Взаємозв’язок особистісних якостей викладача вищої школи та процесу професійного вигорання

- індивідуально-психологічні особливості - самостійність, діловитість, любов до дітей, високий рівень пізнавальної зацікавленості.

Потенціал особистості педагога зводиться до п'яти основних категорій: моральний - зумовлений набутими в процесі соціалізації морально-естетичними нормами, життєвими цінностями й переконаннями; естетичний - сформований під впливом художніх потреб фахівця, а також рівня їх задоволеності; пізнавальний - якісні й кількісні показники інформації, якою володіє фахівець; комунікативний - визначається ступенем товариськості, характером міжособистісних контактів; творчий - зумовлений наявністю вмінь і навичок та мірою їх реалізації [9]. М. Фетіскін головною індивідуальною особливістю педагога, що попереджує розвиток професійного вигорання вважає особистісну витривалість. У психології ця характеристика розглядається як здатність особистості здійснювати контроль за життєвими ситуаціями і гнучко реагувати на зміни. Пасивні тактики опору стресу підвищують рівень схильності до професійного вигорання, в той час коли активні стратегії протидіють впливам стресу професійного характеру. Загалом стресогенні чинники педагогічної діяльності впливають менш негативно на особистість викладача, якщо він володіє низкою не лише особистісних властивостей, а й необхідними професійними якостями, вміннями та навичками. Важливою умовою ефективності діяльності педагога є достатній рівень розвитку професійної самосвідомості, яка складається із ставлення фахівця до професії, системи уявлень про власну професійну діяльність, власне професійне «Я» та усвідомлення вимог до особистості педагога. Етичний кодекс педагога описує викладача як особистість, що має позитивну Я-концепцію, високий рівень креативності, високий рівень інтелекту, різнобічні інтереси та здібності, широкий культурний діапазон, володіє знаннями про особливості психології дітей та студентів, знаннями свого предмету та суміжних дисциплін, має сформований особистий світогляд, добре психічне та фізичне здоров'я, готовність до самовдосконалення та саморозвитку [9].

Повний опис особливостей педагогічної професії, який розкриває зміст діяльності й узагальнює вимоги до фахівця, розрізняє п'ять узагальнених компонентів: 1) педагогічна спрямованість особистості: психологічна готовність до педагогічної діяльності; любов до студентів; психолого-педагогічна культура; 2) особливості пізнавальної сфери викладача: логічність мислення; культура мовлення; творча спрямованість уяви; психологічна й педагогічна спостережливість; 3) педагогічний вияв емоційно-вольової сфери: вимогливість, рішучість, самостійність, дисциплінованість, організованість; виразність почуттів; здатність керувати емоціями, регулювати власну поведінку й володіти собою; 4) типологічні й характерологічні особливості викладача: гуманність, оптимізм; комунікативність; об'єктивність; рухливість та врівноваженість нервово-психічних процесів; активна участь в громадській діяльності; 5) протипоказання до педагогічної роботи: серцево-судинні захворювання; дефекти органів слуху, зору, підвищений рівень дратівливості, виражена неврівноваженість, надмірна емоційність та низький рівень опору до стресових чинників.

Професіограма викладача, що базується на основі запропонованих професіограм Є. Антипової, М. Болдирєва та В. Сластьоніна, передбачає наявність наступних якостей особистості педагога: загальнолюдські моральні якості; громадянська зрілість; загальна ерудиція; науковий світогляд; прагнення до розвитку та вдосконалення; компетентність; високий рівень професійної працездатності; гуманне ставлення до дітей; захопленість власною професією; вимогливість, цілеспрямованість, наполегливість; тактовність; справедливість; терплячість, витримка; чуйність, щирість, педагогічний такт; акуратність, охайність, зібраність; самокритичність, скромність; послідовність у словах та діях; комунікативність; оптимізм, педагогічна уява[5].

Аналіз наукової літератури дає змогу виокремити наступні властивості педагога, що відіграють важливу роль у виконанні професійних функцій та обов'язків, а також у процесі зниження рівня схильності до професійного вигорання: прийняття навколишнього світу таким, як він є та себе в ньому; об'єктивне сприйняття оточуючої реальності; високий рівень розвитку творчих здібностей; моральна оцінка власних дій і професійної поведінки загалом; орієнтація на духовні та морально-етичні цінності; прагнення досягати цілей педагогічного процесу; впровадження ужиття власних переконань, дотримуючись при цьому шанобливого ставлення до думки оточуючих.

Вищевказані особистісні якості та професійні цінності не лише необхідні для педагога, а й є запорукою його психічного здоров'я, зміцнюють духовні сили, поновлюють психічні ресурси, запобігають професійним деформаціям, зокрема, професійному вигоранню. Протилежні характеристики, такі як відсутність потреби і вміння спілкуватись, нездатність до емоційної рефлексії, невміння керувати своєю поведінкою та нести відповідальність за власні вчинки, неспроможність прогнозувати можливі педагогічні ситуації, нездатність до педагогічної імпровізації - спричиняють несприятливий психологічний клімат в педагогічному колективі, дестабілізують гармонію у стосунках зі студентами, порушують психічне здоров'я фахівця, що негативно відображається на функціонуванні навчального закладу та особистому житті викладача, й врешті решт призводить до емоційного й фізичного виснаження, редукції професійних досягнень.

Проблема професійного вигорання педагогів вищої школи нині є особливо актуальною. Передумови психофізичного вигорання можуть мати зовнішній характер, тобто бути залежними від особливостей організації умов праці, й внутрішній характер, тобто формуватись під впливом особистісних і професійних якостей викладача. Оскільки особистість педагога відіграє чи не найголовнішу роль у забезпеченні ефективності педагогічної взаємодії, то формування і набуття позитивних властивостей характеру є запорукою збереження психофізичного здоров'я фахівця, його основним способом захисту від впливу тривалих професійних стресів, які можуть провокувати розвиток психофізичного вигорання. Тобто зв'язок особистісних і професійних якостей викладача вищої школи та розвитку професійного вигорання має взаємний характер: видозміна індивідуальних властивостей може як провокувати розвиток професійного вигорання, так і слугувати засобом його попередження. Психічні та фізичні зусилля фахівця, що необхідні для оволодіння ефективними особистісними якостями, виправдовують себе завдяки подальшому сприятливому перебігу професійної діяльності та інтенсивному вдосконаленню особистості викладача.

Бібліографія

1. Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. - М: Информационно-издательский дом Филинъ, 1996. - 472 с.

2. Водопьянова Н. Е., Старченков Е. С. Синдром выгорания: диагностика и профилактика. - СПб.: Питер, 2005. - 212 с.

3. Кирсанов А. А., Иванов В. Г., Гурье Л. И. Методологические и методические основы профессионально-педагогической подготовки преподавателя высшей технической школы. - Казань, 1997.

4. Круглова О. Дослідження емоційного вигорання педагога // Исток души. Психологический клуб [Електрон. ресурс]. Режим доступу: http://istok.ucoz.ua/publ/doslidzhennja_emocijnogo_vigor annj a_pedagogiv_kruglova_olena/1-1-0-14

5. Максимюк С. П. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2009. - 670 с.

6. Моцкин Ю. В. Психологические основы профилактики перенапряжения: учебное пособие. - СПб.: Алетейя, 2006. - 263 с.

7. Навчальний процес у вищій педагогічній школі. За ред. О. Г. Мороза. - К., 2001. - 337с.

8. Орел В. Е. Феномен «выгорания» в зарубежной психологии: эмпирические исследования // Психологический журнал. 2001. №1. С. 15-27.

9. Фоменко І. Індивідуальний стиль педагогічної діяльності / І. Фоменко // Відкритий урок: розробки, технології, досвід: Науково-методичний журнал. - 2009. - № 1. - С. 55-60.

10. Форманюк Т. В. Синдром емоційного згорання як показник професійної дезадаптації вчителя // Вопросы психологии. - М.: Школа-Пресс, 1994. - № 6. - С. 57-63.

Размещено на Allbest.ru