Розвиток уваги в навчально-виховному процесі молодших школярів

3

Краснов І.

8

Крупа В.

5

Кручкова В.

3

Макаренко К.

2

Марченко Д.

10

Павлов О.

2

Пастушенко Д.

3

Пугачов С.

4

Сандуляк К.

8

Сеник Д.

6

Смовж Н.

3

Соколов Д.

5

Стецюк А.

4

Тимошенко К.

1

Флорес А.

8

Хрищенюк Т.

4

Хуторний О.

6

Чиста Є.

9

У відсотковому співвідношені ці результати мають такий вигляд: дуже високий рівень розподілу уваги має 2 учня, що становить 8% дітей у класі, високий - 4 учні, що становить 16% дітей, середній - 9 учнів і це становить 36%, низький - 7, що є 28% учнів класу та дуже низький 2 учня, тобто 8%. (Мал. 2.3).



Мал. 2.3

Отже, за даними дослідженнями можна сказати, що більшість учнів молодшого шкільного віку мають середній рівень розвитку уваги, який ми досліджували під час навчально-виховної діяльності. Достатньо велика кількість, як для цієї вікової категорії, учнів з високим рівнем розвитку уваги, проте є й учні з низьким та дуже низьким рівнями, на що потрібно зосередити увагу.

Підбиваючи підсумки, можна виокремити певні методичні рекомендації. Досвід експериментального навчання в молодших класах показує, що навіть діти 1 класу здатні до сильної, тобто концентрованої і стійкої уваги протягом усього уроку. Але для цього з метою запобігання неуважності треба додержуватись певних умов організації навчальної діяльності дітей:

- добрий темп уроку;

- чіткість і стислість пояснень;

- максимальна опора на активну мислительну діяльність дітей;

- бережливе ставлення вчителя до уваги дітей;

- різноманітність форм і видів роботи, підпорядкованих основному завданню і темі уроку;

- залучення до учбової діяльності всіх учнів під час виконання не тільки письмових завдань, а й звичайних усних вправ;

- використання для першокласників деяких спеціальних вправ та дидактичних ігор на спостережливість [9, с. 49 Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг - СПб.: Питер, 2000. - 179 с.].

Висновки до другого розділу.

За результатами проведеної експериментальної роботи можна зробити наступні висновки:

основний метою дослідно-експериментальної роботи було виявлення рівня розвитку довільного уваги дітей молодшого шкільного віку;

результати констатуючого експерименту показали переважно посередній рівень розвитку уваги дітей;

для підвищення рівня розвитку уваги молодших школярів необхідно проводити систематичну роботу з активізації їх індивідуальних можливостей та виконувати зазначені умови проведення навчальних і виховних занять для її утримання на високому рівні.



ВИСНОВКИ

У сучасній психології продовжується науковий пошук нез'ясованих питань проблеми уваги методологічного, теоретичного та експериментального плану. У працях зарубіжних та вітчизняних учених сформульовано фундаментальні поняття психології уваги і запропоновано важливі парадигми його експериментального дослідження у загальній, віковій, педагогічній і медичній психології, психології праці, нейропсихології та інших галузях. Особливо актуальною є проблема формування та удосконалення видів та властивостей уваги у дітей на різних вікових етапах їх розвитку.

Увага дитини розвивається у зв'язку з розвитком її життєдіяльності, виникненням нових потреб. Проте оптимальні умови створюються у процесі учбової діяльності, коли починає інтенсивно формуватися довільність психічних функцій.

Залежність розвитку уваги від цілеспрямованої провідної діяльності виводить на перший план необхідність такої організації навчально-виховного процесу, яка б забезпечувала розвиток уваги як психічного процесу разом із уважністю як рисою особистості молодшого школяра. Необхідність дослідження уваги учнів початкових класів зумовлюється тим, що саме у цьому віці уважність уперше формується як риса особистості, виявляючись у розвитку мимовільної, довільної і післядовільної уваги.

Учбова діяльність ставить нові, щораз складніші вимоги до уваги учнів і разом з тим призводить до створення тих внутрішніх умов, від яких залежить її подальший розвиток. Необхідні умови для виникнення і розвитку довільної уваги створюються в процесі спілкування дитини з дорослими, у ході якого вона усвідомлює необхідність виконувати певні навчальні завдання, доручення батьків і вчителя, підпорядковуватись правилам і володіти своєю поведінкою у школі та в позаурочний період.

Під впливом різних видів діяльності увага молодшого школяра досягає досить високого ступеня розвитку, що забезпечує дитині можливість навчатися. В учнів початкових класів зміни стосуються усіх видів і властивостей уваги. Збільшується її обсяг; зростає можливість розподілу уваги в зв'язку з автоматизацією багатьох дій дитини; концентрація уваги може бути достатньо інтенсивною під час виконання цікавих завдань; переключення уваги перебуває у стадії розвитку в перші роки навчання. У молодшого школяра зростає стійкість уваги, формується здатність зосереджуватись на навчальних об'єктах, даних мислено і мало підтримуваних засобами унаочнення, виробляється вміння бути уважним за несприятливих зовнішніх обставин, контролювати свою увагу і володіти нею в учбовій і позаучбовій діяльності. Характерним для учнів цього віку є внутрішнє прагнення виховувати у себе вміння бути уважним, переборювати слабкі сторони своєї уваги, а також формування уважності до людей як важливої риси характеру підростаючої особистості.

Увага інтенсивніше розвивається через спеціальні психологічні й дидактичні вправи, які може використовувати у своїй роботі психолог і вчитель початкових класів. Гарно розвинуті властивості уваги та її організація є важливим чинником, який насамперед обумовлює успішність навчання у молодшому шкільному віці. Неуважність молодших школярів - одна із важливих причин зниженняуспішності навчання.

Отже, підводячи підсумки вищесказаного, увага як форма психічної діяльності молодшого школяра відіграє одну з ключових ролей у його навчальній діяльності, що виявляється в спрямованості і зосередженості його свідомості на певних обєктах, які мають постійне або ситуативне значення.



БІБЛІОГРАФІЧНА КАРТОТЕКА

1. Винославська О. В., Бреусенко-Кузнєцов О. А., Зливков В. Л. та ін. Основи психології.; за наук. ред. Винославської О. В. - К., 2005. - 352 с.

2. Максименко С. Д. Загальна психологія - К.: «Ваклер», 2000. - 521 с.

3. Михолінська С. І. Образне слуховідчуття й слухомислення у процесі формування слухової уваги молодших школярів // Науковий часопис Націрнального педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 14: Теорія і методика мистецької освіти. - 2014. - №16(21) - С. 178-181

4. М'ясоїд П. А. Загальна психологія. - К.: «Вища школа», 2000 - 479 с.

5. Розвиваємо увагу // газ. Початкова освіта. - 2007. - №1. - С. 21-23

6. Скрипченко О.В., Долинська М.В., Огорднійчук З.В. та ін. 2-ге видання «Вікова та педагогічна психологія»: навч.посіб. - К.: «Каравела», 2007.- 400с.

7. Соловйова Н. Розвиток уваги в учнів початкової школи: уроки психології // психолог. Шкільний світ. - 2010. - №40. - С. 13-17

8. Богословский В. В. Общая психология. - М.: «Просвещение», 1987. - 470 с.

9. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М., 1968, ч. 3, гл. 2. § 1, 2. - С. 247-259.

10. Гальперин П.Я., Кабильницкая С.Л. Экспериментальное ормирование внимания. - М.: «Вища школа», 1974. - 512с.

11. Гамезо М.В., Герасимова В.С. Старший дошкольник и младший школьник: психодиагностика и коррекция развития. - М., 1998. - 256 с.

12. Головин С.Ю. Словарь практического психолога. - Минск, изд. «Харвест», 2001. - 300 с.

13. Гоноболин Ф.Н. Развитие внимания школьников // «Воспитание школьников», 1971, № 4. - с. 4-7

14. Добрынин В.Ф. О новых исследованиях внимания (научные образы) // «Вопросы психологии», 1973, № 3. - с. 13-17

15. Добрынин Н.Ф. Произвольное и непроизвольное внимание // В кн.: Уч. записки МГПИ им. В.И. Ленина. - М., 1958. - Т. 18

16. Крутецкий В.А. Психология. - М.: «Просвещение», 1986. - 352 с.

17. Матюхина М.В., Михальчик Т.С., Прокина Н.Ф. Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие / М.В. Матюхина, Т.С. Михальчик, Н.Ф. Прокина и др.; Под ред. М.В. Гамезо и др. - М.: Просвещение, 1984. - 256 с.

18. Немов Р.С. «Психология» в 3т., т.2 - М.: «Академия», 1998 - 18-148 с.

19. Петровский А.В. «Общая психология», Москва «Просвещение», 1986. - 479 с.

20. Репкин В.В. Строение учебной деятельности // Вестник Харьк. ун-та, 1976, № 132, сер Психология, вып. 9. - С. 10-16

21. Репкин В.В. Формирование учебной деятельности в младшем школьном возрасте // Вестник Харьк. ун-та, 1978, № 171, сер Психология, вып. 2. - С. 40-49

22. Страхов И.В. Воспитание внимания школьников. - М.: Учпедиз, 1958. - 254 с.

23. Уманский Л.И. Психология организаторской деятельности школьников. - М.:»Просвещение», 1981. - 197 с.

24. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг - СПб.: Питер, 2000. - 179 с.].

25. Сергєєнкова О.П., Столярчук О.А., Коханова О.П., Пасєка О.В. Загальна психологія. Навч. посіб. - К., 2012. - 296 с.

26. Савчин М. В.. В аси ленко Л. П.С 12 В ікова психологія: Н авчальний посібник. -- К.:А кад см видав, 2005. -- 360 с.

27. Аверин В.А. Психология детей и подростков: Учеб. пособ. - 2-е изд., перераб. и доп. - СПб, 1998. - 379 с.

28. Гоноболин Ф.Н. Внимание и его воспитание. - М.: Педагогика, 1972. - 236 с.

Размещено на Allbest.ru

...