Гендерна толерантність як соціально-психологічний феномен

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гендерна толерантність як соціально-психологічний феномен

Постановка проблеми. Нове тисячоліття, у якому відбуваються стрімкі зміни у всіх сферах життя, гостро ставить перед світовою спільнотою проблему формування толерантності у різних сферах взаємодії людей, у тому числі і в тендерних відносинах. 16 листопада 1995 року на 28 сесії в Парижі Генеральною Конференцією ЮНЕСКО була прийнята Декларація принципів толерантності. Це документ, який визначає принципи буття ХХІ століття на протязі всього III тисячоліття. Згідно визначення, висвітленому в Декларації, толерантність означає повагу, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів прояву людської індиві - дуальності [12]. Це визначення, найбільш узагальнене, і передбачає терпиме ставлення до інших національностей, рас, кольору шкіри, статей та осіб з різною сексуальною орієнтацією. Незважаючи на інтерес до проблем гендеру останнім часом, питання гендерної толерантності є висвітленим фрагментарно, особливо як соціально-психологічного феномену. Тому мета статті полягає у розкритті гендерної толерантності як соціально-психологічного феномену. Завдання статті - визначити основні складники, характеристики поняття «толерантність» та окреслити соціально-психологічний зміст феномену «гендерна толерантність» за допомогою аналізу різних концепцій та емпіричних досліджень.

Існують численні визначення поняття «толерантність», незважаючи на різні тлумачення даного концепту у всіх присутня така характеристика його як прийняття, розуміння. Р.Р. Валітова розглядає поняття «толерантність» як налаштованість на розуміння і діалог з іншою людиною [5]. А.Г. Асмолов, Г.У. Солдатова, Л.А. Шайгерова визначають толерантність як прийняття іншої людини, прояв співчуття і співпереживання до іншого, визнання цінності різноманіття людської культури [1]. Вони також характеризують толерантність як «домінанту відмови від агресії», як здатність індивіда без заперечень і протидії сприймати відмінності від його власної думки, способу життя, характеру поведінки і будь-яких інших особливостей [1]. Цієї ж точки зору дотримується Е.Ю. Клепцова, стверджуючи, що толерантній людині властиве прагнення зрозуміти опонента і позитивно з ним взаємодіяти [8]. П.В. Степанов трактує поняття толерантність як ціннісне ставлення індивіда до людей, що виражається у визнанні, прийнятті і розумінні представників інших культур [16].

Як зазначає Н.Г. Юровских [18], поняття «толерантна людина» має складну структуру саме тому, що толерантність розглядається як психічна і духовноморальна якість особистості, яка проявляється у діяльності у різних сферах суспільного та особистого життя. Г.Д. Дмитрієв вважає, що толерантність передбачає усвідомлення індивідом того, що світ багатовимірний, а значить і погляди на цей світ різні [6]. З психологічної точки зору толерантність трактується як прояв свідомого, осмисленого і відповідального вибору людини, що включає в себе ціннісно-смислову систему (повагу, визнання цінності права, свобод та рівноправності людей тощо; особливий спосіб міжособистісної взаємодії з іншими) [1].

Так, М.С. Мириманова визначає дві групи якостей, які розкривають феномен «толерантності» - психічні та духовно-моральні:

- психічні якості - емпатія, відповідність почуттів і емоцій, позитивно-емоційне ставлення до інших, відсутність ворожості до інших;

- духовно-моральні якості - миролюбивість, прагнення до знаходження компромісів, відсутність суперечливих позицій щодо інших; визнання наяв - ності різноманітних інтересів, ідей, цінностей, поглядів на світ; визнання прав інших людей на вільний вибір, відповідальність за себе та інших, а також по - вага до інших. [12]. Аналіз толерантності як особистісної диспозиції представ - лено у дослідженнях Т. Адорно та його колег, у якому підтверджено існування особливого типу авторитарної особистості. Основними характеристиками такої особистості є консерватизм, потреба у сильному лідері, авторитарна агресія, зумовлена потребою у зовнішньому об'єкті для розрядки, стереотипність і упе - редженість, деструктивність і цинізм [9]. У концепції «авторитарної особистості» Т. Адорно, а також пов'язаних з нею робіт закладено традицію трактування толерантності як особистісного утворення. У роботах даного спрямування окреслено, зокрема, зв'язок авторитарності з інтолерантністю до невизначеності, яка може слугувати важливим показником нетерпимості на особистісному рівні. Викликає інтерес досить велика кількість шкал (антисемітизму, фашизму, етноцентричності тощо), розроблених у межах даного підходу, які застосовуються для виміру різних проявів толерантності.

Толерантність характеризується: 1) системністю, оскільки толерантність являє собою сукупність елементів, які перебуваючи у відносинах і зв'язках один з одним, утворюють єдність, яким властиві цілісність, структурність, взає - мозалежність із середовищем, ієрархічність і множинність опису, тобто, всі властивості системи; 2) суб'єктністю, оскільки як суб'єкт, так і об'єкт толе - рантності перебувають в активному стані у процесі діяльності; 3) предметністю, оскільки толерантність реалізується лише тоді, коли є певне поле узгодження інтересів і пошуку компромісів; 4) контекстністю, оскільки вибір рівня толерантності залежить від конкретних ситуацій взаємодії [15].

Здійснивши семантичний аналіз поняття «толерантність» нами було визначено основні його характеристики, а саме:

- узгодження інтересів, компроміс, який трактується як угода, що забезпечує максимально повне задоволення всіх зацікавлених сторін і примирення у досягненні своєї вигоди ціною взаємних поступок;

- відсутність осуду, оцінного ставлення до інших;

- любов, мир, прийняття, терпимість. Однак толерантність не тотожна терпимості, оскільки є категорією, що розкриває активність, вона передбачає розширення кола особистих ціннісних орієнтацій за рахунок позитивної взаємодії з іншими культурами, традиціями, поглядами, переконаннями, що надає толе - рантності як феномену соціально-психологічного змісту. Ми розглядаємо толе - рантність як відмову від догматизму, від абсолютизації істини, при якій немає необхідності відмовлятися від власних поглядів, але слід проявляти уважність, повагу до іншої точки зору, яка може бути сформована в умовах іншої куль - тури, традиції й визнавати її право на існування. Змістова різнобарвність термі - ну зумовлена як різноманіттям підходів до вивчення даного феномену у різних науках, так і видовою різноманітністю проявів даної якості, що випливають зі специфіки соціальних контактів між людьми різного віку, статусу, статі, національності, віросповідання тощо. Таке розуміння толерантності дозволяє вво - дити у науковий аналіз поняття «гендерна толерантність». Оскільки ми визначаємо толерантність, як диспозицію особистості, яка формується у процесі со - ціальної взаємодії, то відповідно гендер розглядаємо як соціальний конструкт. гендерний толерантність психологічний свідомість

Гендер трактується як «сконструйований соціальний поділ, що ґрунтується на анатомічному полі, але не обов'язково співпадає з ним» [7]. Таке розуміння гендеру дає можливість трактувати сексуальність не в біологічно-анатомічних, а в соціокультурних термінах. Г ендер - це цілісна психічна репрезентація статі, сповнена неповторним динамічним глибинним, когнітивним та пове- дінковим поняттям жіночого та чоловічого, здобута індивідом у результаті набуття індивідуального гендерного досвіду [4].

Як зазначає Л.Д. Заграй гендер є квазіроллю, яка пронизує всі інші рольові специфікації, базова ідентичність, на яку нанизуються всі інші. Ґендер не розглядається як сукупність психологічних рис, тому що вони є похідними від існуючих схем, стереотипів, концептів, які вмонтовані у соціокультурний до - свід спільноти, суспільства, культури в якій перебуває особистість. Саме тому ґендер можна визначати як роль і сукупність психологічних рис, і насамперед як базову ідентичність. Такий підхід дозволяє розглядати гендер особистості як мультифакторний конструкт [7]. Отже, якщо гендер визначається соціокультур - ним досвідом, то у кожній культурі, спільноті існують свої моделі гендеру, які можуть відрізнятися одна від одної. Як зазначає Л. Заграй, оскільки гендер є контекстуальним, то й моделі маскулінності, фемінності можуть бути різними у різних спільнотах, субкультурах [7]. Саме такий підхід до розуміння гендеру дозволяє актуалізувати питання тендерної толерантності та розглядати її у со - ціально-психологічному контексті.

Проведений теоретичний аналіз досліджень гендерної толерантності у со - ціально-психологічному контексті дозволяє виділити два підходи. Згідно пер - шого підходу, який відображає соціобіологічний підхід у трактуванні гендеру, гендерну толерантність розглядають як неупереджене ставлення до представників іншої статі. Так О. Морозова визначає гендерну толернтність як готовність до прийняття на рівні індивідуальної і суспільної свідомості гендерних відмінностей на принципах рівності прав, можливостей і особистісного са- мовираження чоловіків і жінок через систему всіх суспільних символів, цінностей, норм та організацію соціальних інститутів у цілому [11]. На думку С. Фа- дєєва, гендерна толерантність проявляється в приймаючому, розуміючому став - ленні до представників своєї та протилежної статі. Т. Мельник та Л. Кобе - лянська визначають гендерну толерантність як різновид взаємодії та взаємовідносин між жінками і чоловіками як індивідами, соціальними групами, ство - реними ними партіями, громадськими структурами, за яких сторони виявляють терпимість і повагу до відмінності у позиціях, поглядах, віросповіданні, способі життя, звичаях. Це один з принципів паритетної демократії. Він пов'язаний зі свободою вибору, правами людини, правами жінок в аспекті прав людини [10]. М. Мацковський виділяє у гендерній толерантності оцінний компонент (неупе- реджене ставлення до представників іншої статі, неприпустимість апріорного приписування людині недоліків іншої статі, неприйняття ідеї про перевагу однієї статі над іншою) [11].

У другому підході гендер трактується як соціокультурний конструкт, ген - дерна толерантність розглядається як прийняття, неупередженість щодо різно - манітних гендерних практик і право вільного, необмеженого вибору й визна - чення власної ґендерної належності [3]. Такий підхід у тлумаченні тендерної толерантності дозволяє розглядати її у більш ширшому контексті, включаючи і гендерну самоідентифікацію індивіда.

Гендерна толерантність проявляється у гендерних відносинах. Антиподом гендерної толерантності є сексизм - орієнтація, яка ставить в несприятливі умови одну стать по відношенню до іншої, обмежуючи її права і можливості на індивідуальну самореалізацію. Наприклад, сексизм обмежує можливості повноцінної участі жінок у професійній, економічній і політичній сферах соціуму [11].

Основними принципами гендерної толерантності у відносинах є:

1. Співробітництво, партнерство між представниками різних статей та їх - німи групами.

2. Готовність приймати думку іншої статі, толерація до партнера або до ін - дивіда, який має інші погляди стосовно статево рольових установок.

3. Повага людської гідності незалежно від біологічної або соціально -культурної статі та статевої само ідентифікації.

4. Повага прав іншого і права на інше.

5. Прийняття іншого таким, яким він є, без апріорного наділення його сте - реотипними недоліками.

6. Здатність бачити проблеми іншого.

7. Повага до права бути іншим.

8. Визнання різноманіття підходів до статевої та гендерної самоідентифі- кації.

9. Визнання рівності.

10. Терпимість до поведінки, яка відрізняється від типової.

11. Відмова від домінування, заподіяння шкоди і насильства [13].

Гендерна толерантність - це позиція моральна, оскільки особистість є но - сієм певних моральних цінностей, найважливішими серед яких є такі цінності, як «ненасильство», «свобода», «рівність», «людина», «інший» [11].

Г ендерна толерантність - це особистісна позиція, у якій виявляються уста - новки, цінності, мотиви особистості, а на їх основі здійснюється свідомий, осмислений і відповідальний вибір [17]. Толерантність, як і гендерна толерантність зокрема, визнається одним з основоположних демократичних принципів, пов'язаним з соціальною свободою та правами людини [4]. При цьому розрізняють терпимість як пасивну поведінку та толерантність як активну соціальну поведінку, до якої людина приходить добровільно та свідомо, часто докладаючи багато зусиль [14].

Таким чином, немає однозначої формули толерантності, чіткого сценарію або моделі толерантної поведінки, так як баланс між свободою і безпекою - фактор індивідуальний, залежить від зовнішньої ситуації, залучених осіб та рівня готовності / бажання до утримання даного балансу.

Висновки. Отже, толерантність - це багатоаспектний феномен, який розглядається у межах різних наук і культур як особистісне утворення, що включає готовність і здатність людини, спільноти чути і поважати думку інших, приймати інших такими які вони є. Толерантність характеризується насамперед, повагою і визнанням рівності, запереченням домінування і насильства, визнання різноманіття і багатовимірності людської культури, норм, вірувань і відмовою від зведення цього різноманіття до одноманітності та від переважання однієї точки зору.

Соціальне відтворення тендерної свідомості на рівні індивіда підтримує соціально-рольовий статус особистості, який визначає соціальні можливості в професійній та особистісній самореалізації. Тому гендер є одним із базових вимірів соціальної структури суспільства, який разом з іншими соціально -демографічними та культурними характеристиками (раса, клас, вік тощо) організує соціальну систему. Гендер розглядається як цілісна психічна репрезентація ста - ті, сповнена неповторним динамічним глибинним, когнітивним та поведінко- вим поняттям жіночого та чоловічого, здобута індивідом у результаті набуття індивідуального гендерного досвіду. Гендерна толерантність є особистісною диспозицією, у якій виявляються установки, цінності, мотиви особистості, які визначають ставлення індивіда до різних тендерів, проявів гендерної поведінки. Соціально-психологічний зміст гендерної толерантності полягає у неупередже- ному ставленні до представників іншої статі, готовності до прийняття на рівні індивідуальної і суспільної свідомості гендерних відмінностей на принципах рівності прав, можливостей і особистісного самовираження чоловіків і жінок.

Характеристиками толерантності є співробітництво, партнерство між пред - ставниками різних статей та їхніми групами, готовність приймати думку іншої статі, толерація до партнера або до індивіда, який має інші погляди щодо статево рольових установок, повага людської гідності незалежно від біологічної або соціально-культурної статі та статевої самоідентифікації, повага прав іншого і пра- ва на інше. Перспективою подальших наших наукових розвідок є дослідження наявності характеристик гендерної толерантності у картині світу студентства.

Література

1. Балл Г. О. Психологическое содержание личностной свободы : сущность и содержание. Психологический журнал. 1997. № 5. С. 61-67.

2. Борисова О. А. Толерантность как возможность выбора гендерной идентичности / ред. Н. С. Ладыжец. Ижевск, 2002. 316 с.

3. Боровцова М. С. Гендер як неповторна репрезентація статі. Вісник Одеського національного університету. Психологія. 2012. С. 6-12.

4. Валитова Р. Р. Толерантность: порок или добродетель? Вестник МГУ. Серия «Философия». 1996. № 1. С. 33-37.

5. Дмитриев Г. Д. Многокультурное образование. 2008. 153 с.

6. Заграй Л. Р. Молодіжна субкультура: гендерний досвід : монографія. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2012. 376 с.

7. Клепцова Е. Ю. Психология и педагогика толерантности: учеб. пособие для вузов. 2004. 104 с.

8. Кристалл Г. Аффективная толерантность. Журнал практической психологии и психоанализа. 2001. № 3. С. 34-35.

9. Мельник Т. М. 50 / 50: Сучасне ґендерне мислення : словник / ред. Т. М. Мельник, Л. С. Кобелянська. 2005. 280 с.

10. Мотуз Т. В. Гендерна толерантність як соціально-психологічний аспект. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2015. № 8. С. 361-369.

11. Наумова Н. В. Динамика психологических составляющих толерантности дошкільника. Вестник Самарской гуманитарной академии. Серия «Психология». 2014. №1. С. 134-140

12. Обучение толерантности : методическое пособие / ред. Г. Бардиер. СПб., 2005. С. 128-129.

13. Рыбак Е. Толерантность феномен образовательного пространства / ред. Е. Рыбак, А. Кор- жуев, В. Попков. Высшее образование в России. 2003. № 3. С. 175-176.

14. Сігаєва Л. Є. Вміння й навички самостійної роботи у професійному становленні дорослої людини : навч.-метод. посіб / Л. Є. Сігаєва, М. Г. Гордієнко. 2007. 167 с.

15. Степанов П. В. Воспитание толерантности у школьников -подростков. Учитель. 2005. 49 с.

16. Шустова Л. П. Проблема формирования толерантности старшекласников на основе гендерного похода в образовании. Фундаментальные исследования. 2008. № 5. С. 142-144.

17. Юровских Н. Г. Толерантность как личностный и культурный феномен : дис. ... канд. фи- лос. наук. Омск, 2004. 180 с.

Анотація

Ключові слова: гендер, толерантність, інтолерантність, гендерна толерантність, сексизм.

The article analyzes the main theoretical and methodological approaches of scientists to understanding the phenomenon of tolerance and its components. The concept of «gender» in the social-constructivist interpretation is highlighted, on the basis of which the concept of «gender tolerance» is formed and analyzed. The content of the concept of «gender tolerance» as a personal formation is specified and the characteristics that make up it are highlighted. The theoretical analysis of the researches of gender tolerance in the socio-psychological context is conducted, the probable models of gender tolerance are defined and the principles of tolerance in interpersonal relations are formulated. Gender tolerance is seen as a personal position in which the settings, values, motives of the person are revealed, and on their basis a conscious, meaningful and responsible choice is made.

Keywords: gender, tolerance, intolerance, gender tolerance, sexism.

Размещено на Allbest.ru