Психологічні особливості виховної роботи у закладі вищої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Індивідуальне науково-дослідне завдання

на тему:

"Психологічні особливості виховної роботи у закладі вищої школи"

Зміст

Вступ

1. Психологічні особливості студентського віку

2. Проблеми виховання студентської молоді на сучасному етапі

3. Зміст та форми виховної роботи зі студентами закладів вищої освіти

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сучасний етап розвитку суспільства потребує особливої уваги до формування духовної сфери випускника вищої школи. Сьогодні як ніколи вимагається створення умов для прояву вільної, творчої і моральної особистості, яка володіє інтелігентністю у повному об'ємі її класичних якостей. Становлення такої особистості можливе тільки при збереженні і відродженні духовно-історичних цінностей своєї країни, пріоритетного розвитку культури, науки і освіти як необхідних джерел прогресу суспільства з гарантованим майбутнім. психологічний виховання студентський

Формування національної інтелігенції, сприяння збагаченню і оновленню інтелектуального генофонду нації, виховання її духовної еліти - завдання, що стоїть перед вищими навчальними закладами на одному рівні з підготовкою висококваліфікованих фахівців.

Виховання - один з процесів соціалізації індивіда, який відбувається у житті індивіда в будь-якому суспільстві. В цих процесах індивід усвідомлює доцільність визначених моральних норм і відштовхує їх або включає в свою систему цінностей. В навчальному закладі соціалізація повинна стати спрямованою, але її результати не піддаються контролю і оцінюванню на іспитах і заліках: студент може знати моральні норми, але не визнавати їх частиною своїх переконань. Моральність індивіда виявляється у його вчинках, які здійснюються найчастіше за межами вузу. Тому у вузі необхідно створити умови для направлення соціалізації студента.

Згідно з Концепцією виховання дітей та молоді в національній системі освіти, затвердженій Міністерством освіти в 1996 році, що стала практичним документом для організації виховної роботи в навчальних закладах всіх рівнів - основною метою виховання має бути набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина України, духовності, художньо-естетичної, правової, екологічної, валеологічної, гендерної культури.

Метою індивідуального науково-дослідного завдання є дослідження психологічних закономірностей та особливостей виховної роботи у закладі вищої освіти; розглянути основні принципи та напрями виховання студентів вищих навчальних закладів.

Меті підпорядковано: зміст, організація, форми і методи.

Досягнення мети виховання можливе лише за умови комплексного підходу і залучення до цієї роботи всього професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів (ВНЗ), адміністрації, органів студентського самоврядування та громадських об'єднань студентської молоді.

Завдання:

- дослідити і визначити психологічні особливості виховної роботи у закладі вищої школи;

- визначити психологічні особливості студентського віку;

- проаналізувати проблеми виховної роботи у закладах вищої освіти;

- провести аналіз змісту та форм виховної роботи зі студентами закладів вищої освіти.

Об`єктом дослідження є психологічні особливості виховної роботи

у закладі вищої школи в педагогічній системі вищої освіти.

Предметом дослідження є визначення та вивчення закономірностей і зв'язків, які існують між розвитком, вихованням та навчанням студентів у ЗВО та впливають на високу результативність навчання.

Виховна робота, що проводиться у ЗВО за межами аудиторії, забезпечує актуалізацію теоретичних знань студентів, спрямовує їх у практичну площину, звертає увагу молоді на найгостріші соціальні проблеми сьогодення, формує їх соціальну зрілість.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз, синтез, порівняння та узагальнення наукових джерел для формування уявлень про актуальність проблеми, ступінь її дослідженості; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та контрольний етапи); методи статистики та узагальнення, якісного та кількісного аналізу експериментальних даних.

Освітня й виховна діяльність навчального закладу повинна знаходитись у тісному взаємозв'язку, доповнюючи і збагачуючи одна одну. Оновлення змісту загальноосвітніх, соціально-гуманітарних дисциплін повинно бути підпорядковано меті формування в студентів національної самосвідомості, патріотизму, правової і економічної грамотності, соціальної активності, загальної культури особистості, що базується на надбаннях української та світової культури. Такі якості випускника вищого навчального закладу передбачено Державним стандартом вищої освіти, розробка якого здійснюється провідними викладачами України під егідою Міністерства освіти і науки України та Науково-методичного центру вищої освіти.

Слід підкреслити, що навчально-виховний процес в вищих навчальних закладах базується на законодавчих документах: Конституції України, Декларації прав людини, Законах України "Про освіту" та "Про вищу освіту", Указі Президента України "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян", Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті тощо. Це дає підстави виокремити основні напрямки виховання студентів в ЗВО, а саме: навчально-професійне, патріотичне, правове, екологічне, економічне виховання; художньо-естетичне становлення особистості, утвердження загальнолюдських моральних цінностей, трудова активність, фізична досконалість та формування здорового способу життя, розвиток індивідуальних здібностей студентів, забезпечення відповідних умов для самореалізації.

1. Психологічні особливості студентського віку

У вітчизняній психології проблема дорослості вперше була порушена в 1928 році М.М. Рибниковим, який назвав новий розділ вікової психології, що вивчає зрілу особистість, "акмеологія". Психологів протягом досить тривалого часу цікавила проблема психічного розвитку дитини, і людина стала "жертвою дитинства". Психологія зрілих віків, до яких належить і студентський вік як перехідний від юності до зрілості, стала відносно недавно предметом психологічної науки. Тут юнацький вік розглядався в контексті завершення, згортання процесів психічного розвитку і характеризувався як найбільш відповідальний і критичний вік. Л.С. Виготський, не розглядавши спеціально психологію юнацького віку, вперше не включив його до дитячого віку, чітко розмежувавши дитинство від дорослості. "Вік від 18 до 25 років становить швидше початкову ланку в ланцюзі дорослих віків, ніж заключну ланку в дитячому розвитку..." [14]. Отже, на відміну від усіх попередніх концепцій, де юність традиційно залишалася в межах дитячих віків, вона вперше була названа Л.С. Виготським "початком зрілого життя". Надалі цю традицію було продовжено вітчизняними вченими.

Студентство в якості окремої вікової та соціально-психологічної категорії виділено в науці відносно недавно, 1960-х роках, ленінградською психологічною школою під керівництвом Б.Г. Ананьєва при дослідженні психофізіологічних функцій дорослих людей. Як вікова категорія студентство співвідноситься з етапами розвитку дорослої людини, являючи собою "перехідну фазу від дозрівання до зрілості", і визначається як пізня юність/рання дорослість (18-25 років). Виділення студентства всередині епохи зрілості/дорослості грунтується на соціально-психологічному підході.

Розглядаючи студентство як "особливу соціальну категорію, специфічну спільноту людей, організовано об'єднаних інститутом вищої освіти", І. О. Зимня виділяє основні характеристики студентського віку, що відрізняють його від інших груп населення високим освітнім рівнем, високою пізнавальною мотивацією, найвищою соціальною активністю і досить гармонійним поєднанням інтелектуальної і соціальної зрілості [8]. У плані загальнопсихічного розвитку студентство є періодом інтенсивної соціалізації людини, розвитку вищих психічних функцій, становлення всієї інтелектуальної системи і особистості в цілому. Якщо розглядати студентство, враховуючи лише біологічний вік, то його слід віднести до періоду юності як перехідного етапу розвитку людини між дитинством і дорослістю. Тому в зарубіжній психології цей період пов'язують із процесом дорослішання.

Період юності розглядався здавна як період підготовки людини до дорослого життя, хоча в різні історичні епохи йому надавався різний соціальний статус. Проблема юності хвилювала філософів і вчених здавна, хоча вікові межі цього періоду були нечіткі, а уявлення про психологічні, внутрішні критерії юнацького віку були наївні і не завжди послідовні. У плані наукового вивчення юність, за висловом П.П. Блонського, стала відносно пізнім досягненням людства [6].

Юність однозначно оцінювалася як етап завершення фізичного, статевого дозрівання і досягнення соціальної зрілості та пов'язувалася з дорослішанням, хоча уявлення про цей період розвивалися з часом, і в різних історичних спільнотах воно було позначене різними віковими межами. Самі уявлення про юність розвивалися історично. І. С. Кон зазначав, що "вікові категорії в багатьох, якщо не у всіх мовах спочатку позначали не стільки хронологічний, скільки соціальний статус, суспільне становище" [5]. Зв'язок вікових категорій із соціальним статусом зберігається і зараз, коли передбачуваний рівень розвитку індивіда певного хронологічного віку визначає його суспільне становище, характер діяльності, соціальні ролі. Вік відчуває на собі вплив соціальної системи; з іншого боку, сам індивід у процесі соціалізації засвоює, набуває нових соціальних ролей і позбавляється старих. К.А. Абульханова-Славська, вказуючи на соціальну обумовленість зрілих віків, вважає, що періодизація життєвого шляху особистості, починаючи з юності, вже особистісною [1]. Психологічний зміст юності пов'язаний з розвитком самосвідомості, вирішенням завдань професійного самовизначення і вступу до дорослого життя. У ранній юності формуються пізнавальні і професійні інтереси, потреба в праці, здатність будувати життєві плани, громадська активність, стверджується самостійність особистості, вибір життєвого шляху. У молодості людина стверджує себе в обраній справі, набуває професійної майстерності, і саме в молодості завершується професійна підготовка, а, отже, і студентська пора. О.В. Толстих підкреслює, що в молодості людина максимально працездатна, витримує найбільші фізичні та психічні навантаження, найбільш здатна до освоєння складних способів інтелектуальної діяльності [13]. Найлегше здобуваються всі необхідні в обраній професії знання, уміння і навички, розвиваються необхідні спеціальні особистісні й функціональні якості (організаторські здібності, ініціативність, мужність, винахідливість, необхідні в ряді професій, чіткість і акуратність, швидкість реакцій тощо).

Студент як людина певного віку і як особистість може характеризуватися у трьох аспектах:

1) у психологічному, який являє собою єдність психологічних процесів, станів і властивостей особистості. Головне в психологічному плані - психічні властивості (спрямованість, темперамент, характер, здібності), від яких залежить перебіг психічних процесів, виникнення психічних станів, прояв психічних утворень;

2) у соціальному, у якому втілюються суспільні відносини, якості, породжувані приналежністю студента до певної соціальної групи, національності;

3) у біологічному, який включає тип вищої нервової діяльності, будову аналізаторів, безумовні рефлекси, інстинкти, фізичну силу, статуру тощо. Цей аспект переважно зумовлений спадковістю і вродженими задатками, але, у відомих межах, змінюється під впливом умов життя.

Вивчення цих аспектів розкриває якості й можливості студента, його вікові й особистісні особливості. Якщо підійти до студента як до людини певного віку, то для нього будуть характерні найменші показники латентного періоду реакцій на прості, комбіновані і словесні сигнали, оптимум абсолютної та різницевої чутливості аналізаторів, найбільша пластичність в утворенні складних психомоторних та інших навичок. Порівняно з іншими віками, в юнацькому віці відзначається найвища швидкість оперативної пам'яті і переключення уваги, вирішення вербальнологічних задач. Отже, студентський вік характеризується досягненням найвищих, "пікових" результатів, що базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку.

Якщо ж вивчити студента як особистість, то вік 18-20 років - це період найбільш активного розвитку моральних і естетичних почуттів, становлення і стабілізації характеру і, що особливо важливо, освоєння повного комплексу соціальних ролей дорослої людини: суспільних, професійно-трудових та інших. Із цим періодом пов'язаний початок "економічної активності", під якою демографи розуміють включення людини в самостійну виробничу діяльність, початок трудової біографії та створення власної сім'ї. Перетворення мотивації, всієї системи ціннісних орієнтацій, з одного боку, а також інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв'язку з професіоналізацією, - з іншого, виділяють цей вік у якості центрального періоду становлення характеру й інтелекту.

Аналіз типів акцентуацій характеру, що виділяються К. Леогардом, дозволить кураторам не тільки зрозуміти характерологічні особливості студентів, але й налагодити з ними ефективну взаємодію.

Сенситивний тип. Йому властива підвищена чутливість до всього: до того, що радує, і до того, що засмучує або лякає. Ці люди не полюбляють великих компаній, занадто азартних, рухливих і бешкетних ігор. Вони зазвичай сором'язливі і боязкі при сторонніх людях і тому часто здаються замкнутими. Відкритими і товариськими вони бувають тільки з тими, хто їм добре знайомий, віддають перевагу спілкуванню з малюками та дорослими, а не з однолітками. Вони відрізняються слухняністю і виявляють велику прихильність до батьків. У юнацькому віці в таких підлітків можуть виникати труднощі адаптації до кола однолітків, а також "комплекс неповноцінності".

Психастенічний тип. Ці юнаки і дівчата характеризуються раннім інтелектуальним розвитком, схильністю до роздумів, до самоаналізу та оцінок поведінки інших людей. Такі юнаки і дівчата, однак, нерідко бувають більше сильні на словах, ніж у справі. Самовпевненість у них поєднується з нерішучістю, а безапеляційність суджень зі скороспішністю дій, що чиняться саме в ті моменти, коли потрібні обережність і обачність.

Лабільний тип. Цей тип украй мінливий у настрої, причому він найчастіше непередбачуваний. Приводи для несподіваної зміни настрою можуть бути зовсім незначними, наприклад, кимсь випадково зронене образливе слово, чийсь непривітний погляд. Усі вони "здатні поринути в зневіру і похмурий настрій за відсутності будь-яких серйозних неприємностей і невдач". Від миттєвого настрою цих юнаків і дівчат залежить багато чого в їхній психології і поведінці. Відповідно до цього настрою, сьогодення і майбутнє для них може розцвічуватися то веселковими, то похмурими, темними барвами.

Астеноневротичний тип характеризується підвищеною підозрілістю і примхливістю, стомлюваністю і дратівливістю. Особливо часто стомлюваність виявляється при виконанні тяжкої розумової праці.

Нестійкий тип. Його іноді неправильно характеризують як слабовільний, який пливе за течією. Юнаки і дівчата цього типу виявляють підвищену схильність і потяг до розваг, причому без розбору, а також до неробства і ледарства. У них відсутні будь-які серйозні, у тому числі професійні, інтереси, вони майже зовсім не думають про своє майбутнє.

Істероїдний тип. Головна риса цього типу - егоцентризм, а також спрага постійної уваги до своєї особи. У юнаків і дівчат цього типу виражена схильність до театральності, позерства, малювання. Такі діти важко переносять, коли в їхній присутності хтось хвалить їхнього товариша, коли іншим приділяють більшу увагу, ніж їм самим. Бажання привертати до себе погляди, слухати слова захоплення і схвалення стає для них насущною потребою. Для таких юнаків і дівчат характерні претензії на виняткове становище серед однолітків, і, щоб чинити вплив на оточуючих, привертати до себе їхню увагу, вони часто виступають у групах у ролі призвідників і заводіїв.

Гіпертимний тип. Юнаки і дівчата цього типу відрізняються рухливістю, товариськістю, схильністю до бешкетництва. Навколо них завжди відбувається багато подій, вони створюють багато шуму, люблять неспокійні компанії однолітків. При добрих загальних здібностях вони виявляють непосидючість, недостатню дисциплінованість, вчаться нерівно. Настрій у них завжди гарний, піднесений. З дорослими, батьками та педагогами у них нерідко виникають конфлікти. Такі юнаки і дівчата мають багато різноманітних захоплень, але ці захоплення, зазвичай, поверхові і швидко минають.

Шизоїдний тип. Його найбільш істотною рисою є замкнутість. Ці юнаки і дівчата не дуже тягнуться до однолітків, прагнуть бути одні, знаходитися в компанії дорослих. Духовна самітність навіть не обтяжує шизоїдного підлітка, який живе у своєму світі, своїми незвичайними для дітей цього віку інтересами. Такі юнаки і дівчата нерідко демонструють зовнішню байдужність до інших людей, відсутність до них інтересу. Їхній внутрішній світ найчастіше наповнений різними фантазіями, особливими захопленнями. У зовнішньому прояві своїх почуттів вони досить стримані.

Конформний тип. Цей тип демонструє бездумне, некритичне, а часто кон'юнктурне підпорядкування будь-яким авторитетам, більшості в групі. Такі юнаки та дівчата зазвичай схильні до моралізування і консерватизму, а їхнє головне життєве кредо - "бути як усі". Це тип пристосуванця, який заради своїх власних інтересів готовий зрадити товариша, залишити його у тяжку хвилину, але, що б він не зробив, він завжди знайде "моральне" виправдання своєму вчинку, причому нерідко не одне.

Циклоїдний тип. Він характеризується підвищеною дратівливістю і схильністю до апатії. Юнаки та дівчата цього типу прагнуть бути вдома одні, замість того щоб побути десь зі своїми однолітками! Вони тяжко переживають навіть незначні неприємності, на зауваження реагують украй 12 роздратовано. Настрій у них періодично змінюється від піднесеного до пригніченого (звідси - назва цього типу) - з періодами приблизно в два-три тижні.

Епілептсидний тип. Ці люди часто плачуть, дратують оточуючих, особливо у ранньому дитинстві. Такі діти, пише О. Є. Личко, люблять мучити тварин... бити і дражнити молодших та слабких, знущатися над безпорадними і нездатними дати відсіч. В умовах жорсткого дисциплінарного режиму вони почуваються нерідко на висоті, уміють догодити начальству, домогтися певних переваг, заволодіти... постами, владою, встановити диктат над іншими [8].

Студентський вік характерний і тим, що в цей період досягаються оптимуми розвитку інтелектуальної і фізичної снаги. Але часто "виявляються "ножиці" між цими можливостями і їхньою дійсною реалізацією. Безперервно зростаючі творчі можливості, розвиток інтелектуальних і фізичних сил, які супроводжуються і розквітом зовнішньої привабливості, приховують у собі й ілюзії, що це зростання снаги триватиме "вічно", що все краще життя ще попереду, що всього задуманого можна легко досягти".

Час навчання у ЗВО збігається з другим періодом юності або першим періодом зрілості, який відрізняється складністю становлення особистісних рис (праці Б.Г. Ананьєва, І. С. Кона, В.Т. Лісовського та ін.). Характерною рисою морального розвитку в цьому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно зміцнюються ті якості, яких не вистачало повною мірою в старших класах, - цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою. Зростає інтерес до моральних проблем (цілей, способу життя, обов'язку, кохання, вірності та ін.). Разом з тим, фахівці у сфері вікової психології й фізіології відзначають, що здатність людини до свідомої регуляції своєї поведінки в 17-19 років розвинута не повною мірою. Нерідкі невмотивований ризик, невміння передбачити наслідки своїх вчинків, в основі яких можуть бути не завжди гідні мотиви. Наприклад, В.Т. Лісовський відзначає, що 19-20 років - це вік безкорисливих жертв і повної самовіддачі, але й нерідких негативних проявів [10].

Юність - пора самоаналізу і самооцінок. Самооцінка здійснюється шляхом порівняння ідеального власного "Я" з реальним. Але ідеальне "Я" ще не вивірено і може бути випадковим, а реальне "Я" ще всебічно не оцінено самою особистістю. Це об'єктивне протиріччя в розвитку особистості молодої людини може викликати у неї внутрішню невпевненість у собі і супроводжується іноді зовнішньою агресивністю, розбещеністю або відчуттям незрозумілості.

Виходяти з вищесказаного, варто сказати, що в студентському віці складаються всі умови для всебічного розвитку особистості. Викладач повинен використати закономірності та психологічні механізми даного вікового періоду з метою створення психолого-педагогічних умов переборення студентами труднощів у навчанні та розвитку і реалізації їх потенційних пізнавальних можливостей, розвитку пізнавальної мотивації.

2. Проблеми виховання студентської молоді на сучасному етапі

Розбудова нашої держави, незалежність якої проголошена прийнятою Верховною Радою України про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Актом проголошення незалежності України (24серпня 1991р.) і

підтверджена результатами Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, ставить на порядок денний перед вищими навчальними закладами надзвичайно важливе й невідкладне завдання - виховання справжнього громадянина й патріота рідної землі.

Зміцнити демократичну правову державу можуть громадяни, які люблять свій народ, готові самовіддано захищати й розбудовувати свою Батьківщину, мають людську гідність, національну самосвідомість, гуманістичну мораль, знають свої права і свободи та вміють відстояти їх, сприяючи громадянському миру, злагоді в суспільстві та дотримуючись законів.

Безумовно, виховання студентської молоді, яка через кілька років стане "ядром" української інтелігенції, потребує особливої уваги. Майбутнє нашого народу залежатиме від змісту цінностей, що закладаються орієнтири молодих людей, та від того, якою мірою духовність стане основою їх життя.

Формування національної інтелігенції, сприяння збагаченню і оновленню інтелектуального генофонду нації, виховання її духовної еліти - завдання, що стоїть перед вищими навчальними закладами на одному рівні з підготовкою висококваліфікованих фахівців. Досягнення мети виховання можливе лише за умови комплексного підходу і залучення до цієї роботи всього професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів (ВНЗ), адміністрації, органів студентського самоврядування та громадських об'єднань студентської молоді.

Освітня й виховна діяльність навчального закладу повинна знаходитись у тісному взаємозв'язку, доповнюючи і збагачуючи одна одну. Оновлення змісту загальноосвітніх, соціально-гуманітарних дисциплін повинно бути підпорядковано меті формування в студентів національної самосвідомості, патріотизму, правової і економічної грамотності, соціальної активності, загальної культури особистості, що базується на надбаннях української та світової культури. Такі якості випускника вищого навчального закладу передбачено Державним стандартом вищої освіти, розробка якого здійснюється провідними викладачами України під егідою Міністерства освіти і науки України та Науково-методичного центру вищої освіти.

Виховна робота, що проводиться у ЗВО за межами аудиторії, забезпечує актуалізацію теоретичних знань студентів, спрямовує їх у практичну площину, звертає увагу молоді на найгостріші соціальні проблеми сьогодення, формує їх соціальну зрілість.

Науково-теоретичні й методологічні засади національного виховання втілено в Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти, затвердженій Міністерством освіти в 1996 році, що стала практичним документом для організації виховної роботи в навчальних закладах всіх рівнів. Однак динамічні зміни, що відбуваються в суспільстві, потребують постійного вдосконалення системи виховної роботи і наближення її форм і методів до потреб сьогодення. Розглядаючи сьогодення як епоху розвитку творчої особистості, ми мусимо вести пошук нових педагогічних технологій, які сприяли б створенню середовища, що розвиває, навчає і виховує. Формування творчої особистості шляхом підсилення організаційно-виховної, культурно-освітньої роботи серед студентів у новій національній моделі вищої освіти стало можливим у зв'язку з відродженням нації, розвитком національної самосвідомості, демократизацією і гуманізацією суспільства, поглибленням самоуправління народу.

Згідно з Концепцією основною метою виховання має бути набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина України, духовності, художньо-естетичної, правової, екологічної, валеологічної, гендерної культури.

У зв'язку з цим у ЗВО на високому рівні повинна проводитись робота, спрямована на розширення і поглиблення знань студентської молоді щодо прав людини і громадянина. Головне завдання цієї роботи - сприяти формуванню правового світогляду молоді, який включав би як систему теоретичних поглядів на права і основні свободи людини, так і відповідну життєву позицію, моральні та ціннісні орієнтири, ідеали, переконання.

Важливим аспектом правового виховання є формування в студентів сучасних уявлень про роль жінки в суспільстві, про гендерну рівність та необхідність поліпшення становища жінок. Актуальним є питання щодо загострення проблем нелегальної еміграції українських дівчат за кордон. Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні й правоохоронні органи свідчать, що це, як правило, контрабандна торгівля жінками та дівчатами, які зазнають жорстокої експлуатації, у тому числі і сексуальної.

У зв'язку з цим суть соціально-правової допомоги молодій людині - зумовити розвиток її творчої індивідуальності, почуття людської гідності, розуміння ролі законодавства як засобу забезпечення її законних інтересів, і вона повинна займати належне місце в навчально-виховній роботі ЗВО.

Серйозне занепокоєння викликає зниження інтересу молоді до художньої літератури, класичної музики, театру, живопису, інших витворів високого мистецтва, невміння організувати активне і змістовне дозвілля. За роки навчання студенти майже не знайомляться з історичними і архітектурними пам'ятниками міст, де навчаються. Це пояснюється не тільки незадовільним розвитком естетичних потреб молоді, а й тим, що не діє, а у багатьох випадках зовсім зникає інфраструктура, яка створювалась в Україні десятиріччями. Створити належні умови для розвитку та задоволення культурних потреб студентів - надзвичайно важливе завдання адміністрації ЗВО і органів студентського самоврядування. У сучасних умовах реалізація молодіжної політики неможлива без плідної співпраці з органами студентського самоврядування та громадськими студентськими об'єднаннями. Минулого року Міністерство освіти і науки України затвердило Положення про організацію студентського самоврядування у вищих навчальних закладах. Головним завданням діяльності студентських об'єднань згідно з Положенням є удосконалення навчально-виховного процесу, спрямоване на сумлінне навчання, виховання духовності і культури студентів. Студентське самоврядування - це діяльність, за допомогою якої максимально виявляються і реалізуються творчі здібності студентів, формуються моральні якості, ініціатива, підвищується відповідальність кожного за результати своєї праці. Положення передбачає зростання ролі студентського колективу в процесі управління навчальним закладом.

Керівництво ЗВО повинно звернути особливу увагу на забезпечення належних умов проживання, навчання й відпочинку студентської молоді в гуртожитках, на оздоровлення студентської молоді шляхом залучення до спортивно-масової роботи і організованого відпочинку в канікулярний період.

Ректори ЗВО повинні вжити заходів щодо правового та соціального захисту студентських сімей - поліпшувати умови їх проживання, надавати фінансову допомогу, забезпечувати влаштування дітей із студентських сімей в дитячі садки на пільгових умовах, сприяти працевлаштуванню членів сімей під час навчання і після його закінчення.

Необхідність підсилення виховної роботи у ЗВО, пошук нових її форм значно пов'язані з кризою духовності, що виникла внаслідок економічної нестабільності, соціальної незахищеності молоді, відсутності дієвих законів, нормативних актів з питань правових відносин молоді і суспільства. Все це закономірний процес, що виник внаслідок трансформації суспільного ладу, але він зумовлює невпевненість у майбутньому і призводить до таких негативних явищ, як загострення криміногенної ситуації, алкоголізації, наркотизації, що, безумовно, не обминуло і студентську молодь.

Однією з найболючіших проблем є розповсюдження наркоманії у молодіжному і підлітковому середовищі. Як свідчить оперативна інформація та соціологічні дослідження, серед підлітків та молоді від 14 до 20 років майже кожен третій хоча б раз вживав наркотики. Зростання кількості споживачів наркотиків відповідно впливає на збільшення кількості злочинів, пов'язаних з незаконним виготовленням, придбанням, зберіганням або реалізацією наркотичних засобів. Не менше занепокоєння викликає інтенсивне вживання студентами алкогольних напоїв та тютюнопаління. За наслідками анкетування більшість студентів, незалежно від статі, позитивно ставляться як до вживання спиртного, так і до паління. Ситуація, що склалася, свідчить про швидке формування серед молоді "наркотичної" субкультури.

Викликає занепокоєння стан репродуктивного здоров'я, що є невід'ємною складовою здоров'я нації в цілому і має стратегічне значення для забезпечення сталого розвитку суспільства. Останнім часом дошлюбні статеві відносини серед студентів стали досить поширеним явищем і, в окремих випадках, навіть нормою поведінки. Сексуальний досвід серед студентів, які щойно вступили до ЗВО, мають 10-30%, а наприкінці першого року навчання - до 90%. Нерозбірливі статеві стосунки серед молоді породжують духовне зубожіння, сприяють розповсюдженню венеричних хвороб, призводять до численних хірургічних втручань з приводу припинення небажаної вагітності, стимулюють вживання алкоголю і наркотиків. Наслідком є подальше руйнування інституту сім'ї, що проявляється в зменшенні кількості зареєстрованих шлюбів, підвищенні показників розлучень, зростанні дитячої інвалідності, бездоглядності, соціального сирітства. Страждає генофонд нації, поглиблюється демографічна криза, майже втричі зменшилась народжуваність, причому кожна третя дитина з'являється на світ з певними генетичними вадами. Подолання зазначених проблем - одне з основних завдань виховного процесу, оскільки людина, її життя і здоров'я є найважливішими соціальними цінностями держави, визначеними Конституцією. У ЗВО необхідно створити систему психологічного та педагогічного впливу на особистість студента з метою виховання в нього прагнення до здорового способу життя, відповідального батьківства, безпечного материнства, здатності протистояти асоціальним явищам. Прогресивним кроком слід вважати введення загальноосвітніх навчальних дисциплін, що прищеплюють культуру здоров'я і дають відповідні знання. Крім того, навчальний заклад повинен створювати умови і, зокрема, забезпечувати необхідну економічну базу для реалізації здорового способу життя та зменшення психосоціальної дезадаптованості студентів.

Отже, враховуючи вищезазначене, Міністерство освіти і науки України постійно працює над виробленням ефективної стратегії виховної роботи в навчальних закладах всіх piвнів, а також бере активну участь у розробці та втіленні в життя відповідних державних програм і заходів щодо їх реалізації. [5]

3. Зміст та форми виховної роботи зі студентами закладів вищої освіти

Як наголошено в Національній доктрині розвитку освіти України, пріоритетним напрямком в її реалізації є формування особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу, сучасної європейської цивілізації; виховання людини демократичного світогляду, яка поважає громадські права і свободи, традиції народів і культур світу, національний, релігійний, мовний вибір кожної людини.

Реалізація Національної доктрини розвитку освіти передбачає:

- підготовку людей високої моралі, здатних до творчої праці;

- формування здорового способу життя, розвиток спорту, етичне, естетично-екологічне, політичне, громадське, правове, трудове та фізичне виховання учнівської та студентської молоді.

Відповідно до цієї концепції головна мета виховної роботи зі студентами - це, по-перше, виховання духовно багатої, розвиненої особистості, громадянина України; по-друге, підготовка до організації виховної роботи в школі, тобто формування вчителя, здатного до творчої, активної діяльності у вихованні учнівської молоді

Основними принципами організації виховної роботи вважати:

- Демократизацію і гуманізацію виховного процесу педуніверситету, дотримання педагогічної етики, поваги до гідності людини.

- Підготовку педагогічних кадрів високого професійного та духовного рівня, виховання студентів на основі визнання пріоритетності загальнолюдських цінностей як головної методологічної передумови, органічного поєднання виховного процесу з освоєнням світових та національних цінностей історії.

- Визнання свободи мислення, права студентів на власну думку, політичні та життєві позиції.

- Визнання пріоритету самовиховання студентів, організацію їх індивідуальної діяльності, спрямованої на розвиток власного потенціалу.

- Організацію студентського самоврядування, роботи студентських громадських об'єднань згідно з положенням про роботу відповідних організацій, що передбачає гнучкі форми взаємодії між деканатом, кафедрою, куратором і студентськими групами.

- Спрямованість виховної роботи на професійно орієнтовану діяльність студента.

- Системність в організації виховної роботи зі студентами, яка передбачає:

а) визначення відповідно до мети і змісту виховної роботи таких форм, якими повинні оволодіти майбутні вчителі (програма-мінімум) у процесі навчання та діяльності в університеті, на факультеті, в групі;

б) призначення виконавців, які здійснюють виховну діяльність у ЗВО

(кафедри, секції, деканати, громадські організації, студентська група тощо) та визначення їх функцій;

в) безпосередню діяльність студентів, спрямовану на виховання особистості вчителя;

г) організацію вивчення результативності виховної роботи, врахування рівня студентів, підготовленості до виховної роботи в школі;

д) організаційну роботу закладу з реалізації виховної роботи.

Зміст виховної роботи:

1. Гуманізація навчально-виховного процесу.

2. Моральне виховання студентів.

3. Громадянське виховання.

4. Правове виховання студентів.

5. Трудове та економічне виховання.

6. Політичне виховання студентів.

7. Екологічне виховання.

8. Естетичне виховання студентів.

9. Фізичне виховання.

Зміст виховання - це система морально-духовних, інтелектуальних, трудових, фізичних та естетичних якостей, переконань, умінь і навичок, які спрямовані на досягнення основної мети виховання - формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості.

Зміст виховання зумовлюється потребами суспільно-економічного розвитку. Займаючись такою складною сферою діяльності як виховання, потрібно мати конкретну програму. А.С. Макаренко писав: "Я під цілями виховання розумію програму людської особи, проблему людського характеру, причому в поняття характеру я вкладаю весь зміст особистості, тобто і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, і знання, геть усю картину людської особи; я вважаю, що ми, педагоги, повинні мати таку програму людської особи, до якої ми повинні прагнути".

Процес виховання має характер наступності й неперервності. Тому наступні покоління повинні використовувати духовні на­дбання попередніх, багатство загальнолюдських і національних морально-духовних вартостей. Але основний зміст виховання має базуватися, передусім, на національних засадах.

Із здобуттям Україною незалежності в 1991 р. були визначені нові програмні завдання національного виховання. Вони зафік­совані в низці державних документів - Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття"), Концепції національного виховання, Національній доктрині розвитку освіти та ін.

Форми виховної роботи.

Головна функція - сприяти реалізації мети, змісту виховного процесу та оволодінню студентами певними знаннями для використання в роботі зі школярами. Вивчення практики виховної роботи у ЗВО та діяльності класних керівників дозволяє назвати мінімум форм, якими повинні оволодіти студенти:

- зустріч з учителями, вченими, акторами;

- тематичні тижні, олімпіади з предметів, дні факультети, кафедри;

- вечори (поезії, романсу);

- диспути з питань етики, естетики, політики тощо;

- усні журнали та заочні подорожі;

- читацькі конференції;

- відвідування спектаклів, кінофільмів, концертів, музеїв, виставок;

- прес-конференції та зустрічі "За круглим столом";

- конкурси політичних коментаторів, на кращого фізика, хіміка, біолога тощо; на кращий сценарій позакласного заходу, доповідь інсценованої казки; КВК (лінгвістичні, математичні, біологічні);

- проведення екскурсій (музей Г.С. Сковороди, А.С. Макаренка, музеї образотворчого мистецтва);

- бесіди про історію вузу, факультету, педагогічну професію, з питань етики, естетичного та фізичного виховання, про державну символіку тощо);

- робота гуртків, засідання гуртків.

Проводяться вказані заходи у ЗВО, на факультетах, на професійних годинах за допомогою кафедр, кураторів, студентського активу.

Під час педагогічних практик студенти проводять апробацію виховних форм роботи, якими оволоділи в університеті.

Спираючись на основні принципи, зміст, напрями та форми Концепції виховної роботи, університет має ставити такі завдання виховання студентської молоді:

- підготовка на основі нових наукових досліджень з теорії нового типу, який гармонійно поєднує компетентність, духовність, якості, державного, громадського та культурного діяча;

- формування вміння оволодівати надбаннями сучасної національної та світової культури, мистецтва, науки, виробляти власні оригінальні підходи, форми, методи і прийоми організації навчально-виховного процесу, відданості педагогічній справі та стійких якостей педагогічного подвижництва, любові до знань та наукової істини, вміння аргументовано спростовувати теорії, ідеї, позиції;

- розвиток самостійності, ініціативності, здатності компетентно вирішувати проблеми психологічного, пізнавального і практичного характеру в своїй майбутній професійній діяльності.

Виховання і самовиховання - дві сторони формування особистості. Навчити професії вчителя неможливо, але навчитися їй можна. Стане вчитель майстром чи ні, залежить не лише від системи навчання, а насамперед від зусиль тих, хто вчиться. Потрібно усвідомити орієнтири самовдосконалення та шляхи його здійснення. А коли ще як не на студентській лаві актуалізувати розвиток професійно значущих здібностей, умінь, особливостей педагогічного мислення? Слід підкреслити, що виховна робота в університетах базується на законодавчих документах: Конституції України, Декларації прав людини, Законах України "Про освіту" та "Про вищу освіту", Указі Президента України "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян" від 27.04.1999 р., Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті тощо. На основі цих документів у нашому університеті розроблено Концепцію виховної роботи. Це дає підстави виокремити основні напрямки національного виховання студентів в університеті, а саме: навчально-професійне, патріотичне, правове, екологічне виховання; художньо-естетичне становлення особистості, утвердження загальнолюдських моральних цінностей, трудова активність, фізична досконалість та формування здорового способу життя, розвиток індивідуальних здібностей студентів, забезпечення відповідних умов для самореалізації.

Слід зазначити, що одним із завдань викладача навчального закладу на всіх етапах становлення студента є допомога у розкритті свого Я, свого покликання. Викладачу необхідно допомогти кожному студентові адаптуватися до педагогічного процесу у вищому навчальному закладі. Період соціально-педагогічної адаптації для студентів - це засвоєння молодою людиною норм студентського життя, включення в систему міжособистісних стосунків групи.

Процес адаптації студентів проходить на декількох рівнях пристосування: до нової системи життєтворчості; до зміни режиму праці і відпочинку; до входження в новий колектив. На перших курсах складається студентський колектив, формуються навички і уміння раціональної розумової праці, організаційні, комунікативні здібності, усвідомлюється покликання до обраної професії, встановлюється система самоосвітньої діяльності і самовиховання професійно-значущих якостей.

Думаючи про покращення умов навчання і виховання, викладачеві слід цікавитись не тільки навчальними програмами і методами викладання, але й життям студента. Відомо, що люди відрізняються характером, інтелектом, здатністю до самооцінки, емоційністю.

Безумовно, якість набутих знань залежить від самого студента. Але не можна дозволити, щоб молодь університету проявляла себе як соціальна група тільки через цей провідний вид діяльності.[8].

Отже, складний хід соціально-економічних реформ у державі, що зумовив зниження рівня життя, формування ринкових відносин, нівелювання звичної системи цінностей та міжлюдських стосунків, криміналізація суспільства, поширення наркоманії, підвищення ризику зараження на різні інфекційні хвороби, у тому числі СНІД - все це вимагає пошуку нових шляхів виховання молоді. Вимагає формування у молодої людини такої системи цінностей (громадянських, гуманістичних, моральних тощо), яка б не лише допомагала їй протистояти негативним впливам соціального середовища, а й свідомо, активно втілювати в життя власну життєву стратегію: будувати кар'єру, досягати громадської, професійної та особистої самореалізації.

Висновки

Упродовж усієї історії розвитку людства ті чи інші суспільства визначали завдання виховання підростаючого покоління, які зумовлювалися особливостями суспільно-економічного розвитку. З давніх-давен філософи, педагоги обстоюють ідею всебічного гармонійного виховання особистості. Всебічне виховання передбачає формування в людині відповідних моральних, розумових, трудових, фізичних і естетичних якостей.

У свою чергу, гармонійне виховання має забезпечувати єдність, діалектичний взаємозв'язок, взаємозбагачення, гармонію зазначених складових виховання. Навчально-виховна діяльність у вищому навчальному закладі має проектуватися на процес формування особистості з погляду завдань всебічного, гармонійного виховання.

Формування всебічно розвиненої особистості студента вищого навчального закладу вимагає проведення цілеспрямованої виховної роботи в різних напрямах. Це, в свою чергу, обумовлює реалізацію таких напрямів виховання: громадянського та патріотичного, морального, розумового, трудового, економічного, правового, екологічного, фізичного, художньо-естетичного, полікультурного.

Реалізація змісту завдань кожного з означених напрямів передбачає врахування специфіки підготовки студентів але, на мій погляд, всі напрями носять більш загальний, універсальний характер в контексті загальнолюдських цінностей та завдань гуманізації і гуманітаризації освіти. Зокрема, це можна віднести в першу чергу до патріотичного, морального, художньо-естетичного і полікультурного виховання. Його становлення можливе тільки при збереженні і відродженні духовно-історичних цінностей своєї країни, пріоритетного розвитку культури, науки і освіти як необхідних джерел прогресу суспільства з гарантованим майбутнім.

Список використаної літератури

1. Абульханова-Славская К.А. Социальное мышление личности: проблемы и стратегии исследования // Психологический журнал. - 2004. - № 4. - С. 17-23.

2. Амонашвили Ш.А. Основания педагогики сотрудничества // Новое педагогическое мышление / Под ред. А.В. Петровского. - М., 1999. - С. 144-177.

3. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М., 1986.

4. Бех І. Особистісно-зорієнтоване виховання: шляхи реалізації//Рідна школа. - 1999. -№12. - С. 13-16.

5.Бугрименко А.Г. Внутренняя и внешняя учебная мотивация у студентов педагогического вуза // Психологическая наука и образование. - 2006. - № 4. - С. 48-54. 10.

6.Варчев А.Э. Социально-психологические особенности современной студенческой учебной группы. [Текст] Автореф. дис... канд. психол. наук. - М., 2003. - 20 с.

7.Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А., Кандыбович С.Л. Психология высшей школы. - Минск, 2006. - 395 с.

8. Зимняя И.А. Педагогическая психология. - М. : Логос, 2004. - 384 с.

9.Зинченко В.П., Мещерякова Б.Г. Психологический словарь / В.П. Зинченко, Б. Мещерякова. - М. : Педагогика. - Пресс, 2001. - 440 с.

10.Кондратьев Ю.М. Особенности отношений межличностной значимости в системах и в современном российско

11.Мирзаянова Л.Ф. Особенности учебно-познавательной и учебнопрофессиональной мотивации студентов-первокурсников в период адаптации к профессиональному образованию и профессиональной деятельности / Л.Ф. Мирзаянова, Т.И. Каральчук // Вестник Полоцкого государственного университета. - 2007. - № 11. - С. 35-38.

12. Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения. - М., 2000. - Т. 1-3.

13.Толстых А.В. Формирование и самоопределение личности в исторической динамике поколений. [Текст] Автореф. дис. ... докт. психол. наук. - М.,2005. - 23 с.

Размещено на Allbest.ru

...