Здібності та творчість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Здібності та творчість



Характеристика здібностей, обдарованості, таланту та геніальності

Суттєвою характеристикою особистості людини є здібності. Здібностями називають індивідуально - психологічні особливості людини, від яких залежить успішність набуття знань, умінь та навичок, але не тотожні ним. Здібності виявляються і розвиваються у діяльності. Вони виникли у процесі історичного розвитку людства як наслідок розподілу праці, виникнення нових видів діяльності. Разом із ними виникли і сформувалися нові людські здібності. Вони забезпечили вдосконалення процесу виробництва, засобів та методів виробництва.

Здібності людини є лише потенційною можливістю для набуття знань, умінь та навичок, а їх наявний рівень - це дійсність. Тому не можна говорити про здібності, спираючись на наявний рівень знань, умінь та навичок. Необхідно бути обережним і тактовним у визначенні здібностей, щоб не прийняти відсутність певних знань за відсутність здібностей. Типовим прикладом може служити геніальний учений, творець теорії відносності А. Ейнштейн, який був досить посереднім учнем. Єдність здібностей із знаннями, уміннями та навичками виявляється у динаміці набуття їх, тобто у тому, як за відповідних однакових умов швидко і легко людина оволодіває ними.

Здібності, як і інші індивідуально - психологічні особливості людини, не даються у готовому вигляді. Вони є результатом розвитку. Цю точку зору необхідно брати до уваги, бо існує величезна кількість спроб пояснення здібностей спадковістю. Так, ще стародавній філософ Платон (427 - 347 рр. до н.е.) стверджував, що здібності є природженими, і всі знання, що має людина, є її споминами про перебування у піднебесному, ідеальному світі «абсолютних знань». Французький філософ Р. Декарт (1596 - 1650 рр.) стверджував, що впливи зовнішніх об'єктів не дають істинного знання. Таке знання споконвічно закладене у душі у вигляді природжених ідей.

Своєрідна точка зору належить Ф. Галлю (1758 -

1828 рр.). Він пов'язав рівень розвитку психічних якостей з розмірами окремих частин головного мозку. Якщо кістки черепа повністю відповідають виступам та западинам у мозку, то за черепом людини можна визначити її здібності.

Ф. Галль склав так звану френологічну карту (від грецьк. phren - розум), на якій поверхня черепа була поділена на 27 зон. Кожній зоні приписувалися певні здібності.

Неправомірною виявилась і гіпотеза про залежність здібностей від маси мозку. Середнє значення маси мозку людини становить 1400 - 1500 г. Мозок І.С. Тургенєва важив 2012 г, а мозок іншого письменника А. Франса - 1017 г. Вони обидва були видатними письменниками з високим рівнем розвитку здібностей.

Заперечуючи генетичну обумовленість здібностей, психологи не заперечують їх зв'язок із особливостями будови та функціонування нервової системи та органів чуття. Найбільш достовірною є гіпотеза про зв'язок здібностей з мікроструктурою мозку та органів чуття. Розвитку здібностей сприяє успадкування соціальних умов життя. Так, у родині Й. Баха було 57 музикантів, з яких 20 - видатних.

Диференційні особливості будови нервової системи та органів чуття складають підґрунтя для розвитку здібностей, оволодіння певними знаннями, уміннями, навичками чи певною діяльністю. Ці диференційні особливості є задатка-ми - природженими передумовами для розвитку здібностей. Матеріальним підґрунтям задатків є особливості будови мозку, кори півкуль головного мозку та їх функціональними властивостями. Ці особливості обумовлюються спадковою природою організму, утробним та позаутробним розвитком.

Таким чином, задатки - це не здібності, а тільки передумови до розвитку здібностей. Усі люди мають задатки до оволодіння мовою, але не всі люди оволодівають однаковою кількістю мов, і не всі однаково володіють рідною мовою. Тварини не мають задатків до мовного спілкування і ніколи не навчаються говорити.

Провідну роль у розвитку здібностей відіграють не задатки, а соціальні умови життя, освіта, навчання та виховання. Між здібностями і задатками існує багатозначний зв'язок. Задатки теж є багатозначними. Які саме здібності будуть формуватися на підґрунті задатків - залежить від умов життя, навчання та виховання. На підґрунті одних і тих самих задатків можуть розвинутися різні здібності.

Здібності як сукупність психічних якостей мають свою структуру. У структурі здібностей виділяють загальні та спеціальні здібності.

Загальні здібності - це ті особливості, що виявляються у всіх видах діяльності і спираються на загальні уміння. Сюди можна віднести уміння сприймати і усвідомлювати завдання, планування і організацію виконання завдання, спроможність розкривати зв'язки і відношення речей, оволодіння новими засобами праці, переборювання труднощів і т.ін.

Спеціальні здібності - це ті особливості психіки, що виявляються у спеціальних видах діяльності: мистецтві, малярстві, музиці, науці. Для музикантів це абсолютний слух, для художника - відчуття кольору, для артиста - уміння перевтілюватися і т.ін.

Слід пам'ятати, що здібності мають розвиватись у комплексі і всебічно. Однобічний розвиток однієї здібності не забезпечує успішну діяльність. Видатні особистості мали всебічно розвинені здібності. Так, М.В. Ломоносов,

Т.Г. Шевченко, Ю. Лібіх - приклад всебічного розвитку здібностей. Тому треба прагнути до розвитку у себе різноманітних здібностей: більше бачити, читати, працювати, не відмовлятися від різноманітних вражень та переживань, всього того, що складає сутність людини. Ще дві тисячі років тому говорили: Homo sum, humani nihil a me alienum puto. (Людина я і ніщо людське мені не чуже). Спираючись на це прислів'я, можна досягти своєю наполегливістю всебічного розвитку власних здібностей.

Якісно своєрідне поєднання здібностей, що забезпечує успішність виконання діяльності, називається обдарованістю. Обдарованість у дітей виявляється досить рано. У 3 - 4 роки вони можуть читати, писати успішно рахувати. Вони уважно можуть займатися значний проміжок часу певною справою, прагнуть до розумових занять. Ці якості можуть зберігатись і у більш старшому віці.

Для аналізу обдарованості виділяють три групи взаємопов'язаних показників:

- випереджальний розвиток пізнання;

- особистісний розвиток;

- фізичні дані.

У випереджальному розвитку пізнання виділяють такі особливості.

1. Особливі сензитивні (від лат. sensus - відчуття, почуття) періоди. Такі періоди характеризуються підвищеною чуттєвістю до певних впливів. У ці періоди обдаровані діти ніби «поглинають» все з навколишнього світу. До того ж обдаровані діти можуть одночасно займатися не однією справою.

2. Допитливість. Обдаровані діти активно досліджують навколишній світ. Вони не виносять жодних обмежень у своїх дослідженнях. Активність обдарованих дітей пояснюється підвищеною біохімічною та електричною активністю мозку.

3. Чудова пам'ять. Обдаровані діти добре запам'ятовують події, предмети, явища, слова. Все це обумовлено раннім розвитком мови та абстрактного мислення. Обдарованим людям властива спроможність класифікувати і категоризувати інформацію і досвід. Вони уміють ефективно використовувати накопичені знання.

4. Великий словниковий запас. Обдаровані діти відчувають постійну потребу в інтелектуальній діяльності. Накопичений запас слів дає можливість супроводжувати мову складними синтаксичними конструкціями, ставити непрості запитання. Маленькі «вундеркінди» читають словники та енциклопедії, придумують слова, що відображають їх розуміння світу та уявні події. Такі діти віддають перевагу іграм, що активізують розумові здібності.

5. Нерівномірний розвиток психологічних особивостей може викликати однобічну математичну чи гуманітарну обдарованість. Домінування математичних здібностей може створити перешкоди для мовного розвитку та пригнічувати читання. І навпаки, домінування гуманітарних здібностей створює перешкоди для оволодіння точними науками: математикою, фізикою, хімією.

6. Підвищена концентрація уваги. Для обдарованих дітей властива довільність психічних процесів та уваги. Вони наполегливі у досягненні результату в обраній галузі. Довільність психічних процесів забезпечує підвищений рівень занурення у задачу.

7. Обдарованим дітям властивий високий рівень розвитку уяви та різних видів мислення.

Особистісний розвиток обдарованої людини передбачає розгляд таких рис:

1. Почуття справедливості. Це почуття розповсюджується на себе та оточуючих. Так, відомий випадок, коли 3 -річна дитина після відвідування недільної школи заявила: «Бог несправедливий». На уроці у той день говорилося про Ноєв ковчег. Дитина пояснила: «Бог сказав людям, що необхідно робити, і що їх чекає, якщо вони будуть погано себе поводити. Так, що вони могли врятуватись і не потонути. А тваринам він нічого не сказав, він їх не попередив, то ж чому вони мали помирати? Бог несправедливий».

2. Широкі особистісні системи цінностей. Обдаровані діти гостро переживають соціальну несправедливість, встановлюють високі вимоги до себе та оточуючих, відкликаються на правду, справедливість, гармонійність, красу, природність.

3. Органічне поєднання реальності та фантазії. Діти 2 -5 років не можуть розвести реальність і фантазію. Вони мальовничо передають у словах власні фантазії і практично живуть у світі власної живої фантазії. Яскрава уява породжує фантастичне, багате і яскраве життя. У дорослих зберігаються елементи гри, винахідливості, творчого підходу - якості, що забезпечили матеріальний і естетичний розвиток людства.

4. Добре розвинене почуття гумору. Обдаровані і талановиті люди люблять нісенітниці, гру слів, підколки, жарти. Вони часто бачать гумор там, де інші його не бачать. Гумор для обдарованих людей є рятівною благодаттю і здоровим щитом захисту тонкої психіки від ударів, яких можуть наносити менш чутливі люди.

5. Намагання розв'язувати непосильні завдання. Обдаровані діти роблять успіхи, що недосяжні для більшості дітей.

1. Перебільшені страхи. Високий рівень розвитку фантазії забезпечує спроможність уявити багато небезпечних наслідків. Обдаровані люди чутливі до немовних проявів почуттів оточуючих. Вони відчувають мовчазне напруження навколо себе.

2. Екстрасенсорне сприймання. Високий рівень фантазії, висока активність головного мозку та емоційна чутливість дозволяють обдарованим дітям сприймати те, що іншим не під силу: читати думки інших, передбачливість і

3. т. ін. Всі ці особливості психіки обдарованих дітей складають підґрунтя сприймання себе як «ненормальних». Такі особливості психіки притаманні для високообдарованих дітей, тому до цього необхідно ставитись і з розумінням, і з терпінням, і з повагою.

4. Егоцентризм у поясненні подій і явищ. Егоцентризм є проекцією власного сприймання та емоційної реакції на події, явища, розум і почуття оточуючих. Він не містить у собі негативного відтінку егоїзму.

У фізичній характеристиці обдарованості є два протилежні стереотипи. Перший - обдарованих дітей розглядають як худеньких, маленьких, блідих «книжкових черв'яків» в окулярах. Другий - обдаровані діти вищі за зростом, фізично міцніші, здоровіші, красивіші. Другий образ обдарованої дитини більш привабливий. Але і перший, і другий образи далекі від істини. Не можна робити узагальнених висновків про зріст, здоров'я чи зовнішність обдарованих людей. Істина завжди знаходиться між полярними думками.

Вищий рівень розвитку здібностей називається талантом. Він забезпечує можливість успішно і оригінально виконувати складну діяльність. Талант, як і здібності, є лише можливістю, а реальність залежить від конкретних суспільно-історичних умов. Розвиток талантів завжди залежить від потреб епохи. Так, у періоди війн розвиваються полководчі таланти, у мирний час - інженерні, конструкторські, мистецькі і т.ін. Талант, як і здібності, виявляється у активній діяльності людини.

Талант - це сукупність якостей, їх поєднання. Розвиток однієї психологічної якості, навіть надзвичайно високий, не забезпечує таланту. Про це свідчать володарі феноменальної пам'яті, які у своєму розвитку обмежилися лише демонстрацією її на сцені. У талановитих людей пам'ять може бути як дуже гарною, так і не дуже. Але поряд з пам'яттю мають бути дуже гарно розвинені гнучкість розуму, сильна воля та фантазія, високий власний характер мотивації, толерантність до невизначеності ситуації.

Найвищий рівень розвитку здібностей, що виявляється у творчій діяльності, називається геніальністю. Про геніальність свідчать результати, що мають історичне значення у житті суспільства, у розвитку науки, літератури, мистецтва. Геніальних людей надзвичайно мало. Вважається, що за всю історію людства відомо не більше 400 осіб.

До геніїв відносять, наприклад, Арістотеля, Р. Декарта,

М.В. Ломоносова. Так, М.В. Ломоносов мав епохальні досягнення у багатьох галузях людської діяльності: хімії, астрономії, математиці, фізиці. У той самий час він був художником, поетом, мовознавцем.

Геніальність передбачає напружену працю. Генії в історії людства - це титани праці, завдяки якій вони і досягли вершин майстерності і всесвітнього визначення. На запитання про причини геніальності Едісон (який працював по 16 годин на добу) відповів, що вона складається на 99% з поту і тільки на 1% з таланту.

Творчість людини

Творчість відіграє важливе значення в усіх сферах людської діяльності. Творчість, як і будь-яка діяльність людини, органічно пов'язана з уявою та фантазією. Результатом процесу праці є продукт, що був на початку в уяві людини як її мета. Попереднє, ідеальне створення продуктів діяльності можливе завдяки творчій уяві. Люди творять історію у активній діяльності, пізнають закони суспільного розвитку, прагнуть передбачити майбутнє. Все це вимагає творчості та уяви.

Творчістю називається діяльність, результатом якої є нові матеріальні та духовні цінності. Для аналізу процесу творчості використовують два підходи: особистісний та процесуальний.

Особистісний підхід передбачає аналіз тих властивостей особистості людини, що забезпечують процес творчості. Це здібності, знання, воля, фантазія, мотиви, уміння, що забезпечують створення нового, оригінального продукту. Важлива роль у творчості особистості належить уяві, інтуїції, неусвідомленим компонентам розумової діяльності. Крім того, до творчості особистість спонукає потреба у самоактуалізації.

Процесуальний підхід передбачає аналіз самого процесу творчості. Найбільш популярною є модель творчості

Г. Уоллеса. Він виділяє чотири стадії процесу творчості: підготовку, дозрівання, натхнення (інсайт) і перевірку. Ці стадії постійно переплітаються та переходять одна в одну, а провідна роль належить у процесі творчості інсайту - інтуїтивному схопленню пошукового результату.

Творчість, як і спроможність до творчості або креативність (від лат. creo -, are - творю, творити), передбачає незалежну поведінку. При цьому створюється одиничне, оригінальне, що характеризує вихід за межі соціальної норми, порушення соціальної стабільності. Суспільство ж, навпаки, зацікавлене у внутрішній стабільності і безперервному відтворенні існуючих форм відносин та звичайних предметів матеріальної та духовної культури.

Особливості творчості і креативності дають можливість виділити умови формування творчої особистості. Це такі умови: відсутність регламентації предметної активності, точніше - відсутність зразка регламентованої поведінки, наявність позитивного зразка творчої поведінки, створення умов для наслідування творчої поведінки і блокування проявів агресивної і деструктивної поведінки, соціальне підкріплення творчої поведінки.

Сензитивним періодом для формування креативності є вік від 3 до 5 років. У 3 роки дитина готова до соціалізації, але ще не соціалізована, тобто ще не привласнила систему встановлених форм відносин у суспільстві. Для креативного розвитку дитини необхідна наявність зразка творчої поведінки. Його роль полягає у тому, щоб протистояти зразку «правильної поведінки».

У віці 5 - 6 років креативна поведінка зменшується (зростає інтелектуальна активність та рівень соціалізації), бо дитина все більше привласнює соціально сприйнятливі форми поведінки та не бачить можливостей відхилень від стереотипів у соціальній взаємодії.

Вплив сімейного виховання і життя у сім'ї на розвиток креативності і творчості у дітей багатозначний і багатобічний. Так, Р. Альберт та І. Рунко стверджують, що більш високий рівень креативності мають діти, які живуть у сім'ях з негармонійними емоційними відносинами та психотичністю батьків. Навпаки, Р. Стенберг стверджує необхідність гармонійних відносин. Такі полярні точки зору, мабуть, недостатньо обґрунтовані. Безсумнівне одне - для розвитку креативності у дітей в умовах сім'ї необхідні широкий спектр поведінки дитини з мінімальною кількістю стереотипних форм поведінки, демократичне середовище, відсутність сліпої слухняності.



Особистість творчої людини і її життя

Творить особистість людини зі своїми особливими психічними проявами. Сьогодні дослідники схиляються до думки, що немає творчих (креативних) здібностей, а є лише творчі особистості зі своєю своєрідною мотивацією. Правда, різні автори вважають підґрунтям творчості і різні мотиви: креативність творчість особистісний сім'я

З. Фрейд - сублімацію енергії статевого потягу в інші сфери діяльності та творчості; А. Адлер - як результат комплексу неповноцінності; К.Г. Юнг - прояв архетипів колективного несвідомого; Р. Асаджіолі - як процес сходження особистості до ідеального «Я»; К. Роджерс - мотивацію особистісного росту; А.М. Матюшкін - мотивацію досягнень. Різноманітність поглядів на мотивацію творчості дозволяє стверджувати, що безсумнівним для творчих особистостей є наявність певної мотивації та особистої захопленості.

Дослідники творчих особистостей виділяють у них своєрідні риси:

- незалежність - особистісні стандарти важливіші за групові;

- нонконформізм оцінок і суджень;

- відкритість розуму - готовність повірити чужим і своїм фантазіям;

- сприйнятливість до нового і незвичного;

- висока толерантність до невизначених і нерозв'язаних ситуацій, конструктивна активність у них;

- висока активність головного мозку;

- розвинені естетичні почуття;

- емоційна нестабільність.

Так, Ф. Баррон стверджує, щоб бути творчим, слід бути трішки невротиком. Насправді, невротичність є побічним результатом творчої активності. Поведінку творця і невротика можна розглядати як вихід за межі стереотипних норм. Тому Ч. Ломброзо стверджує, що геній і безумство можуть поєднуватися в одній людині. Для них властиве постійне переповнення мозку кров'ю, сильний жар у голові і охолодження кінцівок. Крім того, їм властива погана м'язова та статева діяльність. Список геніїв, хворих душевними хворобами, психопатів, наркоманів, п'яниць і невротиків безкінечний.

На епілепсію хворіли Петрарка, Мольєр, Флобер, Достоєвський, Македонський, Наполеон, Цезар. Психопатами були Санд, Мікеланджело, Байрон, Гете. Галюцинаціями страждали Байрон, Гоголь, Гончаров. Кількість п'яниць, наркоманів, самогубців серед творчої еліти не підлягає обліку: Мюссе, Клейся, Сократ, Сенека, Гендель, Блок, По, Єсенін, Маяковський. Сьогодні Д. Карлсон вважає, що геній є носієм рецесивного гену шизофренії. У гомозиготному стані цей ген спричиняє хворобу. Син геніального А. Ейнштейна хворів на шизофренію. У цьому списку Р. Декарт, Б. Паскаль, І. Ньютон, М. Фарадей, Ч. Дарвін, І. Кант, Р. Емерсон,

Ф. Ніцше.

Таким чином, талант, геніальність, творчість - це не тільки великий дар Божий, але й велике покарання.

Творчість має обмеження у часі. Максимум творчості припадає на вік 30 - 45 років. Російський письменник

М. Зощенко поділив творців на дві групи: тих хто прожив коротке, емоційно насичене життя, і тих хто помер до 45 років та довгожителів.

До першої групи належать: Моцарт (помер у 36 років), Шопен (39), Мендельсон (37), Рафаель (37), Ван Гог (37),

Е. По (40), О. Пушкін (37), М. Гоголь (42), Бєлінський (37), М. Лермонтов (26), В. Маяковський (37), С. Єсенін (30),

О. Блок (40), А. Чехов (43). Смерть і самогубство геніїв є наслідком перевтомлення від творчого процесу, неврастенії і тяжкого життя. Як зазначає М. Зощенко, «…долю свою вони заробили власними руками».

До цієї групи належать так звані «покійники за життя», тобто творці, які перестали творити у молоді роки і прожили довге життя. Це Глінка, Шуман, Фонвізін, Деві, Лібіх, Вудсворт, Колрідж. Творчий період завершується довготривалим спадом сили та депресією.

Для відтворення творчих сил необхідні зовнішні (регламент) і внутрішні (саморегуляція) зусилля. Хто ними володів, той належав до другої групи довгожителів: Кант (81), Лев Толстой (82), Г. Галілей (79), Гоббс (92), Піфагор (76),

Гете (82), І. Ньютон (84), М. Фарадей (77), Л. Пастер (74),

Ч. Дарвін (73), Платон (81).

Таким чином, здібності та творчість є монолітним сплавом комплексу детермінант, серед яких на перше місце виходять біологічні передумови, або задатки, власна активна діяльність та вміння управляти собою. Все це чудово у віршованій формі виклав Н.А. Заболоцкий:

Не позволяй душе лениться

Не позволяй душе лениться! Коль дать ей вздумаешь

Чтоб воду в ступе не толочь, поблажку,

Душа обязана трудиться Освобождая от работ,

И день и ночь, и день и ночь! Она последнюю рубашку

С тебя без жалости сорвет.

Гони ее из дома к дому, А ты хватай ее за плечи,

Тащи с этапа на этап, Учи и мучай до темна,

По пустырю, по бурелому, Чтоб жить с тобой по-человечьи

Через сугроб, через ухаб! Училась заново она.

Не разрешай ей спать в постели Она рабыня и царица,

При свете утренней звезды, Она работница и дочь,

Держи лентяйку в черном теле Она обязана трудиться

И не снимай с нее узды! И день и ночь, и день и ночь!



Запитання для самоконтролю

1. Що називається здібностями?

2. У чому полягає єдність знань, умінь, навичок та здібностей.

3. Що називається задатками?

4. Структура здібностей. Загальні та спеціальні здібності.

5. Поясніть необхідність всебічного розвитку здібностей.

6. Які показники визначають обдарованість?

7. Дайте характеристику випереджальному розвитку пізнання у обдарованих дітей.

8. Що характеризує особистісний розвиток пізнання у обдарованих дітей.

9. Дайте характеристику таланту.

10. Чим визначається геніальність людини?

11. Дайте характеристику підходам до пояснення творчості людини?

12. Умови формування креативності людини.

13. Поясніть, чому сензитивним періодом для формування креативності є вік від 3 до 5 років.

14. Які особливості особистості людини визначають творчість?

15. Поясніть взаємозв'язок творчості та невротичності.

16. Психічні розлади та творчість.

17. Поясніть точку зору Д. Карлсона на генетичну обумовленість геніальності.

18. Хто такі «покійники за життя»?

19. Які умови необхідні для довготривалого творчого життя?

Практичне заняття

Здібності, творчість та творча особистість

1. Історія вивчення та сучасне розуміння здібностей.

2. Обдарованість.

3. Талант.

4. Геніальність.

5. Творча особистість та її життя.

6. Умови формування креативності.



Список літератури

1. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. - СПб.: Питер, 2000. - 368 с.

2. Загальна психологія /за ред. С.Д. Максименка. - Вінниця. - Нова книга, 2004.

3. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. - М.: Педагогика, 1971. - 280 с.

4. Ламброзо Ч. Гениальность и помешательство.-К.: Україна, 1995. - 276 с.

5. М'ясоїд П.А. Загальна психологія. - К.: Вища школа, 2000. - 480 с.

6. Моляко В.А. Творческая конструктология (пролегомены). - К.: Освита Украины, 2007. - 388 с.

7. Романовська Л.І. Диференційна психологія /

Л.І. Романовська, Л.О. Подкоритова. - Львів.: «Новий світ - 2000», 2008. - 236 с.

8. Роменець В.А. Психологія творчості. - К.: Либідь, 2001. - 288 с

Размещено на Allbest.ru

...