Психологія спортивної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема Психологія спортивної діяльності

План

1. Психологія діяльності спортсмена

2. Мотиваційна сфера спортсменів та її прояв у спортивній діяльності

3. Емоційна сфера спортсменів та її прояв у спортивній діяльності

4. Вольова сфера спортсменів та її прояв у спортивній діяльності

5. Інтелектуальна сфера спортсменів та її прояв у спортивній діяльності

6. Індивідуально-типологічні особливості спортсменів та їх прояв у спортивній діяльності

1. Психологія діяльності спортсмена

В сучасному світі спортивна діяльність поділяється на три категорії:

- масовий спорт - його мета: зміцнення здоров'я, фізичний та психічний розвиток, заповнення вільного часу;

- спорт вищих досягнень - його мета: вияв та порівняння граничних фізичних та психічних можливостей людей в процесі виконання різноманітних фізичних вправ;

- професійний спорт - перетворився у шоу і став сферою бізнесу, способом заробляння великих грошей.

Проте, не дивлячись на цю різницю, спортивна діяльність за своїми основними характеристиками всюди залишається однією і тією ж, зі всіма особливостями та закономірностями, які їй притаманні.

Діяльність спортсменів носить змагальний характер і за своєю суттю спрямована на досягнення максимального результату незалежно від рівня кваліфікації спортсменів. Без змагального моменту спортивна діяльність втрачає свій сенс. У зв'язку з цим взаємодія спортсменів на змаганнях має два аспекти:

1) по відношенню до суперника - як протиборство;

2) по відношенню до партнерів по команді - як співробітництво, взаємодія.

Протиборство регламентується правилами змагань, порушення яких веде до штрафних санкцій або до дискваліфікації спортсмена.

Продуктом спортивної діяльності є зміни спортсмена як особистості та індивіда, спортивні досягнення (рекорди, чемпіонські звання) та видовище.

Для змагальної діяльності характерні такі особливості:

1) публічність;

2) значущість її для спортсмена;

3) обмеженість числа залікових спроб, тому часто немає можливості виправити невдалу дію або виступ;

4) обмеженість часу, на протязі якого спортсмен може оцінити спортивну ситуацію, яка склалася, та прийняти самостійне рішення;

5) незвичність умов її здійснення, коли змінюються міста змагань: кліматичні, часові, метеорологічні відмінності, нові спортивні знаряддя, спортивні зали та площадки.

Все це призводить до виникнення у спортсменів стану нервово-психічної напруги, яка на тренувальних заняттях, як правило, відсутня.

Змагальна діяльність включає в себе ряд етапів, які розрізняються як організаційно так і психологічно:

- підготовка до діяльності;

- прийняття старту;

- здійснення діяльності;

- проведення відновлювальних процедур та оцінка результатів.

Кожному цьому етапові спортивної діяльності відповідає певний психологічний стан, який виникає в залежності від умов та специфіки діяльності. спортсмен емоційний мотиваційний нервовий

Важливим моментом початку діяльності є зосередженість спортсмена на ній. Зосередженість допомагає спортсмену вирішити декілька задач:

1) саморегуляція стану (наприклад, боротьба зі страхом, невпевненістю, розсіяною увагою);

2) повторення програми дій ( під час зосередження активізуються раніше сформований образ дій, м'язові-рухові відчуття);

3) зосередженість уваги на початку дій, вольова мобілізація та визначення моменту готовності до початку дії).

4) Забезпечення перешкодостійкості, тобто «нечуттєвості» до факторів, які збивають з толку.

2. Мотиваційна сфера спортсменів та її прояв у спортивній діяльності

Мотив - це складне психологічне утворення, яке зі змістовної сторони є певною засадою (обґрунтуванням для самого себе) дії та вчинку, діяльності та поведінки, а з енергетичного боку - є спонукою для досягнення певної мети.

Мотивація спортивної діяльності визначається як внутрішніми, так і зовнішніми факторами, які змінюють своє значення на протязі спортивної кар'єри.

На початковому етапі мотивами приходу у спорт можуть бути:

1) прагнення до самовдосконалення (укріплення здоров'я, покращення тілобудови, розвиток фізичних та вольових якостей);

2) прагнення до самовираження та самоствердження (бажання бути не гірше інших, бути схожим на знаменитого спортсмена, прагнення до суспільного визнання, бажання захистити честь колективу, міста, країни, бути привабливим для протилежної статі);

3) соціальні установки ( мода на спорт, прагнення зберегти спортивні сімейні традиції, бажання бути готовим до праці та служби в армії);

4) задоволення духовних потреб ( прагнення відчувати себе членом референтної спортивної команди або спортивної школи, спілкуватися з товаришами, отримувати нов. Враження від поїздок по містам та країнам).

На стадії спеціалізації у спортсменів виникає стійкий інтерес до даного виду спорту, чому сприяє як фізичний розвиток і формування навичок, так і усвідомлення того, що вид спорту, який вибрав відповідає його здібностям. Метою занять спортом є не тільки задоволення від самого процесу, але й отримання високих результатів як наслідок важкої та кропіткої праці.

На стадії спортивної майстерності основними мотиваційними факторами є прагнення підтримати та розвинути наскільки це можливо свої досягнення, примножити престиж та славу у спортивному світі, сприяти своїми успіхами прославленню міста, країни, а також забезпечення свого матеріального благополуччя.

3. Емоційна сфера спортсменів та її прояв у спортивній діяльності

Виділяють три види емоційних станів спортсменів:

1. Бойова готовність (піднесення) характеризується оптимальним ступенем нервового та емоційного збудження і найбільш сприятливе для виконання спортивної діяльності. Спортсмен відчуває прилив сил, енергії та активності, він впевнений у власних силах, з нетерпінням очікує старту.

2. Передстартова лихоманка з'являється при великому бажанні досягти успіху, яке супроводжується сильним емоційним збудженням. В емоційній сфері спостерігається нестійкість переживань ( одні швидко змінюються іншими, протилежними за характером), що у поведінки призводить до каприз, впертості, грубощам у відношеннях з товаришами та з тренером, до зниження самокритичності.

3. Передстартова апатія. Часто довготривале емоційне збудження спортсмена переходить в гальмування (говорять: «спортсмен перегорів»). Проте апатія може виникнути і при перетренованості спортсмена, а також коли діяльність йому не цікава.

Фактори, які впливають на вираженість передстартового емоційного напруження:

- Рівень домагань спортсмена. Емоційно стабільні спортсмени оцінюють свої можливості вище середнього рівня.

- Обстановка змагань. Урочистість та святковість змагань, присутність великої кількості людей - посилюють передстартове хвилювання.

- Наявність сильних конкурентів.

- Особисті чи командні змагання. Сильніші, якщо спортсмен виступає за команду.

- Вид спорту.

- Досвід спортсмена.

- Вікові особливості.

- Індивідуальні особливості.

Однією з найбільш розповсюджених видів передстартової напруги є тривога. Вона виникає тоді, коли людина очікує подію, яка її цікавить (значуща для неї), але наслідки її(сприятливі та не дуже) їй не відомі. Посилює тривогу почуття невпевненості спортсмена в ступені готовності до майбутньої діяльності або в тому, яку оцінку дадуть інші люди результату його діяльності.

Причинами невпевненості можуть бути:

1) недостатня кількість відомостей, які необхідні для прийняття рішення або прогнозу успіху чи неуспіху;

2) боротьба мотивів, наприклад, «хочу - повинен»;

3) недостатньо закріплені навички;

4) преклоніння перед сильним суперником, страх перед ним;

5) часті поразки;

6) вимушена зміна ігрового амплуа.

Способи регуляції передстартових станів:

1. Психічна саморегуляція, за допомогою самопереконання та самонавіювання.

2. Зміна спрямованості свідомості. У вигляді - відключення - уміння думати про що завгодно, але не про те, що хвилює. Переключення - концентрація уваги та спрямованість свідомості на цікаву справу. Відволікання - полягає в обмеженні сенсорного потоку: перебування у тиші, з заплющеними очима, в спокійній розслабленій позі.

3. Зняття психічної напруги шляхом розрядки. Одні розряджаються шляхом рухливих актів - розминка, а інші - через мову, або музичний вплив.

4. Використання дихальних вправ.

5. Зниження рівня домагань як спосіб зняття психічної напруги. Треба заставити спортсмена думати не стільки про результати, скільки про способах їх досягнення. А також необхідно виключити погрозу покарання спортсмена за невдалий виступ.

6. Використання методу десенсибілізації. (зняття чутливості з факторів, які викликають тривогу та страх)

7. Моделювання змагальних умов.

4. Вольова сфера спортсменів та її прояв у спортивній діяльності

Спортивна діяльність тісно пов'язана з переборюванням спортсменами різних труднощів. Виділяють дві групи труднощів:

1. Об'єктивні труднощі - це ті, які обумовлені специфічними для даного виду спортивної діяльності перепонами. Це велике тренувальне навантаження, погодні умови діяльності, технічна складність вправ, поломка спортивного знаряддя, присутність преси та телебачення, негативна реакція вболівальників, незнайоме місце змагань і т.п.

2. Суб'єктивні труднощі - виражають особистісне ставлення спортсмена до об'єктивних особливостей даного спорту.

Переборення цих труднощів залежить від розвитку вольової сфери спортсмена - від сили волі. Вона виявляється в різних вольових якостях: наполегливості (цілеспрямованість), завзятості, терплячості, сміливості, рішучості, витримці та ін.. Володіти всіма цими якостями в однаковій мірі спортсмени не можуть. У одного - краще виражено одна якість, у іншого - інша.

5. Інтелектуальна сфера спортсменів та її прояв у спортивній діяльності

В ході тренувальної та змагальної діяльності спортсмену потрібно постійно розв'язувати задачі різної складності, тому важливу роль в успішності спортивної діяльності відіграє інтелект та рівень його розвитку.

Фехтование - это борьба двух умов, двух воль, двух физических совершенств, осуществляемая посредством сложной техники в кратчайший промежуток времени. А.П.Мордовин, тренер по фехтованию.

Основа успеха…мысль в бою. Техника, по моему глубокому убеждению, призвана быть оружием, строго управляемым рассудком. Н.Королёв, неоднократный чемпион СССР.

Тактика у спортивній діяльності - це мистецтво підготовки шляху (розробка плану) досягнення перемоги та ведення змагальної боротьби. Виділяють індивідуальну та колективну (командну) тактики. Тактика має будуватися з розрахунку завуалювати від суперника свої наміри та одночасно розкрити його тактичні наміри.

При плануванні тактики на змагання треба зробити наступне:

1) з'ясувати мету та завдання змагання;

2) проаналізувати свої можливості на поточний момент;

3) проаналізувати сильні та слабкі сторони фізичної, технічної, психологічної та тактичної підготовки суперника;

4) врахувати всі умови, в яких буде проходити змагання;

5) спрогнозувати перепони та перешкоди, з якими, можливо, прийдеться стикнутися;

6) скласти запасний план тактичних дій з врахуванням можливих «сюрпризів» з боку суперника.

Мислення в умовах швидкого розв'язання задачі та ліміту часу визначають як оперативне мислення. Специфікою цього мислення є наявність питомої ваги інтуїтивних рішень. Також це мислення пов'язане з феноменом антиципації, передбаченням його дій в даний момент.

6. Індивідуально-типологічні особливості спортсменів та їх прояв у спортивній діяльності

Ефективність спортивної діяльності залежить від трьох факторів: 1) здібностей та обдарованості спортсменів;

2) професіоналізму його тренера;

3) зовнішніх умов тренувальної та змагальної діяльності.

Саме перший фактор заставляє говорити про придатність тієї чи іншої людини до даного виду спорту.

Придатність з психологічних позицій розглядається на трьох рівнях:

- нейродинамічному (властивості нервової системи та темпераменту)

- психічних процесів;

- особистісної спрямованості.

Одна і та ж змагальна діяльність виконується спортсменами різними способами, що дозволяє говорити про наявність у них того чи іншого стилю діяльності. СТИЛЬ діяльності - це стійкі способи та прийоми виконання діяльності, які притаманні даній людині. Стилі спортивної діяльності ділять на підготовчі та виконавчі.

Підготовчі стилі відбивають своєрідність співвідношень між орієнтувальною та виконавчою фазами діяльності. Стиль діяльності, який притаманний спортсменам зі слабкою та інертною нервовою системою, характеризується збором та аналізом інформації, ретельним плануванням змагальної діяльності, великою тривалістю підготовчих дій при підготовці спортивного знаряддя та обладнання. Стиль підготовчої діяльності осіб, які мають сильну та рухливу нервову систему, характеризується протилежними характеристиками.

Виконавчі стилі діяльності поділяються на такі групи:

1. Стилі діяльності, які пов'язані з розподілом сил на дистанції.

2. Стилі діяльності, які характеризуються наявністю переважаючої тактики ведення спортивних єдиноборств.

3. Атакуючий (агресивний) стиль.

4. Захисний стиль

5. Контратакуючий стиль.

6. Артистичний стиль.

7. Технічний стиль.

8. Композиційний стиль.

Размещено на Allbest.ru