Проблема емоційної стійкості в контексті професійного здоров’я вчителя

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, м. Хмельницький

Проблема емоційної стійкості в контексті професійного здоров'я вчителя

Оксана Володимирівна Шевчишена,

кандидат психологічних наук, старший

викладач кафедри психології та педагогіки

Анотація

емоційний стійкість педагогічний вчитель

Стаття присвячена теоретичному науково-психологічному аналізу підходів вітчизняних науковців щодо трактування та розуміння сутності емоційної стійкості педагога в контексті збереження та зміцнення професійного здоров'я вчителя. Запропоновано власне визначення емоційної стійкості педагога. Здійснено дослідження типів емоційних реакцій педагогічних працівників на вплив позитивних, нейтральних та негативних стимулів навколишнього середовища.

Ключові слова: професійне здоров'я педагога, професійна діяльність учителя, емоційна стійкість педагога, емоційна реакція вчителя, емоційна саморегуляція педагога, стресогенні ситуації, стимули навколишнього середовища.

Рецензент кандидат психологічних наук, доцент Гулеватий А. А.

Стаття надійшла до редакції 7.10.2014.

Аннотация

Шевчишена О. В. Проблема эмоциональной устойчивости в контексте профессионального здоровья учителя

Статья посвящается теоретическому научно-психологическому анализу подходов отечественных исследователей, касающихся трактовки и понимания сущности эмоциональной устойчивости педагога в контексте сбережения и укрепления профессионального здоровья учителя. Предложено собственное определение эмоциональной устойчивости педагога. Проведено исследование типов эмоциональных реакций педагогических сотрудников на влияние позитивных, нейтральных и негативных стимулов внешней среды.

Ключевые слова: профессиональное здоровье педагога, профессиональная деятельность учителя, эмоциональная устойчивость педагога, эмоциональная реакция учителя, эмоциональная саморегуляция педагога, стресогенные ситуации, стимулы внешней среды.

Annotatіon

Shevchyshena O. V. The problem of emotional stability in the context of teacher's professional health

The article is devoted to the theoretical scientifically and psychological analysis of approaches to interpretation and understandings of essence of emotional stability of teachers in a context of conservation and strengthening of the teacher's professional health.

It has been suggested actually definition of emotional stability of the teacher. Research of types of emotional reactions of pedagogic workers on influence of positive and negative spurs of an environment is accomplished.

The teacher's skill to distinguish emotional reactions to spurs of an environment deserves and critically to estimate on this basis own actions and their consequences is deserved the separate attention in a context of professionally important qualities.

A procedure of diagnostics of type of emotional reactions to influence of spurs of an environment of V. Bojko is used for diagnostics of emotional reactions of teachers. Two parameters are considered at data processing:

1) type of emotional reactions;

2) character of spurs of an environment (positive, neutral and negative).

Results of research testify that in nowadays pedagogical workers do not

differ by stability of emotional system in relation to counteraction of various influences of an environment. More often teachers show the mixed emotional reactions to positive, neutral and negative spurs of an environment.

The teacher's emotional stability as his/her complete characteristic depends on skill to adjust emotional conditions meaningly. Strengthening of the teacher's emotional system can be probably by mastering sanogenic type of thinking which assists stabilization of a mental condition and increase of the teacher's level of emotional stability.

Among qualities which assist progress of emotional stability, it is possible to allocate: capacity to a moral choice in ambiguous situations; feeling of fairness in relation to other people; readiness for variation of own installations under the decision of problems; flexibility of thinking in unforeseen vital circumstances; culture of introspection; capacity to direct negative energy in constructive.

It is possible to consider the teacher's emotional stability as a complex quality of the person. The whole complex of versatile capacities and skills which provide the way to the teacher ability to keep optimistic adjustments in situations of stress and frustrations, assist his/her successful capacity to function and develop in conditions of an environment are in it.

Parameters of the teacher's emotional stability should be the following: stability of an emotional condition; capacity to resist to stressful situations and to show the weighed reactions to spurs of an environment; stability to frustrations and tolerance to vital belief of any subject of teaching and educational process.

Keywords: professional health of the teacher, professional work of the teacher, emotional stability of the teacher, emotional reaction of the teacher, emotional self-control of the teacher, stress situations, spurs of an environment.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку суспільства є збереження та зміцнення професійного здоров'я вчителя, яке виступає як важлива умова його активної життєдіяльності. Однак, на сьогодні діяльність сучасного педагога перенасичена різноманітними стресогенними ситуаціями, до яких можна віднести таке: інтелектуальне напруження, підвищений рівень відповідальності за навчання та виховання підростаючого покоління, падіння престижу вчительської професії, неготовність педагога до переходу від ролі інтелектуального зразка до ролі консультанта та помічника учня.

У контексті стрімкої динаміки життя та плинності інформації сучасному вчителю не вистачає самостійності мислення. Адже педагог звик бути транслятором інформації, взятої з підручників та методичних посібників. Однак педагогічна діяльність у дійсності являє собою нескінченний потік прийняття рішень, які можуть бути успішно реалізовані тільки через техніку впливу педагога та його професійних здібностей. Учитель тільки тоді здатний виявляти виховний вплив на учнів, якщо сам є особистістю та відзначається здатністю демонструвати нестандартні судження, оцінки, дії і вчинки.

Запорукою успішного оволодіння технікою впливу є здатність педагога до культури самоаналізу власних помилок та напрацювання продуктивних шляхів їх вирішення. Не меншої уваги заслуговує розвиток здатності вчителя приймати конструктивні рішення у нестандартних ситуаціях та отримувати уроки з неоптимальних альтернатив.

Однак, конструктивні рішення в свою чергу є результатом керування внутрішнього світу педагога, його емоційної саморегуляції. Адже неможливо чинити позитивний вплив на інших, не володіючи належним рівнем суб'єктивного контролю. Неблагополуччя психічного та духовного здоров'я вчителя не може не позначитися на здоров'ї школярів та результатах навчально-виховної роботи. Професійно нездоровий педагог не в змозі надавати учням індивідуальний підхід, задавати ситуацію успіху та забезпечувати морально-психологічну атмосферу в класному колективі.

З огляду на це, на нашу думку, однією з важливих умов збереження та зміцнення професійного здоров'я вчителя є оволодіння ним високим рівнем емоційної стійкості.

Мета статті здійснити теоретичний науково-психологічний аналіз підходів вітчизняних науковців щодо розуміння сутності емоційної стійкості педагога; запропонувати власне визначення емоційної стійкості вчителя; дослідити типи емоційних реакцій педагога на вплив стимулів навколишнього середовища та простежити їх значення в контексті професійного здоров'я вчителя.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проблема емоційної стійкості педагога була предметом дослідження багатьох вітчизняних науковців, зокрема Л. М. Аболіна [1], З. М. Курлянд [3], А. В. Мірошина [4], Л. М. Мітіної, Л. С. Асмаковець [5], В. М. Писаренка [6], В. Є. Пенькова [7], Є. М. Семенової [9], Р. І. Хмелюка, Н. А. Шевченко [10], О. Я. Чебикіна [11]. Виходячи з аналізу психолого-педагогічної літератури з проблем емоційної стійкості, можна стверджувати, що вчені дотримуються різних точок зору щодо визначення цього феномену педагогічної діяльності вчителя.

Так, емоційна стійкість, за переконаннями О. Я. Чебикіна, характеризується різнобічним комплексом психічних якостей, серед яких провідними можна вважати саморегуляцію, емпатію та експресивність [11].

Л. М. Аболін переконаний, що емоційна стійкість являє собою процес емоційної саморегуляції, який в свою чергу складає єдність раціонального, емоційного та фізіологічного виявів людини [1].

Р. І. Хмелюк, З. М. Курлянд та Н. А. Шевченко виділяють показники емоційної стійкості у діяльності вчителя, зокрема: задоволеність власною діяльністю та помірна втома; упевненість та відсутність страху перед учнями; уміння володіти собою, відсутність емоційного напруження та наявність вольових якостей [10].

Незважаючи на різнобічні підходи науковців щодо трактування феномену емоційної стійкості, аналіз психолого-педагогічної літератури дає змогу нам стверджувати, що загалом вчені акцентують увагу на таких моментах, як: емоційна стійкість є важливою рисою в діяльності педагога, яка сприяє покращенню його можливостей щодо протидії впливу негативних емоцій; вона є інтегральною рисою особистості, яка поєднує емоційно-вольові, мотиваційні та інтелектуальні характеристики людини; емоційна нестійкість, що за будь-яких обставин виступає дестабілізуючим фактором на шляху щодо досягнення душевної рівноваги та повноцінної професійної педагогічної діяльності.

Виходячи з аналізу публікацій зазначених науковців, надалі під емоційною стійкістю педагога будемо розуміти здатність забезпечувати зв'язок між когнітивним, діяльнісно-поведінковим та емоційно-почуттєвим рівнями, що дає змогу досягати балансу між власними внутрішніми можливостями та умовами навколишнього середовища.

Більшість людей схильні іти за власною уявою, а не керувати нею, у результаті чого формується негативне мислення, яке в свою чергу виступає як бар'єр на шляху до стабілізації психоемоційного стану. Лише мисленнєве програвання своїх думок, потреб, настроїв і бажань дозволяє керувати собою у непередбачуваних ситуаціях.

Тому емоційна саморегуляція полягає перш за все у вмінні управляти власними образами. Створюючи уявні образи, вчитель здатний наповнювати психічний стан позитивними емоціями, стримувати роздратування та відчуття образи, демонструвати впевненість та доброзичливість. Відповідно, для педагога важливим є вміння переоцінювати зміст ситуації та скеровувати потік уявлень у конструктивне русло. А це можливо за допомогою образного самонавіювання та раціонального самоаналізу власних домагань. Напрацювання вчителем формул оптимізації психічного стану сприяє уникненню ним словесних абстракцій та надмірних узагальнень, виробленню гнучких стратегій поведінки у непередбачуваних ситуаціях, а відтак, розвитку емоційної стійкості як професійно важливої якості педагога.

Розвиваючи вміння регулювати власні емоції, вчитель паралельно стимулює в собі розвиток таких професійно важливих якостей: упевненість в собі як фахівцеві, уміння приймати правильні рішення у стресових ситуаціях, свідоме управління емоційним станом, уміння розпізнавати в собі емоційні реакції, які призводять до неадекватних вчинків, критично оцінювати наслідки своїх дій та нести за них особисту відповідальність.

У контексті вищезгаданого переліку професійно важливих якостей окремої уваги, на нашу думку, заслуговує вміння педагога розпізнавати емоційні реакції на стимули навколишнього середовища та критично оцінювати на цій основі власні дії і їх наслідки.

Для дослідження емоційних реакцій педагогів ми використали методику діагностики типу емоційної реакції на вплив стимулів навколишнього середовища В. В. Бойка [8]. Дана методика містить 39 запитань, кожному з яких притаманні три варіанти відповідей. При опрацюванні даних ураховуються два параметри: 1) ейфорична, рефракторна та дисфорична емоційні реакції; 2) характер стимулів: позитивні, які відзначаються позитивною особистішою сутністю або соціальним значенням; амбівалентні (нейтральні), в яких можна відстежити як позитивну, так і негативну сутність (усе залежить від установок самої особистості та її тенденцій наділяти явища, людей позитивними або негативними якостями); негативні, які в своїй основі несуть негативний зміст.

Якщо у респондентів, відповідаючи на запитання даної методики, переважає варіант “а”, то це свідчить про домінування ейфоричної емоційної реакції; переважання кількості відповідей типу “б” свідчить про те, що емоційна реакція вчителя пасує перед позитивними, нейтральними та негативними впливами. За дисфоричної формули (переважання відповідей “в”) емоційна система педагога в загальному налаштована на негативні стимули.

Дослідницьку вибірку склали 48 вчителів природничо-математичних дисциплін Хмельницької області. Результати діагностування показали, що переважання конкретної емоційної реакції у тої чи іншої особистості зустрічається досить рідко. Чисті формули перетворення енергії стимулів навколишнього середовища схильні демонструвати загалом особистості з акцентуйованими рисами характеру. У дійсності зазвичай зустрічаються змішані типи реагування на зовнішні та внутрішні впливи.

У таблиці представлено дані щодо формул перетворення енергій у %.

Таблиця 1 Типи реагування на зовнішні та внутрішні впливи