Соціальний працівник: аналіз процесу професійного самовизначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальний працівник: аналіз процесу професійного самовизначення

Невідповідність між суб'єктивними уявленнями про певну професійну діяльність та реальністю зазвичай призводить до того, що вже на першому курсі навчання у ВНЗ студенти незадоволені своїм професійним вибором. Як наслідок, - зниження пізнавального й професійного інтересу, відмова працювати за обраним фахом. Слід констатувати, що професія соціального працівника не відноситься до категорій так званих престижних професій, що зумовлено досить низькою заробітною платнею та надзвичайно важкими умовами праці з людьми похилого віку, людьми з обмеженими можливостями, інвалідами та іншими категоріями населення, що потребують соціальної підтримки. Тому чинник «престижності» не є провідним мотивом у виборі означеної професії. Проте від знань про професію, про відповідність власних здібностей вимогам професії залежить не тільки адекватність професійного самовизначення, але й успішність професійного становлення у ВНЗ, а також ефективність подальшої професійної діяльності у соціальний сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам професійного самовизначення та його діагностування присвячені роботи В. Васильків, Є. Головаха, М. Дьяченка, Е. Зеєра, Л. Кандибович, Є. Клімова, Г. Нікіфорова, А. Павлової, Н. Садовникової, Я. Синцової та інших науковців.

Мета статті - проаналізувати процес професійного самовизначення абітурієнтів на етапі вибору професії соціального працівника.

Виклад основного матеріалу. Як відомо, професійне самовизначення полягає в усвідомленні майбутніми фахівцями відповідності своїх можливостей психологічним вимогам обраної професії, своєї ролі в системі соціальних відносин і своєї відповідальності за виконання забов'язань, що виникають внаслідок зробленого вибору: професійне самовизначення - це «вибір особистістю виду майбутньої професійної діяльності, що відбувається на основі наявних у неї професійних нахилів, інтересів і сформованих здібностей» [3: 312]. Професійне самовизначення починається з моменту зародження в людини потреби щодо вибору професійної діяльності, реалізується через формування в неї ставлення до себе як суб`єкта професійної діяльності на основі самооцінки свого рівня професіоналізації. Зі зростанням об'єктивного рівня професіоналізації зростають та ускладнюються критерії оцінки цього рівня, тому процес професійного самовизначення не припиняється.

На запитання «Де Ви читали про професію соціального працівника?» 12% студентів зазначили, що в художній, 30% - у науково- популярній, 36% - у спеціалізованій літературі. 18% студентів отримали відомості про професію за допомогою мережі Internet, 6% - на офіційному сайті ОНПУ.

Переважна більшість студентів (78%) радилися щодо вибору професії соціального працівника з батьками, 36% - з однолітками, 24% - з викладачами, а 12% не потребували порад і робили професійний вибір самостійно.

Анкетування показало, що сучасна молодь робить професійний вибір вимушено, напередодні вступу до ВНЗ, адже 78% студентів зазначили, що обирали професію в 11-му класі, і лише 22% - в 10-му. Деякі абітурієнти зробили професійний вибір вже в ОНПУ, на момент подачі документів до приймальної комісії.

22% студентів серед причин, що заважають у здійсненні професійного вибору, зазначили відсутність усталеного інтересу до певної діяльності; 54% - погану інформованість про професії; 18% - невпевненість у власних можливостях, низьку самооцінку; 6% - неуспіх під час виконання багатьох справ.

Найбільш важливим під час вибору професії для 24% студентів було бажання принести користь суспільству; для 18% - уявлення про високий соціальний статус професії соціального працівника; для 22% - можливість отримувати добру зарплатню; для 42% - інтерес, творчість у роботі; для 30% - відповідність роботи власним можливостям.

78% першокурсників вважають свій професійний вибір остаточним, 6% -вагаються щодо цього, а 16% вбачають можливість повторного вибору професії.

На запитання «Як часто розповідали вчителі у школі про професії'?» 4% першокурсників відповіли «часто», 54% - «рідко», 30% - «надзвичайно рідко» і 12% - «взагалі не розповідали».

Рівень трудності професійної діяльності соціального працівника 18% першокурсників оцінили як «важка робота», 54% - як «скоріше важка, ніж легка», що відповідає дійсності. Проте 22% студентів вважають професійну діяльність соціального працівника «скоріше легкою, ніж важкою», а 6% оцінили її як досить легку. Щодо рівня необхідного соціальному працівнику загальної та спеціальної освіти, то 30% першокурсників оцінили його як досить високий, 60% - як високий, 10% - як невисокий. Суспільну значущість обраної професії 18% студентів оцінили як досить високу, 66% - як високу, 12% - як невисоку і 4% - як мінімальну. На пропозицію оцінити власний потенційний успіх у професії соціального працівника 18% першокурсників зазначили відповідь «досить високий», 54% - «високий», 28% - «невисокий». Санітарно-гігієнічні умови труда соціального працівника 24% першокурсників оцінили як «досить хороші», 12% - як «хороші», 24% - як «досить задовільні», 42% - як «задовільні» (жоден із студентів не вважає їх поганими чи дуже поганими). Щодо можливостей вибору умов роботи за даною професією, то 36% студентів вважають, що вибір необмежений; 40% - що вибір обмежений багатьма галузями. По 12% першокурсників зазначили, що вибір обмежений однією широко представленою галуззю, а також, що можливості для вибору мінімальні. Ступінь привабливості обраної професії студенти визначили наступним чином: дуже подобається - 24%; подобається - 40%; скоріше подобається, ніж ні - 36%.

Так, на запитання «Що робить соціальний працівник?» першокурсники відповіли: спілкується, працює з людьми; допомагає людям, консультує їх з різних питань; вирішує важливі для людей і суспільства проблеми; слугує суспільству; виконує роботу, безпосередньо пов'язану із соціумом; допомагає малозабезпеченим людям, дітям та інвалідам, щоб вони не відчували себе непотрібними; вивчає суспільство. Означені відповіді свідчать про те, що абітурієнти обирають професію інтуїтивно та мало знають про неї. Щодо методів та інструментів, за допомогою яких соціальний працівник виконує свою професійну діяльність, то студенти назвали: комунікативні, психологічні методи (тестування; тренінги).

Слід зазначити, що це запитання викликало найбільші утруднення, оскільки студенти плутали методи та інструменти здійснення діяльності з професійно важливими якостями, необхідними соціальному працівнику для її виконання. На запитання «Яке можливе соціальне та професійне просування?» першокурсники не змогли надати відповіді. Деякі зазначили, що таке просування залежить передусім від особистісних можливостей працівника, його бажання досягти успіху. Відповіді на запитання «Яка в соціального працівника мінімальна та максимальна заробітна платня?» також засвідчили, що абітурієнти роблять свій професійний вибір малоусвідомлено та не цікавилися професією, яку обрали. Першокурсники відверто відповідали: «Не знаю», «Залежить від того, де працювати», «Мінімальна»; деякі вказували межі від 1400 до 6000 гривень. Щодо запитання «Де навчають професії соціального працівника?» переважна більшість студентів відповіли, що в ОНПУ. Це також свідчить про відсутність цілеспрямованого пошуку абітурієнтами ВНЗ, які здійснюють професійну підготовку соціальних працівників, а відтак про відсутність пошуку інформації, необхідної для правильного здійснення професійного вибору. Цей висновок підтверджує нездатність першокурсників відповісти на запитання «Яка галузь застосування професії соціального працівника?».

Лише деякі студенти вказали на соціальні служби, дитячі будинки та будинки старих, партійні організації тощо. Професійно важливими для соціального працівника першокурсники назвали: грамотну усну та писемну мови; винахідливість; врівноваженість; комунікабельність; відкритість, готовність допомагати людям; дисциплінованість; чесність; щирість; доброту; терплячість; розуміння; толерантність; гуманність; здатність до альтруїзму;

психологічні знання і вміння тощо. Індивідуально-психологічними якостями, які протипоказані соціальному працівнику,

першокурсники вважають надмірну емоційність, неврівноваженість, замкненість,

роздратованість, неприязнь до людей, невпевненість у собі, сором'язливість. Зазначені відповіді мають досить широкий характер та ще раз підтверджують відсутність в абітурієнтів ґрунтовних знань та уявлень про обрану професію.

Висновки

професія самовизначення соціальний

Отже, результати проведеного анкетування дозволили дійти висновку, що професійне самовизначення переважної більшості майбутніх соціальних працівників є неусвідомленим та відбувалося за відсутності ґрунтовного аналізу обраної професії.

Наведені результати також свідчать про недостатню профорієнтаційну роботу, що проводиться в школах. Тому невипадково, що впродовж навчання ставлення студентів до обраної професії змінюється від позитивного до негативного, адже їхні хибні сподівання щодо сутності соціальної роботи не виправдовуються.

Оскільки професійне самовизначення людини не припиняється на етапі вибору професії, то завдання ВНЗ та спеціалізованих кафедр, що здійснюють професійну підготовку соціальних працівників, полягає в тому, щоб не тільки забезпечити процес оволодіння майбутніми фахівцями професійно значущими знаннями, вміннями та якостями, але й процес формування ціннісного ставлення до обраної професії.

Бібліографія

професія самовизначення соціальний

1.Зеер Э. Ф. Профориентология: Теория и практика: уч. пос. для высшей школы / Є. Ф. Зеер, А. М. Павлова, Н. О. Садовникова. - М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2004. - 192 с.

2.Методы социльно-психологических исследований: Сб. научн. трудов / [под общ. ред. М. А. Меньшиковой]. - М.: НИИ общей педагогики АПН СССР; Ин-т общей и педагогической психологии АПН СССР, 1975. - 272.

3.Психологічна енциклопедія / [автор-упор. О. М. Степанов]. - К.: Академвидав, 2006. - 424 с.

Размещено на Allbest.ru