Особливості професійної мотивації майбутніх рятувальників з різним рівнем самооцінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ МАЙБУТНІХ РЯТУВАЛЬНИКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ САМООЦІНКИ

самооцінка рятувальник мотивація

Сергієнко Н.П. к. психол. наук, доцент,

доцент кафедри психології діяльності в

особливих умовах НУЦЗУ, e-mail: Sergienko@nuczu.edu.ua

У статті представлений аналіз теоретичних підходів до проблеми професійної мотивації майбутніх рятувальників. Проведено дослідження по вивченню особливостей професійної мотивацій майбутніх рятувальників в залежності від рівня самооцінки.

Ключові слова: мотивація, рятувальники, професійна мотивація, самооцінка.

В статье представлен анализ теоретических подходов к проблеме профессиональной мотивации будущих спасателей. Проведено исследование по изучению особенностей профессиональной мотивации будущих спасателей в зависимости от уровня самооценки. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2016. Вип. 19 207

Ключевые слова: мотивация, спасатели, профессиональная мотивация, самооценка.

Постановка проблеми. Проблема професійної мотивації в наш час займає особливе місце. Саме в ній специфічним образом висвітлюються основні моменти взаємодії індивіда та суспільства. Процес становлення спеціаліста залежить не тільки від того, що людина може робити в межах конкретної професії, тобто від ступеню сформованості її знань, досвіду та професійних здібностей, але й від того, що вона бажає та повинна робити. Тому важливе значення у визначенні професійної придатності має сфера її інтересів, обов'язків, намірів та планів, які визначаються широким комплексом економічних, соціальних, технічних, організаційних факторів, але одночасно мають при цьому власну "саморухливість", внутрішню активність. Виявлення професійних мотивів, врахування їх динаміки в процесі оволодіння професією, цілеспрямоване формування в ході навчальновиховної роботи дозволяє: підвищити ефективність професійної підготовки та навчання, забезпечити скоріше становлення спеціаліста, забезпечити самостійне засвоєння людиною знань як протягом навчання в навчальному закладі, так і після закінчення його. Вивчення професійної мотивації, дозволяє також правильно намітити шляхи її формування і зміцнення при навчанні у вузі (від чого залежить подальша трудова діяльність), а також в процесі адаптації випускника на робочому місці. Проблема мотивації та мотиву - одна з основних в сучасній психології. Не дивно, що ця проблема з давніх давен займає всіх вчених, ій присвячено дуже багато публікацій, серед них праці В.Г.Агєєва, І.В.Васильєва Х.Хекхаузена, В.К.Вілюнаса, І.А.Джидар`яна, Д.В.Аткінсона, Д.Халла, А.Г.Маслоу та інші. Професії, пов'язані з професійним ризиком як особлива сфера професійної діяльності сьогодні все більше привертає увагу дослідників. Професіоналізм у даному випадку розглядається не тільки як характеристика продуктивності праці, але й особливості професійної мотивації особистості, системи її устремлінь, ціннісних орієнтацій, сенсу праці для самої людини. Актуальність дослідження визначається сучасними об'єктивними вимогами, що пред'являються до професіоналізму фахівців з вищою освітою, висвітлюючи проблему професійного самовизначення сучасного курсанта та студента. Ці вимоги, пов'язані з професійним самовизначенням особистості, її самореалізацією в професійній діяльності стимулюють пошуки нових підходів у наданні допомоги та підтримки курсантам, які перебувають на етапі професійного навчання. Для організації такої психологічної підтримки потрібно знання особливостей професійного самовизначення молодої людини, факторів і умов, що впливають на неї. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2016. Вип. 19 208 Мета нашого дослідження вивчення особливостей професійної мотивації майбутніх рятувальників в залежності від рівня самооцінки. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Мотивація це складний психологічний феномен, що викликає безліч суперечок у середовищі психологів, які дотримуються різних психологічних концепцій. Тому і існує безліч теорій та моделей мотивації. На думку, І.С. Занюка, мотивація це сукупність факторів, що спонукають, визначальну активність особистості; до них відносяться мотиви, потреби, стимули, ситуативні фактори, які детермінують поведінку людини [2]. С.Д. Смирнов розглядає мотивацію як спонукання, що викликають активність організму й визначають її спрямованість [6]. Мотивація - це вид діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших людей на діяльність, що спрямована для досягнення особистих цілей або цілей суспільства. Мотивація - це діяльність, яка має активізувати людей, і побудити їх активно виконувати дії для виконання поставленої мети. Мотивація як рушійна сила людської поведінки, безумовно, займає провідне місце в структурі особистості, пронизуючи її основні структурні утворення: спрямованість особистості, характер, емоції, здібності, діяльність і психічні процеси. Мотивація - це внутрішня детермінація поведінки і діяльності, яка, звичайно ж, може бути обумовлена і зовнішніми подразниками, що оточує людину середовищем. Але зовнішнє середовище впливає на людину фізично, в той час як мотивація - процес психічний, перетворюють зовнішні впливи у внутрішнє спонукання [1]. З погляду В.Е. Мільмана [6], у структурі особистості є два види мотивації: продуктивна і потребова. Продуктивна мотивація (цінності) детермінує творчий розвиток особистості і сприяє включенню людини у соціум. Цей вид цінностей орієнтує людину на майбутнє; вони містять передумови предметного, змістовного розвитку як окремого індивідуума, так і суспільства у цілому. Продуктивна мотивація, виходячи з її сутності, є творчою, тому що сприяє породженню суспільно значущих матеріальних і духовних цінностей. Потребова мотивація спрямована на підтримку життєдіяльності суб'єкта й обумовлена його натуральними потребами. За Р.С. Немовим, мотивація є системою причин психологічного характеру, яка пояснює поведінку людини, її початок, спрямованість та активність. Мотив - це поняття, яке містить усе розмаїття людських диспозицій. Із усіх можливих диспозицій провідною є поняття потреби. Для задоволення актуалізованої потреби необхідно безпосередньо усвідомити результат, на який спрямовано дію як складник цілеспрямованої діяльності [2]. Як зазначає В.К. Вілюнас, для визначення мотивації доцільним є виділення її складових одиниць, зокрема потреби, мети [1]. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2016. Вип. 19 209 Вітчизняні психологи в розумінні й у самому визначенні мотивації виходять із положення про єдність динамічної й змістовної сторін мотивації. С.Л.Рубінштейн дає наступне визначення: «Мотивація це через психіку детермінація, що реалізується,» і далі уточнює: «Мотивація це опосередкована процесом її відображення суб'єктивна детермінація поведінки людини миром. Через свою мотивацію людина вплетена у контекст дійсності» [цит. за 2]. Мотивація має стійке співвідношення з мотивами. Мотив розглядається як спонукальна сила, що відбиває готовність людини до дії або вчинку. Таким чином, проблема мотивації і мотивів залишається гостродиськусійною і, на жаль, складновивчаючою експериментально. Професіональна діяльність є найважливішою стороною життєдіяльності людини, яка забезпечує повну самореалізацію особистості, актуалізацію всіх її можливостей [4]. Проблеми мотивації професійної діяльності висвітлюються у великій кількості праць. Аналіз цих праць свідчить про те, що мотивація професійної діяльності має свою специфіку порівняно з іншими видами мотивації. Одним із ключових питань є питання щодо впливу трудової мотивації на успішність діяльності. Мотивація до професійної діяльності це дія конкретних мотивів, які обумовлюють вибір професії і тривале виконання обов'язків, пов'язаних з цією професією [4]. Мотивами трудової діяльності можуть бути не тільки ті, які пов'язані з бажаннями особистого характеру (блага даної людини і його близьких), але і спонукання суспільного характеру. Працюючи по даній спеціальності, людина вважає, що може принести найбільшу користь суспільству; дана професія дає її можливість безпосередньо спілкуватися з людьми, надавати їм допомогу. І такі суспільні мотиви можуть обумовлювати не тільки вибір спеціальності, але і рівень здійснення діяльності, характер вимог до себе при виконанні роботи. Мотивації трудової діяльності можуть бути зв'язані із прагненням особливого характеру (блага людини і його близьких), які носять суспільний характер. Працюючи за даною спеціальністю, людина думає, що вона не може принести найбільшу користь суспільству, дана професія дає можливість спілкуватися з людьми, допомагаючиїім. Ці цивільні мотиви спричиняють не тільки вибір спеціальності, але й рівень здійснення діяльності, характер вимог до себе при виконанні роботи [4]. Таким чином, при виборі трудової діяльності й характеру її виконання визначається комплекс мотивів, що грають свою роль і майбутню перспективу (благополуччя своє й близьких), і суспільне визнання, пов'язане з діяльністю, професія, що формує повагу до себе, цивільні мотиви. У сучасній психології існують два підходи до вивчення теорій моПроблеми екстремальної та кризової психології. 2016. Вип. 19 210 тивації професійної діяльності. Перший підхід ґрунтується на дослідженні змістовної сторони теорії мотивації. Такі теорії базуються на вивченні потреб людини, які і є основним мотивом її поведінки, а отже, і діяльності. До прихильників такого підходу можна віднести американських психологів Абрахама Маслоу, Фредеріка Герцберга й Девіда Мак Клелланда [1; 6]. До діяльності людини спонукують, як правило, кілька мотивів, що утворюють мотиваційний комплекс. Одні мотиви в цій системі мають більшу спонукальну силу. Вони здійснюють більший вплив на діяльність і частіше актуалізуються. Інші мотиви мають слабку спонукальну силу, і перебувають внизу ієрархії мотивів. Мотив проявляється з різною силою залежно від конкретних обставин життя, впливу інших людей, тимчасових факторів та інше. Тому й ієрархія мотивів, незважаючи на відносну стабільність, не є абсолютно стійким психічним утворенням. Спонукальна сила окремих мотивів час від часу може мінятися під впливом різних соціальних і психологічних факторів. Мотивація організує цілісну поведінку, підвищує професійну активність, суттєво впливає на формування цілі та вибір шляхів її досягнення і істотно впливає на весь процес генезису психологічної системи діяльності. Самооцінка є складним особистісним утворенням і відноситься до фундаментальних властивостей особистості. У ній відбивається те, що людина дізнається про себе від інших, і її власна активність, спрямована на усвідомлення своїх дій і особистісних якостей [5]. Ставлення людини до самої себе є найбільш пізнім утворенням у системі її світосприйняття. Але, незважаючи на це (а може бути, саме завдяки цьому), у структурі особистості самооцінці належить особливо важливе місце. Самооцінка пов'язана з однією з центральних потреб людини потребою в самоствердженні, що визначається відношенням її дійсних досягнень до того, на що людина претендує, які цілі перед собою ставить рівень домагань. У своїй практичній діяльності людина звичайно прагне до досягнення таких результатів, які узгоджуються з її самооцінкою, сприяють її зміцненню, нормалізації. Істотні зміни в самооцінці з'являються тоді, коли досягнення зв'язуються суб'єктом діяльності з наявністю або відсутністю у нього необхідних здібностей [5]. Знання про себе, поєднане з певним ставленням до себе, становить самооцінку особистості. Самооцінка - це оцінка особистості самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач. Самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і дальший розвиток її особистості. Не залежно від того, яка у людини самооцінка, вона обов'язково повинна бути мотивована. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2016. Вип. 19 211 Екстремальна ситуація є дією, що змушує індивіда мобілізувати резерви свого організму, її ознаками є раптовість та непередбачуваність, надмірно висока інтенсивність дії чинників або незвична їх комбінація, а тому знати самооцінку дуже важливо. Це відіграє важливу роль, у процесі взаємовідносин, морального спілкування, в які люди безперечно включаються, не слід забувати про те, що знання своєї самооцінки відіграє важливу роль при виборі професії, а особливо якщо це стосується підрозділів ДСНС України. Знаючи тип самооцінки можна певною мірою нею регулювати. У визначенні власної самооцінки слід знати орієнтовні характеристики людей із заниженою і завищеною самооцінкою. Як стверджує В.М. Юрченко психологічна специфіка екстремальної ситуації пов'язана із стресовим характером впливу. Вона охоплює сукупність чинників, які порушують гармонію індивіда із соціальним життям та соціальними установками. Це зумовлює руйнацію деяких психологічних і динамічних стереотипів. Тому екстремальна ситуація безпосередньо загрожує біологічному, психологічному комфорту індивіда, його біологічному та психічному існуванню і може суттєво зруйнувати цілісність усього, що становить індивідуальну сутність. А тому якщо у людини самооцінка має надзвичайно низький рівень то, можна стверджувати, що для такого індивіда екстремальна ситуація носить фатальних характер [4]. Виклад основного матеріалу. Для вивчення даної проблеми дослідження проводилося на базі НУЦЗУ. У дослідженні взяли участь курсанти факультету пожежної безпеки в кількості 52 особи, вік досліджуваних 22-25 років. Для реалізації поставлених задач, а саме дослідження професійної мотивації майбутніх рятувальників в залежності від рівня самооцінки, було проведено дослідження за допомогою опитувальника вивчення професійної мотивації рятувальників Ю.В. Бессонової, що включає чотири компоненти: мотиви професійної діяльності, мета професійної діяльності, способи практичної реалізації цілей, умови реалізації цілей діяльності. Так як метою нашого дослідження було вивчення особливостей професійної мотивації майбутніх рятувальників в залежності від рівня самооцінки, тому на першому етапі нашого дослідження ми провели методику Будасі, результати якої дозволили нам поділити вибірку досліджуваних за рівнями самооцінки, нами було виділено 2 групи досліджуваних - це респонденти з високим та низьким рівнем самооцінки. Вивчення професійної мотивації курсантів з різним рівнем самооцінки вказує на те, що спостерігаються достовірні розбіжності між 2 групами за таким компонентом мотивації як прагнення до професійного успіху (t=2,94; p=0,01). Тобто майбутні рятувальники з високим рівнем самооцінки відчувають себе впевненими і добре знають, чого вони хочуть добитися; Проблеми екстремальної та кризової психології. 2016. Вип. 19 212 Стосовно другого компоненту - цілей професійної діяльності - то тут також спостерігаються відмінності за такими категоріями як професійне досконалення (t=2.15; p=0.05) та досягнення професійного зросту (t=2.21; p=0.05). Тобто курсанти з високим рівнем самооцінки проявляють більше зусиль в придбанні нових професійних знань, підвищенні підготовленості до діяльності в екстремальних умовах, зниженні небезпеки. Більш уваги приділяють своєму професійному зростанню; Також було визначено, що спостерігаються достовірні розбіжності у способах практичної реалізацій цілей між досліджуваними групами за такими категоріями як входження до складу неформальних груп (t=2,32; p=0.05), особистісне самовдосконалення (t=2,67; p=0,05) та пошук «гострих відчуттів» (t=2,69; p=0,05), тобто курсанти з високим рівнем самооцінки частіше проявляють дружні стосунки з товаришами по службі, вони проявляють уважність, дружелюбність, чуйність по відношенню до інших, готові до обміну професійним досвідом, схильні до ризику, прагнуть до рішення складних завдань, до участі у відповідальних і небезпечних ситуаціях, також вони беруть добровільну участь у виконанні високо значимих завдань із невизначеним результатом (у тому числі для життя й здоров'я. Спостерігаються достовірні розбіжності в умовах реалізацій цілей діяльності між групами за такими компонентами мотивації як професійний компонент (t=2.15; p=0.05) та соціальний (t=2.58; p=0.05). Тобто для курсантів з високим рівнем самооцінки велике значення відіграє їх рівень загальної підготовки, наявність необхідних для виконання професійної діяльності знань та умінь, досвідченість. Немаловажну роль для них складає суспільна думка про професію, психологічний клімат у колективі та ін. Що стосується умов реалізації цілей діяльності то між досліджуваними групами спостерігаються достовірні розбіжності за такими компонентами мотивації як професійний компонент (t=2.15; p=0.05) та соціальний (t=2.58; p=0.05). Висновки. Теоретичний аналіз по проблемі професійної мотивації та самооцінки довів, що мотивація як рушійна сила людської поведінки, безумовно, займає провідне місце в структурі особистості, пронизуючи її основні структурні утворення: спрямованість особистості, характер, емоції, здібності, діяльність і психічні процеси. Проблема мотивації і мотивів поведінки в діяльності одна з основних в психології. Сьогодні є колосальна кількість способів впливу на мотивацію конкретної людини, причому діапазон їх постійно росте. Одним з таких варіантів є самооцінка особистості, яка несе неабиякий вплив на мотиваційну поведінку людини як в повсякденний час так і в надзвичайних ситуаціях. Самооцінка - це оцінка особистості самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від самооцінки залежать взаємовідПроблеми екстремальної та кризової психології. 2016. Вип. 19 213 носини людини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач. Самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і дальший розвиток її особистості. Не залежно від того, яка у людини самооцінка, вона обов'язково повинна бути мотивована. Вивчення професійної мотивації курсантів з різним рівнем самооцінки вказує на те, що для курсантів з високою самооцінкою вагомими є прагнення до професійного успіху, до самовизначення, до спілкування та прагнення до безпеки, особове самоудосконалення, професійне вдосконалення, досягнення відчуття задоволеності та досягнення високих професійних результатів при виконанні трудових завдань, досягнення високих професійних результатів, пошук гострих відчуттів, особистісне самовдосконалення та досягнення відчуття задоволеності, професійні, суб'єктні та організаційні компоненти мотивації. Для курсантів з низьким рівнем самооцінки вагомими є прагнення до матеріального благополуччя, до спілкування, до самовизначення та прагнення до безпеки, досягнення матеріальних благ, особове самоудосконалення, досягнення високого соціального статусу та уникнення небажаних подій досягнення матеріальних благ, встановлення та зміцнення дружніх відносин, досягнення відчуття задоволеності та уникнення небажаних подій, в умовах реалізації цілей діяльности значимими є організаційний та суб'єктний компоненти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека / Вилюнас В. К. - М. : Политиздат, 1986. - 206 с.

2. Занюк С. С. Психология и мотивация / С. С. Занюк. - М. : Наука, 1998. - 278 с.

3. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Ильин Е. П. - СПб. : Питер, 2000. - 354 с.

4. Климов Е. А. Психология профессионала / Е. А. Климов. - М. : МОДЭК, 1996. - 400 с. 5. Липкина А. И. Самооценка / А. И. Липкина. - М. : Знание, 1976. - 64 с.

6. Маслоу А. Г. Мотивация и личность / А. Г. Маслоу. - М. : Евразия, 1999. - 478 с.

Размещено на Allbest.ru