Психологічні чинники формування професійної активності офіцера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні чинники формування професійної активності офіцера

Ковальчук О. П., кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник НДЛ кафедри суспільних наук НУОУ імені Івана Черняховського (м. Київ)

У статті на підставі узагальнення існуючих поглядів на проблему професійної мотивації запропонована її структурна модель, що містить уявлення про професійні мотиви і цілі професійної діяльності, які проявляються в способах і умовах їх досягнення і пов'язані з особистісними властивостями офіцера.

Ключові слова: професійна мотивація, спонукання, особистісні властивості, професійна діяльність, особистісно-професійний розвиток.

В статье на основании обобщения существующих взглядов на проблему профессиональной мотивации предложена ее структурная модель, содержащая представление о профессиональных мотивах и целях профессиональной деятельности, которые проявляются в способах и условиях их достижения и связаны с личностными свойствами офицера.

Ключевые слова: профессиональная мотивация, побуждение, личностные свойства, профессиональная деятельность, личностно-профессиональное развитие.

професійний мотивація офіцер спонукальний

Постановка проблеми. Мотивація є однією з фундаментальних проблем психології та одним з основних понять, яке використовується для пояснення рушійних сил поведінки особистості. Проблема мотивації розглядається у тріаді “мотивація - особистість - діяльність” та відіграє значущу роль у процесі формування особистості військовослужбовця, тому виявлення й аналіз особистісних детермінант поведінки, її мотиваційних ресурсів має суттєве значення для особистісно-професійного зростання офіцерів. Сенс військової служби для військовослужбовця полягає не тільки в задоволенні власних потреб та досягненні певних результатів, а ще й у самій діяльності, активності, успішності, розкритті своїх можливостей, самореалізації своїх здібностей. Метою статті є аналіз спонукальної складової професійної активності офіцера, яка визначає індивідуальні стратегії його професійно-особистісного зростання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. За результатами теоретичного аналізу встановлено, що у психологічних дослідженнях активності особистості категорія професійної мотивації посідає одне з домінуючих положень [1, 2, 3, 4 та ін.] Предметна сфера мотивації відображена в різноспрямованих дослідженнях природи мотивів (О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, А. Маслоу, С.Л. Рубінштейн та ін.) та їх зв'язку з діяльністю (С.С. Занюк, Є.П. Ільїн, К.К. Платонов Х. Хекхаузен та ін.), психічними процесами, емоціями, індивідуальними особливостями особистості у процесі діяльності (Г.О. Балл, В.К. Вілюнас, В.О. Лефтеров, М.Ш. Магомед-Емінов, О.В. Тімченко та ін.), установкою особистості (Д.М. Узнадзе); закономірностями формування мотиваційної сфери особистості (В.Г. Асєєв, Н.В. Чепелєва та ін.). Важливе місце у визначенні психологічних особливостей професійної мотивації посіли роботи, що відображають основні домінанти психології праці (В.О. Бодров, Е.Ф. Зеєр, Л.М. Карамушка, Є.О. Клімов, Г.В. Ложкін, Б.Ф. Ломов та ін.). Суттєво вплинули на осмислення професійної мотивації положення, що розкривають процеси професійного становлення особистості в особливих умовах діяльності (М.С. Корольчук, С.М. Миронець, В.І. Осьодло, Є.М. Потапчук, О.Д. Сафін, Л.А. Снігур, М.І. Томчук та ін.).

За результатами теоретичного дослідження встановлено, що більшість дослідників вивчає мотивацію у межах двох психологічних підходів: першого (моністичного), відповідно до якого мотивацію вважають одним конкретним психологічним феноменом, і другого, згідно з яким тлумачать мотивацію як складне психічне утворення. При цьому, спільною для виділених підходів є тенденція до розуміння мотивації як складної психічної якості, що об'єднує різні рівні прояву активного начала в людині.

Теоретичне вивчення порушеного наукового питання дає підстави стверджувати, що суб'єктно-діяльнісний підхід є цілком адекватною методологічною основою дослідження професійної мотивації [5]. Реалізація положень цього підходу на різних рівнях взаємодії офіцера із професійним середовищем дає змогу розглядати його активність у просторі професійної діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Спираючись на теоретичні положення суб'єктно-діяльнісного підходу, обґрунтовано та розроблено модель, яка містить уявлення про професійні мотиви та цілі професійної діяльності, що виявляються у способах та умовах їх досягнення та пов'язані з особистісними властивостями. Професійні мотиви та цілі існують та виявляються як потенційна можливість розгортання активності офіцера в професійній діяльності розкриваючись, через різноманітні психологічні явища і процеси. Виходячи із визначеної нами структури професійної мотивації офіцерів розглянемо її функціонування.

Отже, ми можемо припустити, що на професійну мотивацію суттєво впливають суб'єктно значущі особистісні властивості. Коротко розглянемо їх змістові характеристики та взаємозв'язок із професійною діяльністю.

У професійній мотивації важливу роль відіграє орієнтація особистості на певну ціль, що мобілізує як конкретні знання і вміння, так і досвід самостійної практичної роботи. Цілепокладання особистості свідчить про наявність у неї певних спрямованостей і бажань, що репрезентують у свідомості особистості процес вибору мотивів і цілей діяльності та обумовлюють динаміку їх розвитку.

Для ефективного цілепокладання після чіткого формулювання мети офіцеру необхідно усвідомити значення мети, способи й етапи її досягнення, можливі труднощі у процесі досягнення мети і шляхи їх запобігання, необхідність самоконтролю. Така динаміка цілепокладання потребує подальшої трансформації професійної мотивації з урахуванням психологічних закономірностей “зсуву мотиву на цілі” (О.М. Леонтьєв та ін.) та “фіксації установки” (Д.М. Узнадзе та ін) [6, 7].

Поставлення мети стимулює військовослужбовця докладати відповідних зусиль для її досягнення. Щоб поставити перед собою мету, необхідно мати такі мотиви: самоствердження, самореалізацію, інтерес до змісту діяльності, досягнення успіху, матеріальний стимул тощо. Як правило, мета детермінується кількома мотивами. Встановлено, що мета, підкріплена великою кількістю мотивів, сильніше впливатиме на діяльність людини. Актуалізуючи додатково мотиви самореалізації і самовизначення, можна збільшити мотиваційний вплив мети.

Професійна активність офіцерів залежить від оцінки різних аспектів військової служби з урахуванням особистих індивідуальних потреб і цілей, які можуть збігатися або не збігатися з цілями служби. Коли офіцер сам ставить перед собою мету, то він може виконати великий обсяг роботи. Мета, задана ззовні, не завжди підвищує його активність, має меншу спонукальну силу, може не стати метою військовослужбовця, він не завжди автоматично прийме таку мету і прагнутиме її досягти. У зв'язку з цим слід зазначити, що особистість, яка сама ставить перед собою цілі, стоїть на вищому ступені розвитку, ніж та, яка приймає цілі, нав'язані їй іншими людьми. Відомо, що мета, поставлена людиною самостійно, підсилює мотивацію, створює позитивний настрій. При цьому людина може працювати над її досягненням значно більше, ніж коли перед нею ставлять цілі (завдання) інші люди. Загальні цілі, суспільні норми, вимоги, завдання, нав'язані іншими людьми, можуть стати індивідуальними для офіцерів, якщо сприяють задоволенню їх певних потреб або є етапом чи засобом їх задоволення. Щоб зовнішня вимога була прийнята, стала наміром офіцерам, необхідно брати участь не тільки у поставленні мети, але й в аналізі, обговоренні умов її досягнення. Це сприяє більшому залученню офіцерів до діяльності та поліпшує їх активності [5].

Усвідомлення офіцером власних можливостей щодо реалізації професійних намірів, відповідальність за вибрану професію постає сферою реалізації найважливіших особистісних цінностей, що забезпечує мотиваційне налаштування на професійну діяльність. Винятково важливу роль у формуванні особистісного зростання на етапі професійного становлення відіграє особистіша система ціннісних орієнтацій - сукупність ознак, які відображають внутрішнє підґрунтя ставлень особистості до діяльності. Ціннісні орієнтації виявляються у цілях, ідеалах, інтересах, переконаннях, істотно впливають на мотивацію поведінки, інтереси, стиль мислення, певною мірою визначають зміст та сутність очікувань людини стосовно професії [8].

Система ціннісних орієнтирів, репрезентована себе через професійні інтереси і цінності особистості, є вагомим спонукальним чинником у досягненні мети професійної діяльності. Професійні цінності визначають здатність особистості до організації власного життя, життєвих етапів і регуляції об'єктивно існуючих життєвих обставин. Маючи важливе мотиваційне значення, професійні цінності свідчать про значущість професійної діяльності.

Науковці стверджують, що саме в ціннісних орієнтирах полягає сенс життя більшості людей. При цьому основним фактором, що стимулює продуктивну професійну реалізацію, є саме особистісний, який сприяє конструктивній самореалізації у професійній сфері.

Усвідомлений професійний інтерес є мотивом, наміром, свідомо поставленою метою. Задоволення інтересу здебільшого приводить не до його згасання, а до внутрішньої перебудови, збагачення і поглиблення зацікавленості, формує виникнення нових інтересів, що відповідають вищому рівню пізнавальної діяльності. Отже, інтереси діють як постійна спонука механізму пізнання, у тому числі і як мотив особистості до діяльності і водночас як відповідне бажання й прагнення людини до самоактуалізації та реалізації власних здібностей у певній професійній сфері [9]. Саме тому інтерес розглядається серед інших мотиваційних утворень, оскільки передбачає цілепокладання офіцерів.

Відомо, що професійні інтереси й особистісні характеристики людини пов'язані між собою та знаходяться у діалектичній єдності, і кожен з цих елементів певним чином впливає на рівень успішності. Між особистісними характеристиками і мотивацією існує складна система взаємозв'язків. Так, за умови високої зацікавленості особистості конкретною діяльністю може включатися компенсаторний механізм, а нестача особистісних якостей заповнюється розвитком мотиваційної сфери (зацікавленістю предметом, усвідомленням вибору діяльності тощо), тому вчені доходять висновку, що успішність особистості у професійній діяльності визначається силою і стійкістю мотивів, їх динамікою, структурою та ієрархічністю.

Розвиненість професійної мотивації тісно пов'язана із професійною самореалізацією, що розглядається як характеристика професійного становлення (від етапу набуття професійної освіти до етапу майстерності) й тісно пов'язана із загальним поняттям професійних домагань та професійного самовизначення, які є властивостями, що дають змогу ефективно і надійно виконувати складну діяльність у найрізноманітніших умовах [10]. У цьому аспекті прагнення до професійної самореалізації виявляється насамперед через професійну мотивацію та мотивуючий потенціал праці, який залежатиме від сили потреби індивідуального зростання, що зумовлює прагнення до досягнення бажаного результату. Офіцери із великою силою потреби індивідуального зростання з більшою вірогідністю будуть переживати значущість праці, відповідальність за її результати, знання результатів праці тощо, що відобразиться у вищих результатах діяльності.

Співзвучна із цими ідеями теорія самоактуалізації, що базується на визнанні унікальності буття окремої людини та її відповідальності за вибір, який вона робить, і сенс, яким наповнює своє життя. Так, А. Маслоу вважає, що у природі людини закладено потенційні можливості для позитивного зростання й удосконалення, які полягають у творчості як універсальній функції людини, що веде до її самовираження та самоактуалізації. Якою мірою людина актуалізує свій потенціал, є справою її особистого вибору. Потреба в особистісному зростанні та самоактуалізації - вищий рівень в ієрархії людських потреб. Саме у цьому напрямку має відбутися самовизначення людини. Характеризуючи риси особистості, яка самоактуалізується, А.Маслоу наділяє її такими властивостями:

ефективнішим сприйняттям реальності, що полягає у готовності вирішувати життєві проблеми, самовизначатися у складних ситуаціях;

прийняттям себе, інших і світу такими, якими вони є насправді;

підвищеною спонтанністю, безпосередністю та щирістю, багатством емоційних реакцій;

центрованістю на проблемі, пов'язаній з орієнтацією на якесь завдання, ідею, покликання;

незалежністю та впевненістю, певною автономією від фізичного та соціального оточення, опертям на власний потенціал та внутрішні джерела зростання;

креативністю - здатністю до творчості як природності та спонтанності, як норми повсякденного життя [11].

До важливих спонукальних сил належить професійне самовизначення, що виявляється в усвідомленні особистістю себе як суб'єкта конкретної професійної діяльності й передбачає самооцінку власних індивідуально-психологічних особливостей із співвідношення своїх можливостей з психологічними вимогами професії. Можна констатувати, що професійне самовизначення впливає на основі потреби, інтереси, систему цінностей професійної діяльності, на способи реалізації стилю свого життя. Сенс і мету самовизначення особистості В. Франкл вбачає в її самореалізації, а основною умовою вважає становлення “продуктивної орієнтації” людини у світі - певної основоположної настанови на використання та реалізацію закладених у ній потенційних можливостей, розкриття своїх сутнісних сил [12].

Доповнює образ готової до постійного самовизначення людини у психології К. Роджерс. На його думку тенденція до самоактуалізації та максимального прояву закладеної від природи індивідуальності, розвитку свого внутрішнього потенціалу повинна вести людину до мети. В основі такого руху - звернення до себе, довіра до свого внутрішнього досвіду, відкритість цьому досвіду, прагнення сприймати себе та свій досвід позитивно, безумовно позитивне ставлення не лише до інших, а й до себе. Саме це допомагає людині добре орієнтуватися в житті, бути вільною у виборі свого життєвого шляху через відносну незалежність від зовнішніх оцінок і схильність прислухатися до свого внутрішнього голосу, бути відповідальною за наслідки вибору. Таким чином, важливими завданнями й умовами особистісного самовизначення, які забезпечують повноцінне існування офіцера у професійній діяльності, слід вважати актуалізацію та розвиток професійної Я- концепції як сукупності уявлень про працю на основі саморозуміння, самосприйняття та особистісного зростання [11].

Зокрема С.Л. Рубінштейн пов'язує проблему самовизначення із проблемою взаємовідносин з навколишнім світом, оскільки ставлення людини до самої себе, що є ключовим у розумінні феномену самовизначення, залежить від її ставлення до оточуючих і оточуючих до неї. При цьому основним у самовизначенні автор вважає самодетермінацію, власну активність, усвідомлене прагнення зайняти певну професійну позицію. Розглядаючи механізми самовизначення, учений пов'язує їх із розвитком самосвідомості, виробленням цілісного світогляду, поглибленим самопізнанням. Зі зростанням самосвідомості процес самовизначення переноситься із зовнішньої сторони особистості до внутрішньої до встановлення власної своєрідності та індивідуальності і переходу до духовних масштабів самооцінки, у результаті чого людина самовизначається як особистість на більш високому рівні [13].

Отже, самовизначення є неперервним і поетапним, вертикально спрямованим процесом, що характеризує просування людини на високі рівні професійної майстерності. У змісті самовизначення слід виокремити феномени, що стосуються військово-професійної діяльності: ціннісні уявлення про військову професію (привабливість чи непривабливість військової служби), професійні знання, оцінку значущості військової діяльності, співвідношення військово-професійних цінностей із системою смисложиттєвих орієнтацій офіцерів та з іншими особистісними цілями й цінностями, місце військово-професійної діяльності у структурі “життєвих смислів” тощо.

Особливе значення у структурі професійної мотивації мають професійні домагання, що формуються через індивідуальний стиль професійної діяльності, який характеризує людей з чітко вираженою тенденцією до досягнення успіху у професійній сфері. Ці люди рішучі, наполегливі в досягненні поставлених цілей, упевнені в собі, не зупиняються на досягнутому. Їх особистісні характеристики проявляються на рівні самосвідомості і розкриваються у процесі саморегуляції поведінки у професійній діяльності [14].

У досягненні людиною конкретної мети професійної діяльності актуальним є пошук місця локалізації сил, які впливають на результати дій та контролюють позитивні і негативні підкріплення. Безумовно, переконання стосовно можливості власного контролю і рівень самоконтролю і саморегуляції тісно пов'язані між собою, хоча й не тотожні. Отже, критерієм рівня розвитку професійної мотивації офіцерів має бути інтернальність у сфері професійних досягнень, яка характеризується схильністю до прояву ініціативи, взяття відповідальності на себе. Відповідальна й ініціативна особистість вважає, що досягнення у професійній діяльності залежать передусім від її власних зусиль і здібностей [15].

Зазначимо, що для успішного виконання професійної діяльності в особливих умовах офіцер змушений звертатися до використання внутрішніх ресурсів як для отримання позитивного результату діяльності, так і для компенсації несприятливого впливу середовища. Внутрішнім ресурсом професійної мотивації ми вважаємо ауто психологічну компетентність, яка включає такі показники зрілості особистості фахівця: інтелектуальну та поведінкову гнучкість, адаптивність, здатність управляти власним розвитком, високу мотивацію досягнень, адекватну самооцінку в поєднанні з високим рівнем самосприйняття та самоповаги, самоідентифікацію у професії тощо. У цілому рівень аутопсихологічної компетентності офіцера дає змогу оцінити уміння оптимально використовувати у професійній діяльності власний психологічний ресурс.

Наведені узагальнення дозволяють стверджувати, що процес розвитку мотивів військово-професійної діяльності полягає, перш за все, у подальшому розкритті можливостей задоволення потреб військовослужбовця у конкретних формах. Потреби особистості військовослужбовця знаходять свій предмет у діяльності, таким чином відбувається формування структури професійних мотивів та їх усвідомлення. У результаті цього процесу встановлюється особистісний сенс діяльності й окремих її аспектів, що відображається у характері її виконання. Це зумовлює подальше перетворення, що виявляється в установках на професійні успіхи, у специфіці виконання службових завдань, їх динаміці, напруженості і в результаті - у формуванні специфічної психологічної системи військово-професійної діяльності.

Висновок

Існуючий у військовослужбовця внутрішній мотиваційний потенціал визначає потребу індивідуального зростання і прагнення до досягнення високих результатів у праці. Виходячи з цього слід зазначити, що процес формування мотивації особистості військового професіонала буде зумовлюватися синтезом, з одного боку, можливостей, здібностей та активності його особистості, а з іншого - вимогами діяльності, зумовленими особливостями її змісту, засобів, умов та організації. Отже, аналіз професійної мотивації офіцерів дає підстави до її структури включити професійні мотиви і цілі професійної діяльності, що проявляються залежно від способів та умов їх досягнення (реалізації), пов'язані з особистісними властивостями особистості, які існують та проявляються як потенційна можливість розгортання активності у професійній діяльності.

Література

Балл Г.А. “Мотив”: уточнение понятия / Г.А. Балл // Психологический журнал / Ред. А.Л. Журавлев. - 2004. - Том 25 №4 июль-август 2004. - с.56-66.

Рибалка В.В. Психологія праці особистості: Навально-методичний посібник / В.В. Рибалка - К.: КМПУ імені Б.Д. Грінченка, 200б. - 60 с.

Осьодло В.І. Психологія професійного становлення офіцера: монографія / В.І. Осьодло - К. : ПП «Золоті ворота>>, 2012. - 463 с.

Швалб Ю.М. Психологические модели целеполагания / Ю.М. Швалб. - К. : Стилос, 1997. - 240 с.

Осёдло В.И. Субъектно-деятельностный подход в изучении мотивационных факторов личности военнослужащего / В.И. Осёдло, А.П. Ковальчук // Психология и право. - 2013. - №1. - [Електронний ресурс], режим доступу до журн. : http://psyjoumals.ru/psyandlaw/ 2013/n1/.

Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность : учебное пособие / А.Н. Леонтьев // Издание 2-е. - Москва : Политиздат, 1977. - 304 с.

Узнадзе Д.Н Общая психология / И.В. Имедадзе (отв. ред.), Е.Ш. Чомахидзе (пер.). - СПб. : Питер, 2004. - 412 с.

Осьодло В.І. Вплив смисложиттєвих феноменів на професійну діяльність офіцера / В.І. Осьодло // Вісник Національної академії оборони України : зб. наук, праць. - 2009. - № 5 (13). - С. 156-163.

Дубовицкая Т.Д. К проблеме диагностики учебной мотивации / Т.Д. Дубовицкая // Вопросы психологии : Издается с января 1955 года / Ред. Е.В. Щедрина. - 2005. - №1 январь-февраль 2005. - с. 73-79.

Матеюк О.А. Мотивація професійної діяльності підлеглих у сучасних умовах як об'єкт психологічного впливу військових керівників / О.А Матеюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка (військово-спеціальні науки). - Вип. 22. - 2009. - С. 53-56.

Карпенко З.С. Аксіологічна психологія особистості: Монографія / З.С. Карпенко. - Івано- Франківськ: Лілея - НВ, 2009. - 512 с.

Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл.- М.: Прогресс, 1990. - 367 с.

Рубинштейн С.Л. Направленность личности / С.Л. Рубинштейн // Хрестоматия по возрастной психологии : учебное пособие для студентов / сост. Л.М. Семенюк. - Москва : Институт практической психологии; Воронеж : Издательство НПО МОДЭК, 1998.

Csikzentmihalyi M. Emergent motivation and evolution of the self. - In: Advance in motivation and achievement / M. Csikzentmihalyi. - JAI Pressins, 1985. - 352 p.

Ryan R.M. Intrinsic and extrinsic motivations: Classic definitions andnew directions / R.M. Ryan, E.L. Deci // Contemporary Educational Psychology, 2000. - № 25. - P. 54-67.

Размещено на Allbest.ru