Агенти становлення ґендерної ідентичності особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Агенти становлення ґендерної ідентичності особистості

Мар'яна Сергіївна Боровцова

аспірант кафедри глибинної психології і психотерапії

Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського

Анотації

У статті здійснено спробу систематизації та теоретичного осмислення агентів становлення ґендерної ідентичності особистості і запропоновано авторський погляд на об'єкт їхнього впливу.

Ключові слова: ґендерна ідентичність, становлення ґендерної особистості.

An attempt to systematize and theoretically analyze agents of personal gender identity becoming is set out in the article. The authors opinion on the object of agents influence is proposed.

Keywords: gender identity, gender identity becoming.

Постановка проблеми

Сучасні теоретико-емпіричні дослідження проблеми ґендерної ідентичності особистості слушно змінили орієнтири із реєстрації статичних ґендерних характеристик особистості на динаміку їх появи та розвитку. У зв'язку з цим активну розробку отримали питання становлення ґендерної ідентичності, його механізмів та агентів здійснення. При цьому вивчення агентів становлення ґендерної ідентичності посідає особливе місце, оскільки не лише констатує характер різноманітних впливів на ґендерний розвиток індивіда, але і дозволяє у подальшому вносити у них зміни: удосконалювати, коригувати. Результати досліджень особливостей агентів становлення ґендерної ідентичності створюють можливості для покращення сімейного та позасімейного ґендерного виховання, перегляду і подальших зміни навчальних планів, освітніх програм тощо.

Аналіз останніх досліджень із проблеми ґендерної ідентичності особистості - переживання неперервної самототожності, справжності себе як чоловіка або жінки на різних рівнях відношень ґендеру до Самості - дозволяє констатувати, що вони так чи інакше торкаються проблеми чинників, факторів та впливів на її становлення. Однак зазвичай перевага віддається якомусь одному агенту ґендерного розвитку індивіда, як-от: сім'я, освіта, реклама, ЗМІ та ін. У зв'язку з цим метою даної статті є завдання здійснити систематизацію і теоретичний аналіз агентів становлення ґендерної ідентичності особистості, поданих у дискурсах науки.

Виклад основного змісту

Найбільшого значення серед агентів гармонійного становлення особистісної ідентичності, зокрема - ґендерної, більшість дослідників надає сім'ї - родині, батьківській парі, окремо матері та батьку. Так, В. Васютинський наголошує, що дитина "повинна перебувати під постійним впливом обох статей, насамперед матері й батька" [5, с.2]. Цієї думки дотримується і П. Горностай, зауважуючи, що "існує багато агентів ґендерної соціалізації, серед яких на першому місці знаходиться сім'я, система батьківських впливів на дитину, стиль сімейного виховання" [8, с.145]. Підкреслює значення родини для ґендерного становлення особистості також Ю. Бохонкова: "чоловіче та жіноче начала формуються, переважно в сім'ї, де копіюють почуття до батьків, почуття батьків стають базою, матрицею, що формує чоловіка або жінку" [3, с.14]. Стосовно характеру впливу батьків на ґендерний розвиток дитини А. Денисенко відзначає, що він не є пасивним: "засвоєння дітьми ґендерних ролей відбувається з раннього дитинства в процесі виховання, тобто батьки стимулюють діяльність дитини, передаючи явні або несвідомі уявлення про чоловіків і жінок, долучаючи їх до культури, виконання обов'язків і різної діяльності, характерних для конкретної статі" [10, с.63]. Як зазначає О. Лопухова, сім'я забезпечує дитині також і трансльований, почасти неусвідомлений вплив етнокультурних традицій, який дитина здобуває "уже в ранньому дитинстві, через сімейне виховання і наслідування батьків і близьких тієї ж статі, в результаті чого формуються ядерні структури психічного складу особистості" [20, с.79].

За результатами емпіричних досліджень, Ю. Денисенко виділяє основні детермінанти формування особистісної ідентичності в сім'ї батьків: стосунки; ціннісно-символічний дискурс батьківського впливу; особистість дитини та її батьків; вплив генотипу і фенотипу, соматопсихічних і психосоматичних характеристик, відхилень чи фізичних вад, алкогольної залежності батьків; психологічний клімат у сім'ї, гедонія / ангедонія як характеристика родинного життя [11]. При чому трансляція батьківського досвіду на дитину, за поглядами Г. Бевза може здійснюватися за одним з трьох напрямків: "повторення батьківського сценарію, створення антисценарію та раціоналізація отриманого травматичного досвіду" [1, с.29]. Стосовно спроможності батьків як агентів становлення ґендерного розвитку Н. Харламенкова наголошує, що "комплементарність діади "матір-батько" створює основу для розвитку самостійно мислячої особистості, здатної використовувати досвід батьків в ході прийняття і реалізації самостійних рішень" [31, с.61]. На думку авторки, порушення внутрішньосімейного балансу на користь материнської лінії (за відсутності чи пасивності, байдужості батька) приводить до і наростання надкомпенсаторних реакцій внаслідок підвищення індивідуального рівня фрустрації. У зв'язку з означеною проблемою нині набуває все більшої актуальності питання ролі батька у становленні ґендерної ідентичності особистості.

Так, І. Кон доходить висновку, що "в залежності від особливостей того чи іншого суспільства, нормативний образ батька включає в себе декілька іпостасей: а) персоніфікацію влади; б) годувальник; в) вищий дисциплінатор; г) приклад для наслідування сину, а іноді і безпосередній його наставник в суспільно-трудовій діяльності" [18]. Соціологи В. Добреньков та А. Кравченко виділяють такі усталені ролі, які виконує батько як агент становлення:

- "годувальника, тобто гаранта матеріального благополуччя сім'ї;

- дисциплінатора;

- компаньйона;

- «владної фігури» - персоніфікатора влади;

- вихователя;

- еталона поведінки" [13, с.41].

На особливе значення батька для становлення ґендерної ідентичності хлопчика вказує Д. Берлінгейм, пояснюючи його тим, що батьки ставляться до своїх синів як до продовження своєї маскулінності [2], тож підтримують їхню чоловічність задовго до того, як остання стає дійсною.

Обумовленим сім'єю та власне батьківською парою є тип виховання, який в низці теоретико-емпіричних досліджень ґендерної ідентичності особистості постає як окремий агент її становлення. Так, А. Купріянова визначає три стратегії ґендерного виховання у сім'ї: авторитарну, партнерську та стратегію потурання [19]. А. Галичанська також розглядає три типи розподілу сімейних ролей, які мають вплив на ґендерний розвиток дитини: авторитарний, автономний, демократичний [6]. Дослідники психології сексуальності - С. Діденко і О. Козлова - виокремлюють типи ставлення батьків щодо сфери статевого виховання: репресивний, уникливий, нав'язливий та експресивний [12]. Здійснивши систематизацію стилів виховання відносно їхнього впливу на формування ґендерних уявлень у дітей, М. Малкович виділяє: партнерський стиль (демократичний, авторитетний, кооперація тощо), дитиноцентричний стиль (гіперопіка, "кумир сім'ї", симбіоз тощо), жорсткий стиль (авторитарний, гіперсоціалізація) і нейтрально-заперечуючий стиль (індиферентний, ігноруючий, бездоглядність та ін.) [21]. Емпіричні дослідження типів виховання, які застосовують сучасні батьки, демонструють невтішну картину. Я. Мяктінова зазначає, що "більшість батьків не розуміють статевих тривог і вікових проблем життя своїх дітей, натомість, діти не довіряють компетентності батьків" [24, с.193]. У ході дослідження неспроможності батьків відверто спілкуватися з підлітками на сексуальні теми О. Сорокіна виявила, що 25% опитуваних вважають, що їхні батьки просто "соромляться"; 28% - що "батьки побоюються, що знання спровокують експерименти"; 22% відповіли, ніби "батьки не знають в якому віці й у якому обсязі необхідно розмовляти з дитиною про секс"; а 10% підлітків вважають, що "батькам бракує знань стосовно репродуктивної сфери людини" [29]. Тож бачимо, що компетентність сучасної сім'ї, принаймні - української, у питаннях ґендерного виховання є недостатньою, зважаючи на масштаби її впливу на становлення ґендерної ідентичності особистості, а у межах соціологічного дослідження Г. Махмадамінової взагалі констатовано "соціальну атрофію інституту сім'ї" в українському суспільстві [22, с.9].

З іншого ж боку, як переконують Ж. Дельоз та Ф. Гваттарі, "сім'я ніколи не є мікрокосмом в сенсі певної автономної фігури, нехай навіть і вписаної в більш обширне коло, яке вона буцім-то опосередковує і виражає" [9, с.157]. Автори обґрунтовують ідею, що для дитини мати і батько представлені лише в уривках, які постійно розсипаються на фрагменти і не є здатними організуватись в деяку фігуру або ж структуру. У зв'язку з цим особливо доречними стають дослідження альтернативних агентів становлення ґендерної ідентичності.

Так, J. Ross-Gordon фокусує увагу на трьох найбільш значущих джерелах впливу на розвиток ґендерної ідентичності в дитячому віці: батьківсько-дитячих стосунках, шкільному середовищі і статеворольових стереотипах [35]. S. Golombok і R. Fivush досліджують значення однолітків як агентів становлення ґендеру та ґендерної ідентичності: "оскільки маленькі діти є ригідними у своїх переконаннях стосовно ґендеру і оскільки вони застосовують ці переконання найбільш сильно по відношенню до інших дітей, друзі здатні відігравати критичну роль у розвитку ідей дитини про ґендер" [34, c.30]. Опосередковано, на три агенти становлення ґендерної ідентичності вказує А. Чекаліна, наголошуючи, що для повноцінної ґендерної ідентичності "по-перше, потрібно, щоб людина сама вважала себе приналежною до цієї спільноти, по-друге, щоб спільнота була з цим згодна, і, по-третє, щоб це визнавали сторонні "не члени спільноти" [32, с.107], тобто йдеться про взаємодію щонайменше трьох суб'єктів. Звертаючись до поняття колективного несвідомого, запропонованого К.Г. Юнгом, В. Клюйкова-Цобенко до значущих агентів ґендерного становлення відносить і архетипи. На ґрунті цієї тези авторка досліджує вплив образів слов'янської міфології на становлення ґендерної ідентичності українців [16]. В. Козлов та Н. Шухова розширюють плеяду агентів ґендерної соціалізації, виділяючи серед ключових наступні: "сім'я з її характером виконання ролей матері і батька в вихованні, дитячі іграшки, заклади освіти, література, засоби масової інформації, мова, робота, клуби за інтересами, церква та ін." [17, с.129]. Задля систематизації такого розмаїття агентів ґендерного становлення К. Смьордова пропонує вивчати три групи агентів ґендерної соціалізації: освітні установи, сімейні чинники та позасімейні чинники [28]. Як бачимо, кількість агентів, що визначають хід становлення ґендерної ідентичності особистості, є значною. Зокрема, нині низка дослідників активно вивчає особливості реклами та ЗМІ як агентів ґендерного становлення (Ю. Бєлікова, Т. Бурейчак, М. Каширина, С. Семчук та ін.). Отже, питання реєстрації усіх можливих впливів на ґендерну ідентичність не може бути повністю вирішеним в межах нашого дослідження, тож ми б хотіли звузити подальший розгляд агентів її становлення до наступних двох, яким надаємо особливого, тотального статусу: мова та культура.

Як агент становлення ґендерної ідентичності культура водночас відображає та задає ті смисли та способи репрезентації жіночності та чоловічності, які є характерними для певного суспільства. Оскільки поняття культури торкається багатьох особливостей суспільних відносин, то щодо системи соціокультурних факторів, які здійснюють вплив на ґендерний розвиток особистості, В. Романова пропонує вживати термін "ґендерна культура суспільства", до якої входять: "ґендерні настановлення як система уявлень про чоловіка і жінку; культурні стереотипи чоловічності і жіночності; відмінні засоби виховання хлопчиків і дівчат; специфічні види праці кожної статі; диференційовані чоловічі й жіночі ролі" [25, с.5]. Стосовно того, які саме ґендерні настанови навіює індивіду культура, нині існують полярні погляди. Так, Дж. Франкл вважає, що "роль культури, що забезпечує модель, спираючись на яку юнаки і дівчата можуть формувати свою ідентичність, перемістилась із вкрай авторитарної і репресивної до позбавленої сенсу у своїй повній вседозволеності" [30, с.40]. Втім, українська дослідниця психології статі Т. Говорун навпаки вказує на проблему гіпергендерної ідеології, яку досі сповідують різні агенти становлення ґендерної ідентичності [7]. Таку полярність у поглядах зазначених авторів можна пояснити тим, що вони звертаються до аналізу двох різних культур: першою є європейська культура гіпертрофованої толерантності, а другою - культура, що знаходиться у маргінальному стані переходу від традицій соціалізму. Проте існує й інше пояснення: культура впливає на людину не безпосередньо і навіть не через своїх репрезентантів у вигляді дорослих особин в сім'ї, а через мову, її лексичний фонд, граматичні особливості та дискурсивні можливості. Як зазначає Н. Каліна, культура відкриває для свого носія "простори можливого мовлення" як репертуар "способів, якими людина здатна мислити, переживати, розуміти і говорити щось про універсум" [15, с. 119].

Роль мови як агента становлення ґендерної ідентичності особистості нині стає предметом вивчення все ширшого кола досліджень, поєднуючи здобутки філології, соціології та психології. За даними С. Зикової, до самого лексичного фонду мови закладено домінування чоловічого начала над жіночим [14], що тим більше стосується слов'янських мов, де іменники мають визначений рід, а прикметники та дієслова - закінчення, що позначають рід пов'язаного з ними іменника (на відміну від, скажімо, англійської мови). Тож не дивно, що саме мова, як зауважує О. Містрюкова, забезпечує функціонування на рівні колективної свідомості ґендерних концептів "чоловічності" та "жіночності" [23], які здійснюють істотний вплив на конституювання індивідуального ґендеру особистості. Окрім ґендерних конотатів та денотатів лексики, вплив мови на становлення ґендерної ідентичності реалізується через статеворольовий дискурс, який, як зазначає М. Савіна, "визначає та закріплює в суспільній свідомості та у свідомості особистості соціальні ролі жінки й чоловіка, їх значимість" [26, с.146]. Аналізуючи сучасні мовні репрезентації маскулінності та фемінінності у мовленні реклами, Т. Бурейчак доходить висновку, що нині "є сенс говорити про велику кількість ґендерних дискурсів, між якими неминуче виникають відносини конкуренції та боротьби" [4, с.8]. При чому, як свідчить дослідження С. Семчук, ґендерний дискурс, продукований рекламою, є потужним засобом впливу на особистість уже у дошкільному віці [27]. Деякі види рекламних повідомлень, пов'язані із впровадженням певних атрибутів ґендеру, авторка називає ґендерною рекламою. Дослідження дискурсів художньої та навчальної літератури, проведене Н. Шабаєвою, виявило, що вони посилюють розповсюдження у суспільній свідомості традиційних патріархатних поглядів через транслювання ґендерної асиметрії на користь пріоритету маскулінності [33]. Отже, мова, мовні засоби та дискурсивні практики, пропоновані культурою (передусім - ті, що застосовує батьківська сім'я) є джерелом можливостей та обмежень у реалізації ґендерної ідентичності, а відповідно - і у ході її становлення.

Висновки

становлення особистісний ідентичність гармонійний

Узагальнюючи зазначене, можемо стверджувати, що агентами становлення ґендерної ідентичності є зовнішні по відношенню до індивіда чинники, що здійснюють цілеспрямований або ж нецілеспрямований вплив на його ґендерний розвиток: особистісні риси та ставлення значущих осіб обох статей і мовленнєві репрезентації феноменів культури (ґендерних стереотипів, норм, експетацій, приписів тощо). На наше переконання, зазначені агенти діють на ґендерну ідентичність опосередковано, оскільки, за рахунок нового знання про стать і нові вимоги до її прояву, вносять зміни до ґендеру особистості - цілісної психічної репрезентації статі, сповненої неповторним динамічним глибинним, когнітивним і поведінковим змістом чоловічого і жіночого, здобутої в результаті набуття індивідуального досвіду. Зміни ж у ґендері зумовлюють (або ні) переживання невідповідності між зміненою репрезентацією статі і попередньою репрезентацією Самості (образом, проектом, концепцією Я), унаслідок чого індивід здійснює зусилля над відновленням втраченої відповідності - ґендерної ідентичності - через зміну самого себе. Тобто, фактично, дія агентів спрямована на порушення ґендерної ідентичності особистості з тим, щоб вона змінилась у своїх проявах і когніціях статі з метою відновлення відповідності. Якщо вплив агентів є цілеспрямованим, то разом із порушенням ідентичності вони забезпечують особистість простором можливостей для її здобуття (наприклад, у виховному, освітньому чи розвивально-корекційному процесі). У разі нецілеспрямованого впливу особистість застосовує ті способи інтеграції, які доступні її рівню організації: витісняє, заперечує або іншим чином захищається від нового знання чи вимог статі; переймає найлегші способи самозмінення (наприклад, підкріплює репрезентацію Самості матеріальними чи поведінковими атрибутами статі, трансльованими у рекламі, кіно); застрягає у стані втраченої ідентичності або вдається до девіантних форм пригнічення цього стану тощо.

Література

1. Бевз Г. Дитина в структурі "ідентифікаційної" матриці дорослого / Г.М. Бевз // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПНУ "Проблеми загальної та педагогічної психології", 2009. - т. ХІ, ч.1. - С. 23-30.

2. Берлингейм Д. Доэдиповы отношения между отцом и ребенком / Д. Берлингейм // Журнал практической психологии и психоанализа. - 2002. - №2. - Режим доступу до журн.: http://psyjournal.ru/j3p/pap.php?id=20020210

3. Бохонкова Ю. При чём тут гендер? Был бы человек… / Ю.А. Бохонкова // Психологія. - 2002. - №6(38). - С.14-16.

4. Бурейчак Т.С. Конструювання ґендерних ідентичностей в дискурсах реклами : автореф. дис… канд. соціол. наук : 22.00.04 / Т.С. Бурейчак. - К.: Інститут соціології НАН України, 2007. - 20 с.

5. Васютинський В. Джерела психологічної статі / В.О. Васютинський // Психолог. - 2003. - №33. - С.1-4.

6. Галичанська А. Симетричність функцій членів подружжя / А. Галичанська // Соціальна психологія. - 2004. - № 5 (7). - C.155-161.

7. Говорун Т. Соціалізація статі як фактор розвитку Я-концепції : автореф. дис… доктора психол. наук : 19.00.07 / Т.В. Говорун. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002. - 35 с.

8. Горностай П. Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної ідентичності / П.П. Горностай // Основи теорії ґендеру [навч. пос.]. - К.:К.І.С., 2004. - С.132-156.

9. Делёз Ж. Анти-Эдип. Капитализм и шизофрения / Ж. Делёз, Ф. Гваттари. - М.: АСТ: Астрель, 2007, - 672 c.

10. Денисенко А. Гендер и психологическая готовность к супружеским взаимоотношениям / А.А. Денисенко // Наука і освіта. - 2004. - №3 - спецвипуск - С.62-65.

11. Денисенко Ю. Фактори формування особистісної ідентичності в сучасній сім'ї / Ю.Денисенко // Соціальна психологія. - 2008. - №2 (28). - С. 124-131.

12. Діденко С. Психологія сексуальності : підручник / С.В. Діденко, О.С. Козлова. - К.: Академвидав, 2009. - 304 с.

13. Добреньков В.И. Гендер. Брак. Семья // Фундаментальная социология: в 15 т. / В.И. Добреньков, А.И. Кравченко. - М.: ИНФРА-М, 2006. - т.10. - 1094с.

14. Зыкова С.А. Способы реализации концепта «мужественность» в испаноязычной культуре / С.А. Зыкова // Вестник Челябинского государственного университета. - Филология, Искусствоведение, 2011 - Вып.50. - №3. - С.53-57.

15. Калина Н. Лингвистическая психотерапия / Н. Ф. Калина. - К.: Ваклер, 1999. - 282 с.

16. Клюйкова-Цобенко В. Дослідження ґендерної самоідентифікації на основі образів слов'янської міфології / В.О. Клюйкова-Цобенко // Проблеми загальної та педагогічної психології, 2010. - т. ХІІ, ч. 3. - С. 200-207.

17. Козлов В. Гендерная психология : учебн. для вузов / В.В. Козлов, Н.А. Шухова. - СПб.: Речь. - 2010. - 270с.

18. Кон И. Отцовство как социокультурный институт / И.С. Кон. - Режим доступу до журн.: http://sexology.narod.ru/info153.html

19. Куприянова А. Исследование стратегий гендерного воспитания / А.И. Куприянова // Современная психология: теория и практика [Материалы I Международной научно-практической конференции 29-30 июня 2011г.]. - М., 2011. - С. 90-92.

20. Лопухова О. Влияние этнокультурных традиций на становление психологического пола личности / О.Г. Лопухова // Вопросы психологии. - 2001. - №5. - С.73-80.

21. Малкович М. Стилі сімейного виховання та їх роль у формуванні ґендерних уявлень дітей дошкільного віку / М.М. Малкович // Проблеми загальної та педагогічної психології, 2010. - т. ХІІ, ч. 4. - С. 272-280.

22. Махмадамінова Г. Соціалізація неповнолітніх у соціально неблагополучних сім'ях : автореф. дис… канд. соціол. наук : 22.00.04 / Г.А. Махмадамінова. - К.: Інститут соціології НАН України, 2006. - 16 с.

23. Мистрюкова Е.В. Средства репрезентации концептов «мужественность» и «женственность» в современном английском языке : дис… канд. филос. наук : 10.02.04 / Е.В. Мистрюкова. - Самара, 2005. - 229с.

24. Мяктінова Я. Проблема готовності батьків до статевого виховання підлітків у соціально-педагогічному вимірі / Я.Ю. Мяктінова // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2007. - т.9. - ч.2. - С.190-193.

25. Романова В. Особливості статеворольової соціалізації підлітків : автореф. дис... канд. психол. наук : 19.00.05 / В.Г. Романова; Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. -- К., 2002. -- 19 с.

26. Савіна М. Статеворольовий дискурс як засіб формування особистості / М. Савіна // Соціальна психологія. - 2009. - №4. - С.141-147.

27. Семчук С. Вплив образів ґендерної реклами на соціалізацію дітей дошкільного віку / С. Семчук // Гуманітарний вісник ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди": Науково-теоретичний збірник. - Переяслав-Хмельницький, 2008. - Вип.14. - С. 224-226.

28. Смьордова К. Вплив агентів ґендерної соціалізації на формування ґендерної ідентичності підлітків / К.В. Смьордова // Соціально-педагогічні аспекти збереження та зміцнення здоров'я дітей та молоді в України [матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції 12-13 квітня 2007р.]. - Мелітополь, 2007. - С.70-76.

29. Сорокіна О. Роль батьків у статевому вихованні старшокласників / О.А. Сорокіна // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2007. - т.9. - ч.2. - С. 303-308.

30. Франкл Дж. Неизведанное «Я» / Дж. Франкл. - М.:АСТ:Астрель. - 2007. - 316 с.

31. Харламенкова Н. Роль отца в дифференциации гендерной идентичности / Н.Е. Харламенкова // Психологический журнал - 2007. - т.28 - №3 - С.56-64.

32. Чекалина А. О влиянии родительских установок на формирование гендерной идентичности ребёнка / А.А. Чекалина // Мир психологии. - Москва-Воронеж, 2004. - №2(38) - С.106-113.

33. Шабаєва Н.С. Вплив агентів соціалізації на становлення ґендерної ідентичності студентів коледжу / Н.С. Шабаєва // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2010. - №4. - С.27-30.

34. Golombok S. Gender development / S. Golombok, R. Fivush. - Cambridge university press. - 2001. - 276 p.

35. Ross-Gordon J. Gender development and gendered adult development / J. Ross-Gordon // New directions for adult and continuing education. - winter, 1999. - № 84. - pp. 29-37.

Размещено на Allbest.ru