Зміни суспільно-політичних настроїв українців з 2014 до середини 2019 р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький національний університет

Зміни суспільно-політичних настроїв українців з 2014 до середини 2019 р.

Посвістак О. А.,

доктор психологічних наук, доцент

кафедри психології та педагогіки

Анотація

Проаналізовано зміни суспільно -- політичних настроїв українців з 2014р. до середини 2019р. Встановлено, що в Україні панують суперечливі соціально -- політичні настрої. Визначено, що росте число тих, хто переконаний у правильності того напряму, в якому розвивається Україна та збільшується відсоток осіб, які позитивно оцінюють реформи. Однак за останніх півроку помітно зросло позитивне ставлення до Росії та прагнення до вступу у Митний союз на тлі різкого зниження впродовж літа 2019 року рівня пидтримуваності євроатлантичного вектора інтеграції України. З'ясовано, що вперше за всі роки проведення досліджень в настроях українців почала переважати надія та росте відсоток оптимістів на фоні зниження рівня тривоги.

Ключові слова: суспільно--політичні настрої, громадянське суспільство, політична система.

Annotation

Changes of social and political moods of Ukrainians from 2014 to mid -- 2019 is analyzed. It is found that controversial social and political moods prevails in Ukraine. It is determined that the number of people who are convinced of the correctness of the direction in which Ukraine is developing is growing and the percentage of people who positively evaluate reforms is increasing. However, in the last six months, a positive attitude towards Russia and a desire to join the Customs Union have increased, amid a sharp decline in the sustainability of Ukraine's Euro -- Atlantic integration vector during the summer of 2019. It is found that for the first time in all the years of conducting research in the mood of Ukrainians, hope and a growing percentage of optimists began to prevail against the background of reducing anxiety.

Keywords: social and political moods, civil society political system.

Постановка проблеми у загальному вигляді та зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Розумінню специфіки нинішньої соціально - політичної ситуації в України сприяє аналіз останніх тенденцій трансформації політичних настроїв наших співвітчизників в контексті розуміння політичної культури українців. Про домінування емоційного над раціональним, критичне ставлення до влади та державних інституцій, напіванархічність політичної поведінки, які чинять визначальний вплив на аналіз українцями політичного написано чимало (В. Фесенко; В. Городенко; В. Середа; Н. Погоріла та ін.). В умовах панування емоцій, швидкоплинних та часто суперечливих настроїв мас, українці легко піддаються зовнішнім впливам та виплескують невдоволення окремими політиками чи структурами, не пропонуючи натомість жодних механізмів вирішення наявних проблем. Досить помітними стають тенденції поширення популізму та збільшення розриву між словами та справами на користь перших. А слова мають здатність психологічно орієнтувати на пошук “ворогів”. Небезпечні наслідки можуть мати зростаючі відчуття занепокоєння та небезпеки. З огляду на це політикам необхідно враховувати психологію мас, мотиви, інтереси, потреби, політичні настрої, оскільки вони суттєво впливають на поведінку людей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми

Суспільно - політичні настрої останнім часом регулярно потрапляють до поля зору політологів, психологів, соціологів, істориків. Зарубіжні дослідники (G. Bordiugov, J. Brooks, A. Shternshis) детально проаналізували політичні настрої в різні періоди існування Радянського Союзу і показали у своїх дослідженнях коріння політичної культури українського соціуму. Актуальними є дослідження можливо стей використання Twitter для моніторингу політичних настроїв через соціальні мережі Bermingham A. F. Smeaton [1; 2] та їх роботи, пов'язані з дослідженням формування політичних настроїв через мікроблоги. Вітчизняні дослідники (Є. Головаха, О. Балакірєва, Д. Дмитрук, Г. Щед- рова, О. Резнік) регулярно моніторять стан українського суспільства: динаміку громадсько - політичних практик, протестних настроїв в Україні, електоральні тенденції тощо.

Метою нашого дослідження є аналіз трансформацію суспільно - політичних настроїв українців з 2014 р. до середини 2019 р. Загальновідомо, що суспільно - політичні настрої є специфічною формою функціонування масової політичної свідомості на буденному рівні та її первинним, емоційно - оціночним і безпосередньо дієвим компонентом. Вони акумулюють результати всієї психічної діяльності людини та спільноти в певних конкретно - історичних умовах та віддзеркалюють «дух епохи» та сутнісні риси суспільної свідомості та є тими рушіями, які спонукають до діяльності окремих людей і визначають поведінку спільнот. Саме тому відслідковування динаміки суспільних настроїв надзвичайно важливе для збереження соціальної стабільності, оскільки дозволяє вчасно коригувати, за необхідності, певні соціально - політичні кроки.

Виклад основного матеріалу дослідження

політичний настрій культура суспільний

Проведений аналіз ставлення українців до напряму розвитку України свідчить про суттєве зростання у порівнянні з 2015 - 2017 рр. кількості громадян, які переконані у правильності обраного напряму. Більше того, проведене у серпні 2019 року дослідження вперше за роки замірів (з 2004 року) показало, що аж 50% українців вірять, що події в Україні розвиваються у правильному напрямі [10]. У липні 2019 р. таких осіб було 18%, тоді як у 2015 р. - 15%, у 2016 р. - 16%, у 2017 р. - 14%. Однак слід зауважити, що цей показник у 2014 р. був на рівні 22%. [14]. Разом з тим, суттєво зросла кількість осіб, переконаних, що події в Україні розвиваються у неправильному напрямку: 58% - у 2014 р., 68% - у 2015 р., 67% - у 2016 р. 74% у 2017 р. Станом на липень 2019 р. вона знизилася до 70%, однак все ще є надто великою [14].

Важливим для аналізу трансформації суспільно - політичних настроїв українців видається відслідковування та дослідження бачення нашими співвітчизниками ролі держави. Результати опитування проведеного Інститутом Горшеніна у співпраці з Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі у 2018 році показали, що політикою цікавиться майже половина українців (47,7%). Практично така сама кількість респондентів (49%) зазначила, що політика їм не цікава, ще 3,3% не змогли дати відповідь на поставлене запитання. Дослідження, проведене Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та соціологічною службою Центру Разумкова в травні 2013 року зафіксувало високі патерналістські настрої в Україні. Ствердну відповідь на запитання “Чи повинна держава нести повну відповідальність за забезпечення кожної людини усім необхідним” дали 42% респондентів. 51% опитаних переконані, що держава повинна лише забезпечити людям однакові «правила гри» у житті, а далі сама людина несе відповідальність за те, як вона ці шанси використає.

Дослідники [8] фіксують помітне зростання патерналістських настроїв (у 2006 році покладали всю відповідальність на державу 38% опитаних, на людей - 55%). Власне, у 2018 році число тих, хто перекладає відповідальність на державу практично не змінилося: 50,9% дали ствердну відповідь на запитання “Чи повинна держава забезпечувати гідний рівень життя всім своїм громадянам, а також вживати заходів для зменшення різниці у рівнях їхніх доходів?”. Найбільший відсоток прибічників такої позиції серед респондентів, старших 60 років (54,2%) [16].

У свідомості громадян України глибоко вкорінені установки патерналізму. Очікування того, що держава візьме на себе відповідальність та допоможе родом із радянського минулого. Десятки років життя при тоталітарному режимі викорінили в наших громадян здатність до ініціативи, спроможність брати на себе відповідальність за своє життя. Звідси і прагнення мати владного лідера, «сильну руку», оскільки все ще сильною є віра в те, що він зможе опікуватися людьми. Погодимося з Ю. Ільчук, яка стверджує, що у сучасних складних соціально - економічних умовах багато українців не знайшли свого місця в новій, незалежній Україні і цим тільки підсилюють патерналістські настрої, формують очікування, що держава має матеріально і соціально забезпечити їх. Щоби зменшити і подолати ці настрої, потрібно підвищувати в Україні роль громадянського суспільства, яке повинно зміцнювати соціальні права населення за допомогою адвокації, мобілізації громад та залучення їх до процесу ухвалення рішень на всіх рівнях [7].

Аналіз статистичних даних дозволив дійти висновку про різке зменшення до жовтня 2018 року числа українців, переконаних, що держава повинна встановлювати єдині «правила гри» для всіх та слідкувати за тим, щоб вони не порушувалися (34,9%). Слід звернути увагу на те, що таку позицію займають переважно молоді люди віком 18-29 років (36,0%). Також 11,0% українців переконані, що держава повинна якомога менше втручатися у приватне життя та економічну активність своїх громадян. Однак прибічниками цієї точки зору є переважно громадяни віком 30-44 роки (13,8%) [8; 14]. До червня 2019 року кількість осіб, переконаних, що держава повинна забезпечити людям однакові «правила гри» у житті, а далі сама людина несе відповідальність за те, як вона ці шанси використає зросла до 60,7% [13].

Аналізуючи зміну ставлення українців до реформ, звернемося до даних Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Опрацювання прес - релізів свідчить про помітне зростання віри в успіх. Так, у 2015 ця цифра була на рівні 30%, у 2016 р. впала до 29%, а 2017 р. - до 27%, у 2018 р. виросла до 35%, а у червні 2019 р. - аж до 60,5% (переконані в успіху 16,5% і 44% загалом вірять, хоча й мають певні сумніви). Тим часом все ще значна кількість українців не вірить в успіх реформ: у червні 2019 року ця цифра скоротилася до 34% (причому не вірять зовсім лише 11%, а 23% ще мають частку надії), тоді як в попередні роки вона була значно вищою: у 2015 - 62%, у 2016 р. - 65%, у 2017 р. - 67%, у 2018 р. - 60%. Варто звернути увагу на істотне зростання кількість громадян, які готові терпіти певні матеріальні труднощі задля успіху реформ. Так, число тих, хто готовий терпіти скільки треба зросло з 2018 до 2019 року, відповідно, з 9% до 19%, готових потерпіти певний час (не більше року) - відповідно, 24% і 40%. Якщо минулого року не готових терпіти матеріальні труднощі заради реформ було 62%, то цього року - 31% [12].

Для усвідомлення специфіки трансформації суспільно - політичних настроїв українців важливу роль відіграє дослідження еволюції їх зовнішньополітичних орієнтацій. Насамперед, викликає занепокоєння стабільно високий відсоток осіб, які позитивно ставляться до Росії. Рівень симпатій до Росії, який почав різко падати у 2014 році, з лютого 2019 р. знову зростає. Загалом, крива позитивних відповідей на запитання “Як Ви в цілому ставитесь зараз до Росії?” виглядає так (відповіді «дуже добре» або «в основному добре»): лютий 2014 р. - 51%, травень 2015 р. - 30%, грудень 2016 р. - 40%, грудень 2017 р. - 40%, вересень 2018 р. - 32%, лютий 2019 р. - 28%, липень 2019 р. - 46,5% [14]. Число тих, хто негативно ставиться до Росії коливається менше, однак ці коливання також помітні. Так, у травні 2014 р. «дуже погано» або «в основному погано» відповіли 51% опитаних, у травні 2015 р. - 55%, у грудні 2016 р. - 49%, у грудні 2017 р. - 40%, у вересні 2018 р. - 33%, у лютому 2019 р. - 29%, у липні 2019 р. - 43,6% респондентів [14]. Ведучи мову про орієнтацію на вступ Митного союзу, то у грудні 2014 року 16% українців обирали орієнтацію на вступ до Митного союзу, у грудні 2015 року - відповідно, 13%, у грудні 2016 року - 11%, у грудні 2017 року - 11% і у грудні 2018 року - 12,5% [12].

Значно стабільнішими є орієнтації наших співвітчизників на ЄС. Так, у грудні 2014 року 57% обирали орієнтацію на вступ до ЄС, у грудні 2015 року - відповідно, 56%, у грудні 2016 року - 58%, у грудні 2017 року - 59% і у грудні 2018 року - 59%. Однак тут дуже чітко помітні відмінності між регіонами: дані опитування, проведеного у грудні 2018 року свідчать, що Захід (за 88% проти 1%) та Центр (70% проти 6%) України майже повністю орієнтований на ЄС; проєвропейську орієнтацію має і Південь (41% проти 12%), однак на Сході всього 27% підтримують вступ до ЄС. Важливо зауважити, що в Південному та Східному регіонах значна частина громадян ще не визначилася зі своїми орієнтаціями (відповідно, 47% і 40%) [12].

Проведений аналіз статистичних даних засвідчив різке зниження впродовж літа 2019 р. числа осіб, переконаних в тому, що найкращим варіантом гарантування безпеки для України був би вступ до НАТО. Так, в середині червня 2019 року таких громадян соціологи нарахували 46% [12], тоді як в вступ до НАТО 40,9% [10]. Водночас різко зріс відсоток тих осіб, які обстоюють позаблоковий статус України (з 24%у червні 2019 р. до 35,9% у серпні 2019 р.). Все це відбувається на фоні зростання підтримки військового союзу з Росією та іншими країнами СНД із 7% до 7,4% [10; 12].

Проте ставлення до вступу України до НАТО суттєво різниться в окремих регіонах. Так, членство в НАТО підтримують у Західному (66%) та Центральному (52%) регіонах, а от у Південному (15%), Східному (24%) таких значно менше. В останніх двох регіонах більшість - 64% прагне позаблокового статусу (64% та 42% відповідно) та досить схвально висловлюється про військовий союз з Росією (13 та 11% відповідно). Помітна також пряма залежність за віковим розподілом: найбільше підтримують членство України в НАТО представники вікової групи 18-29 років (54%) і значно менше обстоюють позаблоковий статус (22%). Разом з тим надають перевагу позаблоковому статусу найбільше українці, яким за 60 років: 31% обстоюють членство України в НАТО, а 40% - позаблоковий статус [10].

Починаючи з 2014 року структура громадської думки щодо НАТО різко змінилася. Як слушно зауважив Р. Кермач, ідея вступу до НАТО побила рекорди підтримки загалом по Україні та на якийсь час стала найбільш популярною опцією гарантування національної безпеки країни [9]. Щоправда між окремими регіонами впродовж досліджуваного періоду зберігаються суттєві відмінності в рівні підтримки вступу і станом на кінець літа 2019 року ці відмінності помітно поглибилися. Такий стан справ стає потенційно небезпечним, оскільки питання можливої євроатлантичної інтеграції України може стати одним із чинників поляризації суспільства та активізації політичних спекуляцій на цій темі.

Зупинімося також докладніше на відчуттях українців у сприйнятті майбутнього України. Після виборів вперше за довгий час суттєво зросли позитивні відчуття: так, 56% респондентів відчувають надію, 36% - оптимізм. Як свідчать фахівці Київського міжнародного інституту соціології - це найвищий показник за весь час проведення замірів (з 2005 року). На фоні цього істотно знизився рівень тривоги (з 33% у грудні 2018 року до 18% у серпні 2019 - го). Вперше у думках про майбутнє України у представників усіх регіонів (52-63%) і вікових груп (54-57%) переважає надія, тоді як оптимізм більш притаманний жителям Центру (44,5%) та Заходу (39%). Віковий зріз показав, що найбільш оптимістично налаштована молодь до 30 років та представники вікової групи 30-44 роки (відповідно, 47% та 41%) [10].

Таким чином, проведений аналіз засвідчив, що в Україні панують суперечливі соціально - політичні настрої. З одного боку - росте число тих, хто переконаний у правильності того напряму, в якому розвивається Україна та збільшується відсоток осіб, які позитивно оцінюють реформи. Однак за останніх пів року помітно зросло позитивне ставлення до Росії та прагнення до вступу у Митний союз на тлі різкого зниження впродовж літа 2019 року рівня пидтрімуваності євроатлантичного вектора інтеграції України. Вперше за всі роки проведення досліджень в настроях українців почала переважати надія та росте відсоток оптимістів на фоні зниження рівня тривоги.

Перспективним в подальшому, на наш погляд, буде аналіз причин такої різкої зміни настроїв та побудова прогнозів щодо наслідків такої зміни.

Список використаних джерел

1. Beimingham A., Smeaton A. F. (2011). `On Using Twitter to Monitor Political Sentiment and Predict Election Results'. Proceedings of the Workshop on Sentiment Analysis where AI meets Psychology, №13, р.2-10.

2. Beimingham A., Smeaton A. F. (2010). `Classifying sentiment in microblogs: is brevity an advantage?'. In Proceedings of the 19th ACM international conference on Information and knowledge management, CIKM. New York, р.1833-1836.

3. Kidwell K. S. (2009). `Politics, Performativity, Auto- poiesis: Toward a Discourse Systems Theory of Political Culture'. Cultural Studies. Critical Methodologies, №9, р.533-558.

4. Corner P. (2009). `Popular Opinion in Totalitarian Regimes: Fascism, Nazism, Communism'. Oxford, 384 р.

5. Балакірєва О. М., Дмитрук Д. А. (2017). `Динаміка суспільно - політичних настроїв: грудень 2017 року'. Український соціум, №4 (63), с.145-167.

6. Середа В. В. (2014). `Політична культура України: діахронний вимір'. Вісник Львівського університету. Серія соціологічна, Вип.8, с.153-168.

7. Головаха Є., Паніна Н. (2008). `Українське суспільство 1992-2008: соціологічний моніторинг'. Київ, 95 с.

8. Ільчук Ю. (2013). `Патерналістські настрої в Україні'. Громадська думка, №13, 3-10.

9. Кермач Р. (2017). `Ставлення українців до НАТО: актуальні тенденції, приховані мотивації та завдання на майбутнє'. Громадська думка, №30, с.3-15.

10. Прес - реліз `Громадська думка України на 28 му році незалежності держави (8 по 20 серпня 2019 року)'. Київський міжнародний інститут соціології. URL: https://www.kiisxom.ua/?lang=ukr&cat=reports&id =888&page=1).

11. Прес - реліз `Підсумки - 2018: громадська думка'. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. URL: https://dif.org.ua/article/pidsumki - 2018 - gromadska dumka).

12. Прес - реліз `Реформи в Україні: громадянська думка (13 - 20 червня 2019 р.)'. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. URL: https://dif.org. ua/article/reformi - v - ukraini - gromadska - dumka - naselennya_pyaty

13. Прес - реліз `Реформи в Україні: громадська думка населення'. Український центр економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова. URL: http:// razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni - doslidzhennia/ reformy - v - ukraini - gromadska - dumka - naselennia

14. Прес - реліз `Суспільно - політичні настрої населення України: липень 2019 р.' Київський міжнародний інститут соціології. URL: https://www. kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=875&page=1

15. Резнік О. (2011). `Динаміка громадсько - політичних практик і протестних настроїв в Україні'. Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг. Т.1, Київ, Інститут соціологіїНАН України, с.216-224.

16. `Ставлення українців до соціал - демократії. Звіт за результатами соціологічного дослідження Дослідження було проведено (жовтень 2018)' Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі. URL: http:// library.fes.de/pdf - files/bueros/ukraine/14722.pdf

17. Щедрова Г П. (2019). `Політична соціологія електорального простору України: сучасні тенденції'. Гілея: науковий вісник. Вип.143 (3), с.90-94.

Размещено на Allbest.ru