Особистісні умови психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до забезпечення громадської безпеки при проведенні масових заходів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особистісні умови психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до забезпечення громадської безпеки при проведенні масових заходів

Забезпечення громадської безпеки під час проведення масових заходів є важливим державним завданням, виконання якого покладено, у першу чергу, на відповідні підрозділи міліції. Останні події у країні демонструють, що в умовах силового протистояння окремих груп населення загострюється актуальність проблеми психологічної готовності працівників міліції до забезпечення громадської безпеки.

Основою психологічного забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масових заходів є психологічна підготовка працівників міліції, яка дослідниками розглядається як процес формування у них високого рівня готовності до такої діяльності. Готовність - це первинна фундаментальна умова успішного виконання будь-якої діяльності. Поняття «готовність до діяльності» в психології традиційно трактується як «стан мобілізації всіх психофізіологічних систем людини, що забезпечують ефективне виконання певних дій» [1].

Існують різноманітні підходи до визначення сутності поняття «психологічна готовність до діяльності», остання трактується як наявність відповідних здібностей (Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн), як якість особистості (К.К. Платонов, В.І. Ширинський), як сполучення якостей особистості (В.А. Крутецький, С.М. Лиіін), як особливий психічний стан особистості (Л.А. Кандибович, М.І. Дьяченко), як цілісне особистісне утворення (А.Ф. Линенко), як тимчасовий ситуативний стан (П.А. Рудик) тощо [2].

Дослідники проблеми розглядають її з точки зору різних концепцій. Більшість авторів виділяють два основних підходи для визначення змісту та структури психологічної готовності: функціональний та особистісний. З точки зору функціонального підходу, психологічна готовність вивчається як певний стан психічних функцій, який обумовлює високий рівень досягнень в тій чи іншій діяльності (О.О. Ухтомський, A. Ц. Пуні, М.Д. Левітов, Г.М. Гаєва, B. С. Нерсесян, В.М. Пушкін, Є.П. Ільїн та ін.). Вивчаючи психологічну готовність на функціональному рівні дослідники наводять наступні її ознаки: передстартова активізація психічних функцій, максимальне функціонування системи, наявність у суб'єкта образу дії, можливість своєчасного прийняття оптимального рішення в конкретній ситуації, психічний стан, що характеризується оптимальним рівнем працездатності [3].

Прибічники особистісного підходу розглядають готовність як сукупність якостей особистості, так зване особистісне утворення, що виникає в результаті підготовленості особистості до певної діяльності (Е.А. Антипов, А.Г. Ковальов, К.К. Платонов, К.М. Дурай-Новакова, М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибович, Л.М. Карамушка, В.О. Моляко, В.А. Сластенін, А.О. Смирнов та ін.). Розглядаючи ознаки психологічної готовності на особистісному рівні ми можемо побачити наступні характеристики: впевненість в своїх силах, установка на участь у змаганні, здібність до мобілізації сил, стресостійкість, особистісні намагання досягнути високих результатів, оптимальний рівень емоційного збудження, здібність керувати своїми діями, мисленням, почуттями. Отже всі ці ознаки є надбанням безпосередньо особистості, результатом підготовленості до наступної діяльності [4].

Л.М. Карамушка особистісну готовність трактує як стійке, багатоаспектне, структуроване утворення, яке включає в себе мотиваційний, когнітивний, операційний та особистісний компоненти, адекватні вимогам, змісту та умовам діяльності, що в сукупності дозволяє суб'єкту більш чи менш успішно здійснювати діяльність.

Л.А. Кандибович і М.І. Дьяченко психологічну готовність розглядають як цілісне утворення і визначають її як цілеспрямоване вираження особистості, що включає в себе її переконання, погляди, відношення, мотиви, почуття, вольові і інтелектуальні якості, знання, навички, уміння, установки, настрой на певну поведінку. Стан психологічної готовності розуміють як складну динамічну структуру, що виражає сукупність інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових сторін психіки людини у їх співвідношенні із зовнішніми умовами та завданнями, що необхідно розв'язати.

С.К. Делікатний, Ж.Ю. Половнікова психологічну готовність до служби визначають як систему сформованих професійно значущих індивідуально- психологічних якостей особистості, яка володіє необхідними професійними знаннями, уміннями та навичками, що проявляються в стані змобілізованості особистості до виконання професійних завдань [5].

Подібне визначення поняттю психологічна готовність до служби дає В.Г.Андросюк. Психологічну готовність співробітника міліції він визначає як сукупність якостей і властивостей особистості, що зумовлює стан змобілізованості психіки, настроєність на найбільш доцільні, активні та рішучі дії в складних чи небезпечних умовах виконання службових обов'язків. Він виділяє також мотиваційний, орієнтаційний, операційний, вольовий та оціночний компоненти структури психологічної готовності працівника ОВС.

На думку В.І. Барка готовність являє собою довготривалий психічний стан, що структурно складається з комплексу суб'єктивних і об'єктивних компонентів і включає в себе мотиви. інтереси, здібності, темпераментні і характерологічні особливості, знання і уміння, які в комплексі забезпечують здатність до успішної діяльності. Психологічна готовність визначає ступінь придатності людини до вимог професійної діяльності, її основою є об'єктивний компонент загальних здібностей (рівень та структура інтелекту, показники креативності, активності), а також професійно важливі темпераментні і характерологічні властивості.

Стан готовності структурно включає: а) мотиваційні компоненти (потреба успішно вирішувати завдання, інтерес до процесу їх вирішення, намагання досягти успіху і показати себе з кращого боку); б) пізнавальні компоненти (розуміння професійних задач, оцінка їх значимості, знання засобів вирішення, уявлення про імовірні зміни трудової обстановки); в) емоційні компоненти (почуття професійної гідності, відповідальності, впевненості в успіху, запалення); г) вольові компоненти (керування собою, мобілізація сил, зосередження на задачі, відволікання від впливів, що заважають, переборювання сумнівів, побоювань) [6].

Більшість авторів наголошує на тому, що готовність є необхідною і обов'язковою умовою для виконання будь-якої діяльності, її регуляції, стійкості та ефективності. Готовність являє собою цілеспрямовану змобілізованість психічних процесів для подолання труднощів і досягнення позитивного результату. Формування психологічної готовності починається з постановки мети, на основі потреб і мотивів, а також, в результаті осмислення людиною посталих перед нею завдань. В.М. Бесчастний відзначає, що саме потреби і мотиви створюють готовність до дії. Автор розподіляє потреби на: потреби циклічного характеру, які пов'язані безпосередньо з обмінними процесами в організмі, і потреби так званої «постійної дії» (потреба в самозбереженні, підтримки необхідної температури тіла, дослідницької активності), які створюють постійну готовність до дії. Як відмічають дослідники, будь-який різновид готовності, обумовлений наявністю у суб'єкта образа структури певної дії і постійної інтенції на його виконання [3].

В психологічній літературі окрім функціонального і особистішого підходів, готовність розподіляють також на загальну і спеціальну (Б.Г. Ананьєв), психологічну і практичну (Ю.К. Васильєв), готовність до розумової і фізичної діяльності (О.Г. Ковальов), особистісну і процесуальну (А.Ф. Линенко), довготривалу і ситуативну (Л.С. Нерсесян, М.І. Дьяченко, Л.О. Кандибович). Останню диференціацію готовності запропонував М.Д. Левітов, саме він визначив готовність до діяльності, як стан, який може бути довготривалим чи короткотривалим («передстартовий стан»). Ситуативна (локальна, тимчасова чи короткотривала) готовність є активно-дієвим станом особистості, функціональною структурою, яка виникає в тісному зв'язку із структурою зовнішньої взаємодії (конкретною ситуацією і завданнями, які потрібно розв'язати) [9]. Це динамічний стан особистості, внутрішній настрой на певну поведінку, змобілізованість всіх сил на активні і цілеспрямовані дії, його виникнення визначаються розумінням задачі, усвідомленням відповідальності, бажанням добитись успіху. Тимчасовий стан готовності - це актуалізація, пристосування всіх сил, створення психологічних можливостей для успішних дій на даний момент.

Довготривала готовність визначається як стійкий комплекс особистісних, професійно важливих якостей, необхідних для ефективної діяльності, раніше набутих установок, знань, умінь, досвіду, властивостей і мотивації до діяльності. Ця форма готовності є провідною передумовою регуляції діяльності, ґрунтується на попередньому досвіді, легко актуалізується, є незмінною при зміні навколишніх умов. Суттєвою ознакою цього виду готовності є її усталеність) [7]. До структури довготривалої готовності входять: позитивне відношення до діяльності; адекватні вимогам діяльності риси характеру, здібності, темперамент, мотивація; необхідні знання, вміння, навички, стійки професійно важливі особливості сприйняття, уваги, мислення, емоційних і вольових процесів. До того ж, до структури готовності входять не будь-які знання, а «фонд дієвих знань», не будь-які властивості особистості, а лише ті, «які забезпечують відповідній діяльності найбільшу продуктивність». Структура довготривалої готовності, на думку М.І. Дьяченко, відповідає структурі і умовам професійної діяльності.

Загальна психологічна готовність - це комплекс психологічних характеристик, які необхідні для успішного здійснення діяльності в цілому. Спеціальна психологічна готовність - це психологічні характеристики, які забезпечують успішне функціонування особистості в окремих специфічних ситуаціях, характерних для обраної діяльності (готовність діяти в екстремальних ситуаціях і т.і.).

А.Ф. Линенко та В.І. Барко розглядаючи готовність до професійної діяльності як цілісне утворення, виділяє в ній особистісну та процесуальну складову, зазначаючи при цьому, що це перше і найбільше її членування. Особистісну готовність автор характеризує як емоційно-інтелектуальну, вольову, мобілізаційну, таку що містить інтерес, позитивне ставлення до професійної діяльності, почуття відповідальності, упевненість в успіху, наявність натхнення, потребу у виконанні поставлених задач на високому рівні, керування своїми почуттями, мобілізація сил, подолання боязні та сумнівів тощо. Тобто, все, що складає особистісну структуру психологічної готовності. До процесуальної складової він відносить операціонально-технічний інструментарій спеціаліста: його професійні знання, уміння, навички [2].

Традиційно у структурі психологічної готовності до професійної діяльності дослідники виділяють наступні функціонально взаємозалежні компоненти: мотиваційний - перелік мотивів до вибору і виконання професійних обов'язків та завдань, когнітивний - система знань, необхідних для успішного виконання професійної діяльності, операційний - наявність вмінь і навичок, відповідних вимогам професійної діяльності, особистісний - комплекс професійно важливих та необхідних якостей для виконання професійної діяльності [4].

Під готовністю працівників підрозділів міліції до охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки розуміється системна якість особистості, яка характеризується комплексом структурних компонентів (знань, умінь, мотивів, індивідуально-психологічних властивостей особистості), що у поєднанні зумовлюють змобілізованість психіки, налаштованість працівника міліції громадської безпеки на найбільш доцільні, активні і рішучі дії у складних чи небезпечних для життя і здоров'я умовах виконання службових обов'язків [8].

Схематично структуру психологічної готовності можна відобразити наступним чином (рис. 1):

психологічний масовий безпека особистісний

Таким чином, готовність до діяльності розглядається як особливий стійкий психічний стан, який характеризується оптимальною мобілізацією всіх ресурсів організму і утворюється шляхом розвитку сукупності особистісних якостей та завдяки цілеспрямованій підготовці особистості до виникнення цього стану в залежності від ступеню мотивації на виконання дії. Структура готовності особистості є складним системним утворенням і містить в собі такі необхідні компоненти, як система знань, необхідних для успішного виконання професійної діяльності; наявність умінь та навичок, що відповідають вимогам службової діяльності; мотивація вибору майбутньої спеціальності і виконання професійних обов'язків та завдань; комплекс професійно важливих якостей, необхідних для обраного виду службової діяльності; особливості світогляду, ціннісні орієнтації, самосвідомість та правосвідомість.

Компоненти структури особистості працівника міліції громадської безпеки, які ймовірно впливають на стан його психологічної готовності до забезпечення громадського порядку, отримані нами з психограми (табл. 1).

Для підтвердження обраної теоретичної моделі психологічної готовності нами було проведено опитування 98 працівників апаратів управління міліції громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві та Київській області, Департаменту громадської безпеки МВС України, з досвідом роботи від 5 до 20 років, за рівнем посадових категорій від начальника відділу до заступника начальника управління. Опитувані оцінювали значимість різних компонентів особистості працівника міліції громадської безпеки щодо психологічної готовності до забезпечення громадського порядку під час масових заходів.

В узагальненому вигляді ієрархія професійно важливих якостей за ступенем значимості для забезпечення психологічної готовності під час проведення масових заходів розподілилася наступним чином: комунікативні особливості; емоційно- вольова сфера; дисципліна та ставлення до праці; мотиваційна сфера та спрямованість особистості; інтелектуальні властивості; характерологічні особливості; професійна увага; професійна пам'ять; професійне мислення; психомоторні якості; професійна спостережливість; темпераментні особливості; тип вищої нервової діяльності.

Рейтинг несприятливих професійно важливих індивідуально-психологічних якостей працівників міліції громадської безпеки під час проведення масових заходів в порядку зростання значення: несприятливі соціально-середовищні фактори;

мотиваційно-ціннісні протипоказання;

комунікативні протипоказання; емоційно- вольові протипоказання; характерологічні протипоказання; несприятлива спадковість; інтелектуальні протипоказання; наявність ознак психологічної дезадаптації; особистісно-моральні протипоказання;

особистісні протипоказання; аутоагресивні

форми поводження; екзогенні фактори; психофізіологічні протипоказання.

Рейтинг професійно важливих індивідуально-психологічних якостей, яких бракує у працівників міліції громадської безпеки для успішного виконання ними своїх посадових повноважень під час проведення масових заходів: комунікативні особливості; мотиваційна сфера та спрямованість особистості; інтелектуальні особливості; емоційно-вольова сфера; професійна увага; професійна пам'ять; професійне мислення; професійна спостережливість; психомоторні якості; дисципліна.

Література

1. Алексеева Л.В. Судебно-психологическая экспертиза эмоциональных состояний : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. психол. наук : спец. 19. 00. 06 «Юридическая психология» / Л. В. Алексеева. - М., 1996

2. Барко В.І. Розвиток комунікативних умінь керівників міліції та вирішення конфліктів (психолого-педагогічний аспект): Навчальний посібник / В.І.Барко, Ю.Б.Ірхін, П.П.Підюков- К.: КЮІ, 2005. - 120 с.

3. Бесчастный В.Н. Психология эффективного руководителя ОВД: Научно-практическое пособие / В.Н. Бесчастный, В.А. Лефтеров, Г.А. Литвинова. - Донецк : ДЮИ МВД, 2005. - 192 с.

4. Барко В.І. Професійний відбір кадрів до органів внутрішніх справ (психологічний аспект) / В.І. Барко. - К. : Ніка-Центр, 2002. - 296 с.

5. Юхновець Г.О. Забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків : Науково-практичні рекомендації / Г.О. Юхновець, В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко та ін. - К. : НАВСУ, 1999. - 76 с.

6. Дьяченко М.И. Психологические проблемы готовности к деятельности / М.И. Дьяченко, Л.А. Кандыбович. - Минск : ХАРВЕСТ, 1981. - 383 с.

7. Александров Ю.В. Современные представления о профессиональной деформации и определяющих ее факторах / Ю.В. Александров // Право і безпека. Наук. журнал. Х. : НУВС, 2002. - № 2 - С. 146-148.

8. Молотай В.А. Психологічна готовність до діяльності в особливих умовах як предмет психологічного дослідження / В.А. Молотай, А.І. Черняк // Вісн. КНУ ім. Т. Шевченка. Військ.-спец. науки. - 2006. - Вип.12-13 - С. 95-98.

Размещено на Allbest.ru