм залежать методологічні підходи. Оскільки методологічний підхід містить різноманітні наукові знання і методи, пов'язані між собою, їх можна поділити на: 1) предметні: ліберальний, демократичний, гуманістичний, природно-правовий, інформаційний та багато інших; 2) власне методологічні: аксі- ологічний, діяльнісний, структурний, функціональний, системний, компаративний, психологічний, синергетичний та багато інших [3, с. 324].

Що стосується найбільш типових підходів до дослідження проблеми маніпулювання професійною свідомістю працівника ОВС, то тут треба зазначити про наявність: 1) юридичного підходу, який визначає зміст відповідних правових категорій, яким він має бути, та логічно коректне виявлення нормативного змісту вербальних конструкцій, у яких існує правовий припис; 2) філософського підходу, сутність якого не зводиться лише до поширення філософського дискурсу, що особливо актуально в межах нашої міждисциплінарної студії; 3) психологічного підходу, без якого неможливо осмислити категорію свідомості людини; 4) семіотичного підходу, який базується на загальних дослідницьких програмах сучасної семіотики як науки про тексти, об'єкти, дії як знаки, що одержують значення в межах тієї чи іншої культури і намагається знайти правила, що у знаках породжують зміст; 5) організаційного підходу, що є багато в чому новим для вітчизняної юридичної науки, хоча в західній науці використовується давно і планово. Він припускає розгляд державно-правових явищ в організаційно-теоретичному аспекті та у співвідношенні з методологічними принципами юридичної науки.

Зауважмо, що науковий підхід, своєю чергою, визначається вже не стільки просторово-часовим континуумом, скільки прив'язкою до об'єкта, предмета і мети дослідження. Саме ці категорії впливають на вибір дослідником того чи іншого підходу, до якого належать певні групи методів. Серед компонентів методологічного підходу один або декілька методів є основними, а інші -- похідними, залежними від них.

Структура методів у юридичній науці: загальнораціональні методи -- аналіз-синтез, індукція-дедукція, узагальнення-абстрагування; філософські методи -- діалектичний та метафізичний, феноменологічний, герменевтичний; загальнонаукові методи -- системний, структурний, функціональний, синергетичний; спеціальні методи, що мають значення для окремих наук, наприклад, спеціально-юридичний тощо.

Отож, на вершині цього дослідницького конструкта розміщений ідеал як чисте мислення. Його логічно синонімізувати з предметом дослідження або з досягненням дослідницької мети, у нашому випадку -- осягнення феномену маніпулювання свідомістю працівника ОВС.

Існує п'ять методологічних рівнів осягнення нашого об'єкта: макрорівень, або методологічний аналіз, тобто ґрунтовність аналізу; мезорівень, тобто методологічна рефлексія, або рефлексивно-мисленнєве напруження; екзорівень, тобто методологічне розуміння, або відтворення і передбачення думки опонента; макрорівень, тобто методологічна мислення, або осягнення так званої «чистоти мислення»; мегарівень, тобто методологічна робота, або планування ковтальної культури; метарівень, тобто методологічна діяльність, або розвиток професійності дослідника [3, с. 324].

Найбільш вдалим прикладом структуризації й логічного впорядкування методології дослідження поняття маніпулювання свідомістю працівника ОВС можна вважати аналогію, проведену за прикладом загальнотеоретичного структурування, що запропонував М. Кельман. Дослідник наполягає на виокремленні різних рівнів (вертикальної структури) методології. За таких умов дослідження поняття маніпулювання свідомістю працівника ОВС можна здійснювати на: 1) світоглядному рівні, на якому визначаються основні напрямки і загальні принципи наукового пізнання; 2) загальнонауковому (міждисциплінарному) рівні, що використовується під час дослідження об'єктів, які можуть бути предметом методологічного підходу; 3) спеціально-науковому, власне юридичному, рівні, що властивий вивченню загальних особливостей юридичного феномену; 4) спеціально-юридичному рівні, характерному для вивчення особливих, галузевих властивостей того чи іншого юридичного феномену.

Для досягнення цієї дослідницької мети варто розраховувати не лише на юридичну методологію, але й на методологію психологічну. Саме тому ми переходимо до третього етапу опрацювання нашої наукової студії. Зокрема, врахуємо принципи психологічної науки, тобто її основні ідеї, що стане запорукою фаховості наукової студії. Серед психологічних принципів назвемо такі: 1) активності як необхідної умови життєдіяльності суб'єкта. Цей принцип немало важливий у нашому дослідженні, адже правоохоронець -- не просто активний учасник суспільного життя, а й впливовий його учасник; 2) єдності свідомості і діяльності, який враховує факт обов'язкової прив'язки поведінки людини до її раціонального компоненту психіки. Принцип дозволяє виявляти мотиви діяльності правоохоронця, шляхи його стимуляції, а також мотивації правопорушника-маніпулятора; 3) гуманізму, що зумовлює морально-етичні аспекти пізнання, визнає і трактує людину як найвищу цінність, зокрема й особу-правоохоронця, а також враховує факт людської природи особи-маніпулятора [5, с. 9].

Однією з найпоширеніших методологічних проблем будь-якого дослідження є вдала кореляція та зіставлення основних елементів методологічного інструментарію. Спробуємо описати вибраний методологічний арсенал, спрямований на досягнення дослідницької мети, відтак зафіксувати четвертий етап методологічної розвідки.

Як відомо, саме об'єкт дослідження диктує вибір: -- світоглядних принципів -- керівних ідей, вихідних положень теорії, вчення, науки, світогляду загалом, що визначають парадигми; -- підходів -- дослідницьких ідей певних категорій, що визначають особливості вияву, добору й систематизації науковцем досліджуваних фактів; -- методів -- систематизованої сукупності кроків, дій, які варто вчинити задля досягнення конкретної мети; а подекуди стихійних прийомів -- конкретних методологічних, ситуативно доречного застосування певного методу пізнання чи їх поєднання.

З огляду на це, сама тільки назва вказує на парадигми, які пронизують усе дослідження: 1) аксіологічна -- спосіб пізнання права, в основі якого лежить ціннісне сприйняття соціально-правової дійсності, а критерій істинності становлять загальнолюдські цінності; 2) нормативна -- спосіб правопізнання, за допомогою якого право розглядається як сукупність офіційно визнаних державою настанов (норм), [4, с. 149-151].

Висновок

У XIX-XX ст. проблема маніпулювання свідомістю поступово виходить на власне юридичний рівень дослідження. Такий стан речей зумовлений пожвавленням системи юридичних знань, а також сталим виокремленням власне юридичної методології. Надалі проблема свідомості, маніпулювання свідомістю та маніпулювання свідомістю працівника ОВС стала предметом дослідження вузькопрофільних юридичних знань, зокрема юридичної деонтології, кримінології, криміналістики тощо. Кожен із цих наукових підходів пропонував і власні авторські дефініції інструментальним термінам проблеми, і шляхи до її вирішення.

Що стосується основ методології дослідження нашої проблеми, то вона окреслюється комплексом інструментарію, що обумовлений об'єктом і предметом нашої розвідки, підґрунтям якої є філософські, загальнонаукові та власне юридичні парадигми, підходи і методи, зокрема: філософські (в основі -- право та його категорії -- буття, екзистенція, людина, діяльність), юридичні (в основі -- особа і право та їхні категорії -- правоохоронець, прогрес правоохоронної діяльності, правопорушник); психологічні (в основі -- особистість та категорії, пов'язані з нею -- психіка, свідомість, маніпуляція) підходи; феноменологічний та герменевтичний, діалектичний, метафізичний, інтуїтивний, системно-структурний, функціональний, діахронно-компаративний, діяльнісний, інструментальний, генетичний, спеціально-юридичний методи.

Література

1. Гусарєв В. Д. Юридическая деонтология (Основы юридической деятельности): Учебное пособие / В. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров. К.: Знание, 2005. 655 с.

2. Кальной И. И. Философия права: учебник / И. И. Кальной. СПб.: Юрид. центр Пресс, 2006. 259 с.

3. Кельман М. С. Юридична наука як об'єкт методологічного дослідження: Монографія / М. С. Кельман. Тернопіль: Тернограф, 2011. 348 с.

4. Козенко Ю. О. Поведінка особи як предмет наукового пізнання та розуміння / Ю. О. Козен- ко // Проблеми державотворення та правотворення в Україні: матер. всеукр. круглого столу. Львів: ЛьвДУВС, 2010.-С. 149-151.

5. Орбан-Лембрик Л. Е. Юридична психологія: Навчальний посібник / Л. Е. Орбан-Лембрик, В. В. Кощинець. Чернівці: Книги - XXI, 2007. 448 с.

Размещено на Allbest.ru